Проект" Наші друзі- птахи"

Актуальність проекту

Наша планета під занрозою. І винні в цьому не природні катаклізми, а саме людство.Доки люди не почнуть постійно дбати про природу на Землі, не навчаться зберігати і розумно використовувати скарби, нічого не зміниться. Тому мета цього проекту – змалечку привчати дітей любити і цінувати рідну природу, платити їй своєю добротою, увагою, дбайливим ставленням.

Мета проекту

• Ознайомитися із птахами України;
• Зясувати бажання дітей допомогати птахам взимку: виготовляти годівнички та підгодовувати пташок;
• Підвести до розуміння, що птахи – наші друзі, їх необхідно берегти;
• Виховувати свідоме та раціональне пізнання навколишнього середовища без завдання йому шкоди, навіть і ненавмисно;
• Виховувати у дітей любов до птахів, дбайливе ставлення до них.

Етапи проекту

• Допроектна діяльність;
• Дослідницький;
• Презентація отриманих результатів.

І етап – допроектна діяльність

1. Формування проектних груп.
2. Вибір проектними групами завдання.
3. Визначення проблемного завдання:

а)  зібрати і систематизувати інформацію про зимуючих пташок;

а) намалювати малюнки « Допоможемо птахам взимку».

в)виготовлення годівничок.

г)Складання народного « пташиного» календаря.

д) підбір загадок, прикмет , приказок та прислів’їв про птахів.

     4.Вибір методів дослідження:

         а) Робота з книгою.

         б) Робота в Інтернеті.

         в) Екскурсії.

         г) Консультативна робота.

   5. Розробка плану дослідження:

         а) Збір даних з використанням наукової літератури, Інтернету.

      б) Аналіз та обробка отриманих даних.

      в) Екскурсія в місцевий парк.

      г) Малювання малюнків про птахів.

      д) Виготовлення годівничок.

      е) Складання народного « пташиного « календаря.

      є) Підбір прислів’їв, приказок, загадок , прикмет про птахів.

ІІ етап – дослідницька

1. Збір даних про зимуючих птахів
2. Аналіз та оброблення отриманих даних.
3. Малювання малюнків « Допоможемо птахам взимку».
4. Виготовлення годівничок та розвішування їх.
5. Підбір прислів’їв, приказок, загадок , прикмет про птахів.

ІІІ етап – презентація отриманих результатів

Цей етап проводиться у вигляді акції « Допоможемо зимуючим птахам», години спілкування , виставки малюнків, презентації проекту.

     Прийшла   зима.  Сніг   вкрив    землю  білою ковдрою. На   вулиці  зимно, морозно. Люди   щонайшвидше намагаються   потрапити   до   своїх   теплих   осель. Поспішають… Тільки він нікуди не поспішає, сидить на гілці, розпушивши своє пір’ячко (так тепліше), мріє.

      Мріє про весняне тепле сонечко, про ясне блакитне небо… Та весна ще так далеко!

      Чи    задумувалися    Ви – як   братам  нашим   меншим взимку      живеться?    За   своїми       повсякденними клопотами люди навіть  не  помічають   труднощів, з якими стикаються в зимову пору пернаті друзі. Так, багато з них відлетіли в теплі краї і ми з нетерпінням чекаємо їх повернення, бажаючи знову почути дзвінкий спів. Адже зі пташиним співом приходить весна. Та як бути тим птахам, які залишаються поряд з нами взимку?

Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, залишаючи видовбані ним дупла для інших дрібних птахів, таких як синиць і мухоловок. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників — попелиць, гусениць метеликів і комах, які живляться деревиною Довжина 22—27 см, Розмах крил 42—47 см, Маса 60—100 г. Дятел розміром з дрозда. У забарвленні дятла переважають чорні й білі тони, які в поєднанні з яскраво-червоним (у окремих підвидів — рожевим) підхвістям і надають птахові строкатого вигляду. Верх голови, спина і надхвістя чорні з синюватим блиском. Лоб, щоки, плечі та черево бурувато-білі; останнє залежно від району проживання може бути світлішим або темнішим, варіюючи від чисто білого до бурого або майже шоколадного. На плечах розвинені великі білі поля, між якими проходить чорна спинна смуга. Махові чорні з широкими білими плямами, які на складеному крилі утворюють п’ять поперечних світлих смуг. Хвіст чорний, за винятком двох крайніх стернових пір’їн, які білого кольору. Райдужна оболонка коричнева або червона, дзьобсвинцево-чорний, ноги темно-бурі. Від основи дзьоба до бічної частини шиї, а потім убік до чорного зашийку тягнеться добре помітна чорна смуга — «вуса», облямовуючи білу щоку. Самець відрізняється від самки червоною поперечною смугою на потилиці. У молодих птахів незалежно від статі тім’я червоне з чорними поздовжніми штрихами. В іншому молоді відмінностей в забарвленні оперення від дорослих не мають. Хвіст середньої довжини, загострений і дуже жорсткий, тому що служить головним чином опорою в ході лазіння птаха по стовбуру дерева. Дятел добре і швидко літає, проте у всіх випадках віддає перевагу лазінню по стовбуру, користуючись крилами лише для перельоту на сусіднє дерево.

Взимку, біля людських домівок можна побачити невеликих красивих пташок, які прилітають сюди в пошуках їжі. Це – синиці.

Синиці живуть в Україні цілий рік, хоча дехто думає, що вони прилітають до нас тільки зимою. Весною і влітку вони живуть в лісах, де в цей час багато їжі і вони тримаються подалі від людей.  Зимою ж цим пташкам важко прогодуватися і шукаючи їжу вони прилітають до людського житла, де дбайливі люди влаштовують для них годівниці.

В лісах України проживає 7 видів синиць, які схожі між собою за зовнішнім виглядом і поведінкою, але відрізняються за забарвленням і деякими рисами поведінки.

Гніздяться переважно в дуплах дерев. У пошуках їжі нерідко підвішуються на гілках вниз головою.

Синиці – типові комахоїдні птахи і хоча зимою комах немає ці птахи залишаються зимувати в наших краях, переносять сніжні зими і морози, тому що здатні частково переключатися на рослинну і навіть тваринну їжу.

Велика синиця – найбільш поширений птах з родини синицевих і добре відомий населенню України. Це самий найбільший вид з родини синиць, за що і отримав свою назву.

Придивіться, яка вона нарядна: спинка зеленувата, низ жовтий з широкою чорною смугою уздовж грудей і черева, голова чорна, щоки  білі з чорною каймою.

В Україні поширена в усіх зонах. Синиця дуже рухлива: з ранку до вечора перелітає вона з дерева на дерево, з куща на кущ. Це вона видивляється і знищує жуків, комарів, мух, інших шкідливих комах, їх личинки і лялечки.

Зимою прилітає до годівниць, де охоче споживає різне насіння, клює м’ясо, сало, масло.

Взимку синицям живеться нелегко. Від голоду і холоду вони потерпають більше ніж інші птахи. Вчені підрахували, що із 10 синиць до весни доживає лише 2, решта гинуть.

Тому так важливо підгодовувати синичок, влаштовувати спеціальні гойдаючі годівниці, наприклад із під молочних пакетів чи з під соків. А чому гойдаючі?  Тому, що інші птахи на такі годівниці не сідають і весь корм достається тільки синичкам.

 Зимова синичка

До нас у вікно зазирнула Зима,

Сказала: «Даруйте, що снігу нема!»

За нею з’явилась Синичка мала,

Цвірінькнула: «Скоро не буде й тепла!

Пора майструвати нову годівничку

На крихти смачненькі, пшоно і пшеничку!

  Щоб птиці щоранку могли прилітати

  І співом веселим весну зустрічати!»

                                       Сергій Пантюк

     Це осілі птахи. Завдяки характерному чорно – білому оперенню і незвично довгому хвосту пташка неповоротка і легко упізнається. Голова, шия, груди і спина чорні з фіолетовим або синювато- зеленим металевим відливом,живіт і плечі білі. Мешкають в невеличких лісах, садах, гаях, перелісках, часто неподалік від людського житла. Уникають густого лісу. Вони товариські птиці, рідко зустрічаються поодинці, часто їх можна побачити від двох до п’яти птахів, перелітають з дерева на дерево з гучним сюрчанням. Після гніздування, восени і взимку збираються у зграї по кілька сотень особин.

Неспокійний галас пташки, яка знайшла в лісі мисливця, буде сприйнятий не тільки іншими птахами, але і вовком та іншими тваринами.

Харчуються птахи різною їжею. У їх раціон входить як дрібні ссавці, так і комахи. Також вони часто розоряють пташині гнізда, тягають яйця і пташенят. А іноді навіть тягають у собак кістки.

Сорока – всеїдний птах. Вона харчується як тваринами, так і рослинним кормом. Хлібороби недолюблюють їх, оскільки вони скльовують зерна і насіння на полях. Та коли пташенята підростуть сорока починає полювати за мише видними гризунами та комахами і знову стає дуже корисним птахом.

 У німецькій міфології ця пташка була  як посланцем богів, так і пташкою богині смерті Гели, за що вважають в Європі вісником біди. Пташка – « злодійка» була непопулярна в Середньовіччі ще тому, що вважалася вихованцем у відьом. На противагу цьому в Азії вона традиційно подавач щастя, а у північноамериканських індіанців – духовна істота, яка дружна з людьми.

Снігурі – хоч і не найчисельніші, але найвідоміші птахи – зимувальники. Багатьох пернатих, які поїдають лісові яголи вважають корисними за те, що вони преносять або поширюють насіння. Снігур розчавлює ягоду горобини своїм сильним дзьобом, мякоть викидає, а з насіння із завидною швидкісттю достає ядерця –  оболонки ягідного насіння не перетравлюються. Якщо під горобиною на снігу розкидані роздроблені  ягоди без насінин, це надійна ознака, що живились снігурі.Головне в снігура те,що вні красивий : усі його знають, усі його люблять. Жодними іншими ознаками снігурі не наділені. Пісня червоногрудих самців доволі непоказна, нагадує тихий скрип не змащеної підводи. Але в будь – якому містечку  красень – снігур, звісно , бажаний гість.

Живляться снігурі не тільки горобиною, але й насінням берези, лободи, щавлю кінського. Пташенят вигодовують насінням  рослин. Снігурі надовго затримуються там, де багато корму. Не лякаючись людей і викликаючи палкий захват у перхожих своєю довірлевістю і красою, птахи живуть біля годівниці всю зиму.

Узимку шишкарі починають мандрувати у пошуках плодоносних хвойних дерев, тоді вони нерідко залітають і в міста, де їх можна зустріти в скверах і парках.

Такого дзьоба, як у шишкаря,  не знайдеш у жодного птаха – його верхні і нижні половинки зігнуті і перехрещуються. Цей дзьоб – обценьки у птаха для витягування насіння з – під щільно стиснутих лусочках шишки ялини, модрини і навіть кедрової сосни

Шишкарі вигодовують своїх пташенят не комахами, як більшість птахів, а подрібненим насінням. А насіння хвойних дозріває до зими. Ось і доводиться шишкарю виводити пташенят взимку, в люті морози. Товста тепла підстилка гнізда і надзвичайно товстий пух дозволяють пташенятам, за умови щедрої годівлі, добре зміцніти ще до настання зими.

Горобець

• Горобець маленький, а серденько має.
• Горобців боятись – проса не сіяти.

Дятел

• Хто б дятла знав, якби не його ніс.

Синиця

• Краще синиця в жмені , ніж журавель у небі.
• За морем і синиця птиця.
• Синиця – не птиця.

Сорока

• Всяка сорока від свого язика страждає.
• Двох сорок разом за хвіст не вдержиш.
• Дружні сороки і орла заклюють.

 Біла латка, чорна латка по дереві скаче.
(Сорока)  

Над подвір'ячком літає, 
Все блискуче підбирає.
І сварлива й білобока. 
Відгадай, хто це? (Сорока)

Маленький хлопчик у сірій свитині 
По дворах стрибає, крихти збирає. 
(Горобець)

Я ловлю комах, жучків, 
їм біленьких черв'ячків,
В теплий край я не літаю: 
Під стріхою хату маю. 
Цвірінь — сів я на хлівець. 
Звуть мене... (горобець).

Вірно людям я служу, 
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю, 
Шкідників їм добуваю.
(Дятел)
 

Відгадайте, діти, хто
носик-долото має? 
Ним комах з кори виймає, 
Про здоров'я лісу дбає?
(Дятел)

Всяк в блакитнім піджачку,

В рожевій сорочці.

У нас зимою по садку

Гуляють, як гості.

( Снігурі)

Пташка невеличка, в неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка, фартушок

Жовтенький, голосок тоненький і

Ця пташка невеличка називається...

(Синичка)

Синичка

Пташечка мене гука,
вийду – зразу ж утіка.
Тільки в хату я зайду,
вже виспівує в саду.
Винесу їй хлібця, сала,
щоб і завтра заспівала.

Синиця

Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.
На скрипці грала під хатою,
 

Але не просила їди,
Бо стала сама багатою – 
Минулися холоди.
І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй відповідала
Щасливим сміхом дітей.

Снігурі

В лісі, в скверах, на алейках

птиці в чорних тюбетейках.

- Прилетіли снігурі!

 – Це зима на порі…

 Ой, які вони цікаві:

По-смішному  величаві.

 Кажуть, якщо їх нема,

То не скоро ще зима…

 Сірі та червоногруді

-   Дю-дю- дю, – гукають, – дю-ді…

 А самі аж із тайги

                                     Шишкарі

В густім ялиннику в ліску

На гілочках поміж сніжку

Вже шишкарі звили гніздечка,

Поклали в них в них свої яєчка,

Я їжу птахам там носив –

І от побачив диво з див.

Гніздечко те, мов тепла хата,

У нім з’явились пташенята.

- Ців –ців! Ців-ців! – кричать собі

В сніги прозоро – голубі.

І не бояться навіть віхоли,

Батьки ж годують їх,

Їм – ніколи…

Шишкар

                Гляньте ви на дивачка,
                  Що з гніздечка – гамачка
                 Озира зимовий ліс,
                 На морозі чистить ніс.
                 Звуть його ще криго дзьобом,
                Не боїться він зими,
                Ліс сосновий йому любий,
                В нім зимує він з дітьми.
                Для коханих пташеняток
                У гніздечку у цей час –
                Пуху, шишок і зерняток
                На всю зиму він припас.

• Снігурі туляться до оселі – на снігопад.
• Голуби туркочуть – тепло віщують.
• Якщо ворона вранці сидить на верхівці дерева і каркає – буде хурделиця.
• Галки збираються зграями і кричать – на мороз.
• Снігурі перед вікном цвірінькають – на  відлигу.
• Горобці ховаються в  укриття -  на мороз або заметіль.
• Ворона ховає дзьоб під крило – на холод.
• Сорока ховається під стріхою – на заметіль.
• Зимою ворони літають, кружляють зграями – буде мороз.
• Галки збираються у зграї і сильно кричать – на мороз і ясну погоду.
• Горобці перелітають зграями з місця на місце – на сильний мороз.

Поки жити планета ця буде,

Поки світ ще в полоні краси,

Бережіть птахів, людоньки – люди.

Хай чарують їх голоси.

Не стріляйте у лебедів білих,

Не вбивайте синичок малих,

Вони менші брати і несмілі,

Тож давайте полюбимо їх.

Шануй, примножуй скарб неоціненний,

Який вручила нам свята земля.

Насаджуй сад і прочищай джерельце.

І скривдити не дай маленьких пташенят.

Ніколи не зробимо шкоди

Тварині ми  в ріднім краю.

Нехай звеселяють природу –

Співають пташки у гаю.

Ми друзі їх вірні і щирі,

Бо ми бережем повсякчас

Пташок, що літають у вирій,

І  всіх, хто зимує у нас.