Пригоди Соломійки у Солодкому місті

Пригоди Соломійки в Солодкому місті

Соломійка, учениця 2 класу дуже любила маму, тата, молодшого братика Богданчика і … солодощі. Дівчинка гарно навчалась, у неї було багато друзів, сміливо відповідала вірші, але був у неї один страх - страх перед лікарем-стоматологом.

Самого лікаря Соломійка не боялася, а от стоматологічний кабінет наводив на неї жах.

Що тільки не робили батьки, щоб умовити доньку не боятися стоматологічного кабінету: і подарунки, і розмови, і різні хитрощі. Нічого не допомагало. Зі страхом заходила маленька Соломійка в кабінет, серце калатало так, що мало з грудей не вистрибувало. Лікар-стоматолог, Віра Степанівна була прекрасним лікарем і людиною; мала її обожнювала, але так і не могла звикнути до стоматологічного приладдя.

Час від часу треба було ходити на медогляд, і от коли наближався цей час у Соломійки відразу ставав поганий настрій.

І от завтра той день, коли вкотре треба було йти до стоматологічного кабінету.

Батьки вкотре вмовляли Соломійку, але настрій був зіпсований. Обійнявши улюбленого ведмедика Соломійка врешті заснула …

Яка краса !!! Радості Соломійки не було меж. Вона опинилася у чудовому місті, де все навколо нагадувало чарівний магазин солодощів. Всі будинки були з пряників і карамелі, дерева з шоколаду та зефіру, квіти з мармеладу, а фонтани з газованої води. - Оце так місто !  І як я тут опинилася !?

Соломійка була в захваті. Мешканці Солодкого міста радо привітали дівчинку. Вони показали їй головну вулицю - Майдан Шоколаду, школу з марцепанів, парк з печива.

• Тут так прекрасно, що я б залишилася тут назавжди! - сказала дівчинка.
• Але я не можу жити без тата, мами та Богданчика!

Мешканці Солодкого міста далі і далі розповідали Соломійці про своє життя. І Соломійка потроху почала забувати про батьків, братика та друзів. Життя дівчинки було прекрасним та безтурботним. Жителі міста проявляли турботу до нової мешканки. Їм дуже подобалась Соломійка.

Одного сонячного дня Соломійка почула, як один із мешканців Солодкого міста гірко плаче під деревом.

• Що сталося? Чому ти так гірко плачеш ? - запитала дівчинка.
• В мене дуже сильно болить зуб, я не знаю що мені робити?
• Так треба звернутися до стоматолога, - порадила Соломійка.

І тут вона згадала, що вона гостя, що, мабуть, її шукають батьки.

• Пундику, - звернулась вона до хлопчика, - пішли до лікаря!

Соломійка рішуче взяла хлопчика за руку.

• До якого сто-ма-то-ло-га? - запитав Пундик.
• У нас нема такого лікаря!
• Як це? - здивувалась дівчинка.
• Ну так, що це за лікар?

Соломійка почала розповідати про Віру Степанівну, про її лагідні руки, приємний голос і білосніжну усмішку.

Дівчинка розповіла про те, як треба чистити зуби, що стоматолог допомагає лікувати зуби, ставить пломби, коли є в цьому необхідність, про зловісний карієс, який руйнує зуби.

Пундик слухав, як зачарований, коло нього зібрались інші мешканці Солодкого міста. Всі вони одноголосно вирішили, що їм абсолютно необхідно, щоб у них був такий лікар.

Соломійка пообіцяла познайомити їх зі своїм лікарем… і прокинулась…

Ранок був чудовим. Сонечко світило в віконце та лагідно цілувало дівчину в обличчя, співали пташки, дмухав легенький вітерець.

Соломійка посміхнулась і зрозуміла, що бачила чудовий сон. Страху як не було і вона з посмішкою подумала, що нема чого боятися, що найголовніше, - страх зник.

• Ну от і все! - із задоволенням сказала Віра Степанівна. - Ти молодчинка, Соломійко! Розумниця! Як тобі вдалося подолати свій страх?
• О, Віро Степанівно! Я бачила чудовий сон!

Соломійка розповіла, що їй наснилося.

• Так, сон дійсно чудовий! Твоє бажання допомогти - побороло страх! Ти - молодчинка!
• Віро Степанівно, мені соромно, що я боялась, - сказала Соломійка.
• Я завжди знала, що ти подолаєш страх, - сказала лікарка. - Через півроку чекаю тебе на медогляд!
• Дякую, Віро Степанівно! А, якщо я приведу своїх друзів із Солодкого міста, Ви їм допоможете? - запитала Соломійка.
• Із задоволенням! - посміхнулась Віра Степанівна.