Прийоми ейдетики в початкових класах

Застосування прийомів ейдетики

на уроках в початкових класах

 

Ейдетика була описана ще Арістотелем, який вважав, що вона має неоціненне значення для філософії. У процесі розвитку систем і методик, спрямованих на покращення пам’яті, педагоги й науковці почали активно шукати максимально ефективних способів запам’ятовування,які були б сприйнятливі для психіки. У перекладі з давньогрецької «ейдос» — яскравий образ, зовнішній вигляд. Термін «ейдетика» був уведений у психологію у 30-ті роки минулого століття німецьким ученим Еріком Йеншем та його однодумцями (О. Кро, А. Рікелем, Г. Фішером та ін.), які позначили ним феномен довготривалого збереження чіткого сліду інформації, що утримується в пам’яті людини. Ерік Йенш досліджував феноменальну пам’ять окремих підлітків. Його спостереження показали, що наявність унікальної пам’яті пов’язана з яскравим емоційно-образним сприйняттям інформації. Починаючи з 1920 року праці прихильників цієї наукової думки друкувалися в німецьких наукових журналах і виходили у вигляді окремих видань.

Не обійшли увагою це питання і вітчизняні видатні психологи й науковці: П. П. Блонський, Л. С. Виготський і О. Р. Лурія. Проте пізніше дослідження ейдетики в Радянському Союзі було повністю згорнуто з ідеологічних обставин. Але саме Лурія вперше розділив прийоми зміцнення пам’яті на мнемотехніку (методи, що ґрунтуються на вербально-логічному мисленні) та ейдотехніку (методи,що ґрунтуються саме на образному мисленні).

Поступово склалася методика ейдетики, що передбачає запам’ятовування на основі образного сприйняття навколишнього світу та образного мислення. Чисельні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями − „ейдосами”, як казали древні греки. Методика отримала назву „Школа ейдетики”. Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання.

У середині 80-х років минулого століття російський учений і педагог Ігор Матюгін розробив ігрову систему — «Школа ейдетики», спрямовану на покращення сприймання й відтворення інформації,яка базується на властивому кожній людині вмінні уявляти й фантазувати. У цій системі застосовується весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових і смакових.

Впровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук, почесний доктор педагогічних наук – засновник «Української школи ейдетики «Мнемозина». Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміння дивуватися, фантазувати – це і є ейдетика.

Цікаво, що властива дитині здатність запам’ятовувати інформацію через цілісні образи в дорослої людини заміщується іншими видами пам’яті. Простіше кажучи, дорослий оперує фактами, конкретними знаннями, у той час як дитина мислить повними, багатогранними образами. Саме тому малюк здатний швидко запам’ятовувати великі обсяги інформації у найдрібніших деталях.

Образна пам’ять повертає цілісне дитяче сприйняття світу, відновлює природну пам’ять, сприяє творчому мисленню. Це більш стійка форма пам’яті, зруйнувати яку майже неможливо, тому що вона виходить з інтересів самої людини і вже невіддільна від її особистості. Численні експерименти провідних науковців, педагогів, психологів показали, що резерви пам’яті людини пов’язані з розвитком ейдетичної пам’яті.

Зазначимо також, що для ейдетичного розвитку важлива асоціативна пам’ять, пов’язана з активною мовленнєвою і творчою діяльністю. В ейдетиці використовуються графічні, а також тактильні, смакові, звукові та нюхові асоціації.

        Методи навчання, які пропонує ейдетика, відповідають законам фізичного розвитку людини. Оптимальний вік для ейдетизму припадає на 11–16 років. Тим не менш саме дітям до 5 років властиве переважно емоційно-образне сприйняття навколишнього світу, в тому числі й навчальної інформації.

    Образна пам’ять штучно викликає відчуття, яких не вистачає у «голих» фактах, утворюючи повноцінний образ. Миттєве запам’ятовування є адекватною реакцією. Від механічного запам’ятовування людина переходить до розуміння.

Зрозумів —уявив, уявив — уже знаєш.

   Впровадження ейдетичних методів і прийомів сприяє підвищенню ролі розвивального аспекту навчання, що своєю чергою веде до успішного засвоєння знань, умінь та навичок учнями, дозволяє їм психологічно комфортно та легко здобувати нові знання, отримувати задоволення від реалізації своїх здібностей. Використання ейдетичних прийомів сприяє розвитку пам'яті, уяви, творчого мислення та вміння швидко і точно відтворити отри¬ману інформацію. Тож учні мають можливість відчувати себе впев¬нено у вирі інформації, яку вони отримують під час навчання.

