23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Проект "Рослини – символи України"

Про матеріал
Народні символи України є рослинні і тваринні. До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.
Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти, науки і молоді Миколаївської облдержадміністрації

Управління освіти Первомайської міської ради

Первомайська міська станція юних натуралістів

 

 

 

 

 

 

 

Рослини – символи України

 

 

 

 

 

Керівник гуртка:

Смачко Анжела Сергіївна

 

 

 

 

 

 

 

Первомайськ - 2017

Тези

Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова. Так, коли ми говоримо - клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.

Народні символи - це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами в Україні стали калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута-м’ята, лобода та інші рослини.

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. "Без верби і калини - нема України", - говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби.

У фольклорі Мак є символом краси: «Гарна дівка, як маківка»; «Гарне, як мак городній». У піснях маків цвіт прирівнюєть-ся до швидкоплинного людського життя.

У народній поезії рута супроводжують епітети: яра (тобто молода), крута, сувора, зелена. Рута або ж вінок, сплетений із неї, с символом дівування; образ зів'ялої, розтоптаної, розсипаної рути означає втрату дівоцтва. Іноді Рута символізує розлуку з милим, самоту, її жовтий цвіт провіщує нещасливе кохання.

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Рослини – символи УкраїнИ.................................………........5

  1.        Верба…………………………………………………………………5
  2.        Калина……………………………………………………………….6
  3.        Дуб……………………………………………………………………7
  4.        Барвінок……………………………………………………………..7
  5.        Волошки……………………………………………………………..8
  6.        Мак…………………………………………………………………..9
  7.        Рута-м’ята……………………………………………………………9
  8.        Мальва………………………………………………………………10
  9.        Чорнобривці………………………………………………………...11

Розділ 2. Прислівя, приказки, вірші та загадки про рослини – символи України…………………………………………………………12

рОЗДІЛ 3. ЛЕГЕНДИ ПРО РОСЛИНИ-СИМВОЛИ УКРАЇНИ……………...17

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ РОСЛИН-СИМВОЛІВ УКРАЇНИ……………...20

Висновки…………………………………………………………………………20

Список використаних джерел…………..……………………………………….21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова. Так, коли ми говоримо - клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.

Народні символи - це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Об’єкт дослідження: рослини – символи України.

Предмет дослідження: аналіз різноманіття рослин – символів України.

Мета дослідження: дати комплексну характеристику рослинам – символам України, здійснити аналіз різноманіття рослин – символів України.

На виконання поставленої мети мають бути визначені наступні завдання:

  1. з’ясувати історичні особливості рослин – символів України;
  2. виявити особливості рослин – символів України;
  3. підготувати ілюстративні матеріали;
  4. зібрати різноманітні народознавчі прислів’я, приказки та загадки про рослини – символи України;

Основні методи використані при дослідженні даної теми:

  1. історичний;
  2. краєзнавчий;
  3. народознавчий;
  4. описовий.

 

РОЗДІЛ.1. РОСЛИНИ – СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами в Україні стали калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута-м’ята, лобода та інші рослини.

  1.        Верба

http://econet.ru/media/104/kindeditor/image/201209/20120930193553.jpgЗдавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. "Без верби і калини - нема України", - говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: "Де вода, там і верба". Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду.  

Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.
Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. Верба, опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслу-жила на таку шану. Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, вона є ніби позначкою води на землі. Криницю завжди намагалися копати під вербою: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця». І насправді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, що містилися у водах.

Вербову лозу традиційно використовували для зведення турлучних будівель, огорож, для виготовлення меблів, кошиків та інших ужиткових речей; з вербової деревини здавна робили музичні інструменти.

Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем — вербну неділю, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, при-мовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля».

Вважалося також, що верба перепиняє дорогу в дім нечистій силі, особливо відьмам.

В українському фольклорі верба — це поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціюється зі смутком і жалем.

