Професіограма викладача вищої школи

Професіограма викладачавищої школи

Професійна підготовка викладачів базується на певній системі цінностей. Базові цінності в процесі виховання, на думку багатьох дослідників, значною мірою відбивають суспільні уявлення про дитину, що змінювалися й еволюціонували, відповідно змінювалося і розвивалося суспільне розуміння функції вчителя-носія і виразника тих цінностей, що лежать в основі суспільного життя. У процесі цілеспрямованої педагогічної діяльності викладачу, вчителю завжди потрібно було навчати, розвивати і виховувати дитину. На порозі XXI століття постає завдання визначення стратегії співробітництва, розробки спільних підходів до "гармонізації" ціннісних орієнтацій, змісту, форм і методів освіти. Настав час відмовитися від функціональної освіти, яка цілковито перетворює процес навчання лише на підготовку до майбутніх соціальних функцій. Роль вчителя, викладача за такого підходу не може полягати тільки в передачі учневі (студентові) набору вмінь для майбутнього здійснення наперед визначених соціальних функцій. 

Професійна діяльність педагогічних і науково-педагогічних кадрів є неперервним процесом розв'язання навчально-виховних завдань, спрямованих на розвиток особистості дитини, її ефективність значною мірою визначається сформованістю ціннісних орієнтацій майбутнього педагога. Реальні потреби гуманізації освіти передбачають творчу, вільну діяльність особистості майбутнього вчителя (викладача), спрямовану на прогресивний розвиток нації. А це потребує орієнтації викладачів вищих педагогічних навчальних закладів освіти на необхідність кардинальної гуманізації виховного процесу, на створення умов для самореалізації майбутнього вчителя (викладача) як суб'єкта морально-духовної відповідальності за майбутнє. Мета дослідження полягає у виробленні автором власної концепції професіограми викладача вищої школи, а також оптимальних шляхів її реалізації.

Нова соціально-економічна ситуація у нашій державі призвела до того, що перед вищою школою було поставлено інші, ніж раніше, цілі та завдання. Основним напрямком діяльності школи на сьогоднішній день повинно стати задоволення потреб особистості в знаннях, які б дозволили адаптуватися в сучасному світі. А це потребує відповідного кадрового супроводу і найшвидшого втілення в життя цілеспрямованої програми підготовки педагогічних кадрів вузу, тобто відповідної підготовки та перепідготовки викладачів вищої школи. При цьому важливе значення має звернення до позитивного зарубіжного досвіду у цій сфері. Провідну роль в діяльності викладача вузу відіграє саме педагогічна діяльність, а всі інші види діяльності нею інтегруються та проявляються в ній. Можна сформулювати певні критерії для оцінки рівнів науково-дослідної, базової професійної, адміністративної, господарської, управлінської та громадської діяльності викладача вищої школи.

Відносно педагогічної діяльності можна взяти за основу класифікацію Н. В. Кузьміної , згідно якої є 5 рівнів її продуктивності:репродуктивний, коли педагог вміє переказати іншим те, що знає сам;адаптивний - при якому педагог в змозі пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;локально-моделюючий знання студентів, коли педагог володіє стратегіями навчання знанням, вмінням, навичкам за окремими розділами курсу, що дозволяють визначити педагогічну мету, поставити завдання, розробити алгоритм їх вирішення та використати педагогічні засоби включення студентів в навчально-пізнавальну діяльність;системно-моделюючий знання студентів, коли педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, вмінь та навичок в цілому;системно-моделюючий діяльність та поведінку студентів, при якому педагог вміє перетворити свою дисципліну в засіб формування особистості студента, його потреб у самовихованні, самоосвіті та саморозвитку. Якщо взяти дану класифікацію за основу, то слід відмітити, що переважна більшість викладачів вищої школи знаходяться на перших двох рівнях продуктивності педагогічної діяльності.

Говорячи про підготовку та перепідготовку викладачів вищої школи, слід відмітити також її основні функції:професійної підготовки;перепідготовки викладачів;самоосвіти;акселераторна, що підтягує знання до рівня виробничо та суспільно необхідної компетенції;амортизаційна, що пом'якшує розрив поколінь за освітнім рівнем, інформованістю, знаннями та ціннісними орієнтаціями;компенсаторна, що здійснює компенсацію недоотриманої базової освіти та виправлення недоліків функціонування попередніх систем освіти;розвиваюча, що організує професійний та загальнокультурний розвиток особистості, підвищення її творчого потенціалу, задоволення інтелектуальних та творчих потреб;адаптивна, що сприяє пристосуванню слухачів до змінюваних вимог соціального середовища;організаційна, що полягає в раціональній організації вільного часу викладача для його самоосвіти;корегуюча, що здійснює спрямовану зміну якостей особистості спеціаліста з урахуванням його професійно-педагогічної діяльності у вузі

Моральне виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ґрунтується на засвоєнні програмного матеріалу, передбаченого навчальними планами з окремих предметів та дисциплін, і кожен викладач має застосовувати з цією метою свій предмет.високий рівень соціальної і моральної свідомості;пошуково-проблемний стиль мислення;розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);проблемне бачення;творча фантазія, розвинене уявлення;специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "Я", бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);комунікативні здібності;здатність до самоуправління;високий рівень загальної культури і високий рівень моральної культури.

Інтеграція вищої професійної освіти України в європейський освітній простір за умови збереження, розвитку досягнень і традицій національної вищої школи зумовлює необхідність перегляду вимог до професійної підготовки викладача вищої школи, його професійних якостей, властивостей, розширення професійних функцій. Ці перетворення повинні відбуватися систематично й послідовно, не порушуючи логіки підготовки майбутніх фахівців, яка повинна спиратися на чітко структуровану систему вимог, що відображають специфіку науково-педагогічної діяльності

Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить такі розділи: 1) загальні відомості про професію; 2) характеристика процесу праці (сфера діяльності та вид праці, основні виробничі операції і професійні обов’язки тощо) 3) санітарно-гігієнічні умови праці (характеристика робочого місця, можливості профзахворювань); 4) психофізіологічні вимоги до працівника; 5) професійні знання й навички; 6) вимоги до підготовки та підвищення кваліфікації кадрів . Професіограма – це опис особливостей певної професії, який розкриває зміст праці, а також вимоги, що висуваються перед людиною.

Професіограма викладача вищої школи - це система особистісно-ділових рис, суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, програма педагогічних умінь та навичок, необхідних для виконання викладачем його професійних обов'язків.

Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні психологічної культури особистості, національної свідомості та духовної культури українського суспільства. Це професія, що належить до типу «людина – людина», тому є однією з найбільш особистісно детермінованих, творчих і склад-них за своєю змістовою характеристикою (рольовою структу-рою) професій. Викладач вищої школи покликаний підготувати до майбутньої професійної діяльності спеціаліста з відповідною системою професійних знань, умінь, якостей, а також молодих науковців, що в подальшому виконуватимуть повноцінно функції науково-педагогічних працівників.

Професійний стандарт - це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій. Професійний стандарт вважається введеним у дію з моменту внесення його до Реєстру кваліфікацій. Професійний стандарт: розкриває зміст трудових функцій; визначає знання та вміння, необхідні для їх належного виконання; слугує основою при підтвердженні кваліфікації особи

Що містить професійний стандарт викладача?Документ містить опис загальних компетенцій, якими мають володіти професори, доценти, старші викладачі, викладачі та асистенти. Також затверджений стандарт містить перелік та опис професійних компетентностей і трудових функцій викладачів та опис професійних кваліфікацій. Хто може бути викладачем в університеті?Посади викладачів можуть обіймати особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання, а також в окремих випадках, особи, які мають освітній ступінь магістра або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Хто затверджує професійні стандарти?Професійні стандарти затверджуються їх розробниками. У разі якщо розробником не є галузева рада з питань розроблення професійних стандартів, професійний стандарт затверджується після погодження з репрезентативним всеукраїнським об'єднанням професійних спілок на галузевому рівні. Яким нормативним документом регламентуються вимоги щодо професії викладач ЗВО?Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 23.03.2021 № 610 затверджено професійний стандарт на групу професій «Викладачі закладів вищої освіти»

Професійний стандарт є інструментом для систематизації вмінь і навичок (створення посадових інструкцій), підготовки молодих фахівців, та оцінювання діяльності викладачів закладів вищої освіти, підвищення кваліфікації та професійного розвитку. МОН рекомендує використовувати зазначений професійний стандарт при розробленні вимог до посад науково-педагогічних працівників, освітньо-наукових програм другого та третього рівнів вищої освіти, програм підвищення кваліфікації та стажування науково-педагогічних працівників, планування професійного розвитку викладачів. Стандарт підготовлено робочою групою, до складу якої увійшли представники Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, закладів вищої освіти, міжнародного експертного середовища.

Сучасна парадигма вищої освіти, орієнтована передусім на особистість, дає нам право вважати, що підготовка та перепідготовка викладачів вузу повинні включати в себе також психологічно орієнтований професійний підбір. Основні принципи підготовки та перепідготовки викладачів вузу на основі професійного підбору можна сформулювати так: аналіз діяльності майбутнього викладача вузу повинен бути сфокусований на моментах діяльності, що викликають проблеми, складності та невдачі, а не охоплювати всю сукупність його професійно-педагогічних функцій та посадових обов'язків;професійно важливі характеристики, які можна розвивати та формувати шляхом навчання та тренінгів, необхідно враховувати при розробці спеціальних навчальних курсів та практикумів і обов'язково включати їх в процес підготовки та перепідготовки викладачів вищої школи;такі, що компенсуються за рахунок індивідуального стилю діяльності професійно важливі якості особистості викладача, можуть бути підставою для вибору конкретної предметної спеціалізації в підготовці та подальшій професійній діяльності викладача вузу.

Висновки. Професіограма викладача вищої школи - це система особистісно-ділових рис, суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, програма педагогічних умінь та навичок, необхідних для виконання викладачем його професійних обов'язків. Одними з найважливіших рис, якими повинен володіти викладач вищої школи, є високий рівень свідомості, пошуково-проблемний стиль мислення, розвинуті інтелектуально-логічні здібності, комунікативні здібності. В професійно-педагогічній діяльності викладач вищої школи має прагнути до системно-моделюючого рівня продуктивності своєї творчої діяльності, при якому педагог вміє перетворити свою дисципліну в засіб.

Дякую за увагу!