     Методи ейдетики спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань.  Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.  

Методи ейдетики допомагають готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При  запровадженні   цих  методів  знання   засвоюються  набагато краще, адже вони розраховані  не на запам'ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її вирішення.

    Сьогодні необхідно, щоб учні не просто слухали і запам’ятовували програмовий матеріал від учителя, а самостійно проводили спостереження чи дослідження, ділилися своїми враженнями, створювали своїми руками чи уявляли яскраві образи, пов’язуючи їх з побаченим, доводили свою думку, мислили критично, застосовували свої знання в житті.

    Що робити, аби кожному учневі було легко і цікаво здобувати знання?

    Навчання – це важка розумова праця. Щоб вона стала бажаною для учня та успішно реалізовувалась, необхідно «перетворити» її в цікаву гру.

   На мою думку, навчатися граючись?  дитина може з допомогою ейдетичних ігор. Вони сприяють розвитку логічного мислення та пам’яті у дітей, активізують пізнавальну діяльність учнів. Головним пріоритетом у використанні таких ігор є нестандартний підхід, цікавість та невимушеність. Дитина, сама того не помічаючи, потрапляє у «незвичний світ яскравих образів», які часто є витвором  її власної уяви чи фантазії.

    Під час ігор використовують:  нюхові  відчуття, смакові відчуття, слух, тактильну пам’ять, рух, жести, позитивні емоції, що допомагають невимушено запам’ятати інформацію, яка надовго і міцно осяде в дитячій пам’яті.

    Характеризуючи використання ігор за методикою «Ейдетика», особисто мене зацікавила нестандартність різних ситуацій. Діти охоче грають в ейдетичні ігри, позбуваються закомплексованості, долають у собі боязкість сказати щось не те.

 

     Про дану роботу можна сказати так:

 

Ми багато всього вивчаємо,

Фантазуємо, уявляємо,

В ігри граємося незвичні –

Називаються ейдетичні.

                                     Щоб всі більше запам’ятали,

                                     Піктограми умить згадали

                                     І в уяві «мультик» малюємо,

                                     Незвичайним маршрутом мандруємо,

А слова в «ланцюжок» сплітаємо:

Так їх швидше запам’ятаємо.

Діти образи уявляють

І в уяві вони оживають:

То танцюють, або співають,

 То підстрибують, або літають

Все в уяві яскраве, незвичне,

Добре, веселе і фантастичне.

Але діти цьому радіють,

Бо вигадувати різне вміють

І не знають, що не просто граються -.

Це вони вже отак навчаються!

Дуже часто виникають питання: як змусити дитину переказати текст, який складно уявити; як навчити писати переказ близько до тексту чи швидко і легко запам’ятовувати вірші.

Молодшим школярам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Не обов’язково бути художником. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета і головне пояснити це дітям. Піктограми подаємо чорно-білі. Відсутність кольору полегшує обробку інформації мозком.

   Використовувати елементи ейдетики можна на різних етапах уроку, причому з різних навчальних дисциплін.

  Успішно застосовувати методи ейдетики можна, користуючись невеликими секретами:

не запам'ятовувати, а уявляти;

уявний образ чи картинка повинні бути незвичними та яскравими;

свої думки націлювати на добрі справи та позитивних героїв.

    Ейдотехніка допомагає вирішати такі основні навчальні та виховні завдання:

розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійній роботі лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку; формує  вміння учнів ефективно і самостійно вчитися; підвищує самооцінку дитини завдяки результативності у навчанні, створюючи психологічний комфорт.

   Вся робота матиме приблизно таку схему :

 

          УЯВА  +  ПОЗИТИВНА  ЕМОЦІЯ  =  ЗАСВОЄНА  ІНФОРМАЦІЯ.

 

          Серед головних методів ейдетики вирізняють метод Цицерона  (метод місць),  метод «Уявний мультик» (ланцюжковий метод), метод Аткінсона (піктограми), метод «Зміна настрою», метод парадоксальних перетворень (руйнування звичних образів і перетворення у незвичайні).

    Ейдетикb стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Головне запитання  під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?» Наприклад, я пропоную дітям подивитися на чорно-білі картинки і сказати, про який колір вони подумали і обов’язково пояснити чому. Або навпаки, називаю будь-який колір і запитую про який предмет подумали діти.

      Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів. Друдли – це загадка-головоломка; малюнок про який неможливо чітко сказати, що це таке.

       Пропоную пограти на уроках з учнями 1-го класу в ігри, які розвивають уяву, фантазію та пам’ять, вчать невимушено мислити і створювати образи.

                                            Методи Ейдетики:

1.ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ВІРШІВ.

    Після дитячого садочка діти приходять в перший клас і одразу у багатьох із них виникають труднощі у такій знайомій та простій вправі, як вивчення віршів. Недарма батьки скаржаться на те, що у садочку діти вчили вірші залюбки та легко, а в школі це перетворюється на важку та нудну роботу. Тому виникає питання: як зацікавити дітей?

   До вивчення віршів підходжу індивідуально, враховуючи психічні пізнавальні особливості кожної дитини. Деяким з них краще запам’ятовувати вірші спираючи їх на слух, іншим подобається уявляти себе головним персонажем вірша (тобто фантазувати), третім подобається малювати, четвертим – легше закодувати вірші, залишивши початкові букви. Головне, щоб цей процес став творчим, цікавим і приносив задоволення та результат, тому на уроках, знайомлю учнів з усіма методами вивчення віршів, щоб учні змогли знайти і застосувати зручний для себе.

                 Методи запам’ятовування віршів за допомогою

Уяви, кінетичної пам’яті,  піктограм, логічних скорочень (абревіатури).

 1.1 За допомогою уяви

Цей метод найбільш простий і використовується дітьми самостійно та підсвідомо. Набагато легше запам’ятати, що бачимо, уявляємо, ніж те, що завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, с точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як підказку.

 

ГРА «РИМОВАНИЙ МУЛЬТИК»

У дитячому садочку

Є акваріум в куточку,

А в акваріумі рибки

Миготять туди –сюди,

І на всіх вони крізь шибку

Поглядають із води.

Н.Забіла

При вивчені вірша дітям пропоную заплющити очі та уявити, що вони знаходяться у дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як рибки.

Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.

1.2 За допомогою кінестетичної пам»яті.

Кінетична пам'ять – це пам'ять на відчуття та рухи. Учням, в яких розвинутий цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються у віршику, я й самим відтворювати ці події.

 

Наприклад:

Індик в миску воду лив,

Індик шию довго мив,

Індичатко помагало -

Індика за хвіст тримало.

І гусак почав сваритись:

- Індики, а годі митись!

Г.Чубач

 

Вивчаючи цей віршик за допомогою кінестичної пам’яті, дітям пропоную відчути себе індиком і виконувати  всі дії, що є у віршику. Тобто дитина встає і уявно тримає в руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на індика.

Цей метод краще підходить учням молодшого шкільного віку, яким подобається рухатись.

1.3 За допомогою логічних скорочень (абревіатури)

Метод логічних скорочень – це метод зручного скорочення слів, який є елементом скоро читання. Слово скорочується таким чином, щоб за деякими його буквами можна було здогадатися про його значення. Цей метод краще застосовувати для вивчення правил, тематичних визначень тощо. Він найбільш підходить школярам, в яких погано розвинена уява. Творчий процес відбувається тоді, коли діти починають здогадуватися про зміст слова по скороченому запису цього слова, записуючи його в пам’яті на рефлекторному рівні.

 

Наприклад:

У рябого кошеняти,

Завелися грошенята.

Скік мале у магазин

Тай купило апельсин.

Розкусило, - там водиться.

- Апельсин цей не годиться!

І побігло в магазин:

«Дайте з салом апельсин.»

 

У ряб.  к - ти

Зав-ся  гр – та

Ск. м. у маг-н

Та й куп. ап-н.

Роз-ло, там в-ця,

Ап-н цей не год-ся!

І п-ло в маг-н:

«Д-те з с-м ап-н.»

 

1.4 За допомогою піктограм

Піктограми – найперше письмо у світі, в якому замість слів використовувались малюнки. Але не до кожного слова можна одразу намалювати піктограми, цьому потрібно вчитися.

Етапи:

1. Вчимося малювати прості слова (іменники).

2. Малюємо прикметники, дієслова та інші частини мови.

3. Вчимося малювати піктограми до важких словосполучень.

4. Малюємо вірші.

Поетапне виконання вправи.

Перший етап – малюємо.

Другий етап – зчитуємо інформацію з листка.

Третій етап – зчитуємо інформацію з пам’яті.

     Спочатку для опанування цієї методики потрібен певний час, але згодом при сформованих навичках опрацювання тексту буде йти швидше і якість його запам’ятовування буде вищою.

Цю методику можуть застосовувати учні середніх і старших класів, але опановувати її потрібно з легких дитячих віршиків і поступово переходити до більш складних поетичних творів.

 

1. Гра «Умовні значки (піктограми)»(на уроці навчання грамоти)

Вчитель читає слова або речення. Кожне почуте слово або речення учні  позначають певним значком-символом. Ці значки називаються піктограмами. Така гра дуже корисна, коли потрібно переказати текст.

 

2.Гра «Фігури і образи» (на уроці образотворчого мистецтва)

Діти на дошці розглядають різні силуетні форми і запам’ятовують. Дошку закривають і діти малюють те, що запам’ятали. Звіривши результати виконаної роботи у дітей, ці фігури необхідно перевести в незвичайні образи, тобто «оживити». Дітям пропонують ще раз розглянути і запам’ятати «живі образи». Дошка закривається, діти зображують образи, які запам’ятали. Результат порівнюють з попереднім. Після цього, можна запропонувати дітям на певний час стати чарівниками і зруйнувати «живі образи», перетворивши їх на інші з допомогою «чарівного олівця-малювця» або просто змінити деякі  їх елементи.

 

3. Гра «З’єднай ланцюжок»  (на уроці довкілля)

Діти читають слова, знаходять між ними зв'язок і поєднують у одному реченні.

 Наприклад:

1.З квітки бджілка летить до вулика, в якому готує мед.

2.Із приходом зими допікає сильний мороз, сніг укриває землю, а птахам дошкуляє холод. 

 

4. Гра «Асоціації»  (на уроці музики)

Дітям пропонують назвати наступне слово, з яким асоціюється почуте від попереднього гравця.(Див. додаток 4)

 

5.Гра «Цифри-непосиди» (на уроках математики)

Вчитель пропонує дітям уявити, що у клас завітали цифри-непосиди. Кожна  розмістилась, де їй зручно (вказати місце кожної). Діти запам’ятовують цифри і їхнє місцезнаходження у класі. Необхідно пройти цими місцями  ще раз, назвавши цифри в тому порядку, в якому вони розміщувалися у класі.

 

 6. Гра « Слово у слові»   (на уроках навчання грамоти)

Дітям можна запропонувати допомогти маленьким словам, бо за спільним сніданком великі слова проковтнули їх разом із їжею. Тепер, якщо їх не розпізнають у великих словах, то про них усі забудуть. Для цього необхідно знайти у записаному слові нове, але менше слово.

 

7. Гра «Приймаємо гостинці» (на розвиток мовлення)

До учнів класу завітала Лісова Фея і принесла гостинці від лісових мешканців. Необхідно подивитися уважно на всі гостинці і визначити їхніх власників.

 

–  Хто, на вашу думку, які гостинці передав вам?

Діти уважно розглядають на дошці картинки гостинців у кошику і розповідають про лісових мешканців, вказуючи які саме гостинці кожний з них передав. Після цього гостинці закривають і пропонують дітям ще раз розповісти, від кого принесла Лісова Фея гостинці.

 

8.Гра «Чарівна торбинка» (на визначення форм предметів)

 

    У торбинку кладуть різні предмети. Наприклад, яблуко, кубик, маленький м’ячик, ложку, ручку, гумку, олівець, баночку, рахівницю, бублик.

    Дітям пропонують не заглядаючи до торбинки, а тільки за допомогою рук

(на відчуття) визначити, що сховала «Чарівна торбинка».

 

9.Гра «Казка на новий лад »(на розвиток зв’язного мовлення)

   Учні класу по черзі починають розповідати про свого казкового героя.  Учень починає свою казку з  2-3 речень. Наступний казкар починає свою розповідь про свого казкового героя, пов’язуючи його з попередніми героями і так робить кожний наступний. (Див. додаток 8)

 

10. Гра «Невластиві ознаки» (на вивчення ознак предметів)

До ряду назв предметів діти добирають по 3-4 властиві їм ознаки.

Завдання ускладнюється тим, що дітям через деякий час пропонують дібрати до цих же назв предметів невластиві в природі їм ознаки.

 

Щоб з успіхом застосовувати ейдетичні прийоми на уроках рідної мови, слід дотримуватись таких умов-правил:

− вивчаючи мовні поняття, налаштовуйте дітей на уявлення, а не на запам'ятовування;

− все має робитися без напруження;

− образи мають бути яскравими, незвичними, кумедними, веселими (не слід уявляти нічого поганого);

− не проговорюйте, навіть подумки, а уявляйте, пов'язуючи все в ланцюжок незвичайних казкових подій;

− тренуйтесь щоденно 5−10 хвилин.

− фантазуйте, уявляйте, жартуйте.

Пам'ять дітей у молодшому шкільному віці дуже активна, і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа пам’яті – уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.