Реферат на тему: Методика пошуку наукової інформації у мережі Internet

Про матеріал

Перегляд файлу

Рівненський державний гуманітарний університет

Реферат

на тему:

Методика пошуку наукової інформації у мережі Internet

Виконала

Здобувачка ступеня вищої освіти «магістр»

Спеціальності 011 «Освітні педагогічні науки»

Шеремет Наталія Михайлівна

Керівник:

Викладач: Шульгач М. І

Національна шкала__________

Кількість балів: ________Оцінка:ECTS____

Рівне – 2022

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Методи пошуку і збору наукової інформації………………………………...6

2.Аналіз та інтерпретація інформації…………………………………………..11

3. Пошук наукової та спеціальної інформації у мережі Internet……………..17

Висновки………………………………………………………………………...19

Список використаних джерел………………………………………………...20

Вступ

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, коли темпи накопичення і передачі інформації зростають, виникло протиріччя між виробництвом інформації та можливостями її споживання, переробки і використання. Потрібні відповідні методики орієнтації наукових працівників на найбільш продуктивний пошук і використання відповідних інформаційних матеріалів. Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз'яснення. Роз'яснення - це відомості про довкілля, про процеси, які здійснюються в ньому, про події і стан, що сприймаються людьми, які керують машинами та системами. Це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань, детальна, систематизована подача певного відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу.
Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об'єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці. Основні ознаки наукової інформації:
- вона отримується в процесі пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;
- це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності.
Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:

1.Монографія
2. Збірник

3.Періодичні видання
4. Спеціальні випуски технічних видань

5.Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні).
6. Стандарти

7.Навчальна література
8. Надруковані документи

9.Науково-інформаційна діяльність
10. Інформаційні ресурси науково-технічної інформації
11. Довідково-інформаційний фонд
12. Довідково-пошуковий апарат

13.Інформаційні ресурси спільного користування
14. Аналітико-статистична обробка науково-технічної та практичної інформації;
15. Інформаційний ринок

До традиційних джерел інформації, які є основою для навчальної та наукової діяльності, в останні роки додався ще один потужний інформаційний ресурс – Інтернет, глобальна телекомунікаційна мережа, яка охоплює всі розвинуті країни світу та потенціал якої просто невичерпний.
Законом України «Про інформацію» визначено головні принципи інформаційних відносин:
-гарантованість;
-доступність;
-об'єктивність,;
-повнота;
- законність отримання, використання, поширення і зберігання інформації.
Право на інформацію мають усі громадяни України, юридичні особи і державні органи. З метою задоволення інформаційних потреб, органи державної влади та місцевого самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Для прискорення відбору потрібної інформації і підвищення ефективності праці в Україні створена загальнодержавна служба науково-технічної інформації (НТІ). Вона включає галузеві інформаційні центри - Республіканський інститут, НТІ в НДІ, інформаційні центри, відділи НТІ в НДІ, конструкторських бюро на підприємствах.

1.Методи пошуку і збору наукової інформації

Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна, так і вторинна інформація. Первинна інформація – це вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду. Вторинна інформація – це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації. Етап збору і відбору інформації для проведення наукових досліджень є одним із ключових.

Організація його передбачає:

- визначення кола питань, що будуть вивчатись;

- хронологічні межі пошуку необхідної літератури;

- уточнення можливості використання літератури зарубіжних авторів;

- уточнення джерел інформації (книги, статті тощо);

- визначення ступеня відбору літератури – вся з даного питання чи тільки окремі матеріали;

- участь в роботі тематичних семінарів і конференцій;

- особисті контакти із спеціалістами з даної проблеми;

- вивчення архівних документів, науково-технічних звітів;

- пошук інформації в Інтернеті.

Вихідну інформацію можна знайти в загальній і спеціальних енциклопедіях, а також у списках літератури, які прикладені до тема¬тичних і оглядових робіт, що мають відношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в антихронологічному порядку – від більш пізніших джерел до більш ранніх. Такий шлях пошуку швидше приводить до поставленої мети.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних принципів її формування, а саме:

 актуальність інформації має реально відображати стан об’єкта дослідження в кожен момент часу;

 достовірність – це доказ того, що названий результат є істинним, правдивим;

 інформація має точно відтворювати об’єктивний стан і розвиток об’єкта;

 інформаційна єдність, тобто подання інформації в такій системі показників, при якій виключалась би ймовірність протиріч у висновках і неузгодженість первинних і одержаних даних.

Дотримання цих принципів дозволило б виключити дублювання наукових досліджень.

Пошук потрібної інформації з кожним роком ускладнюється. Тому всі дослідники мають знати основні положення інформаційного пошуку.

Інформаційний пошук – це сукупність операцій, спрямованих на пошук документів, які потрібні для розробки теми проблеми.

Пошук може бути: ручний, який здійснюється за бібліографічними картками, картотеками, каталогами, механічним і автоматизованим. Визначення стану вивченості теми доцільно розпочати зі знайомства з інформаційними виданнями, які містять оперативні систематизовані відомості про документи, найсуттєвіші сторони їх змісту.

Інформаційні видання, на відміну від бібліографічних, включають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оперативності, їх характеризує новизна поданої інформації, повнота охоплених джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.

Найбільш поширеними і змістовними методами нагромадження первинної інформації є: опитування, спостереження, експеримент, тестування, анкетування.

Опитування – це метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей – респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і передбачає реєстрацію та статистичну обробку

Другою, усною, формою опитування є, як зазначалося вище, інтер¬в’ю. Інтерв’ю – це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом. Відповіді останнього записуються або інтерв’юером, або механічно – на плівку.

Інтерв’ю, як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, спеціалістів, які глибоко розуміються в тому чи іншому питанні.

Проведення інтерв’ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв’юером. Для цього потрібні особистісні якості – товариськість, ввічливість, комунікабельність, врівноваженість, досить висока загальна культура, вміння швидко переключатися на нові питання, знаходити вихід із складних ситуацій спілкування. Значну роль у процесі інтерв’ю має компетентність дослідника з дос¬ліджуваної проблеми, знання особливостей середовища респондентів (освітній і культурний рівень, інтереси, особливості праці і побуту, специфіка мовного спілкування тощо).

Метод опитування використовується у ряді випадків:

 коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації або коли такі джерела взагалі відсутні;

 коли предметом дослідження є характеристики, недоступні для спостереження;

 коли предмет вивчення – елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, настрої, цінності, пе¬реконання людей тощо;

 як контрольний метод для розширення можливостей опитування й аналізу досліджуваних характеристик та для перевірки да¬них, отриманих іншими методами.

Спостереження – це аналітичним метод, за допомогою якого вивчають і фіксують сучасний стан об’єкта в результаті минулого, в реальних ситуаціях.

Експеримент – це нагромадження даних у контрольованих умовах, змінюючи один або декілька чинників.

Імітація – метод, що базується на використанні ЕОМ, який відтворює застосування різноманітних чинників не в реальних умовах:

- будуються моделі контрольованих і неконтрольованих чинників;

- визначається вплив на загальну стратегію дослідження.

Ефективним методом збирання первинної інформації є аналіз документів. Документи з різним ступенем повноти відображають економічний стан проблеми, фактологічну сторону соціальної дійсності; в них містяться відомості про процеси та результати діяльності підприємства, окремих людей, колективів, великих груп насе¬лення і суспільства в цілому. Саме з аналізу документів має розпочи¬натися конкретне дослідження. Дослідження документальних інформаційних потоків здійснюється за допомогою використання банку даних.

Банк даних – певна сукупність програмних, організаційних, технічних засобів призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (в пам’яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах, картотеці). Його ядром є база даних.

База даних – іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних.

База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань – сукупність систематизованих основних відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам’яті ЕОМ. У ній виокремлюється дві відносно самостійні частини:

- знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, стверджень;

- конкретні, факти що описують цю галузь.

База знань сприяє розвитку бази даних.

2.Аналіз та інтерпретація інформації

Після проведення емпіричного дослідження починаються його заключні етапи: опрацювання, аналіз і узагальнення даних. Ефективність дослідження залежить не тільки від обсягу інформаційного масиву, а й від глибини та всебічності його аналізу. Сама по собі пер¬винна інформація не дає змоги зробити висновки, перевірити гіпо¬тези і, таким чином, розв’язати завдання, що були поставлені в про¬грамі. Тому оволодіння прийомами та методами аналізу одержаних даних – запорука результативного дослідження.

Для успішного проведення опрацювання інформації слід дотримуватися певної послідовності, спочатку Інформація проходить ста¬дію попередньої підготовки до опрацювання, яка включає в себе вирішення двох основних завдань:

• перевірку інструментарію на точність, повноту та якість заповнення;

• кодування інформації, тобто її формалізація.

Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення поми¬лок у відповідях на кожне запитання та їх корекцію. При перевірці анкет, бланків інтерв’ю на повноту заповнення проводиться вибракування тих, які заповнені менш як на половину. При перевірці на якість заповнення контролюються чіткість, адекватність відповідей, обведення цифрових кодів.

Після вилучення частини масиву анкет, бланків інтерв’ю, яка не відповідає названим критеріям, провадиться процедура кодування, яка включає в себе присвоєння кожному варіантові відповідей певних умовних чисел – кодів. У результаті вся інформація анкет чи бланків інтерв’ю перетворюється в систему чисел, в якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел). Кодування інформації відбуваєть¬ся ще під час розробки інструментарію, коли варіанти відповідей на закриті та напівзакриті питання анкети отримують певні коди. Формалізований список варіанта відповідей називається кодифікатором.

Окремо, вже після опитування, проводиться кодування відповідей на відкриті і напівзакриті питання. Для цього:

• записуються варіанти відповідей та визначається їх частота;

• проводиться їх класифікація, зведення в певні смислові групи;

• усі варіанти відповідей кодуються за допомогою отриманого кодифікатора.

Для кодування інформації використовуються два способи: наскрізна нумерація всіх позицій (порядкова система кодування) або нумерація варіантів лише в межах одного запитання (позиційна система кодування).

Вибір того чи іншого способу залежить від характеру програмного забезпечення ЕОМ.

Після завершення кодування починається безпосередня оброб¬ка первинної інформації – ручна або машинна. Якщо обсяг вибірки невеликий, то доцільніше проводити ручну обробку. У сучасних умо¬вах перевага надається машинній.

Опрацювання інформації дає надійні підстави для її узагальнення, яке здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою і найбільш поширеною формою є групування даних, тобто віднесення об’єкта до тієї чи іншої групи залежно від обраного показника (наприклад, рівень продуктивності праці, прибуток), груповані в такий спосіб однорідні за складом групи стають об’єктом аналізу. Вибір ознаки групування зумовлюється завдання¬ми і гіпотезами дослідження. Основна проблема, що виникає у ви¬падку використання простого групування, – неправильний вибір показника, за яким здійснюється групування.

Групування об’єктів за двома і більше ознаками (наприклад, собівартістю, ціною, прибутком) називають перехресним, або комбінованим.

Залежно від завдань дослідження воно може бути структурним, типологічним і аналітичним.

При структурному групуванні проводиться класифікація за певним показником, притаманним усій сукупності даних (наприклад, із метою встановлення вікового складу працівників застосовують структурне групування за віковим інтервалом). Якщо ж за основу групування береться показник, створений самим дослідником або суб’єктивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування (наприклад, типологія респондентів за такою ознакою, як "ставлення до приватизації"). Аналітичне групування здійснюється за двома і більше ознаками і слугує для виявлення їх взаємозв’язку, взаємозалежності.

У процесі групування отримують ряд чисел, який називають рядом розподілу. Ряди розподілу, які ґрунтуються на якісних ознаках явищ і процесів, що вивчаються, характеризуються як атрибутивні, а на кількісних – як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на дискретні (переривчасті) та безперервні. Ряди розподілу мають як числову, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних досягається за допомогою таблиць. Таблична форма доповнюється графіками, найчастіше серед яких застосовують полігони (для дискретних рядів) і гістограми (для безперервних рядів).

Із метою більш глибокого узагальнення інформації використовують спеціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична – інтегральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнювати їх один з одним у випадку, коли вони мають спільну основу. Дисперсія має визначати ступінь рівномірності розподілу тієї чи іншої характеристики, яку отримують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляції дозволяють аналізувати взаємозв’язки різних характеристик, що досягається порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього завдання вимагає досить складних роз¬рахунків, які найчастіше виконують за допомогою ЕОМ.

Наступний елемент аналізу даних – інтерпретація даних, процедура якої має відповідати певним вимогам:

1) характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в загальних рисах уже на стадії розробки програми та концепції дослідження, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об’єкта;

2) слід максимально повно визначити цей об’єкт та відповідний предмет дослідження;

3) треба пам’ятати про багатозначність отриманих даних і потребу їх інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації – це насамперед перетворення певних числових величин у логічну форму – показники (індикатори) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтерпретації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

У логіку інтерпретації економічних даних обов’язково має входити перевірка раніше висунутих гіпотез. У розвідувальному дослідженні гіпотеза перевіряється простим зіставленням виявлених числових даних з уявними, в описовому – узагальненням характеристик неоднорідного за складом об’єкта. Тут найчастіше застосовується такий метод інтерпретації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності, а також метод зовнішнього порівняння числового ряду. В аналітичних дослідженнях, які ставлять за мету отримання висновків не лише про стан і зміни соціально-економічного об’єкта, а й про їх причини, схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв’язку між характеристиками об’єкта. Така схема складається з двох послідовних етапів інтерпретації: використання методу порівняння числових рядів розподілу і пошук факторного показника (показників).

Для вивчення лінійних парних зв’язків між кількісними показниками використовують кореляційний аналіз. Проте часто кореля¬ція є результатом впливу якихось глибших причин на обидва показники. Коли ж зв’язок між змінними має нелінійний характер (а та¬кож для порядкових змінних), застосовуються коефіцієнти рангової кореляції.

Для опису структури зв’язків у деякій системі показників застосовується матриця кореляцій – квадратна таблиця, в кожній клітинці якої вміщують коефіцієнт кореляції для пари змінних. Для більш глибшого аналізу використовують розвідувальний факторний або кластерний аналізи. Останній застосовується також для опису структури об’єктів, які становлять вибірку.

Для кількісних залежних змінних використовується регресійний (якщо незалежні змінні також є кількісними) або дисперсійний (якщо індикатори виміряні за номінальною або порядковою шкалами) аналізи. До якісних (номінальних і порядковиx) залежних змінних в аналогічних ситуаціях застосовується дискримінантний або кластерний аналізи.

Отже, процедура аналізу соціально-економгеографічної інформації містить органічно взаємопов’язані компоненти аналізу цих даних у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристики досліджуваного соціального об’єкта. Такий аналіз дозволяє переходити до формулювання основних висновків і розробки практичних рекомендацій із метою конкретного застосування їх у науково-дослідній або практичній діяльності.

Після завершення аналізу даних отримані результати оформлюють у підсумкові документи дослідження: інформації, інформаційні записки, звіти про науково-дослідну роботу.

В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтер-претації. Вона включає:

- короткий виклад проблемної ситуації;

- перелік цілей і завдань дослідження;

- опис характеристик вибіркової сукупності;

- розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв’ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі. Кількість розділів зазвичай відповідає кількості гіпотез, сформованих у програмі дослідження.

Основною метою будь-якого дослідження є висновки та рекомендації на підставі аналізу отриманої інформації.

Основні вимоги до аналізу інформації, висновків та рекомендацій, поданих у звіті, можна сформулювати так.

Висновки і рекомендації мають ґрунтуватися насамперед на аналізі інформації, отриманої в конкретному дослідженні; при цьому не повинно бути міркувань, що спираються тільки на здоровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні уподобання.

3. Пошук наукової та спеціальної інформації у мережі Internet

 • спілкування із усім світом;

 • одержання як офіційної, так і неофіційної інформації в межах особистісного спілкування через електронну пошту, аудіо- та відео конференції, chat-технології, форуми з громадянами будь-якої країни світу;

 • користування базами даних наукових, освітніх закладів, інформаційних центрів та інформацією, що знаходиться на будь-якому сайті різних установ;

 • ведення спільних проектів з представниками інших регіонів та країн;

 • ведення діалогу культур, знаходження основи для поваги та взаєморозуміння, до чужої цивілізації;

 • мати доступ до дистанційної освіти тощо;

 • в той же час – це і можливість задіяння маніпулятивних технологій, проведення широкомасштабних інформаційних війн в умовах глобалістичного світу тощо.

Інтернет надає можливість швидкого зв'язку з будь-яким "традиційним" джерелом інформації – газетами, видавництвами, бібліотеками, учбовими закладами тощо. На відміну від друкованої інформації дані в Інтернет постійно оновлюються. І це дозволяє кожного дня і навіть кожну годину отримувати інформацію за потрібною тематикою.

Internet – найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.

Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокутують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.

Висновки

Чітке знання термінів та їх сутності, а також галузей інформації дозволяє науковому досліднику оперативно їх знаходити, переробляти, узагальнювати та ефективно застосовувати для виконання відповідних завдань.
Значення і роль інформації в тому, що, по-перше, без неї не може бути проведене те чи інше наукове дослідження, по-друге, інформація досить швидко старіє, і потрібне постійне поновлення матеріалів. За даними зарубіжних джерел інтенсивність старіння інформації становить понад 10% на день для газет, 10% на місяць для журналів, 10% на рік для книг і монографій. Окрім цього, інформація для дослідника є предметом і результатом його праці. Осмислюючи та опрацьовуючи потрібну інформацію, дослідник видає специфічний продукт: - якісно нову інформацію. При цьому підраховано, що біля 50% свого часу дослідник витрачає на пошук інформації. Тому досить відповідальним етапом наукового дослідження є вміння оперативно знаходити і опрацьовувати потрібну інформацію з теми дослідження.

Інформація , ймовірно , найбільша перевага , яким володіє Інтернет. Мережа стала віртуальним криницею інформації. Будь-яка інформація по будь-якій темі доступна в мережі Інтернет. Пошукові системи , як Google , Yahoo і Яндекс надають свої послуги користувачам мережі . Ви можете розшукати будь-який тип даних і отримати відповідь на практично будь-яке питання . Інтернет розташовує неосяжним кількістю інформації ,але повинні фільтрувати будь яку інформацію та брати її з перевірених джерел.