Презентація "Життєвий і творчий шлях В.Гюго"

Віктор Гюго

Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні в сім’ї офіцера наполеонівської армії.

У юнака рано пробудився поетичний талант. У 1822 році виходить його перша збірка поезій “Оди та різні вірші”, написана в дусі класицизму.

Саме в ці роки яскраво розкривається його багатогранний талант поета, романіста, драматурга. Липнева революція у Франції 1830 року, барикадні бої на паризьких вулицях, народний героїзм окрилили Віктора Гюго.

Створені переважно на історичному матеріалі драматичні твори “Марія Тюдор”, “Ернані”, “Король бавиться” та інші, викривають нікчемність придворного життя, тиранію монархів.

У 1841 році Віктор Гюго стає членом Французької академії, пізніше отримує звання пера, мріє про посаду міністра.

Сорокові роки в житті письменника – період плідної творчості, розкриття нових граней таланту. Тепер він відомий як письменник, котрий утверджує творчий метод – романтизм.

Романтизм чітко простежується в найвідомішому творі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”, створеному в 1831 році.

У грудні 1851 року, одразу після контрреволюційного перевороту Луї Бонапарта Наполеона, Гюго емігрував і оселився із сім’єю на невеличкому острові Джерсі в протоці Ла-Манш.

Плідно працює Віктор Гюго у вигнанні. Один за одним виходять його романи: “Знедолені”, “Трудівники моря”, “Людина, яка сміється”; поетичні збірки: “Відплата”, “Споглядання”, “Легенди століть”.

Після повалення диктатури Наполеона Віктор Гюго повертається на Батьківщину, проживши поза межами Франції понад 19 років.

Віктора Гюго не стало 22 травня 1885 року. В останню путь письменника проводжали два мільйони парижан. Могила Віктора Гюго в Пантеоні Слави