Програма розвитку резильєнтності та формування життєстійкості особистості

Програма розвитку резильєнтності та формування життєстійкості особистості

Мета програми: сприяння підвищенню рівня психологічної компетентності учасників щодо тематики стресу.

Зазначена мета конкретизується у ряді завдань :

• сприянні формуванню навичок конструктивного подолання стресу, саморегуляції в умовах стресу;
• сприянні підвищенню стресостійкості;
• активізації особистісних ресурсів учасників;
• формуванні позитивного мислення, сприйняття стресу як ресурсу для самовдосконалення;
• формуванні особистої відповідальності за власне життя, здоров’я, емоції та дії.

     Для підвищення результативності реалізації програми під час роботи використані такі принципи:

-         добровільна участь у тренінгових заняттях;

-         забезпечення необхідних умов активного залучення до співпраці кожного учасника групи;

-         самодіагностика, направлена на формування мотивації до самопізнання, самоусвідомлення та самоаналізу особистості в даному напрямку;

-         зворотний зв'язок – отримання інформації про результати співпраці.

Наповнюваність групи: 16 осіб

Структура тренінгу: програма містити 8 занять.  Кожне заняття має свою структуру та розкриває зміст ключових понять. Крім того, в кожному занятті присутня практична частина, де представлені доступні вправи та методики для формування практичних навичок дій в стані стресу та способи саморегуляції власним емоційним станом.

 

 

Заняття 1. Привітання. Доброго дня! Давайте поділимося усмішкою, щоб вона стала символом нашого гарного настрою та плідної співпраці. Сподіваюся, що сьогоднішня зустріч пройде без переривань на сигнали тривоги, і нам не доведеться переживати стрес, щоб знову налаштуватися на робочий процес.  Всі ми по-різному реагуємо на події, що відбуваються в країні, і на їх наслідки. Кожен відновлюється по-своєму та підтримує себе в належному стані. Одним це дається легше, іншим – важче. Що впливає на це? Як навчитися швидко відновлюватися?

Оголошення теми та мети.  Для того, щоб глибше зрозуміти це питання, ми зосередимося на темі «Психологічна резильєнтність в умовах війни, що триває».  Протягом зустрічі ми розглянемо поняття «резильєнтність», дамо йому точне визначення, ознайомимося з дослідженнями феномену «резилієнс».

Інформаційне повідомлення. Термін «резилієнс» (від англ. resilience) походить від механіки, де він позначає здатність матеріалу повертатися в початковий стан після деформації. В сучасному контексті цей термін широко використовується в психології, медицині та соціальних науках для опису впливу несприятливих (екстремальних, загрозливих, стресових) умов на людину та її здатності зберігати нормальне функціонування на індивідуальному рівні або в межах соціальних систем (сім'ї, громади, організації) під час і після таких впливів.

У психологічних дослідженнях «резилієнс» часто тлумачиться як стресостійкість, життєстійкість, здатність до відновлення після травм, емоційна стійкість — всі ці терміни позначають здатність справлятися з травмуючими подіями та психологічними наслідками стресу, втрат і інших труднощів. Останнім часом поширюється український переклад «пружність», зокрема «психологічна пружність».

Дослідження феномену «резилієнс» почалися в 1970-ті роки, коли вивчали дітей, що стикалися з психічними розладами, використовуючи цей термін для опису дітей, які, незважаючи на несприятливі умови, демонстрували здорове самопочуття. У 1980-90-х роках численні дослідження зосередилися на дітях, які, попри різні стреси та проблеми, виростали в успішних дорослих. Одне з таких досліджень провела Е. Вернер, яка вивчала дітей, чиї батьки мали психічні розлади або алкогольну залежність і жили в складних соціальних умовах. Вона встановила, що третина дітей з її вибірки не проявляла деструктивної поведінки, і їх вона віднесла до групи резильєнтних.

З початку 2000-х років дослідження резилієнс поширюються на інші соціальні групи, зокрема на дорослих, літніх людей та осіб, що переживають складні обставини (хвороби, ВІЛ, військові конфлікти та ін.). Сучасні дослідження також фокусуються на вивченні резилієнс у сім'ях та громадах, які стикаються з важкими ситуаціями.

У сучасних дослідженнях і літературі можна знайти різні трактування терміну «резилієнс». Найбільш поширеними є такі визначення: здатність зберігати позитивну адаптацію навіть після сильного стресу та ефективно відновлюватися після травм; уміння підтримувати стан благополуччя попри труднощі; позитивна реакція на негативні життєві події, здатність функціонувати в умовах стресу та протистояти випробуванням; здатність конструктивно сприймати складні ситуації. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), резилієнс — це здатність ефективно справлятися з важкими ситуаціями та відновлюватися завдяки власним ресурсам.

Мені особисто близьке таке визначення: резильєнтність — це здатність витримувати стресові навантаження в складних умовах, виявляючи емоційну, когнітивну та поведінкову гнучкість, що дозволяє долати труднощі та забезпечує ефективне функціонування на рівні задоволення життям. Це визначення запропонував центр здоров'я та розвитку «Коло сім'ї». Вони також виділяють ключові компоненти стресостійкості: цінності, поведінкову гнучкість, когнітивну гнучкість, емоційну регуляцію та соціальну сферу. На наступному занятті ми з вами докладніше розглянемо кожен із цих компонентів.

Рефлексія та підведення підсумків. Ми з вами сьогодні розібралися з поняттям резильєнтності та особливостями її прояву. Як ви зрозуміли, що це є таке? В чому особливості прояву феномену резилієнсу? В чому визначилися особливості нашого заняття?

Заняття 2. Привітання. Доброго дня, шановні друзі! Радо вітаю вас на нашому занятті! Давайте пригадаємо хто з нас є хто і як кого звуть (називають імена). Як ваш настрій і чи присутнє бажання отримати позитивні емоції від нашої зустрічі? Так, ну тоді спробуємо провести її на максимально високому рівні. 

Оголошення теми та мети.  Протягом зустрічі ми визначимо ключові компоненти резильєнтності та докладно розглянемо кожен з них. Практичним шляхом ми визначимо, як відновлювати та поповнювати власні ресурси для розвитку особистої резильєнтності.

Інформаційне повідомлення. Цінності — це основа стресостійкості. Вони являють собою наше внутрішнє відчуття істини, яке допомагає визначити, що є важливим у житті. Яке моє призначення? Яким я хочу бачити своє життя? Відповіді на ці питання створюють основу наших цінностей, які спрямовують наші вчинки до найважливіших цілей. Цінності можна порівняти з дороговказами, що вказують нам шлях і дають сенс існуванню, визначаючи, як ми наповнимо історію нашого життя. Вони надихають і дають сили долати труднощі, визначають наше ставлення до обставин і нашу реакцію на них. Війна наочно показала силу людей, що мають глибокі цінності — продавців, волонтерів, перевізників, енергетиків, рятувальників і тих, хто допомагає тваринам. А вже тим більше, героїчні військові, які здатні витримати всі труднощі завдяки своїм внутрішнім переконанням. Вони не мали б такої сили без своїх цінностей. Це може здаватися надмірно пафосним, але це чиста правда. Саме цінності надають їм сили виживати, жити і перемагати.

Як сказав Віктор Гюго: 

"Наше життя — подорож, ідея, путівник. 

Якщо немає путівника — все зупиняється. 

Мета зникає, і сили наче й відсутні".

Вправа «Місце сили».

Обладнання: папір формату А-5, кольорові олівці (для всіх учасників). Хід:

1. Вступ: навіть люди, які здаються найбільш сильними, іноді відчувають, що їхні сили вичерпуються. Як можна їх відновити? Де знайти сили, коли вони закінчуються? Можливо, ви чули про так звані «місця сили», які позначені на мапі України. Однак важливо пам’ятати, що кожен з нас має своє власне місце сили. Давайте спробуємо знайти його.

2. Інструкція: закрийте очі. Зробіть глибокий вдих через ніс і повільний видих через рот. Уявіть місце, де ви відчували себе в безпеці, спокої та гармонії, де вам було легко і сповнено енергії. Уявіть це місце максимально детально: які звуки ви чуєте, які запахи відчуваєте, як виглядає навколишнє середовище. Сфокусуйтеся на цих відчуттях. Тепер відкрийте очі.

3. Завдання: візьміть листок паперу і кольорові олівці. За 4 хвилини намалюйте своє особисте місце сили.

4. Виконання завдання.

5. Обговорення: хто хоче поділитися своїми враженнями? (Бажаючі можуть показати свої малюнки і поділитися думками.)

6. Рефлексія:

   - Наскільки легко вам було знайти своє місце сили?

   - Які емоції ви відчували, перебуваючи в ньому?

   - Які почуття викликає у вас ваш малюнок?

7. Висновок: тепер, коли ви знайшли своє місце сили, воно завжди буде з вами. Якщо вам потрібно відновити сили, ви зможете зробити це, занурившись у спогади або просто поглянувши на малюнок. Ваше місце сили надасть вам внутрішню енергію, а вона допоможе залишатися стійкими до стресів і резильєнтними.

Заняття 3. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Протягом зустрічі ми визначимо ключові компоненти резильєнтності та докладно розглянемо кожен з них.

Інформаційне повідомлення. Цінності дають нам орієнтири, але без конкретних дій не буде прогресу. Як казав Бенджамін Дізраелі: "Дія не завжди веде до щастя, але тільки через дію можна досягти щастя". Життєві орієнтири вказують напрямок руху, але важливо знати, як саме рухатись. Люди часто використовують копінг-стратегії для реагування на різні ситуації, виклики та загрози. Копінг-стратегії — це автоматичні дії або рішення, які ми приймаємо у відповідь на стресові фактори.

Але чи завжди ці автоматичні реакції є оптимальними для конкретної ситуації? Звісно, ні. Саме тому важливо мати поведінкову гнучкість, тобто здатність змінювати свої стратегії в залежності від обставин. Поведінкова гнучкість полягає в готовності відмовитись від звичних копінг-стратегій і вибрати найефективнішу стратегію для кожної конкретної ситуації.

Корисні копінг-стратегії включають:

- планування вирішення проблем;

- позитивне ставлення до світу та труднощів;

- активне протистояння викликам.

У той же час існують й негативні стратегії, яких варто уникати:

- самозвинувачення;

- покладання на зовнішні сили;

- фантазування;

- відсторонення від труднощів.

Вправа «План турботи про себе».

Обладнання: бланки для кожного учасника (додаток), ручки. Хід:

1. Вступ: щоб вибрати найкращу стратегію для вирішення проблем, важливо бути спокійним, зібраним та врівноваженим. Іншими словами, потрібно бути «в ресурсі». І це можна досягти лише тоді, коли людина піклується про себе, не перевантажує себе, дозволяє собі відпочивати та дає собі маленькі радощі, як сон, хобі чи подорожі. Саме така турбота допомагає зберігати внутрішній баланс. Сьогодні ми разом складемо план, як піклуватися про себе.

2. Завдання: візьміть бланки та протягом 4 хвилин створіть план на тиждень, який включатиме: щось, що ви хочете придбати для себе, зробити для себе, здійснити своє бажання чи мрію.

3. Виконання завдання.

4. Обговорення: хто бажає поділитися своїми ідеями? (Бажаючі діляться своїми планами та роздумами.)

5. Рефлексія:

   - Який пункт було легше запланувати?

   - Який здався найскладнішим?

   - Як ви вважаєте, чи варто займатися таким плануванням і чому?

6. Висновок: Це планування є корисним, оскільки допомагає створити відчуття стабільності і підвищує самооцінку. Воно дає можливість мріяти, ставити цілі та здійснювати конкретні кроки на шляху до них. Кожен досягнутий етап приносить радість і гордість за себе, що зміцнює резильєнтність. Тому я раджу дописати цей план вдома на місяць і на рік.

Заняття 4. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Протягом зустрічі ми розглянемо такий компонент резильєнтності як когнітивна гнучкість та на практиці розберемося як створювати для себе «Подушку безпеки».

Інформаційне повідомлення. Когнітивна гнучкість – це здатність ефективно адаптуватися до змін і знаходити рішення в складних ситуаціях. Вона ґрунтується на впевнених установках "Я зможу", "Я здатний", які підтримуються набором навичок і якостей, що сприяють успішному подоланню труднощів. Це включає інтелект, конструктивне мислення, потенціал для вирішення проблем, здатність знаходити альтернативні шляхи і варіанти рішень, гнучкість та креативність. Також важлива здатність розробляти план дій, проявляти наполегливість і організованість у його виконанні, усвідомлення власної спроможності подолати складнощі, довіра до себе, впевненість у своїх силах і віра в можливість досягнення мети.

Покращуються: рівень задоволення життям, активний підхід до труднощів, позитивне емоційне тло, оптимістичний погляд на ситуації, емоційна саморегуляція, відчуття сили та енергії, впевненість, здатність планувати вирішення проблем і долати перешкоди.

Знижується: відчуття жертви, соціальні конфлікти, прагнення пришвидшити процеси, схильність до самозвинувачення.

Вправа "Подушка безпеки".

Обладнання: папір формату А-5, олівці, ручки (для всіх учасників). Хід:

1. Вступ: окрім внутрішніх установок, таких як "Я справлюсь", "Я компетентний", ми маємо ще й матеріальні фактори, які підтримують нас у складні моменти. Це може бути наша родина, друзі, робота, житло, фінансові резерви та інші аспекти, які можна назвати "подушкою безпеки". Проте, часто ми забуваємо про ці ресурси, і нам здається, що їх немає, що може викликати втрату спокою, сну і апетиту. Це призводить до тривоги і зниження стресостійкості.

2. Інструкція: щоб відновити відчуття підтримки, давайте згадаємо і намалюємо всі наші "подушки безпеки". Наприклад, власне помешкання може бути однією з таких подушок. Якщо у вас є робота, автомобіль, друзі, кохані, фінансові резерви — малюйте і їх. Вони можуть бути намальовані як окремі елементи або поєднуватися між собою. Кожна подушка — це те, що підтримує вас. Намалюйте стільки подушок, скільки зможете згадати, і пам'ятайте, що на кожній з них ви можете уявити себе.

3. Завдання: візьміть аркуш паперу і протягом 4 хвилин намалюйте ваші "подушки безпеки". Кожну з них підпишіть, щоб не забути, що вона символізує. За бажанням, можна розфарбувати їх різними кольорами.

4. Виконання завдання.

5. Обговорення: Чи є бажаючі поділитися своїми думками чи враженнями? (Усі, хто хоче, можуть поділитися своїми малюнками та переживаннями.)

6. Рефлексія:

   - Наскільки легко було пригадати, що може стати вашою подушкою безпеки?

   - Які емоції виникають у вас, коли ви дивитесь на свій малюнок?

7. Висновок: цей малюнок нагадує, що часто наші страхи значно перебільшені. Ми маємо безліч ресурсів і підтримки, що можуть захистити нас, допомогти пережити труднощі та принести позитивні емоції — стати нашою подушкою безпеки. Коли ви забуватимете про це, просто погляньте на свій малюнок.

Заняття 5. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Протягом зустрічі ми розглянемо такий компонент резильєнтності як емоційна регуляція та на практиці розберемося як самого себе захистити від проблем.

Інформаційне повідомлення. Емоційна регуляція — це здатність контролювати свої емоції, відновлювати емоційну рівновагу, правильно розуміти і реагувати на свої почуття, а також відновлювати сили та піклуватися про свій емоційний стан. Важливо розуміти що саме допомагає нам долати сильні негативні емоції та що наповнює нас енергією.

Вміння регулювати емоційний стан означає, що:

Зростає: здатність до ефективної емоційної саморегуляції, рівень задоволення життям, активна життєва позиція, позитивний емоційний стан, відчуття сили та енергії, зменшення напруги, впевненість у собі, здорове почуття власної гідності. Зменшується: тривожність, депресивні прояви.

Вправа «Парасолька».

Обладнання: олівці чи фломастери, аркуш паперу формату А-4. Хід:

1. Вступ: в умовах війни ми часто переживаємо емоційні вибухи: напруженість, роздратування, обурення. Ці емоції можуть бути руйнівними і вибивати нас з рівноваги. 

В такі моменти нам хочеться знайти засіб, який би миттєво відновив емоційну рівновагу, допоміг відчути себе в безпеці, спокійному стані і задоволеному. Хоча я не маю чарівної палички, я пропоную вам інший «чарівний» інструмент — парасольку, яка може стати вашим захистом у складні ситуації.

2. Інструкція: візьміть аркуш паперу і намалюйте парасольку вгорі, яка буде захищати вас від усіх негараздів. Розфарбуйте її на свій смак. 

Під парасолькою, внизу аркуша, зобразіть себе так, щоб ви відчували максимальний захист. Промалюйте контури простору, який охоплює ваша парасолька. Пам'ятайте, що парасолька має не тільки захисну функцію, але й чудову особливість: коли вона розкривається, з неї висипаються приємні миті, радощі та щасливі моменти, які допомагають людині під парасолькою почуватися емоційно врівноваженою, спокійною, щасливою та захищеною. Тому додайте до цього простору всі приємні моменти і радощі, що приходять вам на думку.

3. Завдання: протягом 4 хвилин самостійно виконайте завдання.

4. Виконання завдання.

5. Обговорення: хтось хоче поділитися своїми думками чи враженнями? (Бажаючі діляться своїми малюнками та враженнями).

6. Рефлексія:

   - Чи було легко згадати всі речі, які приносять вам радість, надихають або заспокоюють?

   - Які емоції викликає ваша чарівна парасолька?

7. Висновок: пам'ятайте, що у вас є своя захисна парасолька. Якщо ви відчуєте емоційне напруження чи роздратування, просто уявіть, як відкриваєте свою парасольку. Усе, що ви намалювали — радощі, приємні миті, рятівні речі — допоможе вам справитися з труднощами. І коли забудете про це, просто погляньте на свій малюнок, щоб нагадати собі про ці джерела підтримки.

Заняття 6. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Протягом зустрічі ми розглянемо такий компонент резильєнтності як соціальна сфера та на практиці спробуємо відтворити щиру подяку за надану допомогу.

Інформаційне повідомлення. Соціальна сфера – стосунки:

- Зайнятість (робота, навчання);

- Взаємодія з колективом;

- Наявність підтримки та однодумців;

- Доступність кваліфікованої допомоги та інших ресурсів.

Цей компонент резилієнсу демонструє здатність підтримувати здорові стосунки з оточенням, зокрема близькі зв'язки (емоційна прив'язаність, здатність надавати та отримувати підтримку, конструктивно взаємодіяти та співпрацювати). Показниками цього можуть бути наявність широкої мережі соціальних контактів, значущих відносин (сім'я, друзі, знайомі), а також готовність допомагати іншим у складних ситуаціях і здатність просити, приймати та надавати допомогу.

Вправа «Долонька вдячності».

Обладнання: аркуш паперу форматом А-5. Хід:

1. Вступ: ця вправа присвячена вдячності. Вдячності тим людям, які зустрілися на нашому шляху, важливим подіям, що вплинули на наше життя, чи навіть малим моментам, що здобули для нас велике значення. Це може бути вдячність подрузі, яка запросила в гості, водієві автобуса, який затримався, і через це змінився ваш день. Давайте разом пригадаємо ці важливі миті та створимо свою «Долоньку вдячності».

2. Інструкція: покладіть свою долоню на аркуш паперу та обведіть її контури, так щоб кожен палець був видно. Потім подумайте, кому, події чи ситуації ви хочете подякувати і за що.

3. Завдання: протягом 3 хвилин напишіть на кожному пальці, кому або чому ви вдячні і що саме викликає цю подяку.

4. Обговорення: хто хоче поділитися своїми враженнями чи думками? (Бажаючі можуть поділитися своїми напрацюваннями).

5. Рефлексія:

   - Чи було вам легко згадати всі моменти, за які ви вдячні в житті?

   - Які емоції викликає у вас ваша «Долонька вдячності»?

6. Підсумок: ця долонька завжди нагадуватиме вам, що в вашому житті є люди, яким ви важливі, і що завжди знайдеться хтось, хто прийде вам на допомогу. Вона є нагадуванням, що ви не самотні, а кожна подія у вашому житті має своє значення. З цієї долоньки ви можете черпати сили для відновлення своїх ресурсів.

Заняття 7. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Сьогодні ми з вами розберемося з такими поняттями як навички саморегуляції та на практиці спробуємо навчимося відновлювати власну ресурсність. Інформаційне повідомлення. Саморегуляція — це здатність людини контролювати свої емоції, поведінку та думки, особливо в складних чи стресових ситуаціях. Цей процес допомагає людям зберігати емоційну рівновагу, бути більш стійкими до зовнішніх впливів і досягати своїх цілей, навіть коли виникають труднощі чи відволікання. Формування навичок саморегуляції є важливою складовою особистісного розвитку, оскільки ці навички сприяють досягненню успіху в професійному, навчальному та особистому житті.

Основні складові саморегуляції включають:

1. Емоційна регуляція — уміння управляти своїми емоціями, не дозволяти їм вийти з-під контролю. Це вміння допомагає людині справлятися з негативними емоціями, такими як гнів, тривога чи стрес.

2. Когнітивна регуляція — здатність контролювати свої думки і ментальні процеси. Це включає фокусування уваги на важливих завданнях і вміння контролювати негативні чи безпідставні думки.

3. Поведінкова регуляція — вміння керувати своєю поведінкою, здійснюючи раціональні вибори в ситуаціях, коли існує спокуса діяти імпульсивно.

Всі ці компоненти резильєнтності ми вже з вами розібрали на попередніх заняттях, тепер спробуємо на практиці відновити власну саморегуляцію та ресурсність.

Вправа «Ресурсна скринька».

Обладнання: коробка з написом «Ресурсна скринька». Хід:

1. Вступ: одним з ключових аспектів збереження емоційної стійкості в умовах війни є вміння відновлювати свої ресурси. Це особливо важливо для педагогів, чия професія пов’язана з постійними емоційними навантаженнями та взаємодією з людьми, що мають різні характери та вимоги. Педагоги часто відчувають стрес через велику кількість обов’язків, необхідність взаємодіяти з дітьми, їхніми батьками та адміністрацією, що потребує постійного пошуку підходів до кожної ситуації. Емоційна наповненість безпосередньо впливає на якість взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Тому давайте створимо свою «Ресурсну скриньку», в яку покладемо всі можливі ресурси, що можуть допомогти нам відновити емоційну рівновагу. У разі потреби ми зможемо звернутися до кожного з цих ресурсів.

2. Інструкція: я передам «Ресурсну скриньку» по колу. Кожен з вас може додати в неї те, що вважає корисним — будь-які речі, дії чи моменти, які допомагають вам відновлювати сили та підтримувати емоційну рівновагу.

3. Виконання завдання: учасники по черзі додають свої ресурси в «Ресурсну скриньку».

4. Підсумок: ось усе, що ви назвали (психолог повторює сказане), а також додам кілька варіантів: сон, відпочинок, кава, бесіда з другом, книга, усамітнення, подорож, обійми, корисні покупки, шопінг, спорт, їжа, солодощі, досвід, знання, спеціальні вправи. Всі ці ресурси можуть стати у нагоді, щоб відновити емоційну і фізичну рівновагу, коли ми відчуваємо виснаження.

Заняття 8. Привітання та оголошення теми та мети заняття.  Сьогодні ми з вами будемо формувати навички позитивного мислення та на практиці будемо відновлювати резильєнтності завдяки позитивним спогадам. Інформаційне повідомлення. Позитивне мислення — це здатність сприймати події та ситуації в оптимістичному світлі, знаходити можливості та ресурси навіть у складних умовах. Навички позитивного мислення важливі не лише для особистого благополуччя, але й для успішного взаємодії з іншими людьми, подолання стресових ситуацій та досягнення цілей.

Позитивне мислення передбачає фокусування на позитивних аспектах життя і розвитку оптимістичного ставлення до труднощів. Люди з позитивним мисленням зазвичай бачать можливості, а не перешкоди, у кожній ситуації. Вони вірять у свої сили і здатні знайти рішення навіть у кризових обставинах.

Чому важливо формувати позитивне мислення? Тому що:

1. Позитивне мислення допомагає зменшити рівень стресу, депресії та тривоги, підвищуючи загальний емоційний фон і психічне здоров’я.

   2. Оптимістичні люди більш стійкі до стресових ситуацій, вони здатні швидше відновлюватися після невдач та адаптуватися до змін.

3. Віра в позитивний результат сприяє активнішій діяльності, підвищує мотивацію до досягнення особистих та професійних цілей.

4. Люди з позитивним ставленням до життя часто мають більше друзів і підтримки, оскільки їхній оптимізм притягує інших.

Як же саме ми з вами можемо формувати навички позитивного мислення?

Один з ефективних способів розвитку позитивного мислення — це свідоме звертання уваги на негативні думки і заміна їх на більш оптимістичні. Наприклад, замість думки «Це неможливо» можна сказати: «Це буде важко, але я спробую знайти рішення».

Щодня виділяйте час для того, щоб подякувати за позитивні моменти в житті, навіть за дрібниці. Це допоможе сфокусуватися на хорошому та навчить вас бачити красу в простих речах.

Важливо акцентувати увагу на своїх досягненнях і сильних сторонах. Навчіться помічати свої успіхи, навіть якщо вони здаються незначними, і святкуйте їх.

Уявляйте собі успішний результат ваших дій. Це допоможе знизити рівень тривоги і підвищити впевненість у власних силах.

Постановка досяжних і конкретних цілей дозволяє зберігати мотивацію і знижує відчуття безсилля. Це важлива складова позитивного мислення.

Отже, формування навичок позитивного мислення — це процес, який потребує часу і зусиль, але його результат приносить значні переваги. Позитивне мислення покращує якість життя, підтримує емоційний баланс і допомагає долати труднощі. За допомогою практик, таких як заміна негативних думок, вдячність, візуалізація та аналіз досягнень, кожен може навчитися бачити світле навіть у важкі моменти.

Вправа «Солодкі спогади».

Обладнання: 2 аркуші паперу формату А-5, ручка, кольорові олівці.

1. Вступ: одним із важливих ресурсів є наші спогади, адже вони зберігають найцінніші моменти нашого життя. Проте, часто наша психіка звертається до негативних спогадів, які ми згадуємо швидше та яскравіше. А ось приємні миті іноді важче "віднайти" у пам'яті. Сьогодні я пропоную вам згадати найтепліші і найприємніші моменти вашого життя, щоб зануритись у ці позитивні спогади.

2. Інструкція: спочатку виберіть певний період вашого життя, наприклад, останні 5 років. Пригадайте позитивні моменти, що сталися за цей час. Запишіть їх у вигляді списку на аркуші — одне слово чи коротка фраза, головне, щоб вам було зрозуміло, про що йдеться. Не варто зусиллям шукати всі спогади, просто записуйте ті, що одразу приходять на думку і приносять вам радість.

Тепер візьміть другий аркуш і зобразіть ці спогади у вигляді солодощів: торт, цукерки, печиво, морозиво, зефір, тістечка тощо. Ви можете розташувати їх на тарілці, в вазі чи розкидати по паперу — усе залежить від вашої уяви. Ці малюнки стануть символом ваших ресурсних спогадів.

3. Завдання: протягом 5 хвилин пригадайте найприємніші моменти вашого життя та зобразіть їх у вигляді малюнків. 

4. Обговорення: хто бажає поділитися своїми малюнками та враженнями? (Бажаючі діляться своїми напрацюваннями). 

5. Рефлексія:

- Чи було вам просто згадати позитивні моменти, що сталися за останні 5 років? 

- Які почуття викликають у вас ваші "солодкі спогади"? 

6. Підсумок: ця вправа має тривалу дію. Ви можете доповнювати малюнок новими спогадами, щоб він став ще одним джерелом відновлення вашої емоційної ресурсності.

Наші з вами тренінгові заняття підійшли до кінця. На наших заняттях ми ознайомилися з поняттям «резильєнтність», обговорили дослідження цього феномену, виокремили основні компоненти резильєнтності і детально вивчили кожен з них. Також ми практично визначили способи поповнення власних ресурсів для розвитку особистої резильєнтності. 

Тепер давайте підсумуємо: 

- Хто вважає, що отримана інформація була корисною, підніміть праву руку. 

- Хто готовий застосувати отримані знання, потупайте ногами. 

- Хто вважає, що витратив час даремно, встаньте. 

- Хто йде з гарним настроєм, усміхніться.

Давайте подякуємо одне одному за плідну співпрацю! До зустрічі!