Презентація "Жуль Верн. П’ятнадцятирічний капітан"

Жуль Верн

2 лютого 1873 р. шхуна-бриг «Пілігрим» перебувала на 43˚ 37″ південної широти і 165˚ 19″ західної довготи. Вона була споряджена у Сан-Франціско для полювання на китів у південних морях і належала багатому каліфорнійському судновласникові Джеймсу Уелдону. Керував судном капітан Халл, а команда складалась з 5 матросів і одного новачка – п’ятнадцятирічного хлопця Діка Сенда .

2. Дік Сенд був сином невідомих батька-матері. Він виховувався в дитячому будинку. Він був середній на зріст, міцно збудований , чорнявий з синіми рішучими очима. Про нього можна було сказати, що він народився з двома правими руками й двома лівими ногами. З восьми років він служив юнгою на кораблі. Містер Уелдон за рекомендацією капітана Халла віддав хлопця до школи в Сан-Франциско. І от новачком-матросом він ступив на борт «Пілігрима»

3.«Пілігрим» полював на китів, але сезон видався невдалим – трюми не були повні китового жиру. На початку січня «Пілігрим» покинув місце полювання.

4. В Окленді ( Нова Зеландія) до капітана Халла звернулась з проханням взяти їх на борт та довести до Сан-Франциско дружина Джеймса Уелдона місіс Уелдон. З нею був п’ятирічний син Джек та кузен Бенедікт, а також нянька Джека стара негритянка Нен. Капітан Халл не зміг ій відмовити, хоча побоювався, що його пасажирам не буде дуже зручно на кораблі. Місіс Уелдон розташували в каюті капітана.

5. Кузен Бенедікт був славний чоловік років п’ятдесяти. Кістлява статура, велика кудлата голова, золоті окуляри – одне слово, вчений. Він дуже захоплювався ентомологією. Невибагливий, невимогливий – аж забував поїсти й попити. Однак він мав добре серце.

6. В Окленді з корабля втік кок, і капітану Халлу довелось найняти нового. Ним став Негору. Він мав років із 40, чорнявий, худорлявий, моторний, середній на зріст й дужий чоловік.

7. Одного дня матрос «Пілігрима» побачив напівзатоплене судно. Коли спустили шлюпку й підпливли до корабля, на борту якого було написано «Вальдек», побачили на ньому 5 непритомних чоловіків-негрів та собаку. Всі вони майже помирали від спраги. Їх забрали на «Пілігрим».

8. Коли врятовані прийшли до тями, вони розказали, що вночі на корабель, на якому вони повертались додому в Америку, налетів інший. Команда врятувалась, а їх покинула. 9 днів вони пробули на «Вальдеку» майже без їжі та води. Врятованих залишили на «Пілігримі». Це були молоді негри Бет, Остін, Актеон, Геркулес, а також Том, якому було 60 років

9. Собака був австралійської сторожової породи. Як розповів Том, 2 роки тому його знайшов капітан «Вальдека» на західному узбережжі Африки неподалік від гирла р. Конго. На нашийнику в нього було написано літери «С.В». Звали собаку Дінго. Невдовзі він став улюбленцем всієї команди «Пілігрима». Тільки Негору викликав у Дінго напади люті.

10. Дік Сенд у вільний час бавився з малим Джеком. Також Джек дуже потоваришував з Геркулесом.

11. Якось Джек грався на палубі в кубики, складаючи з них слова. Раптом Дінго підбіг й схопив один з кубиків, потім інший. Він склав їх поряд, і місіс Уелдон прочитала «СВ». Так стало зрозуміло, що Дінго знає ці літери. «Хто ж його хазяїн?» – замислилась місіс Уелдон. «Можливо, це французький мандрівник Самюель Вернон», – припустив капітан Халл.

12. 10 лютого неподалік від корабля було помічено смугастого кита. Капітан Халл вирішив полювати на нього. На воду спустили шлюпку, в неї сіли капітан та 5 матросів. «Діку, залишаю тебе замість себе на кораблі», – сказав капітан.

13. Наблизившись до кита, матроси поцілили в нього гарпунами. І тільки тоді побачили, що це самиця з китеням. Величезна тварина вдарила шлюпку хвостом, піднявши фонтани води. Коли смугачиха перестала борсатись, з «Пілігрима» побачили, що ніхто з команди не лишився в живих – море було порожнє.

14. Дік Сенд лишився за капітана. Хоча на цю посаду претендував і Негору. «Хто тепер командує на кораблі?» – запитав кок. «Я», – не вагаючись, відповів Дік. Його матросами стали Бет, Остін, Актеон, Геркулес й Том.

15. На кораблі було два компаси. Але одного разу той, що висів в каюті капітана, розбився. Якось Дік побачив Негору, що хитаючись, мало не впав на другий компас, який знаходився на палубі. Він не знав, що Негору підклав під компас залізо, щоб збити корабель з курсу. Невдовзі «Пілігрим» відхилився від курсу на 45˚.

16. На початку березня корабель попав у бурю. Дік Сенд прив’язав себе до щогли…

17. 26 березня сталась незвичайна подія. «Земля!» –закричав Геркулес. «Мабуть, це острів Пасхи», – вирішив Дік. На палубу вийшов і Негору. Він нічого не сказав, але посміхнувся, бо знав, що це – мис Горн.

18. Невдовзі налетів ще один шторм. На обрії було видно землю. Дік був впевнений, що це Південна Америка. Корабель несло на рифи. Щоб неушкодженими підійти до берега, Дік Сенд звелів вилити китовий жир в розбурхане море. Коли на кілька хвилин море вщухло, юному капітану вдалось наблизитись до берега й викинути на нього корабель. Пасажирів було врятовано. Це було 6 квітня.

19. Заночували на березі в гроті. Вранці Негору зник.

20. Наступного дня біля річки мандрівники зустріли чоловіка, який сказав їм, що вони в Америці, на безлюдному узбережжі Болівії. Чоловік назвався Гаррісом та запропонував провести місіс Уелдон та її супутників до асієнди Сан-Фелісе, яка належить його родичу.

21. Почалась мандрівка вглиб материка. Місіс Уелдон із малим Джеком їхали на коні, що належав Гаррісу. Джек, якому Дік Сенд розповів про красу Америки, просив показати йому колібрі та каучуконоси. Але їх ніде не було. Невдовзі Джек захворів на переміжну пропасницю. Місіс Уелдон згадала, що в лісах має рости хінне дерево, але його чомусь теж не знайшли. Були і деякі інші дивні невідповідності…

22. Якось Дік Сенд побачив дуже високих тварин, що об’їдали гілки дерев. «Жирафи!» -- вигукнув він. «Хіба в Південній Америці водяться жирафи? – засміявся Гарріс. – Ви помилились, це страуси». – «Дуже дивно», – подумав Дік.

23. Одного разу вночі мандрівники прокинулись від крику кузена Бенедікта. Виявляється, його вкусила муха. А кричав він не від болю, а … від радості, бо відкрив у Америці муху цеце, яка до сих пір водилась лише в Африці.

24. Якось Дік звернув увагу не те, що трава якось незвичайно прим’ята. «Ніби пройшло стадо слонів», – подумав він. А ще через день побачив, як у потічку бовтались гіпопотами.

25. А вночі Дік почув ревіння лева.

26. І от одного разу було зроблену найдивнішу знахідку. Підійшовши до дерева, Том закричав: «Містере Дік! Там…під отими деревами… кров! А на землі… відрубані руки». Дік підійшов та побачив , що на землі справді лежали відрубані руки, а поряд з ними – порваний ланцюг та зламані колодки. «Африка! Екваторіальна Африка! Країна работоргівців і невільників!»-- з жахом вигукнув Дік.

27. Так, вони опинились в Африці, в Анголі. Ось куди заманив їх Негору. А Гарріс? Хто ж він? Вже 12 днів мандрівники йдуть лісом, а асієнди все немає? Треба примусити Гарріса сказати, що він замислив. Але Гарріс зник.

28. А тим часом Гарріс та Негору зустрілись в лісі. Виявляється, 12 днів тому, зустрівши випадково в лісі свого старого приятеля, з яким він працював на багатого африканського работоргівця, Негору запропонував Гаррісу допомогти завести вглиб континенту маленький загін. Негідники вирішили негрів продати, за місіс Уелдон взяти викуп в її чоловіка, а Діка Сенда вбити, піддавши тортурам.

29. Дік Сенд вирішив повернутись на узбережжя. Для цього він повів свій загін до ріки. Раптом небо потемніло – наближалась злива. Де ж від неї сховатись? Аж ось мандрівники побачили селище… але воно було якесь дивне. «Це термітник», – пояснив кузен Бенедікт. Будівлі термітів, на щастя, виявились порожніми, й маленький загін заночував в такому «будиночку». Під час тропічної зливи почалась повінь, й герої мало не загинули всередині термітника.

30. Але врятувались. І тут їх чекала ще одна небезпека – їх захопили в полон тубільці. Загін розділили на 2 частини: місіс Уелдон, Джека, кузена Бенедікта відвели в маєток работоргівця Жозе-Антоніу Алвіша; Тома, Бета, Остіна, Актеона, Нен та Діка Сенда погнали на ринок рабів в Казонде. Геркулесу вдалось втекти. Одного разу Дінго приніс Діку записку від Геркулеса…

31. Нянька Нен загинула в дорозі, а Тома, Бета, Остіна та Актеона дорого продали багатому арабському купцеві.

32. «Мій юний друже, – раптом почув голос Дік Сенд. – Як я співчуваю вам. Адже ваша покровителька померла. І її синочок також!» – «Мерзотник!» – вигукнув Дік, кинувся на Гарріса, вихопив в нього з-за пояса ніж і всадив йому у груди по саму ручку.

33. Володарем Казонде був африканський царок Муані-Лунга. Йому було 50 років, а виглядав він на всі 80, бо над усе любив «вогняну воду». Алвіш вирішив почастувати Муані-Лунга пуншем. П’ючи спирт, що горів, Муані-Лунга і сам спалахнув, як смолоскип. Невдовзі від проспиртованої величності лишилось тільки кілька кісток.

35. Місіс Уелдон, на вимогу Негору, написала чоловікові листа з проханням про викуп у 100 тисяч доларів. Кузен Бенедікт, намагаючись зловити рідкісну комаху мантікору, втік з факторії у ліс, де його знайшов Геркулес.

36. Пізніше Геркулес, переодягнувшись чарівником (мганнга), викрав місіс Уелдон та Джека. І от маленький загін знову разом. Вкравши пірогу, вони пливуть по ріці в бік океану.

37. Одного разу вони мало не загинули у водоспаді.

38. По дорозі кузен Бенедікт знайшов дивовижну комаху, що мала увічнити його ім’я. Нажаль, пізніше вияснилось, що це павук з 6 ногами, а 2 йому було відірвано.

34. Ховали володаря на дні ріки, яку на час похорон відвели в інше русло. Разом з ним до світу мертвих відправились 50 невільниць та 4 його дружини, а також біла людина – Дік Сенд. А трон успадкувала старша дружина бридка й злобна Муана. На щастя, Діка врятував Геркулес.

39. Якось мандрівники натрапили на хатинку, де побачили кості та скриньку, в якій лежала записка: «Тут 3 грудня 1871 року мене смертельно поранив і пограбував мій провідник Негору. Дінго! До мене! Самюель Вернон». Це було все, що лишилось від хазяїна Дінго. Ще біля хатинки Дік побачив дерево з видряпаними літерами «С.В.» І раптом Дінго з гарчанням кинувся у хащі. Підбігши, мандрівники побачили Негору, що викопував з ями гроші. Але Дінго вже загриз його, хоча й сам був смертельно поранений.

40. 20 липня місіс Уелдон та її супутники зустріли караван, з яким вони дістались до гирла Конго.

41. На кораблі вони відпливли до Америки й 25 серпня прибули залізницею до столиці Каліфорнії.

42. В 18 років Дік Сенд, що з відзнакою закінчив мореплавну школу, став капітаном на одному з суден Джеймса Уелдона. Крім того, містеру Уелдону вдалось знайти та викупити Тома, Бета, Остіна та Актеона. Так закінчилась історія про п’ятнадцятирічного капітана.

Карта мандрів “Пілігрима”

Література Верн Ж. П'ятнадцятирічний капітан. – К., 1990 П'ятнадцятирічний капітан. За романом Ж.Верна. – Харків., 2003 Кто такой? Что такое? В 3-х тт. – М., 1975 CD: Библиотека в кармане. Электронная энциклопедия. – Ростов-на-Дону, 2004. CD: Художественная энциклопедия.– М., 2003.

УКЛАДАЧ Бойко Ірина Миколаївна, вчитель зарубіжної літератури ЗОШ № 77 м. Львова 2007 р.