Методи і прийоми організації ситуації успіху як один із напрямів підвищення соціалізації учня

Семінар з елементами тренінгу

 «Методи і прийоми організації ситуації успіху

як один із напрямів підвищення соціалізації учня»

 

Девіз: Не можливо жити краще, ніж проводячи життя в прагненні стати досконалішим. Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе (Сократ)

 

Мета:

• сприяти активізації творчого потенціалу кожного учасника;
• стимулювати бажання створювати ситуацію успіху на уроці;
• сприяти формуванню комунікативних умінь і навичок методичної діяльності.

Завдання:

• забезпечити учасників знаннями стосовно методів та прийомів створення ситуації успіху як напрямку соціалізації особистості;
• сформувати вміння командної взаємодії.

Очікувані результати:

• поглиблення знань, запровадження інноваційних методів та прийомів  у практику методичної роботи;
• формування соціалізованої особистості;

 «Все, що перестає вдаватися, перестає і залучати». Франсуа де Ларошфуко. Навчання – світло, що дає людині впевненість у своїх діях і вчинках. Допомогти придбати цю впевненість прагне школа. Однак часто доводиться чути від школярів фрази про небажання виконувати домашнє завдання і навіть йти в школу. Деякі діти не прагнуть розширити запас своїх знань: пасивні на уроках. Їм більше задоволення приносить діяльність, не пов’язана зі школою. Чому це відбувається? Дитина, йдучи в школу, сподівається домогтися визнання і розраховує заслужити любов і повагу з боку вчителів і однокласників. Крах цього світлого оптимізму – найсерйозніша проблема навчання. Дитина приходить у школу сповнена бажання вчитися. Так чому ж вона втрачає інтерес до навчання? Чи винна в цьому школа та її методи навчання? Яку роль при цьому відіграє учитель? Чи може вчитель сформувати інтерес в учнів до навчального процесу і за допомогою чого? На ці питання намагатимемося давати відповідь в ході нашої ділової гри.

 

1.                     Об’єднання членів педагогічного колективу у три групи ( вчителі початкової школи, вчителі, що викладають у середній ланці,  та вчителі, що викладають у старшій школі) – цукерки 3 кольорів разом з методичками.

1 колі р – Що цікавого читали в останній час?

2 колір – Де побували влітку?

3 колір – Як винагороджуєте себе за кропітку вчительську працю?

 

2.                     Інтелектуальна розминка Продовжіть фразу (слайд із реченням):

• Усі перемоги починаються … (з перемоги над собою).
• Хто не дивиться вперед, той … (залишиться позаду).
• Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина … (зникає).
• Щоб вести людей за собою, … (йди за ними).
• Якщо можеш виправити наслідки помилки, … (ти не помилився).

Отже, в основі ефективності соціалізації особистості лежить «Я-концепція» учня, бо прийняття себе, розуміння себе, оптимістичне життєрадісне світосприймання – головний і провідний принцип забезпечення соціально-психологічних умов для зміцнення та збереження сприятливих тенденцій у самовдосконаленні та самореалізації особистості учня

 

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвиваючу,  «людиноутворюючу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у відкритості самої освітньої структури відносно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, свободи висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнання прогресивними і провідними цілей особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчається.

      Провідною формою організації навчальної діяльності в школі є урок. Але як би не змінювалася тема, мета, завдання, зміст, "незмінними залишаються наші турботи про створення найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини", створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя учнів, створює піднесений настрій.

 Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої ра­дості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у ство­реній ним "Школі радості". Результати діяльності цих педа­гогів підводять нас до усвідомлення можливостей упрова­дження у навчально-виховний процес такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у на­вчанні.

ІІ Основна частина

 

1. А що ж таке успіх?  Складання асоціативного куща (у групах).

        Радість, задоволення, досягнення, звершення, сподівання, переживання, очікування.

      

2. Теорія (презентація).

   Успіх – удача в діяльності, досягнення якихось результатів, переживання стану радості, задоволення від того, що є результат до якого особистість прямувала у своїй діяльності, або збігся з її очікуванням, сподіванням.

        З педагогічної точки зору ситуація успіху — це  цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім'ї.

З психологічної точки зору  успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх.

З соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може  змінюватися коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється.

Успіх – це  поєднання  уміння,  старання,  пізнання,  інтересу  та  похвали  дитини.

Ситуація — поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають учня до будь-яких дій.  Створюючи ситуацію для кожної дитини, необхідно враховувати її інтереси, захоплення, здібності.

Ситуація успіху — поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. 

         А ситуація успіху – це те, що може організувати вчитель для успішного виховання і навчання учня і досягнення ними радості.

 

3.  Мозковий штурм «Актуальність ситуації успіху» у групах.

Актуальність  проблеми  сьогодні  полягає  в  тому,  що:   

ü    знання, якості, мислення сучасної людини мають бути гнучкими, мобільними, конкурентоздатними;

ü    особистість має вміти володіти комунікативною культурою, працювати в команді;

ü    критичне мислення, оцінювання ситуації, вміння знаходити шляхи вирішення  проблем – запорука успіху;

ü    вміння працювати з інформацією, використовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення – вимоги сучасного життя.

 

    4.  Теорія (презентація).

В основі педагогічної технології "Створення ситу­ації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тільки особистісно орієнтоване навчання дає можливість кожно­му учню реалізувати індивідуальні особливості, розви­нути свою пошукову активність.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

   Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

 Отже, головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен  учень був успішний, це сприяє розвитку впевненості учня в собі,  підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості.          

Завдання педагога — допомогти особистості ди­тини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

 

5. Вправа «Унікальні люди»

Кожному учаснику роздають аркуш паперу та пропонують виконати наступні дії:

• Так і діти мають свої вподобання, цінності. Дуже часто ми не знаємо, чим захоплюється дитина. До чого можуть стимулювати дітей улюблений фільм або комп’ютерна гра?
• Скласти аркуш паперу навпіл та відірвати правий кутик;
• Ще раз скласти аркуш і знову відірвати правий кутик;
• Повторити це втретє;
• Розглянути витинанки, роздивитися, що вийшло в інших.
• Запитання:
• Чи є абсолютно подібні витинанки?
• Чи є ті, хто виконав вправу неправильно?
• Кого можна вважати поганим виконавцем завдання? Чому?

Висновок

Кожна дитина особлива, по-своєму неповторна й обдарована. Звернення вчителя до її найкращих почуттів обов’язково матиме успіх і знайде відгук у дитячих серцях. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось наше найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.

6. Вправа «Співставлення».

Всі діти, як витинанки, різні, і до кожного потрібен свій підхід.  З`єднати на картках типи учнів з їх характеристикою-описом та прокоментувати на конкретних прикладах.

 

Ситуація успіху – головний нерв  гуманізація навчання, виховання. Успіх народжує успіх.

 

 «Надійні». «Упевнені». «Ті, що сумніваються». «Зневірені».

       «Надійні». Здібні, сумлінні, привчені до самостійності, авторитетні, емоційно стійкі. Секрет їхньої надійності – у постійному відчуті радості, що збувається. Вони не мають особливих яскравих зльотів, радість їхня постійна, глибока. Але й у них можуть бути проблеми. Проте спеціальних заходів, як правило, вживати не слід. Найліпше зовсім не пропонувати їм допомоги і не лізти з жалісними розмовами.

         «Упевнені». Здібності в них вищі, але система роботи слабша. Підвищена емоційність характерна й за успіху, і за невдачі. Слабке місце в цих учнів – швидке звикання до успіху, його девальвація, атрофоване побоювання неуспіху. Для таких учнів корисна дія – прийом «холодний душ». Не поливати бальзамом зачеплене самолюбство, а не багато «підсипати солі».

          «Ті, що сумніваються». Це загалом благополучна категорія учнів ,сумлінні, їхнє пізнавальні інтереси, як правило пов’язані з навчанням, однак характерною рисою є невпевненість. Вона виявляється не тільки в перепадах настрою, а й результатах роботи. Найбільш болісно вони реагують на несправедливість учителів, на необ’єктивність оцінок. Але вони не вступають у суперечку, а переживають мовчки, хоча й глибоко. Це небезпечно. Учень, що бунтує, змушує вчителя якось аналізувати свої дії, а той, що мовчить, при психологічній сліпоті вчителя впадає в інтелектуальне та емоційне заціпеніння.

