Проблеми впровадження педагогічних інновацій у навчально-виховний процес початкової школи

Проблеми впровадження педагогічних інновацій у навчально-виховний процес початкової школи

          Всередині минулого століття в країнах зарубіжжя забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією, не цінує освіту, не має інтересу до навчання.

Уникнути вищеназваних проблем, на думку сучасних дослідників, посильно педагогічній інноватиці. Її зміст складають досить широкий спектр методик і технологій, а саме: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, ігрові технології, методика М. Монтессорі, проектні технології, розвивальне навчання, технології проблемного навчання, сугестивні технології, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та інші.

 За широке впровадження вищеназваних інноваційних педагогічних технологій виступив відомий науковець, перший міністр Міністерства освіти і науки України, І. Зязюн, який зробив висновки про те, що традиційна  система навчання є безособнстісною, «бездітною», «безлюдською». У ній «людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів ». Не всі згідні з цією оцінкою. Однак серед основних недоліків традиційної системи навчання всі називають: авторитарний стиль керівництва: домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти, саморозвитку. Отже, освіта потребує інноваційного підходу до навчання та виховання школярів. Прагнення оптимізувати навчально-виховний процес школи зумовило вдосконалення уже використовуваних і появу у вітчизняній освіті нових педагогічних технологій.

Відтак, світова цивілізація, переступивши поріг третього тисячоліття, ставить перед освітніми закладами особливо відповідальні завдання: сформувати молоду людину, спроможну не просто пристосовуватись до складних умов буття, але й творчо, діяльнісно впливати на навколишній світ, розкривати свої потенційні можливості, вільно спілкуватись та самовдосконалюватись. Виконання цих завдань вимагає розробки і впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчальний процес.

Враховуючи особливості інноваційної політики високорозвинутих країн світу, їх розуміння розвитку даної науки, в Україні на початку 90-х років XX століття взято курс на інноваційний розвиток, який знайшов своє відображення в ряді законодавчих і нормативно-правових документів, таких як: закони України: «Про інноваційну діяльність», у галузі освіти — закони України: «Про освіту». «Про вищу освіту» та інші.

Перехід України в режим інноваційного розвитку суттєво прискорив процеси реформування освіти. У центрі уваги провідних освітянських законів. концепцій. доктрини виступає компетентна, духовна, конкурентоздатна особистість. Інноваційні процеси стають основою нової філософії освіти, що відповідає таким вимогам: урахування особливостей сучасного навчального процесу, його змісту і структури, циклів життєдіяльності учнів, їх здібностей, інтересів і нахилів; спрямування на моделювання освітньо-виховного середовища, його організаційних, методичних і змістових компонентів, зважаючи на типові та індивідуальні відмінності між учнями, форми їх прояву у сфері комунікативних відносин і в пізнавальній діяльності, досвід взаємодії школярів із навколишнім світом; варіативність та особистісно орієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, внаслідок чого знання, уміння й навички школярів перетворюються в засіб розвитку їх пізнавальних і особнстісшгх якостей, забезпечують їх здатність бути суб'єктом власного розвитку; забезпечення цілісного психолого-дидактичного проектування навчального процесу в умовах рівневої та профільної диференціації навчання.

Однак, на шляху реалізації інновацій в освітньому процесі трапляється чимало перешкод. Найщиріші прагнення педагогів-новаторів щось змінити нерідко розбиваються об сутність самої системи: в її основі психологічні пронеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. На що зорієнтований вчитель? На обов’язкове виконання навчальної програми, яка визначає не тільки однакові мету, зміст, обсяг, а її навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. У масовій школі вчитель вимушений «гнатися» за програмою не зважаючи на те. засвоїли учні навчальний матеріал з даної теми, чи ні. До того ж, не враховується і те, що використання тієї чи іншої педагогічної технології на уроці (наприклад, проблемне, інтерактивне навчання, технології формування критичного мислення) вимагає, як правило, більшої затрати часу (як визначили американські дослідники - це приблизно на 20% більше). Через брак часу вчитель вимушений реалізувати репродуктивну, а не партнерську освіту. А вона сьогодні не є конкурентно спроможною на ринку праці.

Для того, шоб системно впроваджувати інноваційні технології в навчально-виховний процес початкової ніколи педагог повинен бути креативною, гнучкою, сприйнятливою до динамічних змін у суспільстві особистістю, бути спроможним застосовувати засвоєні \знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, здатним до саморозвитку. Технологічна грамотність педагога дає йому змогу глибше усвідомити своє істинне покликання, реальніше оцінити потенційні можливості, глянути на педагогічний процес із позицій його кінцевого результату.

Зрозуміло, що шлях інноваційного професійного розвитку педагога - це поступове складне і далеко не завжди лінійне сходження від вчитедя-дилетанта. самоучки, до справжнього митця, суб'єкта професійної діяльності. Високий рівень розвитку інноваційної культури необхідний педагогу для реалізації глобальних шлей освітнього процесу: навчання, виховання і, особливо, розвитку молодших школярів. Вона виступає важливою характеристикою педагогічної культури вчителя, є одним з невід’ємних показників його професіоналізму. Тільки постійна, цілеспрямована робота по підвищенню рівня компетенції вчителів - важлива умова інтелектуального життя учнів, необхідна передумова високого наукового рівня викладання.

У ході інноваційної діяльності вчителів початкової школи виникають такі проблеми:

•  небажання щось змінювати у своєму стилі роботи;
• формальне використання в навчально-виховному процесі інновацій (наприклад, при проведенні відкритого уроку чи заняття);
• педагог-практик не бачить позитивів у використанні на уроках інновацій;
• недостатнє методичне забезпечення щодо практичного використання педагогічних технологій у початковій школі;
• копіювання чужого інноваційного досвіду без адаптації його до даних умов;
• прорахунки при впровадженні педагогічного нововведення в традиційний досвід роботи;
• надмірна перевантаженість педагогів, брак часу.

Аналіз сучасного стану початкової освіти дозволяє говорити про існування цілого комплекс;, проблем, д мовлених протиріччям між:

• потребою сучасної системи в освітніх інноваційних технологіях і недостатньою розробленістю методів їх впровадження в практику;
• вимогами сучасної освітньої парадигми, спрямованої на підготовку учня, здатного самостппю поповнювати і оновлювати знання, критично творчо мислити, орієнтацією вчителів на формування в учнів знань і вмінь.

Отже, незважаючи на це впровадження інноваційних технологій в освітній простір України з кожним роком посилюється і вігходить на новіш рівень. Освітній процес в Україні має численні перспективи в галузі інноватики, а українські дослідники не припиняють наукових розвідок з цієї галузі з метою піднести якість вітчизняної освіти на найвищий європейський щабель, який відповідав би передовим стандартам навчально-виховних критеріїв освіти».