«Профілактика негативних явищ в учнівському колективі та домашньому насильству»

Про матеріал
1. Нормативно-правова база практичних психологів та соціальних педагогів з протидії насильства відносно дітей. 2 Методичні рекомендації про застосування діагностичних методик щодо виявлення та протидії негативних явищ, домашнього насильства відносно дітей фахівцями психологічної служби у системі освіти. 3 Психологічна майстерня «Тихі» драми у стосунках».
Перегляд файлу

 

Районний семінар-практикум фахівців психологічної служби

 

«Профілактика негативних явищ

в учнівському колективі та домашньому насильству»

 

 

 

ПЛАН

 

  1. Нормативно-правова база практичних психологів та соціальних педагогів з протидії насильства відносно дітей.

 

  1. Методичні рекомендації про застосування діагностичних методик щодо виявлення та протидії негативних явищ, домашнього  насильства відносно дітей фахівцями психологічної служби у системі освіти.

 

  1. Психологічна майстерня «Тихі» драми у стосунках».

 

  1. Стабілізація емоційного стану методами арт-терапії  (майстер-клас).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • Нормативно-правова база

Міжнародне законодавство та законодавство України з питань попередження та подолання насилля над дітьми включає:

  •   Конвенцію про права дитини;
  •   Сімейний Кодекс України (ст. 150, 155, 164, 165);
  •   Закон України «Про попередження на­сильства у сім'ї» від 15.11.01 № 2789-111;
  •   Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства у сім'ї або невиконання захисного припису» від 15.05.03 № 759-ІУ.
  •   «Всеукраїнську декларацію протидії насильства», прийняту 26.10.01 Другим Все­українським конгресом жінок.
  •   Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р.
  •   Конституція України
  •   Кримінальний кодекс України.

Учасниками попередження та подолання насилля в Україні можуть виступати:

  1.          Органи законодавчої та виконавчої влади.
  2.          Міністерства та відомства, місцеві адміністрації. (Розробляють акти, нормативні документи, методичні вказівки, інформаційні листи тощо, займаються підтримкою конкретних програм зі створення притулків, кризових центрів, проводять навчальні програми.)
  3.          Неурядові організації. (Розробляють та реалізовують конкретні програми, привернення уваги громадськості через засоби масової інформації, збирають інформацію для розробки проектів.)
  1.             Засоби масової інформації. (Роль газет, радіо і телебачення в боротьбі проти домашнього насилля важко переоцінити – це охоплення широкої аудиторії, оперативність, зворотній зв’язок. Серед форм роботи можна назвати публікацію статей, рубрики відповідей на листи, інтерв’ю, виступи в прямому ефірі, запис відеоматеріалів, відео- та аудіоролики, благодійні акції.)
  2.             Соціологічні служби та інститути. (Забезпечують зворотній зв’язок, моніторинг ефективності конкретних програм та діяльності проти домашнього насилля в цілому.)
  3.             Освітні організації. (Вводять до навчальних програм інформацію щодо домашнього насилля, вміння його розпізнати та  запобігти.)
  4.             Конкретні громадяни. (Для того, щоб кожен з нас робив свій невеликий внесок у боротьбу проти домашнього насилля, потрібно почати ініціювати зміни в суспільній свідомості.)
  • Методичні рекомендації про використання діагностичних методик.

Рухавка « Будинок, фермер, землетрус»

       Мета: зняти м’язове напруження, активізувати учасників, стимулювати взаємодію учасників.                                     

Хід вправи.

Ведучий  обєднує учасників на трійки так, щоб пара ставала обличчям один до одного і з’єднувала руки над головою, утворюючи «дах» будинку. Третій учасник стає всередину будинку під «дахом», цей учасник буде «фермером». Учасники уважно слухають і виконують команди тренера.

За командою «будинок»! двійки, які утворюють «будинок» мають знайти собі інших «фермерів», котрій в цей час нерухомо стоять на своїх місцях; за командою «фермер!», на місці залишаються «будинки», а всі «фермери» мають знайти собі нові «будинки»; за командою «землетрус!», кожен член трійки повинен знайти собі нових партнерів.

 

  • Психологічна майстерня.

Інформаційне повідомлення про проблеми насильства та жорстоке поводження з дітьми

Ця проблема є актуальною, тому що близько половини опитаних дітей в Україні вважають себе недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу, від сексуальної експлуатації-38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці -34%,від вживання наркотиків-43%. Насильство в сім'ї - серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім'ї. Діти матерів, що зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, а 50% таких дітей мають схильності до вживання наркотиків й алкоголю. Одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи вчителів на поведінку дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати: підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи.

Насильство – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Проблема насильства — не нова. Проте якийсь час булла відсутня система виявлення насильства і профілактики цього явища.

Психіка дитини під впливом сучасної тале-відео продукції та комп’ютерної ігроманії не може залишатися здоровою. І питання лише у тому, коли та у якій сфері життя підростаючої людини виявляться небезпечні наслідки.

У сім'ї закладається основа любові, пошани, моральності, терпимості. Діти, які стали свідками або жертвами насильства в сім'ї, нерідко самі переносять цю модель поведінки у своє доросле життя і чинять насильство. Коло замикається. Статистика свідчить про те, що більше половини агресорів, кривдників, злочинців виросли в сім'ях, де відбувалося насильство над близькими або над ними.

 

Для багатьох дітей  зіткнення з насильством відбувається в навчальних закладах, і це може спонукати їх самих до вчинення насильства. Вплив на суспільне сприйняття насильства в школах здійснює також і те, яку увагу приділяють засоби масової інформації екстремальним випадкам, що призводять до травмування або навіть до загибелі школярів.

У школі дитина частіше стикається з так званими малими формами насильства, які впливають на розвиток особистості. Сучасна педагогічна практика, попри всі проблеми, труднощі та недоліки, залишається основним інститутом соціалізації особистості, її становлення та розвитку.

          Причиною поширеності насильства між дітьми є й те, що педагоги реагують на його крайні прояви, переважно фізичні, а більш м'які залишають поза увагою. Водночас психологічне насильство — глузування, образи, бойкот, прізвиська, злі жарти, групове цькування, підкреслення фізичних вад — травмує несформовану дитячу психіку не менше, ніж побиття.
Варто також звернути увагу на небезпеку, яку приховує ігнорування потреб дітей. Класичний приклад — зникнення грошей і речей у вчителів. Вочевидь, такі прикрощі сталися не одразу, цьому передували крадіжки у дітей. Одначе педагоги і вихователі не надавали цьому значення і почали бити на сполох лише тоді, коли самі стали жертвами.

          Насильство між дітьми в школі, виявляється, можна вирішити, якщо підійти до проблеми комплексно – проаналізувати, оцінити ризики, надати необхідних навичок персоналу школи та залучати до профілактичної роботи самих дітей. 

 Як цьому зарадити? Опитування з-поміж школярів продемонструвало вражаючий результат: більш як половина з них переконана, що здолати проблему можна, відповівши насильством на насильство. Адекватною вважається жорстока поведінка щодо агресора з боку вчителів і батьків. Отож терміновими є заходи, спрямовані на зниження рівня агресивності в дитячому середовищі. Першим кроком має бути усвідомлення такого: щоб скоригувати поведінку агресора, варто не стільки впливати на нього, як змінити його оточення. Скажімо, потурбуватися, аби поруч із ним були сильніші діти, котрі позитивно мислять. А тому на тренінгах, семінарах фахівці-психологи повинні разом із учителями, адміністрацією шкіл  відпрацьовувати ефективні методи профілактики агресії в шкільному середовищі та способи упоратися з її проявами, надати конкретні поради, як поводитися в конфліктних ситуаціях, зберегти спокій, контролювати себе і завжди знаходити компроміс. Слід показати дітям, що існує можливість не вдаватися до насильства, а вирішувати все мирно.

          Золоте правило у боротьбі з агресією — не проходити повз, помічати її. Адже незначні її прояви — ігнорування зауважень вчителя, засмічування класів — виглядають на загальному тлі начебто безпечними. Але вони — преамбула до загрозливих форм брутальної поведінки. Тому необхідно звертати увагу на такі «дріб'язкові» речі, висловлювати несхвальну оцінку, аби малі бешкетники не розцінювали відсутність реакції з боку вчителів як заохочення до подальшої агресії та її ескалації. Не менш важливим є навчання навичок ефективного спілкування, повага до кожної дитини, увага до її потреб. Педагоги повинні цілеспрямовано відпрацьовувати з дітьми прийоми неагресивної поведінки у відповідь на словесну агресію, навички припинення агресії стосовно себе, щоб не допустити її нарощування. Тих, хто вдається до брутальної поведінки, слід навчати інших видів спілкування, формувати звичку продумувати все, що вони бажають зробити, а не діяти під впливом емоцій, спонтанно.

            Навчити дитину іншого (ніж звичний для неї) способу поведінки, побудованого на обмірковуванні й прогнозуванні своїх вчинків — означає поставити заслін будь-яким асоціальним, деструктивним діям не лише в шкільні роки, а й у подальшому житті. Тільки за таких умов школа може стати зоною безпеки.

 

Робота в групах. Вправа « Дерево насилля»

Мета: визначити причини та наслідки сімейного насилля щодо дитини, узагальнити наданий обсяг інформації щодо насилля в сімї.

Тренер - методист: Зараз ви будете працювати в групах. Зверніть увагу ще раз на правила роботи в малих групах.

Правила роботи в малих групах, що допоможуть вам організувати свою роботу:

На кожному столі є завдання ( конкретний вид насилля). Далі учасники кожної із груп малюють « Дерево насилля» в якому корені символізують його причини, стовбур – саму проблему насилля. Гілки дерева – це конкретні форми, в яких здійснюється насилля щодо дитини, а листя та плоди – це наслідки насилля, які проявляються в поведінці дитини.

 Тренер звертає увагу на багаторівневість причин та наслідки насильства в таких сферах: суспільство, сімейні стосунки та індивідуальні особливості людей. Пропонує відобразити цю багаторівневість  в деревах, які малюватимуть учасники. Зазначає, що можна користуватися роздатковим матеріалом, де зазначено види, причини та наслідки насильства у сімї та жорстокого поводження  з дитиною.

Робота триває 25 хв.

Після закінчення виконання роботи всі 3 групи презентують свої « дерева».

Підводяться підсумки за всіма видами насилля. Доповідач виставляє своє «дерево», описує його.

Систематизовано матеріал з конкретного виду насильства.

Види насилля:

  • фізичне;
  • психологічне;
  • сексуальне;
  • економічне ( нехтування потребами дитини).

Причини насилля

  • Матеріальні труднощі;
  • Наявність в сім'ї безробітного;
  • Невирішена житлова проблема;
  • Алкоголізм та пияцтво серед членів сім'ї;
  • Наявність наркоманів в сім'ї;
  • Неповна сім'я;
  • Вітчим або мачуха в сім'ї;
  • Дитина-інвалід або  з проблемами зі здоров'ям;
  • Небажана дитина;
  • Важка дитина;
  • Зняття багатьох моральних заборон;
  • Сімейні конфлікти;
  • Самоствердження за рахунок слабких;
  • Культ жорстокості, пропагований в суспільстві.

Форми:

1.Залякування і  погрози - навіювання страху криком, жестами, мімікою; загрози фізичного покарання міліцією, спецшколи, богом; прояв насильства над тваринами; загрози кинути дитину або відняти її, позбавити забезпечення та інше.

2. Ізоляція- постійний контроль за тим, що роблять жінка  чи дитина, з ким дружать, зустрічаються, розмовляють; заборону на спілкування з близькими людьми, відвідування видовищних заходів та інше.

3. Фізичне покарання - побиття, ляпаси, катування, тягання за волосся, щипання та інше.

4.Емоційне (психічне) насильство - не тільки залякування, погрози, ізоляція, а й приниження почуття власної гідності і честі, словесні образи, грубість; навіювання думки, що дитина - найгірша, а жінка - погана мати або дружина, приниження в присутності інших людей ; постійна критика на адресу дитини чи жінки та інше.

Наслідки

  • дитина вчиться насильству;
  • дитина стає тривожною;має низьку самооцінку ;
  • дитина не впевнена, що її в сім'ї люблять;

 

-  Робота в групах .

Ознаки насилля у дітей

Фізичне насилля

 

  • крововиливи сітківки ока;
  • переломи кісток, гематоми;
  • енурез та енкопрез;
  • забиті місця на тілі,сідницях, або голові;
  • рани і синці різні за часом;
  • сліди укусів людиною;
  • незвичні опіки;
  • самокаліцтво;

 

Сексуальне насильство

  • знання термінології та жаргону, не властиве дітям певного віку;
  • висипи в паху,захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • ознаки вагінального або анального проникнення стороннього тіла;
  • підліткова проституція;
  • вагітність;
  • нерозбірлива або визивна сексуальна поведінка;
  • сексуальні злочини серед неповнолітніх;
  • уникнення контактів з ровесниками, відсутність догляду за собою;
  • синдром «брудного тіла»;
  • ігри сексуального характеру;
  • відверті пропозиції або натяки дітям щодо готовності задовольнити їх сексуальні примхи.

Економічне насильство

  • ознаки недоїдання;
  • збирає пляшки;
  • застарілий брудний одяг;
  • неохайний вигляд;
  • відсутність в дитини речей першої необхідності;
  • постійне невідвідання шкільних занять без поважних причин;
  • брак необхідного медичного лікування;
  • дитина залишена на саму себе, жебракування;
  • є інформація про трудову діяльність дитини;
  • дитину уникають інші діти.

 

 

Психологічне насильство

  •  агресивність, схильність до нищення і насильства, вибуху гніву.
  • уповільнене мовлення, нездатність вчитися, відсутність знань.
  • ознаки розумової відсталості внаслідок соціальної та педагогічної занедбаності.
  • надто висока зрілість та відповідальність.
  • уникнення однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми.
  • занизька самооцінка, тривожність.
  • надсильне та нав’язливе прагнення та похвали.
  • демонстрація страху перед появою батьків.
  • страх фізичного контакту.
  • депресія, спроби самогубства
  • вживання алкоголю або наркотиків.
  • психосоматичні хвороби.
  • насильство до свійських тварин.
  • почуття провини за отримання фізичних ушкод.

 

 

 

. Інформація про причини та наслідки насильства в сімї; соціально-психологічні особливості дітей із сімей, де панує насильство

Щоб дитина стала Людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом її гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: як виховувати, як привчити дитину до дисциплінованості, чи треба карати за провину. Нажаль, іноді батьки забувають або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься домашнім насильством.

Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості,  розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як людини. Сімя має бути простором без насилля. Тому як керівництво до дії мають бути такі поради:

  • якщо є сумнів, карати чи не карати – не карати;
  • неприпустимо навіть давати стусани дітям, молодшим 3 років, адже це загрожує деформації особистості, пригнобленню активності, формуванню неврозу, страху;
  • неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими насильницькими діями;
  • неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі;
  • неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, в своє власне «я»;
  • неприпустимо дорікати дітям тільки за те, що ви не в настрої, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі.

Недоліки треба не викорінювати, а корегувати, перетворювати їх у достоїнства. Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби - обовязок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого сьогодні бють рідні батьки? Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку, потрібно їх любити, адже любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини.

 

 Вправа «Потреби дитини»

На ватмані зображена дитина. Учасникам семінару пропонується дати їй імя, уявити, якою вона стане в майбутньому.

  • ким стане за фахом, яку освіту отримає,
  • яка буде в неї робота,
  • яка в неї буде родина, діти,
  • яке в неї буде житло, матеріальне становище,
  • яке в неї буде хобі

Проблемне питання: що потрібно забезпечити цій дитині зараз, щоб вона виросла такою, якою ми її уявили?

Що з цих потреб має забезпечити: 1 група – родина, сімя;

                                                            2 група – школа;

                                                            3 група – держава.

 

 

Рекомендації

У випадках, коли Ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку працівників навчального закладу або інших осіб).

  • Варіанти дій:
  • Варіант І: Повідомте про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
  • Варіант II: Самостійно письмово повідомте про це територіальний підрозділ Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
  • Варіант III: Самостійно повідомте про виявлений факт жорстокого поводження кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.

У випадках, коли до Вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею:

  • Варіант І: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до адміністрації навчального закладу.
  • Варіант II: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до територіального підрозділу Служби у справах дітей.
  • Варіант III: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до органів внутрішніх справ.
  • Варіант IV: Повідомте про це в усній чи письмовій формі від свого імені зазначені органи.

 

Вправа  «Які умови необхідні для захисту прав дитини?» РЕФЛЕКСІЯ

Мета: сприяти зміні фокуса точки зору учасників на проблему порушення прав дитини; наочно продемонструвати соціальні й емоційні зв'язки, що забезпечують необхідні умови для виживання й розвитку дитини.

Обладнання: сім листків самоклейкого паперу (або сім смужок паперу, що кріпляться шпильками для шиття), на кожній з яких великими буквами (так, щоб можна було прочитати із залу) написано одне з таких слів: «ДІВЧИНКА», «РОДИНА», «ДІМ», «ОСВІТА», «ЛЮБОВ», «ПРАВА», «НАДІЯ»;  7 різнобарвних товстих вовняних ниток (1,5 м), ножиці.

Хід проведення

Вправа починається зі вступного слова тренера-методиста: «Народжується дитина. Щоб вона стала людиною, слід оточити її любов'ю, піклуванням. Звернемось до Конвенції ООН «Про права дитини», де записано: «Кожна людська істота до досягнення 18-річного віку - дитина».

Чому для захисту прав дитини було прийнято окремий законодавчий акт, який називають «Світовою конституцією прав дитини», - Конвенцію про права дитини? Тому що дитину ані в чому не можна порівнювати з дорослими».

Для сприяння зміні фокуса точки зору учасників на проблему порушення прав дитини та наочно продемонструвати соціальні й емоційні зв'язки, що забезпечують необхідні умови для виживання та розвитку дитини, тренер пропонує випробувати методику «Нитки». Перед початком випробування методики тренер просить групу сісти півколом, щоби створити своєрідний амфітеатр. Потім із числа учасників тренер вибирає сім осіб, які одержують картки зі словами. Учасники майбутньої дії стають спиною до аудиторії - «глядача» - та прикріплюють свої картки на груди так, щоб до визначеного часу «глядачі» їх надпис прочитати не могли. У центр півкола викликається учасник, який одержав картку зі словом «ДИТИНА». Потім тренер починає розповідати історію, запрошуючи у визначених моментах увійти в коло дії по черзі інших з вибраних ним шести учасників. Кожний із них один із кінців кольорової нитки, запропонованої тренером, затискає в руці, а інший кінець віддає «ДИТИНІ». Таким чином, поступово «ДИТИНА» опиняється в колі, з'єднана з кожним з інших учасників дії кольоровою ниткою.

 

Тренер. Зараз я розповім вам історію, складену на підставі фактів, що мали місце в дійсності. Отже, жила-була дівчинка. Вона росла дуже щасливою дитиною. У неї були мама й батько, бабуся й дідусь і навіть старший брат. У дівчинки була РОДИНА. (Тренер виводить учасника, якому була віддана картка «РОДИНА», і з'єднує його ниткою з «ДИТИНОЮ».)

Усі члени родини дівчинку дуже любили та піклувались про неї, вона знала тоді, що таке дійсна ЛЮБОВ. (Виводиться учасник із карткою «ЛЮБОВ». Протягується друга ниточка.)

Родина дівчинки була досить забезпеченою й жила у великому та світлому будинку. (Виходить учасник із карткою «ДІМ»; протягується ниточка.)

Дівчинка ходила до дитячого садочка, вона отримувала ОСВІТУ. (Вихід наступного учасника з карткою «ОСВІТА», протягується ниточка.)

У такий спосіб дотримувались ПРАВА маленької людини. (Вихід учасника з карткою «ПРАВА»; протягується ниточка.)

Дівчинка з НАДІЄЮ дивилась у майбутнє. (Вихід учасника з карткою «НАДІЯ»; протягується ниточка.)

Але так уже сталось, що майже в один рік батько та старший брат дівчинки загинули в автокатастрофі. Мама, не справившись із таким горем, почала сильно пити, а бабуся й дідусь, не витримавши лиха, що прийшло, вмерли один за одним. Так у дівчинки не стало РОДИНИ. (Тренер входить у коло й перерізає ножицями ниточку «ДИТИНА»-«РОДИНА».)

А разом з рідними пішла й ЛЮБОВ. (Тренер розрізає нитку «ДИТИНА»-«ЛЮБОВ».)

У дівчинки не стало й ДОМУ. (Тренер ріже нитку «ДИТИНА»-«ДІМ»), тому що мама продала його за борги. Дівчинка разом з мамою опинилась на вулиці. Вона перестала ходити до садка. (Тренер обриває нитку «ДИТИНА»-«ОСВІТА».) Права дівчинки не дотримувались, тому що з нею поруч не було дорослих, які би про неї піклувались. (Тренер розрізає нитку «ДИТИНА»-«ПРАВА».) Лише світле проміннячко НАДІЇ ледь жевріло в її душі (єдина нитка, що залишається нерозрізаною).

Час спливав, і одного разу дівчинку небайдужі люди привели в сімейний дитячий будинок. Тепер вона вважає, що їй дуже поталанило. З нею поруч з'явились чоловік і жінка, яких вона вже називає мамою й батьком, у неї є брати та сестри (тренер зв'язує нитку «ДИТИНА»-«РОДИНА»). Дівчинка відчуває, що її люблять (тренер зав'язує нитку «ДИТИНА»-«ЛЮБОВ»). У неї знову з'явився ДІМ, де вона почуває себе затишно й комфортно (тренер зв'язує нитку «ДИТИНА»-«ДІМ»). Дівчинка знову почала ВЧИТИСЬ (тренер зв'язує нитку «ДИТИНА-«ОСВІТА»). Дівчинка знову могла сказати: «Я - людина, нехай поки маленька, але я маю ПРАВА (тренер зв'язує нитку «ДИТИНА»-«ПРАВА»). Як добре, що є добрі люди, і як важливо не розстатися з НАДІЄЮ.

Далі тренер просить групу подякувати учасникам дії та запрошує їх повернутись на свої місця.

 

 

 

 

 

 

 

 

             

 

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
21 лютого
Переглядів
158
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку