БОЙКО В.В.

ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ - НЕОБХІДНА УМОВА ОСВІТНЬОЇ РЕФОРМИ

Анотація. У статті розглянуто суть психологічної компетенції в професійній  діяльності педагога. Визначені та охарактеризовані компоненти та критерії психологічної компетентності педагога. Висвітлено місце психологічної компетенції в системі компетентностей в освітньому процесі.

Ключові слова: професійна компетентність, педагогічна діяльність,
психологічна компетентність, комунікативна компетентність, освітній процес.

Annotation. The paper explores the meaning of psychological competence in the profession of the teacher. Identified and described components and criteria for psychological
competence of the teacher. The place of psychological competence in the system of competencies in educational process.

Key words: professional competence, educational activities, psychological
competence, communicative competence, educational process.

Справжній вихователь повинен бути

посередником між школою з одного боку

 і життям і наукою - з другого.

К.Д. Ушинський

Проголошена в Україні докорінна освітня реформа покликана модернізувати та удосконалити систему освіти в умовах загальної тенденції змін розвитку особистості, соціуму, принципових змін в системах відносин та взаємодій.

Такі завдання потребують глобальної трансформації стереотипів формування професійних компетентностей, зміни ціннісних орієнтацій та зародженні нових здібностей освітян.

Та які б реформи не проходили в системі освіти, як правило в кінцевому результаті вони зводяться до конкретного виконавця - педагога.

Постановка проблеми. В умовах модернізації системи освіти особлива увага приділяється реалізації компетентнісного підходу в освітньому процесі.

Освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості, шляхом формування та застосування її компетентностей. [1].

На результат освітнього та навчально-виховного процесу впливає не лише особистість викладача, знання ним методик викладання та педагогіки, але і його психологічна компетентність. Високий рівень психологічної компетенції необхідний усім представниками сфери “людина - людина”, до яких повною мірою відноситься педагогічна діяльність.

Психологічна компетентність є внутрішнім особовим інструментарієм фахівця, сприяючим ефективнішому виконанню його діяльності. [2].

Потреба країни в педагогах, які здатні до особистісно-гуманної позиції  стосовно вихованців і себе, висуває в розряд актуальних проблем -підвищення професійно-педагогічної, а саме психологічної компетентності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливість психологічної компетентності розглядали чимало науковців (Н.Ф. Босак, Ю.В.Головач, М.І.Лук’янова, С.Д. Максименко, О.А. Палій, В.А. Родіонов та ін.), які  присвятили свої наукові дослідження проблемі професійної, комунікативної, психологічної компетентності.

У психологічній і педагогічній науках проблема формування психолого-педагогічної компетентності досліджується в різних напрямах і аспектах: професійна компетентність педагога (Л. Алексєєва, В. Баркасі, В.Введенський, Дубасенюк, Л. Хоружа та ін.); педагогічна компетентність (В.Адольф, Н. Кузьміна, М.Лук’янова, Т. Шамова та ін.); аутопсихологічна компетентність (О.Шиян); управлінська компетентність керівників освітніх закладів (О. Мармаза, І. Семикін, О. Тонконога та ін.)

Мета статті. Проаналізувати поняття “психологічна компетентність”  в професійній діяльності педагога. Визначити та обґрунтувати роль  та значення психологічної компетенції в освітньому процесі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Компетентність розуміють як коло питань, в яких людина добре розуміється не лише під час вивчення предмета, а й за допомогою засобів неформальної освіти, внаслідок впливу середовища. [3. с. 408].  У новому Законі про освіту компетентність декларується як динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистісних якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватись, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. [1]

Професійна компетентність - це базова характеристика діяльності спеціаліста, вона включає як змістовний (знання) так і процесуальний (уміння) компоненти і має суттєві ознаки, а саме мобільність знань, гнучкість методів професійної діяльності і критичність мислення. На основі цього запропоноване таке розуміння професійно-педагогічної компетентності. Професійно-педагогічна компетентність вчителя є складною багаторівневою стійкою структурою його психічних рис, що формуються внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для вчителя особистісних якостей і має окреслені суттєві ознаки (мобільність, гнучкість і креативність мислення).

М.М.Філоненко [4, с. 23] до ключових складових компетенцій викладача також виокремлює психологічну компетентність, яка включає знання психологічних основ викладання навчального предмета, вікових особливостей, психічних станів вихованців, закономірностей сприйняття ними змісту навчального матеріалу

Н. Кузьміна [5] психологічну  компетентність розглядає як
складову педагогічної компетентності серед таких компонентів, як: спеціальна компетентність – знання та досвід діяльності в межах навчальної дисципліни та спеціальності, за якою здійснюється підготовка фахівця,знання способів розв’язання творчих завдань; методична компетентність – володіння різними методами навчання, знання психологічних законів, закономірностей і механізмів засвоєння суб’єктами навчання знань і вмінь у процесі навчання; диференціально-психологічна компетентність – уміння виявляти особистісні якості, визначати й ураховувати емоційний стан суб’єктів навчання, уміння
грамотно будувати взаємостосунки; аутопсихологічна компетентність – уміння усвідомлювати мету, сенс, зміст і результати власної діяльності, знання про способи професійного самовдосконалення, уміння бачити причини недоліків у своїй діяльності. Психолого-педагогічну компетентність Н.Кузьміна трактує як володіння педагогічною діагностикою,уміння педагога будувати педагогічно доцільні взаємини з суб’єктами навчання та здійснювати індивідуальну роботу на основі результатів педагогічного діагностування, знання основ вікової психології, психології міжособистісного та педагогічного спілкування, уміння розвивати у суб’єктів навчання  інтерес до самоудосконалення.

На думку Лук'янової М.І.,  поняттям психологічна компетентність
педагога позначають можливості людини, яка займається педагогічною
діяльністю. Це комплексний термін, і він не зводиться до ні до педагогічних здібностей, ні до освіченості учителя в сфері педагогіки та психології,ні до комплексу особистісних рис. На її думку, психологічною компетентністю позначають сукупність визначених якостей особистості, які зумовлюються високим рівнем її психолого-педагогічної підготовленості і забезпечують високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності [6]. Психологічна
компетентність розглядається як максимально адекватна, пропорційна
сукупність професійних, комунікативних та особистісних якостей педагога, котрі забезпечують не тільки загально професійну підготовленість,а й високий рівень професійної самосвідомості, уміння керувати своїми психічними станами.

Психологічна компетентність це багатопараметрична система, компонентами якої є:

• ціннісно-мотиваційний ( мотивація досягнень , мотивація до оволодіння психологічними знаннями, ціннісні орієнтації педагога);
• рефлексивний (усвідомлення сприйняття себе суб’єктами навчально–виховного процесу з метою вибору стилю взаємодії, управління,тактики спілкування);
• організаторський (передбачає організацію професійної діяльності з метою підвищення її ефективності);
•  управлінський (передбачає прийняття рішень у повсякденних і
  екстремальних умовах професійної діяльності, аналіз та врахування альтернатив, контроль за перебігом діяльності, оцінка діяльності учасників педагогічного процесу);
• когнітивний (являє собою комплекс професійних знань, а також
  загальної, соціальної, вікової, педагогічної психології, які є необхідними в професійній діяльності педагога);
• емоційно-вольовий ( комплекс знань про афективну сферу суб’єктів педагогічного процесу, вміння застосовувати ці знання у своїй діяльності, вміння керувати своїми власними емоційно-вольовимистанами, емпатійність);
• самоактуалізуючий (включає самоконтроль, саморегуляціюта самовдосконалення особистості педагога).

На формування психологічної компетентності педагога можуть впливати різноманітні причини. Зокрема, Т. Н. Щербакова виділяє наступні чинники ,що впливають на розвиток професійної компетентності педагога: макросоціальні, мікросоціальні і суб'єктивні. До макросоціального рівня можна віднести суспільство в цілому, існуючу у ньому культуру, мистецтво, науку, в оточенні яких формується особистість педагога. Мікросоціальні чинники безпосередньо реалізуються в тих соціальних групах, до складу яких входить людина, з якими людьми вона взаємодіє.

Найбільш значимими можна рахувати суб'єктивні чинники, оскільки від них залежить специфіка психологічної компетентності педагога, характер його діяльності. До суб'єктивних чинників можна віднести рівень самосвідомості, розвиток рефлексії, відношення до власної компетентності, як професійної цінності. [7]

М.І Лук’янова в якості основних складових психологічної компетентності виділяє 3 блоки:

1. Психолого-педагогічна грамотність - знання, які називають загально професійними.
2. Психолого-педагогічні уміння – здатність учителя використовувати свої знання в освітній діяльності, в організації педагогічного процесу.
3. Професійно важливі особистісні якості, які впливають на педагогічну діяльність і відображаються у взаємодії з вихованцями.

 Виділені структурні компоненти дозволяють назвати основні критерії
психологічної компетентності – спрямованість на учня як провідну цінність своєї праці, потребу в самопізнанні та самозмінах, пошук засобів
самовдосконалення. [8]

Наведені критерії є особливо актуальними сьогодні, коли освіту сприймають як один із найважливіших факторів забезпечення сталого і високоефективного розвитку суспільства, коли вимоги до компетентності педагога як фахівця особливо високі та самоактуалізація, самоосвіта і самозміни є беззаперечним фактом конкурентоспроможності викладача.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Психологічна компетентність представляє собою інтегровану характеристику рівня професійної підготовленості педагога, яка базується на
фундаментальних психолого-педагогічних знаннях і вироблених
комунікативних уміннях, що проявляються у єдності з особистісними якостями в процесі реалізації педагогічної діяльності в освітньому процесі.

Реформування національної системи освіти засвідчує першорядне зростання суспільних вимог до освіти, стратегічна мета якої полягає не тільки в передачі новому поколінню накопиченої системи знань і вмінь, а й головним чином у формуванні особистості вихованців.

Отже, професійний педагог в певній мірі має бути професійним психологом, задля успішної реалізації освітньої реформи та стійкої конкурентоспроможності в умовах педагогічних інновацій імплементації нового закону про освіту.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України про освіту від 05.09.2017р.
2. Лазернко Л.А. Психологічна компетентність педагога як чинник професіоналізації // Сучасні наукомісткі технології - 2008. - № 1. - С. 67.
3. Енциклопедія освіти. / Академія пед. наук України, головний редактор В.Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040с.
4. Максименко С.Д. педагогіка вищої медичної освіти: підручник С.Д. Максименко, Філоненко. - К. : центр учбової літератури, 2014. - 288с.
5. Кузьмина  Н. В. Профессионализм педагогической деятельности / Н. В.Кузьмина, А. А. Реан. – СПб. : СПбГу, 1993. – 63 с.
6. Лукьянова М.И. Психолого-педагогическая компетентность учителя:
   Диагностика и развитие/ М.И. Лукьянова. – М.: Сфера, 2004. – 144с.
7. Щербакова Т. Н. Психологическая компетентность учителя: акмеологический анализ: автореф. доктора психологич. наук. – Ростов н/Д., 2006. – 504 с.)
8. Лукьянова М.И. Психолого-педагогическая компетентность учителя: Диагностика и развитие/ М.И. Лукьянова. – М.: Сфера, 2004. – 144с..