ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЯК ПРЕДМЕТ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Олександрівський ліцей з дошкільним відділенням,початковою школою та гімназією Городненської сільської ради Болградського району Одеської області.

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЯК ПРЕДМЕТ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Виконала:

 Практичний психолог

Саул Антоніна Григорівна

2024р.

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЯК ПРЕДМЕТ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Професійна діяльність шкільного психолога є предметом чисельних наукових  досліджень (Г. Балл, О. Санникова, М. Шпак та інш.) У провідних дослідження вітчизняних науковців були розкриті сутність, форми, види роботи шкільного психолога. Вже обґрунтовані межі його професійної діяльності, охарактеризовані обов’язки у межах навчального закладу будь-якого типу.  Мета статті - систематизувати основні особливості професійної діяльності шкільного психолога, окресливши проблемні питання, що потребують наукового дослідження. Аналіз психологічної літератури дає підстави стверджувати багатоаспектну діяльність шкільного психолога. В ній виокремлюються декілька компонентів. Деталізуемо їх зміт.

 Перший - просвітницька діяльність фахівця. Необхідність і значущість даного виду діяльності, як вказує О.Гура. Т.Гура, пов’язані із освітнянськими реаліями . Так, учителі часто спираються на односторонні бачення соціально психологічних особливостей своїх школярів, та дуже часто вони не в змозі вплинути на конфліктні ситуації, які можуть виникнути в колективі учнів класу, а також не в змозі допомогти батькам  учнів в колекційному процесі складних взаємин з їхніми дітьми [2, с.159].  Цікавою є думка Н.М. Мась, про те, що, ще е батьки дуже часто не можуть приділяти належної уваги до психолого-педагогічних літературних джерел , а непрості і конфліктні ситуації з дітьми вирішують, спираючись здебільшого на рекомендацій своїх колег, знайомих або ж батьків однокласників їхніх дітей, з якими частіш за все вони спілкуються тільки на батьківських зборах [5, с.107]. У зв’язку із відсутністю психологічної культури, небажання і невміння співчувати і поступатися, частіш за все, конфлікти можуть виникати між батьками та педагогами. Саме тому освіта, на думку О.Дорошенко, повинна буде спрямована на процес формування психолого-педагогічної культури, не лише самих учнів але і безпосередньо педагогів та батьків. Ці всі описані процеси в просвітницькій та професійній діяльності шкільного психолога займає значне місце.   До форми просвітницької діяльності можна віднести: проведення лекцій, бесід з усіма учасниками педагогічного процесу, участь в проведені  батьківських зборів і відповіді на виникаючи запитання батьків, підбір спеціальної, методичної та психологічної літератури, підготовка інформаційних матеріалів і їх видання, уроки психології, консультування [3, с.17].

Другий - психопрофілактична діяльність фахівця. Профілактичну діяльність шкільного психолога, у працях Л.М. Карамушки, розглянуто з позиції того, що вона є спрямованою  на попередження виникнення тих проблем, які пов’язані з навчанням дітей в навчальному закладі, також розглянуто з позиції охорони психічного здоров'я учнів, пропаганди здорового способу життя та попередження алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків [4, с.56]. До найважливіших напрямків психопрофілактичної роботи можемо віднести: оцінку психологічних якостей учнів, які можуть в майбутньому призвести до певних ускладнень в їх інтелектуальному і особистісному розвитку; розробку розвиваючих програм, проведення розвиваючих занять з дітьми та інші.  Важливою формою психопрофілактичної роботи вважаємо психолого-педагогічний консиліум. Розглядаючи зміст завдань шкільного психолога в консиліумі помічаємо що всі вони зосереджені на допомозі вчителям в оцінці рівня інтелектуального розвитку, особистісних якостей і характеру поведінки школярів.

Третій - Психологічне консультування фахівцем. Зміст психологічної консультації базується на допомозі у вирішенні конкретних проблем, з якими до шкільного психолога звертаються вчителі та батьки.  Найчастішим предметом консультування є питання готовності дітей до школи, а також питання пов’язані з труднощами в засвоєнні шкільного матеріалу, відхилення в поведінці учнів. Шкільні психологи консультують батьків та педагогів щодо проблем, пов’язаних з питаннями гіперактивності дітей різного віку, застосування різноманітних психологічних методик стосовно корекції поведінки школярів, вирішення питань з саморозвитку та самовдосконалення, професійного та особистісного самовизначення.   Консультації шкільного психолога  можуть проводити індивідуальній або групових формах.

 Четвертий - психологічна діагностика фахівця. На думку Г.Бал, є одним з головних видів діяльності шкільного психолога [1, с.28]. Без результатів психодіагностичного обстеження складно на досить високому професійному рівні займатися психологічним консультуванням і психологічно корекцією психологічної профілактикою.

П’ятий  - психологічна корекція школярів. Ця робота, як визначає О.С. Бондаренко,  спрямована на зниження або усунення відхилень в психологічному розвитку учня, на подолання шкідливих звичок і девіантних форм поведінки, на формування адекватної життєвої позиції і планів на майбутнє, формування позитивного ставлення до здорового способу життя.  

На відміну від психологічного консультування , психологічна корекція в роботі шкільного психолога відіграє дуже значущу роль бо є більш активною, спрямованою на формування нових адекватних способів поведінки в процесі спеціально розроблених тренінгових програм, які включають психологічну і педагогічну складові [4, с.56].

Психокорекційна робота з дітьми складається з таких етапів, як діагностика, прогноз подальшого розвитку дитини, створення психолого-педагогічної корекційної програми, виконання психокорекційної програми та аналіз її ефективності.  

Сфера професійної діяльності психологів відноситься до системи громадських відносин «людина-людина». У зв'язку з цим ми відзначаємо, що в ході процесу роботи потрібно цілеспрямовано розвивати ті особистісно-професійні якості психологів, які безпосередньо впливають на їхнє ставлення до самих себе, на їх спілкування і взаємодію з іншими людьми.

Специфіка змісту праці психолога актуалізує дві його особистісні риси: морально-психологічну і «психотехнічну». Психолог повинен вміти осягати причини і слідства самовиявів школярів, прогнозувати поведінку, адекватно впливати на школярів. Тут дуже важливо явище емпатії. «Раціональний канал» емпатії характеризує спрямованість уваги, сприйняття і мислення на іншу людину - його стан, проблеми поведінки. «Емоційний канал» емпатії – це саме здатність входити в емоційний резонанс з оточуючими - співпереживати, бути спільником. «Інтуїтивний канал» емпатії – це здатність «бачити» поведінку школяра, діяти в умовах дефіциту інформації про нього, спираючись на досвід, «що зберігається» в підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються і узагальнюються різні відомості про партнера по взаємодії, в нашому випадку про школяра.

Особистісно-професійний розвиток розуміється нами як безперервний процес особистісних, діяльнісних і соціокультурних змін, що відбуваються в часі і під впливом професійного навчання, виховання і самовдосконалення. Особистісно-професійний розвиток шкільного психолога включає формування не тільки теоретичних, методологічних і методичних знань, а й оволодіння спеціальними технологіями; всебічна зміна рівня особистісно-професійного розвитку психолога.

Формування стійкої мотивації особистісно-професійного розвитку психолога здійснюється через підвищення привабливості, престижу і розкриття гуманістичної суті професії психолога; створення і реалізацію особистісно- і суспільно-значущих перспектив у навчальній і професійній діяльності психолога, поліпшення стимулювання процесу самовдосконалення.

Конкретний зміст праці, права та обов'язки шкільного психолога в школі визначає статут відповідного навчального закладу та наявність етичного кодексу [2, c. 165].

До основних зобов’язань шкільного психолога нами було віднесено  наступні:

• дотримання вимог Статуту школи, чинного законодавства України та міжнародних угод;

• забезпечення умови для засвоєння учням навчальних програм на рівні обов'язкових вимог державних стандартів, сприяння розвитку здібностей у останніх;

• виховання повагу до людей, національно-культурних, духовних та історичних цінностей, країни походження, державного і соціального устрою, цивілізації, дбайливе ставлення до навколишнього середовища;

• виховання молодь в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

• дотримання педагогічної і наукової етики, моралі, поважати гідність учнів та співробітників школи, захищати їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживання наркотиків, інші шкідливі звички.

Таким чином, шкільним психологом практично здійснюється соціально-психологічний супровід кожного школяра, а це, в свою чергу, передбачає тісну взаємодію не тільки з ним, але і з його батьками, з соціальним педагогом та іншими фахівцями педагогами. Здійснення продуктивної взаємодії включає в себе декілька компонентів: консультування батьків за запитом і за необхідності з питань вікових особливостей дітей, проблем поведінки і порушень соціальної адаптації, конфліктних ситуацій та ін .; видача письмових рекомендацій батькам; проведення для дітей та батьків лекцій по психологічній освіті; проведення тренінгів по нормалізації дитячо-батьківських відносин; оформлення рекомендацій для педагогів по роботі з кожним конкретним школярем з урахуванням його особливостей особистості, розвитку, поведінки, а також його життєвої ситуації; при необхідності надання психологічної допомоги педагогам навчального закладу, у випадках емоційного перевантаження, конфліктних і спірних ситуаціях; оформлення добірки найактуальніших матеріалів і рекомендацій по психологічній освіті для педагогів навчального закладу; постійна співпраця зі шкільними педагогами, що спрямоване на поліпшення соціальної ситуації оточення дитини.

Література:

1.               Балл Г. О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології / Балл Г. О. – К. : Ніка-центр, 2014. – С. 28−32. – ( Практична психологія: теорія, методи, технології.)
2.               Гура О.,Гура Т. Концептуальні засади реформування професійної підготовки практичних психологів в Украіні // Науковий вісник МНУ ім.В.Сухомлинського:педнауки. - 2017р. - №2(57). - С.159-168
3.               Дорошенко О.В. Актуальні аспекти особистісної підготовки майбутніх психологів: //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. – Бердянськ: БДПІ, 2012. – № 2. – 187 с.
4.               Карамушка Л. М. Варіативність моделей психологічної служби при наданні психологічної допомоги в різних соціальних сферах / Л. М. Карамушка // Психологічній службі системи освіти України 10 років : здобутки, проблеми і перспективи. – К. : Ніка-Центр, 2012. – С. 5657.
5.               Мась Н.М. Актуальні проблеми формування професійно важливих якостей майбутніх військових психологів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. – 2017. – № 15. – С. 107-109.