Нескорена Дочка Прометея

Про матеріал
На уроці розширенно та поглибленно знання учнів про геніальну доньку українського народу - Лесю Українку та вплив родини на формування її таланту, узагальнено знання учнів з теми.
Перегляд файлу

Тема.  Нескорена Дочка Прометея.

 

Мета:  розширити й поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі

Українки, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як людину, митця,

громадянина; визначити роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці, розвивати вміння аналізувати й узагальнювати факти, потяг пошукової творчості; вдосконалювати вміння висловлювати свої думки; формувати соціальну, полікультурну, комунікативну, творчу компетентності; виховувати в учнів активну життєву позицію та патріотичні почуття на прикладі життя Лесі Українки.

 

Тип уроку :  засвоєння нових знань

 

Форма проведення:  урок – дослідження

 

Обладнання:  портрет Лесі Українки, виставка її творів, ілюстрації до творів, презентація «Леся Українка – геніальна донька українського народу», мультимедійний проєктор.

 

      Як умру, на світі запалає

      покинутий вогонь моїх пісень,

      і стримуваний пломінь засіяє:

      вночі запалений, горітиме удень.

          Леся Українка

 

Хід уроку

 

І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 

ІІ. Учитель.

  Лесю Українку – славетну й улюблену письменницю, феноменальну жінку у світовій культурі можна охарактеризувати її поетичним образом – «світло нагірне». Нагірною проповіддю було її слово, що будило від летаргійного сну націю.

  Вона прожила прекрасне й складне життя. Доля подарувала їй щастя залишити слід на землі.

  Її називають Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, квіткою Ломикамінь, Дочкою Прометея!

  А вона – як зоря, яка спалахнула і згасла.

  Але якою ж була поетеса як людина, як член сім’ї, яким було її оточення? За порадою Гете, щоб збагнути поета, треба піти в його край. Отож і ми підемо до Лесиного краю, а провідником в цей чарівний світ будуть спогади, листи, старенькі фотографії.

  • 25 лютого 1871 р. в Новограді-Волинському (Звягелі) народилася Лариса

Петрівна Косач.

 

Олесь Гончар

« Росла й виховувалась Леся в середовищі демократично настроєної української

 інтелігенції: дід Лесин був декабристом, тітки – пов’язані з народовольцями, дядько Лесі Михайло Драгоманов – улюблений наставник Лесі, змушений жити в еміграції. Друзями родини були такі знамениті люди, як родина композитора Миколи Лисенка, драматурга Михайла Старицького. Батько – Петро Антонович Косач, юрист-науковець, а мати – відома українська письменниця Олена Пчілка.

  Рідна мова, пісня, казка, українські звичаї становили ту родинну атмосферу, у якій зростала Леся».

 

Спогади Ольги Косач – Кривинюк (сестра Лесі)

  «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею, вони обоє були лагідні і добрі безмежно… Обоє були надзвичайно стримані й терплячі, витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові. Була в батька й Лесі це одна спільна риса і вони однаково високо цінували людську гідність. Леся була всього на півтора року молодша за свого брата Михайла. Вони змалку були найщирішими друзями: разом бавилися, разом читали, разом вчилися».

 

Спогади Олени Пчілки, мати Лесі

  «Наступив час, коли діти підросли, і ми стали думати про те, що з Колодяжного на деякий час доведеться переїхати до Києва. На зиму року 1881 – 1882 ми й переїхали сюди: я з дітьми, чоловік залишився на службі в Ковелі. Жили ми тоді в Києві дві зими, а на літо виїжджали до Колодяжного».

 

Спогади Ольги Косач – Кривинюк

  «1881р. Леся в Луцьку пішла на річку подивитися, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Відтоді вона заслабла: в неї так дуже боліла нога, що вона, терпляча, плакала від болю. Од тої пори треба датувати початок Лесиної «тридцятилітньої війни» з туберкульозом, спочатку кістки ноги, а пізніше нирок і легень.

  У родині розуміли виняткову обдарованість Лесі, але сама вона з радістю виконувала всі родинні обов’язки. Вона на тільки керувала «республікою братів і сестер», а й сама брала участь у невідкладних роботах; говорила: «Будемо варити варення, солити огірки, збирати масло і сир для киян».

 

Спогади сестри Ольги

  «Влітку 1884 р. Леся з матір’ю, Михайлом та мною відвідує урочище Нечимне (нині Лісова Пісня, що біля Колодяжного). Навколишня природа захопила сестру. Дрімучий ліс. Ночували ми  в хатці селянина – дядька Лева. Тут, біля лісового озера, в сестри зародилася думка написати драму – феєрію «Лісова пісня», яку вона потім написала років через двадцять.

  Три дні проведені в оточенні незайманої природи, справили враження на все життя.

 

Учитель. А тим часом хвороба прогресувала.  Леся змушена була переносити важкі операції, місяцями бути прикутою до ліжка. А їй, молодій, так хотілося жити повноцінним життям.

 

Поезія «Давня весна» (учениця)

  Була весна, весела, щедра, мила

  Промінням грала, сипала квітки…

  Мусила через хворобу розстатись із своїм давнім другом – фортепіано.

  «Мій давній друже, мушу я з тобою розстатися надовго, жаль мені…»

  • Що вам відомо про щедрі обдарування Лесі?
  • Дев’ятнадцятирічна дівчина написала сестрі підручник з історії. Для цього

дядько Михайло Драгоманов надіслав їй німецькі та французькі джерела. Під назвою. «Стародавня історія східних слов’ян» вийшла друком 1918 року в Катеринославі.  Леся прекрасно грала на фортепіано, любить музику, часто грала свої власні імпровізації, мала драматичний хист.

 

Спогади Михайла Павлика

  «Леся так просто ошеломила мене образованнєм та тонким розумом. Я думав, що вона тільки в крузі своїх поезій, аж воно не так. На свій вік – це геніальна жінка… Ми говорили з нею дуже довго, і в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя».

 

Учитель.  Через хворобу Леся змушена була часто й надовго розлучатися з рідним краєм. В яких країнах вона лікувалася?

 

Учень.  Вона лікувалася на Кавказі, в Болгарії, Єгипті, Італії, Німеччині, Австрії. Але навіть вдалині від України її не полишають думки про народ, суспільство, місце митця в суспільстві.

 

Учитель.  З гордим розпачем переборювала поетеса фізичні болі, з якихось незбагненних джерел черпала духовну енергію, рішучість до праці до творчості.

  І коли до неї доходили звістки про страждання власного народу, то, як писала вона, «власне лихо здається якоюсь  химерою. Та цур йому, власному лиху, я про нього давно згадку закинула».

 

Поезія «Хто вам сказав, що я слабка» (учениця).

  Хто вам сказав, що я слабка,

  Що я корюся долі?

  Хіба тремтить моя рука?

  Чи пісня й думка кволі?

  Ви чули, раз я завела

  Жалі та голосіння, -

  То ж була буря весняна,

  А не сльота осіння.

  А восени… яка журба,

  Чи хто цвіте, чи в’яне,

  Тоді й плакучая верба

  Злото – багряна стане.

  Коли ж суворая зима

  Покриє барви й квіти –

  На гробі їх вона сама

  Розсипле самоцвіти.

 

Учитель.  Олена Пчілка говорила, що вона дала своїй доньці все: талант, освіту, літературну долю. Ось тільки щастя не дала, не змогла, не судилось…

  Про трагедію в особистому житті поетеси розкажуть учні.

Учні.  І все ж геніальна поетеса була жінкою, яка пізнала красу кохання й тягар смерті. 1901 р. – шлях її проліг до Білорусії. Там, у Мінську, помирав від сухот чоловік, який став дуже дорогим для Лесі. Його звали Сергій Мержинський.

  Знову наставала ніч. Утомлена жінка сиділа біля постелі помираючого. Він нервувався і вже вкотре примушував заглядати до поштової скриньки.

  Коли не було там листа, вона раділа, але сьогодні лист був… І сьогодні вона буде читати його, ковтаючи сльози, а потім, коли Сергій попросить, напише відповідь. Відповідь жінці, коханій Сергія, того Сергія, заради якого вона забула про власну хворобу.

  Леся кохала, а він – ні. Леся ставала багатшою цією любов’ю, вона ніби дихала нею, незважаючи ні на що.

  Вона знала: це найбільше, найяскравіше кохання в її житті. Було нестерпно боляче, але вона жила. Свою поему «Одержима» поетеса написала саме в ту ніч, коли помер Сергій, і вона сама сиділа з ним до ранку.

 

Учитель.  Маєте можливість познайомитись із чудовою поезією в прозі, із молитвою саможертовної любові Лесі Українки. (Учитель читає лист до Сергія Мержинського на фоні музики).

  «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, мій бідний, зів’ялий квіте. Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко легко, але не відмінно, невідборенно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу! Мій друже, мій любий друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя».

 

Учениця.  25 липня 1907 року Леся одружилася з Климентом Квіткою – українським фольклористом. Тепер настала її черга бути коханою. А через 6 років Леся померла, так і не зазнавши щастя взаємної любові.

 

Учитель.  1 серпня 1913 року, м. Сурамі (Грузія).

  Світ опускався на коліна,

  Камінний він хилився ниць,

  І прилітала Україна

  До мертвих Лесиних зіниць.

  Над всі недолі та потали,

  Над страти всі та над бої

  Безсмертя Лесине вростало

  В народ, що народив її.

  І квола, невисока жінка

  Лице підводила бліде.

  Народжувалась Україна

  Для світу, що над смерть гряде.

 

На дошці таблиця «Запам’ятай»

Збірка «На крилах пісень» - 1893 р.

Збірка «Думи і мрії» - 1899 р.

Збірка «Відгуки» - 1902 р.

 

ІІІ. Узагальнення.

Дидактична гра «Незакінчене речення»

  • Батьківщина Лесі – це … (Новоград – Волинський).
  • Леся прожила… (42 роки).
  • Батько П. А. Косач був… (юрист).
  • Мати Олена Пчілка – це … (українська дитяча письменниця).
  • У сім’ї було… (шестеро дітей).
  • Найбільше Леся дружила з… (Михайлом).
  • Леся вела боротьбу з хворобою протягом… (тридцяти років).
  • Зо всіх шістьох дітей Леся найбільш була подібна і вродою, і вдачею до … (до батька).
  • Леся мала великий талант не тільки до літератури, але й … (драматичний хист).
  • Серед найближчих людей, які збагатили душу й розум Лесі, був… (дядько Михайло Драгоманов).
  • Леся знала скільки мов?.. (більше десяти).
  • Творча спадщина Лесі складає… (три збірки).
  • Одного разу Леся відвідала з мамою урочище Нечимне. Казковий світ його запав у душу. Який твір виношувала в своєму серці Леся впродовж 20 років?.. («Лісова пісня»).
  • Хто сказав про Лесю «На свій вік – це геніальна жінка»? (М.Павлик).

 

Дидактична гра «Уважний читач»

  • Старший брат Лесі у літературі відомий під псевдонімом… (Обачний).
  • Дослідник Іван Денисюк  називає три університети, в яких навчалася Леся Українка… (це волинський, домашній, сільський).
  • Скільки років було Лесі, коли вона написала свій перший вірш «Надія»?..
  • Яка риса характеру, культивована в родині Косачів, стала визначенням всіх дітей?.. (працьовитість).

 

Складання інформаційного ґрона

 

 

Л   геніальна поетеса України

Е

С   щедро обдарована, талановита

Я 

   високоосвічена

У

К   працьовита

Р

А   мужня і незламна, сильна духом

Ї

Н   шляхетна і добра

К

А   вірна донька свого народу

 

 

ІV. Рефлексія.

  • Що найбільше вразило?
  • Які риси характеру Лесі тобі найбільше імпонують?
  • Як ви розумієте слова Лесі; «Ні! Я жива, я буду вічно жити,

Я в серці маю те, що не вмирає».

 

V. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять «Сontra spem spero»

docx
Додано
13 серпня
Переглядів
53
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку