ПРОЕКТ " НЕ ДАМО СНІДУ ЖОДНОГО ШАНСУ".

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

  Поширення ВІЛ-інфекції може призвести до найбільш катастрофічної епідемії в історії людства, що загрожує його сталому розвиткові. Ситуація в різних країнах свідчить про зниження у зв’язку з цим середньої тривалості життя, збільшення попиту на медичні послуги, загострення проблеми бідності та соціальної нерівності, поширення сирітства, а витрати на боротьбу з цією хворобою та подолання її негативних наслідків постійно зростають.

    Проблема ВІЛ/СНІДУ зацікавила нас давно. Ми спілкуюся з однолітками й часто в нас бувають розмови на відверті теми, однією з яких є „Власне ставлення до ВІЛ/СНІДу”. Аналізуючи відповіді наших знайомих, ми прийшла до висновку, що більша частина „майбутнього України” не має уявлення або занадто мало знає про цю проблему. Через недостаню кількість інформації молодь байдуже ставиться до цієї хвороби, вважаючи, що вона її ніколи не торкненться, але нині тільки 50% юного населення України може правильно розшифрувати скорочення ВІЛ та СНІД, що говорить про дуже низьку обізнанність з цього питання. Ми хочемо допомогти молоді зрозуміти, що проблема ВІЛ/СНІДу це не проблема окремої людини. Вона стосується кожного.

СНІД в Україні

Україна, відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170—580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення).

З 1987 р. по березень 2005 р. в Україні офіційно зареєстровано 768750 осіб ВІЛ-інфікованих громадян України та 314 іноземців.

За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448—491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років).

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За прогнозами деяких експертів, у разі збереження наявної тенденції кількість ВІЛ-інфікованих 2010 року сягне майже 1,5 млн. осіб, а число нових випадків СНІДу — 95 тисяч, при цьому від хвороби в цей рік загинуть до 90 тисяч осіб. Питома вага померлих від СНІДу в загальному числі померлих 2010 року становитиме близько 10%, абсолютна більшість яких — віком до 40 років.

За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно з Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні не відома.

За результатами дослідження, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих за оптимістичним прогнозом може скласти 479 тис. осіб (1,9% населення віком 15-49 років).

2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих становитиме 479 тис. осіб за оптимістичним сценарієм, який передбачає доступність антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її

потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД.

В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення.

За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні.

Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн. грн. (за найгіршим сценарієм).

 

ГОЛОВНЕ ПРО ПРОБЛЕМУ ВІЛ/СНІДу

 

 

Репродукцію ВІЛ в організмі людини можна поділити на 11 основних етапів:

 

1. Адсорбція вірусних частинок на клітині-мішені (взаємодія dр 120 із СД рецепторами).

2. Проникнення вмісту віріона в цитоплазму клітини шляхом протинання dp 41 клітинної мембрани і злиття з нею суперкапсиду за допомогою інтегрази.

3. „Роздягання”, під час якого із серцевини вірусу виходить вірусна мРНК і відбувається активація вірусних ферментів.

4. За допомогою ревертази синтезується вірус-специфічна ДНК і деградує вірусна м-РНК.

5. Транспорт вірус-специфічної ДНК в ядро.

6. Провірусна ДНК інтегрується із клітиною ДНК за допомогою ферменту ендонуклеази.

7. Транскрипція провірусної ДНК з утворенням віріонної мРНК.

8. Процесинг (сплайсниг) вірусної мРНК.

9. Синтез попередників структурних віріонних білків.

10. Посттрансляційна модифікація попередників, формування структурних компонентів віріона в процесі брунькування.

11. Завершення брунькування, „дозрівання віріона”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 1. Періоди інкубації СНІДу

 

 

 

 

Схема 2. Імунна відповідь організму (у нормі)

 

 

 

 

 

Схема 3. Імунна відповідь організму на ВІЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія виникнення СНІДу

  Вперше СНІД як хвороба, був описаний у 1978 році. Імовірним місцем походження є Африка. Подібний за властивостями вірус було знайдено у зелених мавп. Шлях першого проникнення в організм людини на разі невідомий.

Американські вчені “реставрували” історію вірусу імунодефіциту людини. Використавши декілька зразків крові, які збереглися від інфікованих пацієнтів 1980-х років у Нью-Йорку, Каліфорнії та Джорджії, вони здійснили особливий етап статистичного та порівняльного аналізу. Таким чином, співробітникам Центру контролю за розповсюдженням та запобіганню хвороби вдалося з’ясувати, як часто вірус змінювався і поширювався.

 Отже, ВІЛ потрапив до США близько 1968 року — ще до того, як з’явилися перші випадки захворювання СНІДом. Перший достовірний випадок цієї хвороби зареєстрований у 1981 році (вважалося, що людина захворіла наприкінці 70-х років). Це абсолютно відповідає 10-річному інкубаційному періодові вірусу. Надалі вірус розповсюджувався, наче лісова пожежа. Вважається, що ВІЛ перейшов до людини від шимпанзе — можливо, внаслідок вживання м’ясопродуктів інфікованих тварин.

Дослідники з’ясували, як вірус проник у США. Вони заперечили гіпотезу “нульового пацієнта” (тобто безпосередню вину канадського бортпровідника Гаетана Дугаса, який інфікував багатьох своїх гомосексуальних партнерів). Останнє дослідження, яке розглянуло генетичну послідовність “нульового пацієнта”, свідчить, що хвороба проникала іншими, незалежними один від одного шляхами. Навіть на початку епідемії, як встановили медики, у різних містах віруси структурно відрізнялися.

Сьогодні вже не викликає сумнівів, що кожен лікар повинен уміти розпізнавати BIJl-інфекцію, мати уявлення про принципи обстеження і ведення таких хворих.

Нині відбувається лавиноподібне накопичення інформації про будову й цитопатичну дію ВІЛ, імунні порушення при ВІЛ-інфекції, лікування й профілактику супутніх та опортуністичних інфекцій. Ніякому іншому захворюванню не присвячується такої кількості публікацій.

Порівняно недавно виникла версія Е. Хупероу, що вірус з’явився внаслідок помилки науковців під час створення вакцини поліомієліту у 50-х р. минулого століття. Для виробництва цієї вакцини використовували печінку шимпанзе.

І, нарешті, остання з відомих версій – ВІЛ був створений у результаті генно-інженерних маніпуляцій, у процесі розробки чергового типу зброї. Ця версія не доведена, але й не спростована.

1969 — перша зареєстрована смерть від СНІДу у Північній Америці.

1976 — перший випадок смерті від СНІДу у Європі.

1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.

 1981 — в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-гомосексуалістів, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».

 1982 — уперше відслідковано зв'язок СНІДу з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД — синдром набутого імунодефіциту.

1983 — Люк Монтаньє з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД.

1984 — Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтаньє ідентифікував вірус імунодефіциту людини.

1985 — в США розроблено перший тест на наявність антитіл до ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров на наявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування вірусом СНІД: кров, статевий шлях та від матері до дитини.

1986 — у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІД, вперше створено в Америці недержавну організацію ACT UP, яка займалась такою діяльністю. Вперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) — Вірус Імунодефіциту Людини.

1987 — на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції — АЗТ (ретровір).

1988 — 1 грудня оголошено Всесвітнім Днем Боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЩО МОЛОДЬ ЗНАЄ ПРО ВІЛ/СНІД

 

 

    Основа нашого суспільства – це молодь. Сьогодні соціальна ситуація її розвитку характеризується високим ступенем невизначеності суспільних орієнтирів, норм і цінностей. Кожен з нас відчуває її стосовно моральних засад виховання та його критеріїв.

