Проєктна діяльність як засіб формування громадянської компетентності учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Автор проєкту: Куцовол Наталія Василівна

викладач історії

ДПТНЗ «Богуславське ВПУ сфери послуг»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Проєкт на тему: «Майстриня із духом легенди»……………………………….8

Висновок………………………………………………………………………......57

Використана література…………………………………………………………..58

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Саме сьогодні, коли в нашій країні йде війна, ми відчуваємо себе громадянами своєї держави. Дух народний прокинувся, окріп і потребує виходу не тільки на словах, а й на ділі.

Саме зараз Україні потрібні громадяни, які зможуть самостійно приймати нестандартні рішення, розв’язувати різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення, які вміють творчо працювати.

Одним із найактуальніших завдань  сучасної освіти і виховання в  Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може забезпечити система громадянської освіти, що має на меті  підготовку молоді до активної участі  в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності.

 Під час навчання у загальноосвітній школі в учня має бути сформований певний рівень готовності до дорослого життя, певна сукупність характеристик, так би мовити, життєва компетентність, що має забезпечити молодій людині здатність орієнтуватись у сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, ефективно та успішно самореалізуватись за шкільними дверима.

 Проєктна методика на сьогодні є ефективною виховною технологією формування громадянських якостей, компетентностей, активної громадянської позиції учнівської молоді. Вона дозволяє забезпечити основну мету системи освіти – інтелектуальний і моральний розвиток особистості, формування критичного і творчого мислення, вміння працювати з інформацією.

         Метод проєктів як освітня технологія є сукупністю навчально-пізнавальних прийомів, за допомогою яких учні набувають знання та навички в процесі планування та самостійного виконання певних практичних завдань  з обов’язковою презентацією результатів. Проєктна технологія ґрунтується на позиціях педагогіки прагматизму, що дозволяє реалізувати принцип “навчання за допомогою діяльності”, де діяльність розглядається як творча й активна робота учня.

         Проєктна діяльність є одним з ефективних методів громадянського виховання учнівської молоді. Її перевагами є те, що учні навчаються і діють у мікросоціальному середовищі, отримують практичні навички, мають можливість перевірити теоретичні надбання на практиці. Така діяльність здійснюється як у процесі навчання, так і в спеціально організованій позакласній та позашкільній роботі учнівської молоді. Це, насамперед, колективна діяльність учнів, які об’єднуються у групи і вирішують завдання відповідно до цілей та мети проєкту. Досить важливо, щоб це об’єднання відбувалося за спільністю інтересів. Необхідною умовою досягнення мети проєкту є добровільна участь учнів у проєктній діяльності. Саме принцип добровільності, ґрунтований на мотиваційних імпульсах конкретної особистості учня, дозволить ефективно використати творчий та інтелектуальний потенціал кожного члена команди, що бере участь у реалізації проєкту. Група загалом має нести відповідальність за досягнення спільних цілей, а кожен учасник відповідати за свою частину роботи. Завдання в групі виконується в такий спосіб, щоб було можливо врахувати і оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи зокрема.

         Окрім того, процес успішної реалізації проєкту у позакласній виховній роботі передбачає об’єднання спільних зусиль учнів, батьків, вчителів, шкільної адміністрації, органів місцевого самоврядування, урядових структур, засобів масової інформації, спрямованих на вирішення важливих для громади проблем. У процесі проєктної діяльності учні потребують компетентної допомоги від суб’єктів соціальної взаємодії, яка полягає у тому, щоб надати школярам необхідну пораду та різнобічну інформацію щодо шляхів вирішення певної проблеми, поділитись досвідом, сприяти налагодженню контактів зі спеціалістами тощо. Проте виконання основної роботи у вирішенні проблеми залишається за учнями.

         Для ефективної реалізації проєктної діяльності необхідно проводити відповідну підготовку як вчителів, так і учнів. Попередня підготовка учнів відіграє важливу роль у реалізації конкретного проєкту. Початковий етап роботи має на меті набуття певних знань та вмінь. Саме тому організація проєктної діяльності передбачає проведення навчальних занять-тренінгів. З цією метою вчителям необхідно організувати ряд заходів: провести навчальні заняття, ділові ігри, бесіди тощо.

         Метою цих занять є формування в учнів вміння визначати проблеми, які хвилюють громаду і вирішення яких є актуальним для громади; формування навичок роботи з різними джерелами інформації; ознайомлення з типами інформаційних потоків для виокремлення важливих постачальників необхідної інформації з конкретної проблеми дослідження; розвиток уміння систематизувати, узагальнювати, класифікувати та критично осмислювати здобуту інформацію щодо обраної проблеми, створювати реферативні, оглядові та аналітичні документи, писати офіційні листи, звернення, проводити телефонні перемовини, набувати досвіду організації ділових зустрічей тощо. На підготовчому етапі учасники проєкту ознайомлюються з технологією проведення опитування, анкетування та аналізом отриманих результатів, з основними правилами ділового етикету, зі структурами органів місцевої влади тощо.

         На цих заняттях учні навчаються планувати власну діяльність та прогнозувати її результати. Важливого значення у процесі проєктної діяльності має підготовка учнів до презентації результатів проєкту, тобто вміння виділяти найголовніше в своїй роботі, відбирати найважливіші матеріали для публічного представлення, чітко і лаконічно висловлюватись. Отже, продуктивна реалізація проєкту значною мірою забезпечується попередньою підготовкою учнів, набуття ними необхідних знань і вмінь.

         Ознайомлюючись з проєктною діяльністю у позакласній виховній роботі, насамперед, виділяємо основні етапи її реалізації – початковий, основний, заключний. На початковому етапі учні вибирають проблему; планують свою діяльність; прогнозують її результати; розподіляють обов’язки. Основний етап проєктної діяльності передбачає: системне дослідження проблеми; збір та опрацювання інформації; співпрацю з громадськістю; вирішення проблеми. Заключним етапом є підготовка учнів до презентації проєкту; аналіз роботи над проєктом; підведення підсумків; представлення результатів своєї діяльності перед аудиторією; оцінка проєктної діяльності.

          Під час вибору проблеми необхідно враховувати певні чинники: її актуальність для місцевої громади; перспективність вирішення проблеми; реальність і законність процесу вирішення проблеми. Етап обговорення та вибору проблеми дослідження є досить відповідальним, адже його результати впливають на подальшу реалізацію проєкту. Важливо акцентувати на тому, що вибір проблеми має здійснюватися безпосередньо учнями та підтримуватись більшістю учасників проєкту.

         Щоб з’ясувати найактуальніші проблеми місцевої громади, учням доцільно провести соціологічні опитування серед жителів певного району, мікрорайону, конкретної громади, обговорити  актуальність проблем зі своїми батьками, рідними, знайомими.

         З метою отримання додаткової інформації з конкретної проблеми учні мають звертатись до різних джерел: інтернету, реґіональних та місцевих газет, радіо, телебачення тощо. У процесі пошуку необхідної інформації для успішної реалізації проєкту школярі можуть активно залучати суб’єктів соціального впливу та взаємодії (батьків, вчителів, представників органів місцевої влади, громадських організацій, бібліотек, засобів масової інформації тощо). Це надасть змогу школярам не тільки здобути необхідні знання, але й згуртувати колектив для подальшої роботи над проєктом, спрямованого на вирішення важливих для громади проблем.

         Необхідно зазначити, що критично аналізуючи зібраний матеріал, учасники робочої групи мають змогу визначити різноманітні підходи до вирішення проблеми та обрати оптимальну програму дій. Обрані заходи мають бути, насамперед, законними та узгодженими із відповідними державними структурами, уповноваженими щодо вирішення певної проблеми. Найбільш оптимальним було б вирішення проблеми, яке передбачало поєднання діяльності учнів з владними і комерційними структурами, фондами, громадськими організаціями, засобами масової інформації та ін. Окрім того, школярі можуть вдаватися до організації відповідних заходів: публікації своїх пропозицій у засобах масової інформації; виступи по радіо та телебаченню; написання листів-звернень до громади, місцевих органів законодавчої та виконавчої влади, громадських організацій, фондів тощо.

         Обов’язковою умовою участі у проєктній діяльності є презентація результатів проєкту перед громадськістю. Це може бути участь у конкурсі проєктів у своїй школі, мікрорайоні, місті, області. Презентацію проєкту можна провести також перед учнівським колективом школи, громадою певного мікрорайону, державними чи іншими структурами (батьківські збори, робоча нарада представників місцевої влади, сесія народних депутатів тощо). Головним об’єктом оцінювання в проєктній діяльності має бути діяльність учнів, набуті ними уміння, навички та знання.

         Необхідно враховувати, що проєктна діяльність передбачає інтеграцію та безпосереднє застосування знань та вмінь, спрямованих на набуття досвіду громадянської діяльності і соціальної взаємодії, що має важливе значення для  формування активної громадянської позиції учнівської молоді. Метод проєктів сприяє навчанню демократичного громадянства через залучення учнівської молоді до активної суспільної діяльності, де вони мають змогу здобути досвід прийняття рішень щодо вирішення проблем конкретної громади. Досліджуючи проблеми громади, учні вчаться розуміти складність і взаємозалежність соціальних проблем, набувають навички толерантного ставлення до поглядів і позицій інших людей.

          Отже, проєктна діяльність, насамперед, дозволяє зосередитись на розвиткові особистості учня, на його здатностях до самовизначення та самовдосконалення, на процесі формування у нього громадянських якостей, компетентностей та активної громадянської позиції. Проєктна діяльність допоможе школярам усвідомити себе повноцінними і рівноправними членами громади, відчути свій зв’язок з суспільством, що надасть їм змогу досягнути успіху в житті та брати активну участь у вирішенні соціальних проблем своєї громади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний Професійно-Технічний Навчальний Заклад
"Богуславське вище професійне училище сфери послуг"

 

 

 

 

 "Майстриня з духом легенди"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП....................................................10

БІОГРАФІЯ.................................................13

СКУЛЬПТУРНА КОРЕНЕПЛАСТИКА В.ПУСТОВІТ.................15

ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ МАЙСТРИНІ...........................21

ВІДГУКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ В.ПУСТОВІТ.........................24

ВИСНОВОК................................................26

Використані джерела........................................28

ДОДАТКИ.................................................30

Перелік виробів Вікторії Пустовіт..............................35

ВСТУП

На нашому світі є багато чудових місць, згадки про які назавжди закарбовуються в житті людини. Та все ж кожному пам'ятний той куточок землі, де він народився й зростав. Саме думки про свою малу батьківщину змушують серце та душу тремтіти з неймовірною силою. Як то в народі кажуть – кожному мила своя сторона.

А чи задумувалися ви, що ж саме робить рідний край таким особливим? На це запитання є багато відповідей, але, на мою думку, особливим його роблять люди. І це саме ті люди, які назавжди увіковічнюють його в своїх творах, віршах, живопису, музиці, скульптурах, прославляючи свій рідний край, свою Батьківщину.

Такі люди були і є в славному місті Богуславі, що на Київщині. Вони завжди займали особливе місце в суспільстві. Це Галик Алімпій – видатний художник, іконописець; Сошенко Іван Максимович – живописець; Шолом Алейхем – єврейський письменник – класик; Кошиць Олександр Антонович – український композитор; Кравчук Михайло Пилипович – вчений -  математик; Лойцкер Юхим Борисович – літературознавець; Кротевич Євген Максимович – письменник; Левицький Федір Петрович – кріпосний співак; Нечуй – Левицький Іван Семенович – письменник – класик; Васильченко Степан Васильович – письменник; Люлька Архип Михайлович – академік, конструктор авіаційних двигунів; Тимошенко Олександра Олександрівна – олімпійська чемпіонка з гімнастики; Гальчинський Анатолій Степанович – радник президента України; Василенко Василь Якович – директор Одеського театру опери та балету.

 Як казав Максим Рильський: «Хто не шанує видатних людей свого краю, той не годен пошани».                                                                                             

Такою видатною людиною, що заслуговує пошани не лише в рідному краї, а й за його межами, є ВІКТОРІЯ ГАВРИЛІВНА ПУСТОВІТ. Цій унікальній людині, Жінці з великої букви, поетеси від Бога, майстрині від Землі, вчительці з-понад Росі і буде присвячена ця робота, бо це та людина, яка в своїх віршах описувала історію свого рідного краю, проникаючи до глибини душі, змушуючи битися серце частіше.

У Богуслав вросла моя душа,

І міста кращого мені не треба.

Ніч сипле зорі, наче із коша,

З безодні зоряного неба.

Отут, в красивих «кам’яних» садах,

Де скелі стережуть чарівну Рось,

Душа літає, наче вільний птах,

Так дихати ніде не довелось…

У Богуслав вросла душа моя.

Уже роки, як птиці, пролетіли.

Тут кожен рік утверджувалася я,

Тут кожен день мої міцніли крила.

Познайомившись з її творчістю та роботами, можна з впевненістю сказати – вона справжня майстриня своєї справи - «Майстриня із духом легенди». Саме під таким заголовком друкувалися про неї статті в районній та обласній газетах, педагогічних журналах і саме таку назву має дана робота.

Актуальність теми: творча спадщина народної майстрині ще мало вивчена, мало популяризована. У наш час, коли відбувається відродження національної культури, ми не повинні забувати про людей, які її творять. Саме ця проблема та недостатня обізнаність молодого покоління зумовили вибір теми «Майстриня із духом легенди», яка присвячена творчості Вікторії Гаврилівни Пустовіт.

  Об’єкт дослідження – життєвий і творчий шлях Вікторії Пустовіт  в контексті розвитку мистецтва на Київщині.

 Предметом дослідження є просвітницька та творча діяльність В.Пустовіт та її цінність для молодого покоління.

 Мета дослідження: з’ясувати внесок В.Пустовіт у розвиток поетичного та художнього мистецтва на Київщині в ІІ половині ХХ століття початку ХХІ ст.

 Завдання дослідження:

• простежити та проаналізувати розвиток мистецтва на Київщині;
•    розкрити віхи творчості В.Пустовіт як художниці, поетеси, педагога та громадського діяча;
•    привернути увагу сучасників до видатної постаті В.Пустовіт в українському самодіяльному мистецтві;
•    довести, що роботи народної майстрині повинні вивчати і знати не лише на Київщині, а й за її межами;
• сприяти піднесенню художньої культури на Київщині;
• формування патріотичних почуттів в учнів;
•    популяризувати ім’я справжньої доньки українського народу та мистецького генія Вікторії Пустовіт і не допустити її забуття.

 Методи дослідження:

 теоретичні – вивчення та аналіз довідкової, відповідної та універсальної літератури, ознайомлення з документальними довідками, з інформаційними публікаціями в періодичних виданнях.

 практичні – опрацювання документів, літературних видань, збірок та поетичних нотаток В.Пустовіт, матеріалів зібраних Богуславською районною бібліотекою, Богуславським гуманітарним коледжем ім. І.С. Нечуя-Левицького, музейним та бібліотечним архівом.

 Наукова цінність дослідження: зібрано і систематизовано матеріал про визначну постать в мистецькому колі ІІ половини ХХ століття та початку ХХІ століття Вікторії Пустовіт, виявлено і доведено цінність її творів як для молодого покоління Київщини, так і для всього українського народу. Також ця робота закликає нас цінувати красу, бути духовно багатими і щедрими на добро. А ще вона закликає нас вміти бути вдячними. Вдячними за талант, за працю, за творчість, за красу, за велике серце, відкрите для людей і віддане їм сповна.

 Практичне значення роботи: роботу можна використовувати на уроках музичного мистецтва, інтегрованого курсу «мистецтво», художньої культури, історії України, київщинознавства, під час проведення виховних годин, свят, літературно-музичних вечорах. А також зібрані матеріали можуть використовуватися науковцями, викладачами, студентами.

 

 

 

БІОГРАФІЯ

      Народилася Bіктоpія Гаврилівна Пустовіт 20 грудня 1939 року в с. Сотниківці Яготинського району на Київщині.

Батько – Пустовіт Гаврило Михайлович учитель-філолог. Мав неабиякий хист до вчителювання. Мало пам’ятає Вікторія Гаврилівна батька, але в пам’яті залишилось те, як разом з ним вчилась вона читати й з радістю вигукувала назву «Зоря Полтавщини».  Непомітно батько прищепив маленькій Віті любов до слова. Так, спогади про батька відбиті у таких рядках:

І в день Весни, коли з календаря

Дев’яте травня прапорами має,

Мені сіяє батькова «Зоря»,

Від нього естафету я приймаю.

Так, як і він, Вікторія Гаврилівна стала вчителем-філологом і довгі роки викладала в Богуславському педучилищі дитячу літературу та окремі методики, де паралельно створювала красу – свої поезії та картини.

 До цього працювала у школі з молодшими школярами. Учні завжди були вдячні Вікторії Гаврилівні за її любов до дітей і світу прекрасного, її тепло, доброту і мудрість. Але життя творчих людей не буває безхмарним… І не завжди вистачає сил на боротьбу з людськими вадами. Інколи вона говорила: «З деревом працювати легко і приємно, тому що воно тепле і піддатливе». Можливо, саме тепла і не вистачало майстрині в минулому. Тому, створюючи свої роботи, вона втілює у неживе коріння, зрізи, надломи, химерні згини свою любов до прекрасного, любов до людей, мрії і сподівання, що краса врятує світ.

Мати, Дарія Данилівна, мала гімназичну освіту, навчала дітей у школі. Після війни, без батька, виховала і виростила 5-х дітей.

Дуже добре співала, в'язала, грала на гітарі, знала напам'ять поему «Євгеній Онєгін» О.С.Пушкіна, малювала лубочні картини для себе і на замовлення односельців на козацькі теми: «Козак і дівчина», «Козак з конем і дівчина» та інші. Дані картини ставали окрасою оселі селян.

Оці благодатні поєднання – почуття краси довколишньої і душевної – проросли потім у душі допитливої дівчинки.  

Після закінчення школи в 1953-1957 роках Вікторія Гаврилівна навчалася в Переяслав-Хмельницькому педучилищі, а після Переяслава закінчила Київський педагогічний інститут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СКУЛЬПТУРНА КОРЕНЕПЛАСТИКА В.ПУСТОВІТ

Кожне місто має свою душу, своє серце, своє географічне положення. Древнє місто Богуслав – одне з наймальовничіших містечок Київщини. На давньому гербі міста зображені три зелені горби як символи лісу з трьома хрестами на них (символи духовності), а між горбами голубою стрічкою звивається річка Рось. Всі ці символи й відкривають найдорожчі скарби Богуславщини, тільки не кожний їх може відкрити і зрозуміти. Навколишня природа така багата, вважала Вікторія Гаврилівна, що якщо уважно придивляєшся – бачиш безліч цікавих знахідок. Саме тому оживали в руках самодіяльної художниці коріння мертвих дерев, зрізи, надломи, нарости, химерні згини, шишки, які оздоблювалися кісткою, бісером, тканиною, тирсою. Основу колекції Вікторії Пустовіт складала коренепластика. Як відомо, коренепластика – це вид декоративно-ужиткового мистецтва, який під час створення художніх образів дозволяє оживити мертве дерево, розкрити його таємничі образи, закладені природою.

За її допомогою майстриня створила наступні групи творчих доробків. Найулюбленішими є «Жіночі образи», серед них – Либідь, Маруся Богуславка, Бондарівна, Україна, Анна Ярославна, Артеміда, Клеопатра, дочка Африки, Есмеральда, пори року у вигляді жіночих образів; «Казкові персонажі» - Коза-дереза, Снігова королева, Брати-місяці і весна, Старик Хотабич, Кіт у чоботях, Чорт з Лисої гори, Зачарована красуня та інші. Для районної лікарні був створений (спільно з чоловіком) Доктор Айболить. Але над усім переважає фольклор. За фахом Вікторія Гаврилівна літератор і саме її неосяжні знання українського фольклору лежать в основі її творінь. Значну частину колекції майстрині складають вироби до творчості Лесі Українки та її «Лісової пісні» (Мавка, Лукаш, Дядько Лев, Польова та Водяна русалки, Матуся верба, Той, що в скелі сидить, Лукаш-вовкулака, Польовик, Перелесник). Є роботи, присвячені Чорнобильській катастрофі – «Прокляття», «Молитва до сонця», «Україно, орлівно, збережи свій цвіт і плід».

У дивовижну казку потрапляєш, знайомлячись із самобутніми роботами народної майстрині, художниці і поетеси, педагога і просто дивовижної жінки. Вона бачила усі ті дива. І не тільки бачила, а вміла їх показати людям, примусити їх завмерти над природною, ледь підкоректованою вмілою рукою, красою.

Дуже часто під час зустрічей з Вікторією Гаврилівною їй задавали питання: «Звідки така любов до коренепластики?». Відповідь на нього можна знайти, якщо уважно простежити життєвий шлях майстрині. Як уже згадувалось вище, мати Вікторії Пустовіт добре грала на гітарі. Люди с.Сотниківка (Яготинського району) її картинами прикрашали свої оселі, бо після війни не було в селі ніякого живопису. Так, у спадок від Дарини Данилівни дочці лишилась любов до творчості.

 

 

З інтерв’ю Вікторії Гаврилівни.

 

- Мама моя вчителькою була. Сама по собі малювала картини на лубках, на липовій корі. Я од неї щось успадкувала… Любила ліплення. Лісовою скульптурою і коренепластикою захопилася після закінчення педінституту. Рось коріння миє, відкриває дивовижні форми. А в лісах того дива – очі розбігаються. Маємо з Степаном два «коники» - велосипеди. Випадає вільний час, то ми й у мандри. Щось легеньке з лісових нетрів додому на велосипедах привозимо – довершуємо, а вже важкі окоренки з вирубок та всякі  заготовки з «натяком» на образ машиною привозимо.

Вікторія Гаврилівна писала:

«…Одним у спадок віддають машини,

комусь – будинки, килими, сережки…

Мені дісталась мамина картина.

На ній до ставу

золотиста стежка.

А поруч – мак, ірис, піони,

Дівчата в лузі білять полотно,

Легенький човен, верболізів гони,

Хатина з сонячним вікном.

Можливо, та золотиста стежка, як той рушник вишиваний, що його дарують дітям наші матері, виряджаючи «в дорогу далеку», й стала першою сходинкою до світу прекрасного, до творчості.

Прекрасною була стежка Вікторії Гаврилівни.

Чарівний «ключик» Бог мені вручив

Від царства Матінки – Природи,

І я його, як диво з див,

Сердечно прийняла як нагороду.

Бо в мертвім дереві, чи гілці, чи пеньку,

У витворах химерного коріння

Відкушую я знахідку таку,

Яка оправдує і пошук, і терпіння.

І творяться із коренів «дива»:

Рогатий олень, матінка-сова,

І лютий змій у войовничій позі,

І хитрий чорт із квіткою на розі.

— Природа – великий майстер, - говорила Вікторія Гаврилівна. — А ми у неї – підмайстри. Умій лише побачити її старання. Ато й допомогти довершити недовершене. Ось вам жмут коріння із “кам’яного саду”, як я називаю наші береги, що омиваються Россю. Одслужило те коріння дереву, кущам. Та не поспішай його спалити. Придивишся - там і оленя побачиш, і орлине крило... Ледь-ледь торкнешся ножиком, зайвину відкинеш - маємо річ, яка додасть краси нашому побуту.  Ось так і з’явилися на світ «Мавка», «Слов’янський бог», «Сичі», «Лебідка», «Незнайомка з театру»... І цих виробів не один десяток: «Вигнання з раю», «Зачарована в пташку», «Лісовичка», «Тополя», «Орлівна», «Продана», «Незнайомка», «Осінній сон», «Прокляття», «Хан-Змій», «Рибалка», композиція «Павук-жених», «Лебідка», «Лебідь», портрети Марка Вовчка, І. Я. Франка, вироби з кореня «Гном за роботою», «Водяник і русалка», «Кіт-Лісовик», ваза «Русалки» і багато інших творів.

Вдивіться у роботи «Україно, орлівно, збережи свій цвіт і плід» та «Прокляття» («Молитва за Україну»). В образах цих жінок можна побачити усі характерні риси, що притаманні нашій державі й українській жінці, яка є берегинею свого роду. Є сила й мудрість у цих жінках, але разом з цим є й відчай, турбота і тривога за майбутнє. Створені образи застерігають нас бути обережними, уважнішими, мудрішими та пам’ятати про своє майбутнє.

Образи «Осінь» та ваза «Зима» передають характер нашої природи. Здається, що Вікторія Гаврилівна зазирнула у душу природи, у душу осені та зими, а потім відкрила побачене і нам.

Ваза «Голубка» та робота «Королева гімнастики» відкривають чарівний жіночий світ. Граціозність, лагідність, доброту, але разом з цим і цілеспрямованість, бажання показати себе і відкрити красу людям.

Роботи «Забуття», «Червоні вітрила» та «Лебідка» пов’язані з літературою та фольклором. «Забуття» створене за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки. Момент перевтілення Лукаша й залишення мрій і сподівань русалки переданий у ньому. Кожний, хто вдивляється в цю роботу, може побачити не лише образи Лесі Українки, а й живих людей, що поруч з нами, а інколи й самих себе. «Лебідка» створена за мотивами казок, де царівна-Либідь пішла у танок, що чарує своєю граціозністю.

Робота «Червоні вітрила» до твору О.Гріна передає вічні мрії людства про світлу і велику любов, прагнення до прекрасного і краси. Асоль ніби пливе на човні, як і в житті завжди є перешкоди, тому Грей ще не поруч з нею, а лише простягає до неї свої руки. Хочеться вірити, що рано чи пізно настане щасливий кінець цієї подорожі.

Отже, повернемось до запитання «Звідки така любов до коренепластики?». Дещо вузьке воно, тому що любов Вікторії Гаврилівни – це любов до життя і краси в ньому, бажання прикрасити сірі будні й влаштувати свято для близьких людей.

У Богуславі твори Вікторії Пустовіт можуть побачити і місцеві жителі, й гості. Є вони у краєзнавчому музеї міста, у Богуславському академічному ліцеї №1 та Богуславському гуманітарному коледжі імені І.С. Нечуя-Левицького.

Коли в музеї експонувалась виставка робіт з коренепластики, то люди з усієї України їхали до Богуслава, аби подивитися на це диво, що створила матінка-природа, та відкрила її для нашого зору майстриня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ МАЙСТРИНІ

У троянди колючі шипи. Але хто ж і коли відмовлявся від неї. Аби лише дарували… Колимо руки і милуємось квіткою. Бо ми, люди, ось такі диваки на цьому світі. Ми намагаємось не помічати звичних прикрощів сірих буднів і прагнемо краси.

Саме так, у безмірному потязі до прекрасного, давно вже були настроєні душі богуславців Степана Петровича Чорного і Вікторії Гаврилівни Пустовіт. Про це подружжя не раз розповідалось у місцевій пресі як про вірну лебедину пару, де не слова говорять про кохання, а погляди відданих і всерозумілих очей… А ще не раз на концертах у районному Будинку культури заворожено слухав їх зал, коли співав, акомпонуючи собі на гітарі Степан Петрович. Коли, змінюючи чоловіка, декламувала власні вірші Вікторія Гаврилівна.

Але «колючки» від троянди слави – це те, що так і не знайшлося цим обдарованим чоловіку та жінці справжніх меценатів, які б допомогли їм зробити більше у своїх творчих задумах.

Тернистий випав подружжю шлях, але постійне кредо їх творчості: прославляти у піснях і віршах історію рідного краю і його людей.

Істинні інтелігенти з народу, віддають йому усі скарби душ своїх, а праця їх чарує людські серця. Створений ними дует «Славень» мав національно-патріотичне спрямування, а своїми творами (співаною поезією, історичними піснями, романсами, віршами,  парковою та лісовою скульптурою та витворами коренепластики) відкриває для слухачів історію Богуславщини, України. Саме тому Вікторія Гаврилівна і Степан Петрович були постійними учасниками Свята народної творчості, Дня міста, обласних і районних пісенних і мистецьких конкурсів. Творчі вечори з цими людьми, які проводили навчальні заклади Богуславщини, районна школа мистецтв та інші заклади, були наповнені любов’ю до життя і до людей, народною мудрістю.

Твори, народжені Вікторією Пустовіт і Степаном Чорним, змушують замислитись над ціною краси, добра і зла, що нас оточує, пізнавати велич Всесвіту, - бо все, що нас оточує, є певною часткою світової гармонії.

Мовою різця і пензля Віта Гаврилівна намагалась передати свої почуття, щедрість душі і багатство уяви, але не менш майстерно оперувала словом. Друкувалася в районній, обласних газетах та педагогічних журналах. У 2006 році видала книгу «Ода рідному краю».

У 2009 році виходить нова збірочка поезій – «Спитаю у серця», яка стала своєрідним творчим звітом поетеси. Упорядником збірки виступила її донька – художник-дизайнер Яна Байбуз.

Пройнята любов’ю до міста на Росі та його славної історії, повагою до відомих людей, які є гордістю і окрасою краю, ця книга була б неабияким подарунком як для жителів Богуславщини, так і для гостей, коли б вийшла достатнім тиражем.

Поезія Вікторії Гаврилівни дуже пісенна – на її слова ніби сама проситься мелодія. Так вважав її чоловік Степан Петрович. Тому покладав їх на музику. Він був і першим виконавцем цих пісень. А разом подружжя було творчим тандемом.

Вікторія Пустовіт писала за такими жанрами творчості, як вірші, пісні, балади, байки.

В чарівне місто Бог мене послав

Творить красу, учить добру дітей.

І зветься воно свято: Богуслав,

Змалюю на картинках край оцей.

Вона дипломант Всесоюзного фестивалю народної самодіяльної творчості, її було обрано делегатом Всесоюзного з'їзду вчителів. Вікторію Гаврилівну, як митця, завжди цікавила історія славного Богуслава. Історичні образи богуслаців знайшли відображення у її витворах, поезіях.

Вікторія Пустовіт – мaйстер художнього слова, володарка Гран-Прі на обласному конкурсі читців у рамках Всеукраїнського форуму народної творчості.

Вона була активною громадською діячкою впродовж 40 років свого життя, почесною громадянкою свого міста з 2002 року та членом Всеукраїнського Літературного форуму України.

Померла Вікторія Гаврилівна 2 травня 2017 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДГУКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ В.ПУСТОВІТ

І світ, де мертвим все було, -

задихає, і прийде в рух

Юрій Абдін, м. Калуш,

Івано-Франківської області.

(Коренепласт-художник)

 

Багато хто описував її творчість, але не переконавшись на власні очі, важко зрозуміти всю досконалість і водночас таємничість її робіт.

Вони вчать, кличуть до роздумів, надихають молодих знайти своє покликання в житті, щоб служити в Україні так, як це робили сівачі прекрасного, доброго і вічного – Вікторія Пустовіт та Степан Чорний.

Як відгукувалися про цю прекрасну Людину художники, поети та журналісти. Ось деякі з них: «Художниця і поетеса Bікторія Пустовіт працює в жанрі коренепластики, аплікації, живопису.

Пластика -  це з грецької означає «мистецтво скульптури», в даному разі, міні скульптури. А вірш - це «скульптура з слів». 3 «дивовижних знахідок» коренів, гілок, наростів відповідно художній обробці і народжується авторська «скульптура». А ще художниця використовує такі поєднання, як: дерево і пластмаса, дерево і камінь, зріз і малюнок, малюнок і аплікація. І в усьому цьому поєднується естетика і філософія. Від «пошуку» - до «витвору» у художньому вирішенні йде авторка до своєї мети. Поезія і образотворча діяльність живуть поруч.

Роботи Вікторії Пустовіт – досить оригінальні, вишукані, особливі. Вона зріднилася з поезією і природою, а вони їй відкривають все нові і нові сюжети і теми; образи і картини; думки і слова. І за всім стоять спостережливість і думка. Все оживає в іншому вимірі, по новому, яскраво і оригінально, з цікавими назвами і дивовижною фантазією, як в поезії так в художніх витворах.

                                                                                Леонід Сокальський – художник

Лірична душа авторки промовляє не тільки у витворах з дерева, аплікації, портретах, а й в поезії, пісні, байці, баладі, казці.

Різець, пензель і слово - це ї помічники в країні мистецтва.

                                                                                   Галина Ковтун – журналістка

Цією людиною важко не захоплюватися. Її обдарованість вражає, а її вироби  зачаровують погляд.

Поет Олександр Матійко талановитому подружжю присвятив такі рядки:

Рід творящих і мислячих не перевівся,

Добуваючи з віку добро і тепло.

Хтось би корені ті попалив і нагрівся.

Ну а Ви - тільки б душам тепліше було.

Я за обрій піду без сльози і докору.

Лиш би люди сказали тоді по мені:

Він робив, як вони, він дивився у корінь.

Не сполохайте скрипку,-

Смичок - на струні...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Досліджуючи життєвий і творчий шлях поетеси, Педагога, Майстра коренепластики, паркової та лісової скульптури, дипломанта Всесоюзного фестивалю народної самодіяльної творчості, почесної громадянки міста Богуслава Вікторії Гаврилівни Пустовіт, можна розкрити її феномен, який полягає в тому, що саме вона робила шляхетну і необхідну справу ростити і виховувати майбутні покоління, прищеплюючи їм любов до рідної мови та культури. Пишучи нарис про життя і творчість, на перший погляд, звичайної жінки, вчителя, матері, хочеться вимагати від читачів звернути на себе увагу тим, що жити треба так, щоб не розминутися із животворними народними звичаями і традиціями, щоб повніше пізнати історію свого краю і любити свою малу батьківщину, свою неньку Україну.

Віта Гаврилівна, віддаючи шану цьому життю, насолоджуючись мальовничими куточками Надросянського краю, дарувала поетичні рядочки землі, яка була її малою батьківщиною. Яскрава людина, вона стала оберігом нашої Богуславщини. Рядки її віршів і досі проливаються нотами в піснях. Вікторія Гаврилівна Пустовіт завжди була знана серед богуславців своїм чудовим творінням – «Казковим містечком» над Россю. Разом з чоловіком, музикантом за фахом, Степаном Петровичем Чорним, вони створили дійсно казковий світ, який дивився на жителів міста та його гостей очима улюблених героїв казок. І хоча не всі вони «дожили» до сьогодення, проте, дивовижне місце над Россю й досі залишається найулюбленішим для відпочинку.

Вдячні богуславці не лише знають і пам’ятають Вікторію Пустовіт, а й шанують, бережно несучи її дарунки по життю: доглядають її витвори, співають її пісні.

Не описати всі слова, на які заслуговує ця дивовижна людина. Коли ще Вікторія Гаврилівна радувала нас своїми творіннями і коли зустрічали її на вулиці то вона завжди була замислена і привітна, захоплена і мрійлива, усміхнена і спокійна. І водночас горда і відважна, терпляча і покірна, а саме головне - віддана своїй справі, своєму любому краю. І в кожному погляді її світлих, бездонних доброти очей, світився вогник любові до життя і краси, до людей і творчості.

Як писала Вікторія Гаврилівна:

 

Люди бувають різні,

Добрі й красиві, недобрі і злі.

Люди бувають різні,

Такі зустрічались й мені.

Люди бувають різні: бідні й багаті,

Люди бувають різні: чемні й пихаті.

Та серце моє лиш тих поважає,

Хто служить добру і про бідних подбає...

Людиною бути – це дуже і дуже важко.

Хоч «Людиною бути – це дуже і дуже важко», але я з впевненістю можу сказати, що Вікторія Гаврилівна – справжня ЛЮДИНА!

Шляхетною  і необхідною справою майстрині було ростити і виховувати майбутні покоління саме «Людьми».

Зберіться, кобзарі, і пісню - в небо

Пошліть про все, що відали віки

Нам вистоять. Нам подолати треба

Усі лиха, єднаймось, земляки!

 

 

 

 

 

 

 

 

Про Пустовіт В.Г.

1. Борис Я. Вернісаж у лісгоспі: таланти твої богуславщино// Я. Борис // Вісті Богуславщини. – 1995. - №49. – 27 червня. – С.4.
2. Волошенко О. І творяться умільцями… / О. Волошенко// Витоки. – (Твоє захоплення).
3. Ковтун Г. Дивосвіт: наш дім// Радянська Україна.
4. Кравченко М. Оживає казка: / М. Кравченко// Київська правда. – 23 березня.
5. Кривий В. Запрошує казка /В. Кривий// Київська правда. – 1983. – 20 липня.
6. Ляшенко С. З душею художника / С. Ляшенко// Вісті Богуславщини. – 1992. - №95. – 28 листопада. – С.3
7. Матійко О. Там, у кам’яних садах: дива рукотворні/ О. Матійко// Сільські вісті. – 1990. – 27 листопада.
8. Приходько Г. Відкрити для себе радість: сімейне хобі // Київська правда. – 2001. – 12 липня.
9. Редіх Н. Поет різця і слова: ювілеї /Н. Редіх // Вісті Богуславщини. – 2009. - №99. – 19 грудня. – С.2
10. Тарасюк М. Ти- моє крило, я – твоє крило: він і вона / М. Тарасюк//Вісті Богуславщини. – 1999. – №45. – 12 червня. – С.3
11. Хорошко С. Поетична душа Вікторії Гаврилівни…/С. Хорошко//Радянська освіта. – 1983. – 30 серпня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1. Пустовіт В. Балада про Марусю Богуславку: вірші/ В.Пустовіт// Ода рідному краю: поетичний альманах. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. – ст. 25, 28, 65, 97, 141, 161-170, 195, 199, 212.
2. Пустовіт В. Весняний мотив/ В. Пустовіт // Нові рубежі. – 1978. - №112.-21 вересня. С.3
3. Пустовіт В. Спитаю в серця: поетична збірка/ В.Пустовіт. – Богуслав: [б.в.], 2006. – 216 ст.
4. Пустовіт В. Суцвіття/В.Пустовіт// Нові рубежі. 1987. - №123. – 13 жовтня. – с.3.
5. Пустовіт В. Славне місто над Россю/В.Пустовіт// Українська мова і література в школі. – 1993. - №5-6.
6. Газета  "Вісті Богуславщини". - №45 (9511) від 12 червня 1999р.; №99 (10579) від 19 грудня 2009р.; №95 (8352) від 28 листопада 1992р.; №49 (8601) від 27 червня 1995 р.
7. Архівні матеріали Богуславського краєзнавчого музею.
8. Архівні матеріали Богуславської районної бібліотеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

РОБОТИ В.ПУСТОВІТ

В Богуславському краєзнавчому музеї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Казкове містечко Богуслава

 

 

 

 

 

 

 

 

Казкове містечко 1980 – 1990-х рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік виробів Вікторії Пустовіт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нотатки В.Г.Пустовіт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

О.Матійко. Присвячується Вікторії Пустовіт та Степану Чорному

 

 

В.Пустовіт та С.Чорний кладуть квіти до погруддя Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подружжя в творчій праці

 

Творчі доробки майстрині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 Як свідчить досвід, учням важко самостійно опанувати технологію роботи над проєктом. Важлива роль на всіх етапах діяльності відводиться педагогу, який, з одного боку, є організатором проєкту і забезпечує розвиток і навчання вихованців, а з іншого, є рівноправним членом робочої групи і висуває власні цілі, аналізує ситуацію, пропонує цікаві ідеї для обговорення. Наставник може поділитися власним життєвим досвідом, допомогти учням відшукати різнобічні джерела інформації щодо проблеми дослідження, посприяти у контакті із спеціалістами, представниками органів влади тощо.

 Важливим аспектом організації проєктної діяльності є мотивація учнів. Як правило, учні мають позитивну мотивацію для дослідження певної проблеми у тому випадку, коли вони отримують не лише навчальний, але й соціальний досвід. Це відбувається за таких умов: якщо їхнє дослідження спрямоване на розв’язання важливої суспільної проблеми; тема дослідження для учнів є особисто цікавою, а процес дослідження захоплюючим. Відповідно основними принципами реалізації проєктної діяльності повинні бути реальне партнерство учасників, прагматичність, практичність результатів, спрямованість на вирішення конкретної проблеми. орієнтація на короткотермінові та середньо термінові проєкти, котрі мають найбільший виховний вплив.

 Проблема вибору засобів та методів впливу вчителя на учнів завжди залишатиметься актуальною в будь-якій освітній системі. Проєктна робота дає всім учасникам практичний досвід, який базується як на знаннях, так і перевірці знаннєвих істин в повсякденній діяльності. Цей досвід допомагає розвивати індивідуальні здібності і нахили, комунікативні зв’язки, вчить вирішувати завдання, розв’язувати конфліктні ситуації тощо. Участь в проєктній роботі допомагає сформувати навички активного громадянина демократичного суспільства. 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Бабкіна М.І. Словник-довідник термінів з громадянського виховання. – Львів: ЗУКЦ, ПП НВФ БІАРП, 2007. – 200 с.
2.  Молодь діє: Навчально-методичний посібник з громадянської освіти / П.Вербицька, О.Войтенко та ін.; за загал. ред. В.Мисана. – Львів: НВФ: “Українські технології”, 2007. – 64 с.
3. Полат Е.С. Метод проектов. – М., 2001.
4. Проектна діяльність у школі / Упоряд. М.Голубенко. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с.

5. Компетенісний підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та  українські перспективи/Під заг.ред.О.Овчарук.-К.:”К.І.С.”,2004.- С.59