Проектна робота "Великі пригоди малої річки"

ПРОЕКТНА РОБОТАВеликі пригоди малої річки

Виконали вихованці гуртка «ЕКОКОЛОБОК»Мар’ївської ЗОШ №1 Керівник гуртка: Линик Олена. Олександрівна

Напрямок роботи -- екологічний Мета дослідження: показати красу природи рідного краю, виховувати почуття відповідальності за збереження природи, формувати екологічну культуру як систему знань і переконань; розширити та поглибити знання про історію рідної річки та її значення для людей; вчити дітей вдумливо, дбайливо, уважно ставитись до оточуючого середовища, замислюватися над наслідками своїх дій; закріпити і розширити знання дітей про водойми, їх значення та практичну цінність у житті людини; розвивати спостережливість, інтерес до пізнання оточуючого світу; виховувати кращі людські якості, дбайливе ставлення до природи.

План проекту: Вступ. Географічне положення села Мар’ївка. Біографія річки Жовтенька – рідної річечки села Мар’ївки. Мої бачення значення малих річок України. Екологічна криза нашої річки. Річки – герої легенд, казок, пісень. Використана література.

Географічне положення. Село Мар’ївка знаходиться в Софіївському районі, який розташований на півдні Дніпропетровської області і межує з трьома районами. Село розміщене по обидва боки річки Жовтенька– притоки Дніпра, в південній частині області. Село безпосередньо межує з Криворізьким, Апостолівським та Нікопольським районами. Від обласного центру віддалене на 136 км, від районного центру – на 28 км. Найближча залізнична станція Жовтокам’янка знаходиться від села на відстані 7 км.

Біографія річки Жовтенька Великий і розмаїтий світ річок. Ніби кудись поспішаючи стрімко несуть свої холодні, буйні води гірські ріки. Тихоплинно, немов роздумуючи над уже прожитим життям, та розмірковуючи над прийдешнім протікають спокійно й поважно рівнинні річки. Є ріки великі, знані в усьому світі, є маленькі, малопомітні річечки, про які знають лише навколишні жителі. А ще були річки, про які залишилися лише згадки в книгах і літописах, старовинних документах, були й такі, що зникли без сліду. В Україні налічується 63 тисячі річок. До числа великих належать Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Десна, Прип'ять і Південний Буг. Всі інші - середні й малі річки. Малі річки не більше як 60 відсотків водних ресурсів України. На жаль рівень води в них з року в рік знижується. Цей процес розпочався давно і його можна простежити на річках нашого краю.

Колись Жовтенька була великою річкою, по якій плавали наші прадіди. Біля річки ріс сад, який захищав її від намивання ґрунту. За часів розпаду колгоспів сад знищили, вирубували й розкорчовували, розширюючи орні землі. Стічні води з розораних балок і оголених берегів замулюють ріку й джерела, що її живлять. По берегах дедалі більше розростається вологолюбива рослинність і на поверхні річки все менше й менше залишається плеса чистої води. Багато річок загублено бездумною меліорацією, загублено назавжди… Стара Жовтенька…! Тиха затишна річка несе свої лагідні води в мальовничих берегах. Початок бере поблизу села Нововітебська Софіївського району. Пронісши свої води землями Софіївського та Апостолівського районів - впадає в річку Кам’янка з лівого боку, а далі в Дніпро-Славутич, в Чорне Море. Жовтенька в'юниться рівниною, петляючи й змінюючи напрям своєї течії то з заходу на схід, то з півдня на північ. На скільки покрученість річки подовжує її течію можна судити з того, що від витоку до гирла по прямій близько 28 км, а по річці цілих 42 км. Так наприклад, біля села Леніно робить «луку», її краї сходяться так близько, що частина села розташовується всередині цієї «луки» начебто на острові, з'єднаним з «материком,» вузьким перешийком твердої землі шириною біля 2,5 м. Раніше цей перешийок був ще вужчим і весною затоплювався водою повністю.

Дитинство благословенна пора життя, пора, яка назавжди залишає яскраві спогади про «свою» річку, річку нашого дитинства. Як гарно, як красиво біля Жовтенької в тиху й теплу літню ніч. Високий, як ліс, очерет, струнка рогоза й ситняг нагадують фантастичні неприглядні джунглі. Здається, що ось зараз розсунуться хащі й звідти вистрибне страшний хижий звір. Але тихо й привітно шепоче очерет, шелестить осока, киває рогоза. Ріки як люди - народжуються, живуть, старіють і помирають, тільки їх життєвий шлях незмірно триваліший ніж у людини й обчислюється тисячами тисяч років. Коли ж виникла ріка Жовтенька? Скільки їй років? Німецький вчений-геолог Мельхіор Неймайр і російський Олександр Іностранцев, інші вчені, доводять, що 195 мли. років тому, в Мезозойській ері, на початку Юрського періоду, океан займав майже всю Європу, в тому числі й територію нашого села. В кінці Юрського періоду (130 мли. років тому) відбулося загальне підняття суші. Але на Лівобережжі Дніпра, на нашій території, ще знаходилось, море, котре з'єднувалось з Чорним морем і протокою з Північним океаном. Підтвердженням того, що наша територія була затоплена морем є величезна кількість ракушняку, глини та вапна. Вони могли утворитися лише на терені колишніх морів.

20 мільйонів років тому, в Кайнозойській ері, в кінці палеогенового періоду уже сформувались в теперішніх контурах материки і океани. В той час був теплий тропічний клімат на нашій території, з багатим рослинним і тваринним світом. В кінці палеогену почалося похолодання, наступив льодовиковий період. Льодовики декілька разів насувалися на нашу територію. Товщина їх в деяких місцях сягала тисячі й навіть двох тисяч метрів. Рухаючись на південь льодовики танули і з під них витікала маса води, несучи з собою каміння й пісок, утворюючи русла майбутніх рік. Великі ріки мають більший вік. Так геологи стверджують, що Дніпро виник 4,5-3 мільйони років тому, в період Лихвинського обледеніння. Малі ж річки мають ще менший вік.

Ріки в житті людей завжди відігравали величезну роль. На їх берегах люди будували свої житла, в ріках добували їжу, водні шляхи вели їх в інші землі. Протягом віків живописці змальовували їх на своїх полотнах, письменники, поети оспівували в поетичних творах, вчені створювали наукові трактати. Є декілька версій походження назви річки. Перша із них говорить про те, що свою назву річка Жовтенька отримала від села Жовтого Софіївського району, поблизу якого вона протікає. За іншою версією назва походить від того, що дно у річки глинисте, що надає воді специфічного кольору. Майже 2/3 свого шляху річка проходить через села. У верхній течії є декілька невеликих ставків. Річку можна розділити на 3 частини:верхню — від витоку до с. Нововітебськ;середню — села Мар’ївка та Новоолексіївка;нижню – село Кам’янка, де впадає в річку з однойменною назвою .

“Вода, в тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються не відаючи, що ти таке. Не можна сказати що ти необхідна для життя: ти – саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощалися. Ти найбільше багатство на світі...” Антуан де Сент – Екзюпері. Вода – найцінніший природний ресурс. Вода – основа життя, вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, без яких життя не можливе. Загальні запаси води на земній кулі становлять близько 1390 млн км3, з них 96,4 % – води морські. Водночас, спеціалісти вважають, що води, придатної для споживання, на планеті існує близько 2% від загальної кількості, зокрема, 80% становить вода, що знаходиться у льодовому покриві Землі, а питна вода озер, струмків і річок становить менше 0,001% загального вологозапасу планети. За словами Генсека ООН Пан Гі Муна використання водних джерел нині вже перебуває на небезпечній межі, а економічна спрага ще зростатиме.

Формування і динаміка хімічного складу річкової води За даними гідрохімічних досліджень річкова вода в умовах, близьких до природних, характеризується чітко вираженою належністю до гідрокарбонатного кальцієвоготипу . Однією з причин формування такого складу річкової води є особливості широко розповсюджених регіональних грунтів і порід з характерними солонцюватими включеннями та підвищеним вмістом розчинних солей (хлоридів натрію і калію). При цьому, мінералізація річкової води нашого регіону не перевищує 323-571 мг/дм3 протягом літньо-осінньої та зимової межені, знижуючись під час весняного водопілля до 100-200 мг/дм3. Помітного забруднення річки типовими речовинами чисто антропогенного походження не спостерігалося. На сьогодні в річці тип води практично не змінився. Однак у її хімічному складі відбулися певні і досить відчутні зміни. Вони полягають насамперед в зростанні величини мінералізації води (у меженні періоди до 600-700 і навіть 1000 мг/дм3) та абсолютного і відносного вмісту головних іонів природно-антропогенного походження (натрію і магнію, сульфатів і хлоридів, рідше гідрокарбонатів і карбонатів). Показово, що в басейні р. Жовтенької середній склад мінеральних речовин антропогенного походження призводить до формування і зростання ролі вод характерного хлоридно-сульфатного натрієво-магнієвого типу. Протягом останніх десятиріч подібне явище, а також загальне зростання мінералізації річкової води, зумовлений антропогенними чинниками, носить постійний і цілком закономірний характер. Постійно збільшувався також вміст типових забруднювальних речовин промислового, господарсько-побутового і сільськогосподарського походження (важких металів, фенолів, нафтопродуктів, синтетичних поверхнево активних речовин, сполук азоту і фосфору, органічних речовин тощо).

До водних ресурсів відносять щорічно поновлювані поверхневі води і запаси підземних вод, які поповнюються дуже повільно. Відомо, що поверхневий середньорічний стік вод на землі становить 47 тис. км куб., у тому числі в Україні (без стоку прикордонних рік Дунаю, Тиси, Прута, Бугу) – 83,5 км куб., а у маловодний рік – 53,2 км куб. Понад 47 % поновлювальних водних ресурсів формується за межами України. Із загальної кількості водних ресурсів України близько 4 км куб. припадає на вікові запаси підземних прісних вод. За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. куб. метрів на 1 особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі, однак, перебуваючи у несприятливих умовах щодо водних поновлюваних ресурсів, Україна не реалізує жорстких цільових програм з метою збереження й ощадливого використання запасів питної води.

Охорона водних об'єктів за ступенем гостроти проблеми – є найбільш напруженою. Не врахування особливості формування водних ресурсів, їх двоєдиної ролі як елемента середовища і відновлюваного ресурсу в процесі підготовки та реалізації управлінських рішень, відсутність досконалого контролю, а також правовий нігілізм населення та варварське ставлення до водних об'єктів, призводить до катастрофічного їх стану, що загрожує існуванню всього живого. До 1991 р. в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти не застосовувались. Загальноприйнятий у світі принцип «забруднювач платить» був впроваджений в нашій країні лише з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про охорону навколишнього природного середовища». Нині держава повинна терміново вдосконалити еколого–економічні механізми використання ресурсів та сприяти залученню громадськості до подолання правового нігілізму у суспільстві, підвищення його еколого–правової культури.

Наш гурток розпочав спостереження та вивчення екологічних проблем нашої річки з 2010 року. Ми помітили, що вплив клімату на річку виявляється через джерела живлення. Через замулювання джерел зменшується протічність, що призводить до накопичення біогенних і органічних сполук, унаслідок чого виникає підвищення біологічної продуктивності. Найбільшим проявом є так зване “цвітіння” річки у літній період, тобто інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей. Ми вирішили дослідити проблеми річки Жовтенької та розробити заходи, які допоможуть врятувати її для наступних поколінь.

Клімат Клімат території, де протікає річка, помірно континентальний. Середня температура липня +25 °C,температура січня — 3 °C . Кількість опадів 450—500 мм. В річковій долині сформувався специфічний мікроклімат, який дещо відмінний від оточуючої місцевості. По долині часто влітку бувають тумани, а весною заморозки. Північний схил отримує більше сонячної радіації ніж південний, так як вони знаходяться під різними кутами сонячних променів.

Ґрунтово-рослинний покрив Товщина ґрунтового шару в долині річки становить до 1,5 м. Тут ґрунт утворений із річкових наносів і є дуже родючим, вміст гумусу в ньому 10-15 %. На схилах долини товщина ґрунту зменшується, а в багатьох місцях на поверхню виступає материнська порода, на якій він утворився. Найбільша товщина ґрунту в с. Мар’ївка, а вниз, по течії, вона поступово зменшується. Основний тип ґрунту — чорнозем. Це добре видно на не задернованих схилах ярів, які відходять від річкової долини.

Рослинний світ, здебільшого, змінений і створений людиною. Біля річки ростуть такі дерева: верба, тополя. Ці дерева закріплюють береги, в таких місцях річка має завжди більшу глибину ніж там де береги не закріплені. Класичним прикладом таких берегів служить ділянка русла річки нижче села Павлівка де по берегах не ростуть дерева. Шкода, що з кожним роком кількість верб зменшується. Люди зрубують їх на паливо, або бездумно спалюють дуплисті дерева. Те, що посаджено більше 30 років тому нашими батьками — уже майже на половину вирубано в останні роки. Люди поробили собі перелази через річку з соснових колод, щоб легше було переходити до лісових насаджень, аби зрубати дерево на дрова. І ніхто ще не був покараний за заподіяну шкоду природі. Природна рослинність збереглася на невеликих ділянках на правому схилі нижче села Леніно. Це степові ділянки — на яких переважають злакові рослини. Ранньою весною тут на луці розцвітають проліски, конвалії, горицвіти, зірочники та інші квіти. Клаптиком прадавнього степу є крутосхил на правому березі річки за 1 км від Мар’ївки вниз по течії, де росте горицвіт весняний. На цьому сонячному схилі кожної весни розцвітає біля 100 ніжно-жовтих квіток. Тут можна побачити сині квіти фіалок та ніжні квітки зірочок.

Характеристика долини річки При витіканні річки із села Павлівка долина має симетричні корінні береги, але чим ближче до гирла тим більше виражається асиметрія. Правий берег стає крутішим, а лівий пологішим. Нижче села Леніно спостерігається протилежна картина. Тераси по долині річки майже зовсім не виражені. Ширина врізу долини різна в Мар’ївці становить 25-30 м., на межі сіл Леніно і Калашники до 50 м. Глибина врізання річкової долини в рельєф наростає по течії річки, і є максимальною біля гирла. Основними відкладами дна є пісок, глина, мул, галька. Із них утворені острови посеред річки між селами Леніно і Калашники. Русло має невелику ступінь меандрування. Найбільш чітко меандри виражені в с. Новоолексіївка. В їх результаті утворюються, так звані, кручі. Глибина річки в таких кручах досягала 2 і більше метрів. Між селами Леніно і Калашники на річці є декілька острівців, утворених річковими наносами. Тут же яскраво виділяються старі порожнисті русла річки з округлими валунами.

Живлення та режим річки Основними видами живлення річки є дощове, снігове та підземне. Максимальний рівень води в річці спостерігається весною, під час танення снігу по долині річки. Головним джерелом живлення є дощове. Як розповідається старожили, в таких випадках рівень води підіймався на 3-5 м., і затоплювалась прибережна частина долини. Але в останні роки річка з берегів не виходить, так як висота їх в с. Мар’ївка становить 2-4 м. Річка розливається в тих місцях де висота берега незначна, це ділянки нижче с. Павлівки та Новоолексіївки. В 2003 році спостерігалась найбільша повінь за останні 30 років, в деяких місцях затопило городи і дорогу. Найнижчий рівень води — взимку. Паводки на річці бувають в теплий період року, але вони різко не виражені. Друге місце серед живлення становить підземне. По долині від с. Павлівка до с. Мар’ївка є декілька десятків джерел, вода від яких стікає в річку. Є також випадки коли джерела б'ють із дна русла. Тепловий режим річки змінюється по сезонах. Найвища температура води 15-20 — спостерігається в липні місяці, найнижча в січні — 0 °C. За нашими спостереженнями найчистіша вода в зимовий період, найбільш мутна у весняно-літній, що викликано дощами і значним площинним змивом. Швидкість течії річки неоднакова на різних ділянках. В місцях, де немає виходу в руслі гранітів течія спокійна і становить від 0,2-0,3 м\с до 1м\с.

Іхтіофауна Іхтіофауна наших водойм не вирізняється особливим різноманіттям. В річці Жовтенькій можна нарахувати біля 10 видів. Це такі риби як карась, товстолобик, судак, піскар, щука, бички, колючка, гірчак, червонопірка, йорж, окунь. Зменшення кількості видів та чисельності риб пов'язано із різким обмілінням річки в останнє десятиріччя. Раніше русло річки Жовтенької утворювало багато круч, глибина в яких сягала до трьох метрів. В них знаходили собі місце для життя багато риб. Тепер майже всі кручі замулило намулом. Дедалі меншає місць придатних для нересту. Неодноразово в річку потрапляли отрутохімікати, що спричиняло масову загибель риби. Рідкістю стали великі екземпляри риб, так як не мають де заховатися в обмілілій річці. Масове браконьєрство також вплинуло на кількісне та видове різноманіття. Рибу виловлюють такими забороненими засобами сітки, саки тощо.

Проходить руйнація ланцюгів живлення властивих для водних організмів. Майже повністю зникли в річці раки, беззубки, види риб: щука, йорж. Річка поволі помирає Господарське використання річки не значне. Колись давно ще на початку 70 років в с. Мар’ївка був баркас, катамаран. Як би хотілося відновити ці часи, щоб вони працювали на користь людям. Люди використовують воду для поливу городів та господарських потреб. Забруднення річки відбувалося через змив з полів мінеральних добрив та отрутохімікатів. Особливо це стало актуальним в останні роки, коли земля здана в оренду. А орендатори прагнуть взяти з неї все, і будь-яким способом і доля річки їх мало хвилює.

Дорога нашому серцю річка Жовтенька. Скільки спогадів з нею пов’язано: на берегах свого дитинства ми ,всі випускники Мар’ївської школи №1, зустрічаємо перший свій дорослий світанок, відзначаємо свято Івана Купала, зустрічаємо наших пернатих друзів лелек та лебедів. Взимку на замерзлій водоймі проводяться змагання з хокею. А як чудово відпочити влітку з друзями на її берегах…

Вивчаючи різні впливи на стан річки ми помітили, що найбільший негативний вплив мають погані кліматичні умови та забруднення джерел, що живлять річку. Наша річка має в собі дуже багато скарбів, а один із них – це чисті і прозорі джерела. Вода в них холодна і кришталева, а ще – дуже-дуже смачна. Коли п’єш її, то від крижаного холоду аж зуби ломить. У своїх спогадах старі мар’ївчани розповідають про чистоту плеса ріки 50—60 років тому, її глинисті береги, чистоту дзеркальної води, якою користувалися не лише для напування худоби, але й для приготування страв, умивались, навіть пили. Все це було колись, а зараз, розоравши береги річки, вирубавши сад біля неї, ми майже втратили свою річку, яка обміліла, замулилась, позаростала. Скільки було життєдайних джерел у витоках Жовтенької! Поспішили з меліорацією і втратили чисті джерела, нічим стало живитися старій Жовтенькій.

Замулення джерел, пересихання струмків призводить до зниження рівня води в річці, дисбалансу в екосистемі природи. Отож їх обстеження, упорядкування та охорону взяли собі за мету учні Мар’ївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, беручи щороку участь у Всеукраїнській акції «Чисте джерело». Під час цього екологічного заходу ми вивчаємо стан водних артерій, які є складовою частиною річки Жовтенька, виявляємо причини їх забруднення. Завдяки акції «Чисте джерело» члени Мар’ївського шкільного екологічного гуртка “ЕКО” відновили шість джерел, які живлять річку. Юні екологи розчистили їх, обладнали, дали їм назви.

Юні природолюби не тільки знайшли джерела, які живили річку, а й простежили весь шлях стоку їх води, розчистили ці стоки і тепер оберігають від замулення. Багато роботи припадає для членів загону в період танення снігів та весняної повені. Цієї пори не тільки поповнюються запаси води в річках та водоймах. Бурхливі весняні потоки замулюють джерела, руйнують берегові смуги, вимивають яри, знищують молоді насадження. Після того, як річка входить в свої береги, на них залишається велика кількість сміття. На прикінці березня, один із днів був оголошеним “Днем води”. Всі учні працювали на березі річки Жовтенької по його очищенню.

Члени екологічного гуртка помітили зменшення кількості джерел, що живили річку влітку 2014 і намагалися врятувати становище, та погодні умови, що склалися не сприяли цьому. Опадів випало так мало, що джерела майже всі пересохли. Річка цього року так обміліла, що в деяких місцях зовсім пересохла і її руслом вільно можна було проїхати чи пройти. Члени екологічного гуртка “ЕКОколобок” вклали чимало праці в охорону і очищення берегів річки, відновленню джерел. Учні щорічно розчищають їх, обладнують дають назви. В прибережній смузі річки висаджують вербички. Юні екологи школи прийняли активну участь у акції “До чистих джерел”. Приймаючи участь у моніторингу “Малим річкам – нашу велику турботу”, ми вивчили історію нашої річкию.

Спостереження за екологічним станом річки Жовтенької

Страждає наша Жовтенька. Все менше води несуть її хвилі, все більше людська недбалість завдає їй шкоди. Там, де колись купали коней, ріка відступила, залишивши на згадку про себе одне багно. Про чистоту її вод нічого й говорити. Члени екологічного гуртка “ЕКОколобок” твердо вирішили: пора вже взятись за розум, повернутися лицем до природи, до нашої Жовтенької і інших малих річок, які ще не вмерли. Ми їх загубили, ми перед ними в боргу і нам його віддавати. Річки треба врятувати і зберегти, щоб вони ще послужили нашим дітям і онукам, прийдешнім поколінням. Тож пам’ятаймо: кожне посаджене, вирощене й збережене нашими руками деревце, кущик чи квіточка, кожне впорядковане й очищене джерело чи озеро прикрасить нашу матінку – Природу, нашу спільну домівку, примножить силу української землі.

Річки – герої віршів, казок, легенд, балад. Ліна Костенко. Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви.І тільки степ, і тільки спека, спека, і озерявин проблиски скупі. І той у небі зморений лелека, і те гніздо лелече на стовпі. Куди ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста. Барвистих лук не знають твої весни, і світить спека ребрами моста. Стоять мости над мертвими річками. Лелека зробить декілька кругів. Очерети із чорними свічкамиідуть уздовж колишніх берегів...

Де вода, там життя, де її немає — там смерть. Де вода, там і біда. Де вода, там і життя. Де вода, там і качки. Де вода, там і лелеки. Де вода, там і очерет. Де вода, там і трава. Де вода, там І чапля. Дерево водою живе, дерево й воду береже. Дерево із водою, наче брат із сестрою. Дивиться, як теля у воду. Дірявим відром не наносишся. Дірявого корита водою не наллєш. Доки правда підросте, багато води в річці втече. Дурний-дурний, а воду у холо­док ставить.Є хліб, сіль і вода, то не буде голода.Є хліб та вода — не страшна біда. Живуть між собою, як вогонь з водою. Живуть між собою, як риба з водою. Жита ростуть, як з води йдуть. Жито хоч на часок, але в по-пілок; овес хоч у воду, але в пору. За водою підеш, то й не вер­нешся. З брудної води не вийти чистим. Звернув воду до свого городу. З вогнем і водою не жартуй. З вогнем не жартуй і воді не вір. З вогнем не жартуй, з водою не дружи і вітру не вір. З води масла не сколотиш. З глибокої криниці студена вода. З дурним сваритися, що з во­дою битися. З'єднався, як риба з водою. Зелена трава — недалеко вода. Земля найбагатша, вода найсильніша. Зима снігом багата, а весна — водою. З краси води не нап'єшся. З лиця воду не пити. З лінивим орати — як руками воду черпати. З малих крапель збирається море. З моря води не вилити, з пісні слова не викинути. Зневажиш воду — матимеш біду. З тих пір багато веди утекло.І без Гриця вода освятиться.І вода, як на місці стоїть, то засмердиться.І води не допросишся.І у воді не потоне, і у вогні не згорить.їж хліб з водою, живи правдою святою. Каламутити воду. Калина з водою, наче сестра із сестрою. Квітень водою славний, квіта­ми красний. Квітень водою славиться, бруньками прикрашається. Квітень воду підбирає, квітки розкриває. Квітень з водою, а травень з травою. Кобилу до води підвести і один чоловік може, а заставити її пити, якщо вона не хоче, не може і со­рок чоловік. Козак з бідою, як риба з водою. Коли криниця висихає, вода честь має. Коло вогню обпалився, коло води обмочився. Краще хліб з водою, ніж пиріг з бідою. Краще цукор з водою, ніж цу­кор з бідою. Крутиться, як ячний бублик у воді. Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче. Листопадові води — для лук ве­ликі шкоди. Листопад — останній місяць живої води, місяць дзвінкого льо­ду, сніговій. Лити воду. Лінивому й води налити важ­ко. Ліпше з водою, аби не з бідою. Ліс і вода — брат і сестра. Ліс і вода — то життя. Лопнув, мов булька на воді. Льоду без води не буває. Льоду і пару без води не буває. Людина без книги, як риба без води. Лютий воду підпустить, а бере­зень підбере. Лютий снігом багатий, квітень водою тароватий. Лютий снігом насмітить, квітень водою змиє. Мала вода — великий шум. Мала вода греблі не прорве. Медом води не зіпсуєш. Ми з тобою, як лід з водою. Мовчить, ніби в рот води на­брав. Мокрий води не боїться. Молода вода греблі рве, а стара в ставу зеленіє. Мутна вода не біжить з чисто­го джерела. Набрав води у вуха. На вогні (від вогню) і вода кипить.

ТИХО НАД РІЧКОЮТихо над річкою в ніченьку темную. Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче хтось казку таємную. Сумно зітха верболіз. Ніжно шепоче хтось казку таємную. Сумно зітха верболіз. Нічка розсипала зорі злотистії: Он вони — в річці, на дні. Плачуть берези по той бік сріблистії,Стогне хтось тяжко вві сні. Плачуть берези по той бік сріблистії,Стогне хтось тяжко вві сні. Що йому мариться? Щастя улюблене?В хвилях зрадливих життя?Може, то серце нудьгує загублене,Просить, шука вороття? —Може, то серце нудьгує загублене,Просить, шука вороття? - Важко навіки минулому зникнутиі.. Нічка зітхає, мовчить. Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —Пітьму зловісну збудить. Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —Пітьму зловісну збудить.

Використана література: Рідний край. Дніпропетровщина. Л.І. Зеленська, 2000р. Фотокартки рідного села.Ілюстрації, зроблені членами гуртка відповідно до теми проектної роботи. Вірші поетів України : Б. Гірського, В. Ладиженця, Ліни Костенко. http.//www.e-ukraine.org/subsites/iearn/ -- сайт проекту “Дніпра жива вода”.