Просвітницьке заняття з елементами тренінгу "Зняття емоційної напруги у педагогів"

Просвітницьке заняття з елементами тренінгу

«Зняття емоційної напруги у педагогів»

Мета: зняття емоційної напруги для зміцнення психологічно здоров’я педагога, зняття стресу за допомогою релаксаційних вправ.

Тривалість 45 хв.

Хід заняття

"Стрес – це все, що веде організм до швидшого старіння або спричиняє хвороби"          

Вступне слово психолога:

Учасників ознайомлюють з особливостями роботи в групі (плакат):

Будьте відкритими для нових вражень і нового досвіду: аналізуйте власні почуття,думки, ставлення до того, що відбувається на занятті.

Будьте доброзичливими і щирими, немає потреби кривити душею, говорячи про те, з чим ви не згодні.

Ви маєте власну думку,  вона цінна для нас, висловлюйте її в конкретній формі, говоріть від власного імені, оскільки інші можуть мати протилежні погляди.

Ви маєте право отримувати підтримку, допомогу з боку групи. Чи згодні ви та чи приймаєте ці правила роботи? 

Вправа « Я люблю свою роботу за …»

Мета: розвиток саморефлексії,  підвищення довіри учасників один до одного, сприяння згуртованості групи.

Психолог: Шановні педагоги, колеги, попрошу вас об’єднатися у коло для ось цієї вправи. Вам потрібно зараз буде продовжити словосполучення по колу  «Я люблю свою роботу за …» але при цьому не повторюватися один за одним. Відповіді приймаються будь-які.

Психолог: дуже цікаві відповіді, давайте займемо наші місця. Зараз я пропоную вам наступну вправу дуже цікаву.

Вправа « Лист до самого себе»

Мета: розвиток психотерапевтичного ефекту, відкриття свого «Я»

Психолог: Колеги, вам потрібно написати листа самому собі.  У цьому листі необхідно описати свій стан, свої переживання, важливі події, враження від прожитого і відчутого.  Після вправи обговорення.

Психолог: Педагоги, мені здається, що ми засиділися. Давайте трішки пора зминаємося для цього я пропоную наступну вправу.

Вправа « Газета»

Мета: Згуртування  дружнього колективу.

На підлозі розстелені 4 газети. Вам потрібно по закінченню мелодії поміститися на цій газеті так, щоб увесь колектив помістився на газеті. Учасник, що не вмістився на газеті, вважається вибулим із гри, а група отримує зауваження за те, що не вберегла колегу, і виконує вправу ще раз за тим же варіантом складності.  У разі успішного виконання психолог зменшує площу, застелену газетами  ( забирає газету), і продовжує вправу. На останньому етапі група повинна «вміститися на маленькому просторі з газети», що неможливо без реальної фізичної підтримки учасниками один одного.   Після закінчення вправи обговорення, потрібно звернути увагу на запитання: «Що заважало виконанню вправи?» «Що допомогло під час виконання вправи?»

Вправа «Історія про ліхтар»

Мета: показати значення чіткого висловлювання думки для її розуміння.

Педагогам пропонується заслухати розповідь.

Це сталося в ті часи, коли на вулицях міст не було освітлення. Якось уночі мер зіштовхнувся з городянином. Тоді мер віддав наказ, щоб ніхто не виходив уночі без ліхтаря. Наступної ночі мер знов зіштовхнувся із цим же городянином.

•                   Ви не читали мого наказу? – запитав мер сердито.
•                   Читав, – відповів городянин. – От мій ліхтар.
•                   Але в ліхтарі у вас нічого немає.
•                   У наказі про це не згадувалося.

Уранці з’явився новий наказ, що зобов’язував у разі виходу вночі на вулиці вставляти в ліхтар свічку. Увечері мер знову  налетів на того ж городянина.

•                   Де ліхтар? – закричав мер.
•                   Ось він.
•                   Але в ньому немає свічки!
•                   Ні, є. Ось вона.
•                   Але вона не запалена!
•                   У наказі нічого не сказано про те, що треба запалювати свічку.

І мерові довелося видати ще один наказ, який зобов’язував громадян запалювати свічки в ліхтарях, виходячи вночі на вулицю.

 Обговорення: проаналізувати, чим було викликано це непорозуміння між мером і городянином, а також згадати, чи траплялися подібні випадки з колегами та учнями.

Інформаційне повідомлення

Психолог: Слово стрес (від англ.. – "натиск") – це сукупність захисних фізіологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих чинників (стресорів).

Види стресу:

1. Еустрес – це стрес, спричинений позитивними стресорами (непередбачувана перемога у змаганні, олімпіаді). Він активізує та мобілізує внутрішні резерви людини, додає інтересу до життя, змушує діяти більш інтенсивно.

2. Дистрес – спричинений негативними стресорами (запізнення на важливий захід, програш у змаганні тощо). Це руйнівний процес, який дезорганізує поведінку людини, активізую глибинні адаптаційні резерви організму. Такий тривалий стрес може перерости в невроз або психоз.

Можливі реакції організму на стрес:

дезадаптація – людина намагається пристосуватися до стресової ситуації, але їй це не вдається;

пасивність – виникнення стану безпорадності, безнадії, депресії;

активний захист від стресу – зміна діяльності з метою досягнення душевної рівноваги (спорт, музика, фізична праця);

активна релаксація (розслаблення) – підвищує природну адаптацію організму до стресової ситуації.

Вправа «Почни думати позитивно»

Мета: підвищення позитивного настрою.

Психолог: Напевно, на сьогоднішній день ніхто не буде заперечувати силу позитивного мислення. Про силу думок свідчать досліди  Масару Емото, котрий сфотографував кристали води. Якщо  рідина знаходилась в приміщенні, де сварились та злились, то її кристали були деформованими, а якщо вода  знаходилась в кімнаті, де проговорювалися слова любові, то утворювався кристал, схожий на прекрасну сніжинку. Ми складаємося з води приблизно на 80%. Виходить, своїми думками ми змінюємо себе!

Продовжити фразу:

«Це неможливо»,- сказала Причина.

«Це безвідповідально»,- зауважив Досвід.

 «Це марно»,- відрізала Гордість.

«Спробуй …»- прошепотіла Мрія.

Релаксаційна вправа «Подорож»

  Мета: емоційний відпочинок, усвідомлення своїх проблем і їх подолання, отримання позитивних емоцій.

  Інструкція: учасникам пропонується зайняти зручне положення, заплющити очі, розслабитися.

 Психолог під спокійний музичний супровід говорить:«Уявіть, що ви входите у весняний яблуневий сад, повільно йдете алеєю, вдихаючи з насолодою аромат ніжних блідо - рожевих квітів.  Узькою стежкою ви підходите до хвіртки, відчиняєте її і потрапляєте на чудову зелену галявину. М’яка трава похитується, приємно дзижчать комахи, вітерець легко дмухає вам у обличчя, ваше волосся розлітається… перед вами з’являється озеро… вода прозора та срібляста. Ви повільно йдете берегом уздовж грайливого струмочка, підходите до водоспаду. Ви входите в нього, і сяючі струмені очищують вас, наповнюючи силою й енергією.

 За водоспадом грот. Тихий, затишний, у ньому ви залишаєтесь один на один із собою (пауза). А тепер настав час повертатися. Подумки пройдіть увесь свій шлях у зворотному напрямку, вийдіть із яблуневого саду та тільки тоді розплющіть очі»