«Проектна діяльність дітей з особливими потребами»

Науково-практичний семінар

«Проектна діяльність дітей з особливими потребами»

Засвоєння соціальних ролей дітьми з особливими потребами засобами проектних технологій

Дорощук М.М. педагог-організатор

КНЗ «Вишевицької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату»

Житомирської обласної ради

Засвоєння соціальних ролей дітьми з особливими потребами засобами проектних технологій.

В мальовничому куточку с. Вишевичі Радомишльського р-ну Житомирської області, в тиші багаторічних лип, на березі р. Тетерів розташований КНЗ «Вишевицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат». Це місце можна назвати зеленим острівцем, який з ранньої весни до пізньої осені потопає в листі та різнобарв’ї квітів.

В школі навчається 102 дитини з особливими освітніми потребами з 13 районів області.

Навчально-виховний процес забезпечують 37 педагогів, з них 29 мають вищу освіту (18 корекційних педагогів),  8 бакалаврів

На сьогоднішній день актуальною проблемою освітньої теорії і практики в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах є створення та впровадження нових технологій щодо становлення життєтворчого простору дитини, спрямованого на розвиток і саморозвиток соціально адаптованої людини, яка вміє розв’язати проблеми, прагне змінити на краще власне життя.

 Пересвідчившись у ефективності використання проектних  технологій в умовах спеціального закладу ,колектив успішно працює у цьому напрямку і вже має певний досвід роботи над проектами.

 Участь у проектній діяльності сприяє розвитку ключових компетенцій учня,життєвої компетентності в цілому, однак найважливішими напрямками застосування методу проектів для розвитку життєвої компетентності є розвиток соціальної та полікультурної компетенцій.

 Використовуючи технологію,  корекційний педагог допомагає зрозуміти учням, навіщо їм потрібні знання та де і як їх застосовувати. А це означає, що в майбутньому учні розвинуть здатність долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, тобто накопичать певний життєвий досвід.

 Повноцінно засвоїти життєві компетенції не є можливим, якщо дитина обмежена у своєму спілкуванні лише сім’єю чи спеціальним закладом, в якому вони перебувають. Тому в проектній діяльності ми постійно практикуємо зв’язок наших вихованців з позашкіллям, залучаючи до співпраці учнів ЗОШ, майстрів села, учасників сільської художньої самодіяльності,жителів громади.

 Адаптація  в  соціумі  ­ це  засвоєння  особистістю  соціального  досвіду  суспільства  в  цілому  і досвіду  конкретного  середовища,  до  якого  людина  належить.  Соціальна  адаптація  - ­специфічна форма соціальної активності, пов’язана зі входженням та приведенням об’єкта та суб’єкта особистості у відповідність до нових соціальних умов.

 Всім  дорослим,  дотичним  до  проблем  виховання  дітей  з  особливими  потребами,  слід   дотримуватись правил:

· дитина – повноправний  член суспільства,  вона хоче,  повинна і може брати  участь  у всьому багатогранному житті;

· дитина,  яка  має  особливості  розвитку,  може  бути  так  само  талановитою,  як  і  її  однолітки, що не мають проблем зі здоров’ям, але знайти свої дарування, розвити їх, приносити за їх допомогою користь суспільству. Їй заважає нерівність можливостей, яку обов’язково необхідно усунути;

 дитина  із  особливими  потребами  – не  пасивний  об’єкт  соціальної  допомоги,  а людина,  що  розвивається,  що  має  право  на  задоволення  різнобічних  соціальних потреб у пізнанні, спілкуванні, творчості.

      Таким  чином  педагогами закладу здійснюється   гуманний,  особистісно  зорієнтований  підхід  до  кожного  з вихованців з особливими освітніми потребами.

 У процесі роботи над проектом цінною є співпраця між учнями та вчителем. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.

 При входженні дитини в соціум засвоюються цінності і норми , дитина пристосовується до нових умов соціального буття, входить до певної соціальної спільності, групи, дитячого колективу та інше.

 Дитина виконуючи певне завдання, доручення, фактично виконує певну соціальну роль, входить у систему ситуацій, які вимагають реакції певних якостей, а отже сприяють її розвитку. Перехід дитини до нового виду діяльності обумовлює її входження в нові соціальні умови.

          Яскравим прикладом тісної співпраці дітей з позашкіллям став масштабний проект «Що знати і вміти – за плечима не носити».

  Проект мав шість напрямків для реалізації поставленої мети - створити умови для самореалізації сутнісних сил особистості у різних видах діяльності, розширити зону контакту вихованців з позашкіллям, сприяти засвоєнню учнями життєвих та соціальних ролей, практичному застосуванню дітьми набутих у процесі роботи над проектом знань та навичок; формувати комунікативну компетентність, розвивати естетичні смаки, виховувати шанобливе ставлення до історії та культури України. Адже на нинішньому етапі розвитку українського суспільства суттєве значення у виховному впливі на дітей та молодь має накопичена віками скарбниця етнічних цінностей, які слугують невичерпним джерелом формування свідомості, характеру, психічних особливостей кожної людини. До таких цінностей відносимо традиції, які вироблялися нашими попередниками довгі часи.

       Учасники проекту, працюючи в різних напрямках створювали спільний продукт діяльності, кожен з напрямків інтегрувався в інший. В результаті:

Група «екскурсоводів»:

Зібрали та оформили інформацію про традиційне українське житло.

Ознайомились із роботою екскурсовода Радомишльського краєзнавчого музею.

Провели зустріч з старожилкою села Предко К.К. з метою вивчення застосування старовинних речей у вжитку.

Підготовили екскурсію по шкільному музею «Світлиця».

Виготовили етимологічний словник з малюнками.

Результати роботи групи висвітлили в шкільній газеті.

Група «ремеслеників»:

Зібрали інформацію по традиційній та сучасній вишивці.

Провели зустріч з народною майстринею вишивальницею Мацапурою Н.М.

Випустили брошуру «Вишивка в поетичних рядках».

Виготовили подарунки для жінок села, що приймали участь у роботі над проектом.

Вивчили креативний вид сучасного мистецтва - нитковикладання.

Представили роботи учасників групи на шкільну постійно-діючу виставку.

Результати роботи групи висвітлили в шкільній газеті.

Група «модельєрів»:

Зібрали матеріал по українському народному одягу.

Познайомилися з особливостями національного одягу в різних регіонах України.

Пошили українські сценічні костюми.

Виготовили фартухи та нарукавники на замовлення групи «кулінарів».

Оволодіння вмінням якісного ремонту одягу.

Навчились створювати моделі сучасного одягу.

Результати роботи групи висвітлили в шкільній газеті.

Група «кулінарів»:

Зібрали рецепти традиційної української кухні.

Відвідали практичні заняття по приготуванню національних страв у традиційних умовах у Гончаренко Н.Ю. та Іванової Л.А.

Провели практичне заняття по приготуванню українських страв у сучасних умовах у Петрович К.Ф.

Випустили брошурку «Рецепти українських страв».

Розробили меню для проведення масового заходу «Масляна».

Результати роботи групи висвітлили в шкільній газеті.

Група «фольклористів»:

Зібрали матеріал по українському пісенному фольклору.

Провели зустріч з учасниками сільської самодіяльності – подружжям Гаркавих.

Відвідали репетицію народного фольклорно-етнографічного колективу «Вишевичанка».

Провели практичне заняття з вивчення народного танцю «Ойра».

Взяли участь в «Андріївських вечорницях» в учасниці фольклорного колективу Кривенко О.О.

Випустили збірних старовинних народних пісень з репертуару колективу «Вишевичанка».

Склали сценарій свята «Масляна».

Результати роботи групи висвітлили в шкільній газеті.

  Презентацією проекту стало загальносільське свято «Масляна», до участі в якому були залучені учні ЗОШ, учасники сільської художньої самодіяльності.

 Аналізуючи досвід проектної діяльності стосовно соціалізації дітей з особливими потребами, хочеться відмітити стійку соціальну практику. Вона  сприяє  засвоєнню учнями  основних норм суспільного життя, розкриттю творчих можливостей, самоорганізації й саморозвитку. Добровільне здійснення учнями невеликих справ на користь громади допомагає набути позитивного досвіду громадської співучасті.

  Стосовно дітей, які беруть участь у проектній діяльності є помітним той факт що,  контактуючи та взаємодіючи з різними людьми, дитина отримує нові враження, приміряє на себе нові ролі, виконує нові завдання, вчиться працювати в групі, в колективі, нести відповідальність за себе та інших, оцінювати зусилля свої та партнерів. Весь цей здобутий досвід дитина зможе реалізувати в майбутньому самостійному житті, відчуваючи себе повноцінним членом соціуму.

  За час, відколи колектив відкрив для себе проектні технології, відмічається помітний зріст професійної майстерності педагогів. Це виражається в тому, що за останні 5 років освітяни підвищили свій кваліфікаційний рівень. На сьогодні в колективі працює 37 педагогів серед яких: 1 – заслужений працівник освіти України, 3 – вчителі-методисти, 2 – старших вчителі. Вищу кваліфікаційну категорію мають 12 педагогів, 7 – першу.

  На мою думку, виховання досягає мети за умови, коли воно може спрямувати діяльність дитини в потрібне русло. Пошук себе, свого місця в суспільстві, професійний вибір тим успішніші, чим ближчі до реального життя всі форми діяльності.

  За статистикою за останні три роки  із 32 випускників продовжили навчання – 26 учнів, з них:

 в Малинському ліцеї – 19 учнів,

в Київському професійному будівельному ліцеї – 1 учень,

в Житомирському профліцеї легкої промисловості – 4 учні,

в Овруцькому профліцеї – 1 учень,

в ПТУ №5 м. Житомира – 1 учень.

  Індивідуальний розвиток дитини відбувається повноцінно, коли дитина впевнена, що її вислухають, що вона знайде зацікавленого співбесідника, який вислухає її судження, її саму приймуть  такою,  якою  вона  справді  є,  що  в  неї  є  можливість  висловити  свою  оцінку з  приводу  дій  іншого  і  спокійно  сприйняти  оцінку  своїх  дій. Саме  в  таких  обставинах  і народжується  особистісна  культура,  внутрішня  самодисципліна,  складаються  умови  для  саморозвитку,  відбувається засвоєння дитиною соціальних ролей та життєвих компетентностей.