Проблеми педагогічної майстерності при навчанні дорослих у закладах ФПО

Проблеми педагогічної майстерності при навчанні дорослих у закладах ФПО

Можна побудувати чудові навчальні заклади, створити небачені навчальні кабінети, оснастити їх сучасною технікою, надрукувати чудові підручники і якщо все це не буде оприлюднюватися, оживати, якщо там не будуть працювати творчі педагоги, не отримаємо кваліфікованих і грамотних спеціалістів. Ми всі знаємо, що головною фігурою всієї освіти є педагог.

Головною проблемою у навчанні дорослих є особистість педагога, який володіє специфікою спілкування з цією категорією суб’єктів навчання. Педагогічна професія – одна із самих масових, і досвід свідчить, що факел творчості загорається лише тоді, коли педагог має якості, притаманні особистості, яка вибрала професію навчати.

Важливою якістю педагога є вміння організувати взаємодію із суб’єктами навчання, якого б віку вони не були: дошкільного, шкільного чи дорослі.

Однією з важливих умов об’єднання людей для будь-якої спільної діяльності виступає спілкування. Ціль педагогічного спілкування полягає у передачі як професійних знань, умінь та навичок від педагога до суб’єкта навчання, так і обмін досвідом.

Нині основним принципом педагогічного спілкування є суб’єкт-суб’єктний характер, що полягає у рівності позицій, гуманістичній настанові, активності суб’єктів навчального процесу, взаємопроникненні у світ почуттів та переживань, готовності сприйняття співрозмовника .

Залежно від того, як реалізовано цей принцип взаємодії, спілкування постає: функціонально-рольове і особистісно орієнтоване.

Функціонально-рольове спілкування між учасниками навчального процесу є діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольової позиції. Його головна мета – забезпечити виконання певних дій, під час яких не виявляється особисте ставлення педагога до дорослого суб’єкта навчання.

Особистісно-орієнтоване спілкування педагога передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. Головна мета – складна психологічна взаємодія.

Вищою цінністю педагогічного спілкування є індивідуальність педагога і дорослого суб’єкта навчання, який має свої погляди, почуття, відношення до оточуючих і природи. У зв’язку з цим провідним принципом педагогічного спілкування може бути прийнятий імператив Е. Канта: завжди ставитися до себе і суб’єктів навчання як до мети спілкування, результатом якої є відношення до особистості. Це відношення під час спілкування є вираженням честі і гідності суб’єктів спілкування.

Педагогічне спілкування, що реалізується під час рольової педагогічної дії завжди цілеспрямоване і є засобом розв’язання навчальних задач, ініціатором, організатором і головною керівною ланкою якого є педагог.

У спілкуванні з дорослим суб’єктом навчання необхідно враховувати ті аспекти педагогічного спілкування, що стосуються інтересів того, кого навчають. Педагог повинен зберігати контакти, підтримувати віру в сили, допомагати переборювати перешкоди у спілкуванні без втрати самоповаги і зниження самооцінки. Дорослі суб’єкти навчання мають достатній рівень соціальної зрілості і здатні прийняти на себе частку відповідальності, менш емоційно травмуються.

Дистанція між педагогом і дорослим суб’єктом навчання призводить до того, що суб’єкт навчання не завжди може звернутися до педагога за роз’ясненням, ховає своє нерозуміння. Близька дистанція, неформальні відносини можуть викликати у дорослого суб’єкта навчання ілюзію необов’язковості, небажання глибоко засвоювати навчальний матеріал. Конфліктні відносини можуть призвести до ігнорування справедливих вимог. Необ’єктивність педагога, неадекватно занижена оцінка здібностей і знань дорослого суб’єкта навчання, нетактовність у спілкуванні можуть викликати конфлікти. Тому педагог, перш за все, повинен мати комунікативні якості, що набувають у його діяльності професійної значущості.

Професійно-педагогічне спілкування педагога залежить від рівня сформованості його комунікативної культури. Природною основою комунікативної культури якої є комунікабельність особистості.

Позитивною якістю педагога є його професіоналізм або професійна компетентність, успіх – у високій інформованості, що реалізується хорошою, яскравою, зрозумілою мовою. Співвідношення між інформативними частинами повідомлення та ілюстраціями до них залежить від аудиторії. Аудиторія з високим розвитком дістане задоволення від однієї інформації, викладеної індуктивним способом, у менш розвиненої аудиторії доцільно інформаційні посилання перемежовувати з ілюстраціями, поясненням, порівнянням. Досягти ефективної взаємодії між учасниками навчального процесу зможе лише творчий педагог.

Творчий педагог має відчувати межу, за якою науковий виклад матеріалу переходить у науково-популярний, а зрозуміле пояснення – у банальні істини.

Для аудиторії, такої як дорослі суб’єкти навчання, необхідно використовувати відомі з часів Цицерона, викладання матеріалу: вступ, основна частина і висновок. Для першої і третьої частин необхідно використовувати емоційні приклади, повідомлення, щоб мотивувати аудиторію на навчальну діяльність, забезпечити дружні контакти з нею.

Професіоналізм і компетентність педагога – могутній рушій перебудови суспільства, має першорядне значення для всієї системи освіти. У ній повинні працювати педагоги, яких відзначають:

• широка освіченість, висока культура, багатий духовний світ, справжня інтелігентність;
• глибоке знання своєї професії у поєднанні з методичною майстерністю, що дозволяє вибрати оптимальні комплекси методів;
• здатність співпереживати, розуміти особливості розвитку суб’єктів навчання, їх внутрішній світ, мотиви поведінки;
• наукове, діалектичне мислення;
• готовність до самоосвіти, поповнення знань з різних галузей науки;
• творчу фантазію та уяву;
• комунікативні здібності;
• приходити на допомогу тому, кого навчає (незалежно від віку).і.

Ще однією головною якістю педагога має бути мистецький комунікатор, тобто володіння жестами, інтонацією, мімікою тощо. Складовими цього є – вміння керувати собою, своєю увагою й увагою суб’єкта навчання, здатність за зовнішніми ознаками поведінки визначати його душевний стан, почуття темпу і ритму в педагогічних діях тощо. Для набуття педагогом цих якостей потрібні довготривалі заняття. Ці якості можна поділити на дві групи: перша – пов’язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою; друга – з умінням впливати на особистість за тонусом м’язів.

Є також характерологічні характеристики педагога. Вони такі: дидактичні (чіткість), організаторські (зрілість), комунікативні (правильні стосунки), перцептивні (проникнення у світ суб’єкта навчання), сугестивні (уміння навіювати), науково-пізнавальні та академічні.

Дидактичні – складають основу вмінь викласти доступно, цікаво, чітко і ясно матеріал.

Організаторські – точність, акуратність, дисциплінованість, відповідальність, зібраність.

Перцептивні дають можливість проникнути у внутрішній світ суб’єкта навчання.

Сугестивні – за допомогою твердого вольового слова добиватися результатів– це здатність навіювання.

Науково-пізнавальні та академічні – здатність оволодівати інформацією.

В.О. Сухомлинський так сказав: «… не допустити похмурості, перебільшення чужих пороків, звертатися до гумору, бути оптимістом, дружелюбом». Тому у педагога повинен бути правильно поставлений голос, рухливі м’язи і тіло, фізичне і психологічне розкріпачення. Від голосу залежить якість взаємодії, міміки – сприйняття інформації, пластика формує відношення, фізичне і психологічне розкріпачення дає відсутність страху, вільне володіння словом, рівновагу.

Дослідження педагогічних здібностей дозволяють назвати провідні здібності особистості педагога це: комунакативність, перцептивність, динамізм особистості, емоційна стійкість, креативність.

Усі значущі здібності до педагогічної діяльності пов’язані з процесом ефективного спілкування, тому провідною виступає комунікативна здібність спілкування.

Викладання є не лише мистецтвом думати і говорити, це також мистецтво слухати і розуміти. Водночас слухати означає не просто мовчати і не перебивати. Є красивий і точний слоган «мовчати – вміння, слухати – мистецтво!» Педагогічне спілкування з дорослим суб’єктом навчання повинно бути радісним процесом взаємодії. Складовими оптимального спілкування є: по-перше, високий авторитет педагога, критерієм якого є – повага до суб’єкта навчання; по-друге, володіння психікою і прийомами спілкування; по-третє, накопичений досвід, що використовується у повсякденній педагогічній діяльності.

Отже, педагогу, який працює з дорослим суб’єктом навчання, необхідно домагатися органічного поєднання всіх засобів комунікативної виразності.