Проект "Типологія виробів із шкіри"

Про матеріал

Мета: -ознайомити учнів з одним із перших людських ремесел;

-показати типологію виробів із шкіри;

-організувати обговорення проблеми: «Що є

доцільнішим: придбання виробів із шкіри чи її замінника еко-шкіри?».

Завдання: акцентувати увагу учнів на основних етапах і способах сучасного шкірного виробництва.

Очікувані результати: -усвідомлення дітьми складності процесу

обробки шкіри та виготовлення виробів із неї;

-озброїти дітей знаннями, які б дали їм змогу зробити вибір на користь натуральної шкіри, чи її замінника еко-шкіри.

Перегляд файлу

 

Проект учнів 7-А класу

 

Назва проекту: «Обробка шкіри»

Мета: -ознайомити учнів з одним із перших людських ремесел;

            -показати типологію виробів із шкіри;

            -організувати обговорення проблеми: «Що є       

             доцільнішим: придбання виробів із шкіри чи її замінника                                                                                         еко-шкіри?».

Завдання: акцентувати увагу  учнів на основних етапах і способах сучасного шкірного виробництва.

Шляхи реалізації проекту

 

1.

Шкіра-це натуральний матеріал, якому характерні міцність і довговічність.

 

 

2.

З історії виробництва шкіри.

 

 

3.

Основні етапи і способи виробництва шкіри(презентація).

 

 

4.

Типологія виробів із шкіри(презентація).

 

 

5.

Еко-шкіра. ЇЇ доцільність.

 

 

 

 


Очікувані результати: -усвідомлення дітьми складності процесу

обробки шкіри та виготовлення виробів із неї;

-озброїти дітей знаннями, які б дали їм змогу зробити вибір на користь натуральної шкіри, чи її замінника еко-шкіри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1стор.

Шкіра – це популярний натуральний матеріал, якому характерні міцність, еластичність та довговічність. Отримання його відбувається шляхом вичинки шкір тварин. Може здійснюватися як у приватних господарствах, так і на пром. підприємствах. Застосовується в різних сферах: від взуттєвого і меблевого виробництва до створення книжкових палітурок та навіть шпалер.

Кілька слів про історію. Технологія виробництва шкіри (вичинка та обробка) правомірно вважається одним з перших людських ремесел, яке здійснювали ще тисячі років тому. Перші свідчення цих процесів датуються XIII століттям до н.е. Полювали на тварин задля збагачення м’ясом і жиром. Але перед вилученням цих матеріалів за допомогою гострого кремнію/кремнієвих ножів здирали шкури, які використовували, головним чином, для створення перших варіантів взуття (обмоток, сандалій)

 

 

 

Основні етапи і способи сучасного шкіряного виробництва

На сьогодні знаходять застосування як історичні способи виготовлення, так і інноваційні.

Першим і дуже важливим етапом вважається обробка шкірсировини. Найбільш високоякісна – коров’ячі шкури. Крім цього, застосовують шкури кіз, овець, свиней, пітонів, крокодилів і т.д. Варто відзначити, що якість сировини впливає на кількість виробничих етапів: що якіснішим є матеріал, то менше роботи з ним передбачається.

Трансформація шкури тварини в готову шкіру, в цілому, містить три основні стадії:

  1.                          Відмочувально-зольні процеси вичинки (консервування, відмочування, зоління).
  2.                          Підготовка (забирання вовни, міздріння, чистка лиця, знезолення, протравлення, бучення, промивання, дублення).
  3.                          Хім. обробка, фарбування та жирувальні процеси.

Також окремо можна виділити розкроювання сировини й готових шкір.

Результатом усього цього технологічного процесу і є шкіра, тобто шкіряне виробництво є перетворенням шкури в готову шкіру.

 

 

 

 

 

 

 

2 стор.

 

 

 

 

Типологія виробів зі шкіри

Обладнання інтер'єру — рід шкіряних виробів для декорування стін на оббивки меблів, виготовлених міськими цеховими майстрами та сучасними художниками декоративно-прикладного мистецтва.

Кордибани (від назви м. Кордова, Іспанія) — типологічна група шкіряних шпалер, оздоблених тисненням, розписом і позолотою, переважно рослинною орнаментикою.

Оббивочна шкіра — тип декоративної шкіри для оббивки диванів і крісел, прикрашена тисненням або розписом.

Настінні прикраси — типологічна група сучасних шкіряних плакеток, декорованих тисненням, інкрустацією, випалюванням, розписом і под.

Одяг — рід шкіряних виробів, прикрашених вишивкою, аплікацією, ажурним вирізуванням. Поділяється на типологічні групи: головні убори, верхній плечовий одяг і взуття. Доповнення до одягу — рід виробів зі шкіри, пишно декорованих тисненням, аплікацією, металом, плетенням тощо. Сюди входять такі типологічні групи виробів — паски, торбинки й прикраси. Паски — шкіряні вироби для підперезування у поясі й закріплення поясного одягу. Паски різняться шириною й оздобленням. У Карпатах вузькі пояси називали букурійками, а широкі — чересами. Череси виготовляли різної ширини: на одну пряжку — пасок, на дві — малий ремінь, на три — великий ремінь. До цієї типологічної групи входять також ремінці для годинників, зап'ястні ремінці і т. ін.

Торбинка — це шкіряні вироби з пасом для транспортування предметів. У Карпатах розрізняють чоловічі торбини  табівки XVIII ст. квадратні, у XIX ст. півкруглі), прикрашені набиваним металом. У них носили курильне приладдя. Торбинки менших розмірів називали ташками. Ix зовнішній бік суцільно вкривали бляхою із сітчастим орнаментом. Вони служили скоріше прикрасою. Маленьку торбинку, стяг нуту у верхній частині й прикріплену до паска, називали калиткою, оздоблювали капелями й китицями. Сучасні чоловічі й жіночі торбинки за багатством форм утворюють окремі типологічні підгрупи (сумки, портфелі, дипломати, валізи тощо).

Прикраси — група сучасних виробів, функціонують як доповнення до жіночого святкового одягу: кулони, брошки, паски, браслети, півобручі до волосся, декоративні квіти і т. ін.

Дрібні особисті речі — невеликий рід шкіряних виробів галантерейного характеру (капшуки, гаманці, портмоне, футляри для окулярів, ключів та ін.).

Знаряддя праці — рід виробів, представлений єдиною типологічною групою предметів упряжі. Лимарі колись виготовляли хомути, гужі, черезсідельники, шлеї, сідла, сіделка, віжки, посторонки, нашийники (нашильники), нагрудники, дуги, батоги і под. Майстри пишно прикрашали святкову упряж металевими кільцями, пряжками, «кониками», латунними бляшками, вовняними китицями, хомут розцяцьковували металевими ґудзиками тощо.

Палітурні предмети поділяють на дві типологічні групи: обкладинки й коробки. Обкладинки переплітають шкірою й оздоблюють тисненням, аплікацією, розписом (книги, альбоми, папки). Коробки різної величини й форми прикрашають тисненням, випалюванням, розписом (для зберігання документів, фотографій, дрібних реліквій тощо).

Що краще купувати-вироби з натуральної або штучної шкіри-вирішувати вам. Я для себе вибір зробила.І він – не на користь  шкіри.Зараз море різноманітних практичних тканин,красивих ,легких у догляді і недорогих. До того ж процес їх виготовлення завдає набагато меншого збитку довкіллю.

3 стор.

 

 

.

 

 

 

doc
Додано
7 листопада 2018
Переглядів
1675
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку