Презентаціяз мистецтва "Гравюра на дереві, міді. Українська парсуна. Народний живопис: козак Мамай"

Гравюра на дереві, міді. Українська парсуна. Народний живопис: козак Мамай

Мистецтво української гравюри У другій половині XVI ст. на теренах України книги почали набувати великої популярності, з’явилася просвітницька література, збільшилася кількість перекладних літературних творів. Усе це зумовило виникнення й розвиток в Україні друкарства, а отже, й мистецтва гравюри. Важливу роль у розвитку української гравюри відіграв першодрукар Іван Федоров, який за підтримки простих городян і духовенства започаткував у Львові першу українську типографію. Гравюра - зображення (картини, малюнка), отримане шляхом відбитку з кліше, виготовленого гравером.

Поворотним етапом у розвитку староукраїнської графіки стало використання гравюри у Львівському виданні “Апостола” Івана Федорова, у якому були вміщені дві гравюри. Одна з них зображувала євангеліста Луку. Образ Луки виконано у своєрідному стилі тодішнього українського іконопису. Автором гравюри, очевидно, був місцевий художник, який приховав своє ім‘я за ініціалами “W. S” (можливо, Войцех Стефанович). Гравюра із зображенням євангеліста Луки з львівського “Апостола” засвідчила появу нового мистецького явища – книжкової гравюри

З другої половини XVII ст. гравюра стає самостійним жанром. З розвитком книгодрукування набуло популярності мистецтво гравюри, яке просто розквітло в часи козацько-гетьманської держави. Популярними були гравірувальні аркуші – дарчі адреси, рисовані компліменти, які складалися переважно з віншувальних рисунків і були дуже затребувані в українському суспільстві. Іван Мигура. Панегірична гравюра на честь гетьмана Івана Скоропадського. 1709

Дуже цікава невеличка книжка “Збірка віршів” К. Сакавича, присвячена гетьманові Війська Запорозького Петрові Конашевичу-Сагайдачному з нагоди його військових подвигів, смерті й поховання 10 квітня 1622 р. у Києві (вийшла в київській друкарні 1622 року). Головна сторінка книги прикрашена орнаментом. Видання відображає подію, яка мала величезне значення для України - появу на історичній арені потужної сили - запорізького козацтва. На звороті титульного аркуша в круглій візерунчастій рамці зображений козак. Це - герб Війська Запорозького, зображуваний на його печатках та прапорах. Усередині розміщений портрет Сагайдачного верхи на коні, з булавою в руці - знаком гетьманської влади. Гравюри відрізняються виразністю, що досягається найпростішими засобами. У книзі вміщено ще одна гравюра, що зображує взяття козаками турецької фортеці Кафи (Феодосії).

Леонтій Тарасевич. Портрет кн. Голіцина. Друкарня Києво-Печерського монастиря, 1680 Розквіт мистецтва української гравюри припадає на XVII — XVIII ст. Для творчості київських граверів першої половини XVII ст. характерно те, що вони не обмежуються лише релігійними сюжетами. З другої половини XVII ст. мистецтво гравюри та книгодрукування в Україні переживає новий етап розвитку. Цьому сприяли великі українські друкарні Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові, Ставропігійського братства у Львові. Кращими українськими митцями-граверами XVII — XVІII ст. уважалися майстер Ілля, Олександр і Леонтій Тарасевичі, Григорій Левицький та ін.

Ксилографія (грец. Ξύλον - дерево і γράφω - пишу, малюю) - вид друкованої графіки, гравюра на дереві, найдавніша техніка гравірування по дереву. Майстер Ілля. Нестор-літописець. Гравюра з книги «Патерик Печерський». Ксилографія. Київ. 1661 р.Із творчістю майстра Іллі пов'язані високі досягнення української ксилографії 17 ст. Також Ілля сприяв утвердженню в українському мистецтві нових жанрів - пейзажного, батального, портретного. «Алімпій-іконописець». Гравюра Іллі з книги «Патерик Печерський». Ксилографія. Київ. 1661р. Спершу Ілля працював у Львові, а 1636 р. на запрошення митрополита Петра Могили переїхав до Києва. Він виконав ілюстрації до Біблії, Великого требника Петра Могили, Києво-Печерського патерика.

