Проект "Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності"

         

                                   П Р О Е К Т

 

                       ПРОЕКТУВАННЯ

           ГОТОВНОСТІ  ВЧИТЕЛЯ  ДО

        ІННОВАЦІЙНОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

                                  Виконавець:

                                      Новікова Олена Василівна, заступник директора

                                     Лозуватської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

                                     Вишнівської селищної ради

                                     П’ятихатського району Дніпропетровської області

 

 

 

 

                                                  2018 рік

                                              Анотація

 

 

             Розвиток сучасної педагогічної науки характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу.

Відповідно нова модель освіти повинна задовольняти вимогам безперервності, фундаментальності, універсальності, гуманізації та демократизму. Вона повинна  мати механізми динамічного саморозвитку, тобто володіти такою якістю як інноваційність.

              Вирішення окреслених завдань значною мірою залежить від інноваційного потенціалу педагога, його готовності до інноваційної професійної діяльності. Тому сучасний викладач, прагнучи відповідати вимогам сьогодення, повинен усвідомити необхідність знань теорії та методології  педагогічної інноватики, її значення у розвитку сучасної освіти.

              Інноваційна педагогічна діяльність вчителя  - заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Мета проекту :  довести, що готовність вчителя до інноваційної діяльності-

                           умова успішності його як професіонала.

Завдання проекту:  розробка алгоритму поетапного переходу від вихідного стану до ідеального образу моделі педагога , готового до інноваційної  діяльності.

 

В процесі роботи над курсовим проектом :

проаналізовано шляхи вивчення теоретичних підходів  до вирішення питання проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності;

охарактеризовано етапи проектування готовності вчителя до іннова-

ційної діяльності;

запропоновано етапи  підготовки вчителя до інноваційної діяльності

та моніторинг визначення готовності вчителя до інноваційної діяльності.

 

 

 

 

                                            ЗМІСТ

1.Анотація.

2 . Зміст.                                                                                                 

3.  Вступ.                                                                                                                                            

4.  Теоретична частина .

4.1.Філософія сучасного вчителя.

4.2. Актуальність та обґрунтування даної теми  в світлі завдань нового

      обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації

      особистості громадянського суспільства».

5. Методична частина

5.1.Етапи формування готовності вчителя до інноваційної діяльності:

5.1.1.Діагностико - корегуючий.

5.1.2.Навчальний.

5.1.3.Аналітико – результативний

5.1.4.Критерії готовності вчителя до інноваційної діяльності.

6. Практична частина

6.1. Внутрішньошкільна модель підготовки вчителя
       до інноваційної діяльності
7. Висновок

8. Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                3

1.ВСТУП            

             Розвиток сучасної педагогічної науки характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу, що знаходить відображення в освітніх нормативно-правових документах України. Зокрема, в Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. одним із стратегічних напрямів розвитку освіти визначено розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі . У зв’язку з цим, нова освітня парадигма вибудовується на засадах збереження і розвитку творчого потенціалу людини, її спрямованості на самовизначення, стабільно активної життєдіяльності у змінних соціальних умовах, готовності до сприймання і розв’язання нових завдань. Відповідно нова модель освіти повинна задовольняти вимогам безперервності, фундаментальності, універсальності, гуманізації та демократизму. Вона повинна  мати механізми динамічного саморозвитку, тобто володіти такою якістю як інноваційність. Тому потрібна цілісна безперервна система створення та впровадження інновацій в освіту на основі методології інноватики та її адаптації до реалій сучасної України.    Вирішення окреслених завдань значною мірою залежить від інноваційного потенціалу педагога, його готовності до інноваційної професійної діяльності. Тому сучасний викладач, прагнучи відповідати вимогам сьогодення, повинен усвідомити необхідність знань теорії та методології педагогічної інноватики, її значення у розвитку сучасної освіти.

                  Але ключовий момент, що відрізняє педагогічну інноватику від інноватики в інших сферах, – це особистісний чинник. Тому ми розглядаємо педагогічну інноватику як таку, в яку входить також система взаємин, які виникають в інноваційній освітній діяльності, спрямованій на становлення особистості суб'єктів освіти – учнів, педагогів, адміністрації школи.  Звідси випливає, що  інноваційна діяльність вчителя  в гуманістичному її розумінні розглядає не тільки чинники, що впливають на освіту учня, але і, що найбільш важливо, на зміни в процесі становлення особистості учня і вчителя. Це означає – гуманізація освіти є «центральною складовою нового педагогічного мислення, яке передбачає перегляд, переоцінку усіх компонентів педагогічного процесу у світлі їхньої людинотворчої функції. Вище зазначене спонукає вчителя  до постійного пошуку і впровадження нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної, дієвої, освіченої особистості.

                                           4

 

4.ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

4.1.Філософія сучасного вчителя     

 

           Вчитель, що розвиває свою інноваційну культуру – вдосконалює свою педагогічну майстерність. Він домагається того, щоб інновація,вибрана і застосована , стала цілеспрямованою реалізацією того потенціалу, який закладено у особистості учня. В результаті такої взаємодії виникає певний тип особистості як вчителя так і учня.

                       Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.   Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.   Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

 Проаналізувавши наукову літературу з даного питання   можна виділити, як основні риси  інноваційного вчителя, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це, в першу чергу: відкритість новому досвіду. Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, вчитель також повинен постійно бути готовим до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це стосується усіх сфер життя вчителя: професійного, політичного, особистого, адже у сучасному світі вчителю часто доводиться спілкуватись з учнями,їх батьками,однолітками поза стінами школи. Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі – обрати вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань. Важливою рисою інноваційної діяльності вчителя є створення внутрішньої свободи для учня. Для її становлення потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття

відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності є головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості. Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до перевантаження, виснаження учнів. Саме тому особливого значення набуває така риса як емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасного учня є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Для цього необхідно розуміння особливостей цієї сфери, вміння здійснювати емоційний обмін під час спілкування, відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії є на сьогодні одним з найбільш важливих завдань інноваційного  вчителя, і, в першу чергу класного керівника, як головного вихователя и наставника учня.

