Профілактика травматизму та професійних захворювань

Лекція №

Тема лекції:  Профілактика травматизму та професійних захворювань

План лекції

1.          Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру.
2.          Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
3.          Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
4.          Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.

Зміст лекції

Чи знаєте ви, що ...

•             за приблизними оцінками щороку в світі внаслідок виробничого травматизму гине близько 300 тис. чоловік;
•             у деяких країнах світу фінансові витрати в результаті нещасних випадків та аварій за розмірами наближаються до державних витрат на потреби національної оборони;
•             за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево- судинних і онкологічних захворювань. Крім того, якщо від таких захворювань потерпають в основному люди похилого віку, то внаслідок нещасних випадків – переважно люди молодого та середнього віку;
•             аналіз причин смертності в Україні (1994–2004 рр.) показує, що саме нещасні випадки у виробничій та невиробничій сфері є головною причиною смерті людей у працездатному віці (приблизно 35% усіх смертей у цьому віці);
•             в Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищує 160 тис. чоловік;
•             щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов’язаних із незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. грн.;
•             за розрахунками німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх запобігання;
•             фахівці міжнародної організації підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками на виробництві, складають понад 1% світового внутрішнього продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей (всього населення Німеччини ).

1.    Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру

Охорона праці як наукова дисципліна оперує специфічними термінами.

Ось тлумачення декотрих з них, що вживаються в цій темі.

Травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Нещасний випадок – випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров’ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов‘язаний з дією на працівника небезпечного виробничого фактора.

Виробничий травматизм характеризується сукупністю травм і нещасних випадків на виробництві.

Професійне захворювання – патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Шкідливі речовини – речовини, які під час контакту з  організмом людини можуть викликати захворювання або зміни стану здоров’я.

Джерело небезпеки – фактор, що супроводжує виробничий процес і становить небезпеку для персоналу та для населення регіону і навколишнього середовища.

Факти для роздумів:

•             За даними МОП, щорічно у всьому світі фіксується близько 125 млн. випадків виробничого травматизму.
•             У Європі від нещасних випадків та професійних захворювань потерпають щорічно близько 10 млн. осіб, з яких майже 8 тис. гине.
•             Загалом у всіх країнах світу кожні 3 хв. гине людина, а кожні 2 секунди травмується 8 осіб.

У 2002 р. в Україні на виробництві всього було травмовано майже 31 тис. чоловік — на 76,8% менше, ніж у 1992 р., смертельно травмованих у 2002 р. було 1325 осіб — на 48,6% менше, ніж у 1992 р. Скоротилась за цей період і кількість випадків професійних захворювань в Україні.

Отже, підсумковим показником всіх зусиль в галузі охорони праці є динаміка виробничого травматизму та професійної захворюваності.

УВАГА! В Україні помітна тенденція до зменшення кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму.

2. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві

Позитивні зміни в динаміці травматизму та профзахворюваності немалою мірою зумовлені:

•             зниженням обсягів виробництва;
•             неповною зайнятістю працюючих;
•             перетіканням робочої сили з травмонебезпечних виробництв в комерційні та інші невиробничі структури, неповним обліком травматизму та захворюваності.

Позитивні зрушення в економіці України протягом 2003–2004 р. супроводжуються зростанням випадків смертельного травматизму, зокрема в таких галузях економіки України, як вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, хімічна промисловість, машинобудування, будівництво, транспорт та ін.

Основними причинами смертельних травм в названих галузях економіки

є:

в агропромисловому комплексі:

•             невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці (21,3%);
•             порушення трудової й виробничої дисципліни (19%);
•             допуск до роботи без навчання (11%);
•             порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування, машин, механізмів (9%);
•             незадовільний технічний стан транспортних засобів (3,9%);

в хімічній промисловості:

•             невиконання вимог посадових інструкцій (15%);
•             порушення трудової і виробничої дисципліни (15%);
•             порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів (9%);

на транспорті:

•             невиконання інструкцій з охорони праці (12%);
•             порушення трудової й виробничої дисципліни (10%);
•             порушення правил дорожнього руху (8%);

в металургійній промисловості:

•             невиконання інструкцій з охорони праці (12%);
•             порушення трудової й виробничої дисципліни (10%);
•             порушення вимог безпеки під час експлуатації засобів виробництва (10%);

в машинобудуванні:

•             невиконання вимог посадових інструкцій (13%);
•             порушення трудової й виробничої дисципліни (10%);
•             допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці (6%);

на будівництві:

•             порушення трудової й виробничої дисципліни (12%);
•             невиконання інструкцій з охорони праці (11%);
•             невиконання вимог посадових інструкцій (10%);

на виробничій сфері:

•             порушення трудової й виробничої дисципліни (11%);
•             протиправні дії інших осіб (10%);
•             допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці (9%). За даними національного науково-дослідного інституту охорони праці,

значна кількість працівників травмується або гинуть в групових нещасних випадках, що виникають на виробництві. Так, за 1994–2004 рр. сталося 1586 групових нещасних випадків, в яких постраждало 4965 осіб, з них 1643 особи загинуло.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення.

Складною в Україні є і ситуація з професійною захворюваністю. Щорічно на підприємствах країни реєструється понад 2,5 млн. професійних захворювань. Професійна патологія зареєстрована у осіб понад 185 професій, серед яких

значною є частка професій невиробничої сфери. Зростає профзахворюваність працівників, пов’язана з використанням електронно-обчислювальної техніки.

3. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань

Причини виробничого травматизму:

•             організаційні – відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;
•             технічні – несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжиш пристроїв, засобів сигналізації та блокування;
•             санітарно-гігієнічні – підвищений вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовині недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;
•      психофізіологічні – помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

4.         Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань та аварій.  Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у колективному договорі, в якому обумовлена сума коштів з фонду охорони праці підприємства на їх виконання.

Організаційні заходи: проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки; робота щодо професійного відбору; здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.Технічні заходи: модернізація технологічного, піднімально-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання; впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи: придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працюючих від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо; улаштування нових і реконструкція діючих вен¬тиляційних систем, систем опалення, кондиціювання; реконструкція та переобладнання душових, гардеробних тощо.

Медико-профілактичні заходи:придбання молока, миючих та знешкоджуючих засобів;організація профілактичних медичних оглядів;організація лікувально-профілактичного харчування.

Важливим моментом профілактики виробничого травматизму і профзахворювань є систематичний аналіз факторів, що їх спричиняють.

Методи аналізу виробничого травматизму:

•             статистичний;
•             монографічний;
•             топографічний;
•             економічний;
•             метод анкетування;
•             метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму тощо.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та важкості:

П_чт=А*1000/Т; П_вт=Д/А,

де П_чт – показник частоти травматизму; А – кількість випадків травматизму за звітний період; Т – середньоспискова чисельність працівників; П_вт – показник важкості травматизму; Д – кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності – це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

ПНТ=1000*Д/Т.

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, організаціях та установах, порівнювати його з іншими суб’єктами ринкової економіки.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування й облік професійних отруєнь та захворювань здійснюються згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі вперше виявлені хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення:

1.           Перелічіть засоби захисту працюючих.
2.           На які класи поділяються засоби індивідуального захисту, залежно від призначення?
3.           Що таке виробничі фактори?
4.           Що таке механічні травми?
5.           Що таке хімічні травми?
6.           Який перелік професійних захворювань затверджено Кабінетом Міністрів України?

Самостійне вивчення

Тема:  Основи фізіології та гігієни праці

Питання:

1.          Основи фізіології праці.
2.          Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини.
3.          Гігієна праці, її значення.
4.          Чинники,що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
5.          Загальні підходи до оцінки умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.

1.          Основи фізіології праці

Фізіологія праці – це наука, що вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності й обґрунтовує методи та засоби організації трудового процесу, спрямовані на підтримку високої працездатності й збереження здоров’я працюючих людей.

Основним завданням фізіології праці є:

•             вивчення фізіологічних закономірностей трудової діяльності;
•             дослідження фізіологічних параметрів організму під час виконання різних видів.
•             розробка практичних рекомендацій і заходів, спрямованих на оптимізацію трудового процесу, зниження втомлюваності, збереження здоров’я й високої працездатності впродовж тривалого часу.

2. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини

У процесі трудової діяльності людині доводиться виконувати різні види робіт. Історично склався розподіл праці на фізичну й розумову, що з фізіологічного погляду є умовним. Жодна м’язова діяльність неможлива без участі центральної нервової системи (ЦНС), яка регулює й координує всі процеси в організмі, тоді як немає такої розумової роботи, за якої відсутня м’язова діяльність. Розходження трудових процесів виявляється лише в перевазі  діяльності   м’язової  чи центральної  нервової  систем.  В основі будь-якої трудової дії лежить цільова установка, на основі якої в центральній нервовій системі утворюється певна програма дій, що реалізується в системно організованому поведінковому акті. Такі запрограмовані дії називають динамічним стереотипом.

 Сутність динамічного стереотипу полягає в тому, що в ЦНС формуються довготривалі поточні нервові процеси, які відповідають просторовим, тимчасовим та упорядкованим особливостям впливу на організм зовнішніх і внутрішніх подразників.

У фізіології праці найважливішими є поняття працездатності й втоми. Під працездатністю розуміють потенційну можливість людини виконувати впродовж певного часу й з достатньою ефективністю роботу конкретного обсягу та якості. Під впливом безлічі факторів працездатність змінюється в часі й умовно її можна поділити на такі фази:

•   перша фаза − “впрацьованості”, за якої підвищується активність центральної нервової системи, зростає рівень обмінних процесів, посилюється діяльність серцево-судинної системи, що приводить до зростання працездатності;
•   друга фаза − стійкої працездатності, у цей період відзначається оптимальний рівень функціонування ЦНС, ефективність праці максимальна;
•             третя фаза − зниження працездатності, пов’язана з появою втоми. Тривалість кожної з цих фаз залежить як від індивідуальних особливостей

ЦНС, так і умов середовища, у яких виконується робота, виду й характеру діяльності, емоційного та фізичного стану організму.

3.          Гігієна праці, її значення

Гігієна праці розглядає питання, пов’язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров’я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини. На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров’я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чинника виробничого середовища від природної фізіологічної норми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі людини і не призведе до негативних наслідків.

Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до гігієнічної класифікації поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.

Фізичні фактори: мікроклімат; виробничий шум, ультразвук; вібрація; електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону; іонізуючі випромінювання; освітлення – природне, штучне.

4.          Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов’язану з умовами праці.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори − це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні  фактори  визначають красу виробничого середовища, приємність               форм, кольорів і               звуків на               робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку               тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами  в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх

ідентифікації з інтересами.

 Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке.

• нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров’я тощо);
• темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу);
• робоче положення ( положення тіла людини щодо засобів виробництва);
• монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;
• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;
• забрудненість повітря;
• виробничий шум.
• вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці.
• освітленість у робочій зоні. Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

5. Загальні підходи до оцінки умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися відпочинком та умовами навколишнього середовища. Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов’язків складають умови праці. Ці умови створюються забезпеченням працюючого:

•                    зручним робочим місцем;
•                    чистим повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності;
•                        захистом від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити              в робочу зону;
•                    нормованою освітленістю;
•                    захистом від шуму та вібрацій;
•                    засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;

•   робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності);
•                    медичним обслуговуванням та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров’я.

Організація праці на робочому місці − це комплекс заходів, що забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь виробництва і предметів праці.

Робоче місце − це зона, яка оснащена технічними засобами і в якій відбувається трудова діяльність працівника чи групи працівників.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення:

1.          Поясніть роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини.
2.          Перелічіть фази працездатності.
3.          Наведіть шкідливі фізичні фактори виробничого середовища.
4.          Наведіть приклад фізичних шкідливих виробничих факторів, особливості впливу їх на організм людини.
5.          Наведіть приклад  хімічних шкідливих виробничих факторів, особливості впливу їх на організм людини.

Самостійне вивчення

Тема:  Виробничий шум, ультpазвук та інфpазвук

Питання:

1. Дія шуму, ультразвуку та інфразвуку на людину

2.Hоpмування шуму, ультразвуку та інфразвуку

3. Захист вiд шкiдливого впливу шуму, iнфразвуку та ультpазвуку

Дія шуму, ультразвуку та інфразвуку на людину

Шум - один з основних факторів, що негативно впливає на людей у сучасних містах і на виробництві. Збільшення потужності устаткування, насиченість виробництва високошвидкісними механізмами, різке збільшення транспортного потоку призводить до збільшення рівня шуму як у побуті, так і на виробництві.

Шкідливий вплив шуму на організм людини досить різноманітний. Реакція і сприйняття шуму людиною залежить від багатьох факторів: рівня інтенсивності, частоти (спектрального складу), тривалості дії, тимчасових параметрів звукових сигналів, стану організму.

Тривалий вплив шуму на людину призводить до зниження пам'яті, запаморочення, підвищеної стомлюваності, дратівливості тощо. До об'єктивних симптомів шумової хвороби відносяться: зниження слухової чутливості, зміна функцій травлення, що виражається в зниженні кислотності, серцево-судинній недостатності, нейроендокринному розладі. Відмічаються порушення зорового сприйняття та у вестибулярному апараті.

Шум заважає відпочинку людини, знижує його працездатність особливо при розумовій діяльності, перешкоджає сприйняттю звукових інформаційних сигналів, що може сприяти появі травмонебезпечних ситуацій.

Ультразвукові коливання, які генеруються промисловим устаткуванням, несприятливо впливають на організм людини. При тривалій систематичній дії ультразвуку, який поширюється через повітря, можуть виникати порушення нервової, серцево-судинної і ендокринної систем, слухового аналізатора, системи крові.

Характерним є розвиток вегето-судинної дистонії і астенії. Ступінь виразності змін, що відбуваються в організмі людини під впливом ультразвуку, залежить від інтенсивності й тривалості його дії і може посилюватися за рахунок наявності у спектрі високочастотного шуму і можливості контакту із середовищем, яке озвучується.

Біологічна дія ультразвуку на організм при контактному його передаванні залежить від потужності ультразвукових коливань, їх частоти, тривалості дії, способу випромінювання ультразвукової енергії (безперервного, імпульсного), чутливості тканин, інтенсивності кровопостачання і стану метаболізму у тканинах. Поширюючись у тканинах організму, ультразвукові хвилі впливають на фізико-хімічні та біологічні процеси, що відбуваються в цих тканинах. Найчутливіші до дії контактного високочастотного ультразвуку вегетативна і периферична нервові системи.

Інфразвук сприймається слуховим аналізатором, однак пороги чутності його значно вищі, ніж звуку. При сприйнятті інфразвуку втрачається відчуття тональності, а сприймаються тільки окремі поштовхи звукового тиску. Крім слухового аналізатора інфразвукові коливання сприймають вестибулярний і шкірний аналізатори.

Інфразвук має подразнюючу дію, що найбільшою мірою виявляється при виконанні роботи у приміщеннях без джерел шуму. За цих умов інфразвук може призвести до швидкої втоми і знизити якість виконуваної роботи. Клініко-фізіологічних даних про дію інфразвуку з великими рівнями звукового тиску у промислових умовах поки що немає, хоча в окремих випадках його рівень може сягати 150 дБ. Експериментальні дані, одержані під час короткочасного впливу інфразвуку цих рівнів на людину, свідчать про його виражену дію: підвищення слухового порога, погіршення функції рівноваги, зміну ритму серцевих скорочень і артеріального тиску, функціонального стану центральної нервової системи.

2.Hоpмування шуму, ультразвуку та інфразвуку

Допустимi рівні шуму на робочих мiсцях встановлюють санітарні норми ДСН 3.3.6.037-99.

Залежно від часових характеристик шум поділяють на постiйний та непостiйнний. Постiйним вважають шум, рівень якого за 8-годинний робочий день змiнюється у часi не бiльше нiж на 5 дБ, непостійним – бiльше нiж на 5 дБ.

Аналогічну класифікацію встановлено для інфразвуку (різниця складає 10 дБ).

 Нормування постійного широкосмугового шуму виконують за граничним спектром шуму (ГС). ГС – сукупність допустимих рівнів шуму у октавних смугах з середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500;1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Спектр шуму не задовольняє санітарним нормам, якщо хоча б у одній смузі фактичний рівень шуму перевищує норму. Допустимi рівні постiйного шуму на робочих мiсцях ноpмують залежно від характеру роботи.

Для вимірювання рівнів звукового тиску і звуку використовують шумоміри Норми непостійного шуму встановлюють за еквівалентним рівнем звуку, тобто рівнем звуку постійного широкосмугового, що має такий самий вплив на людину, що і непостійний. Еквівалентним рівнем називають рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час.

3.Захист вiд шкiдливого впливу шуму, iнфразвуку та ультpазвуку Захист вiд шкiдливого впливу шуму проводять методами:

- зменшення у джерелi виникнення (проектування малошумного устаткування, заміна технологій та матеріалів, зменшення рівня коливань конструкції, балансування мас);

•                 звукоiзоляцiя;
•                 звукопоглинання;
•                 використання глушників шуму;
•                 використання заходів індивідуального захисту.

Звукоiзоляцiя заснована на властивості шуму вiдбиватися від поверхонь. До засобів звукоізоляції відносять кожухи, акустичні екрани, стіни, вікна, перетинки. Ефект захисту збільшується із підвищенням маси та товщини конструкції і складає ΔL ~ 20 - 50 дБ.

Звукопоглинання – перетворення механічної енергії частинок, що коливаються, у теплову у порах звукопоглинального матеріалу (войлок, пенопласт, поролон, скловолокно). До засобів звукопоглинання відносять акустичну обробку поверхонь та використання штучних звукопоглиначів. Метод ефективний для зниження рівня високочастотного шуму (ΔL ~ 6 – 8 дБ).

Глушники шуму використовують для захисту від аеродинамiчного шуму.

Їх розділяють на абсорбційні (ΔL ~ 5 – 8 дБ) та реактивні (ΔL ~ 20 – 30 дБ).

Засоби iндивiдуального захисту (дозволяють знизити рівень шуму на 7 – 45 дБ):

а) навушники;

б) вкладишi у вуха з ультpоволокна;

в) спецiальнi шоломи, маски, пpотишумні костюми.

Організаційно-технологiчнi рiшення включають: своєчасне та якісне проведення планово-попереджувального ремонту, контроль правильної експлуатації устаткування та інші заходи.

Для зниження шкідливого впливу підвищених рівнів ультразвуку

використовують звукоізолюючі кожухи, нопівкожухи, екрани; розміщують ультразвукове устаткування у окремих приміщеннях; виконують обробку їх поверхонь та кабін звукопоглинальними матеріалами, застосовують дистанційне керування та ЗІЗ (двошарові рукавиці) за дії контактного ультразвуку.

Для захисту працівників від дії інфразвуку ефективними є резонуючі панелі (конструкції Бекеші), підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів, усунення низькочастотних вібрацій та підвищення робочих частот устаткування.

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону

Життя на нашій планеті виникло в тісній взаємодії з електромагнітними випромінюваннями (ЕМВ) і, насамперед, з електромагнітним полем Землі. Людина пристосувалася до земного поля в процесі свого розвитку, і воно стало не тільки звичною, але й необхідною умовою нашого життя. Як збільшення, так і зменшення інтенсивності діючих на людину електромагнітних полів відносно природного земного поля здатні позначитися на біологічних процесах в ії організмі.

Електромагнітна сфера нашої планети визначається, в основному, електричним (Е=120-150 В/м) і магнітним (Н=24-40 А/м) полями Землі, атмосферним електричним радіовипромінюванням Сонця і галактик, а також полями штучних джерел. Діапазон природних і штучних полів дуже широкий: починаючи від постійних магнітних і електростатичних полів і кінчаючи ренгенівським і гамма-випромінюванням частотою 3*10²¹ Гц і вище. Кожний з діапазонів електромагнітних випромінювань по-різному впливає на розвиток живого організму. У відмінність від світлового, інфрачервоного й ультрафіолетового випромінювань ще не знайдено відповідних рецепторів для ЕМВ інших діапазонів. Маються деякі факти про безпосереднє сприйняття клітинами мозку ЕМВ радіочастотного діапазону, про вплив низькочастотних ЕМВ на функції головного мозку, які вимагають додаткового підтвердження.

Джерелами електромагнітних випромінювань радіочастот є потужні радіостанції, генератори надвисоких частот, установки індукційного і діелектричного нагрівання, радари, вимірювальні і контролюючі пристрої, дослідницькі установки, високочастотні прилади і пристрої в медицині та побуті.

Джерелом електростатичного поля й електромагнітних випромінювань у широкому діапазоні частот (понад - та інфранизькочастотному, радіочастотному, інфрачервоному, видимому, ультрафіолетовому, рентгенівському) є персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ і відеодисплейні термінали (ВДТ) на електронно-променевих трубках, які використовуються як у промисловості та наукових дослідженнях, так і в побуті. Небезпеку для користувачів являє електромагнітне випромінювання монітора в діапазоні частот 20 Гц-300 МГц і статичний електричний заряд на екрані.

В даний час визнаються джерелами ризику в зв'язку з останніми даними про вплив електромагнітних полів промислової частоти: електроплити, електрогрилі, праски, холодильники (при працюючому компресорі). Джерелом підвищеної небезпеки з погляду електромагнітних випромінювань є також мікрохвильові печі, телевізори будь-яких модифікацій, радіотелефони.

Морфологічні зміни – це зміни будова та зовнішнього вигляду тканин і органів тіла людини (опіки, омертвляння, кровевиливи, зміни структури клітин та ін). Вони спостерігаються у тканинах периферичної. центральної нервової та серцево-судинної системи, зумовлюючи порушення регуляторних функцій та нервових зв‘язків в організмі або зміну структури самих клітин, зниження кров‘яного тиску (гіпотонія), уповільнення ритму скорочення серця (брадикардія) та ін.

Функціональні зміни проявляються у вигляді головного болю, порушення сну, підвищеної стомливості, дратівливості, пітливості, випадення волосся, болях у області серця, зниження статевої потенції та ін.

Кількісно вплив електромагнітного поля на людину оцінюється величиною поглинутої ії тілом електромагнітної енергії, W,Вт, або питомої енергії, що поглинається W_п, Вт/кг. Наприклад, для оцінки імовірної дії електромагнітного поля від радіотелефонів визначають потужність електромагнітних полів, що поглинається на один кілограм мозку — параметр SAR (Specific Absorbing Rate). Найкращі моделі радіотелефонів мають значення SAR 0,2 Вт /кг і нижче.

Основні заходи захисту від ЕМВ — це захист часом, захист відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення випромінювання в самому джерелі випромінювання, виділення зон випромінювання , екранування робочих місць, застосування ЗІЗ

Запитання для самоконтролю

1.Назвіть основні фізичні характеристики шуму, ультразвуку, інфразвуку

2.Як нормують шум на робочих місцях?

3. Опишіть вплив ультразвуку на працівників.
4. В чому полягає несприятливий вплив інфразвуку на працівників?
5.    Які ЗІЗ використовують для захисту від шуму?