Презентація. "Життя і творчість Івана Багряного"

Багряний Іван Павлович "Ми є. Були. І будем ми!Й Вітчизна наша з нами."Ми об’їхали всю землю навколо,Пропливли океани й моря,Та тебе не зрікались ніколи,Україно ясна, як зоря!

Юні роки письменника Майбутній письменник народився 19 вересня (за старим стилем) 1906 року в с. Куземині Зіньківського повіту на Полтавщині (тепер Сумська область в родині муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду. В сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета. У шестирічному віці Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. style.font. Stylestyle.font. Weightstyle.text. Decoration. Underline

Іван Багряний – одна з найяскравіших постатей в українській літературі ХХ ст.. Народився в селі Куземин у родині робітника-муляра. Це село поблизу Груні, де народився відомий гуморист Остап Вишня, у тому ж Охтирському повіті

Портрет Григорія Китастого, написаний Іваном Багряним. Олівець. 1 травня 1944 р.Іван Багряний пробував себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого Цей портрет намальовано на шматку обгорткового паперу під час першої зустрічі з Григорієм Китастим. Китастий склав малюнок навпіл і зберігав його у такому вигляді. Через деякий час друзі зустрілися. Розгорнувши малюнок, вони побачили, що зображення голови відбилося внизу аркуша. Багряний трохи підретушував відбиток і зробив напис: “Був один Гриць і стало два. Підождемо рік – буде три”. Портрет Докії Гуменної пензля Івана Багряного. Пастель. Львів, 1944. Оригінал зберігається в Архіві-Музеї УВАН у США.

Багряний працював як маляр-ілюстратор. Під псевдонімом Б. Залуцький він оформив обкладинки книг Уласа Самчука “Юність Василя Шеремети”, Юрія Косача “Еней і життя інших”, Тодося Осьмачки “Старший боярин”, під псевдонімом О. Турчин – збірку новел Павла Маляра

Становлення 1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші. Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». 1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Саме в цей період Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших. У 1927 роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдозі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), п'єсу «Бузок» про графоманів. 1929 року побачив світ роман у віршах «Скелька».

один з найталановитіших серед письменників-емігрантів.Іван Багряний вписав своє ім'я в історію, як найвидатніший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу«Нашого цвіту – по всьому світу»      ОСНОВНІ ТВОРИ:      Романи «Тигролови» («Звіролови»),«Сад Гетсиманський», «Огненне коло», «Людина біжить над прірвою», стаття-памфлет«Чому я не хочу вертати до СРСР?», поема «Аве Марія».

Свою творчу діяльність Іван Багряний починав в Україні, але більшість його творів була видана за кордоном. В 1944 році Багряний емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно Багряний жив у Німеччині, де вів активну громадську і творчу діяльність.

Іван Багряний власноруч ілюстрував свою книгу “Антон Біда – Герой Труда: повість про ДІ-Пі”

У кожної людини є така подія, котра залишає відбиток на все життя і обумовлює подальші вчинки. Чому я не хочу вертати на “родіну”Була така подія і в житті Івана Багряного, про що він згадує в памфлеті “Чому я не хочу вертати на “родіну?”: “Я був ще маленьким... хлопцем як більшовизм вдерся в мою свідомість крівавим кошмаром, виступаючи як кат мого народу. Це було в 1920 році

1965р. – опубліковано роман «Людина біжить над прірвою» Роман про події другої світової війни, присячений другій дружині Галині Єлизарівні (Українка, родом з містечка Здолбунів, дівоче прізвище Тригуб), з котрою ростив двох обдарованих дітей – Нестора і Роксолану. Син Борис, Наталочка від першого шлюбу. Іван Багряний весь час пам’ятав про покинутих у союзі дітей і заповідав молодшому синові Нестору: «…знайти свого брата Бориса Івановича і сетру Наталку Іванівну, що десь “там”, і допомогти їм, якщо будуть у біді».

В ув'язненні та на засланні 16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча на Україну та арешт у дорозі, Новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'являють нове звинувачення — учасника, чи навіть керівника націоналістичної контрреволюційної організації. Хоч слідували довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність відносяться до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повертається в Охтирку. Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батькіщину — письменник використав у романі «Сад Гетсиманський». ПОВЕРНЕННЯ

Ім’я Багряного в історії Довгі роки ім’я Івана Багряного в Україні було забороненим … Творчість Івана Багряного довела, що сповнене небезпек, пригод, трагедій, зрад життя письменника не знищило в ньому віри в перемогу добра над злом. І радісно, що хоч і з великим запізненням, його народ має можливість читати твори, дізнаватися з них про гіркі сторінки української історії, щоб уже ніколи не допустити їх повторення.

У 1975 р. у штаті Пенсільванія (США) засновано Фундацію ім. І. Багряного – неприбуткову організацію української діаспори США. Ініціатором і першим жертводавцем був Микола Шаблій. Проект фінансово підтримували прихильники ідей Багряного. 1976 року фундація набула юридичного статусу як добродійна організація. Основна діяльність – видавництво, а основні джерела надходження коштів – індивідуальні пожертви та відсотки зі збережень. До 28 квітня 2000 р. Фундація видавала “Українські вісті” (м. Детройт, США). Фундація ім. І. Багряного

За фінансової підтримки Фундації ім. Івана Багряного здійснено випуск багатьох видань:

Видання, що вийшли друком за фінансової підтримки Фундації ім. Івана Багряного в США, розповсюджуються по закладах культури і освіти України безкоштовно

Коли Україна здобула незалежність, Івана Багряного було посмертно реабілітовано (1991). Відтоді на Батьківщині почала видаватися його творча спадщина. На виставці окремий розділ займають книги, які були перевидані українськими видавництвами. Видання, що вийшли друком за фінансової підтримки Фундації ім. Івана Багряного в США, розповсюджуються по закладах культури і освіти України безкоштовно

У 1992 році Багряному було посмертно присуджено Шевченківську премію за твори “Сад Гетсиманський” і “Тигролови”.

У роки незалежності України, коли ім’я Багряного повернулося на Батьківщину, було декілька спроб зібрати його роботи. Сумська обласна бібліотека видала бібліографічні покажчики, присвячені І. Багряному (1991, 1996 рр.)Відділ україніки ХДНБ ім. В. Г. Короленка до 90-річчя від дня народження письменника підготував перше видання бібліографічного покажчика, присвяченого Івану Багряному. Цей покажчик започаткував серію «Діячі української діаспори»

Ескіз монети, присвяченої 100-річчю від дня народження Івана Багряного25 вересня 2007 року введено в обіг ювілейну монету «Іван Багряний» із серії «Видатні особистості України» номіналом 2 гривні з нейзильберу, якість — «спеціальний анциркулейтед», тираж — 35 000 штук у капсулах Не можна не згадати канадського маляра – Івана Яціва, який має українське походження. Він надіслав нам свій ескіз пам’ятної монети до 100-річчя Івана Багряного

Багряний мріяв, що настане “Епоха всесвітньої справедливості, що зійшла, як сонячний ранок, після жаскої, макабричної ночі минулого. ЕПОХА шанування людської гідності і людського права – дихати, жити, думати і одверто говорити... Епоха культу матері і дитяти... Епоха торжества людського щирого серця, вільного, незтероризованого, не зганьбленого, не підгорненого ні під чий брудний чобіт... ”style.colorfillcolorfill.type

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року у Шварцвальді в санаторії Блазієн (Німеччина )Поховано митця у Новому Ульмі в Німеччині. На могилі Багряного встановлено пам’ятник (1965, скульптор Лев Молодожанін)

ВИСНОВКИ         Постать Івана Багряного — одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції. В діаспорі — його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, що погрожували йому розправою і вдавались до засобів кримінальних. Основною силою визвольного руху в Україні він вважав робітників, селян, трудову інтелігенцію.

Використана література   1. Багряний І. Під знакомскорпіона. З творчої спадщини письменника. Поезія, проза, публіцистика. — К.,1994.       2. Череватенко Л. «Ходи тільки полінії найбільшого опору — і ти пізнаєш світ» //Дніпро. — 1990. — ЛЪ 12.      3. Шугай О. Іван Багряний, або Черезтерни Гетсиманського саду. — К-:, 1996.      4. Клочек Г. Романи І. Багряного«Тигролови» і «Сад Гетсиманський». Навчальний посібник. — Кіровоград, 1998. 5. І. Багряний . Тигролови. Харків”Ранок” 2000.