  1.        Калина

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/55/Viburnum_opulus_2005_G1.JPGЗ гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

  1.        Дуб

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура -8м.
Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб.

http://www.soweren.ru/userfiles/posadka-duba.jpg

Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб.
Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

  1.        Барвінок

Барвінок – вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу.

http://www.healthandmovement.net/images/bar_3.jpg

Вінком, сплетеним із барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. На Бойківщині збирання барвінку для весільного вінка супроводжувалося ритуальними піснями і спеціальними обрядами, які мали забезпечити молодим щасливе подружнє життя. Разом з ягодами калини, колосками жита, васильками барвінку прикрашали весільне дерево — гільце, використовували в інших весільних ритуалах.

  1.        Волошки

Волошки в засушеному вигляді мають сильний стійкий запах, завдяки чому ця рослина дістала широке ритуальне застосування. Квіти волошки клали за ікони в день Чесного Хреста (14 вересня за ст. ст.), ними прикрашали хрести у церквах.

http://www.stihi.ru/pics/2014/02/06/8988.jpg

Цілющі властивості волошок відомі здавна. На Волині їх використовували як лікувальний засіб при високій температурі, від запою й перепою; з них робили купель для дітей при багатьох хворобах, зокрема жовтяниці; освяченими на Спаса (6 серп-ня за ст.ст.) волошки обкурювали хворих.

В народній поезії волошки є символом святості, чистоти, приязності. Вони згадуються і в купальських піснях.

  1.        Мак

Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості маку. Мак як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий мак, зерна якого самі висипалися з голівок, — так званий видюк. Мак використовували також із лікувальною метою, переважно як снодійне.

У фольклорі Мак є символом краси: «Гарна дівка, як маківка»; «Гарне, як мак городній». У піснях маків цвіт прирівнюєть-ся до швидкоплинного людського життя.

http://times.mk.ua/Images/USERDATA/Posts/05-2014/5057017075_76f1e68244.jpg

  1.        Рута-м’ята

М'ята широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах, її незмінний епітет — кудрява. Як і калина, м’ята є символом дівочої краси й цноти. У фольклорі м’ята нерідко згадується поруч із рутою, утворюючи немовби одну рослину — руту-м'яту:

М’ята відігравала важливу роль у весіль-ній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з м’яти, барвінку і рути.

Рута —багатолітня рослина, квітки якої мають сильний і своєрідний запах, її цілющі властивості добре відомі в народній медицині.

http://statics.photodom.com/photos/2010/07/06/1907066.jpg

У народній поезії рута супроводжують епітети: яра (тобто молода), крута, сувора, зелена. Рута або ж вінок, сплетений із неї, с символом дівування; образ зів'ялої, розтоптаної, розсипаної рути означає втрату дівоцтва. Іноді Рута символізує розлуку з милим, самоту, її жовтий цвіт провіщує нещасливе кохання.

  1.        Мальва

Мальва – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила! Мальви — рослини, що були одні з перших описані в літературі. Мальва посідає чільне місце в українській народній культурі та фольклорі; вона згадується в якості обов'язкового елементу українського побуту, також, і у творах багатьох поетів.

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/56/Malva_north_ukraine.jpg/800px-Malva_north_ukraine.jpg

  1.        Чорнобривці

Чорнобривці — один з українських народних символів. Згадуються в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях, казках та бувальщинах. Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті – «чужинець», а став чи не найріднішим, збагатив культуру, духовність, став одним із символів українського народу, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Вони настільки поширені в Україні, що аж не віриться –  кілька століть тому наші давні предки не знали, що такі квіти взагалі існують.  Для матерів чорнобривці – символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра. Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері,  для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини.

http://dachnik.in.ua/wp-content/uploads/2011/07/tagetes.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Прислів’я, приказки та загадки про рослини – символи України

Прислів’я та приказки

  • Без верби і калини нема України. 
  • Де срібліє вербиця, там здорова водиця. 
  • Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.
  • Який куш така й калина, яка мати така й дитина.
  • Запишалася калина, наче красная дівчина.
  • Дівчина пишна та красива, мов червона калина.
  • Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.
  • На городі під вербою стоїть колодязь із водою.
  • Верба і дівчина приймуться де-небудь.
  • Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.
  • Де не повернешся, золоті верби ростуть.
  • Зігнувся, як верба над водою.
  • Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта - там пшениці рідкі й жита.
  • Де волошки, там хліба трошки.
  • Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається.
  • Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте.
  • Заливається, як соловейко на калині.
  • Дівчина, як у лузі калина.
  • Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
  • Мак сім років не родив і голоду не було. 
  • Барвінок на вінок, а полин — на віник

 

 

 

 

Загадки

  • У вінку зеленолистім, 

У червоному намисті 

Видивляється у воду

Ня свою хорошу вроду. (Калина)

  • Гарні квіти біля хати 

Навесні садила мати. 

Чорнобриві-чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій. (Чорнобривці)

  • Зяйлукяля в верболозі,

Дні і ночі ронить сльози. (Верба)

  • Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає, Сині очі розкриває (Барвінок)

  •  Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає

 Хоч мороз усе побив - Його не займає. (Барвінок)

  • Лист зелений не пропав,

 А під снігом задрімав.

Щоб у синю сукенчину Одягнуть весняну днину. (Барвінок)

  • Плаче красуня над річкою:

Пов’язала би коси я стрічкою,

Та вітер весь час налітає

І коси мої розплітає.

Стоїть півень над водою з червоною бородою –

Хто не йде – за борідку щипне. (Верба)

  • У вінку зеленолистім, у червоному намисті

Видивляється у воду на свою хорошу вроду.(Калина)

  • У піснях вона й казках,

У вінку й на рушниках,

Давній символ України,

Називається … (калина)

  • Блакитні квітки, як джерельця,              

А кожна по п’ять пелюсток.                   

Розлогі, хрещаті стебельця                     

Відразу з кількох гілочок.                      

І взимку він теж зеленіє.

Народ його любить завжди.

От хто ж відгадати воліє,

Ключ загадки скраю знайди!

Вірші

  • Барвіє барвінок у нас біля хати,

Синіє над стежкою ніжний, хрещатий.

І каже барвінок: «Є квіти у мене,

І листячко те, що й узимку зелене»

  • Білим цвітом калина цвіте

Білим цвітом красує калина,
за калину біліша Марина.
«Ти чого, як той місяць, ясна?»
«Я не знаю»,— сказала вона.
Раз вернулася пізно Марина,
а в волоссі біліє калина.
«Ти чого, як той місяць, чудна?»
«Я не знаю»,— сказала вона.
Та не вік же квітує калина,—
не вплітає вже квітів Марина.
«Ти чого, як той місяць, сумна?»
«Я не знаю»,— сказала вона.
А коли облетіла калина,
отруїлася зіллям Марина,
і, як місяць, бліда і страшна
в домовині лежала вона.

  • Чорні брови, карі очі –            

                  І хлопчачі, і дівочі.                   

                  Посадила чорнобривці             

                  Під віконечком світлиці.           

                  Доброзичливі, терплячі,           

                  За любов і ласку вдячні,            

                  Сонечка набрались квіти,          

        Розрослися пишним цвітом. 

          Пережили літню спеку,

          До морозу недалеко,

          А вони веселі, жваві,

          Чорнобривці кучеряві.

          Мої милі чорнобривці,

          Щирі, добрі українці,

          Зичу щастя вам, любові,

          Чорнобривці чорноброві.

  • Зацвіла в долині...

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поціловались.

  • Над водою, на горбі,                                 

Довгі коси розпускала,

У ставочку полоскала,                               

Не потрібен гребінець,

Їх розчеше вітерець.

  • Тане сніг, течуть струмки,       

Любо, весело вербі.                                    

Ожила травичка.

І до сонця гілочки

Простягла вербичка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЛЕГЕНДИ ПРО РОСЛИНИ-СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Легенда про барвінок

Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.

І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу.

Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом...

А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Легенда про калину

Колись дуже давно жили в нашому селі хлопець Клим та дівчина Лина. Підросли, покохали одне одного та й одружилися. Жили дружно, весело. Разом вранці сонечко зустрічали, а ввечері проводжали на спочинок.

Незабаром у них народилася донечка. Така красуня! На згадку про народження доньки вирішили батьки посадити деревце. Звичай такий на Україні був. Климові хотілося посадити незвичайне деревце, таке ж гарне, як його донечка. Пішов чоловік на пошуки до лісу. Бродив, бродив — нічого знайти не може. Аж раптом побачив гарний кущ, вкритий пишним білим цвітом. Викопав Клим бережно кущик з рідною землею та й посадив біля двору.

Росте дівчинка, гарнішає. А кущик і собі росте, зеленіє. Навесні вкриваються білим цвітом, восени — радує всіх червоними ягідками. Хто не йде мимо двору, кущиком милується, ніби щастю Клима і Лини радіє.

З того часу почали люди і собі садити зеленого кущика біля двору, щоб щастя в домі поселилося. А кущ, що спочатку назви не мав, почали калиною називати, а донечку Клима і Лини назвали Килинкою.

І ось розцвіло село калиною та красою дівочою. Народився синочок — тато дуба саджає, а народилася донечка — калиноньку. На щастя, на долю. Кущ калини не тільки красу має, він здоров’я повертає. Ось яка наша калинонька!

Легенда про мальву

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.

Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.

Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.

Легенда про мак

Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.

Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:

— Матінко-земле, врятуй нас від неволі, від життя страшного у печенігів-нечестивців. Допоможи нам знищити їх!

І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат-полонянок. Тільки доторкнеться до дівчини печеніг, як вона стає квіткою-маком, червоною, як жар і красивою, як самі дівчата.

Так і не змогли вороги захопити в полон жодної дівчини. Потомилися печеніги і вирішили спочити. Та тільки розсідлали коней і лягли на землю, як поснули непробудним сном. Це дівчата наслали на них сон-дрімоту, відплатили за себе.

Рано-вранці поверталися із походу руські воїни. І побачили вони червону, як жар, долину маків, а біля них сплячих ворогів-печенігів. Кинулися вони на печенігів і повбивали всіх. І коли пролилася остання крапля крові печенігів, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У руках дівчата тримали червоні квіти маку і подарували їх воїнам-визволителям.

І земля-матінка залишила на згадку про цей бій квіти маку. Вони щороку виростали на цій долині і радували око людям своєю красою.

 

РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ РОСЛИН-СИМВОЛІВ УКРАЇНИ

Посадка чорнобривців на навчально-дослідній ділянці та догляд за ними

Ці квіти зовсім невибагливі. Садити чорнобривці потрібно в травні, коли ґрунт прогріється в достатній мірі. Робимо сапкою борозну приблизно 5 см глибиною, проливаємо її водою, висіваємо в борозну насіння і присипаємо його землею. Через пару тижнів з'являться паростки, і якщо вони зійдуть надто густо,потрібно розсадити їх.

Насіння чорнобривців купується тільки для першої посадки, оскільки наприкінці цвітіння ви легко отримаєте насіння зі своїх відцвілих чорнобривців. Треба тільки дати кільком суцвіттям добре висохнути прямо на кущі і, якщо не буде дощу, ви зможете легко витягти з чашечки дозріле насіння, висушити його і зберегти до весняного посіву. Для проростання розкладіть насіння на блюдці, накрите вологою тканиною, помістіть блюдце в поліетиленовий пакет і поставте в тепле місце. Через три дні насіння повинно проклюнутися.

Вирощування розсади чорнобривців процес нескладний, але є моменти, які не можна упустити. Приготуйте суміш грунту: перегній, торф, дерен, пісок (1; 1; 1; 0,5) і проведіть знезараження шляхом проливки дезинфікуючим розчином фунгіциду або темно-рожевим розчином марганцівки. Подбайте про те, щоб на дні контейнера був дренажний шар з щебеню, піску або керамзиту висотою 3 см, внесіть в грунт добрива (будь-яка органіка, крім свіжого гною). На відстані 1,5-2 см один від одного зробіть борозенки, розкладіть у них насіння і присипте невеликим шаром грунту. Поливати потрібно дуже обережно, щоб вода не вимила насіння з грунту. Ємності утримують в теплому місці (22-25ºС) і стежать, щоб грунт не пересихав. Паростки повинні з'явитися не пізніше, ніж через тиждень, тоді контейнер потрібно перенести до світла і трохи знизити температуру (15-18ºС).

Посадка насіння чорнобривців

У відкритий грунт розсаду висаджують тоді, коли мине загроза пізніх заморозків: чорнобривці – вихідці з теплих країн та не переносять холодів. Крім того, потрібно дочекатися, коли у сіянців сформуються хоча б по 3 листки і потужна коренева система. Зазвичай це відбувається в кінці травня або початку червня. Грунт чорнобривцям потрібен поживний, добре зволожений в першій половині літа, суглинний і нейтральний. Якщо грунт неродючий, вам доведеться 2-3 рази за період вегетації проводити підживлення. Відстань між сіянцями залежить від виду та сорту. Високі чорнобривці висаджують через кожні 40 см, відстань між рядами теж 40 см (схема 40х40), середньорослі – за схемою 30х30, низькорослі – 20х20. Після посадки є необхідність у частому і рясному поливі чорнобривців, адже попри те, що вони вважаються рослинами посухостійкими, якщо чорнобривці недополити, вони виростуть слабкими, а суцвіття у них будуть дрібними.

Чорнобривці люблять яскраве освітлення, і хоча вони добре переносять і півтінь, і навіть тінь, але пишніше за все вони цвітуть на самому сильному сонці. Під час росту полив повинен бути достатнім, але як тільки почнуть формуватися суцвіття, полив потрібно скоротити, щоб волога не застоювалася: від цього рослини гниють і не цвітуть.

Удобрювати чорнобривці зовсім не обов'язково, але якщо ви підгодуєте їх, чорнобривці відгукнуться на це із вдячністю. Підживлювати треба комплексними добривами, коли сіянці досягнуть висоти 10 см, потім при появі перших бутонів і, нарешті, на самому початку цвітіння.

Чорнобривці потребують регулярного прополювання та розпушування грунту, інакше їм важко дихати. Влітку, якщо чорнобривці розрослися, проведіть обрізку, щоб сформувати красиві кущі.

Посадка мальв на навчально-дослідній ділянці та догляд за ними

Однорічна мальва висівається в середині зими, в грунт висаджується в травні, а зацвітає в середині літа. Дворічна і багаторічна мальва сіється в травні, висаджується вона в грунт в серпні або вересні.

Насіння мальви, що зберігалося у вас рік-другий або придбане в квітковому магазині, бажано перед посадкою замочити на 12 годин у теплій (45ºС) воді, щоб пом'якшити тверду оболонку насіння і полегшити процес проростання. Слід зазначити, що насіння мальви, що зберігає схожість до трьох років, на третьому році свого зберігання проростає куди краще, ніж на перших двох роках. Для посіву мальви на розсаду краще скористатися торф'яними горщиками, оскільки коріння мальви погано переносять пересадку і часто не приживається на новому місці. Температура для пророщування насіння повинна бути 18-22 º C, тоді сходи з'являться тижнів за два. Якщо ви сіяли мальву в контейнер, то після появи трьох листочків у сіянців вам доведеться прорідити їх таким чином, щоб між сходами була відстань 2-3 см. Віддалені паросточки можна зберегти, акуратно пікірувати їх в торф'яні горщики. Коли розсада підросте і зміцніє, її потрібно загартувати, виносячи на кілька годин на свіже, прохолодне повітря. У травні-червні розсаду можна висаджувати в грунт прямо в горщиках.

Виберіть в саду сонячну ділянку (в півтіні мальва росте, але втрачає яскравість забарвлення і висоту стебла) з гарним дренажем і пухкою суглинистою, багатою гумусом, землею. Місце для посіву має бути високе, щоб коріння не почало гнити через застоювання талих вод. Добре було б, щоб ділянка була захищена від вітрів і протягів. Найкраще посадити мальву вздовж паркану: поруч буде опора, до якої можна буде підв'язати стебла.

Розсада однорічної мальви висаджується у відкритий грунт в середині травня. Посадка в грунт розсади дворічної або багаторічної мальви проводиться у серпні-вересні. Насіння дворічної і багаторічної мальви можна сіяти прямо в грунт. Робиться це навесні, в квітні-травні, після пізніх заморозків. У грунті роблять невеликі ямки до 3 см в глибину і в кожну кладуть по 2-3 насінини. Залежно від того, який сорт мальви ви садите, відстань між сіянцями повинна бути від 25 см до 50 см. Лунку засипають, землю приминають і зволожують. Якщо у вас немає впевненості, що літо настало остаточно, покладіть на вашу грядку покривний матеріал, щоб паростки не постраждали від імовірних заморозків. За сприятливих погодних умов сходи проклюнуться через два тижні. Коли у сходів з'явиться по 3-4 листочка, їх потрібно прорідити, залишивши по одному рослому сіянцю в лунці.

Мальві потрібен регулярний помірний полив, особливо в посушливе літо, розпушування грунту і прополка, своєчасне видалення зів'ялих квіток – обов'язкові вимоги у догляді за мальвою. Крім того, добре б підживити рослину перед бутонізацією мінеральними добривами з азотом. Росла мальва потребує підв'язування, щоб не зламатися під сильними поривами вітру, тому саджайте її вздовж паркану або вкопуйте високі кілочки для підв'язування рослини.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірш про калину

Калина – це символ дівочої вроди,

Її оспівують в піснях всі народи.

Цілюща,красива, росте біля хати,

На ній колихала мене моя мати.

Калина червона у лузі росте,

Ти до неї прихились, і почуєш все те,

Як мати тобі співала пісень,

Як тобі посміхався цілесенький день.

Калина…Калина…Народний наш символ,

Наш символ любові, ніжності, світла,

Оберігаймо калину від бід,

А вона збереже нам увесь наш рід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами в Україні стали калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута-м’ята, лобода та інші рослини.

В даній роботі ми дослідили рослини-символи України, тому що це необхідно знати кожному, адже народні символи - це те, що найбільше любить і шанує народ. Ми здійснили аналіз різноманіття рослин – символів України, дали комплексну характеристику рослинам – символам України, з’ясували історичні особливості рослин – символів України; виявили особливості рослин – символів України; підготували ілюстративні матеріали; зібрали різноманітні народознавчі прислів’я, приказки та загадки про рослини – символи України;

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Всі ці рослини є так званими нашими народними святинями, тому їх потрібно охороняти та бережливо ставитися, адже саме вони нам можуть розповісти дуже багато цікавого про нашу історію,  про минуле.

Любов до рідної землі починається з отчого дому, краю, де ти народився. 

Чи можна уявити наш край без верби над ставками, калини в лузі, тополі край дороги, соняшника в городі? Звичайно, ні. Верба, калина, тополя, соняшники — це одвічні українські символи. 

Я дуже хочу, щоб ми повернулися всім серцем до краси людської. Тоді наші душі стануть чистішими. 

 

Список використаних джерел

  1.               « Дерево життя» Упорядник В. Ярош. – К.:Успіх і кар’єра, 2009
  2.               А. Сокол, О. Конечна. Моя країна – Україна. – Ч.:Деснянська правда, 2004
  3.               А.А.Ємець, О.В.Шапка. Літературні загадки в початковій школі. – Х.:Основа, 2006
  4.                Лозко Г. Українське народознавство. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 512 с. 
  5.               Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. — Луцьк: Волинська книга, 2007. — 324с.
  6.               Дмитренко М. та ін. Українські символи. — К., 1994. — С.118.
  7.     http:// uk.wikipedia.org/wiki/Символіка_українців.