Проект:"Мій рідний край-Малинівка"

Проект:”Мій рідний край-Малинівка”

Вступ                                                                 

 

       Сучасні вимоги розвитку суспільства потребують переорієнтації навчання із засвоєння готових знань, умінь та навичок – на розвиток особистості дитини, її творчого потенціалу, самостійності мислення й почуття особистої відповідальності, як моральної характеристики особистості.

             В цей час багато країн світу усвідомлюють необхідність реформування своїх освітніх систем так, щоб у центрі уваги педагогів знаходилась пізнавальна діяльність школярів. Необхідно навчити учнів самостійно вчитися й добувати необхідні знання, вчити вмінню адаптуватися в життєвих ситуаціях і самостійно приймати рішення, критично мислити. Багаточисельні приклади свідчать про те, що однією з перспективних форм роботи із школярами, організації їхньої науково – дослідницької роботи є метод проектів.

     Метод проектів, по-перше, дозволяє вирішити одну із самих гострих проблем сучасної освіти - проблему мотивації. За допомогою традиційних методик дітей навчанням не захопити. Не тільки відстаючі, але й обдаровані діти теж, буває, нудьгують на уроках. Тому необхідно висувати перед дітьми таку проблему, що цікава й значима для кожного. Для творчої продуктивності проекту важливо сформулювати такі завдання, які не мали б єдиних, заздалегідь відомих рішень. Формулювання відкритого завдання може стати результатом колективного обговорення проблеми.

По-друге, реалізуються принципи особистісно - орієнтованого навчання, коли учні можуть вибрати справу до душі у відповідності зі своїми здатностями й інтересами.

По-третє, виконуючи проекти, школярі освоюють алгоритм проектно-перетворювальної діяльності, вчаться самостійно шукати й аналізувати інформацію, інтегрувати й застосовувати отримані раніше знання. Як підсумок розвиваються їхні творчі й інтелектуальні здібності, самостійність, відповідальність, формуються вміння планувати й приймати рішення. Виконуючи проекти, учні здобувають досвід вирішення реальних проблем, просуваючись уперед до поставленої мети. По-четверте, метод проектів тісно пов'язаний з використанням новітніх комп'ютерних технологій. Це й електронна пошта, пошукові системи, електронні конференції, вікторини, олімпіади.

 Щорічно в школах проводиться така робота. Перед вчителем встає питання, якій темі присвятити свій проект? Нам здається, що тема екології буде актуальною завжди. Тому ми назвали свій проект:” Мій рідний край-Малинівка”.

Назва проекту: Мій рідний край-Малинівка.

Ключове питання

Яке місце займає Малинівка  в моєму серці ?

Тематичні питання

- Як природна зона вплинула на флору та фауну нашої області ?

 - Який вплив має історія на розвиток нашого краю ?

-  Як вплинула людина на природу краю ?

Змістові питання

- В якій природній зоні знаходиться Чернівецька область ?

-  В якому столітті був  заселений наш край ?

-  Які водні ресурси розташовані на території краю ?

-  Який ландшафт є характерним ?

-  Які рослини ростуть на території області ?

- Які тварини проживають ?

-  Які тварини та рослини нашого краю занесені в Червону книгу України ?

Стислий опис

дослідницько - творчий;

 інтегрований ;

 міжпредметний;

 внутрішньошкільний;

 довгостроковий.

Навчальний проект з виховання , який допомагає з’ясувати місце розташування  Чернівецької  області на території України . Дослідити особливості її ландшафту , рослинного та тваринного світу. Діти отримують завдання і працюють в малих групах, створюють мультимедійні презентації та вчаться стисло висловлювати свою думку .

Мета проекту

Дати відомості про розташування Чернівеччини  на карті України, особливості її рельєфу, тваринний і рослинний світ. Вивчити природу рідного краю, збір легенд про флору і фауну рідного краю, ознайомлення з рослинами і тваринами рідного краю, які занесені в Червону Книгу України. Розширити знання про об'єкти навколишнього середовища рідного краю, які потребують охорони. Формувати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки. Сприяти розвитку пізнавальних інтересів, навичок роботи з підручниками, довідниками; розвивати уяву, мислення, пам`ять. Виховувати бережливе ставлення до природи рідного краю, бажання охороняти і примножувати його багатства.

Актуальність:

   Екологічна освіта та інформування є потужним фактором зміни ставлення людей до природи і формування збалансованого існування. Вона базується на глибокому і систематичному вивченні основ наук природничого циклу.

         Екологічна освіта має починатися з перших досвіду життя в цьому світі, продовжуватися в дитсадку, школі вузі. Екологічна освіта має бути безперервною протягом всього життя. Але беззаперчно найбільше знань, навиків, пристосувань до знань людина отримує в школі, тому екологічне виховання школярів полягає не лише у засвоєнні певної суми знань. Процес формування екологічних знань, екологічної культури учнівської молоді є ефективним у тому випадку, коли діти не тільки вивчають екологічні проблеми, обговорюють шляхи їх вирішення, а й беруть безпосередню участь у виконанні конкретних завдань.

          З цією метою організовуються і проводяться природоохоронні конкурси, огляди, експедиції, операції. З кожним роком вони набувають  все більшого поширення, оскільки сприяють формуванню творчої особистості школяра, повноцінного громадянина України, здатного до самореалізації, і є надійним методом прищеплення вихованцям необхідних рис характеру, набуття нових знань, умінь та навичок у спілкуванні з природою.

   Люди не можуть жити без чистого повітря, води, свіжої зелені, сонячних променів  …Усе живе вимагає уваги й поваги. Ніякі твори мистецтва не замінять картин не займаної природи.

         В природі багато справ для цікавих і допитливих. Це є одним з пріоритетних напрямків  виховної  роботи  учнів  Малинівської школи.

 Тема екології буде актуальною завжди. Екологічна проблема носить глобальний характер та зачіпає все людство. Людина є часткою природи, тому проблема охорони природи є складовою єдиної проблеми. І скільки би ми не говорили про це, на жаль, з кожним роком проблема посилюється. Причиною є, перш за все, екологічна безграмотність та загальнолюдська безвідповідальність.

 Мета екологічного виховання - формування відповідального відношення до навколишнього середовища, що будується на базі екологічної свідомості. Нам, учителям, доводиться доносити до дітей усілякі способи збереження природи.

 Після всіх доказів, що дана тема є досить актуальною, разом з учнями була висунута така гіпотеза: “Якщо кожна людина буде дотримувати правил поводження у природі, “знати в обличчя” зникаючі види рослин і тварин, знати про екологічні катастрофи, про чорні плями на Землі, то, імовірно нам удасться врятувати природу, наш спільний дім”. Хочемо надати вашій увазі проектну роботу « Мій рідний край-Малинівка ». Пропонована робота – це спільна робота учнів підорганізації ”Праця”, де всі учні із захопленням брали участь.

 Наш проект  направлений на вирішення конкретної проблеми як селища, так і суспільства в цілому, тому що екологія тісно пов’язана із здоров’ям людини, а значить і з майбутнім. Працюючи над проблемою екології в нашому селі, учні перечитали енциклопедичні збірники, наукові та публіцистичні статті, що пов’язані із вирішенням цієї проблеми, історичний матеріал про нашу Чернівецьку область.

Завдання проекту:

 - Акцентування уваги дітей на екологічному стані навколишньої природи.

-  Привернення уваги громадськості до проблем руйнування штучної екосистеми оточуючого середовища. Донести¸ що: «Природа – це храм, а не майстерня».

 - Сприяння формуванню у дітей навичок дослідницької роботи, роботи з інформаційно – комунікативними технологіями, розвитку пізнавального інтересу та любові до рідної природи, рідного краю.

-  Через діяльність сприяти формуванню екологічного, естетичного виховання учнів, їхньої інформаційної культури.

-  Закласти основи природоохоронних навичок, збагатити життєвий досвід дітей позитивною взаємодією з навколишнім середовищем.

План роботи:

-  робота з довідниками, брошурами, енциклопедією;

 - організація книжкової виставки;

- проведення виховних справ, бесід;

 - збір легенд про флору рідного краю;

- ознайомлення з рослинами рідного краю які занесені у Червону Книгу України;

- прибирання території біля пам’ятнику загиблим у ВВВ, біля школи, біля парку села;

- озеленення класної кімнати;

- участь в різних екологічних акціях, у фото – конкурсі: ”Мій рідний край, моя земля”, участь у шкільному конкурсі:” Осінь чарівниця”.

- участь у конкурсі малюнків на тему: „Природа рідного краю”;

- екскурсія до Чернівецького ботанічного саду;

-  залучення батьків до допомоги в роботі над проектом;

 - презентація проекту перед педагогічним та учнівським колективом. Виховний захід:” Мій рідний край-Малинівка”.

Очікувані результати:

 Формуються й відпрацьовуються:

- навички знаходження, систематизації, класифікації, аналізу інформації;

- навички публічного виступу (ораторське мистецтво);

- уміння представити інформацію в доступному, естетичному вигляді;

- уміння виражати свої думки, доводити свої ідеї;

- уміння працювати в групі, у команді;

- уміння працювати самостійно, робити вибір, приймати рішення.

 - Розширюються й заглиблюються знання в різних предметних областях.

 - Підвищується рівень інформаційної культури, що включає в себе роботу з різною технікою (принтер, сканер, мікрофон тощо)

-  Учень має можливість втілити свої творчі задуми.

- Відносини із учителем переходять на рівень співробітництва.

- Підвищується самооцінка тих дітей, які за різними причинами вважали себе неуспішними.

Стислий опис:

 Складено план роботи з трьох етапів:

 - Організаційно – підготовчий: визначення теми, мети, завдань проекту; створення робочої групи.

 - Дослідницько – пошуковий: робота в бібліотеці, мережі Інтернет; опитування , вчителів, батьків; збір легенд про флору і фауну рідного краю, екскурсія до лісу,  до біологічного саду, ознайомлення з рослинами та тваринами рідного краю які занесені у Червону Книгу України .

- Оцінювально – просвітницький: аналіз зібраної інформації, виведення висновків та внесення своїх пропозицій щодо рішення даної проблеми;створення презентації.

 У ході підготовки до проектної діяльності були створені 3 підгрупи, кожна з яких виконувала певні завдання.

 Перша підгрупа – дослідники - працювала з довідковою літературою, в мережі Інтернет: вивчала газети, журнали, книги, довідники, енциклопедії, відеоматеріали, засоби масової інформації, історичний, літературний матеріал про наш край. Дослідники вийшли в ліс, де ознайомилися із структурою, видовим і сортовим різноманіттям рослин нашого краю. Провели фотозйомки.

 Друга підгрупа школярів – практики – збирала легенди, вірші про трави, про дикоростучі рослини, квіти; виготовили малюнки.

 Оцінювально – просвітницький

 Третя підгрупа – дизайнери – оформили проект: підготували добірку фотографій; займалися комп’ютерною обробкою знайденої інформації; упорядкували зібраний матеріал і створили мультимедійну презентацію, де використали матеріали всіх учасників робочої групи.

Висновки

     Результатом нашої роботи є наступне: підтвердження висунутої гіпотези, придбання знань про проблеми екології землі, створення звіту про виконану роботу у вигляді портфоліо, презентації. Екологічне виховання передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розвивають світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує.

    Звичайно, ми не можемо не згадати про те, що будь-який проект сприяє формуванню універсальних дій: комунікативних - колективна робота, робота в парі, групах, співробітництво із учителями інших класів, батьками; пізнавальних, які сприяли формуванню навичок самостійного вивчення й підбору матеріалу, сприяли розвитку вміння працювати із книгою, з електронними носіями інформації, розвитку комп'ютерних навичок; регулятивних - формування навичок при роботі із планом, у постановці завдань, в умінні аналізувати свою роботу й роботу інших дітей.

    Всі ці дії сприяють реалізації творчого потенціалу особистості учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Легенда про Анину Гору

      Жила колись у селі Вашківцях (Сокирянського району Чернівецької області) на Буковині бідна, але дуже вродлива дівчина Анна. Коли виходила в неділю чи в свято на толоку, то сопілки й цимбали аж захлиналися від захвату, а парубків ніби ще одне сонечко осявало.

     Якось такої днини у селі з'явилися три верхівці—турок, татарин, а з ними — молодий боярчук. Дівчина зі своїм коханим легінем так витанцьовували, що нічого навколо себе не бачили. Зненацька турок підійшов до неї, поклав руку на її плече й сказав:

— Маєш танцювати тільки зі мною...

Подивилася на нього Анна, потім перевела погляд на свого коханого й каже:

— Кинь цього магометанина в яр.

      Хлопець схопив турка за барки, потяг до крутого яру й кинув його туди з такою силою, що яничар полетів аж у річечку, яку відтоді турки почали називати Карапчевом — Чорною річкою.

А музика не змовкає. Толока аж гуде від веселої тропотянки. Анну просить до танцю побратим її коханого. А татарин очей від неї не відводить:

— Зі мною будеш танцювати.

— З татарським псом не танцюю, — відказує Анна, обертається до побратима свого коханого й каже:

— Візьми татарина за чуприну і кинь у той яр...

Не минуло й хвилини, як татарин опинився на дні глибокого яру.

     Музика так грає, що на тополях аж листя лопотить. Анну просить до танцю другий побратим її коханого. А всі легіні дивляться тепер тільки на молодого боярчука — що він робитиме? Але той не просить Анну до танцю, а сідає на коня, пускає його учвал і за хвилю зникає.

Анна підносить руку вгору. Музика стихає.

— Боярчук утік звідси, щоб привести турків і татар. Нам треба братися за зброю.

     За короткий час легіні поприходили з шаблями, сокирами, вилами, довбнями. Музика грає далі, але танці вже не такі жваві, як раніше. Всі напружено чекають. Незабаром у село увірвався великий ворожий загін.

     Бій був нерівний. Падають один за одним легіні. І от лишилася живою тільки красуня Анна: вороги хотіли схопити її живою. Кинулася дівчина до високої гори:

— Люба горонько, земле рідна, захисти мене, порятуй від страшної ганьби...

    Гора почула благання дівчини і розкрилася. Але лише на мить, щоб прийняти тіло Анни. А її довга русява коса, якою бавився вітер, заплуталася між кущів і трав. Коли туди добігли магометани, коса раптом стала сріблястим струмком.

     Відтоді гору біля Вашківців називають Анниною горою.

Легенда про річку Прут

     Колись дуже давно на Гуцульщині жив молодий і вродливий хлопець. Його звали Прутом. Прут був закоханий в красиву дівчину Говерлу. Батько Говерли був чаклуном. Говерла була доброю людиною, а от її батько – злим чаклуном. Говерла і Прут зустрічалися. Одного разу чаклун дізнався про те, що Говерла зустрічається з Прутом. Чаклун дуже розсердився і перетворив Говерлу на високу гору. Коли про це дізнався Прут, то нічого не боячись, прийшов до чаклуна. Хлопець побачив чаклуна, що сидів біля вікна і дивився на високу гору. Прут, побачивши чаклуна, сказав: «Ти свою єдину доньку перетворив у гору. Але вона нічого ж не винна!» Чаклун нічого не відповів.      Хлопець, схиливши голову, вийшов з хати і на подвір’ї почув голос чаклуна. Чаклун сказав: «Хлопче, якщо ти кохаєш мою дочку і хочеш, щоб ця гора була знову дівчиною, до повинен до заходу сонця вийти на її вершину. Якщо не встигнеш, то я тебе перетворю на річку». Він тільки добіг до підніжжя гори, а сонце вже сідало. Прут так і не встиг вийти на гору і злий чаклун перетворив його на річку.

   Відтоді гора називається Говерлою, а річка Прутом.

   Коли річка шумить, люди кажуть: «То Прут розповідає історії Говерлі».

 

Легенда про калину

     Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю.

Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом.

    Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі.

    Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

 

Легенда про вербу

Одна жінка вдень жила зі своєю сім'єю, а на ніч віддалялася у вербу. Аж ось про це дізнався чоловік, узяв та й зрубав вербу, -тоді жінка померла, і тільки материнська любов продовжувала жити.

     Зроблена з неї колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, зробив собі сопілку з пагінців верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком як рідна мати.

БАРВІНОК

     Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.

    І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу.

    Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом...

     А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Діана – богиня мисливства – у своїх лісових мандрівках любила підійматися високо в гори. Одного разу її підстерегли злі боги лісів і полів. Вони вирішили полонити її. Та красуня врятувалася втечею. Бігла так швидко, що аж піт стікав з її лиця рясними краплинами. І де ці краплини падали, там проростали чарівні конвалії.

Конвалія

Красень Ландиш безтямно покохав красуню Весну. І як не благав, щоб та назавжди з ним залишилась, Весна зробити цього не змогла. А коли вона пішла, то Ландиш плакав такими гарячими слізьми, аж кров йому виступила із серця і забарвила зелені сльози у червоний колір. Тим і пояснюється, що зелені плоди конвалії після достигання червоніють.

Легенда про мак

Коли Господь створив землю, тварин і рослини – всі були щасливі, окрім Ночі. Як не старалася вона розсіяти свій глибокий морок, та приходив ранок. Тоді Господь створив Сон, сновидіння і марення, і разом з Ніччю вони стали бажаними гостями. З часом в людях прокинулися пристрасті, одна людина навіть задумала убити свого брата. Сон хотів зупинити її, але гріхи цієї людини заважали йому підійти. Тоді Сон в гніві ввіткнув свій чарівний жезл в землю, а Ніч вдихнула в нього життя. Жезл пустив коріння, зазеленів і перетворився на мак. Мак служив символом родючості через свою велику плодючість (у маковій коробочці міститься близько 30 тисяч  насінинок). Тому він є постійним атрибутом Гери – богині родючості і шлюбу. Маком обсипають місця, які хочуть позбавитися від хитрощів і оман відьом. Мак має бути дикий і освячений 14 серпня в день Маковія.

Легенда про бузок

Існує така легенда про походження бузку. Богиня весни розбудила Сонце і його вірну супутницю Іріс (веселку), змішала промені сонця із строкатими променями веселки, почала щедро сипати їх на свіжі борозни, на луки, гілки дерев – і усюди з’являлися квіти, а земля тріумфувала від цієї благодаті. Так вони дійшли до Скандинавії, але у веселки залишилася лише лілова фарба. Незабаром тут опинилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки і почало сіяти білі промені – так до лілового бузку приєднався  і білий.

Батьківщина бузку – Персія. У Європу вона потрапила лише в XVI столітті. У Англії бузок вважається квіткою нещастя. Старе англійське прислів’я говорить, що той, хто носить бузок, ніколи не носитиме вінчальне кільце. На Сході бузок служить символом сумного розставання і закохані вручають її один одному при розставанні назавжди.

Легенда про ромашку

    У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

    Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: "Зроби з них відвар і напої синочка”. "А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. "Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

      Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: "Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”.

 

 

Легенда про гіацинт

       Назва квітки “гіацинт” грецькою означає “квітка дощів”, але греки одночасно називали його квіткою смутку. З назвою цієї рослини пов’язана грецька легенда. Улюбленцем бога Аполлона був хлопець на ім’я Гіaцінт. Часто Гіацинт з Аполлоном влаштовували спортивні змагання.

      Одного разу, під час змагань, Аполлон метав диск і випадково кинув важкий диск прямо в Гіацинта. Краплі крові бризнули на зелену траву і через деякий час у ній виросли ароматні лілово-червоні квіти. Немов безліч мініатюрних лілій було зібрано в одне суцвіття.

 

Легенда про піон

      Давньогрецька легенда пов’язує цю розкішну квітку з ім’ям лікаря Пеона. Цей лікар вилікував бога Плутона від ран, нанесених йому героєм Геркулесом. Здібності Пеона виліковувати людей від хвороб перевершував дар його вчителя – бога лікування Ескулапа, через що той став заздрити учневі настільки, що вирішив його отруїти.

     Намагаючись ухилитися від помсти вчителя, Пеон попрохав допомоги богів і боги зглянувшись над бідолахою, перетворивш його на квітку. Так Пеон ухилився від помсти Ескулапа. Згідно з іншим переказом, рослина отримала свою назву від фракійської місцевості Пеонія, де росло багато піонів.