презентацію "Олег Ольжич - лицар української державності"

О Україно! Хай нас людство судить,- Тобі одній – думки і кожний рух! Твоїм щитом – гарячі наші груди, Твоїм мечем – ці міліони рук! Олег Ольжич

1907 року в Житомирі народився Олег Кандиба (пестливе ім’я Лютик). Батько відомий поет Олександр Олесь. Рано виявив неабиякі здібності: трирічним вільно читав, у п’ять років написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на піаніно та скрипці.

Тікаючи від жахів громадянської війни і переслідувань, виїздить з Києва батько. У січні 1923 р. Олег з мамою прибувають до Берліна, звідти всі разом переїздять до Чехо-Словаччини (Прага), пізніше переїздять до в Гонріх Черношицях (50 км від Праги), згодом перебралися ще далі – до Ржевниць.

Олег Ольжич – автор поетичних збірок “Рінь” (1935, Львів), “Вежі” (1940, Прага), “Підзамча” (1946, Мюнхен).

У грудні 1924 р. Олег Ольжич вступає на філософський факультет Карлового університету (Прага). Ще в студентські роки розпочинає самостійну археологічну діяльність. На деякий час їде до Німеччини, де ознайомлюється з музеями, збирає матеріали для дисертації.

Звідти батькам пише листи. Ось один із них. Берлін 7.VІ. 31 Мені так добре, мої рідні. Скільки я бачу тут. Сьогодні – неділя. Був у Лютеранській катедрі. Чудово дзвонили дзвони. Праця моя в музеї доходить кінця. Вислід буде той, що колись напишу пару статей наукових і доповню дисертацію. Цілую вас обох міцно. Пишіть. Олег. Буду мати виклад в інституті.

За працю про мальовану кераміку Галичини філософський факультет Карлового університету присвоїть йому докторський ступінь.

1929 р. Олег Кандиба стає чинним членом ОУН і все своє подальше життя пов’язує з боротьбою за національне визволення свого народу.

Немає могили Олега Ольжича. Меморіальну дошку відкрито у Львові на будинку, в якому поета схопило гестапо. У Києві, на Сирці, вул. Дем’яна Бєдного перейменовано на вулицю Олега Ольжича.

У створенні 1941 р. Спілки українських письменників в окупованому Києві, заснуванні газети “Українське слово” та журналу “Литаври” також брав активну участь Олег Ольжич.

Останні тижні життя

25 травня 1944 року заарештували Ольжича на приватній квартирі у Львові, в помешканні літературознавця Романа Маланчука. Почалися допити, катування.

Його допроваджують у Берлін, а згодом до Заксенгаузена. У концтаборі кидають до залізобетонного барака-бункера, в якому тримали особливо небезпечних злочинців.

Востаннє його забрали на допит 9 червня. Тієї ночі назад до камери занесли напівживе тіло. Наступного ранку наглядачі знайшли Олега Ольжича мертвим. О 19.45, точно за розкладом, небіжчика понесли в крематорій.

Поетична спадщина

Літературознавець Леонід Чарватенко так визначив його індивідуальний художній почерк: “Для віршів Олега Ольжича характерний лаконізм вислову, внутрішній динамізм, нахил до поетики неокласицизму.

Наскрізним для поезій Ольжича є інтелектуально-філософське осмислення буття (“Пророк”, “Господь багатий нас благословив”). Ряду віршів (“Захочеш – і будеш”, ІХ) притаманні захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в імя національного визволення України (цикл “Незнайомому воякові”)

Підготувала вчитель української мови та літератури Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 Шпильова Світлана Павлівна