Дмитро Павличко "Два кольори"

                                                            Аналіз поезії “Два кольори ” Дмитро Павличко

                                                                            Два кольори

Як я малим збирався навесні                                                          Мене водило в безвісті життя,

Піти у світ незнаними шляхами, –                                                  Та я вертався на свої пороги.

Сорочку мати вишила мені червоними і чорними,                   Переплелись, як мамине шиття,

Червоними і чорними нитками.                                                     Щасливі і сумні мої, щасливі і сумні мої дороги.

Два кольори мої, два кольори,                                                       Мені війнула в очі сивина,

Оба на полотні, в душі моїй оба,                                                    Та я нічого не везу додому,

Два кольори мої, два кольори:                                                       Лиш згорточок старого полотна

Червоне – то любов, а чорне – то журба.                                     I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.

Автор: Дмитро Павличко

Назва:  «Два кольори»

Рід: лірика (інтимна)

Тема: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче

Ідея: заклик не забувати своє коріння, батьків, те, що є основою життя

Рік написання: 1964 р.

Художні засоби:

епітети: «незнані шляхи», «щасливі і сумні дороги», «вишите життя»;

метафори: «водило в безвісти життя», переплелись… мої дороги, «війнула в очі сивина»;

символи: «червоне — то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху;

 рефрени «два кольори мої, два кольори», “червоне — то любов, а чорне — то журба.

Композиція твору:

Вірш «Два кольори» написаний у формі монологу сина. У якому він висловлює свою любов до матері й  подяку за її любов і турботу.