     Молоді люди, не маючи життєвого досвіду та принципів, виховуються в сучасному світі на іноземних фільмах, 90% яких розбещувального характеру. Ми втрачаємо всі цінності, набуті нашими предками впродовж багатьох років. Усі звикли до того, що випадки девіантної поведінки, порушення суспільної моралі й закону набули величезного поширення. Психологічні та соціальні дослідження тільки підтверджують це: підвищення рівня схильності до ризику в поведінці; нехтування елементарними правилами особистої гігієни, налаштованість на конфліктні та деструктивні форми поведінки в суспільстві та ін. Які ж наслідки? Підвищення числа правопорушень, ризикова сексуальна поведінка, вживання наркотичних і психоактивних речовин, інфікування ВІЛ, вживання алкоголю.

     Нині розвиток епідемічної ситуації більшою мірою залежить від поведінки молоді, ніж від впливу уразливих груп населення. Розуміючи всю складність цієї проблеми, ми провели опитування серед молодих людей селища Водянського (школярів 10-11 класів).

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. Результати опитування школярів 10-11 класів селища

Питання	Відповідь
1. Чи може ВІЛ-інфікована жінка народити здорову дитину й не передати їй інфекцію?	45% - ТАК 55% - НІ
2. Чи може людина захистити себе від інфікування ВІЛ, маючи одного неінфікованого сексуального партнера?	83% - ТАК 17% - НІ
3. Чи може людина, яка виглядає здоровою та активною, бути ВІЛ-інфікованою?	98% - ТАК 2% - НІ
4. З яких джерел Ви найчастіше дізнаєтесь про інфекції, що передаються статевим шляхом?	75% - Засоби масової інформації 10% - Лікарі 15% - Вчителі
5. Як Ви думаєте, наскільки реальним для Вас є власний ризик інфікування ВІЛ?	2% - Абсолютно реальний 7% - Цілком реальний 10% - 50/50 11% - Малоймовірно 40% - Мені це абсолютно не загрожує 30% - Немає відповіді
6. Чи вступали Ви будь-коли в сексуальні стосунки?	45% - ТАК  55% - НІ
7. Чи вступали Ви в сексуальні контакти протягом останніх  12 місяців?	37% - ТАК  63% - НІ
8. Як часто протягом останнього місяця Ви вживали алкоголь?	67% - Рідше одного разу на тиждень 23% - Не вживали 10% - Не рідше 1 разу на тиждень
9. Чи вживали Ви наркотики?	3% - ТАК  97% - НІ

 

   Аналізуючи дані опитування, ми прийшли до висновку, що молоде покоління втрачає духовні та моральні цінності. Головною метою життя є задоволення власних фізичних потреб. Засліплені цим, люди роблять необдумані вчинки, за які в подальшому розплатяться своїм життям.Зроміло,кожен у реальних життєвих ситуаціях знаходить відповіді і приймає рішення самостійно. Важливо зупинитися в потрібний момент і задуматися над тим, чи варто розмінювати своє здоров’я на цигарку,пляшку,шприц,лікарняне ліжко.

Пам’ятайте!

Життя - це шанс,злови його.

Життя - це виклик,прийми його

Життя - це цінність, цінуй його.

Життя - це любов,тішся нею.

Життя - це гімн,заспівай його.

Життя - це боротьба, почни її.

Життя - це трагедія, зрозумій її.

Життя - це щастя, заслужи його.

 

 

 

 

 

 

СУСПІЛЬСТВО ПРОТИ СНІДу

Вікторина „Що ми знаємо про СНІД?”

 

1. Чи спричиняє вірус імунодефіциту людини хворобу СНІД?

/так/.

2. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

/так/.

    3. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та

хворий на СНІД від здорової людини?

/ні/.

4. Чи передасться СНІД через поцілунок?

/ні/.

5. Чи передається СНІД при користуванні одним посудом з хворою людиною?

/ні/.

6. Чи передасться СНІД через нестерильний медичний інструментарій?

/так/.

7. Чи допоможе використання презерватива під час статевих контактів уберегтися від СНІДу?

/так/.

8. Чи можна виявити вірус відразу ж після інфікування?

/ні/.

9. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що перешкоджала б інфікуванню?

/ні/

10. Чи можна вберегтися від СНІДу?

/так/.

 

  Аналізуючи соціальний контекст епідемії ВІЛ-інфекції ми обов‘язково повинні враховувати ставлення широких верств населення громадськості до проблеми в цілому та ВІЛ-інфікованих людей зокрема.

     У зв‘язку з цим, для створення більш повнішої картини проблеми ВІЛ/СНІДу, молодим людям міста Генічеська були запропоновані два питання:

 

1. Як Ви ставитесь до ВІЛ-інфікованих та до проблеми поширення ВІЛ/СНІДу?

Анастасія (17 років): „Я вважаю цю проблему дуже важливою. Мені б хотілося брати участь в акціях проти СНІДу та допомагати інфікованим”.

Ігор(17 років):  «ВІЛ/СНІД – чума XXI століття. Але люди самі обирають таку долю, забуваючи про те, що вони відповідальні за власні вчинки».

Анна (15 років): «Сьогодні проблема ВІЛ/СНІДу дуже важлива для людей. Якби в мене була можливість стати вченим, у першу чергу, я б створила препарат, який би попереджував захворювання СНІД».

2. Які б були Ваші дії, коли б Ви дізналися, що хтось з близьких знайомих ВІЛ-інфікований?

Олена (16 років): «ля мене це нічого не змінює. Я буду намагатися допомогти морально й ця людина буде мені ще дорожче»

         Олексій(17 років): «Хвороба не змінить ставлення до цієї людини»

Ольга (17років): «Я б був поряд з цією людиною, адже близького й           надійного товариша ніщо не замінить.

Хоча я впевнений, що з моїми друзями так не станеться».

 

 

Не вигадані історії життя ВІЛ-інфікованих

 

А ти готовий поглянути в очі ВІЛ?

 

  Його історія схожа на історії тисячі людей, які живуть з ВІЛ, але сьогодні він вирішив розповісти її для того, щоб ми зрозуміли: Хто вони для нас? І хто ми для них? І чому утворилася ця прірва? Андрій розповість історію своєї хвороби, своїх страхів та розчарування.

  - У нас все було, як у будь-якій молодіжній компанії: курили “траву”, напивалися до чортиків, тоді, здавалося, що це і є сенсом життя. Доки до нього не увійшов наркотик. Перший раз я спробував його у 2000 році, мені тоді було 24 роки. Приніс його Олег, наймолодший із нашої  компанії і найзаможніший. Тоді спробували всі, окрім мого друга, який і мене намагався відмовити та я його не слухав. Поволі наркотик затягнув мене у свої тенета: я жив заради нього, любив тільки його, мріяв про нього. Інколи мені ставало страшно, що тільки наркотик вмів викликати в мене такі “великі та світлі”’являвся у житті, спочатку в образі “хороших, щирих” друзів, згодом у ейфорійних снах. Та я боровся з ним, хотів почати “жити”, а не існувати. Деякий час у моєму житті настало затишшя. Та це було затишшя перед бурею, яка розламала моє життя на дві частини. почуття. Навіть до коханої дівчини я не відчував цього. Я злився на себе і на неї. Але не міг себе перебороти. Усе поволі руйнувалося, та мені було байдуже. Ця залежність поступово привела мене до тюрми. Я двічі відсидів. Було важко, але я витримав, і зумів перебороти себе. Вийшов, одружився, у мене народився син. Але наркотик поступово знову з

  У 2005 році моїй мамі на роботу зателефонувала її подруга з санепідемстанції і запросила на розмову. Вона розповіла матері, що ще у 2001 році, коли мене обстежували, виявили ВІЛ статус. Я вирішив перевірити її слова, хоч дуже сумнівався, що це правда. Здав аналіз, який підтвердив, що я справді носій ВІЛ-інфекції. Я був шокований, здавалося, що потрапив у вакуум, мислення призупинилося, відключилося реагування на зовнішній світ. Тест на ВІЛ пройшли моя дружина та син, на щастя, він був негативний. Я прийняв рішення, щоб ми роз’їхалися, не хотів ризикувати їхнім здоров’ям та життям, але вона розлучатися відмовилася. Невдовзі, я дізнався, що більшість друзів, у яких теж виявили ВІЛ - загинули. Один, знайомий наркоман, коли дізнався про свій статус, зробив собі “золотий укол” і помер від передозування. Олег помер у реанімації. Його так не могли врятувати, його нутрощі були спалені. Інший з нашої компанії – повісився, а другий – помер у тюрмі. Цей ланцюжок смертей повністю мене морально виснажив. З нашої компанії залишився лише я. Почалася апатія до життя, стало байдуже до всього. Я перестав цікавитися справами сина, і думав лишень, як напитися. Так тривало протягом року. Незважаючи на мій стан, дружина постійно намагалася бути зі мною, допомагати фізично та психологічно. Завдяки їй я почав відвідувати церкву, покинув пиячити, влаштувався на роботу. Почав приймати АРВ-терапію. Здавалося, на моєму обрії знову засіяло сонце. В останній раз засіяло…і згасло. Різко погіршився стан здоров’я, мене госпіталізували, і знайшли цілий букет хвороб. А далі, як у мареві…Операція…Депресія…Відчуття приреченості.

   Ви ніколи не зрозумієте, що відчуває людина з ВІЛ. Це депресія, яка ніколи не полишає тебе. Ти можеш з нею боротися, але ти не виграєш цю битву. Це постійний дискомфорт від усвідомлення своєї приреченості, обмеженості у коханні, дружбі та спілкуванні. Можна намагатися жити, але ти не станеш вже тим ким був. Це постійно ізольований світ від людей, які бентежать тебе своєю “нормальністю”, а ти не такий як вони. Але в колі таких самих як ти ще гірше, адже ти бачиш як ВІЛ повільно вбиває їх. Усе навколо дратує. Дім для Віл-інфікованого – це фортеця, яка закриває від зовнішніх проблем, адже ми надто чутливі, тому воліємо ховатися у власний панцир, мов черепахи. Та це не означає, що ми гірші…Ми просто інші… через ваші уявлення про нас.

   Я намагаюся боротися з хворобою, але почуваюся неначе у пастці. Я читаю книги, намагаюся всебічно розвиватися для того, щоб хоч якось забутися. Я не п’ю, і не вживаю наркотики. Проте життя немов поділилося на дві частини. Сподіваюся, ти, читачу, не будеш бездумно його так ділити…І моя сповідь тобі стане уроком.

 

Читаючи історію Андрія розумієш наскільки страшними можуть бути наслідки від необдуманих вчинків. Ми як гуманне суспільство повинні проявляти максимум співчуття і милосердя до людей хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння, що ці люди потребують допомоги і підтримки самого суспільства. То ж будьмо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Паспорт проектної роботи

 

Назва проекту : «НЕ ДАМО СНІДу-ЖОДНОГО ШАНСУ» 

Мета проекту: Сприяння формуванню в учнівської молоді позитивної мотивації на здоровий спосіб життя,досягнення позитивних змін у складових поведінки учнів (знань, ставлень, намірів, умінь і навичок), які сприяють зменшенню ризику ВІЛ–інфікування.

Напрямок проекту: Підготовка та поширення інформаційних матеріалів з проблеми здорового способу життя,проведення учнівських акцій,круглих столів,конференцій,конкурсних плакатів,спрямованих на популяризацію

здорового способу життя,профілактику куріння,алкоголізму,наркоманії,СНІДу.

Керівник проекту: Гладун Наталя Вікторівна,вчитель фізичної культури.

Учасники проекту: вчителі,юнаки та дівчата віком від 14 до 18 років.

Тип проекту: просвітницько-дослідницький.

Актуальність проекту: пріорітетним напрямом є інформаційно-просвітницька та профілактична робота з молоддю,зосереджена на формуванні в учнівської молоді життєво необхідних навичок в сфері здоров'я і безпеки.

Очікуванні результати: Участь в проекті сприятиме:

• розвитку  життєвих навичок
• самопізнання і самооцінки;
• усвідомлення життєвих цінностей
• критичного і творчого мислення;
• самовдосконалення,самоконтролю:
• ефективного спілкування;групової взаємодії;
• безпечної поведінки;
• Зменшенню ризику вживання учнівською молоддю наркотичних речовин,ВІЛ-інфікування.

 

Опис проекту

Молодь проти СНіДу

  Ще в минулому столітті всі лікарі на Землі були впевнені, що масові епідемії для людства залишились в далекому минулому. Основні причини смерті людей – серцево-судинні захворювання і рак, – так вважали всі.

  Невтішні статистичні дані свідчать про те, що проблема СНІДу досягла в Україні загрозливих масштабів. На сьогоднішній день захворювання на СНІД набуло характеру пандемії: висока стерильність хворих, велика кількість вірусоносіїв, які не знають, що вони хворі, є джерелом зараження. У всьому світі десятки лабораторій проводять копітку роботу щодо вивчення вірусу, який викликає це захворювання, розробляють методи боротьби з ним. Однак постає питання: чи може пересічна людина зробити свій внесок у розв’язання цієї проблеми? Так, якщо вона буде  достатньо інформована  про природу цього захворювання, шляхи його розповсюдження.

Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії СНІД. Викликає занепокоєння той факт, що за останні п’ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла у 20 разів, і зараз за оцінками фахівців в Україні живуть близько 400 000 інфікованих осіб, — майже 1% дорослого населення.

З 1995 року відстежується різке зростання ВІЛ-інфікованості серед споживачів ін’єкційних наркотиків. І хоча ін’єкційне вживання наркотиків залишається первинним шляхом передачі інфекції, помітним є різке поширення ВІЛ через гетеросексуальний контакт : з 11,3% у 1997 році до 26,9% у 2001 році. Передача ВІЛ від матері до дитини за останні кілька років також зросла зі швидкістю, що лякає: від 2,2% в 1997 році до 13,1% в 2001 році. Загальнонаціональну епідемію ВІЛ в Україні можна відвернути.  ефективних дій, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих за оптимістичним прогнозом може скласти 479 тис. осіб .

В основу проекту покладено метод розвитку життєвих

 навичок учнів, що дозволяють вести здоровий та  

 продуктивний спосіб життя, адекватно сприймати себе і

 оточуючих, будувати позитивні міжособистісні стосунки, 

 критично і творчо мислити, приймати відповідальні рішення,

 вирішувати проблеми і керувати стресами.

« Що треба знати про ВІЛ / СНІД » - 5 клас

 « Як зробити внесок у боротьбу з ВІЛ / СНІДом » - 6 клас

 « Міфи і факти про ІПСШ » - 8клас.

 Цікаво проходять позакласні заходи у 9 – 11 класах:

 « ВІЛ / СНІД: виклик людству »

 « СНІД – невидиме зло »

 « Гіркі плоди солодкого життя »

 « Репродуктивне здоров’я молоді в Україні »

 Організовуються конкурси малюнків « Шкідливим звичкам – НІ ».

 

Конкурс плакатів “Шкідливим звичкам-НІ!”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Віртуальна подорож “Трагедії, учасником яких можеш стати ти”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учнівська конференція “Мій вибір - здоровий спосіб життя”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Акція “Здоровий образ життя-це...”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міні-тренінг “Що я знаю про СНІД”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід “Хто ти, СНІДе, ворог чи вчитель?”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренінг “Твоє майбутнє у твоїх руках”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Анісімов Л. “Профілактика алкоголізму та наркоманії серед молоді”
2. М.:Юридична література 1988 р.
3. Смірнов В. “Наркоманія,проституція,СНІД,
4. к., “СНІД - чума ХХ століття”, 1994р.
5. А.С. Шевелєв, СНІД - загадка століття; М.,1991р.
6. Б.І. Веркін, Ю.Л. Волянський, Л.М. Марчук, та ін., “Синдром набутого імунодіфіцита.Можлив механізми взаємодії вірусу імунодефіциту людини з клітинами організму”;Харків,1998р.
7. З.М. Адлер, “Абетка СНІДу”; М: Мир,1991 р.
8. А.Бектимиров, “Вірус імунного дефіциту людини типу 2.Питання вірусології” 1990р. Т35,№3.