Позакласний захід на тему: "Про зовнішність, мову і духовну культуру"

Харківський професійний коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позаурочний захід на тему:

 

«Про зовнішність, мову і духовну культуру»

 

 

 

Підготувала викладач

української мови та

     літератури Снітко Т.В.

 

 

 

 

 

Красноград 2024р.

Позаурочний захід на тему:

 «Про зовнішність, мову і духовну культуру»

НА ВСЕ ВПЛИВАЄ МОВИ ЧИСТОТА…

 

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян...

М. Рильський. 

Мета: усвідомити значення мови в організації життя будь-якої спільноти, зрозуміти суть поняття «зовнішність і духовна культура», її роль у розвитку  людини,  розвивати  бажання вивчати рідну мову, спонукати до оволодіння її лексичним багатством. Поглиблювати розуміння учнями етики спілкування, формувати негативне ставлення до лихослів'я, переконувати  кожного в потребі підвищувати культуру свого мовлення —- найголовнішу ознаку загальної культури. Виховувати в учнів патріотизм, любов до рідної мови, душевної щедрості, працелюбності, повагу до співвітчизників.

Обладнання: Конституція України, словники української мови, тематична виставка книжок «Мово рідна, слово рідне!», стіннівки.

На слайді записана тема виховної години, а нижче епіграф - уривок вірша О.Олеся:

Є слова, що білі-білі,

Як конвалії, квітки,

Лагідні, як усміх ранку,

Ніжносяйні, як зірки.

Є слова, як жар пекучі

І отруйні, наче чад...

В чарівне якесь намисто

Ти нанизуєш їх в ряд.  (О. Олесь)

( Пісня лунає «Рідна мова»).

І. Вступ. Викладач: На все впливає мови чистота :

                                Зір глибшає, і кращають уста,

                                Стає точнішим слух, а думка гнеться,

                               Як вітром розколихані жита. (Д .Павличко.)

    В повсякденному житті нам завжди доводиться говорити. Ми спілкуємось про те, що ми бачимо, про те, що ми чуємо, про що мріємо та чим живемо. «Розумний ти чи дурний, великий ти чи малий, не знаємо ми, поки ти слово не сказав» - говорив стародавній філософ Сааді. (слайд) І на сьогоднішньому виховному заході ми з вами і поспілкуємося про зовнішність, мову і духовну культуру, бо всі велики події починаються зі спілкування, тобто з мови, слова.

(Учень читає епіграф)

ІІ. Бесіда.

1. Яке значення має мова в житті людини?

2. Чим, на вашу думку, відрізняється цивілізована, культурна людина від дикуна?

3. Як виявляється культурний рівень людини?

4. Ким вам хочеться бути: особистістю чи дикуном?

5. Як ви гадаєте, на якій стадії культурного розвитку ви знаходитесь зараз? 

 (Культурна людина, не дуже культурна, напівдика чи дика?)

ІІІ. Байка.  

    Викладач: Послухайте невеличкий текст.  Висловіть свою думку щодо міркувань байкаря.

(Учень читає байку)   (Слайд. Фото Езопа, Древньої Греції…)            

Знаменитий байкар Давньої Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа. Одного разу Ксанф хотів запросити гостей і наказав Езопу приготувати найкраще. Езоп купив язики і приготував із них три страви. Ксанф запитав, чому Езоп подає тільки язики. Той відповів: "Ти звелів купити найкраще. А що може бути на світі кращим від язика? З його допомогою будуються міста, розвивається культура народів!

 За допомогою язика ми вивчаємо науки і отримуємо знання, люди можуть порозумітися між собою, вирішувати різні питання, просити, вітати, миритися, давати, отримувати, виконувати прохання, освідчуватися в коханні. Тому, я думаю, що нема нічого кращого від язика". Таке міркування сподобалось Ксанфу і його гостям. Іншим разом Ксанф розпорядився, щоб Езоп придбав для обіду найгірше.

Езоп пішов і знову купив язики. Всі здивувались. Тоді Езоп почав пояснювати: "Ти звелів мені знайти найгірше. А що є у світі гірше язика? За його допомогою люди ображають і розчаровують один одного, лицемірять, брешуть, обурюються, хитрують, сваряться. Язик може зрадити і скривдити. Чи може бути щось гірше від язика?!"

Легенда стверджує, що не всім гостям було приємно чути цю відповідь Езопа.

ІV. Обговорення байки.

  Викладач:

- Порівняйте обидві відповіді Езопа.

- Як ви гадаєте, вони обидві правильні чи одна заперечує другу?

- Обгрунтуйте свою думку.

V. Послухайте висловлювання В. Сухомлинського.(слайд)

(Читає учень)

  "Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину".

 Викладач:  Повернемось тепер до вас. Як стало ясно з ваших відповідей на поставлені вище питання, ніхто з вас не вважає і не хоче вважати себе дикуном. Отже, всі хочуть стати людьми культурними. Перед тим ви також констатували, що культура людини передусім виявляється в її мовленні. Тоді яким має бути ваше слово: "запашною квіткою", "живою водою" чи" розжареним залізом і брудом"? Мудрим і добрим чи нерозумним і злим? Що воно має приносити — радість чи біду?

     Зверніть увагу на вірш, записаний на слайді

Є слова, що білі-білі

Як конвалії квітки,

Лагідні, як усміх ранку,

Ніжносяйні, як зірки..

     Прочитайте його вголос.

• Про які слова мовить поет у перших 4-х рядках?

• Якими словами ви можете замінити означення "білі-білі", "лагідні", "ніжно-сяйні"?

• Чи знаєте ви такі слова, покаже гра.

VІ.  Лінгвістична гра - «Чари рідної мови»

1.Кожен день ми починаємо з вітання. Вдома вітаємося з рідними, а на вулиці – з сусідами, друзями, у ліцеї – з учителями, однокласниками. Про те, якого великого значення здавна надавав наш народ вітанню, говорять приказки та прислів’я, наприклад: «Гарне вітання миліше за частування». Пригадайте формули вітання рідною мовою.

2. Назвіть слова ввічливості, так звані "чарівні слова". (Ласкаво просимо, вибачте, будь ласка...)

3. Як ви розумієте вислів: «Скажіть мені добре слово і я його примножу»

  VІІ.   Ввічливість.  

Викладач.  Ввічливість. Усяке спілкування передбачає користування висловами мовленнєвого етикету. Етикет – це правила ввічливості. Що значить «увічливий»? (Слайд – очі)/

Звернемось до походження цього слова. Пов’язується воно з формою «у вічі»: тобто ввічливий – це «той, хто дивиться у вічі». Як це зрозуміти? Кажуть, очі людини – це дзеркало душі. Очі не вміють обманювати. Якщо вони демонструють миролюбність, відсутність ворожості, агресивності, то спілкування буде приємним. Тому, спілкуючись, вітаючись, люди дивляться у вічі один одному. Згодом прикметник «увічливий» став набувати нового змісту – люб’язний, уважний.

Увічливість співбесідників характеризують слова мовленнєвого етикету, які  ми повторили.

Разом із лагідним словом, привітною усмішкою ми передаємо позитивну енергію своєї душі, вона впливає на співрозмовника, піднімає йому настрій. Те добро, яке ви віддали, повертається до вас. Скільки б добра ви не віддавали, воно не вичерпується з вашої душі. І чим більше ви його віддаєте людям, тим багатшими на добро стаєте самі.

     А тепер зверніть увагу на два останні рядочки вірша, записаного на слайді

Є слова, як жар пекучі

І отруйні, наче чад..

• Про які слова говорить поет?

• Як назвав такі слова Сухомлинський? (Брудом.)

• Що можуть зробити такі (злі, чорні, отруйні і т. п.) слова?

(Поранити, вразити, розчарувати, образити, зганьбити, отруїти, вбити...)

• А тепер прочитайте слова М. Рильського, якими ми почали нашу сьогоднішню бесіду. (Учень читає вголос.)

• Про який бур'ян у мові говорить поет?

• То який же бур'ян треба виполювати зі своєї мови, щоб не виглядати злими і дикими?

а) грубі, брутальні, непристойні, зневажливі;

б) слова з бандитсько-хуліганського жаргону;

в) прокльони, лайку;

 Іноді навіть виховані хлопчики, та й дівчатка, наслідуючи поганий приклад, вживають такі слова й вирази, від яких, як кажуть, "вуха в'януть". Зрештою, більшість із вас це розуміє. Але в товаристві не хочуть виділятись і уподібнюються до невихованих. Чому? Невже їм це подобається? А може, просто бояться зробити зауваження, виправити свого ровесника. Ще розсердиться, не захоче з вами спілкуватися, дружити. А ви не бійтеся! Якщо це хороші хлопці чи дівчата, такі, з якими варто дружити, то вони зрозуміють вас і візьмуть до уваги ваше зауваження. А якщо ні — то не варто шкодувати за такими приятелями.

VІІІ.  Народ скаже, як зав’яже. ( На слайді прислів'я)

  Учень: Лихослів'я завжди засуджувалося нашим народом. Про це свідчать і численні перлини народної творчості, зокрема, прислів'я.  Пригадайте прислів’я та приказки, в яких лаконічно узагальнюються народні погляди на культуру мовлення: 

     Що маєш сказати, наперед обміркуй.

     Краще недоговорити, ніж переговорити.

      Мудрий не все  каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

     Дав слово – дотримай його.

     Шабля ранить голову, а слово – душу.

     Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

     Хто ясно думає, той ясно і говорить.

     Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.

     Слово — не стріла, а ранить глибше.

     Дурний язик голові не приятель.

     Добре слово краще за гроші.

     Від теплого слова і крига скресне.

     Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

     Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх сам.

     Хай це останнє прислів'я і буде завданням, яке поставить кожен перед собою.

Збагачуйте своє мовлення розумними і добрими словами, виполюйте з нього увесь бур'ян, бруд, усе непристойне. Підвищуйте свою культуру мовлення, бо тільки через неї — шлях до загальної культури, інтелігентності, авторитету й поваги серед людей.

(Звучить пісня «Мова єднання»)

ІХ.  «Академія ввічливих наук»

 Учень 1: Рідне слово. Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Порадник і вчитель тим, хто її шанує і любить, і суддя тих, хто її зневажає. Рідне слово є важливим засобом виховання людини. Відомий український педагог В.Сухомлинський писав: “Мова – це віконця, через які людина бачить світ”. Видатний учитель вважав, що мова є складовою духовної культури дитини і її культури, мови. “Багата мова – багатий духовний світ, розвинуте почуття краси слова – висока моральна культура. Убогість слова – це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості”.

Учень 2: Кожен мовець повинен прагнути до того, аби його мова стала досконалою, зрозумілою всім. Тобто він має оволодіти культурою мови. А це завдання можна реалізувати лише тоді, коли засвоїш основи мовної нормативності, навчишся користуватися багатством лексичних та стилістичних засобів, мови, зможеш висловлювати думку логічно, ясно, доречно, доступно, виразно, багато, різноманітно, естетично. Як свідчать наші спостереження, це завдання посильне не кожному.

Спілкування між людьми відбувається відповідно до норм і правил. Пригадаємо їх. (Слайд )

 Кілька правил мовного етикету:

1. Намагайся говорити правильно, літературною мовою.

2. Не засмічуй рідну мову мовними «бур’янами».

3. Добирай слова, що найточніше відповідають думці.

4. Помітивши помилку в своїй мові, не соромся, виправ її.

5. Помітивши помилку у мові свого товариша, скажи про це тактовно, ввічливо, щоб не образити і не принизити його.

6. Де б ти не був, хай завжди твоїми добрими друзями стануть слова «добрий день», «дякую», «даруйте», «до побачення»…

7. До всіх незнайомих і старших людей звертайся на Ви.

8. У розмові з рідними і старшими ніколи не підвищуй голосу.

9. Говори виразно, розбірливо, чітко, щоб тебе було легко зрозуміти.

10. Будьте завжди ввічливі й доброзичливі, поважайте співрозмовника.

Існує істина: «Нічого не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість. Вона відкриває замки людських сердець. Привітний вираз обличчя, уважне доброзичливе ставлення до співбесідника забезпечують відкритість стосунків та уникнення конфліктів». (Г. Песталоцці)

 Х. Зовнішність.       (Слайди – зовнішність)

 Учениця:  Кажуть, що людину зустрічають «по одежі». Можливо, хтось може не погоджуватися з цим, але признайтесь, чи принесе задоволення спілкування з людиною неохайною, брудною? Спочатку не сприймуть її очі, а потім, у більшості випадків, - і душа. Бо зовнішній вигляд є відбитком  внутрішнього стану, та про це, на жаль, пам ятають не всі і не завжди.

Але мені можуть заперечити і сказати, що не всі у змозі одягатися красиво, модно. Та «красиво і модно» - це не тільки одяг та взуття із подіумів або дорогих супермаркетів. Перш за все, це – смак, гармонія, охайність, чисте тіло, усміхнені очі, красива мова. Все це і є зовнішньою красою людини, за якою не помічаються навіть певні фізичні недосконалості її обличчя або фігури.

Та найбільше її багатство – це красива душа. Є таке народне прислів'я: «З личка не пити водички». Це значить, що якою б прекрасною зовні не була людина, найважливіша в ній краса внутрішня.

Не закохуйтесь в обличчя,

Не закохуйтесь в вбрання,

А закохуйся в ту душу,

Що потрібна для життя!

Бо краса – це сон зрадливий.

Раз присниться, та й нема.

А душа – це все на світі,

Що потрібно для життя…

(Звучить пісня «Мамина сорочка»)

ХІ. Рідна мова.  (Учень 1,2.)

Найвірніша з друзів – мова  рідна, мила,

Наша в ній надія, в ній і наша сила.

Слався, величайся, зіркою гори,

Українська мово, серед дітвори!

Весь Всесвіт в мові розмістився,

Весь світ чарівний в ній звучить.

У слові сонцем заіскрився,

Щоб у чудових звуках жить.

 

Усе своє звучання має,

Все-все одягнуте в слова!

У рідній мові все співає:

Пісок і камінь, і трава.

 

І нас єднає рідна мова

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

 

Бо наша рідна мова — мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

 

І, як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

 

А знехтуємо рідне слово,

Земля цього нам не простить.

То ж линь над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

 

Цвіти і сійся, рідне слово,

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом, не мовчи!

(Звучить пісня «Як у нас на Україні»)

 Учень читає вірш:

Хоч дивно це…

Хоч дивно це, але мене питають,

Чому по-нашому завжди я розмовляю.

І всім таким я мусив одвічати,

Що не люблю нічого позичати,

Ні перед ким схилятись не бажаю.

Що мову я свою чудову маю.

І головне – це мова, мислю я,

Моїх батьків, мого народу і моя.

ХІІ. Підсумок.

Викладач: Ми одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Мова — наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Нею можна висловити все: від найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань.

Мова — дивний скарб. Любіть рідну мову, вивчайте і спілкуйтеся нею/

Отож, діти, звертаюся до кожного із вас:

Любіть, шануйте, підносьте до зір

Цю українську мову.

Нема солодшої — повірте

За неї, пречудову!

(Звучить пісня «Ми українці»)