"Прощавай, Букварику"
1. Увага! Увага!
У нашій школі сьогодні свято.
Приходьте в гості, мами і тата!
Приходьте до нас бабусі шановні,
Дізнайтесь, які ми тепер красномовні!
2.Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними – й наше свято –
Вшанування Букваря.
3.В першім класі – урочистий
“День прощання з Букварем”
Пригадай- но , як колись ти
Був маленьким школярем.
4. Сьогодні в школі свято
Найменших школярів.
Усі навчилися читати
Із власних букварів.
5.Не позначено це свято
На листках календаря,
Та святкують всі малята
Радо свято Букваря.
6. До країни Знань стежину
Всім показує Буквар.
Йде за ним у цю країну
Зацікавлений школяр.
7.Тепер ми учні, перший клас,
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на зміну грі,
Тепер ми учні, школярі!
8.І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Рахуй, пиши, а ще читай,
Учительці відповідай.
Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
Пісня (Першокласники)
9.Ми – школярі, ми перший клас,
Щасливі дні чекають нас!
Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив я мету:
Скоро стану президентом,
Тільки трохи підросту!
10. Я також не підведу –
У політику піду!
Буде наша Україна
Найславетніша країна!
11.Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду, мабуть, футболістом,
Або зіркою кіно!
12. Поки ще казати рано,
Може, в бізнес я піду.
Чи фотомоделлю стану,
Як по росту підійду.
13.Я банкіром хочу стати,
Полюбляю рахувати!
14.А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати!
15.Я художницею буду,
Малюватиму споруди,
І портрети, і пейзажі –
Все, що мама мені скаже!
16.Мріймо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всьому навчать!
17.Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим ким з дитинства мрієш буть.
18.Ми - шкільна сім я єдина
Ми вчимо за складом склад.
Мама, щастя, Україна.
Ріки, гори, пишний сад.
За це все ми говоримо
Спасибі книзі - Букварю.
Мій Букварик
19.А нині за працю велику Букварю наші малята
Підготували веселе прощальне свято.
Ми покажемо вам казку
Нас підтримайте будь- ласка.
20.Просим, строго не судити
З нас артисти не великі
А як трохи підростемо
Всім артистам носа втремо
Маша:
-O? Мішо! Добрий ранок!
Мишко:
-Марічко, який ще ранок. Адже вже полудень, треба казати добрий день.
-Я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
-Треба бути уважною і вчитися.
-Добре, але я поспішаю. Колись ще навчусь.
-Не залишай на потім те, що можна зробити зараз. А куди ж це ти так поспішаєш?
-До школи , Михасю, до школи.
-І не соромно? Подивись на себе. Хто тебе пустить, адже школа-це храм науки. Що ти будеш в школі робити?
-Як то що? Бігати, бавитися, розважатися.
-Годі, годі, ти усе переплутала. В школі бігати не можна, а треба вчитися.
- Ой, Михасю, не вигадуй!
- Мішо, а що це тут у тебе кульки. А я знаю в тебе, Мішо, день народження. А скільки тобі років? Сто? Вітаю.
- Ні, Машо, це свято не моє, а Букваря. Першокласники прощаються з букварем. Дякують йому, що навчив читати і писати. А ти, Машо, теж закінчуєш перший клас?
- Авжеж!
- А ти, Машо , всі букви вивчила?
- Авжеж! Я все знаю. Я – професорка. І українські букви знаю, і німецькі, і турецькі. Слухай-Ви, ми, ки, ра. Та я вже читати можу .
-Зачекай, . Ти щось назвала, але це не букви
- Та як це не букви?Завжди ти щось, Мішо, вигадуєш.
- Марічко, ніколи в тебе немає часу на навчання.
- Я не тільки читати вмію, а ще люблю співати , бо я дівчинка дуже весела,.
- Ой, Машо!
- Бувай, Михасю!
Марічка Виглянуло сонечко ,сяє на лужку.
Я назустріч сонечку з букварем біжу.
Рву ромашки білі я, кашку золоту
У буквар між буквами сонечко вплету..
День іскриться радістю, кличе букви вчить
У руках букварик мій ніжно гомонить
У садку між квітами вчусь читати я
Від усіх щасливіша. веселіша я. (2 рази)
Йду до школи стежкою, струшую росу
І буквар мов сонечко у руках несу,
І сміється райдуга, і шумлять гаї
І танцюють весело букви в букварі ( 2 рази)
Як чудово в лісі, пташечки співають
Трішки відпочину квітів назбираю.
Звучить мелодія "Бабки Йожки", забігає і танцює Баба Яга.
Б. Яга. - Баба Яга (розглядаючи книгу, що у неї в руках):
Книгу я знайшла чарівну,
У чаклунстві так потрібну…
Буду Яглика навчати,
Щоб умів людей лякати!.. (залякує глядачів у залі)
Яглику! Ти де сховався?
Подивись-но, в мами цяця!
(шукає Яглика і ніде не знаходить)
Ото капосний малюк!
Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує…
(чаклує)
Чуфир-чуфир…
ЗВУК «ВІТЕР»
На сцену забігає Яглик так, наче його хтось невидимий штовхає, падає перед Ягою, помічає Буквар, вихоплює його з рук матері та відкриває
Яглик:
Що ж це, матінко моя,
Знову Чорна магія?!
Якісь знаки та карлючки!
Чи не татові це штучки?..
А це що? (вказує на літеру «О» у Букварі)
Баба Яга (забираючи книжку, з докором): О!
Яглик:
О-отрута?!. Не бери!
Мерщій викинь, поклади!
Баба Яга:
Нумо, Яглик, угамуйся!
І за мене не турбуйся…
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає…
Будь-який малий школяр
Зна, що книга ця – Буквар!
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати!
600 років лише й знаєш,
Що гуляєш та гасаєш!
Яглик:
- Я – читати? Ти жартуєш!
Баба Яга (беручи мітлу і погрожуючи синові):
- Ти мене погано чуєш?!.
Яглик намагається утекти, але Баба Яга хапає його за вухо і, підганяючи мітлою, саджає за стіл та кладе перед ним Буквар
Баба Яга:
Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір.
А прийде Кощій, наш тато,
Йому будеш звітувати!
Я ж лечу в ліс на нараду
І даю тобі пораду:
Краще справою займися…
Бо підеш до школи вчиться!
Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить, прихопивши мітлу. За сценою звук польоту.
ЗВУК «ПОЛІТ»
Яглик прислухається, радо кидає Буквар на стіл, повертається спиною, шукаючи під лавою приховані солодощі. У цей час лунає звук Букваря (з к/ф «Приключения Буратино»). Яглик злякано обертається і дивиться на Буквар,нервово розгортаючи знайдену цукерку. За сценою лунає голос Букварика у запису
ГОЛОС БУКВАРЯ
Букварик:
Я – Букварик чарівний,
Швидше ти мене відкрий…
Сам тобі допоможу,
Вмить читати научу!
Лиш мене не ображай,
А люби і поважай!
Коли дуже ти захочеш,
Все на світі знати зможеш!
Яглик (
Ой! Хочу… Хочу! Ну, давай!
Мене вчити починай!
(Розглядає букви, починає їх називати. Захоплюєтьс.роботою, виходить, промовляючи звуки. Забігає маша і Яглик, сваряться, тягнуть Буквар кожний до себе).
Маша О, це мій буквар!
Яглик. Це мій Буквар, моя мама його перша знайшла.
Маша. А от і ні! Це мій Буквар, бо я його загубила!
Киця.
Мур-мур-няв!
Хто це галас в лісі зняв?!
Знову діти! От морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь.
Літери! Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У — горбате, А — нерівне.
А ось цюй не треба вчити. (Показує на «ж»).
А цією — у футбол грати. (Показує на букв
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
Краще б літери сиділи
У своєму букварі!
З мене приклад всі беріть
І уроків не учіть!
(Співає пісню )
Безтурботно пісні я співаю,
І гуляю сама по собі.
Ваших клопотів, люди, не знаю,
І спокійно на серці мені.
Я — красива, струнка і весела,
Я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх — королева,
І, крім «Віскас», нічого не їм.
Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоби уроки не учили.
Ну що сказать, іще сказать?
Хай добре знають всюди:
Кому потрібні Букварі?!
Та викиньте їх, люди!
От, знайшли, за що сваритись, —
Зі сміху можна подавитись!
Ой, дивіться, що то там?
(Яглик і Маша озираються, а Киця тим часом забирає Буквар).
Обдурила! Не віддам!
- Ану йдіть геть звідси!
Лісовик: Хто тут в лісі так співав,
та мене не почекав
Чи про сонце, чи про квіти
Чи про щастя, чи про літо
Я, старенький лісовик
Швидко бігати ой-ой-ой не звик.
Танцювати - теж не вмію
Та щасливим бути мрію!
(Пісенька лісовика)
Є у лісі пташина,
Всім керую вправно я.
Я на місці не сиджу
Будь кому допоможу.
Знають мене всюди,
Люблять навіть люди.
Я є лісовик!
Хто у лісі заблукав,
Я стежину показав.
Добрі справи я роблю,
Бо на світі всіх люблю!
Гей, сороки - білобоки! Де вони?
Гей, сороки - білобоки!
Гей, сороки - білобоки! Де ж вони?
Лісовик: Ви ж мене розвеселіть!
Сорока: Можем, віршик розказати.
Сорока: Можем, пісню заспівати!
Сороки: (разом) Можем, ще й затанцювати!
Лісовик: Вже плітками ситий я
Ваші пісні теж чували
Прошу вас затанцювати!
Сорока: Що це, що це подивіться!
Це не звір, не гриб, не птиця
Що це? Яке гарне, кольорове
Мов метелики чудове, чудове, чудове
(розкидають літери)
Буквар: Ой, сороки – білобоки,
Що ви наробили?
Усі літери за мить
В лісі розгубили.
- Це не ми!
- Це кішка сіра!
Лісовик: Хто ти?
Сорока: Хто ти?
Букварик: Ой, я бідний Букварик, що мені робити?
Як малят тепер без літер нам усіх учити?
Як? Як? Ось скажіть нам усіх учити.
Як? Як? Ось скажіть грамоти учити.
Лісовик: Не журись, Букварику.
Не тужи, як тобі допомогти.
Як тобі допомогти, підкажи!
Всі: Підкажи !
Букварик: Треба букви позбирати,
І до ладу поскладати.
Щоб могла мала Марічка,
Далі вчитися читати.
Поки літер не знайдемо,
Ми абетки не почнемо.
Сорока: Ти букварику зажди Ну а ми летимо до лісу
Нікуди звідси не йди. Повідомим всіх звірят
Дві сороки-білобоки Щоб вони допомогли нам
Виручать тебе з біди! Скласти літери у ряд
Виручать тебе з біди!
Полетіли! Полетіли!
Лісовик: Не хвилюйся друже, трішки зачекай
Твої літери в травичці удвох пошукаєм.
Білочка (пісня)
Білка спритна, чарівна,
З хвостиком пухнастим,
У погожий день вона
Все збирає яство.
Приспів:
Шишки, грибочки,
Донькам і синочкам,
Жолуді та ягідки,
Діточкам удаленьким.
Тільки сонечко зійшло,
Білка вже стрибає,
І для діточок в дупло
Шишки знов збирає.
Білка спритна, чарівна,
Рудий хвостик, вушка,
Все старається вона
І запаси сушить.
Білочка: Я є білочка руденька,
В мене шубка є пухкенька,
Гарні китички на вухах,
Щоб уважно в лісі слухать,
Щоб ніде не заблукати,
Щоб горішків назбирати.
Білочка: Не горішки я збирала,
Букву Бе шукала,
І абетку нині я ,
Трішки врятувала.
Не горішки я збирала,
Букву Бе шукала,
І прийшла мерщій сюди,
Букварику віднести.
Букварик: Дякую тобі, руденька
Добра в тебе є душа,
Не зоставила у лісі,
Пропадати Букваря.
Колобок (співає)
Я по засіку метений, я на яйцях печений.
Я від баби втік, я від діда втік.
А у клас прибіг, букву О приніс.
Чув,я що буквар сумує,
Букву О йому дарую.
Букварик Дякую.
Колобок Я кругленький, я смачненький,
Всім звіряткам потрібненький.
Дітки всі про мене знають
І казочку пам’ятають.
Зайчик Колобок, колобок, я тебе з’їм!
Колобок Не їж мене , Зайчику-побігайчику,
Краще добре поміркуй
І букварикові букву подаруй.
Зайчик Звусь я Зайчик-побігайчик.
Хочу зватись Зайчик-знайчик.
Я вам пісню заспіваю
Про своє життя під гаєм.
Там живеться мені добре,
Маю вдачу я хоробру,
Там я голосно сміюся
І нікого не боюся.
Я оббігав сто доріг
І до Букварика прибіг ,
Бо вдалось мені – зайчаті
«Зе» у лісі відшукати.
Буквар Дуже дякую тобі,
Що поміг мені в біді.
І за це я дуже вдячний.
Будь у лісі ти обачний.
Ведмідь Колобок, колобок, я тебе з’їм!
Колобок Не їж мене , клишоногий, тобі мене не спіймати.
Я побіг, а ти не йди – Букварикові допоможи.
Ведмідь Помагати всім готовий,
І тому прийщов до школи,
Приніс сюди я букву «Ве»та Е,
Нехай в Букварику живе.
А мені вже час у ліс,
Швидше б я в барліг заліз.
Цілу зиму буду спати,
Смачно лапу в сні смоктати.
І згадаю в своїх снах
Оце свято ще не раз.
Буквар Ой спасибі, дуже радий,
Що знайшов ти букву «Ве».
А тепер йди до барлогу,
Бо зима скоро прийде.
Усміхаюсь я від щастя
Буква Е та Ве моя знайшлася.
Ведмедик: Що буквар у ній знайшов?
Не збагну, ну я пішов.
Танець квітів
Ромашка
Ми просто з саду , ще в росі,
Погляньте які гарні всі.
По букві віддамо сьогодні,
Всі квіти будуть з нами згодні.
Айстра.
Опівночі айстра в саду розцвіла...
Умилась росою, вінок одягла
І стала рожевого ранку чекати
І в райдугу барвів життя убирати…
І марила айстра в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Я від родичів і від себе
Букву „ес” принесла Букварику для тебе.
Звеселю своє серце піснями
Порадію разом з вами.
Незабудка
Я - незабудка голубенька,
Дуже ніжна і мала,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіла.
І така я несмілива,
Налякалася, мабуть,
Що усім шепочу тихо:
"Любий друже! Не забудь!".
Що я квіточка дрібненька,
Невисока і низька.
Цвіту у квітні і у травні,
Дуже - дуже славна я.
Букварику, тебе я дуже шаную
Букву ен тобі дарую.
Фіалка: Кожній квітці восени сняться кольорові сни.
Бузку – бузкові сняться сни.
Волошці – волошкові.
Ромашці – білі сняться сни.
Фіалці - фіалкові.
А я фіалочка гарненька.
Прокинулась. Дивлюся - що це у траві
Та це сміється еф мені.
Та як мені не хотілось спати,
та треба букву виручати.
Бери Букварику її
А я спішу в свої чудесні сни.
Як ніч спаде на землю покривалом,
Я зачарую запахом своїм.
Фіалка букву „ЕФ” дарує славну,
Щоб колір фіолетовий розцвів.
Ромашка.
Жовтіє сонце всерединці,
Біленькі пелюстки голубить.
Ромашка на тонкій стеблинці
Скаже ,любить чи не любить.
Всміхаюсь небу , вітру, хмарам,
Люблю весну і тепле літо,
Цвіту в саду і в полі гарно,
Мене в вінки вплітають діти.
Чуйне й добре серце маю,
То ж букварику скажу тепер,
Що про твою тривогу знаю
І пропоную букву „ЕР”.
Червона Шапочка.
Якщо довго, довго, довго,
Якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежинці
Бігать, тупать і стрибать.
То напевно, то напевно,
То звичайно, то звичайно,
То можливо, то можливо,
Можна в школу нам прийти.
А-а – вчаться там діти великі й малі,
А-а – знань їм багато дають вчителі.
А-а – там навчаються читати,
А-а – і писати, й рахувати.
А-а – там цікаво всім завжди (2р.)
Якщо в лісі заблукати,
Без букварика зостатись,
По травичці по доріжці,
Беззупинно йти та йти,
То напевно, то можливо.
То звичайно кожен може,
То звичайно кожен може,
До Букварика прийти
А-а! Де ви букви розгубились?
А-а! Де ви букви причаїлись?
А-а! Ми чекаємо на вас,(2
Червона Шапочка: Які чудові і чарівні квіти, і навіть вміють говорити
Я з вами познайомитись готова, і хоч знають всі , що я є Шапочка Червона,
Із казки поспішала , букву Че несла. Щоб читалась азбука і вічно жила.
Бджілка1 Бджілки вас вітають
Квіти личко розтуляють
Годі квіточки вам спати
Ми прийшли медок збирати
Ми бджілки-трудівниці,
збираємо нектар
Ми дружні й працьовиті,
а мед - наш справжній дар.
Свій робочий тиждень бджілка
Починає з понеділка
Над ставками літає
Мед кульбабковий збирає.
Зазираєм ще й у гай
А в гаю - медовий рай
Там очікують медунки
На бджолині поцілунки
У сім’ї бджолиній є свої закони
Їх дотримуються бджоли
Бджола-цариця – головна,
Робочі бджоли, рій-сім’я.
Бджілки, пам’ятайте, де б ви не літали
Чи в саду , чи в лузі, поклоніться кожній
квіточці в окрузі, а ще побажайте красного
Їм літа, і багато меду подарують квіти.
Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій
Працювать вони охочі
Зранку трудяться до ночі.
Але є ледачі трутні тут
Які не носять мед, а лиш крадуть
Не хочуть вони працювати
Із квіточок нектар збирати.
Букварик Бджілки, любі, поможіть
Букви ви мені знайдіть
Зараз у гайочку політаєм
Букви тобі Букварику пошукаєм
Танець Бджілки
Букварику, знайшли ми
Букву Же поміж квіток
Нахилялись, піднімали
Кожен-кожен пелюсток
Мальвіна: Я – дівчинка Мальвіна, подружка Буратіно.
Він – хлопчик незвичайний, хоч трішки неслухняний;
Але сміливий, добрий, і надто вже хоробрий.
Тож варто мені, Мальвіні, повчати його постійно.
Чула, в лісі диво сталось.
Десь всі букви подівались
Буратіно: А ось і я! Ось і я! Зі мною пісенька моя! Та зараз мені не до жартів. Мальвіна, це капосне дівчисько, дала мені завдання
Мальвіна: А ось і ти , Буратіно, а я тебе шукала.
Буратіно:Не хочу я вчитися Вашої грамоти! Мені це все набридло. Та й зрештою, навіщо вчити ці букви? Що це воно таке? І з чим його їдять?
Мальвіна: Тапер я візьмусь за ваше виховання і навчання.
Буратіно: Оце влип.
Мальвіна: Покладіть руки перед собою,
Станьте рівно.
Займемося математикою.
У вашій кишені два яблука.
Буратіно: Неправда, не має жодного.
Мальвіна: Припустимо вони у вас є.
І хтось у вас взяв їх.
Скільки у вас залишилося?
Буратіно: Я не віддам своїх яблук нікому!
Мальвіна:Здібностей у вас до математики немає
Візьмемось до диктанту.
Пишіть Сьогодні свято букваря.
Буратіно : не хочу я писати
Мальвіна: Ви нечемний пустун, вас треба покарати.
Буратіно: Зачекайте, зачекайте, букву У тримайте..
Дятел: Скік! Скок! Скік та скок!
Із берізки на дубок!
Із берізки на ялинку.
Не спочину ні на хвильку!
Сорока: Я у білій сорочечці
Чорні крила маю!
Я сорока-білобока! Ну а ти?
Сорока: Я літаю високо,
Вище дятла і сови,
Я сорока-білобока! Ну а ти?
Дятел: Темним лісом я ходжу,
Тай дерева стережу,
Дзьоб міцний та гострий маю,
Шкідників ним здобуваю,
Здогадались - Дятел я!
Прилетів до Букваря,
Бо без мене не знайде ,
Він своєї букви Є та Де.
Відшукав я Де та Є.
Ось, дивіться, та й ходімо
Букварю їх віднесімо.
Букварик: Милий дятле, любий друже
Букваря ти втішив дуже.
Їжачок: Їжачок - хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Я гуляю по садку.
Натикаю на голки
Груші, яблука, сливки
Щоб до себе на обід
Скликать весь їжачий рід.
Їжачок: А сьогодні що за диво накололось на голки?
Це не яблука смачні – це здається буква Ї .
Поспішу до Букваря.
Ось, Букварику тобі довгождана буква Ї.
Буквар: дякую щиро, мудрий їжаче, і побажаю тобі я удачі.
Боровик.
Тільки дощик закінчився
Із землі я появився,
Я – боровик ,
Я – найсмачніший гриб на світі,
Я – білий ,
Мене шукати слід уміло.
Коло пенька в траві високій
Знайти боровика морока.
Я ріс, дрімав біля пеньочка,
Накритий дубовим листочком.
Сьогодні ж на мою шапчину
Злетіла буква “И”-
Прошу , Букварику, букву взяти
Боровика добром згадати
Мухомор Від родини Мухоморів
Я прийшов мерщій сюди,
Рано-вранці Мухомори
Відшукали букву «ій».
Я й тому спішив сюди,
Вмручать тебе з біди.
Ось вона, мерщій бери!
Буквар Дякую тобі, Мухоморе, за букву «Ій»!
Каже матiнька синочку: «Ляж у лiжко
И лежи собi тихесенько, як мишка».
Я матусю завжди слухаю, лягаю,
Але хто менi так спати заважае?
Приспів.
Тихо-тихо стало в нашiй хатi,
Всi давно вже полягали спати,
Тiльки мишка-нишпiрка не спить,
А всю нiч пiд лiжком шарудить.
Приспів: «Ша-ру-ша-ру, ша-ру-ша-ру-ша-ру,
Ша-ру-ша-ру-ша-ру, ша-ру-ша-ру-ша-ру.
Ша-ру-ша-ру, ша-ру-ша-ру-ша,
Шу-ру-ру-ру, ша-ра-ра-ра, шу-ша!
Мама вирiшила котика позвати,
Щоб ту мишку неслухняну налякати,
Щоб вона не тупотiла, не шумiла,
I мене посеред ночi не будила.
Тихо-тихо стало в нашiй хатi,
Навiть, кiт i той вмостився спати,
Тiльки мишка-нишпiрка не спить,
А всю нiч пiд лiжком шарудить.
Мишка:Я все труджуся завзято
І у будні і у свято,
Свою нірку прибираю,
Будь кому допомагаю.
Нині сталася пригода
До роботи знов нагода,
Щойно трішки притомились
З неба буква тут звалились.
Я ці букви еМ та Ша
До Букарика несла.
Хоч ця ноша не легка
Дуже шкода Букваря.
Ой, Букварику, ти де?
Буквар: Тут я тут.
Мишка: Ша-шо-ши, ше-ші-шу,
Букву «Ша» візьми, прошу.
Котик Няв! Я тут шукаю Мишку.
Та що бачу ? ― Плаче книжка!
Я найкращий, найдобріший,
Я є котик найгарніший.
Няв! Великий розум маю.
Няв! Усім допомагаю.
Ти, Букварику, скажи,
Як тобі допомогти?
Буквар Я всі букви розгубив.
Допоможи, Котику, милий
Котик Букву «Ка» тобі залишу,
Та ще Півника покличу.
Мій Півнику, мій братику!
Сюди швидше біжи,
Букварику допоможи!
Півник Несе мене Лиска за високії ліси,
За синії гори, за бистрії ріки.
Порятуй мене!
Лисичка Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла.
Півника спіймала,
хитро обдурила.
А сьогодні у неділю
Треба відпочити,
І ще треба на вечерю
півника зварити.
А щоб краще, а щоб краще
Була моя хата,
Піти треба у гайочок, | (2)
Квіточок нарвати.
Кіт ловить Лисичку
Лисичка Ой! Хто це ? Відпусти!
Котик Ось, злодійко, ти й спіймалась,
А чого ти так злякалась?
Лисичка Прошу тебе, відпусти!
І що хочеш – попроси!
Котик Ти і Півник йдем у клас,
Бо Буквар чекає нас.
Лисичка Я лисичка, я сестричка
Дуже гарну маю звичку
Лінуватись не люблю,
І за це себе люблю.
Я, нітрішки не лінилась,
В лісі добре потрудилась,
І Букварику тобі,
Принесла я букву Л та І.
Я Лисичка, я хитренька,
Букву «ел» віддам хутенько,
Хвостом пишним поведу,
Слід з дороги замету.
Буквар Дякую тобі,Лисичко,
Буду пам’ятати.
Бо без букви «ел» та І не можна
Букваря читати.
Півник
А я Півник-співунець
Маю гарний гребінець.
Ку-ку-рі-ку нагадаю ―
Вранці Котику співаю.
Я маю жовте пір'я,
І гордо йду подвір'ям.
Всі кури вслід за мною
Великою юрбою,
Бо я їх командир,
Я — справжній богатир.
Як на паркан злітаю
І голосно співаю
Я пісеньку дзвінку.
Таку: Ку-ку-рі-ку!.
Букваря я шаную дуже,
Букву «ен» йому дарую.
Буквар Спасибі, Півнику, за літеру «Пе».
Дюймовочка: Сонечко світить мені ясно
Як тут тепло і прекрасно
Народилась в квітці я
В вечір літній,ясний
Дюймовочкою мене називають
Всі пташки мені співають
А яке життя було славне
На вікні в моєї мами
У горіховій шкарлупці,
На трояндовій пелюстці.
А тепер одна блукаю,
Свою ластівку шукаю,
Бо мене стара жаба вкрала
В лісі зі своїм бридким синочком
Мене сховала під листочком
Але я від них утекла
І до вас, Букварику прийшла
Казка далі мене кличе
Вам же букви Ю і Те позичу.
Щоб Марічка мала ,
Вчити букви всі змогла.
Буквар: Дякую тобі , Дюймовочка маленька.
Павучок
Я павучок, я павучок,
Я люблю дуже діточок,
Я маю чорний капелюшок
І полюбляю їсти мушок.
Сную липучу павутинку,
Неначе срібную хустинку
І виглядаю своїх друзів,
Щоб з ними бавитись у лузі.
Муха Я є мушка цокотушка
Я собі летіла
Букву відшукать хотіла
Щоб потішить букваря
Цілий день трудилась я.
Я є мушка цокотушка
Зовсім я не бешкетушка.
Хоч хвалитися негарно,
Та літала я не марно
По долині, по норі,
Букву “це” знайшла в дуплі.
ось, Букварику, візьми
Павучок
Я - павучок є дуже милий
Я - павучок є дуже щирий
Хочу грамотним я стати
І навчитися читати
Залишилось неспроста
Бо лише мені вдалося
Відшукати букву ---- “ха”
Попелюшка.
Я принцеса - Попелюшка
Рана-рано встала
Гречку, горох,
Кукурудзу перебрала.
Для мене вдома досить діла:
Прибрати, їсти наварить
Та у мішках пшоно від маку
Ще треба, друзі, відділить.
Сестри і мачуха на бал поїхали
Мені роботи багато залишили
І хоч не мала я пишного вбрання
На бал потрапити було моє бажання
Та все ж знайшла я вільную хвилинку
І перед тим, як їхати на бал
Мене хресна попрохала,
Щоб я букву П.» віддала.
Буквар Дякую, Попелюшко,люба
Дощик.
Швидко я сюди примчався,
Бо дізнався, бо дізнався,
Що у Азбуки біда – усіх букв не вистача
Кап – кап – кап , співаю я,
Помию вулиці й поля,
Помию я усе довкола
І заблищить як нова школа.
А я загляну у вікно
Де букву “ЩА” вже ждуть давно,
Щоб провели щасливо свято,
Я хочу букву”ЩА” віддати.
Гном 1Хай- го, хай -го,
ІЗ роботи ми йдемо!
2 гном:Хай- го хай -го
Додому дружно ми йдемо
3 гном:Хай-го! Хай-го!
Втоми ми не знаємо.
4 гном:Хай-го! Хай-го!
Всім добра бажаємо!
Білосніжка: - О! Які незвичайні лісові чоловічки. Які маленькі, гарненькі, симпатичні…. Доброго вам дня!
1 гном:
- О , а це що за дива?
2 гном:
- Що за мавка лісова?
3 гном:
- Може, фея чарівна?
4 гном:
- ЧИ чаклунка, може, зла?
БІЛОСНІЖКА:
Мов кров, мої губи , волосся – мов нічка,
А личко – як сніг…
Мене звуть – Білосніжка!
Таке ім`я дала моя рідна матуся,
Та горе спіткало – не стало її.
А мачуха зла наказала
убити мене через вроду мою,
- Та служник добрий, мене пожалів і залишив у лісі.
- Ви не бійтеся мене !
- А ви хто такі? Я ще ніколи вас не зустрічала!
1 гном:
І не дивно! МИ – гноми! МИ ховаємося від людей!
Я Мудрунчиком зовуся,
Бо найстарший від усіх,
Завжди я пораду маю
І повчаю завжди всіх!
2 гном:
А я – Задумчик –
Другий гном.
Багато маю я думок
І завжди думаю, гадаю,
Любу загадку відгадаю.
3 гном:
А я – АПЧХИ!
Я просто Чхунчик!
Люблю смачненько я почхати
І можу я АПЧХИ сто разів на день казати!
6 гном:
А я просто Веселунчик.
Все мені Хі-хі! Ха-ха!
Як прекрасно в світі жити
Все навколо сміхота!
7 гном:
А я – веселий Пострибунчик!
Наймолодший серед вас.
Ми – компанія весела!
Гномики ми – просто клас!
Білосніжка: Гномики,любі я чула з моїм другом, Буквариком, сталася біда? Треба поспішати, Букварикові допомагати! Підете зі мною, гноми !
Звучить музика ( из м-му «Золушка»)
Хочте – вірте , перевірте :
В королівстві я жила !
У цім лісі опинилась
друзів гномів я знайшла.
Часто –часто в цьому лісі
Проливавсь веселий спів.
То лунала гномів пісня,
пісенька була без слів :
Ля - ля-ля- ля-ля-ля
пісенька без слів була.
Ми Букварика шукаєм,
від лиха його спасем.
Усі букви розшукаєм
дітям їх ми повернем.
Знаю, знаю , вірним шляхом,
Нині ,друзі, ми йдемо.
хай Букварик пісню чує
і на зустріч вийде нам.
Лісовик . Що за діти заблукали
У зеленім царстві?
Що збираються шукати
в моїм государстві?
ГНОМ 1Не хотіли тебе, Лісовичку,
Ми потурбувати.
Але букви в твоїм лісі
Маєм пошукати.
ГНОМ- 2Білосніжка нам сказала,
Що деякі звуки
Вподобали в твоїм царстві
І ліси, і луки.
Гном3: Хочем букви повернути,
Букви у книжки.
Щоб вони у Букварику
Дружно зажили.
Гном4: Той Букварика врятує,
Хто в науці силу чує.
Той, хто дружбою багатий,
Чесний хто і хто завзятий –
Хто веселий і сміливий,
Хто в роботі нелінивий.
Гном1: РІКА синя перед нами.
Де не глянеш – скрізь вода.
Як тут букви відшукати?
Ну з’явись, хоча б одна!
ГНОМ- 2Ще лежить тут у травиці
Це ж якийсь значок.
Робить він м’якими букви,
А сам схожий на гачок.
Букварик
Любий друже, цей значок
Нам для слів потрібний,
Щоб робить м’якими звуки
Він є незамінний.
Гном3: Добрий день, Букварику,
Мій найкращий друже!
Ми до тебе, рідний наш,
Поспішали дуже.
ГНОМ4: Любий наш Букварику,
Маємо прохання.
Бережи всі букви.
Яглик: Ще у лісі я не бачив такого дивного куща,
Це тому що між гілками заховалась буква Ша
Напевно сильно покололась, чи налякались висоти.
Ця літера тепер собі спокійно, щоб знали що у безпеці ви.
І ще одна буквиа повернулась у алфавітові сім ю.
піду по лісі пошукаю може ще якусь знайду.
Лісовик. Гарно всі ви потрудились, й на галявині спинились.
Хтось знайшов з вас букву Я.
Всі: не я, не я, не я.
Лісовик: Ой, Букварик наш прийшов.
Букварик: Букву Я з вас хтось знайшов.
Що ж Марічці нам сказати.
Сорока : Де ж ту Я нам відшукати.
Марічка: Що у лісі тут зчинилось
Що з Буквариком зробилось.
Не знайшла я Букваря
Лиш останню букву Я.
Лісовик:Ти, Машо, не зітхай?
Ось Букварик твій тримай!
Дружбу з книгами веди,
Свій Букварик бережи.
Маша: Я сміюся, я радію,
Я як сонечко яснію
Більше ніколи не буду губити
Буду із ним завжди дружити.
Бо знайшла крім букваря
Друзів так багато я.
Любий мій Букварику
Наш найкращий друже
Ми тебе порадувати
хочем дуже, дуже
Веселе місто зветься алфавіт в нім кожне слово, цілий світ
В нім кожна літера жива і з них складаються слова.
Ми розпізнати їх зуміли, запам’ятали, зрозуміли
Зустрінемось в нових книжках тепер уже у читанках.
Бажаєм вам щасливих днів веселе місто алфавіт.
Буквар: Що ж давайте попрощаємось
Сьогодні вже останній раз
Нехай ми з вами розлучаємось
Та пам’ятайте повсяк час
Мої уроки найпростіші
Вони вели вас по казках
Тепер ви друзі - найщиріші
Бо ваша сила у словах
Ви вмієте пісень співати-
Виразно віршики читати
Навчились навіть танцювати,
Та гарну пісеньку співати.
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу, і першу букву,
За перше слово, і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
Прощавай, Букварику,
В школі перший друже,
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку