Психологічна підтримка та супровід учасників освітнього процесу, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі

«Психологічна підтримка та супровід учасників освітнього процесу, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі»

 Психічне здоров’я – це певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати стреси або утруднення, які виникають у виняткових обставинах. Його стан визначають на основі того, як людина розуміє та приймає себе, а також як вона самовдосконалюється. Ці показники обумовлюють успішну адаптацію та продуктивний розвиток особистості. До чинників (особистісних ресурсів), які підвищують рівень психічного здоров’я, належать:

• активна мотивація долання, ставлення до стресів як до можливості набуття особистого досвіду та особистісного зростання;

• вміння нести відповідальність за своє життя та здоров’я;

• високий рівень особистісного розвитку;

• самопізнання й самоаналіз;

• саморозуміння і прийняття себе;

• чуття самоцінності, самодостатність;

 • особистісна саморегуляція, тобто здатність керувати своїм життям, уміння жити сьогоденням;

 • оптимістична життєва позиція;

 • позитивність, раціональність, аналітичність мислення;

• емоційно-вольові якості (уміння створювати собі настрій за будь-яких умов);

• усвідомлено вибудована ієрархія цінностей;

• здатність розуміти, слухати і приймати себе та інших.

Проблема формування сприятливого психологічного клімату в класному колективі – явище багатогранне.

Дослідження методів формування позитивного психологічного налаштування дітей до навчання сприяє успішній організації навчального процесу в школі, а отже психологічному благополуччю учнів, оскільки, психологічний комфорт необхідний для динамічного розвитку дитини і засвоєння нею знань. Від цього залежить фізичний та емоційний стан дітей, що, в свою чергу, сприяє їхньому успішному навчанню та забезпеченню якісного засвоєння знань. Цій проблемі приділялось завжди багато уваги, тому, основною метою моєї статті є дослідження важливості забезпечення комфортного самопочуття школяра в навчальному закладі.

Нова українська школи спонукає до інноваційної педагогічної діяльності. Адже це проблемне, комплексне явище, що нині турбує всю освітянську спільноту. Сучасний інформаційний світ потребує суспільства знань, а формування такого суспільства можливе в модернізованих навчальних закладах із новою парадигмою навчання. Педагогічні інновації, як і будь які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із наявними державними освітніми програмами, співіснування різних психолого-педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства, нового психологічного супроводу. Головною рушійною силою в ефективних змінах освітнього процесу в навчальних закладах Нової української школи є особистість учителя і його готовність сприймати нове та діяти по-новому. Успішність інноваційної діяльності можлива за умови, коли психолог допоможе педагогам усвідомити практичну значущість різних інновацій системи освіти не лише на професійному рівні, а й на особистісному. Психологічний супровід інноваційної діяльності передбачає формування готовності у педагогів мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами та засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості й рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції, яка спонукає педагога до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності [1].

Формування позитивного психологічного налаштування учнів  здійснюється за допомогою методів та форм. Методи визначають способи впливу на дитину, а форми – способи організації виховного процесу. Ці види психолого-педагогічної діяльності тісно пов’язані між собою.

Нині відбувається стрімкий процес психологізації освітнього процесу, який класик вітчизняної та світової педагогічної теорії і практики Василь Сухомлинський визначав як необхідну умову якісного функціонування освітнього середовища. Для цього необхідно створити всебічно розвинену систему зі зміною підходів до ролі та роботи психолога у школі, та визначити нові завдання психолога у школі [1].

У процесі реформування системи освіти, на виконання вимог Закону України «Про освіту» та Концепції Нової української школи зміст діяльності працівників психологічної служби також має змінюватись [1; 2].

Проблема формування сприятливого психологічного клімату в класному колективі – явище багатогранне. Умовно фактори, які визначають зміст та основні підходи до створення психологічного клімату поділяються на фактори мікросередовища та макроседеровища. До вагомих факторів мікросередовища відноситься, перш за все, соціум, у якому функціонує класний колектив та особливості його розвитку. Глибока соціально-політична, економічна нестабільність розвитку нашого суспільства, матеріально-фінансові проблеми є причиною песимізму, відсутності бажання творити та невпевненості у завтрашньому дні, що не сприяє формуванню позитивного психологічного клімату в будь-якому колективі: педагогів чи учнів. Наступним фактором впливу макросередовища на психологічний клімат учнівського колективу та кожного учня є стиль взаємодії педагога з учнями та стиль управлінської діяльності класного керівника:

•        вміння швидко адаптуватися до нових змін у суспільстві; 
•        модернізувати освітній процес відповідно до вимог сьогодення;
•        впроваджувати активні методи педагогічної взаємодії та управлінської діяльності;
•        будувати особистісні взаємини на гуманістичних засадах [3].

Психологічна безпека освітнього процесу – це стан захищеності школяра від загроз його гідності, душевному благополуччю, шлях до позитивного світосприйняття і ставлення до себе. Від стилю спілкування, що складається між учнем і вчителем залежить самопочуття і активність дитини. Варто звернути увагу на спілкування з дітьми та згуртування класного колективу. Згуртованість класу починає формуватися в перші дні навчання в школі. Тому, у вчителів, які не можуть налагодити нормальні стосунки з дітьми, значна частина учнів класу через деякий час починає виявляти байдужість до школи. Отже, шкільне життя передбачає взаємодію учнів і педагогів. Від якості цієї взаємодії залежить пристосованість дітей до школи, їх адаптація до нових умов, можливість учня розкритися, не тривожитися. Це все допомагає засвоєнню знань і успішному навчанню.

Позиція вчителя на уроці та на перерві, стиль його поведінки і спілкування (вербальна та невербальна лексика) серйозно впливають і на клімат уроку, і ставлення учнів до навчання. Учитель, який постійно підвищує голос, кричить на дітей, дратується, не бажає себе стримувати, негативно впливає на працездатність дітей, їх бажання вчитися та їхнє психічне самопочуття. Такий вчитель замість позитивного налаштування на продуктивне навчання викликає у дітей негативні переживання. В учнів може з’явитись тривожність, невпевненість у собі, почуття незахищеності, страх, психосоматичні захворювання та небажання відвідувати школу. Тому, вчитель повинен вміти організовувати колективну діяльність дітей з тим, щоб вони відчували себе комфорт і гармонійно у новому соціальному оточенні.

Значну увагу Концепція відводить педагогіці партнерства між всіма учасниками освітнього процесу, головним завданням якої є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу. Це завдання реалізовується у спільній діяльності педагогічних працівників і учнів, педагогічних працівників і батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень з метою особистісного розвитку здобувачів освіти. [2]

Турбота про психічне здоров’я в умовах війни

Війна, спричинена повномасштабним вторгненням російських військ в Україну, принесла багато втрат, трагедій, жертв і руйнувань, які наклали відбиток на психіку кожної людини. Ворожа агресія відгукнулась стресом і для усіх учасників освітнього процесу. За таких умов істотно зросла роль психологічної служби системи освіти, яка має забезпечувати своєчасне і систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки усім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань функціонування системи освіти. Саме психологічна служба покликана навчити дитину жити в мирі із самим собою та з іншими, вступати у взаємостосунки зі світом так, щоб життя приносило задоволення.

Важливим є питання підвищення компетентності педагогічних працівників у напрямі надання першої психологічної допомоги та оволодіння сучасними технологіями такої допомоги. Травмуючі події, які виникають через війну, зачіпають сотні тисяч дітей. Вони потребують допомоги і підтримки у тому, як впоратися зі стресом від війни, знайти способи адаптуватися до нових умов існування й впоратися з труднощами для запобігання розвитку проблем у сфері психічного здоров’я.

Вчителю для створення психологічно безпечних освітніх умов необхідно вирішити цілу низку завдань. Для їх реалізації педагог потребує психологічної допомоги та підтримки. Для цього у закладах освіти створена психологічна служба.

Працівникам психологічної служби для реалізації своєї ролі в процесі впровадження Концепції Нової української школи необхідно спрямувати зусилля на створення комплексу методик і вправ щодо формування у здобувачів освіти таких умінь:

•        читати і розуміти прочитане;
•        висловлювати думку усно і письмово;
•        критично мислити;
•        логічно обґрунтовувати позицію;
•        виявляти ініціативу;
•        творити;
•        оцінювати проблеми, виявляти ризики та приймати рішення;
•        керувати емоціями;
•        застосовувати емоційний інтелект;
•        здатність співпрацювати в команді.

Гарне взаєморозуміння й співробітництво психолога з учителями завжди сприяє оптимізації контактів з дітьми, їх батьками.

Нова українська школа спонукає до інноваційної педагогічної діяльності. Адже це проблемне, комплексне явище, що нині турбує всю освітянську спільноту. Сучасний інформаційний світ потребує суспільства знань, а формування такого суспільства можливе в модернізованих навчальних закладах із новою парадигмою навчання. Педагогічні інновації, як і будь які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із наявними державними освітніми програмами, співіснування різних психолого-педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства, нового психологічного супроводу. Головною рушійною силою в ефективних змінах освітнього процесу в навчальних закладах Нової української школи є особистість учителя і його готовність сприймати нове та діяти по-новому. Успішність інноваційної діяльності можлива за умови, коли психолог допоможе педагогам усвідомити практичну значущість різних інновацій системи освіти не лише на професійному рівні, а й на особистісному. Психологічний супровід інноваційної діяльності передбачає формування готовності у педагогів мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами та засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості й рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції, яка спонукає педагога до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності  [1].

У світлі останніх подій роль школи та формат її роботи зазнали значних змін – із закладу, де діти здобувають освіту, вона переросла у центр підтримки, турботи та єднання. Змістилися також акценти у розумінні та цінності певних сфер знань та умінь. Зокрема, до переліку ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності, які визначені у Законі України «Про освіту» від 05.09.2017 року, доречно додати здатність дбати про своє психічне здоров’я, ефективно справлятися зі стресовими та травмівними ситуаціями (розвиток резильєнтності) [1].

Дієвим інструментом для активностей в ситуації війни стала розробка Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки за ініціативи першої леді Олени Зеленської [4].  Міністерство освіти і науки України наразі пропонує для практичного застосування методичні матеріали, які напрацьовані освітянами спільно з партнерами, для роботи із учасниками освітнього процесу, які потребують психологічної допомоги в умовах сьогодення.

Мета кампанії – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров’я, дати розуміння та показати інструменти, які допоможуть українцям дбати про свій внутрішній стан. Психологічні проблеми наростають непомітно, впливають на всі сфери життя та знижують здатність протистояти викликам. Важливо, допомогти людині віднайти своє внутрішнє джерело сили, на рівні усвідомлення й визнання власного психічного стану та хоча б приблизної оцінки ступеня його кризовості.

Психологічний комфорт у процесі навчальної діяльності залежить від того, як складаються відносини між педагогами і дітьми, дітей між собою, педагогом і батьками, між різними суб’єктами та об’єктами. Безперечно, без гуманізації взаємин між учителями та учнями неможливо сформувати позитивний психологічний клімат. «Глибоко людяні, гуманні стосунки між педагогом і дітьми – першооснова взаєморозуміння, позитивного самопочуття, найповнішого розкриття можливостей кожної дитини» [5]. Виховання нині – це процес із дуже багатьма невідомими, яких щодня, стає, дедалі, більше. Однак, спільними зусиллями вчителів, батьків і психологів можна дитині допомогти, і слово «школа» буде викликати у неї лише радість.

Узагальнюючі результати

Для того щоб допомогти кожній дитині відчути себе в школі комфортно, вивільнити наявні у неї інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання та повноцінного розвитку, педагогам та психологам необхідно: виявити психологічні особливості дитини; налаштувати навчально-виховний процес на її індивідуальні особливості, можливості й потреби; допомогти дитині сформувати навички внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання, спілкування в шкільному середовищі. Таким чином, вирішення проблеми позитивного психологічного налаштування та успішної адаптації дитини багато в чому визначається характером взаємодії школи та сім’ї.

Усвідомлення пріоритетності психічного здоров’я в умовах викликів війни спонукає до розвитку цілісної ефективної системи турботи про психічне здоров’я усіх учасників освітнього процесу.

Якщо учасники освітнього процесу сформують всі компоненти культури психічного здоров’я, то вони будуть психологічно стійкими, зможуть долати проблеми, пов’язані з будь-якими чинниками, із найменшою для себе шкодою.

Як зазначає Олег Романчук, психолог, психотерапевт, директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії «Зараз ми всі проходимо через випробування. Але насправді в нас просто немає іншого вибору – вистояти, перемогти, відродитися і допомогти нашим дітям пройти через цей досвід. Якщо залишаться рани на душі – це не страшно, рани обов’язково загояться. Але для того, щоб наші діти були щасливими у щасливій країні, потрібна ця битва, у якій в кожного з нас є своє місце».

 Сьогодні у усіх учасників освітнього процесу відповідальна і почесна місія: тримати стрій на полі битви за підтримку, збереження, відновлення психічного здоров’я.

Література

1. Концепція нової української школи. Від 2017.07.

2. Закон України «Про освіту» від 05.09. 2017 р. № 2145-VIII.

3. Криза 7 років у дитини: симптоми, причини, поради для батьків

4. Розробка Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

5. Адаптація до школи. Батькам майбутнього першокласника