Михайло Васильович Ломоносов19 листопада 1711р. – 15 квітня 1765р. Перший російський вчений-природознавець, фізик, поет, який заклав основи сучасної російської мови, художник, історик, поборник розвитку освіти, науки, техніки, економіки. Син простого російського мужика став членом Російської та Шведської академії наук, дворянином, вченим, визнаним у всій Європі. Жоден селянин за всю історію Росії не пройшов такий шлях.
Спогади про поморську сім’ю Ломоносових повертаються до 16 століття, до часів Івана Грозного. Батько Ломоносова мав невеликий корабель "Св. архангел Михаїл", на якому плавав по Північній Двіні і Білому морю, займався рибним промислом, перевозив вантажі та людей від Архангельська до річки Мезень і навіть до берегів Лапландії. Народився М. В. Ломоносов 19 листопада 1711р. в с. Мішанінське біля Холмогори (Архангельська губернія) у сім‘ї Василя Дорофійовича Ломоносова.
З 8 років Михайло ходив з батьком в море. Відправлялися на промисел ранньою весною і поверталися пізньою осінню. Ходили як в Північний Льодовитий океан до Нової Землі і Шпіцбергену, так і в ближні Соловецькі острови. Північна природа відкривала простір для спостережень і міцно закарбувалася в пам'яті хлопця. Мати Ломоносова померла, коли йому виповнилося 9 років. В 13 у нього з'явилася мачуха. Їй не подобалися заняття хлопця. Вона постійно корила Михайла, що він «попусту сидить за книгами». Вчений згадує її як лиху, злу, заздрісну жінку.
Грамоті Ломоносов навчився лише до 12 років. Учився він спочатку у сусіднього селянина, а потім у дяка місцевої церкви Сабелькова. Він навчив його всьому, що знав сам, а потім, впавши перед своїм учнем на коліна, зізнався, що більше сам нічого не знає. У свого сусіда Михайло побачив дві світські книги – «Граматику» М. Смотрицького і «Арифметику» Л. Магницького. Ці дві книги потрясли юнака. Він вивчив їх напам`ять, з вдячністю пам`ятав усе життя і називав «вратами своєї вченості».
Дізнавшись, що батько хоче одружити його, Ломоносов вирішив тікати до Москви. Отримавши «неявним образом» паспорт, та позичивши у сусіда Шубного три рубля, 19-річний Михайло пішов у Москву з обозом мороженої риби в грудні 1730 р. «Дома между тем его искали, и, ненашед нигде, почитали пропадшим, до возвращения обоза по последнему зимнему пути….» (з «Академічної біографії 1784 р.»)
Через 3 тижні Ломоносов був у Москві, де він не знав жодної людини. Перший день він провів у торговому рибному ряду. На другий день вранці ним опанував відчай. Він упав на коліна і почав плакати і молитися, не знаючи, що йому робити далі. Тут з‘явився прикажчик з одного багатого будинку, він виявився його земляком. Дізнавшись, що привело хлопця до Москви, він поселив Михайла у себе разом з панськими слугами.
Указом Синода в 1728 р. було заборонено приймати до Московської Слов'яно-греко-латинської Академії «помещичьих людей и крестьянских детей». Ломоносов назвав себе сином холмогорського дворянина, а на «словесном расспросе» проявив світлий ум та пристрасть до наук. 15 січня 1731р., незважаючи на вік, він був зарахований до Академії учнем наймолодшого класу, бо зовсім не знав латини. Студенти Академії отримували 10 карбованців на рік. У цих скрутних умовах, що посилювалися насмішками молодших школярів - «смотрі-де який бовдур років 20 прийшов латине учиться»), - Ломоносов зумів проявити свої блискучі здібності.
Навчання в Академії було розраховано на 13 років. Ломоносов опанував усю програму за 5 років. У жовтні Ломоносов вирушив до Києво-Могилянської академії. При оформленні документів виявилося, що він не дворянин і має бути покараний як селянин, що втік і не платить в казну податки. Проте архімандрит Феофан Прокопович, близький товариш Петра І, цінував у людях талант, а не походження і підтримав Михайла. Ломоносов сповна виправдав цю підтримку.
В Марбурзі Ломоносов пробув до 1739 року. У вересні цього ж року Ломоносов був відряджений для продовження освіти до Німеччини, де навчався спочатку в Марбурзькому університеті, де вивчали фізику та механіку, металургію та гірничу справу. В 1736 р. Ломоносов в числі 12 кращих учнів Слов'яно-греко-латинської Академії був направлений до університету при Петербурзькій академії наук.
Незабаром Ломоносов посварився зі своїм наставником, залишив Фрайберг і повернувся до Марбургу, де мешкала його наречена Єлизавета Цильх (таємний шлюб з нею було укладено 1740 р.), а 1741 р. за допомогою російського посла повернувся до Росії. В 1741 р. Ломоносов повертається до Петербурга, де його призначили ад'юнктом Академії (помічником професора), а в серпні 1745 р. – професором хімії Петербурзької Академії наук.
У 1748 році він створив хімічну лабораторію, в якій проводив наукові дослідження, в тому числі розробляв склад скла, порцеляни й смальти, яку використовував для своїх мозаїк, створених у 1751 році. Експонати лабораторії Ломоносова. Лабораторія Ломоносова«Введение в истинную физическую химию» Рукопис Ломоносова 1752 р.
Ломоносов - художник. Граф М. Воронцов, приїхавши із Італії, привіз мозаїку. Рецепт виготовлення скляних сплавів (смальт) зберігався італійцями у суворій таємниці. Ломоносов відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору. Йому довелося самому стати художником, тому що майстрів-мозаїчників у Росії не було. Відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору;виготовив 40 мозаїчних картин;Відкрив мозаїчну майстерню;Мозаїчний портрет Петра ІМозаїка Ломоносова «Полтавська баталія»