          «Зневірені». Зазвичай це учні з непоганими здібностями, але після того, як вони одного разу відчули радість справджених надій, вони втратили її з різних причин. Можливо, це були невдачі чи нетактовність педагога, чи позиція родини, у якій дитина є «попелюшкою».

           Чим менша надія на успіх, тим глибшим стає захист. Учень стає вигнанцем серед більш щасливих учнів. Особливо цьому сприяє система порівняння, рейтингу. Не завжди це рейтинг офіційний, але стихійно вчителі визначають для себе крайніх – сильних, слабких, а середні служать тільки фоном для крайніх. Перетворення гидкого каченяти в лебедя можливе, але для цього необхідно, щоб на шляху учня зустрівся вчитель, який повірить у нього, виявить які-небудь раніше не помічені можливості і знайде шляхи їх реалізації.

 

7. Вправа «Прийоми успіху»

 Відповідно для різних типів дітей за технологією створення ситуації успіху необхідно застосовувати різні педагогічні прийоми.  Існують такі прийоми створення ситуації успіху (супровід слайдами презентації):

 « Невтручання», « Холодний душ»,  «Анонсування», «Невпевненим»,  « Гидке каченя», «Емоційне заохочення»

"Сходинки до успіху" "Емоційне блокування"   "Стабілізація" "Даю шанс"  "Сповідь"  "Стеж за нами»  "Емоційний сплеск"  "Обмін ролями",         "Створення ситуації змагань",         "Вибір адекватних стимулів"        "Допомога друга"» Еврика" "Навмисна помилка" "Емоційний сплеск"

 

Проаналізуйте названі прийоми та розподіліть за принципом доцільності використання для учнів для груп  «Надійні». «Упевнені». «Ті, що сумніваються». «Зневірені». Проведемо коментований захист.

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми

"Холодний душ" — учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальза­мом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

 "Анонсування" — спершу треба обговорити з уч­нем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події.  "Невпевненим" така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.  "Гидке каченя" — прийом для "зневірених" учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

  Сенс прийому "Емоційне заохочення" у тому, щоб вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

 "Сходинки до успіху" — крок за кроком підніма­тися разом з учнем сходинками знань.  

"Емоційне блокування" — це обмеження розгор­тання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістич­ної оцінки подій на оптимістичну.

  "Стабілізація" — створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторю­валась.

        "Даю шанс" — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає неочікувану для самої себе можливість розкрити власні можливості, здібності.

Прийом "Сповідь" — щире звернення до найкра­щих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчите­лем відповідної реакції учня.

 Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами дум­ки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.         

  "Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можли­вості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.     Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.     "Створення ситуації змагань" — завдання педа­гога — виявлення гідного "суперника" й утримання си­туації інтелектуально-творчого змагання під педа­гогічним контролем. "Вибір адекватних стимулів" — стимул для ро­боти повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.   "Допомога друга" — це вчасна допомога як з бо­ку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі. Сутністю прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання. Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати під час пе­ревірки знань.   

 

        Звичайно, реалізація наведених прийомів можлива лише за позитивної установки вчителя на успіх учня і не тільки одного, а системної роботи всіх в школі.

        Дуже важливо в процесі уроку зорієнтувати учнів на досягнення успіху. Як це зробити?

Якщо використовувати ефективний підхід до використання технологій «створення ситуації успіху», то можна добитися наступних результатів:

• короткі періоди навчання, основані на зміні видів діяльності, установлених учителем;
• велика кількість завдань, швидкий зворотній зв'язок, похвала;
• рівень труднощів гарантує високий рівень успіху;
• багато можливостей та очікування схвалення під час відповіді на поставлене запитання;
• увага приділяється доти, поки учень не відповість;
• спеціальна подяка за гарну відповідь;
• матеріал розбирається докладно;
• учитель проявляє зацікавленість в успіхах учнів;
• учитель розповідає учневі про значущість досягнутих результатів;
• учитель робить порівняння колишніх та теперішніх досягнень учнів;
• заохочує учнів відповідно  затрачених зусиль;
• заохочує виявлення цікавості до нової роботи, коли попереднє завдання виконано

 

8. Вправа «Стежками успіху».

 

Шляхи створення "ситуації успіху" різні, вони зале­жать від груп школярів, з якими працює вчитель.

 

Створення ситуації успіху має певний алгоритм, давайте спробуємо його відтворити. На картках у вас є етапи створення ситуації успіху. Розташуйте їх у правильному порядку.

 

1. Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

("Люди вчаться на своїх помилках і  знаходять  інші шляхи вирішення проблем ”).

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

( "У тебе обов’язково вийде ”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті ”).

3. Прихований інструктаж дитини  про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. ("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться швидко побачити...”)

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити  не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

 

9. Відео. Зворотня реакція.

 

На перший погляд, здається, що достатньо вчителю кілька разів дати учневі можливість відчути успіх, як самий по собі буде забезпечений рівень мотивації, інтересу, пізнавальної активності. Однак, таке ставлення здатне викликати протилежний результат: постійна успішність може сформувати не скільки звичне, а, можливо, індиферентне ставлення до навчання. Крім того, постійне очікування лише позитивного результату згубно відбивається на розвиткові вольових якостей школяра: він ухиляється від подолання труднощів, губиться в складних навчальних і життєвих ситуаціях, у його поведінці починає переважати мотив «уникнення невдач» тощо. (відео)

Досвідчені психологи і педагоги попереджують про можливі негативні стани, що слідують після пережитого успіху. Чому можливий такий парадокс? По-перше, за сильним переживанням якої – небудь емоції обов’язково слідує релаксація. Зникає відчуття успіху. По – друге, успіх, що дістався ціною невеликих зусиль, може призвести до переоцінки, точніше, до завищеної оцінки своїх можливостей.. Якщо в цей період запропонувати людині будь – яку діяльність, то вона, зазвичай, буде менш успішна, ніж попередня. По – третє, переживання успіху може бути затьмарено, якщо результат, важливий і значущий для самого учня, не буде адекватно оцінений іншими людьми. В четвертих, у дитини виникають складності у відношеннях з однокласниками.

І нарешті, емоція успіху не буде сильним переживанням, якщо результати діяльності не мають значення для її суб’єкта. Дитина, особливо на початку навчання, однаково інтенсивно переживає успіх «у головних» і «неголовних» навчальних предметах. Але досить часто дорослі знижують цю інтенсивність: «Відмінно з малювання? Краще б з мови отримав…» Через зниження значущості пережитого успіху дорослі впливають на формування в дитини ставлення до всього навчального процесу. Тому, «оцінюючи знання дітей, необхідно виходити з індивідуальних особливостей кожної дитини. Якщо вона все – таки просувається вперед, необхідно її заохотити, підбадьорити, аби вона не відчувала невдачу, порівнюючи свої результати із заздалегідь визначеними нормами, особливо якщо вони для неї недосяжні».

 

10. Колаж «Портрет успішного учня».

          Формула успіху в кожного може дещо відрізнятися, але  доступна всім. Очевидно, причина – у самій людині. Але наша задача навчити учнів вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять. Бути вчителем означає поправити минуле, покращити теперішнє і торкнутися майбутнього.

 

Які якості як вчителі ми повинні вкласти в наших учнів, щоб в житті вони були успішними, реалізованими та соціалізованими? Складіть на плакатах колажі успішних учнів, підкріпивши позитивними рисами характеру та компетентностями, яких вони набудуть після  виходу зі школи.

 

 

 

ІІІ. Заключна частина .

Ситуація  успіху направлена на те, щоб учень із пасивного об’єкта став суб’єктом,  творцем навчальної діяльності. Переживши почуття успіху, учень захоче його повторити. Тоді він почне  самостійно шукати шляхи досягнення кращих результатів  у навчанні. Це дасть йому впевненість у власних силах, позитивно вплине на взаємини з оточуючими. Таким чином, сформується стійка потреба у самоосвіті.