Леся Воронина, письменниця: «Сучасні діти менш закомплексовані, аніж їхні мами-тати, набагато розкутіші й безтурботніші. А ще вони мають колосальний вибір, якого не було в їхніх батьків, не кажучи вже про бабусь та дідусів. Інтернет дає практично необмежений доступ до будь-якої інформації, агресивна реклама спокушає дитину все новими й дедалі досконалішими комп’ютерними іграми і, щиро кажучи, коли я бачу десь на книжковому ярмарку дівчат і хлопчиків, які без принуки самі беруть до рук і з цікавістю читають книжки, в мене перехоплює подих від хвилювання. «Отже, є для кого писати», – подумки кажу я собі, полегшено зітхаю і біжу додому дописувати чергову книжку.

 Десь із місяць тому я була на зустрічі з двома симпатичними американськими дядечками – представниками фірми, яка продукує електронні дитячі книжки. Ті дивовижні книжки може читати, гратися з ними й трансформувати за власним бажанням будь-яка дитина. І дядечки запевняли нас, що паперові книжки вже відмирають і скоро зовсім відімруть. Залишаться лише ті, що перетворяться на арт-об’єкти, на витвір мистецтва. І от я сиділа в затишній залі Музею книги та друкарства, слухала впевнені голоси американських прихильників прогресивних технологій і уявляла, що раптом в усьому світі відімкнуться комп’ютери. Просто хтось всемогутній і незбагненний клацне пальцями – і світ повернеться до свого первісного докомп’ютерного стану. І що тоді врятує людство від цілковитого здичавіння і знищення? Авжеж, ви вгадали – найпростіша, найзвичайніша, традиційна книжка. Найгеніальніший винахід людства».

Андрій Кокотюха, письменник: «Вони живуть у перенасиченому інформацією, навіть дещо агресивному просторі. Сільські пасторалі, городи та пасовиська вже не для них, навіть якщо вони й живуть у селах. Адже в сільських хатах є ті ж телевізори, і діти, хоч-не-хоч, коригують свої уявлення про світ із телевізора. Мета книжки: відповідати цим уявленням, стати жвавішою, перехоплювати ініціативу в телевізора – тільки тоді дитина навернеться до книжки».

Ольга Гаврилова, художниця: «Cучасні діти мало читають. Просто так склалося, що тепер є багато речей, які заміняють книжки. Передовсім це комп’ютер».
            Іван Андрусяк, письменник: «Який світ довкола – такі й люди в ньому живуть. У нинішньому світі багато можливостей – а тому легко в ньому загубитися; багато спокус – а тому важко зберігати себе; багато інформації – а тому дитина швидше дізнається про те, як незатишно в ньому бути дитиною.
Тому що дорослість заразна...  Ліки від неї лише одні: погуляйте за руку зі своєю дитиною на свіжому повітрі, повідповідайте на геть усі її «чому?», «як?» і «навіщо?» – а повернувшись додому, почитайте разом з нею добру дитячу книжку. Лише так ви врятуєте і себе, і їх – дітей!»

Ірен Роздобудько, письменниця: «Вони «комп’ютеризовані», більш прагматичні й не дуже багато читають, адже в них немає зрозумілих їм мотивацій для того, щоб багато читати. Дорослі їм не пояснюють, для чого це треба, хоча й наполягають – «Читай!» [1].

Комп'ютер може принести користь у вихованні дитини лише в тому випадку, якщо дитина не використовує його тільки як засіб для розваги. Комп'ютерні ігри не можуть замінити дитині читання. Відомий комп'ютерний геній Білл Гейтс не раз нагадував школярам про те, що всі комп'ютери нічого не значать, якщо не буде захоплених та обізнаних учнів, відданих справі викладачів та небайдужих батьків. Без знань про все освічена та інтелігентна людина немислима, але вимагати від дитини, щоб він прочитав всю класику і ті книги, які ви прочитали самі в шкільному віці також неправильно. У сучасних школярів свідомість і сприйняття світу інше, вони звикли отримувати інформацію фрагментами, з яких у них складається загальна картина.

Незважаючи на те, що місце книги в житті дитини стало іншим, не можна повністю відмовитися від книгочитання. Читання дає можливість розмірковувати над новою інформацією, вчити дитину думати самостійно і розвиває його творчі здібності. З тим, що роль книги в розвитку фантазії та креативності дитини величезна, ніхто не сперечається. Але змушувати дитину читати, коли в будинку немає книг, відсутня бібліотека і самі батьки не захоплюються читанням, буде просто лукавством.

Починати навчати дитину читати книги треба з особистого прикладу. Тільки побачивши, що батьки захоплюються читанням книг, у дитини з'явитися інтерес до читання. Привчати дитину читати книги треба з самого дитинства, читання має увійти у нього в звичку. Спочатку варто читати їй дитячі книжки й казки перед сном, а потім залучати до читання цікавих повістей. Ніколи не слід карати дитину читанням, наприклад, заявляючи: "Ти сьогодні знову сидів довго за комп'ютером, тепер ти сядеш і прочитаєш ось цю книгу". У цьому випадку дитина буде сприймати читання як покарання. Потрібно, щоб воно для дитини стало задоволенням і сприймалося як читання-відпочинок, читання-потреба. Не треба строго слідувати шкільній програмі, нехай дитина спочатку читає книги, які найбільше їй подобаються. Наприклад, "Володаря кілець" або "Пригоди Електроніка". Дитина повинна мати право вибору книги для читання. Якщо вона не має можливості відвідувати бібліотеку, то потрібно вести її в книжковий магазин. Нехай дитина сама вибирає книгу, так у неї з'явиться мотивація до читання.

Сучасні діти часто надають перевагу не друкованій книзі, а фільмам чи мультиплікаційним стрічкам, знятим за мотивами творів для дітей.  Важливо те, щоб дитина зрозуміла, що багато частин пригод героїв не входять в кіноверсію, тому читати книги набагато цікавіше перегляду фільмів по телевізору. Відома дитяча письменниця Астрід Ліндгрен зауважила, що книги заставляють дитину уявляти і фантазувати, тоді як екранізація – це готовий продукт чужої уяви – уяви режисера.

Зараз всі говорять про те, що діти не читають художніх книг, або читають їх дуже мало, а саме читання є вимушеним заняттям, а не потребою. Криза дитячого читання полягає не в тому, що діти перестали читати, а в тому що не розвинений або втрачений інтерес до цієї сфери занять. Читання без інтересу перетворюється у формальну діяльність, позбавлену для дитини будь-якої привабливості. У цьому контексті актуальні наукові праці М.Бахтіна, Л.Виготського, М. Вашуленка, Є Пасічника,  Б.Степанишина, Н.Волошиної, Т.Донченко, К. Ушинського, В.Сухомлинського, Н. Скрипченко, В.Острогорського, О. Ісаєвої, В. Бартко та інших дослідників, присвячені проблемам формування читацьких інтересів та читацької культури учнів.

На думку О. Ісаєвої, читацька культура – це частина загальної культури особистості, комплекс знань, умінь і почуттів читача, що передбачає свідомий вибір літератури для читання, повноцінно і глибоко сприймає та засвоює художні тексти» [2]. Такі знання, вміння і навички формуються у молодших школярів перш за все на уроках літературного та позакласного читання, коли учні працюють з текстом, аналізують його. Однак читацька діяльність дитини виходить далеко за межі навчально-виховного процесу і «знаходить своє об’єктивне вираження до книжки взагалі і в умінні думати над книжкою під час вибору, під час читання першої фрази і першого слова, це творче осмислення прочитаного після того, коли книжка закрита» [6, 6].

Проаналізувавши статті педагогів Г. Ткачук, О. Джеджелей, Л. Іванової, О. Компаній, присвячені розвитку читацьких інтересів, самостійного дитячого читання, читацької культури учнів, можна запропонувати алгоритм зацікавлення дітей читанням:

1.                      Давайте хороший приклад вашій дитині, показуючи їй, як вам подобається читати. Нехай дитина побачить вас за читанням.
2.                      Приносьте своїй дитині книжки, які задовольняють її індивідуальні потреби, наприклад, про спортивні змагання, тварин. Рослин, включаючи художню і документальну літературу.
3.                  Зацікавте свою дитину яким-небудь хобі чи діяльністю, котра потребує читання та подобається їй.
4.                  Заплануйте похід в музей, зацікавте свою дитину історичними подіями, краєзнавчим матеріалом. Знайдіть книжки, пов’язані з цим, і поділіться ними з дитиною.

 Важливим етапом у формуванні читацької культури учнів є не тільки читання книги, а й її обговорення. Педагоги пропонують орієнтуватися на таку схему роботи над прочитаним [5]:

 
       Основними компонентами цієї моделі роботи з текстом є змістовий, який будується на читацькому кругозорі дитини, тих книгах, які вона читає чи свідомо прагне прочитати, темах, якими вона цікавиться у літературі.

У книзі дитина пізнає життєвий досвід, якого ще не мала. М. Кіяновська пише, що література для дітей пропонує «моделі життєвих ситуацій», розширюють життєвий досвід юного читача.

