" Про дистанційну освіту як один із напрямків розвитку освітнього процесу.

ПРО ДИСТАНЦІЙНУ ОСВТУ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ. ПРО ЯКІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ.

     Постановка проблеми. Одним з пріоритетних напрямів програми модернізації загальноосвітньої і вищої школи визнане дистанційне навчання. Успішність дистанційного навчання залежить від ефективної його організації, від керівництва самим процесом і майстерності викладачів, що приймають в ньому участь. Впровадження елементів дистанційної форми навчання в школі є необхідною умовою для досягнення су­часного рівня якості освіти.

     Метою статті є висвітлити проблеми  впровадження елементів дистанційного навчання у загальноосвітніх школах.

     Виклад основного змісту. В наш час перед системою вищої освіти постає задача підготовки фахівців, які вміють творчо мислити, володіють дослідницькими вміннями і навичками, здатні орієнтуватися в просторі наукової інформації і сучасних інформаційних технологіях. В зв’язку з цим, одним з найбільш високоефективних напрямів вдосконалення методології вищої освіти є використання в навчальному процесі технологій дистанційного навчання.

Дистанційне навчання (ДН) – це одна із форм організації на­вчального процесу, при якому усі або час­тина занять здійснюється з викорис­танням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій при територіальній віддаленості викладача й учнів. Дистанційне навчання в школі відкриває можливість вивести на новий рівень до профільну і профільну підготовку учнів, дозволить забезпечити гнучкість та багатоваріантність у навчанні, сприятиме більш повному розкриттю потенціалу учнів, через фактично необмежену кількість дистанційних навчальних курсів.

Ранні концептуальні теорії дистанційного навчання характеризуються спрямованістю на студента як активного учасника навчального процесу, який самостійно створює свій навчальний простір та розглядають викладача та навчальний заклад як інформаційне джерело.

В основу дистанційного навчання покладені класичні принципи дидактики: природо відповідність; науковість і доступність; наочність; свідомість та активність; системність;систематичність і послідовність; зв'язок теорії з практикою.

Дистанційному навчанню характерні класичні дидактичні ознаки, такі як: мета, зміст, методи, засоби, форми навчання, тих, кого навчають, і тих, хто навчає. Але ДН має і специфічні характеристики. Однією із таких характеристик є те, що дистанційне навчання побудоване в основному на принципах інформатизації освіти і широкому  застосуванні телекомунікаційних технологій.

 Сучасні принципи ДН за В. Биковим та Н. Клокар:

• інтерактивність – передбачає діалог викладача з користувачем;
• адаптивність – забезпечує індивідуальний темп проходження навчання, передбачає самостійний вибір реєстрації слухачем, сам курс, де й коли зручно навчатися, а також терміни консультацій і складання іспитів, періодичне відновлення навчальної діяльності;
• гуманістичність – полягає в спрямованості навчання та освітнього процесу в цілому до людини; у створенні максимально сприятливих умов для оволодіння змістом навчання; засвоєнні обраної професії для розвитку і прояви творчої індивідуальності, високих громадянських, моральних, інтелектуальних якостей, що забезпечували б йому соціальну захищеність, безпечне та комфортне існування;
• пріоритетність педагогічного підходу під час проектування освітнього процесу – передбачає проектування дистанційного навчання з розробки теоретичних концепцій, створення дидактичних моделей тих явищ, що планується реалізувати; досвід комп'ютеризації дозволяє стверджувати, що коли пріоритетною є педагогічна сторона, система виходить більш ефективною;
• педагогічна доцільність застосування нових інформаційних технологій – вимагає педагогічної оцінки ефективності кожного кроку проектування та створення дистанційного навчання; тому на перший план необхідно ставити не впровадження техніки, а відповідне змістове наповнення навчальних курсів і освітніх послуг;
• вибір змісту освіти – відповідність змісту дистанційної освіти нормативним вимогам Державного освітнього стандарту і вимогам ринку;
• забезпечення захисту інформації, що циркулює в дистанційному навчанні – передбачення організаційних і технічних засобів безпечного та конфіденційного зберігання, передавання і використання потрібних відомостей, забезпечення їх безпеки під час зберігання, передавання й використання;
• стартовий рівень освіти – вимагає певного набору знань, умінь, навичок;
• відповідність технологій до навчання – адекватність технологій навчання моделям дистанційного навчання;
• гнучкість і мобільність – створення інформаційних мереж, баз і банків знань та даних для дистанційного навчання, що дозволять коригувати або доповнювати освітню програму; водночас вимагається збереження інформаційної інваріантної освіти, що забезпечує можливість переходу на навчання по споріднених або інших напрямках;
• економічність – передбачає раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, точний розрахунок ефективності підвищення кваліфікації за даною формою навчання.

Дотримання цих принципів, адаптування їх для загальної освіти під час впровадження дистанційного навчання в школах сприятиме розвитку та поліпшенню ефективності навчання учнів, а також певною мірою визначить зміст, форми організації та методи дистанційного навчання. 

20 грудня 2000 року Постановою МОН України була прийнята Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. В концепції визначено, що «Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.»

До складу технологій ДН входять педагогічні та інформаційні технології.

На сучасному етапі дистанційне навчання в школі впроваджується на рівні експериментів.

Від вчителів впровадження елементів дистанційного навчання в школі вимагає здійснення освітньої діяльності за новими технологіями, апробацію та впровадження новітніх методик організації навчального процесу.Досить важливими стають такі якості, як здатність застосовувати інноваційні методи використання комп’ютера та можливостей, які він надає, з метою активізації пізнавальної діяльності, високий рівень технічної грамотності, поглиблення та здобуття нових знань.

Практика показала ефективність поділу вчителів на групи із урахуванням рівня володіння ними комп’ютером та комп’ютерними технологіями. Програми цього року розраховані на такі групи вчителів:

1. «Початковий курс» для тих вчителів, які тільки опановують комп’ютер;
2. «Базовий курс» для тих, хто відчуває труднощі при роботі з тими чи іншими програмами Microsoft Office, навичкам користування Internet ;
3. « Курс для досвідчених користувачів» , який зорієнтовано на організацію безпечного користування мережею, обмін досвідом використання прикладних програм навчального призначення на уроках, оволодіння технікою та методикою використання на уроках інтерактивної дошки та інше.

В мережі інтернету є сервіси, які допоможуть зробити цей процес легким і цікавим.

Звісно, можна користуватись Skype чи влаштовувати групові чати-дзвінки-конференції в месенджерах типу Viber, Telegram та інших.

Але, на мій погляд, зручніше користуватись інструментами, які максимально пристосовані для навчання і є простими в користуванні. Коротко про ці сервіси.

 ZOOM - це сервіс для організації онлайн-конференцій та відеозв’язку.

Тут можна організовувати конференції та веб-семінари для різної кількості користувачів і спікерів (залежить від тарифного плану).

Google Classroom – безкоштовний сервіс для навчальних закладів. Мета – спростити створення, поширення і класифікацію завдань, прискорити обмін файлами між учителями і учнями. Реєструватись окремо не потрібно, достатньо мати пошту на Gmail. Вчитель може онлайн слідкувати за роботою учнів (тобто в режимі реально часу бачити документи, в яких учні виконують завдання чи виправляють помилки); можна коментувати роботи і виставляти оцінки; відправляти на повторну перевірку (після виправлення помилок) та отримати іншу оцінку.

Отже працювати за допомогою цих сервісів зручно і цікаво.

Висновки. Наприкінці ще раз зазначу – навчання онлайн має ряд переваг:

1. Навчання будь-де та будь-коли. Онлайн це зручно – все що потрібно, щоб розпочати – бажання та доступ до інтернету.

2. Доступність навчальних матеріалів. Учень отримує  усі необхідні матеріали, та має змогу повернутися до них у будь-який момент. Тож проблема нестачі чи відсутності підручників та методичок зникає.

3. Зворотній зв'язок. Учень завжди має онлайн зв'язок з викладачем або репетитором, які контролюють виконання завдань та допомагають у їх розв'язанні.

4. Зручність для викладача. Вчителі або репетитори, що займаються педагогічною діяльністю дистанційно, можуть приділяти увагу більшій кількості учнів і працювати більш ефективно, витрачаючи менше часу та зусиль. 

5. На радість батькам. Завдяки гейміфікації, інтерактивним урокам та контролю зі сторони вчителя - дитина поринає в процес вивчення матеріалу дуже швидко та з величезним інтересом. 

Переваг онлайн-навчання можна привести багато: зростання інтересу учнів до нового цікавого методу навчання, економія ресурсів всіх учасників навчального процесу, автоматизація контролю виконання завдань тощо.

Науковий прогрес рухається із шаленою швидкістю, прогресивні країни світу поступово діджиталізуються, тому нам так само потрібно оновлюватися та рухатися вперед.

Діти сьогодні зростають у цифровому світі і для них цілком природним є цифрове середовище, яке вони використовують для отримання та обміну інформацією.

Отже, для них не є проблемою навчатися онлайн дистанційно, навпаки – це нова цікава пригода для дитини!

На мою думку, дистанційне навчання – це технологія майбутнього. Воно може застосовуватися в усіх системах освіти, здійснювати широке коло завдань освіти, навчання, виховання та розвитку особистості. Тому необхідно розробляти та впроваджувати нові розробки для дистанційних форм навчання. Можливо навіть, що така технологія зможе замінити реальні школи, університети та інші навчальні заклади у майбутньому.