Проєкт "Мереживо витинанки"

Путивлька ЗОШ I-III ступенів № 2 ім. Г.Я. Базими

Путивльської районної ради

Сумської області

 

 

 

 

 

 

 

Творчий проект

«Мереживо витинанки»

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготувала

вчитель образотворчого мистецтва

вищої категорії

Балицька С.М.

 

Ми легкі ніжні витинанки,

З паперу вирізані всі,

Немов відтворення серпанку,

Зразки чудової краси.

Прозорі, круглі, мов сніжинки,

Легкі , як подих вітерця,

 І невагомі як пушинки,

Усім зворушуєм серця.

Ажурні, витончені стрічки,

Барвисті півники та квітки,

На вікна клеять та полички,

На сволок –хрест святий ,зірки.

Ми –симетричні візерунки,

І ми –мережені стрічки,

Картинки легкі, як цілунки,

Прийшли сюди через віки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета проекту:    Слайд 2.

•             Познайомити дітей з історією виникнення витинанки, видами витинанок та їх художніми особливостями;
•             показати різноманітність форм і візерунків витинанок;
•             учити розуміти оберегові символи на витинанках;
•             навчитися техніці витинання, розвивати творчу уяву, почуття гармонії, рівновагу та ритм;
•             поглиблювати навички вирізування з паперу, закріплювати навички побудови декоративної композиції;
•             виховувати  розуміння взаємоз’язку  внутрішньої та зовнішньої краси навколишнього світу через створення художнього образу засобами витинанки, естетичний смак, повагу до народних традицій;
•             відроджувати витинальне мистецтво;
•             сприяти популяризації та відродженню українського народного декоративного мистецтва;

 

Завдання проекту:   Слайд 3

 

1.          Організувати інформаційно-пошукову роботу в групах за завданнями:

а)  Витинанка, її художні особливості. Значення слова «витинанка». Легенда «Як з’явилися витинанки в Україні».

б) Історичні передумови виникнення витинанок у світі, перші паперові прикраси в Україні.

в)  Орнаментика витинанки, оберегові символи у витинанці.

г) Техніки виготовлення витинанок, інструменти, матеріали. Композиція у витинанці.

д)  Найвідоміші майстри, сучасні майстри української витинанки.

е)  Сучасне мистецтво витинанки.

2. Провести  шкільні майстер-класи  та ознайомити дітей  з мистецтвом витинанки.

3. Організувати та провести  шкільний конкурс з витинанки та майстер-класи з учнями. Оформити  виставку «Мереживо  витинанки».

 4. Оформити матеріали проекту.

 5. Презентувати проект «Мереживо витинанки».

 

    

Етапи організації та реалізації проекту:  Слайд 4

•           Обговорення теми та завдань проекту – жовтень 2018 р;
•           Об’єднання учасників проекту  в міні-групи, розподіл завдань – листопад  2018 р;
•           Робота з літературою, збір інформації за завданнями проекту – грудень 2018, січень 2019 р;
•           Класифікація підібраного матеріалу за завданнями малих груп – лютий- березень 2019 р;
•           Майстер-клас серед молодших школярів та учнів середньої школи «Витинанка – вид народного мистецтва» - квітень 2019 р;
•           Проведення шкільної виставки «Мереживо української витинанки» - квітень 2019 р.
•           Круглий стіл зі школярами « Українське мистецтво витинанки» - травень 2019 р;
•           У ході проекту практична, індивідуальна робота  з дітьми в школі (виготовлення витинанок), що сприяє відродженню та збереженню традицій стародавнього промислу, популяризує його серед молоді.
•           Оформлення результатів роботи учасниками проекту -  вересень,      жовтень 2019 р;
•           Підготовка до презентації проекту – листопад, грудень 2019 р;
•           Презентація проекту «Мереживо витинанки» - січень 2020 р;

 

Педагогічне керівництво проектом

 

- заступник директора – Лапузіна  А. М.

- учитель образотворчого мистецтва – Балицька С.М.

 

 

Термін проведення проекту

- жовтень 2018 – січень 2020 р.

 

 

 

Учасники проекту: учні школи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витинанка, її художні особливості. Значення слова «витинанка» .

Легенда «Як з’явилися витинанки в Україні».   1 група

 Слайд 13. Особливе значення в декоративно-прикладному мистецтві нашого народу має витинанка. Вона виникла в процесі трудової діяльності людини й нерозривно поєднана з її життям і побутом. Вивчення мистецтва витинання, як органічної частини народної культури, має велике пізнавальне, виховне й практичне значення, служить справі відродження української національної культури. Українські народні витинанки – яскравий, своєрідний вид  народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції, їм притаманні силуетне узагальнення зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення.

     Витинанка - вид українського народного декоративного мистецтва.  Слово  — «витинати» походить від слова "вирізати". Витинанки - це орнаментальні, фігурні, сюжетні прикраси житла, ажурно  витяті ножицями або  вирізані ножем з білого або кольорового паперу. У давнину такі вироби використовували для оздоблення стін. Витинанки здавна використовувалися для оздоблення помешкань, зокрема стін кімнат, вікон, полиць, груб, печей, мисників, шаф, етажерок, святкового столу, а також альбомів, гербаріїв. Як правило, традиційна витинанка містить сюжет - за нею можна було прочитати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які були свята.  Давні витинанки тісно пов’язані зі святковими обрядами, побутом і звичаями народу. Доступність матеріалів та інструментів сприяли розвиткові цього виду народної художньої творчості, у якій безпосередньо виявлялись естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створюють витинанки. Крім того, цей вид декоративно-ужиткового мистецтва зберіг і доніс до наших днів високу орнаментальну культуру пращурів. Кращі зразки традиційних мотивів декоративних композицій окремих народних майстрів запозичувалися, розвивалися та збагачувалися наступними поколіннями.

     У композиції паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі й Дніпропетровщині паперові прикраси співіснували з мальованими, інколи доповнювали їх. Дослідники відзначали, що селянки віддавали перевагу саме паперовим, оскільки виготовлялися вони легше й швидше, до того ж можна було швидко поміняти окремі елементи композиції. Майстриня із с. Саїнки Вінницької області Н. Кушнір розповідає, що, коли вона ще була малою, окраси в хаті не було. Дівчинкою робила витинанки, що чіпляли на стінах, над вікнами замість фіранок. І сволоки на стелі також з обох боків обліплювали витинанками.

Слайд 14. У народі збереглося багато цікавих легенд, переказів про появу витинанок в Україні.  Ось одна з них:

 Колись у давнину в одному українському селі ввечері сиділа під хатою дівчина і мріяла про свого нареченого, який давно пішов у далеку країну і не повертався.               Раптом затріпотів біля неї голуб і сів на коліна. Дівчина не сполохалася, то був їхній голуб. Він прилетів здалеку. Його брав із собою хлопець – коханий дівчини. Приніс голуб на клаптику паперу звісточку. Вона сповіщала, що хлопець живий – здоровий і незабаром повернеться в село.  Дівчина довго думала: «Яку б це відповідь дати?». Потім зайшла до хати, взяла ножиці та папір і почала витинати узор. І як розгорнула папір, то побачила гарну – прегарну витинанку. Вона і незчулася, як це в неї просто вийшло. Прив’язала витинанку – звісточку до голуба, і він  поніс її в далекий край коханому. Коли ж наречений повертався додому, він мав цю витинанку з собою, і як заходив в село, то всім показував її. Люди дивувалися чарівному узору. І там, де хлопець проходив, всі почали витинати таку ж красу. Так в Україні з’явилися витинанки.

 

 

 

 

Історичні передумови виникнення витинанок у світі, перші паперові прикраси в Україні.   2 група

Слайд 15. З давніх часів різні народи світу займалися створенням прикрас для свого житла й використовували різні матеріали: шкіру, кору дерева, метал. Відомо,  що витинанки зі шкіри, що прикрашали одяг, взуття та інші побутові речі, зустрічалися ще задовго до того, як люди винайшли папір. Археологічні дослідження засвідчують існування ажурних візерунків із шкіри ще в V ст. до н. е. (наприклад, зображення шкіряної прикраси з дерев’яного саркофагу, датованої V ст. до н. е. з кургану, що був розкопаний на Алтаї). В епоху Середньовіччя вирізані прикраси зі шкіри на тканині поширюються не тільки в Азії, але й у Європі, Італії, Іспанії, Німеччи­ні, Франції. Особливою популярністю користувалися так звані виріза­ні сицилійські сукна та іспанські аплікації — витяті візерунки із окса­миту на фоні атласу. Справжнього розквіту такі роботи досягли в XVI ст. в Італії та Іспанії в церковному одязі. Захоплення ажурними візерунками зі шкіри та тканини як прикра­сами, поширилося в минулому майже по всій території України, але найбільше в Прикарпатті, на Поділлі, Подніпров'ї. На плечах і передніх полах гуцульських кожухів та кептарів із сап'янових витинанок створювали візерунки різних форм. Із того ж таки сап'яну і тканини витинали прикраси-аплікації для святкового одягу в центральних та східних областях України.

           Слайд 16.  Нове життя витинанкам дало виробництво паперу. На зміну ажу­рним візерункам зі шкіри та тканини приходять паперові прикраси, що виникли в Китаї у VІІ-ХІІ ст. Напередодні весни жінки оздоблювали свої оселі ажурними паперовими прикрасами «чуанхуа» («віконні квіти») та «сіхуа» («святкові узори»). «Віконні квіти» наклеювали на вікна, у яких скло інколи заміняли промасленим папером. Яскраві та різнокольорові, вони прикрашали дім, а вночі, при світлі ліхтаря, робили вікна схожими на силуетні казкові ширми. «Святковими узорами» прикрашали кімнати та зали під час свят. Вони відрізнялися точністю та витонченістю в побудові візерунка, простим розташуванням окремих деталей. Китайські візерунки з паперу дуже різні, але при цьому мають єдиний, властивий тільки цьому виду народного мистецтва, стиль. Найбільш поширеними є вироби червоного кольору. Майстри виготовляють як одноколірні, так і багатоколірні прикраси. Їх можна вважати аналогами традицій­них витинанок в Україні. Краса витятих ножицями чи маленьким но­жиком картин вражала філігранністю і простотою виготовлення, тому ж не дивно, що паперові прикраси стали популярними і в інших країнах. Сьогодні в Китаї жодне свято не відбувається без паперових прикрас та змагань досвідчених витинальників .

     Але папір коштував дуже дорого, і тому перші витинанки були не паперовими, а шкіряними. Розміри їх були маленькі, якраз з шибку маленького віконечка, яке вмуровували прямо в глиняні стіни хати. Віконечок було чотири. Можливо, тому що простір між шибками нагадував хрест, чи наші пращури з повагою ставились до числа чотири: чотири сторони світу, чотири пори року тощо. З розвитком виробництва папір став більш доступним для селян, і витинанка зійшла з вікон, стала прикрашати стіни, балки, полиці, змі­нювала свою форму і була вже не тільки квадратною, а й округлою, прямокутною, силуетною та ажурною, простою та витонченою. Уже в XIII столітті витинанки з'явилися у Персії, а в XV ст. через Туреччину потрапили у Венецію, Угорщину та розійшлися країнами. У Німеччині, зокрема, наприкінці XVI ст. паперові витинанки використовували для оздоблення книг.

     Слайд 17. Приблизно в цей же час (XVI ст.) в ужиток входять так звані кустодії, що можна вважати своєрідними прототипами українських вити­нанок. Це були невеличкі шматочки білого паперу, краї яких ажурно витяті ножицями. Саме вони прийшли на зміну шкіряним і металевим підкладкам під сургучеві й воскові печатки, призначення яких — оздоблювати і оберігати печатки від механічного пошкодження. Па­перові підкладки виходили за краї печатки на кілька сантиметрів, і ним полям надавали ножицями форми квадрата, ромбу, квітки, зірки, розетки. У Центральному історичному архіві України та у Львівському державному історичному архіві збереглися на актах зразки паперо­вих кустодіїв ХVІ-ХІХ ст. Проте уже в другій половині XIX ст. витяті кустодїї на документах виходять з ужитку.

     Слайд 18.  Перші українські витинанки — це прості прикраси, вирізані з ко­льорового паперу. Вони мали чіткі, суто графічні форми. Найпрості­шим способом — із паперу, складеного навпіл — вирізали дерева, вази, птахів, а з паперу, складеного у декілька разів, — хороводи. Захоплювалися витинанням найчастіше дівчата й жінки, працю­ючи ножицями без попереднього малюнка. До певного часу на Поділлі паперові витинанки як декор співіс­нували з настінним малюванням, доповнюючи один одного, однак із часом зовсім витіснили його, хоча збереглися у витинанках мотиви та способи розташування орнаменту, традиційні для настінного розпису. Переваги паперової витинанки полягали в тому, що вони прості­ші у виготовленні, їх можна було виготовити одразу кілька, складаю­чи декілька аркушів паперу. Готуючи хату до свят (Різдво, Великдень тощо), паперові прикраси можна було легко оновлювати та замінювати повністю або ж частково, що теж сприяло розвитку. Витинальники не підозрювали, що творять мистецтво, мабуть, тому що надто мало часу з точки зору історії пройшло від зародження витинального мистецтва. Якщо порівняти: гончарство існує 1000-ліття, витинанка — близько 100 років. Для кожного регіону України характерні свої особливості витинання, і навіть у межах сіл однієї області можна спостерігати різницю у візерунках. Так на Подніпров’ї витинанки часто доповнювали хатні розписи. Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах – шпалерній та килимовій.

 Слайд 19. На Прикарпатті витинанки наклеювали повздовжніми стрічками попід стелю, по сволоку, навколо вікон. Тут вони побутували в поєднанні зі шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишиванками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви. На Житомирщині витинанки мають прямокутну форму, ними прикрашають полички й мисники. На Вінничині витинанки легші за розмірами, але більш складні за гамою кольорів. Це настінні витинанки з умовним зображенням дерев, птахів та людей, що згодом фарбують у різні кольори. Витинанки Хмельниччини відрізняються від інших великими розмірами. Їх виконують у червоному, жовтогарячому та темно-зеленому кольорах і використовують для оформлення стін інтер’єру. У селах вони стали чи не основним оздоблен­ням інтер'єру світлиці: мережками з паперу прикрашали полички, сволоки, стіни, горщики для квітів. Якщо раніше хати топилися «по-чорному», то тепер селяни швидко відчули естетичне задоволення від «чистої» хати, яку білили, мазали. Саме з того ж таки естетичного потягу виникла потреба в оздобленні паперовим декором.

       

     Слайд 20. Розквіт українських народних витинанок припадає на кінець XIX-початок XX століття. Із села вони переходять у місто завдяки міграції сільського населення. У міських квартирах з'являються паперові сер­ветки, фіранки. У деяких школах  вводили знайомство з витинанкою як предмет, спрямований на естетичне виховання. Витинанки не за­лишилися непоміченими. Незаперечним фактом цінності народного прикладного мистецтва є невичерпний потенціал розвитку творчої уяви, фантазії.

Слайд 21. Сюжети витинанок були присвячені святам. До жнив вирізали – «врожайну».

Слайд 22. До зустрічі Нового року – Різдвяні та новорічні.

Слайд 23. До свята Воскресіння Ісуса Христа – Великодні.

Слайд 24. На заручини прикрашали хати – «заквітчаними» витинанками, що потім змінювали на «весільні».

 Слайд 25. Художник І. Рєпін, за його визнанням, прилучився до живопису саме з витинанок, що вирізував у дитинстві разом із сест­рою. Виготовленням витинанок у дитинстві захоплювалися також М. Гоголь, художники: Г. Нарбут, М. Добужинський, класики української прози: Г. Квітка-Основ'яненко та М. Коцюбинський. Передаючи дух української хати, місцевий колорит, описують у своїх творах, як перед святами діти та молодиці обліплювали стіни від дверей до божниці вирізаними з паперу квітами, фігурками козаків, а перед образами чіпляли паперових голубів з ажурними хвостами. Стіни декорували витинанками під «шпалери».   

                       

Г.Нарбут. «Крилов» Фрагмент титульного разворота. 1912.

М.Добужинский. Мадригал.

1908.

 Орнаментика витинанки, оберегові символи у витинанці.   3 група

          Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний. Відомі також антропо та зооморфні фігурки, рідше зображення предметів побуту й архітектури. Найбільш поширені витинанки на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті. Оскільки витинанки з’явилися значно пізніше від інших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва, у яких уже сформувалися певні мистецькі традиції, у їх композиціях відчувається вплив вишивки, настінного розпису, ткацтва, розпису кераміки. У свою чергу мотиви та композиції витинанок також впливали на ці види народного мистецтва розпису та являють собою складний синтез символів, народних уявлень, образів далекого минулого, переданих стилізованими формами. І нині народні майстри займаються витинанками. Цей вид діяльності можуть опанувати навіть діти. Витинання допоможе розвинути фантазію, почуття ритму, краси, симетрії та рівноваги зображення і фону.

           Уявно ці мотиви можна поділити на  групи:

                    Настінні прикраси — найбільший рід витинанок, що разом з настінними розписами, паперовими квітами та іншими декоративними компонентами формували традиційну систему декору народного житла наприкінці XIX—на початку XX ст. Витинанки для оздоблення стін бувають таких груп: фігурки, розети, дерева, стрічки і витинанки-шпалери.

Слайд 26.     Фігурки — група силуетних творів, витятих за контуром; бувають кількох композиційних типів : пташки, вершники, ляльки тощо.

Слайд 27.  Стрічки - стрічки з однобічною та двобічною композицією орнаменту. Це мережки, якими прикрашали палички, сволоки, стіни, горщики для квітів. Прикрашали також ними навколо вікон та попід стелею. Виконували в таких орнаментах рослини: декоративно перероблені квіти, листки та гілки будь-яких рослин. Квіти зображували ніби в поперечному розрізі або побаченими зверху, листки – розвернутими у фас. Це були стилізовані зображення птахів, людей. Використовувалися також геометричні елементи.

Слайд 28.  Розети — найхарактерніша типологічна група ажурних витинанок, складається із розет, зірок, ромбиків-квадратів (усі одинарні) та накладних "сонечок". Останній тип утворювався із чотирьох-восьми різноколірних кружалець щораз меншого діаметра, наліплених один на одного. "Сонечка" не тільки формою, а й пелюстковою будовою нагадують саморобні квіти. Усі типи витинанок розетової групи можуть мати різний порядок центральної осьової симетрії: четвертий, восьмий або й шістнадцятий. Щодо одинарних витинанок то сюди можна віднести сніжинки. Їхня будова складається з промінчиків, що симетрично розташовані навколо центру. Сніжинки завжди шестипроменеві, бо така конфігурація кристалів льоду. Вони досить різноманітні й неповторні. Однобічні, двобічні.

Слайд 29.  Шпалери – витинанки, що складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення. Декорували цим видом витинанок в основному стіни. Це були витинанки з використанням багатьох кольорів  і з багатим орнаментальним декором.

   Слайд 30.   Фіранки — рід паперових прикрас, виникли на початку XX ст., мабуть, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок. Великі розміри фіранок давали широке поле для орнаментування. При виготовленні фіранок майстри використовували комбіновані техніки. Витяті й вирізані орнаменти найчастіше подавали сітчастим рапортом, тобто елементи візерунків вписували в прямокутну або діагональну сітку. Фіранки поділяють на типологічні групи та типи: стрічкові (однобічні, двобічні); великі прямокутні (сітчасті, штапелівки і комбіновані); портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками тощо. Сюди ж відносимо й серветки — типологічну групу одинарних витинанок, що виникла у середині XX ст. у міському середовищі. За формою розрізняють розетові, квадратні, трикутні та інші серветки.

Слайд 31. Іграшки — рід витинанок з яскраво вираженими декоративними і тематичними засадами. Раніше окремі твори силуету відображали побутові сцени з життя людей, історичні та батальні епізоди війни. Характеризувалися вони чіткою лінією, вишуканим контуром, лаконізмом та творчою фантазією. У сьогоденні такі витинанки використовують для оформлення книг. Це можуть бути ілюстрації до оповідань, пісень, байок, легенд, казок, мультфільмів тощо.  

Слайд 32. Виставочні витинанки — рід ажурних тематичних творів, пристосованих для експонування на виставках, а також виготовлених для оздоблення поліграфічної продукції — цим самим вони переходять від декоративно - прикладного до образотворчого мистецтва (витинальна графіка). Характерними зразками виставочних витинанок є фігурні та орнаментальні заставки, витинанки-плакати, екслібриси, вітальні листівки тощо.

Слайд 33. Ще одна група витинанок – це  Дерева – група, яка охоплює кілька композиційних типів настінних прикрас дзеркальної симетрії: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон, квітка. Дерево з розлогими гілками — родючість землі. Дерево життя — символ небесної осі, скарбниця життя, поєднує в собі теперішнє та майбутнє, сталість і рухливість; це символ природи, яка безперервно відновлюється. Частиною символіки є птахи. Два птахи на дереві символізують темряву та світло. Поєднання птахів у гіллі та змії біля стовбура символізують союз повітря й вогню. Справжнє мистецтво – символічне. Попри свою простоту, доступність, витинальне мистецтво мало власні оберегові символи :

прямі, ломані, хвилясті – символи життєвої дороги;

трикутні – обереги ;

чотирикутні – символ родючості ;

магічна символіка – чотири пори року, чотири сторони світу;

розеткові – сонце.

 

 

 

Техніки виготовлення витинанки. Інструменти та матеріали.   4 група

     Витинанки — орнаментальні й фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення (витинати) походить і термін. Нескладні для опанування прийоми витинання й недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, у якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії. В Україні поширені техніки: витинання, вирізування, штемпелювання, аплікація поєднується з проколюванням, розписом; упроваджено техніку підщипування шматочків паперу пальцями.

             Слайд 34.  Інструменти. У художньому витинанні використовують такі інструменти: ножиці, ніж та різноманітні штампики. Народні майстри надають перевагу прямим великим ножицям (18—24 см) з гострими кінцями. Поряд з ножицями, особливо для вирізування великих паперових витинанок сітчатого рапорту, користуються ножем (нагадує звичайний  ніж швеця), кінець якого заточують під гострим кутом. Штемпельки, що їх іноді застосовують у роботі, нагадують порожнисті металеві пробійники. З одного боку вони мають голівку, по якій б'ють молоточком, з другого — ріжучий край у формі кружальця, листочка, ромба тощо.

Витинання з паперу ножицями — найпоширеніша техніка, що давала змогу майстрам досягти плавності ліній, вишуканості контурів і силуету, великої ажурності. Кінчиками ножиць вони витинали по краях ―зубчики, ―торочки, ―вужики, а широким розворотом боків робили розмашисті нарізи, вправно повертаючи й покручуючи в руках відповідно складний аркуш паперу .

     Матеріали. Найпоширенішим матеріалом для витинання був тонкий однотонний глянцевий папір, що мав блискучу поверхню, яскраві насичені кольори, добре складався й легко піддавався витинанню та вирізуванню. Інколи для витинання використовували друкарський і канцелярський папір, гладкий, щільний, з м'якими тонами. Великі прикраси (площею до 1м2) вирізали з білого малювального, друкарського, тонкого цигаркового, пергаментного, з деяких видів обгорткового паперу тощо. В окремих випадках використовували фольгу та папір з особливою фактурою (креповий, тиснутий, велюровий та ін.). Для наклеювання витинанок на стіну майстри застосовували звичайне молоко, тому їх легко можна було зняти при наступній побілці. Паперові візерунки прилаштовували на папір або картон за допомогою клею.

Слайд 35. Типологія витинанок. За технологічними й художніми особливостями витинанки поділяються на ажурні (зображення міститься у прорізах)

Слайд 36. і силуети (зображення виступає силуетом);

Слайд 37. одинарні (виготовлені з одного аркуша);

Слайд 38. та складні (аплікаційні; з кількох аркушів паперу, а тому завжди поліхромні);

Слайд 39. Останні, залежно від прийомів виготовлення, бувають накладними (накладають одна на одну "гіркою");

Слайд 40. та складеними (великомасштабні твори, орнаменти і зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле). Для визначення мистецьких відмін між українськими витинанками та творами сусідніх етносів важливо висвітлити характер орнаментальних мотивів та їхнє символічне значення в порівняльному аспекті. Мотиви, що зустрічалися в українських ажурно-силуетних паперових прикрасах кінця XIX–XX ст., умовно віднесено до п’яти груп: геометричні елементи та геометризовані фігури, абстрактні витинання довільної конфігурації; рослинні форми; тварини і птахи; постаті людей; хрести, церкви тощо.

 Слайд 41. Українські народні витинанки – яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Їм притаманні силуетне узагальнене зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухливий ритм, відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення. Сьогодні з’явився новий різновид витинанки – сувеніри у формі листівок, буклетів, екслібрисів, настінних прикрас.

          Композиція у витинанці. Засоби та закони композиції

     Під композицією ми розуміємо таке розташування елементів зображення на площині або у просторі, яке дозволяє авторові з найбільшою повнотою та виразністю передавати глядачам свій задум.

•            Закон рівноваги
•            Закон єдності і супідрядності
•            Контраст, нюанс, тотожність
•            Пропорції
•            Масштаб
•            Підпорядкування компонентів композиції та композиційних засобів ідейному задуму твору.
•            Наявність композиційного центру.
•            Співрозмірність усіх частин композиції між собою і до цілого.
•            Цілісність композиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найвідоміші майстри, сучасні майстри української витинанки.   5 група

 Сергій Танадайчук 1963 -  2002 - член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У  Музеї  історії  міста  Бердичева  зберігаються  твори  Сергія  Танадайчука.

Слайд 42. Микола Теліженко Заслужений художник України, здійснив справжній прорив у розвитку витинанки, піднявши її від хатнього ремесла до образотворчої монументальності.

Слайд 43. Андрій Пушкарьов  Народився 28 грудня 1960. Витинанкою займається з 1980 р.

     Не тільки в Україні, але й далеко за її межами відомі майстри с.Петриківка Дніпропетровської області своїм яскравим, віртуозно виконаним декоративним розписом. Цей край є також центром ще одного поширеного й виразного виду українського народного мистецтва – витинанки. Вона має свої особливості, які відрізняють вироби майстрів Приорілля від зразків іншиш відомих центрів розповсюдження витинанок в Україні – Прикарпаття, Поділля, Буковини. Петриківська витинанка є зазвичай масштабним твором народного мистецтва, орнамент і композиція якого складені з окремих елементів, вирізаних з паперу (квітів, листя, плодів, птахів і ін.) і з’єднаних між собою в єдине ціле.

Слайд 44. Надія Аврамівна Білокінь (1893 – 1981) – майстер народного мистецтва УРСР (1936), класик петриківського живопису. Майстриня часто використовувала у своїх роботах жанр «весільного поїзду», утілюючи в ньому ту багатоколірну,  веселу Україну, що була така близька її серцю.

Слайд 45.  Надія Митрофанівна Тимченко (1908 – 1971) - витинанку художниця часто поєднувала з розписом.

     Одною з найстарших майстринь петриківської витинанки є Ірина Улянівна Пилипенко (1893 – 1979). Автор зберігає традиційну симетрію, водночас, колорит і загальна схема розташування елементів композиції близькі до розпису.

     Творча спадщина Пелагеї Іванівни Глущенко (1908 -1983), заслуженого майстра народної творчості УРСР, члена Спілки художників СРСР – невід’ємна частина петриківської художньої школи. У роботах вражає чітка дзеркальна симетрія, геометрична строгість. Квіти зображені не в анфас, а в профіль, що не було характерне для традиційної петриківської витинанки. Глущенко плідно працювала в оформленні книг і в створенні ескізів для тканин. ЇЇ роботи зберігаються в багатьох музеях України.

          Н.Тимченко                      І.Пилипенко                      П.Глущенко

Слайд 46.  Яскравим майстром петриківської витинанки 70 – 80 років минулого сторіччя є Ганна Іванівна Гречанова (1907 – 1989). Разом з орнаментальними витинанками є у Гречанової тематичні твори з фігурами людей. У них гармонійно поєднуються узагальнені людські фігури з рослинним орнаментом. Загалом твори Гречанової виділяються особливою емоційністю, казковим поетичним осмисленням світу.

                        

Дочка Гречанової Антоніна Агафіївна Авдієнко ( 1932 р.н.) продовжила мамину справу й також стала відомою майстринею петриківської витинанки.

     Людмила Володимирівна Бабич – член Спілки художників України, майстер традиційних народних промислів (1996), відмінник народної освіти України. З 80-х років 20 століття по 2000 рік вона захоплено працювала з дітьми різного віку, навчаючи їх секретам виготовлення традиційної петриківської витинанки при Царичанському Будинку школярів. А згодом, у 2002 році Людмила Володимирівна очолила творчий колектив народної студії «Петріківська витинанка», яка об’єднала близько 20 майстринь витинанки, і сама стала безпосереднім учасником студії. Є члени студії, які працюють під керівництвом Л.Бабич понад 20 років. Серед них варто відзначити учасників, що підтвердили свій високий рівень майстерності статусом члена Національної Спілки майстрив народного мистецтва України. Це Валешина Маргарита Генріхівна, яка є членом студії з 2004 року, а загалом займається витинанкою 29 років, Смілякова Ірина Сергіївна в студії з 1996 року, а витинанки «ріже» 29 років, Дніпровська Ольга Леонідівна займається в студії з 1996 року та багато інших майстринь. Сама Людмила Володимирівна займається витинанкою більш ніж 30 років, досконало володіючи не тільки мистецтвом витинанки, але й навичками петриківського розпису. Петріківська витинанка дуже чутливо реагує на зміни сучасного життя. З’являються нові теми, художні елементи, змінюється якість матеріалу, удосконалюється техніка виконання робіт.

      І ще дуже багато  в Україні сучасних майстрів витинанки:

Слайд 47. Ірина Зяткіна (м. Бердянськ, Запорізька обл.) Олена Харченко (м. Бердянськ, Запорізька обл.) працюють за мотивами петриківського розпису. Лариса Шаран (смт. Вінницькі хутори, Вінницька обл.), її твори, наснажені подільською природою. Слободянюк Віктор Іванович (м. Вінниця) в роботах розкриває запозичений мотив із тканих рушників. Вдале поєднання традицій, перевірених часом і сміливого новаторства  характеризує творчість Наталі Гуляєвої (с. Рахни Лісові, Шаргородський р-н). Часто майстриня ілюструє книги, що робить її витинанки не лише тематичними, а й подібними до графічних творів. Твори Коздровської Валентини (м. Суми) дуже привертають увагу самобутньою класикою. Роботи Людмили Проценко і Марії Косицької, Віктора Наконечного, заслуженого майстра народної творчості України, лауреата премії ім. Катерини  Білокур (с.Клембівка, Вінницька обл.), відзначаються особливою своєрідністю. Деякі сучасні майстри представляють роботи, створені в стилі силуетної витинанки, що суголосні графічним зображенням (симетричним і асиметричним). Нині вони дістали назву «витинанкової графіки». Сприймати їх можна двояко: як графіку, витнуту з паперу, і як витинанку - Тарас Крамаренко (с. Литвинівка, Черкаська обл.), Таїсія Гарварт (смт Нововороцовка, Херсонська обл.), Лариса Лисицька (м. Лисичанськ, Луганська обл.), Євген Пілюгін (с. Решетилівка, Полтавська обл.). Кожен із цих майстрів працює в згаданому напрямі, однак вирізняється власним сформованим стилем і розмаїттям образів.

 

 

 

 

 

 

 

Сучасне мистецтво витинанки.   6 група

  Слайд 52.  У сучасному світовому суспільстві набуває актуальності не тільки питання збереження національних особливостей кожного народу, але і їхній розвиток. Більшого дослідження потребує витинанка, яка має широкі тенденції розвитку і використання у сучасному світі. Витинанки мали й мають відданих прихильників. Це, насамперед, талановиті витинальники, колекціонери й численні шанувальники, котрі сприяють відродженню і розвиткові цього виду мистецтва. Досить часто до техніки витинання і мотивів візерунків звертаються художники. Є чимало цікавих спроб використання орнаментів витинанок для оздоблення житлових і громадських інтер'єрів. Паперові витинанки життєздатні ,і в умовах сучасного міста застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон. Це свідчить про те, що витинанки мали тісний зв’язок з іншими видами мистецтва. Доповнюючи один одного, вони створювали неперевершені шедеври чи просто зручні і красиві речі. Витинанка дійсно стала популярною. Це доводить велика кількість виставок, що проводились і проводяться на території України та поза її межами.

  Слайд 53. Сучасні майстрині почали відновлювати традиції витинанки, додаючи до них щось нове й цікаве, тим самим збагачуючи мистецьку скарбницю народу. Тому аналізуючи сучасну витинанку, можна з упевненістю сказати, що вона набуває все більшого поширення і застосування. Часто витинанки створюють для ілюстрування дитячих книжок, шкільних підручників, які допомагають маленьким читачам пізнати чарівний світ природи, усвідомити його красу й духовно збагатитися. Відома витинанкарка М. Павлова виготовляла витинанки як ілюстрації до пісень. Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном.

 Слайд 54. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу.

Слайд 55. Техніки витинанок і мотиви орнаментів використовують художники і дизайнери при озбобленні одягу, також на багатьох плакатах і стендах візерунки витинанок виступають як вдало знайдені, високохудожнього рівня заставки. Художники, витинальники чи просто колекціонери знаходять різноманітні застосування витинанкам, комбінуючи різні види мистецтва.

Слайд 56. Витинанка набуває популярності при створенні композицій вишивок чи мережив.

Слайд 57. Особливого поширення набула витинанка у декоруванні життєвого середовища в містах. Нині українська витинанка переживає етап трансформації на грунті досягнень народної творчості та експериментів. Витинанка є найбільш доступною в матеріальному відношенні та відповідно пристосованою технікою до нових умов.

Слайд 58. Сучасні витинанки приваблюють простотою і щирістю світосприйняття і в той же час свідчать про тісний зв'язок давніх традицій народного мистецтва з сучасністю. Люди  з захопленням  відвідують виставки майстрів  витинанки.

Слайд 59. Сучасна майстриня витинанки та художниця  з міста Суми Валентина Коздровська продовжує розвивати традиції декоративно- прикладного мистецтва та навчає  мистецтву дітей.

Слайд 60. Захоплюють своєю  масштабністю твори молодої майстрині Терези Барабаш, учасниці всеукраїнських, міжнародних виставок та міжнародних пленерів (Україна, Польща, Словаччина). Живе та працює Тереза  в  м. Львові.

           Слайд 61. Мистецтво завжди мало важливе значення в розвитку людської цивілізації, художньо розвивало його, захоплювало людей і залишало помітний слід у їхній пам’яті, робило багатшою людську душу. Найскладніше завдання людства – знайти засоби, які б допомогли виживати та зростати духовному, множитися прекрасному, перемагати добру. Українські народні витинанки–це яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції.  Є велика надія, що витинанки як вид мистецтва, набуває поширення і розвитку. Підтвердженням цього є той факт, що вже п'ять разів у місті Могилеві-Подольському Вінницької області проводиться творчий симпозіум майстрів витинанки зі всієї України. А у 2011 році таке свято витинанкарів здобуло статус Міжнародного. До Могилів-Подільського з'їхалися близько 50 митців із 15 регіонів України, гості з Прибалтики, Білорусії, Молдови, Росії. Протягом чотирьох днів майстри витинанки проводили майстер-класи, обмінювалися досвідом, відвідували музеї та історичні місця Могилів-Подільського. В останній день свята відбулося відкриття першого пам'ятника українській витинанці, пройшла науково-практична конференція із ужиткового мистецтва витинанки, у межах проведення конкурсу на центральній площі міста працювало "містечко майстрів", де всі охочі могли освоїти ази мистецтва витинанки. У цьому місті також створено перший на Україні музей витинанки. У багатьох загальноосвітніх і мистецьких школах учням прищеплюють любов до мистецтва витинанок.

     

«Пам’ятник витинанці» м.Могилів-Подільський

 

     В основі пам’ятника — образ майстрині, яка навчила людей прикрашати життя виробами з витинанки. Угорі скульптурного зображення — дві горлиці. Є тут і зображення півня, що своїм криком відганяє злих духів і будить людей до роботи. Звичайно, не обійшлося без фрагментів витинанок.

     «Наш край споконвіку славиться витинанками, — каже директор Могилів-Подільського центру народної творчості, майстер витинанки Оксана Городинська. - Їх робили уже тоді, коли ще не було паперу, а для цього брали шкуру тварин. От і вирішили залишити на згадку потомкам таку скульптурну композицію, увічнити пам’ять майстрів цього дещо незвичного, але поширеного у різних кінцях світу виду народного мистецтва.»

      Тож будемо сподіватися й працювати для того, щоб у наших душах і душах майбутніх поколінь не зникло бажання творити, щоб витинанкові силуети летіли й через наші оселі, наші серця і душі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Майстер – клас «Дерево життя»

 

Мета заняття:-ознайомити дітей з історією виникнення витинанки, видами витинанок, показати різноманітність форм і візерунків витинанок;

-вчити дітей витинати на папері візерунки, читати оберегові символи у витинанках;

-виховавати розуміння взаємозв’язку внутрішньої та зовнішньої краси навколишнього світу через створення художнього образу засобами витинанки, естетичний смак, повагу до народних традицій, інтерес до цінностей українського народного мистецтва.

Оголошення теми

    Отже, сьогодні на занятті ми ознайомимося із технологією виготовлення витинанок і створимо власну витинальну композицію - « Дерево життя». Переважно їх будують відносно вертикальної осі симетрії.

Матеріали та інструменти

   Для сьогоднішньої роботи нам потрібні будуть такі матеріали та інструменти:

•              Кольоровий папір (односторонній, двосторонній ). Папір має бути яскравий з насиченими кольорами, щоб добре складався і легко витинався та вирізався.
•              Білий папір
•              Картон(білий, кольоровий).
•              Клей ПВА. Клей має бути злегка розведений водою, щоб краще проклеювалась витинанка.
•              Ножиці (великі, з прямим лезом)
•              Ножиці (маленькі, з загостренням на кінці леза).
•              Ніж (за потребою, дуже гострий).
•              Ганчірка (протирати поверхню витинанки).
•              Пензель (для нанесення клею).

 

                     Послідовність виконання

   Щоб виконати композицію “Дерево життя“, прямокутник паперу згинаємо навпіл по довжині чи ширині. Сюжет малюнка слід виконувати на одній з половинок паперу. Виконуючи малюнок, слід враховувати, а яка фоном чи простором, який потрібно вирізати і видалити. Легенько намічайте лінії листочків, квітів, птахів чи тварин. Зображення слід спочатку уточнити, виправити і тільки після цього витинати.

   Вирізувати слід спочатку маленькі деталі, а потім – більші.

   Перед тим як наклеїти витинанку на картоні, необхідно взяти до уваги характер комірних поєднань паперу та картону.

   Після цього визначити місце положення витинанки відносно картону (можна поставити крапки олівцем на картоні).

   Витинанку слід клеїти обережно без зайвого клею. При цьому враховувати, що витинанку неможливо наклеїти суцільно, оскільки можуть утворитися зморшки на папері.

    Найпростіші декоративні композиції народні майстри виконують здебільшого без попереднього малюнка. Вирізають ножицями зубчики, кружечки, дугоподібні та вільні лінії, листочки і одержують певні, часом не передбачені декоративні композиції. Коли ж у декор витинанки вводять якісь стилізовані елементи (тваринні чи рослинні) , необхідно уявити собі їх образ, виконати на чернетці олівцем, а лише потім вирізають.

                      Практична, творча робота дітей

(техніка безпеки при виконанні роботи, індивідуальна робота з дітьми).

                       Творча виставка дитячих робіт.