Щоб мати повне уявлення про сучасну дитину-читача слід знати про їхні читацькі зацікавлення та уподобання. Бібліотекарі розповідають чим цікавляться сучасні діти-читачі: «Діти до 14 років запитують частіше ту літературу, яку їм задають читати у школі. Наприклад, Леоніда Глібова, Михайла Коцюбинського, Івана Франка. Ще питають гуморески Грицька Бойка, книги Джека Лондона. До речі, серед наших читачів є й дошкільнята, їх батьки водять. Ті цікавляться казочками з яскравими картинками. Школярі 1-4 класів цікавляться книжками Всеволода Нестайка  «Тореадори з Васюківки», «Робінзон Кукурузо». Хоча й більш старші також діти читають книги цього автора. Питають книги про природу Олександра Копиленка. З нових сучасних авторів читають вірші Івана Андрусяка, «Політ на черешні»Миколи Герасименко. Користується популярністю й Василь Симоменко, його оповідання та казки. Діти від 10 років питають пригодницькі книжки, на зразок «Гаррі Поттера» відомої англійської письменниці Джоан Ролінг. Серія книг авторів Дебра Дойл, Джеймс Макдонал «Школа чародійства» також одна із найбільш запитуваних серед маленьких читачів».

«Полюбляють сучасні діти читати різні «ужастики» та містику, — наголошують бібліотекарі. – Добре, що читають із захопленням й українських авторів: Степана Процюка «Агронавти» (пригоди Марійки та Костика). Питають книги письменника-фантаста Дмитра Ємця.

Крім фантастики, пригод та містики, діти цікавляться й книгами про кохання. Наприклад, особливо зачитуються і дівчатка й хлопчики серією книг російської письменниці Людмили Матвєєвої «Мешканці Місячного бульвару», особливо  книгою з цієї серїї «Любовний трикутник у 6 «Б».

Проаналізувавши низку статей з даної проблеми, міркування письменників, спостереження бібліотекарів, вчителів і батьків, зважаючи на особливості сучасних дітей-читачів (а особливо на їх високий рівень  інформаційної грамотності), можна рекомендувати педагогам та дітям-читачам інтернет-ресурси, на яких можна знайти дитячі книги, поділитися своїми міркуваннями, почитати цікаву літературу:

а­) сайти дитячої літератури: «Книги для дітей» (childbooks.blox.ua), «Весела абетка», (abetka.ukrlife.), «Читанка» (chytanka.com.ua) «Світ дитини» (abetka-logopedka.org), «Українська казка» (kazka.in.ua), «Дитяча література» (ae-lib.org.ua/litchild.htm), «Левко» (levko.info), «Країна міркувань» (mysl.lviv.ua), «Петрик» (petryk.com.ua);

б) сайти дитячих бібліотек різних міст: Івано-Франківська обласна бібліотека для дітей (biblioteka-if.at.ua), Національна бібліотека для дітей та юнацтва) (chl.kiev.ua – «Ключ»), Вінницька обласна бібліотека для дітей ім. І.Я. Франка (frankolibrary.com), Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва ім. С. Вайди (zodub.uz.ua), Львівська обласна бібліотека для дітей (lodb.org.ua), Рівненська обласна бібліотека для дітей (rdobd.com.ua);

в) сайт, який містить біографію та портети письменників, учнівські твори: ukrlit.vn.ua;

г) сайти, які пропонують аналіз та осмислення, критичну рецепцію для дітей: «Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва» (urccyl.com.ua), «Казкарка» (kazkarka.com), «Літачок» (litakcent.com), сторінка на «Буквоїді» (bukvoid.com.ua), «Ключ» (chl.kiev.ua) та ін.

Вирішення проблеми розвитку читання можливе лише за умови врахування:

- особливостей сучасної дитини-читача, її інтересів, уподобань, потреб;

- підбору правильних методів і форм роботи;

- організації позаурочної діяльності з дитячою книгою;

- проведення систематичної роботи з популярною сучасною літературою для дітей.

Опираючись на аналіз досліджень науковців, педагогів-практиків, бібліотекарів та тих, хто займається вивченням проблем дитячого читання й наголошує на особливостях читацької культури теперішнього молодшого покоління, можемо говорити про своєрідну модель сучасного читача.

Отже, проблема дитячого читання є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку освіти. Народна мудрість говорить: «Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, — коли росте». Якщо дитину не навчити спілкуватися з книгою у ранньому дитинстві, то вже у молодшому шкільному віці складно сформувати її як самостійного читача, а у середньому та старшому – літературно компетентну особистість з високим рівнем читацької культури.

Література

1.     В чому особливість сучасних дітей? [Елек­тронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://old.grani-t.com.ua/ukr/news

2. Ісаєва О. О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури: автореф. дис. д-ра пед. наук: 13. 00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2004. – 41 с.
3. Компаній О. Формування читацьких інтересів молодших школярів із використанням мультимедіа та інтернету /О.Компаній //Початкова освіта. – 2013. –  №3. –  С.17 – 19.
4. Лариса Гаврилюк. Проблема дитячого читання:
   нове мислення та перспективи вирішення(елек­тронний ресурс) - Режим доступу: http://chl.kiev.ua