Німеччина Німеччина - високорозвинута держава Західної Європи, входить до "Великої сімки" країн світу, є регіональним лідером в Європейському Союзі. Межує на півночі з Данією, на заході — з Нідерландами, Бельгією, Люксембургом та Францією, на півдні — зіШвейцарією, Австрією і Чехією, а на сході — з Польщею. На півночі омивається Балтійським та Північним морями.
Ге́нріх Ѓейне — один із найважливіших німецьких поетів та журналістів 19 століття. Будучи критиком, політичним журналістом, , сатириком та полеміком, він був об’єктом захоплень та негативного ставлення. Гайне належить до німецькомовних поетів, твори яких перекладено на найбільшу кількість мов світу. Генріх Гейне Гуляю між квітками І сам між них розквітну… Г.Гейне
Початкове виховання Генріх Гейне отримав в місцевому католицькому ліцеї, потім перейшов в економічне училище. Після цього Генріха відправили на стажування у Франкфурт-на-Майні. У 1816 р. батьки відправляють Генріха Гейне в Гамбург, де він працював у дядька, мільйонера Соломона Гейне, з яким в кінці кінців посварився і повернувся додому. Генріх Гейне
Перший літературний виступ Гейне належить до 1817 року, коли в журналі «Гамбурзький страж» були надруковані його перші вірші. Юнацька лірика Гейне була відгуком на перше нерозділене кохання до кузини Амалії. У 1819, завдяки підтримці дядька, Генріх Гейне вступив на юридичний факультет університету в Бонні. Амалія Гейне
Менш, ніж через рік, Гейне переходить до Геттінгенського університету. У 1821 переселяється в Берлін. У 1821-1823 слухав лекції Г. Гегеля, що викладав в берлінському університеті. Весною 1825 Генріх Гейне перейшов у лютеранство, тоді ж отримав ступінь доктора юридичних наук. Генріх Гейне
В кінці 1834 року він зустрів свою майбутню дружину Євгенію Мірат, яка була неписьменною, грубою продавщицею з взуттєвого магазину. Поет залишив заповіт, за яким увесь спадок переходить Євгенії з однією умовою - вона повинна обов'язково вийти заміж після його смерті. Чому так? За словами письменника, таким чином він буде впевнений, що хоча б одна людина буде шкодувати про його смерть. Євгенія Мірат
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ТРОПИ - СЛОВА І СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ , ЯКІ ВЖИВАЮТЬСЯ У ПЕРЕНОСНОМУ ЗНАЧЕННІ. РІЗНОВИДИ ТРОПІВ: ЕПІТЕТ, МЕТАФОРА, ПОРІВНЯННЯ, УОСОБЛЕННЯ. ЕПІТЕТ- ХУДОЖНЄ ОЗНАЧЕННЯ. ПОРІВНЯННЯ – ЗІСТАВЛЕННЯ ДВОХ ПРЕДМЕТІВ ЧИ ЯВИЩ З МЕТОЮ ПОЯСНИТИ ОДИН ЗА ДОПОМОГОЮ ІНШОГО УОСОБЛЕННЯ – ПЕРЕНЕСЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖИВИХ ІСТОТ НА ПРЕДМЕТИ, ЯВИЩА ПРИРОДИ ЧИ АБСТРАКТНІ ПОНЯТТЯ. МЕТАФОРА – СЛОВО АБО СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, ЯКЕ ПЕРЕНОСИТЬ ОЗНАКИ ОДНОГО ПРЕДМЕТА ЧИ ЯВИЩА НА ІНШІ НА ОСНОВІ ПОДІБНОСТІ ЧИ КОНТРАСТУ.
Генріх Гейне «Задзвени із глибини» Erkling aus Tiefe der Stillen Betrьbnis, Liebes Lied des Frьhjahrs, - Flieg immer weiter und weiter! Flieg, kling, find dasjenige Haus, In Farben Garten ist grьn, Und Rose pered er Beglьckwunsche ab mir. Оригінал Задзвени із глибини Тихої печалі, Мила пісенько весни, - Линь все далі й далі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене. Переклад Л.Первомайського
Рими Римування За/дзве/ни/ із /гли/би/нґи Ти/хо/ї /пе/чґа/лі, Мила пісенько веснґи, - Линь все далі й дґалі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене. Римування –перехресне (суміжне)1-3,2-4. Рими – 1 рядок-чоловіча рима 2 рядок- жіноча рима 3 рядок –чоловіча рима 4 рядок –жіноча рима.
Бесіда на сприйняття вірша - Чи вдалося перекладачеві передати основну думку оригіналу? - Яка мелодійність мови? - До кого звертається поет? - Які почуття викликає вірш Генріха Гейне, до яких роздумів заохочує? - Яка картина виникає перед твоїм зором? - Яка основна думка вірша «Задзвени із глибини»? - Яким настроєм пройнятий вірш? - З яким почуттям змальовує Гейне картини природи у вірші? - Які художні засоби використовує Гейне у вірші «Задзвени із глибини»?
Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. М. Рильський Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть! Старий Заповіт (Екл. 1.4) Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник. І. Тургенєв О скільки у природи немудро-мудрих літер! О скільки у людини невміння прочитать... П. Тичина