Презентція « Т. Г. Шевченко – геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів (« Причинна», «Думи мої, д

Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів ( «Причинна», «Думи мої, думи мої ...»)Учителька Рівненського ліцею №28 Рівненської міської ради. Мальованчик Вікторія Василівна

Мета (формувати компетентності):предметні: літературознавчу: поглибити знання про Т. Г. Шевченка, основні віхи його творчості, особливості ранньої творчості та поезій цього періоду; навички аналізу ліричних творів, дослідження порушення автором проблем; визнання цінності художніх творів для літературної спадщини;читацьку: удосконалення навичок виразного читання;ключові: ціннісно-смислову: розвиток естетичних почуттів, уміння розрізняти лірику й ліро-епос, визначати жанрову групу поезій; комунікативну та соціальну: уміння працювати в групі, презентувати себе, висловлювати свою точку зору, аргументувати її; уміння бути толерантним, поважати думку кожного;загальнокультурну: повага до історії нашого народу та цінностей, які передавалися з покоління в покоління, дати свою оцінку явищам дійсності.

Епіграф. Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. І. Франко.

Тарас Шевченкогеніальний мислительпророкнародний поетосновоположник нової укр.літературипровидецьзаступник знедоленихапостол правди Так Шевченка називають українці

Грані таланту Т. Шевченкапоетхудожникдраматургпрозаїкфольклористмалярперекладачетнограф

Дитинство поета

Тарас Шевченко народився 9 березня (25 лютого за ст. стилем) 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина). Батько Тараса — Григорій Іванович Шевченко-Грушівський — походив із вільних низових козаків, мати — Катерина Якимівна (у дівоцтві Бойко) — із вільних селян, проте обоє вони вже були кріпаками великого землевласника, поміщика Василя Енгельгардта. Тарас народився четвертою дитиною в сім’ї. Коли він був ще немовлям, Шевченки переїхали в сусіднє село Кирилівку (Керелівку), звідки родом був батько, незабаром купили хату з просторим дворищем і великим садом. Саме тут і пройшли найсвітліші роки Тарасового життя.

Коли Тарасові було лише 9 років помирає мати. Втомлену від життя жінку вбили сухоти. Там матір добрую мою, Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Напише поет у автобіографічному вірші «Якби ви знали, паничі …» (1850 р.) Нещасний батько, який залишився сам із шістьма дітьми, одружився вдруге з удовою, яка мала своїх трьох дітей, і життя в сім’ї стало ще тяжчим. Коли Тарасові виповнилося 11 років, застудився й помер його батько.

Перед смертю, розділяючи майно між дітьми, батько пророче сказав: «Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба. Він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не допоможе».

Після батькової смерті почалося поневіряння Тараса по чужих людях. Побувши короткий час пастухом у дядька Павла, пішов Тарас до дячка Богорського за «школяра-попихача», тобто наймита. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати Псалтир над покійниками. Два роки служив він у дяка, терпів голод, приниження, побої, аби тільки була змога вчитися. Хлопець спрагло перечитував усе, що знаходив у невеликій книгозбірні вчителя, зокрема, відкрив для себе «Енеїду» І. Котляревського та твори Г. Сковороди. Згодом він утік від жорстокого вчителя. Пристрасно бажаючи навчитися малювати, він знову шукає учителів.

Козачок у пана Енгельгардта

Незабаром Тараса зробили козачком, тобто слугою молодого пана Енгельгардта. Нескладні були обов’язки козачка. Сиди біля дверей панської кімнати й чекай, поки пан гукне подати вогню, щоб закурити люльку, налити води і т. п. Та й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змальовував олівцем картини, що прикрашали панські покої. Восени 1829 року Тарас з іншими новообраними слугами-кріпаками вирушив із паном Енгельгардтом аж до Вільно (нині Вільнюс — столиця Литви). Весною 1821 року опинився Шевченко в Петербурзі, куди переїхав його пан. Наступного року, зважаючи на невідступні благання, пан віддав його в науку до «різних живописних справ цехового майстра» Ширяева, щоб мати свого дворового маляра.

Наука в Ширяєва. Викуп із кріпацства

Ширяєв брав численні підряди на розмальовування панських будинків, церков, театрів. Учні його жили на горищі, їх нещадно експлуатували, треба було виконувати дуже багато технічних малярних робіт. Влітку «білими» ночами Шевченко став ходити в Літній сад перемальовувати статуї. В одну з таких ночей 1835 року його зустрів земляк художник Іван Максимович Сошенко, що в цей час закінчував Академію мистецтв. Сошенко помітив у ширяєвського учня справжній художній талант і став йому допомагати. Шевченко почав ходити до художника на квартиру, вчитися в нього малювати. Тут познайомився з Є. Гребінкою, який багато допоміг молодому землякові в самоосвіті, у побуті. Далі Шевченка знайомлять із відомими в ті часи художниками О. Венеціановим , К. Брюлловим та поетом В. Жуковським.

Благородні друзі зацікавилися обдарованим юнаком і вирішили добитися визволення його з кріпацтва. Почалися переговори з паном Енгельгардтом. Пан запросив за кріпака 2500 крб. Щоб роздобути цю значну суму, К. Брюллов намалював портрет В. Жуковського. Портрет розіграли в лотерею й на виручені гроші викупили Шевченка на волю. Це сталося 22 квітня 1838 року.

Вийшовши на волю, Шевченко вступив в Академію мистецтв і скоро став улюбленим учнем К. Брюллова. Він навчається не тільки живопису, а й слухає лекції в університеті, студіює історію мистецтва, загальну історію, літературу, фізику, фізіологію, зоологію та інші науки. У роки навчання в Академії мистецтв Шевченко надзвичайно швидко росте і як художник, і як поет. Протягом 1839 — 1841 років він одержує три срібні медалі за свої художні роботи і видає першу збірку віршів.

Періоди літературної творчості ШевченкаІ. 1837-1843 – рання творчістьІІ. 1843-1847 – період «Трьох літ»ІІІ. 1847-1857 – період засланняІV. 1857-1861 – пізній період

Рання творчість(1837-1843)Балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) , «Утоплена» (1841) мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії.  Вірш «Думи мої, думи мої» став поетичним вступом до «Кобзаря» . Поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини. Поеми«Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842),основним мотивом яких є  визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів.

«Думи мої, думи мої…»Рік написання: 1839 Жанр: елегія (вірш журливого змісту). Свої вірші Т. Шевченко називав «думками», «думами». Будучи далеко від України, у холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що «найдеться дівоче серце, карі очі, що заплачуть на сі думи», тоді він буде щасливий. Своє палке слово, «квіти», «діти» поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну». Художні засоби:  -епітети: «думи мої», «карі очі», «чорнії брови», «вишневий сад зелений», «ласки дівочі», «душі козацькії», «Дніпр широкий», «козацькая воля», «слово ласкаве»;-звертання: «думи мої», « квіти мої, діти», «ненько, моя Україно»;-порівняння: « «Дніпр широкий – море», «могили – гори», «як свою дитину».

Балада. Балада – це ліро-епічний твір історичного або героїчного змісту, часто з елементами фантастики. Основні ознаки :напружений сюжет;легендарність та фантастичність;драматична, часто несподівана розв'язка;присутність оповідача;використання діалогів і повторів;невеликий обсяг. Ранній період творчості Шевченка ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя», «Утоплена». Твори являють собою зразки романтичної поезії. В основі кожної лежить конфлікт між прагненням людини до щастя й перешкодами на шляху до нього.

«Причинна»«Причинну» Є. Гребінка надрукував у своєму альманасі «Ластівка». Ця оригінальна романтична балада була написана Шевченком приблизно в 1837 році. Причинна – та, якій спричинену душевну хворобу (божевільна); у Шевченковій баладі героїня, зачарована ворожкою, стає сновидою. Тема - розповідь про вірне кохання, розлуку й трагічну смерть закоханих.Ідея - возвеличення щирого почуття кохання й водночас засудження жорстокого й злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття. Жанр: романтична балада. Художні засоби: епітети: «синє море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «біле личко», «гай темний», «Дніпро широкий», «чисте поле», «дуб кучерявий»; пестливі назви: «козаченько», «русалонька», «слізоньки», «дівчинонька», порівняння: «з уст — ні пари», «кругом, як в усі, все мовчить».

Робота в групах1 група - скласти інформаційне гроно щодо характеристики причинної.2 група - довести , що твір «Причинна» - балада.3 група – скласти сенкан до образу причинної. Причинна

26 квітня 1840 рік Цього дня за сприяння письменника Євгена Гребінки й поміщика Петра Мартоса вийшла перша поетична збірка Тараса Шевченка накладом 1 000 примірників, до якої ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч».

У 1843 році Шевченко поїхав в Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині та Полтавщині. Багато малював, задумав альбом «Живописна Україна» як періодичне видання про видатні історичні події, природу, побут рідного краю. Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Картини дикої сваволі й знущання панів над кріпаками ще більше розпалили в серці поета ненависть до поміщиків. Його поезія після цього набуває великої революційної гостроти. Він звертається до разючої зброї - сатири, яку спрямовує проти царизму й поміщиків.

1845 рік – друга подорож в Україну. Шевченко став працювати художником у Київській тимчасовій комісії для розбору стародавніх актів і за дорученням цієї комісії їздив по Україні, змальовував пам’ятки старовини, що збереглися в містах і селах. Побував Тарас Григорович на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділлі. Це допомогло йому вивчити край і народне життя. У 1846 році зблизився з членами Кирило - Мефодіївського таємного товариства. Кирило-мефодіївці висували вимоги: скасувати кріпосне право, знищити поділ суспільства на стани, звільнити всі слов’янські народи від гніту самодержавства. Вони дбали про розвиток української мови, мали намір заснувати школи з рідною мовою навчання для селянських дітей, видавати книжки та посібники для простого народу.

Навесні 1847 року товариство було розгромлено. Царська жандармерія заарештувала членів товариства, у тому числі й Шевченка. Усіх учасників товариства під конвоєм доставили в Петербург і посадили в каземат. При арешті в самого поета та в інших членів Кирило-Мефодіївського братства знайшли в рукописах його твори «Сон», «Кавказ», «Єретик» та ін. Жандарми і цар Микола І, який сам керував слідством у справі кирило-мефодіївців, виділили з-поміж арештованих Шевченка як найбільшого «злочинця». Поезія великого Кобзаря була значно більшою загрозою для самодержавства, ніж діяльність інших членів товариства. Під час слідства Шевченко тримався мужньо й сміливо. Навіть у казематі він не полишав справу, через яку позбувся всього — кар’єри, надій на особисте щастя, тільки недавно одержаної волі. Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш тонкого поштового паперу. Склавши його вчетверо, написав на ньому тринадцять віршів. Пізніше поет об’єднав ці твори в цикл під назвою «В казематі». На вироку Микола І дописав власною рукою: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».

У 1855 ропі помер пар Микола І. Друзі Шевченка стали клопотатися про амністію. Але довгий час ці клопотання були марні. Лише в 1857 році закінчилося заслання поета. Митець постійно рвався в Україну, але начальство довго не давало офіційного дозволу на цю поїздку. Лише наприкінці травня 1859 року такий дозвіл було одержано, і Шевченко поїхав на Батьківщину. Він відвідував друзів, братів, сестру. Поет планував оселитися в Україні, побудувати хату, одружитися й дожити віку в спокої та творчій праці. Поставлю хату і кімнату,Садок-райочок посаджу. Посиджу я і походжу. В своїй маленькій благодаті. Та цим планам не судилося збутися. І Шевченко повернувся назад у Петербург, тепер уже назавжди.

10 березня 1861р. від тяжкої хвороби Шевченко помер. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а в травні того ж року тіло його перевезли в Україну й, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом. Сталося це 22 травня 1861 року. Відтоді Чернеча гора стала національною святинею, куди приїздили й приїздять мільйони українців та гостей країни поклонитися духовному батькові нашої нації.

47 років прожив Т. Г. Шевченко.24 роки був кріпаком.10 років перебував на засланні.14 років прожив в Україні.3 роки провів у поїздках.

Крилате слово Кобзаря«Все йде, все минає…»«Не вмирає душа наша, не вмирає воля…»«Кращого немає нічого в Бога – як Дніпро та наша славная країна…»«Все гине – слава не поляже…»«За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…»«Тяжко в світі жить, як нікого не любить…»«Любов – Господня благодать…»«Людей і долю проклинать не варт, їй-Богу…»

Пророче слово Кобзаря«Говорити умію, та не хочу», - принципово заявляв Шевченко про відмову розмовляти російською. І зрозуміло чому, бо це мова його найлютішого ворога.«Повинна буть, бо сонце встанеІ оскверненну землю спалить» - відповідь на запитання «Чи буде суд? Чи буде кара?»У поемі «Сон» пророчо сказано про загибель російської держави: Цар…як крикне. На самих пузатих – Всі пузаті до одного. В землю провалились. До москалів – москалики…Пішли в землю.

Одцурається брат брата,І дитини мати, І навіки прокленетесь. Своїми синами.І дим хмарою заступить. Сонце перед вами. Церков-домовина Розвалиться…Із-під неї встане УкраїнаІ розвіє тьму неволі,Світ правди засвітить.І помоляться на воліНевольничі діти.

Гроно народних прислів`їв. Шевченко для людей – це безсмертний Прометей. Шевченкове слово у віках не старіє. Шевченкові думки переживають віки. Нове життя будуємо – Кобзаря голос чуємо. Шанує Шевченка Україна, як мати рідного сина. Шевченко в серцях наших буде, поки на небі сонце, а на землі житимуть люди. Слово Тараса – наша зброя й окраса. Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став.

Підсумок уроку. Вправа «Мікрофон»Я відкрив (відкрила) для себе…Я здивований (здивована)…Шевченко мені уявляється…Я вважаю, що в смерті молодят із балади «Причинна» винен…Рефлексія Які думки й почуття викликав у вас сьогоднішній урок?

Домашнє завдання. Середній рівень: скласти хронологічну таблицю «Життя й творчість Т. Г. Шевченка». Достатній рівень: записати паспорт творів «Причинна» та «Думи мої, думи мої…» Високий рівень: написати твір на тему «Тарас Шевченко - геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні».