Проект на тему „ХЛІБОМ СЛАВИТЬСЯ ЗЕМЛЯ” для 4 класу

 

 

 

Проект на тему

„ХЛІБОМ СЛАВИТЬСЯ ЗЕМЛЯ”

 

 

 

Учасники проекту:

учні 4 класу

Керівник проекту:

Турик Ірина Миколаївна

 

 

 

ПАСПОРТ ПРОЕКТУ

 

Тема: Хлібом славиться земля

 

Мета проекту: формувати уявлення дітей про цінність хліба;викликати інтарес до історії свого народу, його звичаїв,бажання доторкнутися до народних джерел; виховувати шанобливе ставлення до хліба, до людей, які доклали праці в народження хліба

 

Предмети: українське читання, громадянська освіта, образотворче мистецтво

 

Задачі проекту:

1. Дослідити шлях хліба починаючи із маленької зернини.

2. Дізнатися про історію виникнення першого хліба.

3. Простежити як шанують хліб українці.

4. Познайомитися з творами про хліб.

 

Очікувані результати: спонукати школярів до пошукової діяльності, набуття практичних навичок збору інформації і відповідного оформлення; розвивати навички декламування віршів; залучення батьків до участі в житті класу

 

Проект за часом проведення: середньотривалий

 

Тривалість проекту: два місяці

 

Кінцевий продукт: оформлення тематичної папки „Хлібом славиться земля”; випуск газети „Від зернини до хлібини”; виховна година

 

Керівник пректу: вчитель Турик Ірина Миколаївна

 

Учасники проекту: учні 4 – го класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН   ВИКОНАННЯ   ПРОЕКТУ

 

І   ЕТАП    ПЕРЕДПРОЕКТНА ПІДГОТОВКА

Визначення та обговорення з учнями теми і завдань проекту.

 

ІІ   ЕТАП    ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Формування напрямків для проведення дослідження

 

1. ІСТОРИКИ – дізнатися історію виникнення  хліба з глибини віків.
2. ДОСЛІДНИКИ – дослідити шлях від зернини до хлібини.
3. НАРОДОЗНАВЦІ – простежити як шанують хліб українці.
4. ЛІТАРАТУРОЗНАВЦІ – познайомитися з творами про хліб.

 

Форми та методи роботи над проектом

 

1. Спостереження.
2. Пошукова робота.
3. Консультативна робота з учнями та батьками.

 

ІІІ   ЕТАП   ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ

 

Матеріали тематичної папки „Хлібом славиться земля”

 

Історія виникнення хліба з глибини віків

 

Люди освоїли багато рослин, але з-поміж них не було жодної, важливішої за хлібні культури. Вчені вважають, що вперше хліб з'явився на землі понад 15000років тому. Життя наших предків було нелегким. Головною їхньою турботою була їжа. У пошуках харчів вони й звернули увагу нат злакові рослини. Ці злаки є далекими родичами нинішніх пшениці, жита, вівса, ячменю.

Свіжі зерна пшениці можна було їсти, але сухими вони були занадто тверді. Спробували розбивати їх камінням та, змішуючи з водою, їли як кашу, спочатку сиру, а потім варену. Ввжається, що одного разу під час приготування зернової каші ароматним запахом, апетитним виглядом і приємним смаком він здивував людину.З того часу наші предки й почали випікати перший прісний хліб. В різних кінцях світу вчені археологи знайшли стародавні стоянки людини, а в них зерна.

Борошняні зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зимову пору. Вчені багато разів знаходили камінні дека, на яких колись пекли хліб – круглі, як сонце, коржі. Але тісто це було тверде, не пухке. Коли ж і як навчилися пекти пухкі паляниці?

В далекій Африці  в старих очеретяних халупах жили раби. Вони залишали домівку вранці, а поверталися ввечері. Один із рабів не встиг спекти тісто, і залишив його до вечора. А коли повернувся ввечері з роботи, топеред ним стояла миска з тістом, яке пузитилось, набухало, росло.

Звичайно, безіменний бідняк і не думав про відкриття закваски, приготування дріжджового тіста. Та значення відкриття від цього не поменшало.

Досліджуючи життя та побут племен, що жили на території сучасної України, під час археологічних розкопок натрапили на рештки цієї культури – зерна пшениці.

Відбитки її колосся знаходолися поруч із залишками ячменю та проса на глиняних підлогах і стінах стародавніх жител. Вчені довели, що наші предки висівали пшеницю і збирали її врожаї ще 5 тисяч років тому.

А от в Америку та Австралію пшениця потрапила лише 200 – 300 років тому. Але розповсюдилась вона тут надзвичайно швидко і зайняла величезні площі.

При розкопках гробниці фараона Тутанхамона вчені археологи знайшли маленьку зернотерку. За переказами, юний фараон розмелював на ній денну порцію зерна.

У музеї міста Квіто, столиці Еквадору, зберігається глиняний горщик, де була вирощена перша на американському континенті пшениця. Її виростив невільник – негр, який  знайшов три пшеничні зернини у привезеному з Іспанії рисі.

А у музеї швейцарського міста Цюріха зберігається коржик, спечений близько 6 тисяч років тому. Його знайшли при розкопках.

Пекарі Вінниці спекли найбільший в Україні коровай, вагою 1,5 тонни з нагоди святкування Дня Незалежності у 2011 році.

 

       

А найбільша буханка хліба вагою 1,43 тонни діло рук пекарів з міста Йогансбург в ПАР у 1988 році.

Найбільший бутерброд у світі зробили  у 2001 році німці. Для того, щоб намастити шматок хліба розміром  18 м ²  знадобилося 18 кг масла.

Найбільшу в'язку бубликів  зробили росіяни – вона важила 440 кг  і складалася із 55 бубликів по 8 кг кожний.

У Києві в 1983 році відкритий народний музей хліба. Серед експонатів тут – зразки випічки з різних регіонів України, знаряддя праці хліборобів, зернові культури, та багато іншого, так чи інше пов'язаного з хлібом. Тут зібрано більше 100 видів хлібів – короваїв різних форм і розмірів з різних куточків України і світу.

У Парижі , у хлібній коморі старого млина, з 1972 року теж діє Музей хліба. У ньому понад 1000 експонатів, які розповідають про розвиток хлібопекарства протягом століть.

 У місті Зеленогорську в Росії у 2003 році відкрито пам'ятник хлібові. На постаменті розкладені бронзовий батон, хліб, бублики.

А у 2006 році у місті Полтава відкрито пам'ятник присвячений одному із символів міста – всесвітньо відомій полтавській галушці.

 

 

А саме слово „хліб” походить від грецького хлєбонос. Так у Давній Греції називали глиняні горщики, в яких пекли хліб.

Калач – це слов'янське слово, означає коло, круг.

Сайка – естонське слово, означає білий хліб.

Давньоруське слово „жито” походить від слова жити. Є хліб – є й життя – так говорить приказка.

У давнину землю називали матінкою, хліб – батьком.

Золото і срібло – казали в старовину, - лише метал, жито і пшениця – саме життя. У скорописі Стародавнього Єгипту сонце, золото та хліб позначались однаково – кружок з крапкою в середині.

 

 

Шлях від зернини до хлібини

 

Нашу Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут є великими працелюбами, вміють гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб не просто страва – це є основа основ, його життя і найдорожча святиня.

Який же шлях хліба від зернини до хлібини? Раніше селянин заправляв у пллуг коня та орав смугу землі. Потім вручну засівав її насінням пшениці чи жита. А коли хліб дозрівав, косив його косою чи зрізував серпом. Скошений хліб господар обмолочував ціпком, провіював зерно на вітрі, молов у млині і вже з борошна господині пекли паляниці.

 

     

 

Тепер вирощувати хліб допомагають людям десятки розумних та сильних машин.ще восени селяни починають піклуватися про майбутній врожай. Вони глибоко зорюють землю тракторами. Взимку намагаються затримати на полях якомога більше снігу, щоб весною в грунті зібралось багато вологи. Рано навесні поля підживлюють добривами, перегноєм.

Потім по ньому пускають залізні борони і культиватори. Від цього поле стає м'яким, рівним, у ньому добре зберігається волога. Ось тепер уже можна починати сіяти. До тракторів хлібороби чіпляють сівалки і ті рівними рядами вкладають у грунт насіння пшениці.

Ось і пшениця зійшла! Але разом з нею зійшли і бур'яни. Знову на допомогу приходять машини. Вони розкидають над посівами особливу хімічну рідину, що знищує всі бур'яни.

 

 

Нарешті пшениця дозріла і починається гаряча, напружена пора- -жнива.Усі турботи тільки про одне: не залишити на полі жодного колоска.комбайни із жниварками зрізають густу пшеницю і складають її у валки. Валки не торкаються землі, їх продуває і підсушує вітер. Довгі смуги валків тягнуться по всьому полю.потім їх підбирають та обмолочують. Щоб зерно було чистим, відбірним, його пропускають крізь зерноочищувальні машини. Тоді вантажівками везуть зерно в комори, а потім до млина.

За традицією пекли в Україні хліб із борошна нового врожаю. Ще вчора було зерно в полі, тоді в стодолі, а тепер лежить білим борошном у коморі. Тільки – тільки привезуть борошно із млина, як господиня починала місити тісто на хліб. В печі вже палахкототь полум'я. Пітім господиня викачує кругленькі, мов сонце, паляниці, підбиває їх зуки на руку перекидаючи і садовить її на капустяний лист, на дерев'яну лопату та – „шусть у піч”, і так кожну хлібину.

Господиня обов'язково хрестила піч, затуляла її заслінкою та у тиші й спокої вся родина чекала на свято – народження хліба.

Тільки в печі поєднуються усі 4 стихії:

•          Вода (ми використовуємо воду із артезіанського джерела);

•          Земля – зерно як її дар;

•          Повітря, що піднімає тісто і робить хліб пухким;

•          Вогонь, справжній та життєдайний.

 

Коли хліб у печі не можна галасувати в хаті, а особливо не подобаються хлібу лайливі слова. Почувши їх, він може образитися і не вдатися: западе або буде глевким.

Аж ось господиня виймає з печі пухкі, золоті паляниці і найпершу кладе на покуті. А там вже лежить обжинкова квітка – букет з колосків останнього снопа, який недавно був принесений із поля. Хліб у колоску і хліб-паляниця лежать поруч, одне біля одного: „Щоб велося од хліба до хліба”.

 

 

А потім всі вставали і проказували „Отче наш” – оту молитву, де в перших рядках просили Бога про „хліб насущний”. Тоді сідали до столу і пробували нового хліба, пригощали ним друзів, сусідів, родичів, навіть домашніх тварин.

І донині хліб один з основних продуктів харчування. Цінність хліба в тому, що він містить майже всі поживні речовини, які необхідні людині.

Зараз у всьому світі великий вибір хліба та хлібобулочних виробів. Дуже багато страв готують із пшеничного борошна. Це і бублики, рогалики, батони, пиріжки, булочки, тістечка, сухарі, коржики, бабки, мазурки, вергуни, кекси, галушки, пампушки та інші.

Але не завжди люди могли насолоджуватися цими смачними продуктами. Українцям довелося пережити не одне голодне лихоліття. У роки Великої Вітчизняної війни не лише від куль, а й від голоду помирали люди. Хліб тоді пекли з домішками трав, картопляних лушпайок, але все- таки хліб. А ще в Україні був страшний голодомор, коли від голоду помирали і дорослі, і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

Отож, потрібно шанувати і берегти хліб – кожен шматочок, кожну шкоринку, кожну крихту.  В ньому основа нашого благополуччя, він – запорука всіх наших радощів і надій.

 

НАШ ДОСЛІД

Як проростає зерно

 

1. Спочатку ми замочили зернята у воді і залишили їх на кілька днів.
	2. Потім ми висадили свої зернята у ґрунт.
3. Через три дні наші зернята проросли.
	4. А зараз вони виглядають ось так

 

УЯВНА ПОДОРОЖ

Як печеться хліб

 

Своїм досвідом випікання хліба ділиться бабуся Лисюка Дениса – Деркач Віра Пилипівна

1.Приготувати необхідні продукти	2. Спочатку зробити опару, поставити в тепле місце на 10 хвилин, до появи шапочки з піни
3. Замісити тісто, накрити рушничком і залишили, щоб підросло на  годину
4. Розділити тісто на рівні частини і викласти у форму для випічки, змащену олією. Залишити на годину, щоб підійшло	5. Перед випічкою змастити хлібини олією. Випікати у розігрітій духовці або печі 40 хвилин
6. Готовий хліб

 

 

Як шанують хліб українці

 

         З давніх часів і до наших днів в усіх народів вважалося найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Почесне місце посідає хліб у звичаях та обрядах українців.нашу Вітчизну ще називають хлібним краєм. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя. В усі часи хліб берегли і цінували, тому що хліб – то багатство і достаток, а сіль – то гостинність і щирість.

 

                  

 

           Хліб з людиною від народження і до глибокої старості. Його завжди шанували, боялись образити. Тому і народжувалися різні звичаї та повір'я, які ні в якому разі не можна було переступати, бо це великий гріх.

        • Весною, коли починали орати землю, в першу борозну клали шматок тільки що спеченого хліба, щоб пригостити та задобрити матінку – землю.

        • Вважалося, що людина, яка з'їла їжу без хліба, здійснювала великий гріх і за це буде покарана богами.

        • Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.

        • Випікали хліб у суботу. І дивились – якщо він гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається чакай новин.

        • Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин „на позику”, бо позичати якусь поіменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

        • Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб достаток не перевівся у сім'ї.

        • На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати.

        • У нову хату входили тільки з паляницею. Вважалося великою неприязню і невихованістю до господарів оселі зайти без хліба. Принести хліб, означало щире побажання достатку, здоров'я, добра.

        • На весіллі молодих зустрічають з хлібом і молоде подружжя схиляє голови перед хлібом, приймаючи благословення.

       • Коровай на весіллях правив за символ шлюбу. Він, немов уособлював міцність майбутньої сім'ї.

        • В останню дорогу виряджають людей теж з хлібом.

        • Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску хлібину – на здоров'я і достаток.

        • Хлібом – сіллю зустрічають дорогих гостей, відзначають завершення польових робіт.

        В усі часи майже всі свята були пов'язані з хлібом, і не тільки як з найпотрібнішим продуктом харчування – навколо нього розгорталося справжнє дійство.

         Важливий традиційний символ різдвяних святкувань – є дідух. Це житній або пшеничний сніп, який для українців є основою життя і злагоди людини.

          А першою традиційною стравою новорічно-різдвяних свят є кутя. Це спеціально оброблене в ступі, пшеничне або ячмінне зерно, до якого додають мед, мак, горіхи, родзинки. Ще обов'язково пекли пампушки, пироги.

          На свято Сорок святих господині печуть із пшеничного борошна булочки у формі пташок – жайворонків, ці булочки дарують сусідам, роздають дітям.Діти несуть „жайворонків” на вулицю і закликають весну.

 

 

На Великдень печуть особливий хліб – паску – на згадку про Христові слова: „я є хліб життя”. Їх прикрашають різними фігуркамиз тіста – пташками, колосками, косичками, а ще родзинками та цукровою пудрою. Ці паски є найбільшою окрасою і основною поживою великоднього столу.

          На свято Маковія обрядова їжа – спечені коржі-шулики. Їх ламали на дрібні шматочки, клали макітру і заливали медом з розтертим маком.

          На Андрія пекли калиту – це великий круглий корж із білого тіста з діркою посередині. Калита, як символ сонця, втілює згасання енергії і тепла та завершує осінній хліборобський цикл.

          „Хліб наш насущний дай нам на кожен дннь”, - молили наші предки і дякували за хліб на столі.

Твори про хліб

 

Хліб
Тільки-но з печі, 
Скоринка в золі – 
Свіжа хлібина 
Лежить на столі. 
День розпочався 
З цієї хлібини... 
В ній наш достаток, 
Могутність країни, 
Наших морів 
Нестривожена синь,
Шлях до зірок 
У космічну глибінь. 
Кажуть в народі 
Правдиві слова:
Хліб-годувальник – 
Всьому голова!

                      Л. Компанієць

              ****

Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.
                                                     П. Воронько

 

    ****

Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
                                                             М.Рильський

 

****
ЕТЮД ПРО ХЛІБ

Яйце розіб'є, білком помаже,
На дерев'яну лопату – та в піч,
І тріскотітиме іскрами сажа –
Мініатюрна зоряна ніч.
На хмелі замішаний, видме груди,
Зарум'янілий, круглий на вид.
Скоринка засмалена жаром буде,
Аж розіграється апетит.
В підсохлому тісті кленова лопата
Вийме з черені, де пікся в теплі,–
І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.

І.Драч

 

 

****

Як пахнуть свіжі ще булки
Чи підрум’янена хлібина!..
Хліб не дається залюбки,
Над ним чиясь згиналась спина.
Я просто думаю собі,
Торкаючись земного плоду,
В якій натхненній боротьбі
Кується щастя для народу!
Є хліб у тебе на столі.
Подумай часом, не соромся.
Є люди, що достойні сонця.
А ти! Що ти даєш землі?
                                                            М.Подолян

 

 

****

Чим пахне коровай
 

А чому так радість сяє 
У очах дітей малих? 
Бо сьогодні – День врожаю, 
Коровай гостює в них. Він шишкатий і рум'яний, 
Ліг на шитий рушничок! 
А на тому короваї 
Солі білої дрібок. І калини грона повні 
Червоніють для прикрас...
- Короваю, гість шановний, 
Звідкіля прийшов до нас? Коровай, - сказав Борис, - 
Під дощем і сонцем ріс. 
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим, ясним. Пахне полем, колосками 
Цей хороший коровай, 
В ньому праця тата й мами, 
Що збирали урожай.

                                                                            М. Познанська

 

****

Бублик і паляниця
 

Бублик житній паляниці 
Говорив хвастливо:
- Ти засмагла, чорнолиця,
Зовсім не вродлива. Я ж біленький,солоденький,
Вигнутий красиво, 
У малечі викликаю 
Посмішку щасливу. І сказала хвастунові 
Паляниця свіжа:
- Ти – для діток подарунок,
Я – буденна їжа. Я до кожної родини
Йду щодня до хати.
Ти, як гість, у дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.

                                                                     П. Воронько

****

Хліб од зайчика 
 

Їздив заєць до млина,
П'ять пудів змолов зерна.
А зайчиха ніч не спала,
Паляниці випікала.

Рано-вранці у хустинці,
Принесли зайці гостинці:
Пташенятам і звірятам,
Хлопченятам і дівчатам.

Аж хрумтять окрайчики...
Добрий хліб од зайчика. 
Або інший варіант: 
Хліб од зайчика

Їздив зайчик до млина, 
Лантушок змолов зерна 
Й для маленьких ласунців 
Випік сотню буханців.

Тато наш ходив у ліс, 
Буханця і нам приніс. 
З'їли ми окрайчика -
Добрий хліб од зайчика!

                                                           Валентина Каменчук

 

 

 

Наші прадіди говорили:

 

• "Хліб - Дар Божий".
• Без хліба святого все приїдається.
• Буде хлiб - буде i пiсня
• Голодний і патріарх хліба вкраде.
• Їж пироги, хліб бережи.
• І пес перед хлібом змиряється.
• Як є хліба край, так і під вербою рай
• Ми люди не горді: нема хліба - подавай пироги.
• Житній хліб - усьому голова.
• Риба не хліб, нею ситий не будеш
• Сердься, лайся, бийся, а за хлібом-сіллю сходи.
• Хліб батечко, водиця матінка.
• Хліб в дорозі не тягар.
• Хоч по-старому, хоч по-новому, а без хліба не прожити.
• Як ти сало не хвали, а без хлiба не з'їси.
• Хліб — батько, вода — мати.
• Люди мруть не від хліба, а від голоду.
• Літом такий сякий бур’янець та хліба буханець, та й чоловік ситий.
• Як окраєць на столі, то і в житті веселій.
• На чорній землі білий хліб родить.
• Без солі й без хліба немає обіду.
• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

 

Загадки про хліб

 

**** Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб)	**** Лежить мужичок в золотім піджаці Підперезаний, та не поясом, Не підіймеш, сам не встане. (Сніп)
**** Народився із землі, Зарум’янивсь на вогні І з’явився на столі До борщу тобі й мені. (Хліб)	**** Хто в дальню путь без нього йде, либонь, голодний там буде. І як узяв його з собою, - Будеш ти запивати водою. (Хліб)
**** Маю жовтий вусок, Запашний колосок. Буде з мене мука, І хлібина м'яка. (Колосок)	**** Хвалить його кожен, Любить його кожен. І дня ми без нього, Прожити не можем. (Хліб)
**** Маю жовтий вусок, Запашний колосок. Буде з мене мука, І хлібина м'яка. (Колосок)	**** Залізний кінь, В животі вогонь. Сіна не просить, Паше, сіє, косить. (Комбайн)
**** Довгі вуса маю, Але їх не підстригаю, бо на сонці дозріваю, Коли прийде час Всім збирати урожай - Буде з мене добрий коровай. (Колосок)	**** Дивні скарби вона має, Їх від ледаря ховає. А хто любить працювати, Сил для неї не шкодує, Тих вона, мов рідна мати, Одягає і годує. (Земля)

 

Народні забавки

 

Печу, печу хлібчик

(українська народна забавлянка для маленької дитини)

Беруть у долоні дитячу голівку і, злегка її перекидуючи з руки на руку, роздільно проказують: 
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Меншенькому - меньший,
Більшенькому - більший.

Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують:

Шусть у піч!
Сажай - виймай,
Ріжу, ріжу
Я, куштую -
Гам!

 

****

Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому — хліб місити,
А тобі — воду носити,
А тобі — в печі палити,
А тобі — дрова рубати,
А малому — замітати.
Тільки хліба напекли — танцювати почали.
Це робота не легка — витинати гопака.
(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

 

 

****

Гра "Хлібчик"

Всі, хто бажає грати, беруться за руки і стають попарно (пара за парою) на якійсь відстані від гравця, в якого нема пари. Він і є "хлібчиком". 
- Печу-печу хлібчик! (Вигукує хлібчик) 
- А випечеш? (Питає задня пара) 
- Випечу! 
- А втечеш? 
- Побачу! 
З цими словами два задніх гравця біжать наперед, з тим, щоб стати перед хлібчиком. 
А той намагається спіймати одного з них до того, як вони візьмуться за руки. 
Якщо йому це вдасться, то він разом з впійманим гравцем стає наперед, а гравець, що лишився без пари, стає хлібчиком. Гра повторюється в тому ж порядку. 
Правила гри: остання пара може бігти тільки після закінчення переклички.

 

 

****

Калачі
Я печу, печу, печу (місимо тісто)

Діткам всім по калачу, (виліпляємо калача)
Зверху маком потрушу, (сиплемо мак)
В піч гарячу посаджу. (садимо в піч)
Випікайтесь, калачі, (заглядаємо в піч)
У натопленій печі! 
Буду Васю, Олю, Нату (можно змінити на імена ваших дітей та їх друзів або на "Буду хлопчиків й дівчаток")
Калачами частувати! (простягаємо калачі для пригощення)

 

****

Українська народна гра "Пиріжок"

Усі діти, крім одного (покупця), стають ключем (поклавши руки один одному на плечі).

Передній зветься пекарем, усі інші - піч, а останній - пиріжок. покупець питає у пекаря: "Де мій пиріжок:"

- "Он за піччю лежить", - відповідає пекар. "Він біжить!" - вигукує пиріжок, одривається від гурту і намагається стати спереду пекаря, покупець його ловить.

Якщо пиріжку вдасться зайняти місце перед пекарем, то він сам стає пекарем, а покупець знову ловить крайнього.

Якщо ж покупець піймає пиріжка, то міняється з ним роллю.

 

 

 

 

****

Українська народна казка "Вовк і хліб"

Один чоловік орав у полі. Приходить до нього вовк і питає його:

— Що ти робиш, чоловіче?
— Орав, а тепер сів та й їм хліб.
— Ану дай і мені. Хочу знати, чи він хороший. Той дав йому кусочок. Вовк з’їв та й каже:
— Хороший. Як ви його робите?
— Як роблю? Зараз орю і сію.
— Як виорати і посіяти, то що, вже хліб?
— Та ні, — каже, — чекай. Ти так скоро хочеш.
— А що більше?
— Заволочу.
— Та й уже хліб?
— Та ні, — каже, — почекай. Воно буде сходити, рости.
— Та й виросте хліб?
— Ні, — каже, — чекай. Це так скоро не буде. Воно буде достигати. Та й достигне.
— Та й уже хліб?
— Е ні, чекай. Треба його жати і в’язати.
— То що, вже хліб?
— Ні, — каже, — чекай. Треба ще поскладати його.
— Та, — каже, — що, вже хліб?
— Та ні.
— А що ж ще?
— Треба його повозити додому, дома змолотити.
— Та що, вже хліб?
— Та ще ні.
— А що ж?
— Треба його вивіяти.
— А як вивіється, то вже хліб?
— Е ні, чекай.
— А що ж іще?
— Завезти до млина та змолоти.
— А як змелеться, то вже хліб?
— Е ні, чекай. Треба привезти його додому. Жінка на сито висіє.
— То вже, — каже, — хліб?
— Ні, треба його розчинити.
— А як розчинити, то вже хліб?
— Е ні, як розчинити, то воно сходитиме.
— І вже хліб?
— Е ні, жінка його виробляє.
— А як виробить, то же хліб?
— Ні, треба накласти вогонь у печі.
— То вже хліб?
— Ні, чекай, треба добре напалити і посадити хліб у піч.
— А як посадити в піч, то же хліб?
— Е ні, почекай.
— Е, як так довго чекати, то не треба мені хліба. Буду на м’ясі жити.
І пішов вовк у ліс.

 

 

Робота над газетою „Хлібом славиться земля”

 

 

 

 

 

 

ІV  ЕТАП   ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТУ

 

 

Виховна година „Хлібом славиться земля”

 

Епіграф     З хлібом у нас зустрічають гостей,

                  Хліб на весіллях цвіте в короваї.

                  І кращих немає на світі вістей,

                  Ніж – хліб уродився у рідному краї.

Наша виховна година присвячена хлібові. З давніх давен хліб у нашого народу у великій пошані. Адже хліб-  це достаток. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова „життя”.

А крім хліба, які вироби з борошна ви знаєте?

 

 

Вірш „Імен багато має хліб”

Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска й паляниці.

Ще бакалійник і лаваш,

Перепічка і піцца,

І завиванець і рогач,

Галушки, коржик і калач.

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Хрусти, сухарики і пишки.

Чи знаєте ви як пахне хліб? Давайте на хвильку відчуємо цей запах. Що ви відчули?

Так, це пахне хліб... Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початком хліба є маленька зернинка. Вона нагадує дитину в сповитку. А немовлятко – це початок життя. Так і зернятко починає колосок. А з колосків бере початок безмежний хлібний лан.

 

 

Вірш „Чим пахне хліб?”

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

ВСІ. Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

ВСІ. Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

ВСІ. Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

ВСІ. Хліб пахне радістю людською.

Ми зустрічаємось з хлібом кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл. Він сіпроводжує нас від народження до глибокої старості. Багато віршів, казок, оповідань, легенд, приказок та прислів'їв складено про хліб.

Давайте пригадаємо, які ж ви знаєте прислів'я та приказки про хліб?

А зараз відгадайте загадки про хліб і все, що стосується хліба.

Звідки ж бере початок шматок хліба? Зараз я розповім вам казку про „Золоту Зернину”.

Жила була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріялапро те, яку користь вона може принести людям.

           - Іди скоріше на поле і зарийся в землю, - почула вона чийсь голос.

           Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась у землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає. Обдивилася Зернина і бачить, що навкруги багато – багато таких ростків. Все поле з чорного перетворилося в зелене. Росла Зернина, росла і перетворилася в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилося на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилася на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спели великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум'яну.

           Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб.

           Зараз неможливо уявити життя без хліба. Але в Україні були часи голодомору, коли люди не мали що їсти. Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила йог, із жахом чує це слово.

             У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.

             А ще в Україні був страшний голодомор у 1933 році. Це був тяжкий рік, коли такі хлопчики і дівчатка, як ви не бачили хліба в очі.  У людей не було чого їсти, не можна було збирати колосків на полях. Людям видавали лише 125 грам хліба на день, який важко й назвати хлібом, тому що він на 80% складався із трави, дерев'яної стружки, жмиху і лише 20% муки. Від голоду помирали і дорослі і діти, вмирали сім'ями. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя.

 

              Сьогодні ми запалимо свічку, як у храмі. Нехай у цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть.

              ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

         То як ми повинні ставитися до хліба?

 

 

              Отож, потрібно шанувати і берегти хліб – кожен шматочок, кожну шкоринку, кожну крихту. В ньому основа нашого благополуччя, він – запорука всіх наших радощів і сподівань.

             Тож шануймо хліб, бо :

                                  Хліб – усьому голова,

                                  Хліб – як сонце, кажуть,

                                  Хліб – спокій, мир, життя,

                                  Хліб – це справжня радість.

 

               А як підсумок нашої роботи, за активну участь я хочу вручити вам подяки.    

 

                                                                                     

 

Використана література:

1.              Анохіна З.П. "Шануймо хліб!"//Розкажіть онуку – 2001. – №38-39. – С.53-62
2.              http://dok.znaimo.com.ua/docs/index-43409.htlm
3.              http://metodportal.net/node/18438
4.              http://metodportal.net/node/20195
5.              http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/14727/