Проект "Жнива розпачу" пам'ять про Голодомор

Проект «Жнива розпачу»

Мета: поглибити знання в учнів про Голодомор як геноциду Українського народу, його причини, перебіг і наслідки;

• виховувати почуття стурбованості долею невинних жертв тоталітарного режиму, навчати сприймати чужу біду та біль як свій власний;
• залучення учнівської молоді до меморіальних заходів із вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, зокрема Всеукраїнської акції “Запали свічку”.

3 етапи проекту:

1. Фотоконкурс «Жнива розпачу» (додаток 1);
2. Майстер-клас з виготовлення підсвічників (додаток 2);
3. Фото виставка «Жнива розпачу» (додаток 3);
    

Додаток 1

Фотоконкурс «Жнива розпачу»

 До участі запрошується молодь закладів загальної середньої та позашкільної освіти віком від 12 до 17 років.

Умови конкурсу:

• учасник надсилає до 3-х фотографій разом з заявкою на електронну адресу: ___________________________;
• Фотознімки повинні бути виконані в чорно-білій гаммі кольорів (допускається акцентуація кольору – світлина чорно-біла і висвітлений ще якийсь 1 колір на вибір учасника);
• Розмір фото: 29х21 см оформлене в паспарту білого кольору формату А3.
• Назва фотознімку має відповідати вказаній назві у Заявці;
• У фотознімках повинно бути висвітлено трагедію Голодомору в Україні (постановочні кадри, в яких показане минуле, натюрморт, портрет та ін.);
• В конкурсі Не прийматимуть участь архівні фото часів Голодомору;
• До фото додається анотація - короткий опис ідеї зробленого знімку (певна історія, реальна або художня, про трагедію минулих років, часка якої показана на фото). Розмір опису: півсторінки друкованого тексту: розмір 14 пт, шрифт Times New Roman.

Найкращі 33 фотознімка будуть презентовані на виставці «Жнива розпачу.

Приклади оформлених фото:

Додаток 2

Майстер-клас з виготовлення підсвічників

Матеріали: скляні баночки, пляшечки різного розміру, акрилові фарби червоного, кремового, золотого кольорів, спонжики, губки, пензлі для малювання, тоненькі стрічки чорного, червоного, жовтого, синього кольорів (для оздоблення), лак, фен (для швидшого підсушування).

Хід роботи:

1. За допомогою спонжів, губки та пензлів нанести фарбу одного кольору на пляшку. Підсушити її феном.
2. За допомогою тоненького пензлика нанести малюнок: герб України, колоски пшениці, роки голодомору тощо.
3. Після того, як фарба на пляшечці повністю підсохла, вкрити її лаком та залишити до повного висихання (можна підсушити феном).
4. Оздобити пляшечку стрічками. Підсвічник готовий.
   
   Приклад:

Додаток 3

Сценарій фотовиставки «Жнива розпачу»

Обладнання: ноутбук, проектор, колонки, мікрофон, тумби для встановлення підсвічників, фотовиставка.

-Доброго дня, учні, студенти, викладачі, активісти та всі не байдужі, які зібрались сьогодні у цій ошатній залі. Цього день щороку ми вшановуємо пам’ять про страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів.

«Україну можемо втратити!» — писав переляканий Сталін влітку 1932 року. Він боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

Щоб не втратити, він вирішив стратити Україну. Стратити як уособлення всього, що ненавидів диктатор — свободи, самодостатності, культурної унікальності. Попри інформаційну блокаду, яка приховувала злочин, — це була публічна страта. Про неї знали приречені на загибель, знали в межах Сталінової імперії, переповідаючи пошепки жахливі подробиці. Про неї керівництву своїх держав доповідали закордонні розвідники та дипломати, писали відважні журналісти у світових медіа.

Саме тому протягом листопада місяця учні закладів загальної середньої та позашкільної освіти Буковини готували власні світлини, які представлені на сьогоднішній виставці «Жнива розпачу». Завданням для учасників постало не просте: вони мали показати в умовах сьогодення Україну, яка переживала одну з найстрашніших сторінок в історії народу. Зовсім скоро ми познайомимось з найкращими роботами ближче.

 А поки дозвольте представити наших партнерів, які допомагали нам в реалізації проекту «Жнива розпачу», а також гостей:

_____________________________________________________________

______________________________________________________________

Хочу запросити до слова: _________________________________________ ____________________________________________________________________

Вбивство цілого народу без війни у мирний час мало залякати інших, засвідчити всемогутність і безкарність «вождя народів». Голод обраний як зброя геноциду дав Сталіну можливість не лише забрати життя у мільйонів українців, але вбити тих із них, хто пережили масове вбивство.

Але не судилось Сталіну в повній мірі втілити бажане. Сьогодні ми познайомимось з п’ятьма постатями, які пережили голод. І перший з них

Василь Барка, увага на екран:

*Відео: «Незламні. Василь Барка»

______________

*усі відео та історична довідка для сценарію взяті з сайту Інституту національної пам’яті України. Відео матеріали знаходяться в розділі проекту «Незламні».

Вбити їх як українців – ось головна мета. Ті, хто вижили, добровільно позбавлялися власної мови, культури, традицій, переплавлювалися у безликий «совєтський народ». Вбити їх як людей: перетворити в істот, позбавлених почуття гідності, понизити до рівня тваринного існування, а згодом вмонтувати в якості гвинтиків у тоталітарну машину. Тому результатом Голодомору стали не лише мільйони вбитих та опустілі українські домівки, але й спустошені душі тих, хто пережив 1933-й.

Увага на екран:

Відео: «Незламні. Нонна Ауска»

Пам’ять про страшну трагедію української нації повинна жити вічно. Саме тому наші юні учасники готуючи свої роботи також писали невеличку історію до своєї світлини. Хтось прислав нам один знімок, а є й такі учасники, які розробляли цілу серію фото. Безперечно всі вони молодці. Та я впевнена, що кожному з них, допомагав їх мудрий керівник, наставник. Отже я запрошую ___________________________________ для вручення грамот Департаменту освіти і науки учасникам Чернівецького обласного фотоконкурсу «Жнива розпачу», який присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору в Україні.

НАГОРОДЖЕННЯ

-Поаплодуємо ще раз нашим художникам, вони того варті.

Повернемось до історії.

Люди боялися згадувати жахи, свідками яких стали. Боялися не лише тому, що очікувало покарання. Їм боляче було пригадувати себе інших, тих, якими вони були до 1932-го. Боляче було гадати, якими б вони стали, якби не Голодомор, що назавжди поламав їхні життя, позбавив можливості бути собою.

Увага на екран:

Відео: «Незламні. Олесь Гончар»

- Люди боялися згадувати жахи, свідками яких стали. Боялися не лише тому, що очікувало покарання. Їм боляче було пригадувати себе інших, тих, якими вони були до 1932-го. Боляче було гадати, якими б вони стали, якби не Голодомор, що назавжди поламав їхні життя, позбавив можливості бути собою.

Відео: «Незламні. Євгенія Сакевич-Даллас»

Проект «Жнива розпачу» окрім етапу фотоконкурсу, також мав на меті реалізувати акцію з виготовлення підсвічників. В реалізації нам допоміг Чернівецький обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді. Керівники гуртків Тетяна Омелянівна Дутчак та Діана Михайлівна Українець провели майстер-класи для діток, де вони виготовили зі скляних плашечок підсвічнички, які сьогодні прикрашають нашу виставку.

То ж запрошую до слова _____________________________________

___________________________________________________________

Давайте ж сьогодні усі разом запалимо свічки в пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору. Прошу підійти до стендів та запалити свічки.

Запалення свічок

А зараз давайте приєднаємось до загальнонаціональної хвилини мовчання

Хвилина мовчання

•              Вони не забували про Голодомор, але ця пам'ять не стримувала їх розвиток, а робила  сильнішими. Ці чоловіки та жінки знали, що  живуть не лише за себе, але й за мільйони інших, вбитих фізично чи духовно. Знали, що несуть у собі унікальну культуру, яку мають врятувати, щоб зберегти різноманітність світу.

Завдяки їм Сталін програв — Голодомор не зламав України.

Відео: «Незламні. Опанас Заливаха»

•              Після десятиліть нищення Україна звелася на ноги і в 1991-му поставила крапку в історії створеної ним імперії. І нині Україна впевнено зупиняє спроби відродити цю імперію.

Бо ми народ, який не зламали геноцидом.

На цьому офіційне відкриття фотовиставки «Жнива розпачу» завершується. Приємного перегляду.