Проєкт " Визначні місця Вищетарасівки"

                                    Вищетарасівський ліцей,

                                     Нікопольський район,

                                  Дніпропетровська область

ПРОЄКТ

«ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ ВИЩЕТАРАСІВКИ»

Керівник проєкту  Чаманова Інна Миколаївна, учитель української мови та літератури

-         2023 рік-

Суть проєкту:

Історія краю, або краєзнавство, один з найцікавіших напрямів сучасної науки. Обумовлено це тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, котра прагне дізнатися, що відбулося на землі, де вона народилася і живе. Любов до Батьківщини починається із конкретних знань, знань про село, вулицю, місцевість, де проходять дитинство і юність.

Тому одним із пріоритетних завдань виховної роботи зі школярами є залучення їх до відкриття істин, які не відомі ще їм. Особливістю вивчення краєзнавства є те, що учні самі стають дослідниками. А це виховує в них не тільки інтерес, а й повагу до історичних фактів, любов до рідного краю.

Мета і основні завдання проєкту:

1. Зібрати матеріал про історію рідного краю (Заломи, Червонянську балку).
2. Дослідити історію назв Заломи та Червонянська балка на основі наукових джерел, легенд та переказів, спогадів жителів села Вищетарасівка.
3. Вивчити топонімічний матеріал місцевостей Заломи та Червонянська балка.
4. Зібрати природний матеріал даної місцевості для гербарію.
5. Глибше познайомитися з природними умовами і ресурсами рідного краю.
6. Сприяти вихованню патріотичних почуттів,  культури поведінки в природі, естетичних почуттів; сприяти формуванню екологічної культури особистості.
7. Формувати уміння та навички пошукової роботи.

Актуальність

обраної теми проєкту полягає в тому, що сучасна школа має формувати духовно багату особистість, якій притаманні глибока любов до рідного краю та повага до тих, хто залишив помітний слід в історії. За легендами і переказами, місцевість Заломи (наукова назва Тарасове Гульбище) пов’язана із запорізьким козацтвом. У книзі «Савур-могила» є легенда про те, як козаки з Великого Лугу припливали в гості до Тараса і там по три дні пили, гуляли, а потім шапками з дна моря носили пісок у Заломи.

 Козаки – славні лицарі України – відважні, дотепні, кмітливі й веселі – відчайдушно боронили рідний край від ворога, але уміли й повеселитися, погуляти.

 Інтерес до минулого рідного краю, прагнення пізнати свої пракорені – це невід’ємні складові сучасних школярів, як сказав М. Т. Рильський: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього».

Тривалість проєкту – 2 місяці

Учасники проєкту: учні 11 класу

Керівник проєкту: Чаманова Інна Миколаївна

Проєкт має регіональне значення

Опис матеріалів проєкту

1. Заломи. Наукова розвідка. Уривок з книги Д. І. Яворницького «Запорожье в остатках старины и преданьях народа». – К.; Веселка, 1995. – 225.
2. Тарасове Гульбище. Савур – могила. Легенди й перекази Нижньої Наддніпрянщини. – К.: Дніпро, 1990.
3. Заломи. Поезія, написана за мотивами легенди «Тарасове Гульбище». Автор – Боровик Г. І.
4. Спогади про Заломи Кузькіної Раїси Яківни, яка проживає у селі Вищетарасівці.
5. Спогади про Червонянську балку Чорної Галини Григорівни, яка проживає у селі Вищетарасівці.
6. Спогади про Червонянську балку Недавньої Галини Матвіївни, яка проживає у селі Вищетарасівці.

Розподіл доручень

1. Учні Миршевий Тимур, Філатова Наталя досліджують історію назв місцевостей Заломи та Червонянська балка.
2. Учні Кричун Євгенія, Баєва Вікторія, Щека Вікторія, Ковальов Тарас опитують жителів села Вищетарасівки та записують їх спогади, пов’язані з місцевостями Заломи та Червонянська балка.
3. Учні Токовенко Кирило, Лучковська Софія, Яременко Ірина збирають природний матеріал у Червонянській балці та Заломах і виготовляють гербарій.

Очікувані результати

1. Розвиток пізнавальних інтересів учнів та їх пошукової діяльності.
2. Зацікавлення учнів краєзнавством, прагнення до нових відкриттів.
3. Формування патріотичних почуттів та екологічної культури учнів.
4. Формування вміння бачити прекрасне і цінувати його.
5. Поглиблення навичок роботи з комп’ютером та додатковою літературою.
6. Створення творчої атмосфери, розвиток умінь і навичок співпраці в групі, розвиток уміння спілкуватися.

Методи та прийоми

1. Визначення проблеми (теми, завдань).
2. Створення команди.
3. Збір матеріалу.
4. Дослідження історії походження назв Заломи, Червонянська балка.

До роботи над реалізацією проєкту залучили учителів – координаторів:

заступник директора з виховної роботи Реут С. О.;

учитель біології Воронцова В. П.;

учитель історії Щека Н. А.

ЗАЛОМИ

  На правім березі Дніпра

  Здаля видніється гора,

  А біля неї на осонні

  Розкинулись старі Заломи.

  Легенда поміж нас живе,

  В давно минуле кличе, зве,

  Малює в збудженій уяві

  Ті дні давно забуті, славні.

  І ожива козак Тарас,

  Що заснував село до нас,

  На морі видно байдаки,

  Пливуть завзяті козаки.

  Великий Луг сховавсь за обрій,

  Ген позаду  курені,

  Лунають з вітром навперейми

  Веселі реготи й пісні.

  Тарас друзяк гарно приймав,

  Горілку з медом подавав,

  Пили, співали, танцювали,

  Чобітьми куряву здіймали.

  Тоді Тарас їх зупиняв

  І їм такий наказ давав:

-         Годі, братове, пил місити,

Пора піску вже наносити.

Із дна Дніпра жовтий пісок

В шапках, пеленах сорочок

Козаки з реготом носили,

Старалися зо всеї сили.

А потім знову всі гуляли,

Тараса добре звеселяли.

З піску, що козаки носили,

Заломів стародавніх схили.

Поезія написана за мотивами легенди «Тарасове Гульбище» учителем української мови і літератури Боровик Г. І.

 «Ниже балки Червонной, по правому берегу Днепра, начинаются так называемые заломы, - это нечто обвалов, находящихся среди гор и покрытых лесом. Место очень грандиозное, очень живописное и очень удобное для тех, кто желал бы скрыться в нём от кого-нибудь. Здесь есть такие расщелины, весьма искусно задрапированные самой природой, в которые легко проваливается не только мелкий скот, но даже и крупный, коровы и лошади.

Лет девять тому назад, - рассказывал мне один старик с. Беленького, - ходила между заломами лошадь моего соседа; все видели, что она там ходила, но потом вдруг, неизвестно куда, пропала. Искали долго, но так и не нашли, сочли, что цыгане украли. Прошло года три; как-то мой мальчик выгнал телят пасть на заломы. Ходили они, ходили, вдруг один телёнок неизвестно куда исчез. Прибегает домой и плачет: «Тату, теля пропало». Побежал я искать. Ходил – ходил по заломам, нет.

 Потом как-то забрался в кусты, слышу, что-то стонет. Туда, смотрю, между кустами какая-то расщелина. Заглядываю я в ту расщелину, а там огромная пустота, вхожу в пустоту и вижу своего телёнка и тут же остов лошади, пропавшей три года тому назад. Много хлопот стоило потом вытащить бедного телёнка из этой пещеры».

 Кроме таких ям, на заломах есть ещё одно место, носящее название Гульбища; это высокий, но узкий отрог горы, идущий от севера к югу и отделённый с обеих сторон огромными обвалами, закрытыми лесом. На нём будто бы стоял когда-то большой каменный стол, а около стола – каменные лавки. Народное придание гласит, что это было самое облюбованное место у запорожцев. Сюда они собирались «гулять», для этой цели будто бы устраивали в  одном из обвалов, что с правой стороны Гульбища, винный погреб для склада в нём бочек водки, вина и мёда, запиравшийся огромной железной дверью; а на самой вершине Гульбища поставили каменный стол с такими же лавками вокруг. Тут они пили, ели, прохлаждались и с огромной высоты горного острога любовались широким и далёким Днепром да густым непроглядным лесом излюбленного «Батька-луга». Что запорожцы здесь действительно бывали, это видно из надмогильного хреста, который некогда стоял на самом возвышенном месте заломов, а теперь неизвестно кем разбит и сброшен вниз, к берегу Днепра».

«К.о.з.а.к.ъ  т.и.т.а.р.о.в.с.к.о.г.о  к.у.р.е.н.я»

Д. И. Яворницкий. Запорожье в остатках старины и преданьях народа, - К.: Веселка, 1995. – 225.

ТАРАСОВЕ ГУЛЬБИЩЕ

 На правому березі Дніпра, якраз навпроти села Скельок, є велика місцина з піщаним насипом. Люди називають її Тарасовим Гульбищем (сучасна назва Заломи). Діди розказують, що нібито в старовину, ще як були козаки, жив недалеко від цього урочища запорожець Тарас. Нікого в нього не було: ні жінки, ні дітей.

 То оце як стане йому сумно в курені сидіти, він вийде та як свисне-свисне, а тоді ще як крикне-крикне – так по всій плавні аж луна піде. То в нього був такий знак для товаришів, що жили на Великому Лузі. Після того свисту й крику дивись: так і сунуть каюками через Дніпро до Тараса козаки. А він викотить кілька бочок горілки, меду – понастановляє і почнеться гульбище.

 П’ють, співають, танцюють, аж курява підніметься. Тоді було Тарас зупинить товариство і каже: «Треба, хлопці, з Дніпра піску наносити, щоб під ногами не куріло».

 І давай козаки пісок носити шапками і сорочками.

 Наносять, а потім знову гулять. Та отак по тижню і по два гуляли, Тараса розвеселяли.

 Ото з наношеного козаками піску і насип зробився.

Савур-могила. Легенди й перекази Нижньої Наддніпрянщини. – К:- Дніпро, 1990.

СПОГАДИ

 «Заломи? Та хто із тарасівців про них не чув і не знає?! Хіба що діти не знають. А люди старшого покоління всі там бували. Адже це улюблене місце для відпочинку. Місце живописне, приваблювало й приваблює відпочиваючих своєю красою. Та й знаходяться Заломи на березі Каховського моря. А колись там протікав Дніпро. Чудовий краєвид відкривається тим, хто захотів відпочити з друзями чи в колі сім’ї. Кажуть старожили, що в селі живе легенда, пов’язана із засновником села козаком Тарасом та його побратимами з Великого Лугу.

 Любили козаки відпочивати в Заломах, пили, гуляли, танцювали, побратима-Тараса розвеселяли.То, кажуть, через це Заломи ще називають Тарасовим Гульбищем».

Зі спогадів Кузькіної Раїси Яківни, яка проживає в с. Вищетарасівці на вул. Лікарняній, 6.

ЧЕРВОНЯНСЬКА БАЛКА

 Згадка про Червонянську балку є в історичних джерелах: «Здесь кінчаються владения А.П. Струкова. Пограничною линей служит балка Червонная, с правой стороны Днепра, имеющая до трёх вёрст длины, покрытая дубовым и грушевым лесом.

 Ниже балки Червонной, по правому берегу Днепра, начинаются так называемые заломы».

Д. І. Яворницький. Запорожье в остатках старины и преданьях народа. – К.: Веселка, 1995 – 225.

СПОГАДИ

 «Колись давно, коли ще балки не було, а була річка, рибалки будували собі будиночки, які б захищали їх від вітрів, бур, негоди. В цих своєрідних укріпленнях вони сушили одяг, лагодили човни. Місце дуже подобалось рибалкам. Воно знаходилося за бором, який насадили жителі села, щоб озеленити цю місцевість. Ось тому і селище, яке утворилося пізніше назвали Червоними заборами.

 Ще пригадую, що геологи до революції робили розкопки в тій місцевості, де зараз Червонянська балка. Вони знайшли там поклади міді. Спочатку говорили, що міді було багато. Але пізніше, зробивши аналіз ґрунту, визначили, що мідь знайшли у невеликій кількості. Сама земля, де розпочиналась балка, була червоного кольору. Балку назвали Червонянською».

Зі спогадів Чорної Галини Григорівни, яка проживає у с. Вищетарасівці по вул. Перемоги,буд.83.

 «В усі часи на нашу Україну нападали вороги. Вони грабували землі, вбивали мирних жителів і всіми силами намагались нав’язати людям свої порядки, встановити свою владу. У ворогів була мета – стерти Україну з лиця Землі.

 Лютим ворогом українського народу були турки й татари. За часів запорізького козацтва вороги здійснювали страшні напади на наші землі.

 Пливли вороги на своїх човнах до великих порогів, побудованих козаками. Український народ завжди славився своєю винахідливістю. Лише козаки знали, як, потрапивши в пороги, лишитися живими. У порогах були своєрідні ходи, відомі тільки козакам.

 Турки й татари пливли до цих порогів і їхні човни розбивались об них. Пороги були червоними від ворожої крові. Козаки їх називали «запорами», а пізніше люди перефразували – «заборами».

 Минув час. Вже давно в минулому звитяжні походи наших славних лицарів, козаків. В серцях людей і пам’яті вони житимуть вічно.

 Селище, утворене на місці порогів, названо Червоними заборами».

Зі спогадів Недавньої Галини Матвіївни, яка проживає у с. Вищетарасівці на вул. Учительській, буд.14

ВИГОТОВЛЕННЯ ГЕРБАРІЮ

Правий берег Дніпра в бік Червонодніпровки. Кручі, зелений лісний масив 'Заломи'. Виділявся мис з крутим спуском до води і площадка на ньому, де відпочивали. Цей мис з площадкою називали Гульбище. Пов'язували це з історичним козацьким минулим села - на Гульбищі начебто відпочивали Запорозькі козаки в перервах між ратними походами.

Ми - випускники 1958-го року в Заломах на Гульбищі зустрічали СВІТАНОК СВОГО НОВОГО ЖИТТЯ!!!

Cпогади Жажка Петра Аніпатовича, який в даний час проживає в м. Мукачеве.