Процес травлення. Органи травлення.

Значення травлення. Система органів травлення. Процес травлення: ковтання, перистальтика, всмоктування. Процес травлення у ротовій порожнині.

Травлення — сукупність механічних, хімічних і біологічних процесів, що забезпечують розщеплення складних поживних речовин, які потрапили з їжею, на відносно прості сполуки, які можуть бути асимільовані організмом. В ході травлення відбувається перетворення макромолекул їжі у дрібніші молекули, зокрема, розщеплення біополімерів їжі на мономери. Цей процес здійснюється за допомогою травних ферментів, відомих також як гідролітичні ферменти. Отримані відносно прості речовини піддаються всмоктуванню, а з них в органах і тканинах знову синтезуються складні органічні сполуки.

Дорога їжі займає близько 24 годин, а вся система становить близько 9 метрів у дорослої людини і складається з:ротової порожнини;горла;стравоходу;шлунка;тонкої кишки;товстої кишки;заднього проходу. Включаючи також три травні залози:слинні;печінкові;підшлункові.

Функції травної системи: Моторна – дія м’язів, що утворюють шлунково-кишковий тракт (жування, ковтання, перемішування їжі, проштовхування їжі уздовж стравоходу і кишечника, спорожнення). Секреторна – виділення хімічних речовин, що беруть участь в перетравленні, виконують залози. Всмоктувальна – всмоктування речовин в кров, за допомогою якої вони розносяться по організму. Екскреторна – крім неперетравлених залишків, через кишечник виділяються аміак, сечовина та інші речовини. Вони потрапляють в кишечник через залози і потім вже виводяться.

Процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням. Всмоктування - це процес переносу речовин з навколишнього для організму середовища в його внутрішнє середовище. Для людини таким навколишнім середовищем є порожнина травного каналу, а внутрішнім - оптимальні клітини слизової оболонки кишок, міжклітинний простір, лімфа і кров. Всмоктування проходить головним чином у тонких кишках, які морфологічно і функціонально пристосовані до цього. Неперетравлені рештки харчових мас видаляються з травного каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини. Розщеплення поживних речовин відбувається за допомогою травних соків, які містять ферменти.

Основні властивості ферментів:специфічність дії - кожний фермент розщеплює поживні речовини тільки певної групи (білки, жири чи вуглеводи) і не розщеплює інших;ферменти діють тільки у певному хімічному середовищі - одні в лужному, другі в кислому;найбільш активно ферменти діють за t тіла, а за t - 70-100˚С вони руйнуються;невеличка кількість ферменту може розщепити велику масу органічної речовини. Ферменти (ензими) - це біологічні каталізатори (прискорювачі) хімічних реакцій, вони мають білкову природу.

За прийнятими санітарними правилами, продукти, які швидко псуються, повинні зберігатися в холодильних камерах за t - 0-8˚С. Основними поживними речовинами, які надходять з їжею є: білки, жири і вуглеводи. Крім них у харчуванні людини важливу роль виконують вітаміни, органічні кислоти, включаючи і нуклеїнові кислоти, мінеральні речовини та інші, які не являються джерелом енергії. Але без яких не можливе засвоєння речовин в організмі.

 У дорослої людини 32 зуби, за формою і функціями розрізняють різці, ікла, малі і великі кутні зуби. Зуби (dentes) розташовані в ротовій порожнині й призначені для відкушування, утримання та пережовування їжі, а також беруть участь в утворенні деяких звуків мови.

Шийки зубів вкривають ясна, а в ротову порожнину виступають тільки коронки. Зовні коронка вкрита емаллю - найтвердішою речовиною організму людини (97% - мінеральних солей: Са, Р, F), що захищає зуб від руйнування та проникнення інфекції. Під нею міститься основна речовина зуба - дентин (72% мінеральних солей, 28% органічної речовини та вода), яка заповнює також шийку та корінь зуба і за міцністю подібна до кісткової тканини. У корені дентин вкритий речовиною, схожою на емаль - цементом. У центрі зуба є порожнина, яка містить м'яку тканину - пульпу, в якій розміщені кровоносні судини (артерії, вени) та чутливі нерви. В кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Корені зубів закріплені в ямках альвеолярних відростків щелеп.

Язик (lingua) - м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою з розташованими в ній рецепторами, які здійснюють контроль за процесами наповнення рота їжею, ковтання, сприйняття смаку їжі. Язик бере участь у процесах пережовування їжі, ковтанні, а також у артикуляції різних звуків, тобто у членороздільній мові. В ньому розрізняють: кінчик, тіло і корінь. Язик має спинку, нижню поверхню та два краї. На спинці, на межі між тілом і коренем видно пограничну борозну язика, що має обриси кута, відкритого вперед. Слизова оболонка спинки язика на всьому її протязі товста, груба, непрозора, міцно зрощена з м'язами і спереду від пограничної борозни вкрита різної форми сосочками, які зумовлюють нерівномірність рельєфу язика. Тіло язика формує харчову грудочку, корінь бере участь в ковтальних рухах, які здійснюються рефлекторно.

Будова та функції стравоходу. Пережована їжа, змочена слиною, до кореня язика, де подразнює рецептори слизової оболонки зіва і м'якого піднебіння. Нервові імпульси передаються до центру ковтання, що розташований у довгастому мозку. Акт ковтання здійснюється у такій послідовності: м'яке піднебіння піднімається і закриває носову частину глотки, надгортанник опускається і закриває вхід у дихальні шляхи, дихання припиняється і їжа коренем язика проштовхується в глотку. (pharynx), а далі в стравохід. Стравохід - це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25-30 см, яка з'єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м'язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м'язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М'язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м'язовою тканиною. У середній третині органа до цих м'язових волокон приєднуються гладкі міоцити. М'язова оболонка нижньої третини стравоходу утворена гладкою м'язовою тканиною.Їжа по стравоходу переміщується за допомогою перистальтичних рухів.

Методи дослідження процесів травленняшироко відомий метод зондування (введення в шлунок або в 12-палу кишку гумового зонду для взяття соків, які потім досліджують у біохімічних лабораторіях);метод ендоскопії - введення в травний канал гнучкої пластикової трубки з освітлювальними приладами, що дає змогу безпосередньо оглянуту порожнину травного каналу. Через трубку спеціальним маніпулятором забирають маленькі шматочки слизової оболонки для цитологічного дослідження;електрогастрографія - реєстрація електричних струмів шлунка - дає змогу визначити його рухову активність;рентгенологічне дослідження дає можливість виявити пухлини травного тракту, виразки шлунка та 12-палої кишки, кишкову непрохідність, пухлини товстого кишечнику. Для вивчення стану товстого кишечнику (глисти, кровотеча, мікроорганізми) застосовують методи дослідження калу. Для виявлення пухлин, виразок кишечнику застосовують ендоскоп через відхідник.

Будова ротової порожнини та травлення в ній. Ротова порожнина утворена спереду губами, збоку - щоками, зверху - піднебінням, знизу - язиком і дном рота, ззаду вона переходить в глотку. На щелепах розміщуються зуби, щелепи вкриті яснами (8 слизова оболонка). Ряди зубів поділяють ротову порожнину на передротову і власне ротову. У нижній частині ротової порожнини є м'язовий орган - язик - орган смаку, та орган що бере участь у перемішуванні їжі.

У слизовій оболонці язика і ротової порожнини знаходиться велика кількість дрібних слинних залоз. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар слинних залоз: привушних, підщелепних, під'язикових. Малі слинні залози функціонують постійно і підтримують у роті необхідну вологість. Великі слинні починають функціонувати тільки тоді, коли в ротову порожнину потрапляє їжа. У ротовій порожнині відбувається подрібнення їжі, її змочування, хімічна обробка і формування травної грудки. На сосочках язика, а також на інших ділянках слизової оболонки рота розташовані смакові, температурні та больові рецептори. Подразнення яких викликає секрецію слини та інших травних соків, а також оцінюється смак їжі. Хімічна обробка їжі здійснюється за допомогою слини.

Слина - безбарвна, трохи мутна рідина (внаслідок наявності епітеліальних клітин слинних залоз і лейкоцитів), слабко лужної реакції. Містить 99% Н2 О, органічних речовин (білки, вільні амінокислоти, вуглеводи) та неорганічні речовини (солі Na, Ca, K), сечову кислоту, сечовину, аміак, вітаміни. До складу слини входять ферменти: птіалін і мальтази (амілази), які розщеплюють крохмаль до моносахаридів, проте повного розщеплення ними не відбувається бо їжа в роті перебуває мало часу (10-15 сек). Білкова речовина слини муцин робить харчову грудку слизькою, що полегшує її ковтання і просування по стравоходу. Мозкова фаза починається з вироблення шлункового соку під впливом умовних рефлексів (при подразненні рецепторів слуху, зору, нюху). Очікування їжі або її вид супроводжується виділенням не тільки слини, а й шлункового соку.