Проект «Спадщина Івана Франка через призму літератури»

ОДЕСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС « НАДІЯ»

«ЗАГАЛЬНО-ОСВІТН ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ –

ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 275

ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект

«Спадщина Івана Франка через призму літератури»

 

 

 

 

 позакласний захід

У 10 класі

вчитель вищої категорії

Савицька В.А.

 

 

 

 

 

 

Анотація

В основі методу проектів лежать:

• Розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
• Уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
• Уміння самостійно конструювати свої знання;
• Уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;
• Уміння критично мислити.

 

Враховуючи особливості методу проектів, я заздалегідь поділила клас на дослід нецьки групи, кожна з яких мала своє певне завдання-дослідження. Кожна група має представити постать Івана Франка в певному ракурсі: «Біографи-дослідники», «Франко-науковець», «Франко – драматург», «Франко-письменник», «Поетична сторінка. Інтимна лірика Франка».

 

 

Тема: Спадщина Івана Франка через призму літератури» (Проект).

Мета: розкрити багатогранність постаті великого майстра української та світової літератури Івана Франка, систематизувати знання учнів про життєвий і творчий шлях великого українця Івана Франка; розвивати уміння й навички виразного читання, аналізу художніх творів, стимулювати учнів до пошукової діяльності; прищеплювати старшокласникам любов до української літератури та культурі, повагу до духовної спадщини українського народу.

Тип уроку: позакласний захід, з елементами рефлексії.

Обладнання: виставка творів І.Франка, фотогалерея «Іван Франко – великий українець»,  проектор, ноутбук.

 

Перебіг уроку

 

 

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький,

але міцний вогонь...

Це вогонь у кузні мойого батька.

 І мені здається, що запас його я взяв дитиною

в свою душу на далеку мандрівку життя"

І.Франко

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Організаційний момент. Мотивація пізнавальної діяльності.

• Звернення до епіграфа.

Слово вчителя. Писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом. Крім того, він збагатив своєю працею багато галузей європейської науки. Це – титан української літератури,  серце української культури – Іван Якович Франко.

ІІ. Оголошення теми і мети, завдань уроку.

ІІІ. Постановка проблемного питання.

Метод «Мозкова атака»

• Якими іменами Іванка Франка назвав український народ?

Очікувані відповіді: невтомний Каменяр, «вічний революціонер», український Мойсей, «вогонь в одежі слова», співець свободи.

• Слово вчителя

«Ніхто з українських письменників не зробив стільки для розвитку рідної літератури, як Франко. Він був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу. Усе життя своє він працював для того, щоб українська література, яка дала світові геніального Шевченка, засяяла власним світлом у сім’ї інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів, внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури. Ці величні ідеї надихали і його власну художню творчість, багату і різноманітну, як саме життя» (Петро Колесник – один з авторів «Історія української літератури» ). Ще за життя постать Івана Франка була оповита вигадками,міфами, легендами. Творча група «Біографи – дослідники» працювала над цією проблемою.

ІV. Захист проекту № 1  «Цікаві факти з біографії І.Я.Франка».

Вступне слово

Іван Франко... Перегортаючи сторінки його творчості, ми прагнемо збагнути й осягти багатогранний талант цієї людини. Цей діамант, який щоразу виблискує новими гранями, дивує нас, зачаровуючи.

  Великий глибокий знавець давнини свого народу, ерудит у сфері світової історії й письменства - Іван Франко - ці свої знання послідовно й активно спрямовував на відстоювання й утвердження окремості й давності українського письменства.

Він прийшов у світ 27 серпня 1856 року, саме тоді, коли  у вирій відлітали лелеки. Дівчат, які народжувалися в ту пору, називали Маріями, бо на 28 серпня припадає Успіння  Пресвятої Діви Марії, а хлопців називали Іванами, бо 11 вересня велике свято – Усікнення голови Іоанна Хрестителя. Його батьки нарекли Іваном, але не через це свято. Так вимагала давня традиція Франків: найстарший син мав назвати свого первістка іменем батька. Батька Якова Франка звали Іваном. У час народження  Івана Франка в селі панувала холера. Забобонні люди твердили, щоб дитину  сховати від смерті,  її треба назвати іншим іменем, ніж записано у церковній книзі. Мати назвала сина Мироном, бо на 30 серпня припадало світо цього мученика. Вона гадала, що це ім’я стане оберегом для її хлопчика.

У пору дитинства Івана Яковича практично половину жителів Нагуєвичів становили євреї. Батько майбутнього класика - його звали Яків Франк - приїхав у село з Німеччини, і став там ковалем. Якова Франка в селі поважали. Він був майстром ковальської справи. Іван Франко був первістком від другого шлюбу в сім'ї коваля Якова. Тому було вже 53 роки, коли від холери померла перша дружина. Незабаром Яків одружився на 23-річній Марії Кульчицькій з сусіднього села Ясенці. Прямо скажемо, прізвища "Франк" і Кульчицький "в українців зустрічаються рідко....

 

Презентація «Іван Якович Франко»

 

• Слово вчителя

Фотогалерея Івана Франка висвітлює різні етапи його життя – від дитинства до останніх років. (Презентація фотогалереї)

В народі кажуть – якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Це можна сказати і про Івана Яковича. А доведуть нам це учасники другого проекту.

V. Захист проекту № 2 «Іван Франко – науковий діяч».

Наукова спадщина І. Франка включає десятки  праць, у яких автор звертається до проблем національної ідентичності не тільки письменства, а й українського народу.

  Справа докторської дисертації Івана Франка ще й досі не уточнена і не досить ясна.

  У науковому щорічнику слов'янської філології Віденського університету відомий австрійський славіст і франкознавець Ґюнтер Витрзенс опублікував документи пов'язані з навчанням Івана Франка у Віденському університеті і захистом докторської дисертації.

Темою докторської дисертації Івана Франка, яку він захистив у 1893 році, було дослідження літературної історії старохристиянського духовного роману про Варлаама і Йоасафа. Повість про Варлаама та Іоасафа — середньовічний роман індійського походження, що походить від переказів про Будду. Відомий у величезному числі перекладів і переробок більш ніж 30-ма мовами народів Азії, Європи й Африки. На основі власного аналізу та порівняння результатів розвідок інших дослідників Франко відстежив шлях перетворення стародавньої індійської легенди у християнську історію. Персонажі цієї історії – Варлаам і Йоасаф в результаті багаторазового редагування змісту легенди дохристиянського періоду набули, крім християнських імен, ще й таких переконливих рис, що в 1583 році їх було канонізовано християнською церквою. Відтоді їхня пам’ять мала вшановуватись 27 листопада.

Відомо, що Іван Франко тричі подавав опрацьовані ним теми у відповідні комісії для присвоєння йому докторського ступеня. Перший раз він запропонував на розгляд професури Львівського університету працю про політичну поезію Т.Г.Шевченка, яку було відхилено з причини консервативних поглядів О.Огоновського – тодішнього професора Львівського університету. Вдруге Франко подав розробку, присвячену визначному українському письменникові-полемісту ХVІ ст. Івану Вишенському, яку також було відхилено. Лише третя спроба здобуття наукового ступеня увінчалась успіхом: вчена рада Віденського (!) університету за працю "Варлаам і Йоасаф – старохристиянський духовний роман і його літературна історія" присвоїла Франкові ступінь доктора філософії.

Докторську  дисертацію Іван Франко захистив 1893 року і дістав згідно із законодавством право через два роки претендувати на викладання в університеті, чим він і скористався після смерті завідуючого кафедри руської словесності Омеляна Огоновського і в 1895 році блискуче склав  екзамен на перший науковий ступінь та прочитав пробну лекцію, яка відразу притьмарила здобутки на даному поприщі інших професорів Львівського університету, що також зіграло не останню роль при винесенні вердикту претенденту на кафедру в університеті. І професорсько-викладацький склад філософського факультету, в компетенції якого було вирішувати долю претендента, і управа університету, а найбільше галицьке намісництво на чолі з графом Бадені, руки якого були в крові вбитих під час виборів українських селян, не захотіли бачити серед викладачів Івана Франка. Завдяки особистому зверненню графа Бадені у Міністерство освіти та віросповідання габілітація Івана Франка не була затверджена, внаслідок чого Іван Франко втратив шанс стати викладачем Львівського університету.(Паралельно із захистом проекту демонструється матеріал про Варлаама та Іоасафа).

Він – найбільший національний поет свого народу, тому що до глибини  розкрив красу мови свого народу, він найбільший поет-титан нації, що перевершив навіть Шевченка.

Цей найбільший поет і письменник, пісні якого стали національним гімном, цей найбільший Провідник своєї нації, інтернаціональний геній заслуговує на те, щоб славетна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією хоча б у похилому віці, коли поет тяжко хворіє.

Відзначення доктора Івана Франка Нобелівською премією матиме велике значення не тільки для України, але також для всієї Східної і Центральної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 р. Професор, доктор філософії Йосип Застирець подав заяву на Івана Франка як домінанта на Нобелівську премію в галузі літератури. Заяву Йосипа Застирця підтримали провідні науковці, але, на жаль, 28 травня 1916 року Івана Франка не стало. А нагорода дісталася шведському поету Вернеру фон Гайденстаму.

• Слово вчителя

Про багатогранність творчої натури Івана Франка продовжать дослідники проекту «Франко – драматург».

 

VІ. Захист проекту № 3 «Франко – драматург»

  Драматургія – ще одна з багатьох граней рідкісного обдарування Івана Франка. У ній він такий же сильний, як у прозі і поезії. Писати п’єси Франко почав писати дуже рано, ще в семінарії. Крім драми „Три князі на один престол”, яку ставив ще студентський гурток Львівського університету, в юнацькі роки Франко написав ще польською мовою п’єсу „Югурта”, драму „Меч яничара”.

  Драматург-початківець залишив після себе ряд незакінчених драматичних творів „Рому і Рем”, написану німецькою мовою, „Славой і Хрудош”.

  Крім цього, Франко переклав низку оперет Гудкова. Уже цей перелік ранніх драматичних творів є переконливим свідченням і сильного інтересу до драматургії, і безперечного таланту драматурга.

  Паралельно Іван Франко багато працює над історією і теорією драматургії і театру. У зрілому віці він написав комедію „Рябина” про становище галицьких селян, драму „Учитель” з життя народних педагогів, віршовану драму-казку „Сон князя Святослава”, драматичну віршовану драму „Кам’яна душа” з життя опришків, невеличку драму „Будка ч.27” про моральну розбещеність сільських глитаїв, комедію „Майстер Черняк” про доля ремісника, комедію „Жаби” (не збереглася) та ряд менш значних творів.

  У 80 - 90-ті роки І.Франко інтенсивно працював на критико-театрознавчій та драматургічній ниві. Написано цілий ряд рецензій, статей, досліджень, серед яких „Руський театр у Галичині” (1885), „Руський театр” (1893), „Русько-український театр (Історичні обриси)” (1894). Осмислюючи непрості історичні шляхи розвитку театру в Галичині, від його „перших початків”, а також і в Наддніпрянській Україні, у широких зіставленнях із західноєвропейським театром і драматургією, вчений формулює визначальні принципи, дотримання яких тільки й може забезпечити національному театрові „деяку досконалість”.

  То передусім народність, що її Франко розуміє як орієнтацію репертуару на життєві інтереси свого суспільства, з упровадженням творів класичної  вропейської драматургії, - це, на його думку, створило би попит на п’єси „з рідного середовища”, дало б дуже важливий імпульс до творчої праці в галузі української драматичної літератури”. Свою ж тему письменник схарактеризував у статті „Наш театр”(паралельно із захистом демонструються кадри з фільму-вистави «Украдене щастя», 1956р.)

• Розігрування сцени з драми «Украдене щастя».

Дія 4, ява 5 (Анна та Михайло – трагізм кохання)

 

• Слово вчителя.

Тема трагічного кохання Іванові Франкові була знайома з особистого життя. Йому, великому майстру слова, титану науки не щастило у коханні, хоча він ніколи не страждав відсутністю жіночої уваги, поряд із ним було достатньо прихильниць його таланту.

 

VІІ. Захист проекту № 4 «Поетична сторінка. Інтимна лірика Франка»

 

1. Демонстрація кадрів д/ф «Великі українці» (І. Франко і жінки)

 

2. У житті й творчості Івана Франка, як, зрештою, багатьох інших величин світового масштабу, жінки зіграли велику роль. Вони надихали його й окрилювали, засмучували і розчаровували, були джерелом його настрою. Без їхнього товариства Франко не став би тим, ким ми сьогодні його знаємо.

Кохання, любов… Ці слова викликають ненав’язливу посмішку, ці почуття випускаюсь на волю сльозі радощі на очах, це пучуття змушуе серце битися частіше, швидше, а іноді – завмирати. Доречі, навіщо описувати це небесне почуття гармонії та блаженству у душі людей, адже кожен з нас закохувався, якщо ні, -  це без сумніву попереду.

  Але, на жаль, все це не завжди описує любов. Нерідко трапляється все зовсім навпаки, зазвичай, коли те кохання нерозділене та неподілене. Мабуть, так влаштовано , що таке глобальне почуття не може зберігати одна людина, та цьому від кохання буває так погано.

  Тоді серце змушене страждати, завмирати при «виді» коханого чи коханої, а взамін не отримуючи нічого: «..ідеш по вулиці-минаєш, вклонюся-навіть не зирнеш і головою не ківнеш».

  «Чому люди не можуть просто любити один одного, і не влаштовувати один одному «душевні іспити»?»  -  цим питанням цікавився Франко. Він дуже глибоко і тонко передає всі тяготи неподіленого кохання, всі ті страждання, які принесло йому це солодке почуття.

  У кожному вірші збірки «Зів’яле листя» гарно відчувається настрій ліричного героя завдяки художнім засобам, які посилюють його. Кожна сторінка збірки дихає любов’ю та стражданням, адже Франко вклав всю душу та всі почуття в неї, які його постійно оточували.

«Зів'яле листя» — збірка творів Івана Франка. Вона є зразком інтимної лірики. Написана протягом 1886 - 1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».В цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.Поетична драма “Зів’яле листя” побачила світ 1896 року. До неї ввійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і певною мірою відбивала віддалені в часі моменти особистого життя автора. Водночас твори книжки є глибоким аналізом найінтимніших почуттів і переживань людини взагалі, що єднає Франкову збірку з аналогічними творами всесвітньої поезії - сонетами Данте й Петрарки, лірикою Гейне й Шевченка. Перевидаючи збірку в 1911 р., Франко зазначив, що “Зів’яле листя” - це книжка ліричних віршів, “найсуб’єктивніших із усіх, які появилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка, та притім найбільш об’єктивних у способі малювання складного людського чуття”.

 

3. Читання учнем напам’ять «Тричі мені являлася любов»

4. Слухання пісні «Чого являєшся мені у сні?»

• Слово вчителя

Звичайно, що поза увагою не можна залишити таку грань Франкового таланту як проза. Франко – письменник-борець, письменник-філософ, письменник-казкар. І тільки безмежно талановита людина може на рівні спілкуватися як з філософами, так і  з дітьми. І про це свідчить виставка його творів – для дорослих і дітей.

Презентація виставки творів   Івана Франка (під час презентації виставки творів демонструються видані твори Франка).

Цікаво, що Франко в літературному світі використовував декілька літературних імен: Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон.

VІІІ. Рефлексія.

Іван Франко увійшов в історію світової літератури не тільки  як видатний письменник, поет, прозаїк і драматург, а й як учений-публіцист, літературний критик, перекладач і видавець. З іменем Івана Франка - діяча з колосальним духовним доробком, рівного якому за різноманітністю і широтою творчого діапазону та його багатству немає в історії України, - пов'язана ціла епоха української культури. Іван Якович Франко увійшов в історію української і світової літератури як геніальний письменник і визначний діяч визвольного руху. Своєю творчістю і багатогранною літературною і громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури і літератури.

Ще за життя Івана Франка його твори перекладалися багатьма мовами народів світу. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його дослідження в різноманітних галузях науки, високо оцінювали його переклади з інших мов українською.

В рік сторіччя  від дня народження Івана Франка голова українського англомовного товариства в Лондоні В. Микула запропонував молодій двадцятилітній поетесі, англійці за походженням, перекласти "Пролог" до поеми "Мойсей" І. Франка. З цього й почалася англомовна україніана Віри Річ, яка постійно поповнювалася новими перекладами. Загалом англомовна Франкіана В. Річ налічує 55 віршів.

Успішно працює перший на американському континенті музей Івана Франка у Вінніпезі (Канада).

Переклади поетичних текстів збірки "Зів'яле листя" польською мовою зробила Кристина Ангельська. Окремі вірші з цієї збірки перекладали польською у свій час Сидір Твердо хліб та Влодзімеж Слободнік.

Микола Миколайович Ушаков (1899-1973) - один з найбільш помітних російськомовних поетів України, відомий також своїми перекладами творів  Франка.

Творчість І. Франка, його громадська і політична діяльність високо оцінювалися передовою Росією. У тому, що поезія українського письменника стала відомою російському читачеві, велика заслуга Павла Грабовського, перекладача віршів «Нехай і так, що згину я» (1896), «Журавлі» (1900),

«Дивувалась зима» (1905). Вірш «Каменярі» відомий в інтерпретації Х. Алчевcької, І. Війтова, поема «Мойсей» - П. Дятлова.

Серед найкращих перекладачів, зокрема інтимної лірики І. Франка, відзначимо А. Ахматову, якій були близькими почуття ліричного героя «Зів'ялого листя». Її захопили не тільки тонкість «любовних переживань... але і сила, могуття, напруженість страждань і сподівань, що своєю напругою нагадували атмосферу передгроззя на зламі віків. Її переклади доносять основні смислові і емоційні відтінкм думок і мотивів оригіналу... А. Ахматова виступає не копіїстом, а співавтором великого поета». І на сьогодні зберігає свою художню цінність переклад Т. Кладо вірша «Земле моя, всеплодющая мати». Значним досягненням російської Франкіани є видання десятитомника Івана Франка.

Ще за життя письменника грузинські журнали «Квалі» і «Моамбе» видрукували його оповідання. У наші дні перекладено грузинською мовою його твори майже всіх жанрів. Особливо цікавими є видання поезії з паралельним текстом грузинською та українською мовами. Життю і творчості Франка присвятили свої статті грузинські письменники і літературознавці І.Цулукідзе, Л.Асатіані, О.Баканідзе, П.Гудушаурі і М.Картвелішвилі.

У 1906 році з'явився перший переклад Івана Франка вірменською мовою. Зараз є понад сорок таких творів.

Починаючи з 1891 року, перекладаються твори Івана Франка литовською мовою (К. Ясюкайте, Л. Гіра), які відповідали і завданням розвитку самої литовської літератури.

Азейбарджанською почав звучати Франко в 1941 році. Зараз уже перекладено повість «Борислав сміється», поезії «Каменярі», гімн «Наймит», притчі.

Сьогодні митці вчаться у великого письменника бути громадянами, всією силою таланту служити своєму часові, сприяти своєю творчістю у розв'язанні пекучих проблем сучасності, все життя зміцнювати мости дружби між народами, ширити ідеї гуманізму. Ім'я Івана Франка сьогодні в ореолі слави і визнання.

• Проект завершується буктрейлером «Народе мій! До тебе я ще верну!»

ІХ. Домашнє завдання:

• Підготувати п’ять питань за біографією та діяльністю І.Франка.