                    Для інноваційної, креативної особистості вчителя дуже важливою є адекватна самооцінка. Правильна самооцінка є визначальним фактором становлення позитивної Я-концепції . Вона є основою розгортання певного сценарію взаємин вчитель-учень. Сценарій, що формується і закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та самореалізації як учня так і вчителя через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети. Самооцінка формується та змінюється постійно Саме тому дуже важливо у системі навчально-виховної роботи створити умови для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки. Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення. Спонтанність розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, в виховних проектах, тренінгах, соціальних ініціативах. Інноваційний потенціал вчителя в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентнісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності школи. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що ґрунтується не лише на знаннях, але і на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки

безперервному навчанню як вчителя так і учня . Безперечно, формування компетентності сучасного вчителя є цілеспрямованим процесом, що здійснюється постійно. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходять уміння організувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні

технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу, за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.

             Інноваційна діяльність вчителя  - чітке усвідомлення , вдосконалення, застосовання освітніх, дидактичних, виховних систем, їх компонентів, що суттєво поліпшують результати його діяльності. Інноваційний вчитель

володіє способами і прийомами інноваційної діяльності, що дають йому змогу виокремити проблему, проникнути в її суть і на цій основі конструювати і продуктивно розв'язувати інноваційні професійно-педагогічні завдання.

         Інноваційно  компетентний педагог – володіє системою мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей , що забезпечують ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Інноваційно-культурний педагог – володіє  системою педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану. І. к. п. виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впорядковуючу, описово-пояснювальну, прогностико-управлінську, евристико-пізнавальну і комунікативно-трансляційну функції. Інноваційна педагогічна діяльність вчителя  - заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

          Інноваційна поведінка педагога - сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти. Інноваційні ідеї - засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до розв'язання педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів. Педагогічна майстерність - високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію.

              Для успішної роботи в області інноваційної педагогіки вчитель повинен володіти наступними характеристиками: творчою здатністю генерувати і продукувати нові уявлення та ідеї, проектувати і моделювати їх у практичних формах, у конкретній діяльності; культурно-естетичної розвиненістю і освіченістю, що припускає інтелектуальну і емоційну розвиненість і високий рівень культурної письменності педагога; відкритістю особистості до нового, що базується на толерантності особистості і гнучкості мислення

4.2. Актуальність та обґрунтування вибраної теми

 

В завданнях обласного науково-методичного проекту освітян Дніпропетровщини «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» сказано, що демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети,

завдань,методів діяльності.Сьогодні завдання навчальних закладів – виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості,патріотизму,активності,поваги до праві свобод демократичного суспільства. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей,вихованн високих моральних якостей, формування громадян,здатних до свідомого суспільного вибору.Такі глобальні завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм і моделей поведінки.

Діяльність педагога – вид соціально культурної діяльності спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим, створення умов для їх всебічного гармонійного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей, у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи дій; формує себе як особистість.

Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу. Вчитель має усвідомлювати унікальність і неповторність учня як індивідуальності, зважати на складність і неоднозначність процесу його становлення свою відповідальність як фахівця.

Успіх праці вчителя й учнів розвивається їх ділові та міжособистісні стосунки, відбувається вплив педагога на особистісні, інтелектуальні і діяльнісний розвиток учня, його саморозвиток й самовдосконалення. Така діяльність передбачає здатність педагога оцінювати свою роль в успіхах дітей, їх моральному становленні, готовність захоплюватись досягненнями учнів, успіхами колег, школи, віддачею батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

6.МЕТОДИЧНА  ЧАСТИНА

 

6.1. Проектування готовність вчителя до інноваційної  діяльності

 

Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й самоосвіти, виховання й самовиховання. Це — психічний, активно-дієвий стан особистості, складна її якість, система інтегрованих властивостей. Така готовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.

         Суть процесу формування готовності педагогів до інноваційної діяльності -зміна станів у розвитку готовності від нижчого до максимально можливого рівня в конкретних умовах.

        Формуванням готовності педагогів до інноваційної діяльності - процес цілеспрямованого розвитку в умовах післядипломної освіти всіх сторін і якостей особистості, які складають готовність до даної діяльності.

         Готовність вчителя до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Показником готовності до інноваційної діяльності є внутрішня сила, що формує інноваційну позицію педагога.

За структурою готовність до інноваційної діяльності є складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу.

 

  Провідною ланкою в системі підготовки вчителів до інноваційної діяльності є внутрішньошкільна науково-методична робота, якісна організація якої забезпечує не тільки функціонування, але й розвиток навчального закладу загалом. Правильний підхід до вибору змісту і методів науково-методичної роботи, до раціонального їх поєднання та взаємозв’язку може належним чином ліквідувати прогалини в теоретичних знаннях і практичних уміннях учителів та формувати потребу в постійному професійному зростанні й пошуку. Це вимагає  налагодження системи взаємопов’язаних заходів, які забезпечать управління навчально-виховним процесом на діагностичній основі.

Інноваційні форми методичної роботи (виставка педагогічної творчості, фестиваль методичних ідей, методичний турнір, методичний ринг, конкурс професійної майстерності, панорама педагогічних ідей і знахідок, методичні тижні) активізують ініціативу вчителя, озброюють методикою педагогічної взаємодії, співробітництва, співтворчості й методами аналізу професійних досягнень. Моделювання проблемно-ситуаційної та імітаційно-ігрової діяльності в методичній роботі створює умови для цілеспрямованого й систематичного розвитку потреби в самовираженні, самоорганізації, закладеної в кожному її учаснику.

 

Основними шляхами формування готовності до інноваційної діяльності в системі внутрішкільної науково-методичної роботи є:

 

1.вивчення кількісного та якісного складу педколективу;

2.діагностика особистості й діяльності вчителя, особливо труднощів у його роботі, якісний аналіз поточних, кінцевих та перспективних наслідків;

3.встановлення основних чітких напрямів інноваційної діяльності та зв’язків між ними;

4.використання традицій, накопичення позитивного досвіду щодо впровадження інновацій;

5.порівняння ефективності різних форм інноваційної роботи, вибір найоптимальніших;

6.цілісність у використанні різних форм  і методів роботи;

7.урахування конкретної ситуації в колективі на даний період;

8.створення найсприятливіших умов для самоосвіти і професійного самовдосконалення вчителів.

 

Основними засобами реалізації завдань розвитку інноваційного потенціалу педагогів повинні стати:

 

1.заміна традиційно-інформаційних форм проведення методичних, педагогічних, виробничих нарад, семінарів, конференцій тощо  на організаційно-діяльнісні інтерактивні форми проведення;

2.оволодіння та впровадження у навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, що започаткує нові зразки діяльності вчителів, сприятиме їх професійному зростанню, виведе  на принципово новий фаховий рівень.

 

На засіданнях  методичної ради було розглянуто наступні питання:

 

- підготовка вчителя як конкурентоспроможного фахівця в умовах формувyня нової освітньої парадигми;

- підготовка педагогічних працівників до роботи в умовах ІД;

- інноваційна діяльність педагогічних працівників (упровадження нових

педагогічних технологій, методик, інтерактивних форм роботи; апробація

навчальної літератури тощо);

- педагогічний досвід та запровадження його у практику роботи;

- ефективність використання комп'ютерної та медійної техніки;

- роль бібліотеки в інформаційно-методичному забезпеченні навчально-виховного процесу;

- реалізація науково-методичної проблеми школи, учителя.

 

Формування готовності педагога до інноваційної діяльності − системна діяльність, яка включає в себе такі етапи:

                      1. діагностико-коректуючий;

                      2.         навчальний;

                        3. аналітико-регулятивний.

 

 

 

 

1.Діагностико-корегуючий етап  формування готовності педагогічних працівників  до інноваційної діяльності
 

 

визначає рівні сформованості компетенцій педагога-

• методичні знання; 
• наукові знання; 
• теоретичні знання ; 
• технологічні знання ;

. прогнозування результатів,  корекція, рефлексія власної діяльності ; 
• моральна культура педагога, етика, естетична, загальна, духовна, методична, фахова, дослідно-творча компетентність, культура праці та професійна етика, загальнопрофесійні уміння і навички . 

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ 
Педагогічне спостереження 
 

Щоб спостереження було науковим і при цьому психолого-педагогічним, воно має відповідати таким вимогам: 
а) цілеспрямованості (що спостерігати, що фіксувати); 
б) об’єктивності (фіксувати не свої припущення, а об’єктивну типову інформацію); 
в) системності та систематичності; 
г) упорядкованості та простоті фіксації необхідних результатів. 

Позитивне	Недоліки	Висновок
– дає змогу одержувати інформацію про вчителя за будь яких ситуацій;  – не вимагає складної підготовки, доступний;  – дає змогу вивчати вчителя без експериментального дослідження, аналізувати його діяльність, поведінку в звичайних умовах	– метод пасивний;  – метод досить трудомісткий щодо фіксації інформації можна упустити суттєве;  – спостереженню піддаються, як правило, тільки зовнішні прояви;  – значні затрати часу	Не є самостійним методом впедагогічнійдіагностиці, реалізується разом з іншими методами як анкети, бесіди тощо

 

 

Анкетування 
 

За допомогою анкетування можна одержати емпіричний матеріал про вчителів. Будь – яка анкета складається за певними правилами системи запитань, кожне з яких логічно зв’язано з метою дослідження (діагностування). 
Анкети поділяють за: 

 

 

Змістом	Функціями	Формою
– факти;  – характеристика колег, подій та інше;  – суджень, намірів;  – самооцінювання тощо	–– запитання – фільтри ізфункцією, що відсіває (тобтовідповідають не всі);  – контрольні чи перевірочні запитання, основна функція яких – перевірити достовірністьінформації тощо	– відкритті (прямі запитання – вільна відповідь);  – закриті, в яких до запитань дані відповіді у формі «так», «ні», «не знаю» і т.п. (вчитель вибирає одну з них)

 

Анкетування педагогічних працівників, які братимуть участь у інноваційній діяльності (процесі підготовки до інноваційної діяльності в рамках діяльності регіональної чи внутрішньо шкільної методичної служби).

Мета анкетування виявити стартовий рівень таких ознак підготовленості до освоєння інновацій, як усвідомлення факторів, що відіграють вирішальну роль в цій підготовці, направленість мотивів участі в пошуковій діяльності.

Предмет дослідження потрібно-мотиваційна сфера педагогічних працівників.

Результатом анкетного опитування має бути інформація про вихідний рівень підготовленості педагогів до засвоєння нововведень.

Застереження: варто пам’ятати, що анкетування як метод опитування дає суб’єктивні результати (само-)оцінки педагогами своєї готовності до інноваційної діяльності, а тому варто анкетне опитування доповнити іншими методами педагогічної діагностики.

 

Незалежні характеристики (метод отримання інформації).

 

За його допомогою можна дістати загальну оцінку професіоналізму педагогічного працівника. Вимоги до методу: чіткість, усвідомлення завдань, анонімність, мінімум витрат часу, варіативність.

№  п/п	Прізвища  вчителів	Культура			Фах			Методика
		Рівень			Рівень			Рівень
		В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н

 

 

 

 Тестування (як метод) –

 

 фактично усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими контрольними запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності педагогічних працівників. 

 

 Тестування педагогічних працівників, залучених до пошукової інноваційної діяльності.

Мета тестування виявити рівень таких ознак підготовленості до інноваційної діяльності, як творча і цільова направленість, педагогічний самоаналіз, особистісно орієнтована взаємодія.

Предметом тестування виступає орієнтацій на та оцінно-рефлексивна сфери особистості педагога.

Очікуваний результат інформація про вихідний рівень виявлених ознак підготовленості педагогів до освоєння нововведень.

 

Співбесіда з педагогічними працівниками, з якими буде проводитися робота щодо формування в них готовності до інноваційної діяльності.
 

Мета співбесіди виявити наявність досвіду пошукової інноваційної діяльності і характер даного досвіду.

Предметом вивчення в процесі співбесіди має стати інтелектуальна і дієво-практична сфери особистості педагогів.

Результатом проведеної співбесіди мала б бути інформація про вихідний рівень виявлених ознак підготовленості до освоєння інновацій (фактично рівень досвіду педагога щодо проведення інноваційної діяльності).

 

ДІАГНОСТИЧНА КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ТА САМООЦІНКИ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДО САМОРОЗВИТКУ 
Мета: оцінити та визначити рівень сформованості у вчителя вмінь та навичок саморозвитку 

І. Мотиваційний фактор (9 – 81 бал)
1	Усвідомлення особистої тасуспільної значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності	123456789
2.	Наявність стійких пізнавальних інтересів у педагогіці та психології	123456789
3.	Почуття обов’язку та відповідальності	123456789
4.	Допитливість	123456789
5.	Прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку	123456789
6.	Потреба у психолого-педагогічній самоосвіті (ППС)	123456789
7.	Потреба у самопізнанні	123456789
8.	Рангове місце ППС серед 9 найбільш значущих для вчителя видів діяльності	123456789
9.	Впевненість у своїх силах	123456789
II. Когнітивний компонент (6 – 54 бали)
1.	Рівень загальноосвітніх знань	123456789
2.	Рівень загальноосвітніх умінь	123456789
3.	Рівень педагогічних знань та вмінь	123456789
4.	Рівень психологічних знань та вмінь	123456789
5.	Рівень методичних знань та вмінь	123456789
6.	Рівень спеціальних знань	123456789
III. Морально-вольовий компонент (9 – 81 бал)
1.	Позитивне ставлення до процесу навчання	123456789
2.	Критичність	123456789
3.	Цілеспрямованість	123456789
4.	Прагнення	123456789
5.	Працездатність	123456789
6.	Вміння доводити справи до кінця	123456789
7.	Самостійність	123456789
8.	Сміливість	123456789
9.	Самокритичність	123456789
IV. Гностичний компонент (16 – 144 бали)
1.	Вміння ставити і вирішувати пізнавальні завдання	123456789
2.	Гнучкість та оперативністьмислення	123456789
3.	Спостережливість	123456789
4.	Схильність до аналізу педагогічної діяльності	123456789
5.	Креативність та її прояв упедагогічній діяльності	123456789
6.	Схильність до синтезу та узагальнення	123456789
7.	Пам’ять та її оперативність	123456789
8.	Вміння слухати	123456789
9.	Вміння володіти різними видами читання	123456789
10	Вміння виокремлювати та засвоювати конкретний зміст	123456789
11	Вміння доводити та відстоювати власні твердження	123456789
12	Вміння систематизувати, класифікувати	123456789
13	Вміння бачити протиріччя та проблеми	123456789
14	Вміння переносити знання й уміння у нові ситуації	123456789
15	Вміння відмовитися від усталених шаблонів	123456789
16	Незалежність суджень	123456789
V. Організаційний компонент (7 – 63 бали)
1.	Вміння планувати час	123456789
2.	Вміння планувати свою роботу	123456789
3.	Вміння перебудовувати систему діяльності	123456789
4.	Вміння працювати в сервісному центрі	123456789
5.	Вміння орієнтуватися у класифікації джерел	123456789
6.	Вміння володіти різними прийомами фіксації прочитаного	123456789
7.	Вміння користуватисяоргтехнікою та банком комп’ютерної інформації	123456789
VI. Здатність до самоуправління у педагогічній діяльності (5 – 45 балів)
1.	Самооцінка самостійної особистої діяльності	123456789
2.	Здатність до самоаналізу та рефлексії	123456789
3.	Здатність до самоорганізації та мобілізації	123456789
4.	Самоконтроль	123456789
5.	Працьовитість та старанність	123456789
VII. Комунікативні здібності (5 – 45 балів)
1.	Здатність акумулювати і використовувати досвід самоосвітньої діяльності колег	123456789
2.	Здатність до співпраці та взаємодопомоги у професійному педагогічному саморозвитку	123456789
3.	Здатність організувати самоосвітню діяльність інших	123456789
4.	Здатність відстоювати свою точку зору та переконувати інших у процесі дискусії	123456789
5.	Здатність уникати конфліктіву процесі спільної діяльності	123456789

Примітка: після заповнення діагностичної карти оцінки та самооцінки і готовності до саморозвитку підраховується загальна і кількість балів: 
0 – 240 балів – низький рівень готовності до саморозвитку; 
240 – 400 балів – середній рівень готовності до саморозвитку 
400 – 522 балів – високий рівень готовності до саморозвитку. 

 

 

 

 

ДІАГНОСТИЧНА КАРТА 
Мета: діагностика професійної підготовленості вчителя 

Діагностичні блоки	Склад діагностичних блоків	Діагностичні параметри	Бали  1, 2, 3
Напрямки професійної підготовки вчителя	Зміст підготовки вчителя	Показники оцінки підготовленості  вчителя
Науково-теоретична підготовка	І. Знання теоретичних основ науки, предмета, що викладається	1. Орієнтація у меті і завданнях науки.  2. Володіння основними закономірностями науки.  3. Оперування науковою термінологією.  4. Орієнтація у виборі змісту навчання на підставі наукових даних, фактів, понять, законів.  5. Розуміння логіки науки.
	II. Знання методів науки, предмета, що викладається	1. Орієнтація у різноманітності методів наукового пізнання.  2. Розуміння суті методів, що використовуються в науці.  3. Уявлення про можливість використання методів науки у процесі викладання предмета.
	III. Знання історії розвитку науки, її сучасних досягнень	1. Орієнтація в історії наукових винаходів  2. Розуміння необхідності використання.історії розвитку науки, окремих фактів у процесі викладання предмета.  3. Володіння знаннями про сучасні досягнення науки.  4. Уявлення про роль і місце використання цих знань.
Психолого-педагогічна  підготовка	І. Знання психологічних особливостей  учнів	1. Орієнтація у психологічних особливостяхшколярів і необхідності їх обліку під час відбору змісту, форм і методів навчання.  2. Розуміння ролі психодіагностики урозвитку учнів.  3. Орієнтація в діагностичних методах оцінки розвитку різних сторін психіки особистості школяра.
	II. Знання психологічних закономірностейнавчання і розвиткушколярів	1. Розуміння закономірностей пізнання.  2. Орієнтація в компонентах навчання, їх суті й логічному взаємозв’язку.  3. Розуміння психологічних основ навчання, виховання, розвитку особистості школярів різних вікових груп.
	III. Знання теоретичних основ педагогіки	1. Розуміння цілей і задач педагогічнихвзаємодій із школярами у процесі їх навчання, виховання й розвитку.  2. Орієнтація у методах педагогічноїдіагностики рівня знань і вихованості учнів.  3. Уявлення про психологічний аспект уроків і характеристика уроків різного типу.  4. Орієнтація у класифікації методів навчанняі характеристика кожного з них.
	IV. Знання педагогічних технологій	1. Розуміння необхідності управліннянавчально-пізнавальною діяльністю учнів і місця вчителя у цьому процесі.  2. Володіння прийомами планування і організації особистої праці і праці школяра.  3. Орієнтація у змісті контрольно-аналітичної діяльності учителя у процесі навчання учнів.  4. Володіння прийомами педагогічноїтехніки.
Методичнівміння	І. Знання змісту освіти учнів з навчального предмета	1. Уявлення ролі навчального предмета в системі навчання, виховання і розвитку школяра.  2. Розуміння мети і завдань навчання.  3. Орієнтація у навчальних планах і програмах предмета, що викладається.  4. Виділення провідних знань, умінь і навичок, які необхідно сформувати в учнів у процесі викладання навчального предмета.
	II. Знання методів іприйомів навчання школярів	1. Розуміння адекватності методів і прийомів меті і змісту навчання.  2. Орієнтація у різноманітності і цільовому напрямку різних методів і прийомів навчання учнів.  3. Розуміння суті різних методів навчання школярів і специфіки їх використання у процесі викладання навчального предмета.
	III. Знання форморганізації навчання  школярів	1. Розуміння взаємного зв’язку змісту, форм і методів навчання.  2. Орієнтація у різноманітності і специфіці різних форм організації навчання школярів.  3. Орієнтація в нових формах організації навчання, їх суті й умовах успішного використання у викладанні.
	IV. Знання засобівнавчання школярів	1. Орієнтація у різноманітності, специфіці та умовах використання різних засобів навчання учнів.  2. Розуміння ролі і функцій засобів навчання в активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів і розвитку їх інтересу до навчального предмета, у розв’язанні інших педагогічнихзавдань.

Примітка: 1 бал – початковий рівень; 2 бали – середній рівень; 3 бали – високий рівень. 

 

 

ДІАГНОСТИЧНА КАРТА ВЧИТЕЛЯ 
Мета: виявлення рівня методичної підготовки вчителя 

№з/п	Методичні вміння вчителя	+	-
1.	Проведення нестандартних уроків
2.	Проведення інтегрованих уроків
3.	Робота з розвитку мовлення
4.	Використання ТЗН на уроках
5.	Розв’язування проблемних ситуацій
6.	Диференційований підхід до навчання
7.	Індивідуальна робота з учнями.
8.	Організація самостійної роботи на уроці
9.	Організація ігрових ситуацій на уроці
10.	Виховна робота на уроці
11.	Організація перевірки домашніх завдань
12.	Організація роботи зі здібними учнями
13.	Організація роботи з невстигаючими
14.	Проведення практичних робіт
15.	Система обліку прогалин у знаннях учнів
16.	Робота щодо впровадження елементів досвіду колег
17.	Робота з розвитку творчих здібностей учнів
18.	Проведення уроків тематичного оцінювання знань
19.	Проведення корекційної роботи
20.	Впровадження інноваційних технологій
21.	Використання інтерактивних методів навчання
22.	Використання методів і прийомів особистісно орієнтованого навчання
23.	Уміння робити самоаналіз уроку
24.	Робота з батьками
25.	Уміння провести батьківські збори
26.	Робота з неблагополучними сім’ями
27.	Виховання бережливого ставлення до шкільного майна
28.	Уміння проводити психолого-педагогічні спостереження
29.	Організація учнівського самоврядування
30.	Забезпечення єдності вимог школи і сім’ї

 

 

 

 

САМООЦІНКА ВЧИТЕЛЕМ ВЛАСНОЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

№  п/п	Назва діяльності	Здійснюється
		Успішно	Задовільно	Потребує допомоги
1	Розвиток загальних компетенцій учнів
2	Знання типів і структури уроків
3	Комплексне планування мети і завдань уроків, відповідно до сучасних вимог
4	Актуалізація опорних знань учнів
5	Мотивація навчальної діяльності
6	Формування і розвиток навиків пізнавальної діяльності учнів, навичок самостійного оволодіння знаннями
7	Узагальнення і систематизація навчальних компетенцій учнів
8	Здійснення інтегративних зв’язків
9	Диференційований і індивідуальний підхід до учнів		.....
10	Реалізація особистісно-орієнтовного навчання як основи нових педагогічних систем навчання
11	Організація колективних форм навчальної діяльності
12	Володіння методикою проведення різних форм тематичної атестації навчальних досягнень учнів.
13	Використання методів самоаналізу взаємоконтролю
14	Сприяння самореалізації особистості учня
15	Використання ТЗН, наочності
16	Використання методів розвиваючого навчання
17	Інформаційна насиченість уроку, зв’язок з життям
18	Врахування вікових та психологічних особливостей учнів
19	Виховні компоненти уроку
20	Позакласна робота з предмета

 

 

 

САМОТЕСТ «ШЛЯХИ РОЗВИТКУ» 
1. У мене часто з’являється бажання більше знати про себе. 
2. Я вважаю, що в мене немає потреби в чомусь змінюватись. 
3. Я впевнений у своїх силах. 
4. Я вірю, що всі мої плани здійсняться. 
5. У мене немає бажання знати свої плюси та мінуси. 
6. У моїх планах я найчастіше сподіваюсь на щасливий випадок, ніж на себе. 
7. Я хочу краще та більш ефективно працювати. 
8. Я вмію примусити себе змінитися, коли це потрібно.    
9. Мої невдачі частіше пов’язані з невмінням працювати. 
10. Я цікавлюся думкою інших про мої якості та можливості. 
11. Мені важко самостійно домогтися того, що задумано. 
12. У будь-якій справі я не боюся невдач та помилок. 
13. Мої якості та вміння відповідають вимогам моєї професії. 
14. Обставини сильніші за мене, навіть якщо я дуже бажаю щось змінити. 
Ключ до обробки результатів: 
1+, 2-, 3+, 4+, 5-, 6-, 7+, 8+, 9+, 10+, 11-, 12+, 13-, 14- 
Аналіз результатів. Для визначення величини готовності пізнати себе (ГПС) потрібно підрахувати кількість збігів відповідей на самотест з ключем за твердженнями 1, 2, 5, 7, 9, 10, 13. Максимальне значення величини ГПС дорівнює 7 балів. Так само визначається готовність самовдосконалюватися (ГС). Підраховуємо кількість збігів затвердженнями 3, 4, 6, 8, 11, 12, 14. Максимальне значення ГС дорівнює 7 балам. 
За одержаними значеннями ГПС та ГС отримуємо місцезнаходження на координатній площині індивідуальних показників. 
За результатами тесту в методичну роботу можуть бути внесені корективи щодо стимулювання потреб пізнавати себе і самовдосконалюватися. 

 

Враховуючи особливості конкретного педагога можна додатково провести слідуючі діагностичні прийоми діагностико-коригуючого етапу:

 

-ТЕХНОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ДО ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ;

-УМІННЯ РОЗРОБКИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ; 

-ОРІЄНТОВАНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СТРУКТУРИ ЗНАНЬ ВЧИТЕЛЯ; 

-ШКАЛА ОЦІНОК КОМУНІКАТИВНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ ;

-ШКАЛА ОЦІНОК ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ СХИЛЬНОСТЕЙ ;

 

-РІВНЕВІ ШКАЛИ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАЦІ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ (ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ КОЛЕГАМИ) ;

-Оцінювання викладацької діяльності вчителя ;

-Оцінювання позаурочної організаційно-виховної роботи ;

-ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ НАД ПІДВИЩЕННЯМ СВОГО ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ 

-ОЦІНЮВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ, ОВОЛОДІННЯ ПРИНЦИПАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ, КУЛЬТУРНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧИТЕЛЯ .
Навчальний етап 
формування готовності педагогічних працівників 
до інноваційної діяльності

Мета даного етапу реалізувати програму підготовки слухачів до інноваційної діяльності.

Педагогічна взаємодія викладачів, працівників методичної служби із слухачами, педагогами-практиками повинна базуватися на такихпринципах:
 

1. 
   неперервності та цілісності розвитку особистості педагога, гармонізації педагогічної діяльності, інтеграції всіх її аспектів;
2. 
   особистісної зорієнтованості;
3. 
   професійно-практичної спрямованості, варіативності змісту занять у зоні актуальних ціннісних орієнтацій та запитів педагогів-практиків;
4. 
   альтернативності, свободи вибору організаційних форм та програм підготовки;
5. 
   усвідомленості професійно-особистісного розвитку під час педагогічної взаємодії, рефлексія та корекція власної діяльності;
6. 
   творчого самовираження, співробітництва та співтворчості.

 

 

 

Загальна структура технології навчального етапу:
 

 

 

 

Аналітико-результативний етап

Метою даного етапу є оцінка ефективності процесу підготовки педагогів до інноваційної діяльності і виявлення причин невідповідності результатів його попередній меті.

Як перевірити результативність роботи структурних підрозділів регіональної методичної служби щодо формування готовності вчителів до інноваційної діяльності? Показниками сформованої готовності педагогів до інноваційної діяльності за наслідками цілеспрямованої роботи можуть виступати:
 

1. усвідомлена потреба введення педагогічних інновацій на рівні власної педагогічної практики;
2. інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;
3. бажання створювати власні творчі завдання, методики, проводити експериментальну роботу;
4. готовність до подолання труднощів як змістовного, та і організаційного плану;
5. наявність практичних умінь з освоєння педагогічних інновацій та створення нових.

 

 

 

 

 Критерії готовності вчителя до інноваційної  діяльності:

• усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;
• готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі;
• впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення в школі, принесуть результат;
• узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;
• готовність до подолання творчих невдач;
• органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;
• рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;
• здатність до фахової рефлексії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Внутрішньошкільна модель підготовки вчителя
до інноваційної діяльності

Система роботи школи щодо формування в педагогів готовності до інноваційної діяльності слід розпочати із створення в закладі освіти сприятливого інноваційного середовища, що передбачає акцентування уваги вчителів на самовиховання та саморозвиток, активне навчання в школах педагогічної майстерності, передового педагогічного досвіду, психолого-педагогічних семінарах, оволодіння психолого-педагогічними діагностиками тощо.

Навчання педагогів у школі в рамках роботи тих чи інших організаційних форм спрямовуйте на оволодіння вчителями теоретичних основ:
 

Практична сторона навчального процесу щодо підготовки вчителів до інноваційної діяльності має орієнтуватися на формування розвиток в педагогів групи психолого-педагогічних умінь та навичок:
 

Враховуючи поставлені вище завдання, можемо сформувати  такуструктуру внутрішньошкільної системи підготовки вчителів до інноваційної діяльності:

1. Пізнавальний  компонент	передбачає навчання вчителів, спрямоване на оволодіння новими теоретичними, психолого-педагогічними та методико-технологічними знаннями, способами їх використання в практичній діяльності. Цей компонент передбачає вміння відбирати та правильно використовувати нові знання, одержані в процесі дослідження проблеми.
2) Конструктивний компонент	включає дії керівників методичних структур щодо відбору теоретико-методологічного, наукового та практичного матеріалу для включення його в процес підготовки вчителів до інноваційної діяльності, що забезпечить процес модифікації, удосконалення дій, вміння організувати навчання на основі діагностичного підходу, використання нових технологій та їх елементів.
3) Проектувальний компонент	включає дії, що передбачають планування як ближньої, так і віддаленої мети та результатів впровадження інновації в конкретному навчальному закладі, а також визначених форм та методів діяльності керівників системи підготовки вчителів до такої роботи з оволодіння ними необхідними теоретичними знання та практичними вміннями, які забезпечують їх готовність до інноваційної діяльності.
4) Комунікативний компонент	включає в себе дії, пов’язані із встановленням педагогічно доцільних контактів між учасниками навчально-виховного та управлінського процесів.
5) Організаторський компонент	включає дії суб’єктів діяльності, спрямовані на реалізацію завдань інноваційної діяльності вчителя, які випливають із заздалегідь обумовлених/розроблених педагогічних проектів.

 

 

 

 

 

 

                                          Орієнтовна модель
                  рівнів реалізації внутрішньошкільної системи
                підготовки вчителів до інноваційної діяльності




 

Колективний  рівень:	науково-практичні конференції; лекції; психолого-педагогічні семінари; практикуми; проблемні творчі семінари; педагогічні ради; консиліуми та ін.
Груповий рівень:	навчальні тренінги; методичні об’єднання вчителів за фахом/циклом; проблемні творчі групи; динамічні пошукові групи; методичні об’єднання класних керівників, керівників гуртків; школи молодого вчителя;% школи педагогічної майстерності; школи передового педагогічного досвіду; семінари та ін.
Індивідуальний рівень:	самоосвіта; самовиховання; наставництво; школи передового педагогічного досвіду; робота над індивідуальною науково-методичною темою/проблемою; творча лабораторія вчителя та ін.

 

 

 

Практична робота розпочалася з  проведення  моніторингового дослідження  готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Мета:

•         відстеження та оцінка ступеня сформованості готовності вчителя до інноваційної діяльності;
•         підвищення якості навчально-вихов­ного процесу до рівня сучасних вимог.

Об’єкт дослідження: діяльність учителя.

Предмет дослідження: визначення професіоналізму, рівня  готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Завдання моніторингового дослідження:

•       відстеження рівня готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення;
•       виявлення готовності вчителів до інноваційної діяльності;
•       виявлення труднощів у прагненні педагогів до самовдосконалення, пошук оптимальних шляхів їх подолання;
•       надання рекомендацій щодо удосконалення роботи адміністрації, методичних служб стосовно підвищення професійної компетентності вчителів;

- стимулювання  вчителя до осмислення  своїх професійних проблем.

Для аналізу в цьому дослідженні були вибрані такі  показники діяльності вчителя:

•         здатність та потреби педагога до самоосвіти та самовдосконалення;
•         готовність учителя до інноваційної діяльності.

Інструментарій дослідження:

1. Засоби збирання інформації:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Критерії готовності вчителя до інноваційної  діяльності:

• усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;
• готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі;
• впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення в школі, принесуть результат;
• узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;
• готовність до подолання творчих невдач;
• органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;
• рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;
• здатність до фахової рефлексії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Проектування  інноваційної компетентності вчителя — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

 

 

 

3.Вимоги до рівня теоретичних знань і практичної підготовки вчителя   в умовах інноваційних освітніх перетворень:

• вміння спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця;
• вибудова своєї професійної діяльністі з метою реалізації кожним учнем необмежених можливостей для самостійного і високоефективного розвитку;
• визначення проблематики і змісту професійної та особистісної підготовки педагога;
• актуалізація необхідністі створення педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність;
• пошук нових підходів з метою до підготовки педагога до впровадження інноваційних методів роботи.

Адміністрація закладу створює позитивну атмосферу введення педагогічних працівників до інноваційного простору, шляхом послідовного навчання. Йдеться про те, що під час навчання вчитель має набути:

• розвинуту творчу уяву;
• стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;
• уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;
• психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;
• спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

 

 

    4.Показники готовності вчителя до інноваційної діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Методи та завдання діяльності педагога інноваційного спрямування:

• педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);
• емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);
• співробітництво (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу);
• діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);
• особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями не як позбавлений індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій).

 

                                          

 

Анкета «Готовність учителя до інноваційної діяльності»  1. Чи завжди Вам цікаві новації та експерименти в педагогічній діяльності? 1)так; 2)ні; 3)невпевнений.    2. Скільки разів у минулому навчальному році Ви пробували застосувати які-небудь новини у своїй роботі ?  1) жодного разу; 2)1-5  разів ; 3)6-10 разів; 4)11-20разів.    3.Назвіть 2-3 основні причини, які гальмують упровадження нових педагогічних ідей і технологій?  1) недостатнє матеріальне забезпечення; 2) надмірна насиченість матеріалу ;  3) психологічна неготовність учнів до сприйняття інновацій; 4) поспішне впровадження; 5) консерватизм в освіті; 6) погане володіння комп'ютером; 7) нестача часу; 8) не досконале знання психології дитини.  4. Чим для Вас приваблива інноваційна діяльність?  1) розвиває інтерес учнів до вивчення предмета; 2) можливість вчителю проявити себе;  3) можливість запроваджувати нові методи і форми роботи з дітьми; 4) бажання дізнатися щось нове.  5. Назвіть внутрішні протиріччя, що заважають створенню нового:  1) невпевненість у позитивному результаті; 2) заважають сумніви, чи зможу я бути успішним з інноваційній чи  експериментальній роботі; 3) ніхто не зважає на додаткові витрати часу й сил для роботи по-новому; 4) немає впевненості, що нове буде краще старого; 5) нічого.  6. Які нові педагогічні технології Ви могли б застосувати за сприятливих умов?  1) проектні технологи;  2) особистісно-орієнтоване навчання; 3) інтегроване навчання;  4) випереджальне навчання; 5) інше.  7. Якими діагностичними методиками Ви володієте вільно?  1) тестовими; 2) анкетування; 3) спостереження; 4) презентації.  8. Якими ознаками готовності до створення новацій Ви володієте?  1) прагнення пізнати нове; 2) бажання експериментувати; 3) креативність; 4) попередній досвід з упровадження технологій.  9. Чому Ви віддаєте пріоритет у цілях і цінностях життя?  1) здоров'ю; 2) можливостям самовдосконалюватися; 3) сімейному добробуту;  4) цікавому колу надійних друзів.  10. Що ви вважаєте головною складовою успіху?  1) впевненість у собі; 2) чітке бачення мети; 3) самомету, наполегливість; 4) пошук та внесення новизни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 Професійне  самовизначення  педагога

 

Складові про­фесійної ком­петентності	Критерії
Неперервна освіта	1. Методологічна грамотність
	2. Постійне поповнення знань
	3. Розвиток фахових умінь
	4. Робота над індивідуальною проблемною темою
	5. Ефективність застосування власних методичних та дидактичних розробок
Здійснення навчально – виховного процесу	1.Моделювання  уроку
	2.Педагогтчна техніка проведення уроків
	3. Об'єктивність оцінювання учнів
	4. Позакласна робота з предмета
	5. Виконання програмних вимог
	6. Показники роботи з обдарованими учнями
	7. Організація виховної роботи
Документаль­не оформлен­ня діяльності	1. Підготовка до навчально-виховного проце­су календарні, поурочні, виховні плани)
	2. Якість ведення та своєчасна здача шкіль­ної документації (журналів, особових справ)
	3. Перевірка зошитів, щоденників
	4. Рівень культури оформлення учнівських зошитів, щоденників
Підтримка внутрішньошкільного  розпорядку життя	1. Виконавча дисципліна
	2. Збереження позитивного мікроклімату
	3. Професійна етика
	4. Організація роботи з оформлення навчального кабінету
Методична та фахова компе­тентність	1. Результативність участі в педагогічних, виставках
	2. Результативна участь у професійних конкурсах
	3. Участь у конференціях, семінарах, педрадах, роботі МО
	4. Виявлення та розвиток творчої ініціативи
	5. Проведення відкритих уроків

Ступінь оцінювання критеріїв:

1 бал – низький рівень

2 бали – достатній рівень

3 бали – високий рівень

 

 

 

 

Оцінка готовності педагога до інноваційної діяльності за п'ятибальною шкалою за кожним показником.

	I.Мотиваційно-творче спрямування особистості.	Бали	>Ср. бал
1	>Допитливість, творчий інтерес.
2	Прагнення творчих надбань.
3	Прагнення лідерства.
4	Прагнення отриманню високої оцінки творчої діяльності адміністрація.
5	Особиста значимість творчої діяльності.
6	Прагнення самовдосконалення.
	II.Креативність вчителя.
7	>Продуцирование більшої кількості рішень: варіативність школи.
8	Незалежність суджень (не соромиться висловлювати свою думку).
9	Фантазія, уяву (інтелектуальна легкість оперування ідеями).
10	Здатність відмовитися від стереотипів у педагогічній діяльності, подолати інерцію мислення.
11	Прагнення ризику.
12	Чутливість до проблем у педагогічній діяльності.
13	Критичність мислення, спроможність до оцінним судженням.
14	Здатність до самоаналізу, рефлексії.
	III. Оцінка професійних здібностей вчителя для реалізації інноваційної діяльності.
15	Здатність особистості до оволодіння методологією творчої діяльності.
16	Володіння методами педагогічного дослідження.
17	Здатність до створення авторської концепції, технології діяльності.
18	Здатність до планування експериментальної роботи.
19	Здатність до організації педагогічного експерименту у шкільництві.
20	Здатність до корекції, перебудові діяльності.
21	Здатність акумулювати і використати досвід творчої діяльності інших вчителів.
22	Здатність до співпраці й взаємодопомоги у творчій діяльності.
23	Здатність творчо вирішувати конфлікти.
	IV. Індивідуальні особливості особистості вчителя.
24	Темп творчої діяльності.
25	Працездатність особистості творчої діяльності.
26	Рішучість, упевненість у собі.
27	Відповідальність.

Ця методика показує рівень готовності педагогів до інноваційної діяльності. Після завершення методу і підрахунку кількості балів складається вісь координат,яка показує розвиток у педагога здатность до інноваційної діяльності. Аналіз даних показує ступінь сформованості у педагога кожного компонента окремо.

 

 Методика «Здібності педагога до творчого саморозвитку» (І.В. Нікішина).

Запитання:

1. Я прагну вивчати себе.

2. Я залишаю час у розвиток, хоч би як переймався роботою та домашніми справами.

3. Виникаючі перешкоди стимулюють мою активність.

4. Я шукаю зворотний зв'язок, оскільки це допомагає мені дізнатися й про оцінити себе.

5. Я аналізую своєї діяльності, виділяючи цього спеціальне час.

6. Я досліджую свої відчуття провини та досвід.

7. Я багато читаю.

8. Я широко дискутую з цікавих для мене питанням.

9. Вірю у свої можливості.

10. Я прагну бути відкритішим.

11. Я усвідомлюю вплив, який мають прямо мені оточуючі люди.

12. Я керую своїм професійним розвитком та отримую позитивні результати.

13. Маю задоволення від засвоєння нового.

14.Возрастающая відповідальність не лякає мене.

15. Я поставився позитивно до мого просуванню службовими щаблями.

Поцінування:

5 балів - дане твердження цілком відповідає дійсності;

4 бала - скоріш відповідає, аніж "ні;

3 бала - і так, немає і;

2 бала - скоріш відповідає;

1 бал - відповідає.

Підбиття підсумків:

75-55 балів. Активний саморозвиток.

54-36 балів. Відсутня  система саморозвитку, орієнтація в розвитку залежить від різних умов.

35-15 балів.Саморозвиток, який зупинився.

Методика оцінки рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу ( Ця методика дає змогу  виявити спектр умов, що впливають на розвиток  інноваційної діяльності вчителя).

Запитання:

1. Чи необхідні,на ваш погляд, зміни у навчальній,позаурочній діяльності школи?

2. У чому конкретно ці зміни мають виражатися?

3. Чому необхідно вносити ці зміни?

4. Які, на  ваш погляд, конкретні зміни потрібні вашому навчальному закладу?

- У управлінській діяльності

- У технологіях навчання, виховання та розвитку.

- У режимі роботи вчителів.

5. Чи відчуваєте ви себе готовими  для запровадження    інноваційної  діяльності

- у змісті навчання;

- в технології навчання?

(Повністю готові, досить підготовлені, частково готові,  не готовий – потрібне підкреслити).

6. Яким формам підготовки, навчання  до освоєння нововведень ви пройшли? Дайте оцінку за шкалою:

5 – дуже впливають до рівня мого розвитку та готовності до інноваційної діяльності;

4 – впливають;

3 – слабко впливають;

2 – майже впливають;

1 – не впливають.

 

 

 

 

8.ВИСНОВКИ                         

Функціональна модель  формування готовності вчителів до інноваційної діяльності.Три рівні сформованості такої  готовності:

1)високий,

2)середній,

3)низький.

Високий рівень готовності педагога до інноваційної діяльності характеризується:

  яскраво вираженою стійкою творчою активністю і продуктивністю, утвердженням цінностей творчості в педагогічному колективі (що забезпечується створення відповідної атмосфери творчої, пошукової, інноваційної діяльності в педагогічному колективі окремого навчального закладу − відповідного інноваційно-освітнього середовища);

  оволодіння вчителем технікою організації і проведенні дослідно-експериментальної роботи (це потрібно для експериментальної апробації ефективності того чи іншого педагогічного нововведення та його подальшого впровадження засобом постановки педагогічного експерименту), що приводить до моделювання нового педагогічного досвіду, розробки власних інноваційних методик;

  вмінням і здатністю оцінити вчителем свій індивідуальний стиль діяльності і побудувати план розвитку своєї педагогічної діяльності, він володіє здібностями до її прогнозування і проектування.

Середній рівень готовності педагога до інноваційної діяльності  характеризується:

  орієнтацією на оволодіння новими педагогічними технологіями, установку на творчу взаємодію з колегами, прагнення виділяти цілі і задачі власної пошукової інноваційної роботи, використовувати наявні досягнення в педагогічній інноватиці;

   епізодичність використання знань та умінь з реалізації педагогічних інновацій, їх використання не завжди приносить чітко усвідомлену задоволеність;

  рівень підготовки до інноваційної діяльності оцінюється педагогом як задовільний, однак, впевненості в позитивному впливі цієї діяльності на успіхи в роботі, як правило, немає.

Низький рівень готовності педагога до інноваційної діяльності характеризується:

 відсутністю чи слабкою вираженістю творчої направленості, несформованістю цілей власної діяльності, відсутністю особистісно значимого ставлення до пошукової діяльності;

 володіння педагогом в основному набором традиційних прийомі і методів навчання;

 участь у пошуковій інноваційній діяльності лише в обов’язковому порядку;

 низька оцінка педагогом свої підготовленості і заперечення ним можливості позитивного впливу участі в інноваційній діяльності на результати власної праці.

 

 

 

Висновки.

 

Розробляючи шкільну модель підготовки вчителів до інноваційної діяльності, слід враховувати загальні вимоги до побудови та реалізації системи підготовки та підвищення педагогічної майстерності фахівців: