Психолог про шкільну дисципліну

ПСИХОЛОГ ПРО ШКІЛЬНУ ДИСЦИПЛІНУ

Дисципліна в класі - одне з найактуальніших питань для кожного вчителя. Якщо немає дисципліни, втрачається контроль за процесом навчання, як наслідок - непродуктивно втрачається цінний навчальний час. Через це страждаютьусі: і учні, й учитель.

  Чому ж таке важливе вивчення шкільного матеріалу, навіть незважаючи на те, що багато з нього буде забуте?

1. Найважливіша функція школи, крім навчання, полягає в тому, щоб сприяти розвитку самодисципліни й самоконтролю.
2. У процесі навчання під впливом досліджуваного матеріалу, формується особистість людини, навіть тоді, коли самі факти згодом забуваються. Навчання формує систему цінностей, уявлень і взаємин, що згодом не розсіюються, не втрачають свої сили.
3. Досліджуваний матеріал дуже часто не вдається згадати, однак людина знає, що ті чи інші факти існують, тому може знайти про них інформацію.
4. Людина не забуває того, що вчить, на всі 100%. Найбільш важливі поняття й факти надовго залишаються в пам’яті.
5. Знання, які людина одержує в дитячі і юнацькі роки, допомагають легше засвоювати нові зведення впродовж усього життя. Кожна розумова вправа дає додаткові асоціативні ключі, що у майбутньому полегшують проникнення в нові ідеї й поняття.

5 найтиповіших проблем, пов’язаних з дисципліною:

• некеровані розмови на уроках;
• відсутність шанобливого ставлення до дорослих;
• нечесність;
• пасивний опір;
• зухвала, нахабна, груба поведінка.

Вчителі виділяють такі головні, на їх погляд, причини, які не дозволяють вчителю налагодити дисципліну в класі:

• несумісність учителя й класу;
• неефективне планувавння занять учителем;
• недостатня(або відсутня) повага до вчителя з боку учнів.

Дисципліна - (лат. disciplina - навчання, виховання) - якісна характеристика порядку, організаційності в будь-якій спільності, сфери життєдіяльності людей, яка відображає відповідальність їх поведінки нормам  права, моралі, які склалися в суспільстві, або наступним вимогам будь-якої організації.

Дисципліна є найважливішим компонентом культури людини і характеризує її суспільну поведінку в різноманітних сферах.

Шкільна дисципліна - це прийнятий порядок життя навчального закладу, дотримання учнями правил взаємодій з учителями й товаришами; поведінка, яка не зачіпає права інших і забезпечує успішне здійснення освітньо-виховних завдань.

Бенджамін  Спок писав: «Хороші вчителі чітко розуміють, що кожній дитині необхідно розвинути самодисципліну, щоб стати повноцінним членом суспільства. Але вони з досвіду знають, що дисципліну не натягнеш на дитину, як наручники. Дисципліна - це те, що розвивається всередині людини. Дитина повинна розуміти мету своєї роботи і відчути відповідальність перед іншими за її виконання».

Проблема дисципліни повинна вирішуватись на демократичній і гуманістичній основі, припускаючи співпрацю, взаєморозуміння між вихователями і вихованцями, взаємодопомогу старших і молодших учнів, захоплення спільною працею, повагу до прав людини, законодавства і традицій навчального закладу.

Для багатьох вчителів дисципліна означає не більш ніж управління поведінкою дитини або виправлення її манер. Але, щоб стати по-справжньому дисципліновваним, учні повинні мати бажання дарувати радість своїм учителям і робити те, чого від них чекають.

Безумовно, діти поважають силу та сміливість, але за умови, що ці риси поєднуються з любов’ю.

Друга частина вчителів вважає, що завоювати повагу можна, якщо подарувати учням усю свою любов. Учні не мають можливості прийняти любов учителя, доки не переконаються в тому, що він заслуговує повагу.

Повага та авторитет учителя в класі повинні передуввати готовності дітей прийняти вияви його любові. Саме шанобливеставлення до батька чи матері є основою для такого ставлення до інших. Для того, щоб учень поважав учителя, він повинен поважати своїх батьків, і це закладається у сімейному вихованні. Саме в сім’ї формується більш пізній погляд на авторитет школи, міліції, закону, інших людей, із якими доведеться спілкуватися та працювати, погляд на суспільство загалом.

Під час проведення дослідження, мета якого виявити вплив рівня дисципліни на уроці на ставлення до улюблених, непріоритетних предметів, до вимогливих та невимогливих учителів, дослідити суб’єктивний емоційний стан учнів, було обрано полярні класи: з високим та низьким рівнем успішності, із загальною кількістю 124 учні. Основою дослідження були анкети докора Джеймса Добсона, під час якого школярам було запропоновано запитання:

1. Чи впливає на ваше ставлення до улюблених предметів рівень дисципліни на уроці?
2. Чи впливає на ваше ставлення до непріоритетних предметів рівень дисципліни на уроці?
3. Як ви ставитеся до вимогливих вчителів?
4. Як ви ставитесь до невимогливих вчителів?
5. Що ви відчуваєте, якщо під час уроку є подяка
6. Що ви відчуваєте при безладі в класі?

Аналіз результатів анкетування щодо впливу дисципліни на формування ставлення до навчання, вчителя та емоційного стану школяра дає можливість зробити висновки:

1. Дисципліна на уроці незначно впливає на ставлення до улюблених предметів. Зацікавленість предметом сприяє плідній роботі за будь-яких умов. Але при вивченні непріоритетних предметів відсутність дисципліни на уроці робить засвоєння знань на уроці неможливим.
2. Для багатьох учнів розмиті межі «вимогливий/невимогливий» вчитель. Одні й ті самі учні однаково добре ставляться як до вимогливих, так і до невимогливих учителів. Це пов’язано з тим, що в підлітковому віці недостатньо розвинений рівень критичного мислення.
3. Більша кількість учнів відчуває спокій, радість, впевненість та бажання вчитися за умов організаційного порядку і, навпаки, безлад у класі під час уроку викликає негативні емоції.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ДОСЯГНЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ НА УРОЦІ

1. Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Зробити це треба перш ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати, у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.
2. Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й обурення - звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.
3. Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.
4. Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити «ні», «припини», «не можна».
5. Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.
6. Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.
7. Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.
8. Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фаміл’ярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.
9. Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.
10. Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.
11. Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність - явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.
12. Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотній зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.
13. Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.
14. Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми в навчанні.
15. Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості випадків не вчаться, а переймають її.
16. Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.
17. Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас будуть альтернативні плани й матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.
18. Поводтеся так, щоб було видно, що ви - керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ви ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізаційність. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.
19. Створюйте умови, щоб навіть найбільш «важкі» учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію учнів і на їхню поведінку.
20. Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо, коли не все добре вдається.
21. До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі словав.
22. Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.
23. Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити власну думку, догодити.
24. Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами агніть не дати вашимпочуттям вийти з-під контрою і розслатеся, нехай рухи стнуть ненапруженими, жести  - повільними, голос - тихим.
25. Уникайте вимог, що неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Висування вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, відповідні віку учнів.
26. Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукуючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.
27. Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.
28. Надайте учням достатню можливість вибору середовища різних завдань і видів діяльності. Учні найкраще використовуватимуть те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.
29. Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’ятовували й ідентифікували інформацію, але й вміли аналізувати, давати оцінку і застосовувати вивчений матеріал на практиці.
30. Надавайте учням можливість працювати в групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.
31. Нехай вашими діями керує любов! Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно,складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.