Гравюра майстра Іллі до «Києво-Печерського патерика», 1661 р. Майстер Ілля. Цар Давид. Майстер Ілля. Преп. Пимен Багатостраждальний. Гравюра з “Києво-Печерського патерика”, 1661

З другої половини ХVII ст. провідною графічною технікою стає гравюра на міді (мідерит) та інших металах. Вона витісняє поширену в ХVI - першій половині ХVII ст. гравюру на дереві (дереворит). Відповідно змінюється й художній стиль творів, адже гравюра на металі мала більше можливостей для передання світлотіньового моделювання форм, відтворення повітряного середовища, особливостей різноманітних фактур тощо. Леонтій Тарасевич. Фронтиспіс «Києво-Печерського патерика», 1702 р.І. Мігура. Гравюра на честь гетьмана І. Мазепи

Кращими українськими граверами того часу були Олександр (бл. 1640-1727 рр.) та Леонтій (бл. 1630–1710 рр.) Тарасевичі. Вони досконало володіли технікою мідериту. Обидва навчалися в Німеччині. Олександр Тарасевич привіз до Києва колекцію гравюр і малюнків західноєвропейських митців. Як відомо, за ними вдосконалювали професійну майстерність лаврські художники. О. Тарасевич керував друкарнею Києво-Печерської лаври, виконував ілюстрації до книг, створив низку портретів. Леонтій Тарасевич працював у Києві та Чернігові. Він автор багатьох великих та пишних алегоричних композицій, що були характерними для художньої культури бароко. Найвищим його творчим досягненням уважають видання в «Києво-Печерського патерика» (1702 р.) , який містить 40 гравюр видатного майстра. Л. Тарасевич. Успенський Собор Києво-Печерської лаври. Сторінка Печерського патерика

Леонтій. Тарасевич. Прибуття іконописців з Царгорода в монастир Печерський. Леонтій Тарасевич. Облога Кизикермену за участі І. Мазепи. 1695 р.

Л. Тарасевич. Прп. Нестор-літописець. Києво-Печерський патерик, 1702 р. Л. Тарасевич. Янгол-охоронець

Л. Тарасевич. Березень (з циклу «Пори року»)Л. Тарасевич. Січень (з циклу «Пори року»)

О. Тарасевич. Добра звістка. Олександр Тарасевич. Воскресіння

Євангеліст Лука. Григорій Левицький Апостол Петро Апостол Іаков Високого мистецького рівня гравюра на міді (мідерит) досягла у творчості видатного київського художника середини XVIII ст. Григорія Левицького

Г. Левицький. Апостол Іоанн Г. Левицький. Гравюра до книги «Тези Заборовського»

Особливим явищем українського барокового мистецтва є парсуна – живописний твір, який поєднує в собі елементи середньовічного іконописного канону й західноєвропейського портретного мистецтва. До живопису парсунного типу належать ікони цього періоду, а також світський живопис – портрети державних діячів, отців церкви, представників козацтва. Українська парсуна. Основними видами портретів парсунного типу є: Сарматський портрет (назва походить від войовничого племені сарматів), а традиція написання таких портретів – із Польщі. Польські шляхтичі, пишаючись своїм родоводом, улаштовували в себе вдома цілі галереї портретів своїх предків. Цю традицію перейняли представники козацької верхівки, прагнучи довести своє родовите походження. Ктиторський портрет (ктитори – це люди, які надали матеріальну допомогу церкві, за що вдячна церква їх вшановувала). Портрет-епітафія (написаний на згадку про померлу людину).

Значні досягнення мали майстри портретного живопису. На парадних портретах (парсунах) знатних осіб зображували в поважній позі та в пишному вбранні. Портрет лубенського полковника Григорія Гамалії, невідомий художник, кін. XVII ст. Сарматський портрет

Невідомий художник. Портрет Григорія ГамаліїОдним з найкращих портретів XVII ст. є портрет знатного військового товариша Григорія Гамалії. Гамалія в червоно-вишневому жупані та золотавому плащі – наче веселий, хоробрий козак з народної картинки «Козак-бандурист» і одночасно – випещений, звиклий до широкого життя пан. Його широкі плечі, товста шия, низьке чоло підтверджують, що предок полковника дістав своє прізвисько за надзвичайну фізичну силу («гамалія» турецькою – «вантажник»). І в той же час нервові пальці, тонкі зігнуті брови та маленькі губи створюють неповторний індивідуальний образ. У портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення. Портрет воєначальника Григорія Гамалії зберігається в Київському музеї українського мистецтва і належить до українського бароко.

Семен та Параскева Сулими

Портрет В. Вишневецької Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського початку XVIII

Видатною пам’яткою українського портретного малярства є портрет Василя Дудіна-Борковського – один із кращих зразків утілення козацького ідеалу, який нині зберігається в Чернігівському обласному художньому музеї. Перед нами – не рядовий козак, а саме козацький старшина (обозний – командувач артилерії, друга особа після гетьмана й нерідко – його замісник). Заслужити таку високу посаду могла тільки винятково хоробра й мудра (але не стара) людина, яка користувалася повагою й авторитетом усього війська. Саме таким зобразив обозного художник. Обозний виглядає спокійним і впевненим. Він жив достойно, йому немає чого соромитися. Про його діяння й помисли відає сама Богородиця, чий образ ми бачимо у верхньому куті картини. Для прикрашення цього образу Борковський зробив за свій кошт золоту корону з коштовним камінням, а також пожертвував золоті ланцюжки та інші дорогі речі. Ктиторський портрет

Паєвський Іван. Портрет Євдокії Журавко, 1697 р. Портрет-епітафія

Народна картина “Козак Мамай”

Найпопулярнішим образом народного живопису став так званий козак Мамай (козак-бандурист), який прикрашав стіни і багатих маєтків, і бідних хат.

Існує кілька варіантів сюжету картини «Козак Мамай». Придивимося до спільного в сюжеті картини, що дещо варіюється в різних списках. Козак Мамай — із кобзою, він статичний. Поруч без діла лежить зброя — рушниця, шабля, пістолі; далі — його вірний супутник кінь, який низько схилив голову. Динаміки немає, вона вже у минулому. Зачароване грою козачої кобзи рослинне і тваринне царство неначе застигло в очікуванні невідворотної небезпеки, що насувалася на стомлену своїм стихійним самоствердженням степову вольницю До першої групи належать найпростіші за композицією картини із зображенням козака, який самотньо сидить на землі. Ані коня, ані дерева — характерних прикмет пізніших варіантів картини — тут немає. В одному випадку козак грає на бандурі, у другому — сидить, стиснувши пальці. Серед нових композиційних елементів на полотнах другої групи слід акцентувати увагу насамперед на дереві та коневі, збільшенні кількості речей козака, а отже, й символічності кожної із цих речей. У третьому варіанті основним елементом композиції залишається традиційна постать козака, який грає на бандурі. Позаду нього — гайдамаки, які карають панів, уніатських попів, орендарів. Поряд із цим іноді зображували й суто побутові сцени: гайдамаки варять куліш, п'ють горілку тощо. Варіанти сюжету

Схарактеризуйте образ козака Мамая. Поцікавтеся символікою цих картин. Дізнайтесь про популярність образу козака Мамая в різних видах мистецтва: музичному, кінематографіДомашнє завдання: