ПРОЕКТНА РОБОТА НА ТЕМУ: «КРОВ ЛЮДСЬКА – НЕ ВОДИЦЯ»

План

1. Що таке кров?

2. Наука, що вивчає кров.

3. Склад крові.

4.Групи крові.

5.Цікаві факти про кров.

6.Еволюція крові.

7. Висновок.

Що таке кров?

Кров — рідка речовина, частина внутрішнього середовища людини, що циркулює по кровоносним судинам. У дорослої та здорової людини кров займає 7% від маси тіла і становить в середньому 4-6 л. При різних патологічних станах організму можуть виникати зміни в крові, дослідження яких має велике діагностичне значення.

Склад крові

Плазма крові

Плазма крові — рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини (гормони, вітаміни тощо), а також продукти клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму. У плазмі в розчинному вигляді знаходяться фактори згортання крові.

Еритроцити

Це невеликі без'ядерні клітини крові червоного кольору, що утворюються  в червоному кістковому мозку, функція яких — транспорт кисню і вуглекислого газу. Вигляд еритроцитів: (а) зверху, (b) в профіль, (c) округлість, спричинена водою (перебуванням у гіпотонічному розчині), (d) шипастіть, спричинена сіллю (перебуванням у гіпертонічному розчині). За нормальних умов, c і d в організмі не утворюються.

Гемоглобін

За хімічним складом еритроцити мають 60% води і 40% сухого залишку.95% сухого залишку складає гемоглобін і лише 5% - інші речовини. Таким чином, гемоглобін становить одну третину загальної маси еритроцитів. У крові дорослої людини міститься близько 600г гемоглобіну.

Гемоглобін є пігментом, який надає крові червоного кольору.

Гемоглобі́н (від грец. haima — кров і лат. globus — куля) — складний залізовмісний білок еритроцитів тварин і людини, здатний оборотно зв'язуватися з киснем, забезпечуючи його перенесення до тканин.

В легенях:

Тромбоцити

Тромбоци́ти— кров'яні пластинки, без'ядерні клітини крові діаметром 2 – 4 мкм, що мають неправильну округлу форму й утворюються в червоному кістковому мозку.

При пошкодженні стінки судини тромбоцити нагромаджуються в місці травми і руйнуються, виділяючи при цьому в плазму особливий фермент. Під його впливом розчинний білок фібриноген  перетворюється на нерозчинну форму — фібрин, що утворює густу волокнисту мережу ниток, у якій застрягають формені елементи крові, формуючи кров’яний згусток — тромб. За рахунок видалення плазми, що залишилася, тромб ущільнюється, закупорює судину, і кровотеча припиняється. Через якийсь час тромб розсмоктується і прохідність судини відновлюється.

Лейкоцити

Лейкоци́ти (грец. leuko - білий), білокрівці,  білі (безбарвні) кров'яні клітини — складаються із цитоплазми і ядра; утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. На відміну від еритроцитів, що рухаються завдяки току крові, лейкоцити здатні самі активно рухатись подібно до амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір. Лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних мікробів.

Види лейкоцитів

Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями.

Всі вони мають ядро. Форма лейкоцитів непостійна, змінна. Окремі види (лімфоцити) дозрівають у вилочковій залозі (тимусі) й лімфатичних вузлах. Ці лімфоцити потрапляють у кров разом з лімфою. Лейкоцити руйнуються в селезінці та місцях запалення. Живуть від кількох діб до кількох десятків років. Ті лейкоцити, що утворюються в лімфатичних вузлах, живуть від 100 до 200 діб. Лейкоцитам властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найменших кровоносних судин і рухатися між клітинами.

Лімфоцити

Лімфоцити — клітини імунної системи, які є різновидом лейкоцитів, і які відповідають за набутий імунітет. Лімфоцити розділяють на B-клітини, T-клітини та НК-клітини. В нормі лімфоцити складають від 18% до 42% загальної кількості лейкоцитів крові.

Нейтрофіли

Нейтрофіли - один з видів лейкоцитів із гранулами всередині цитоплазми. Нейтрофіли беруть участь у захисних реакціях організму людини і хребетних при бактеріальній інфекції.

У нейтрофілах містяться лізосомні ферменти, що руйнують бактерії, а також ферменти, за допомогою яких в крові утворюються активні протимікробні речовини. Останні мають жовто-зелений колір — колір нейтрофілів і гною, який утворюється в місці запалення із суміші збудників інфекції, нейтрофілів і продуктів розпаду клітин запальної тканини. При гострих інфекційних захворюваннях число нейтрофілів швидко наростає. Вони здатні отримувати енергію шляхом анаеробного гліколізу (одержання глюкози як джерела енергії без доступу кисню) і тому можуть існувати навіть у тканинах, бідних киснем (запалених, оточених, погано кровозабезпечується). Лізосомні ферменти, що вивільняються при розпаді нейтрофілів, викликають розм’якшення навколишніх тканин — формування гнійного вогнища запалення.

Моноцити

Моноцити (англ. Monocyte) — великі одноядерні лейкоцити. Моноцити мають несегментоване ядро неправильної форми.

Моноцити це найбільші клітини крові. Потрапляючи в тканини, вони перетворюються в макрофагів. Макрофаги — це великі клітини, що активно руйнують бактерії. Макрофаги у великих кількостях накопичуються в осередках запалення. В порівнянні з нейтрофілами моноцити більш активні у відношенні вірусів, ніж бактерій, і не руйнуються під час реакції з чужорідним антигеном, тому в осередках запалення спричиненого вірусами гній не формується. Також моноцити накопичуються у вогнищах хронічного запалення.

Моноцити здатні до активного амебоїдного руху, до екстравазаціі (еміграції за межі кровоносних судин) і до хемотаксису (переважної міграції у місця запалення або ушкодження тканин).

Еозинофіли

Еозинофіли — це особливі клітини імунної системи, різновид лейкоцитів. У еозинофілів зазвичай є ядро з двома лопатями і цитоплазма з приблизно 200 великими гранулами, що містять ферменти і білки, що володіють різними функціями (деякі з них до цих пір невідомі).

Еозинофіли формуються виключно в кістковому мозку, де вони проводять близько восьми днів — весь процес дозрівання, а потім переміщаються в кровоносні судини. Серед функцій еозинофілів: пересування в області, де йдуть запальні процеси, перехоплення потенційно небезпечних речовин, знищення клітин, протипаразитарна і бактерицидна активність. Еозинофіли можуть приносити як користь, так і шкоду. Вони часто захищають організм від потенційно небезпечних мікроорганізмів, проте в деяких випадках, наприклад, при хворобі Леффлера, вони пов’язані з патологічними змінами.

Базофіли

Базофіли - це один з типів білих тілець крові (лейкоцитів). Свою назву вони отримали тому, що активно забарвлюються лужним гематоксилином. Всередині клітини базофила є гранули з гістаміном, серотоніном, гепарином і речовини, що регулюють ріст і переміщення в тканинах інших видів лейкоцитів. Базофіли беруть участь у формуванні проявів алергічних і запальних реакцій, також у регуляції мікроциркуляції та тромбоутворення.

Групи крові

Групи крові — це генетично наслідувані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов. Група крові представляє собою певне поєднання поверхневих антигенів еритроцитів (аглютиногенів) системи АВ0.

Система груп крові АВ0 є основною системою, що визначає сумісність і несумісність переливання крові.

Різні сполучення антигенів та антитіл формують 4 групи крові:

Група 0 (І) — на еритроцитах відсутні групові аглютиногени, у плазмі наявні аглютиногени альфа і бета;

Група А (ІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген А, у плазмі наявний аглютиноген бета;

Група В (ІІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген В, у плазмі міститься аглютиноген альфа;

Група АВ (IV) — на еритроцитах наявні антигени А і В, плазма аглютиногенів не містить.

Несумісність крові спостерігається, якщо еритроцити однієї крові несуть аглютиногени (А чи В), а в плазмі іншої крові містяться відповідні аглютиніни (альфа- чи бета), при цому відбувається реакція аглютинації. Переливати еритроцити, плазму та особливо цільну кров від донора до реципієнта потрібно суворо дотримуючись групової сумісності. Аби уникнути несумісності крові донора та реципієнта, необхідно лабораторними методами точно визначити їх групи крові. Найкраще переливати кров, еритроцити і плазму тієї ж групи, яка визначена у реципієнта. В екстрених випадках еритроцити групи 0, але не цільну кров!, можна переливати реципієнтам із іншими групами крові; еритроцити групи А можна переливати реципієнтам із групою крові А і АВ, а еритроцити від донора групи В – реципієнтам групи В і АВ.

Антиген Rh  — один із еритроцитарних антигенів системи резус, знаходиться на поверхні еритроцитів. У системі резус розрізняють 5 основних антигенів. Основним (найбільш імуногенним) є антиген Rh (D), який зазвичай мають на увазі під назвою резус-фактор. Еритроцити близько 85% людей несуть цей білок, тому їх відносять до резус-позитивних. У 15% людей його немає, вони резус-негативні. 
  
Наявність резус-фактора не залежить від групової приналежності за системою АВ0, не змінюється протягом життя, не залежить від зовнішніх причин. Він з’являється на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, у новонароджених уже виявляється в суттєвій кількості.

Несумісність крові за резус-фактором (резус конфлікт) при переливанні крові спостерігається, якщо еритроцити донора несуть Rh-аглютиноген, а реципієнт є резус-негативним. У такому випадку у резус-негативного реципієнта починають вироблятися антитіла, направлені проти резус-антигена, що призводять до руйнування еритроцитів. Переливати еритроцити, плазму та особливо цільну кров від донора до реципієнта потріно суворо дотримуючись сумісності не лише за групою крові, але і за резус-фактором.

Цікаві факти про кров

#1 Вчені з Японії вважають, що група крові є показником особистості і характеру людини, тому в цій країні продаються товари, розроблені окремо для кожної групи крові (напої, книги тощо).

#2 Комари серед всіх груп надають перевагу першій (0).

#3 Більше 600 тис. літрів донорської крові стає непригідною щорічно, оскільки термін її зберігання не повинен перевищувати 40 днів.

#4 У тілі людини, а саме в крові, більше 0,2 мг золота.

#5 Вважається, що людина може вижити без пульсу. Доказом цього є випадок, коли Крейгу Льюісу видалили серце і замість нього підключили апарат, який безперебійно качав кров. Пацієнт вижив, но ЕКГ показувала пряму лінію, що до цього часу вважалося зупинкою серця і смертю.

#6 Мешканцю Австралії довелось, протягом життя, здати кров, аж більше 1000 разів. Як виявилося у його крові були антитіла, які могли врятувати хворих на тяжку форму анемії.

#8 Довжина кровоносних судин в тілі дорослої дитини може досягати 160 тис. км.

#9 Вчені підрахували, що за все життя Ваше серце прокачає більше 175 млн літрів крові.

#10 Dragon Blood tree (dracaena cinnabari)  –  дерево драконової крові назване так за свою кроваво–червону смолу. Протягом століть з цієї смоли виготовлювали художні фатби та лак. Те, щочервоний колір надають смолі стійкі пігменти дракорубін тадракокармін, відомо вченим давно, але їхнє біологічне значеннядо цих пір залишається таємницею.

Еволюція крові

Група крові – це не тільки опис антигенних характеристик еритроцитів, але й певний етап тисячолітньої еволюції травної та імунної систем людини, і підсумок адаптації наших пращурів до постійно змінюваних природних умов. Групу крові можна назвати ідентифікатором особистості, так як вона не змінюється, як і відбитки пальців. Найголовнішим є те, що різниця між усіма людьми нашої планети не в етнічному походженні, а в складі крові.

Вчені пов’язують чотири групи крові з чотирма етапами еволюції людства.

Групу крові О (I) можна віднести до першого етапу в розвитку людства, коли наші предки були мисливцями й харчувалися м’ясом. Усі первісні люди мали тільки цю групу крові. Очікувана її поява – 40 000 років тому. Цю групу іноді називають «першокров’ю», тому що інші групи виділилися за допомогою мутації з цієї групи. Саме цю групу крові пов’язують з мисливсько-збірним способом видобутку їжі перших людей. У сучасних людей, які мають цю групу крові, кислотність шлункового соку вища, ніж в інших, що дає травному тракту найкращим чином перетравлювати м’ясо. Також цю групу крові називають «універсальною», так як вона підходить людям з будь-якою групою при переливанні крові. Серед відомих власників I групи крові – Джон Леннон, Єлизавета ІІ, Елвіс Преслі . Характерними рисами даної групи крові є – енергійність, товариськість, сила волі, прагнення до лідерства, метушливість, амбітність.

Групу А (II) пов’язують з переходом людини до аграрного способу життя. Часто її називають «вегетаріанською». Приблизна її поява – 25 000 років тому. Ця група властива людям, які працюють на землі, і мають тягу до такого роду праці. Саме людей з цією групою крові називають трудоголіками. Велика частина людей, що проживають в Європі, мають саме цю групу крові. Серед відомих власників II групи крові – Рінго Старр, Брітні Спірс, Джордж Буш-старший. Характерними рисами даної групи крові є працелюбність, товариськість, лагідність, адаптація в будь-якій обстановці, впертість.

Група В (III) виникла при злитті та міграції рас у східну частину Євразії. Приблизна її поява – 10 000 років тому. Більшість власників цієї групи крові проживають у Гімалаях, Індії, Пакистані, Китаї. Саме використання в їжу молочних продуктів зумовило чергову еволюцію травної системи, і призвело до виникнення цієї групи крові. Серед відомих власників III групи крові – Пол Маккартні, Ейнштейн, Леонардо ДіКапріо. Характерними рисами даної групи крові є делікатність, спокій, легка адаптація, творчість, жага до пригод.

Група АВ (IV) виникла при змішуванні різних груп крові. Її поява – близько 2 000 років тому. У наш час всього 6% європейців мають цю групу. Унікальність її полягає в імунологічному захисті, який проявляється у стійкості до аутоімунних і алергічних захворюваннях людини. Серед відомих власників IV групи крові – Ісус Христос (за аналізом крові з Туринської плащаниці), Мерилін Монро, Джекі Чан, Мік Джаггер. Характерними рисами даної групи крові є врівноваженість, завищені вимоги до себе та світу.

Висновок

Людська кров до цього часу криє в собі багато таємниць. Учені продовжують вивчати цю життєво важливу субстанцію.