Значення і будова шкіри. Терморегуляція.

Значення і будова шкіри. Терморегуляція. Перша допомога при термічних пошкодженнях шкіри ( опіки, обмороження), тепловому та сонячному ударі. Захворювання шкіри та їх профілактика.

ФУНКЦІЇ ШКІРИ:шкірний покрив практично непроникний для речовин і мікроорганізмів (захисна функція);міцна і пружна шкіра захищає внутрішні органи від механічних і хімічних впливів;завдяки вмісту в ній пігменту меланіну шкіра захищає внутрішні органи від ультрафіолетових променів;через шкіру з потом виводиться вода, мінеральні солі та інші продукти обміну (видільна функція);рецептори шкіри забезпечують зв'язок організму з зовнішнім середовищем, сприймають холод, тепло, тиск, а вільні нервові закінчення — біль (рецепторна функція);шкіра виконує терморегуляторну функцію — зрівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом;обмінна функція — у ній утворюються деякі біологічно активні речовини, зокрема вітамін 𝐷, виділяються продукти обміну речовин (водо- та газообмін, виводиться надлишок солей);шкіра бере участь у розподілі крові;запасна функція — підшкірна клітковина складається з жирової тканини, яка є джерелом енергії;секреторна функція — сальні залози виділяють жир для змащення шкіри та волосся, а молочні — молоко для вигодовування дітей.

Епідерміс утворений багатошаровим епітелієм. Верхні його шари роговіють і утворюють міцні покриття (на долонях, підошвах, тощо). Зовнішній роговий шар утворюється мертвими клітинами, які постійно злущуються. Він захищає живі клітини, що лежать глибше, від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Найглибший шар епідермісу — ростковий. У ньому відбувається розмноження і розвиток клітин, які заміняють ті, що злущуються. У цьому шарі під впливом сонячного світла виробляється темний пігмент меланін, від вмісту якого залежить колір шкіри. В епідермісі відкриваються протоки потових залоз та сальних залоз. Молочні залози виникли з потових. Сальні залози виділяють секрет — шкірне сало, яке змащує шкіру і волосся, пом'якшує їх.

Дерма, або власне шкіра, складається зі сполучної тканин. Клітини гладкої м'язової тканини, колагенові і еластинових волокна надають шкірі пружність і міцність. Дерма пронизана кровоносними судинами. Кров приносить кисень і поживні речовини, забирає продукти обміну. У дермі містяться потові і сальні залози, волосяні цибулини. У дермі розташовані численні нервові закінчення і тактильні, холодові, теплові рецептори, що дозволяють сприймати сигнали навколишнього середовища. У середньому на 1 см3 припадає до 5000 чутливих закінчень, 200 больових, 12 холодових рецепторів, 2 теплових і 25 рецепторів, що реагують на тиск. Нервові рецептори в шкірі розділені нерівномірно. Найбільшою чутливістю до дотиків володіє шкіра на кінчиках пальців, потім іде кінчик носа і середина долоні.

Молочні залози є похідними шкіри. Вони складаються з 15 - 20 видозмінених потових залоз, що утворюють дольки. Функція молочних залоз полягає у виробництві молока, необхідного для вирощування потомства.

Потові залози мають вигляд клубочків і відкриваються на поверхні шкіри довгими вивідними протоками. До складу поту входять вода, мінеральні солі, продукти обміну білків (сечовина, амоніак, сечова кислота). За добу, зазвичай, виділяється близько 500 мл поту. У жарку пору і при фізичній роботі його кількість зростає до 3 л. Випаровуючись з поверхні шкіри, піт охолоджує її.

Сальні залози нагадують бульбашки, утворені епітеліальною тканиною. Протоки сальних залоз відкриваються, зазвичай, у волосяні сумки або на поверхню шкіри, куди виділяється шкірне сало, змащуючи волосся і шкіру і додаючи їм еластичність.

Підшкірна жирова клітковина прилягає до дерми і представлена ​​пухкою сполучною тканиною. У ній міститься велика кількість жирових клітин, в яких накопичуються запасні жири. Товщина шару є різною на різних ділянках тіла. Цей шар виконує роль подушки, пом'якшуючи механічні дії, захищає внутрішні органи від травм, та виконуючи теплоізоляційну функцію.

 Допомога при підвищенні температури тіла, тепловому і сонячному ударі. Загартовування

Бувають ситуації, коли механізми терморегуляції не справляються з відведенням тепла, і організм перегрівається. Часто таке трапляється при інфекційних захворюваннях. При підвищеній температурі організм активно бореться з інфекцією, проте висока температура є небезпечною, оскільки може викликати порушення роботи нервової системи і привести до судом. Знизити температуру допоможуть обтирання тіла губкою, змоченою водою. При випаровуванні води температура трохи знижується. При високій температурі (вище 38,5° С) лікування потрібно проводити під контролем лікаря.

Перегрівання організму може призвести до теплового удару. Тепловий удар трапляється, коли температура повітря тривалий час висока і віддача тепла є неможливою. Тоді температура поверхні тіла і внутрішніх органів підвищується. Це призводить до головного болю, пришвидшення пульсу і дихання, посиленого потовиділення. Порушується координація рухів, з'являються нудота і блювота, можлива непритомність.

Сонячний удар відбувається при перегріванні голови. Симптоми такі самі, як і при тепловому ударі. При появі ознак перегрівання потерпілого треба перенести у прохолодне провітрюване місце, звільнити його від зайвого одягу і вжити заходів для зниження температури його організму. Для цього можна обтирати тіло і голову мокрим рушником, загорнути його у мокре простирадло, включити поруч вентилятор чи обмахувати для посилення випаровування, напоїти холодною водою. При зупинці дихання і втрати пульсу необхідно робити штучне дихання і непрямий масаж серця і негайно викликати швидку допомогу.

Для профілактики перегрівання у жаркі дні треба носити легкий світлий одяг і головний убір. Не можна довго перебувати на відкритому сонці. Обов'язково випивати достатню кількість води.

Сонячні ванни рекомендується приймати з 9 до 11 годин ранку та після 16 години ввечора. У перші дні перебування на сонці не повинно перевищувати 4 - 5 хвилин, потім воно поступово збільшується до 30 - 40 хвилин. Голову потрібно захищати головним убором, а шкіру — спеціальними кремами. Не можна засмагати опівдні, коли сонячне випромінювання є найбільш активним, оскільки його вплив може призвести до серйозних захворювань шкіри. Підвищенню стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища сприяє загартовування. Систематичне загартовування тренує механізми терморегуляції і робить їх швидшими і точнішими. У загартованої людини знижується чутливість до холоду та спеки і зміцнюється імунітет. Основні засоби загартовування: сонце, повітря і вода.

Загартовування повітрям є ефективним, коли його температура значно відрізняється від температури тіла. Проте, переохолодження є небезпечним. Рекомендується повітряні ванни проводити при температурі не нижче 18 - 20 °С.

Водні процедури діють краще у порівнянні з повітряними, що пов'язано з більшою теплопровідністю води у порівнянні з повітрям. До них належать обтирання, обливання, душ, купання. У цьому випадку також важливі поступовість та систематичність. Найсильніше впливає на організм купання у відкритих водоймах, оскільки одночасно діють багато факторів. Купатися можна починати при температурі води не менше +20 - 22 °С. Перше перебування у воді має тривати декілька хвилин, потім його можна поступово збільшити до 20 - 25 хвилин. 

У результаті дії механічних сил з'являються травми — порушення цілісності шкіри. До них належать потертості, попрілості, рани. Травмована ділянка не виконує захисну функцію, і в організм можуть проникнути хвороботворні бактерії. Потертості зазвичай з'являються на ногах від незручного взуття. Попрілості найчастіше виникають у дітей в складках вологої шкіри. Шкіра запалюється та червоніє. В обох випадках треба вжити заходів для попередження зараження ураженого місця мікробами. При появі потертостей уражене місце можна закрити бактерицидним пластиром. Шкірні складки треба промивати, просушувати і присипати спеціальної присипкою. Подряпини і рани необхідно обробити дезінфікуючим засобом (йодною настойкою, перекисом водню) і закрити пластиром або бинтом. При дії високих температур, деяких хімічних речовин, електричного струму, радіації виникають опіки. Порушення шкірних покривів

Опіки бувають термічні і хімічні. Хімічні опіки виникають, якщо на шкіру потрапляють їдкі речовини (хлоридна, сульфатна, нітратна кислоти, розчини лугів, тощо). Речовину зі шкіри треба негайно видалити, потім промити місце ураження холодною водою. Якщо опік викликаний кислотою, пошкоджену ділянку після промивання обробляють 2 % розчином питної соди. При опіках лугом шкіру промивають слабким (1 - 2 %) розчином борної або оцтової кислоти. На обпалену шкіру накладають стерильну пов'язку.

Залежно від глибини пошкодження шкіри виділяють чотири ступені опіків.

При опіках 𝐼 ступеня шкіра червоніє, з'являється біль. Рекомендується промити її содовим розчином і прикласти компрес. При опіках 𝐼𝐼 ступеня відбувається відшарування шкіри, на ній з'являються пухирі, заповнені прозорою або каламутною рідиною. Обпечену ділянку треба охолодити холодною водою, а потім накласти на пухирі стерильну пов'язку. Розкривати пухирі не можна. Опіки 𝐼𝐼𝐼 ступеня — повна руйнація, некроз всієї товщі шкіри, утворення щільного струпу. При опіках 𝐼𝑉 ступеня — відбувається обвуглювання і руйнування нижчих тканин. Такі опіки супроводжуються сильним болем. Продукти розкладання пошкоджених тканин можуть викликати отруєння організму. Обпечену поверхню треба прикрити сухою стерильною пов'язкою (не бинтуючи, щоб не травмувати тканини ще більше) і відправити потерпілого до медичного закладу. Опіки викликають сильний біль, і може виникнути больовий шок. Для його запобігання рекомендується дати потерпілому знеболювальний засіб. Опіки більше 50 % поверхні тіла є смертельно небезпечними.

При низьких температурах може виникнути обмороження. Найчастіше обморожуються виступаючі частини тіла: ніс, кінчики вух, щоки, пальці рук і ніг. Шкіра блідне, втрачає чутливість (𝐼 ступінь обмороження). Якщо не вжити вчасно заходів, то на шкірі з'являються кров'янисті пухірці (𝐼𝐼 ступінь обмороження), а потім відбувається омертвіння шкіри (𝐼𝐼𝐼 ступінь обмороження).

При перших ознаках переохолодження людину треба захистити від холоду, відвести у тепле приміщення, зняти промерзлі одяг і взуття, дати тепле пиття, зігріти переохолоджені ділянки тіла, розтираючи їх руками. При обмороженнях другого і третього ступеня потерпілого треба якомога швидше доставити в лікарню. Не можна розтирати ушкоджені місця снігом, жорсткою тканиною, оскільки їх можна ще більше травмувати. Заборонено відкривати пухирі.

Відмерлі клітини рогового шару епідермісу, піт і виділення сальних залоз скупчуються на шкірі, перешкоджають її нормальному функціонуванню та створюють сприятливі умови для розвитку різних мікроорганізмів, присутніх у навколишньому середовищі. На фотографії — колонії бактерій, вирощених в лабораторії з відбитка брудних рук. Деякі з бактерій належать до хвороботворних. Захворювання шкіри

Нерегулярний догляд за шкірою може стати причиною шкірних захвоювань. У місці закупорювання проток сальних залоз розмножуються бактерії і розвивається запальний процес. На шкірі з'являються прищі, фурункули і карбункули. У підлітковому віці через гормональну перебудову організму іноді на обличчі і на тілі з'являється одночасно велика кількість прищів. Це сильно погіршує стан шкіри і призводить до психологічних проблем. При неправильному догляді за такою шкірою (видавлюванні, недостатньому очищенні) можуть бути ускладнення, а на місці запальних вузликів залишаються шрами.

Шкіра схильна також заразних захворювань. Паразитичний коростяний кліщ викликає коросту. Він живе у шкірі: прогризає в ній ходи, відкладає яйця, харчується її частинками, отруює своїми виділеннями. Шкіра покривається червоними плямами, з'являється сильний свербіж. При несвоєчасному лікуванні кліщ може вражати також внутрішні органи. 

Паразитичні грибки викликають мікози. Одне з таких захворювань — стригучий лишай(мікроспорія). Передається він зазвичай від бродячих тварин. Грибок руйнує волосяний покрив. На місці ураження волосся обламуються і утворюються лисини. Уражається також зовнішній шар шкіри. Будь-які зміни шкірного і волосяного покриву вимагають консультації лікаря і при своєчасному застосуванні призначених лікарем лікарських засобів виліковуються. 

Піт, що постійно виділяється, шкірне сало призводять до появи неприємного запаху. На брудній шкірі швидко розмножуються мікроорганізми, тому поверхню шкіри необхідно регулярно очищати. Для цього все тіло обмивають теплою водою з милом. Щоденний душ дозволяє утримувати тіло в чистоті і видаляє зі шкіри все зайве. Необхідно також своєчасно міняти і прати одяг, особливо білизну, що стикається зі шкірою. Особливий догляд потрібен і за шкірою рук. При виконанні роботи по дому або на городі руки потрібно захищати рукавичками. Ноги також вимагають ретельного догляду. У закритому взутті вони потіють, шкіра зволожується. Може з'являтися неприємний запах. Постійна підвищена вологість сприяє розвитку грибків. Тому щоденне миття ніг у теплій воді з милом — обов'язкова гігієнічна процедура. Гігієна шкіри

Потрібно стежити за станом нігтів, оскільки під ними може накопичуватися бруд і велика кількість мікроорганізмів. Нігті постійно ростуть, і їх регулярно обрізають. Нігті на руках стрижуть щотижня, на ногах — не рідше одного разу на два тижні.

Треба регулярно доглядати за волоссям. На їх поверхні накопичується шкірне сало, частинки пилу. Догляд за волоссям — це регулярне миття і розчісування. Велике значення для нормального функціонування шкіри має правильний вибір одягу та взуття. Одяг не може утрудняти рухів, він повинен захищати від переохолодження та перегрівання, пропускати повітря і водяну пару. Правильно підібране взуття дозволяє вільно пересуватися, захищає від перепадів температури, не натирає ноги.