Психологічна просвіта

педагогічних працівників

 

«Адаптація п’ятикласників до нових умов

навчання в середній ланці»

 

 

Мета: розглянути поняття «адаптація», «дезадаптація»; виділити основні труднощі, які виникають в дітей в період адаптації до навчання в середній ланці; надати рекомендації стосовно створення умов для успішної адаптації учнів до 5-го класу.

ПЛАН

 

 

1. Вступ. Притча.
2. Поняття «адаптація». Епапи адаптації. Ознаки адаптованості.
3. Труднощі дітей в адаптаційний період.
4. Поняття «деадаптація». Види дезадаптації. Ознаки дезадаптації.
5. Рекомендації з приводу створення умов для успішної адаптації учнів.
6. Рекомендації з приводу  організації уроку в 5-му класі.
7. Індивідуальні особливості, які  підвищують ймовірність виникнення дезадаптації.
8. Рекомендації щодо зниження рівнів прояву індивідуальних ознак дезадаптації.
9. Метафорична релаксація «Занедбаний сад».

СЛАЙД 1-2

 

1. Вступ. Притча.

Тема психологічної просвіти «Адаптація п'ятикласників до нових умов навчання в середній ланці».                                                                                                                                                          Перш ніж перейти до теми послухайте одну актуальну для нашої сьогоднішньої зустрічі притчу.

Притча

Іде нарада вчителів. Раптом на порозі з’являється хлопчик-п’ятикласник і запитує:

- Що ви тут робите?

- Ми думаємо, розмовляємо, - лунає йому у відповідь.

- Я бачу, що ви розмовляєте, я питаю, що ви робите?

- Ми робимо твоє майбутнє.

Усі ми, працівники освіти,  дуже різні за характером, за досвідом професійної діяльності, за педагогічними методами,  але маємо одне спільне – ми ті люди, які спрямовані на виконання важливого суспільного замовлення – виховання гармонійно-розвиненої особистості. Тому нам слід частіше зустрічатися, обмінюватися досвідом, ділитися напрацюваннями, щоб ефективніше творити майбутнє наших дітей. Одним з важливих моментів для підростаючої молоді такого «педагогічного творення» є перехід дітей до навчання в середній ланці. Тому сьогодні ми і звернемося до проблеми адаптації 5-класників до навчання в основній школі, з якою зустрічаємося кожного навчального року. Виклад інформації та рекомендацій психолога може (за бажанням) супроводжуватися доповненнями з боку вчителів, адміністрації школи, що стосуються їхнього власного професійного досвіду вирішення деяких труднощів, що виникають в період адаптації дітей до середньої ланки.                                                                                                                                                                                     

СЛАЙД 3

 

Розпочнемо коротко з основних понять – адаптація, етапи адаптації, ознаки адаптованості. Згадаємо, звичайно, і про таке поняття, як «дезадаптація», а також про її ознаки та труднощі, які можуть її спричинювати. Визначимо основні вимоги, які сприятимуть підвищенню рівня пристосування дітей до основної школи і, трохи детальніше зупинимося на конкретних труднощах адаптації, які пов’язані з індивідуальними особливостями дітей та психолого-педагогічних заходах з мінімізації їхнього впливу на процес адаптації. І насамкінець спробуємо позитивно налаштуватися на «творенні майбутнього» наших цьогорічних 5-класників за допомогою релаксаційної методики «Занедбаний сад».

 

СЛАЙД 4

2. Поняття «адаптація». Епапи адаптації. Ознаки адаптованості.

Шкільна адаптація – пристосування  учнів до систематичного організованого  навчання в школі, що характеризується повноцінною соціалізацією, гармонійним розвитком, успішністю в навчанні.                                                                                                                                             СЛАЙД 5

 

Умовно виділяють наступні етапи адаптації п’ятикласників:

1. Час ейфорії. Діти зустрічаються після довгої розлуки, у них багато вражень, якими вони хочуть поділитися. Усі відчувають при­лив нових сил. Для цього етапу характерний високий рівень психологічного комфорту. І навіть якщо у когось щось не вдається, завдяки літньому ресурсу багато неузгодженостей згладжуються. У цей час більшість учнів легко сприймають нові завдання і ви­моги. Період ейфорії триває перші два-три тижні вересня.                                                                                                                                            2. Спад позитивного настрою. Далі по­зитивний настрій зазвичай знижується. І досить різко. Накочується рутина повсяк­денності, літній запас позитивних емоцій вичерпується. Учні вивчають новий матеріал. Досвідчені вчителі вважають, що краще в цей час використовувати ігрові, цікаві форми навчання і не дуже суворо сварити за помилки. Другий етап розтягується теж на два-три тижні.                                          3. Період стабільності. Потім настає період стабільності: постійний розклад, усі ролі розподілені, нові вимоги зрозумілі. Учитель уже знає, який у нього клас. Пройшли перші збори, встановлені певні контакти з батьками.                                          Зазвичай адаптаційний період завершуєть­ся десь до кінця жовтня. І тоді можна зроби­ти висновок, наскільки вдало він пройшов. Прорахунки, допущені в період адаптації, можуть виявитися в низькій успішності, проблемній поведінці, частих захворюван­нях. При цьому необхідно розуміти, що все це — ознаки загальної шкільної дезадап­тації, й не завжди буває тільки на початку навчального року.

 СЛАЙД 6

 

Учень успішно адаптувався до умов середньої ланки, якщо:

• позитивно ставиться до школи;

• вимоги сприймає адекватно;

• навчальний матеріал засвоює легко, глибоко, повністю;

• розв’язує ускладнені задачі;

• уважно слухає вказівки, роз'яснення вчителя;

• виконує доручення без зайвого контролю;

• виявляє великий інтерес до самостійної роботи;

• готується до всіх  уроків;

• має у класі здебільшого позитивний статус.

 

СЛАЙД 7

3. Труднощі дітей в адаптаційний період.

Перш ніж перейти до визначення поняття «шкільна дезадаптація» розглянемо основні труднощі, які виникають в період переходу до середньої ланки і можуть її спричиняти (спричиняти дезадаптацію). Отже основними труднощами є такі:

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

1. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами.
2. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі.
3. Індивідуальні особливості.

Такі особливості навчання в основній школі та індивідуальні особливості, як уже зазначалося, можуть затрудняти процес адаптації – виникає так звана «шкільна дезадаптація».

СЛАЙД 8

4. Поняття «деадаптація». Види дезадаптації. Ознаки дезадаптації.

Шкільну дезадаптацію визначають як формування неадекватних механізмів  пристосування  учнів до  умов шкільного життя, що характеризується втратою навчальної мотивації, низьким рівнем засвоєння знань, конфліктністю у спілкуванні з учителями та однолітками.                                                                                                                                                          СЛАЙД 9

 

Вона може проявлятися в одній, але нерідко і в різних сферах особистості, що дозволяє умовно виділяти види дезадаптації п’ятикласників, а саме:

1. Інтелектуальну, що проявляється у несформованості пізнавальних процесів, низькому рівні навчальної мотивації або її відсутності, несформованості навчальних умінь та навичок.
2. Поведінкову. Невідповідність поведінки суспільним нормам та правилам (конфліктність, агресивність, недисциплінованість) тощо.
3. Комунікативну. Труднощі у спілкуванні з дорослими та одноліітками (замкнутість, надмірна залежність тощо).
4. Емоційну. Тривожність і переживання з приводу проблем у школі, стахи перед учителями, відповідями біля  дошки тощо.

СЛАЙД 10

 

Дезадаптованим учнем є такий, який:

• негативно ставиться до школи;
• виявляє емоційну неадекваність;
• потребує постійного контролю, систематичного нагадування та спонукання з боку педагогів та батьків; 
• відчуває значні труднощі у засвоєнні навчального матеріалу;
• самостійна робота з підручником ускладнена;
• зберігає працездатність і увагу за умови тривалих пауз;
• при виконанні самостійних навчальних завдань не виявляє зацікавленості;
• до уроків частіше не готується;
• стосунки з однокласниками та вчителями часто конфліктні.

СЛАЙД 11-12

5. Рекомендації з приводу створення умов для успішної адаптації учнів.

Щоб досягти оптимального рівня адаптації дітей важливо дотримуватися певних умов організації навчально-виховної діяльності. Такими умовами є наступні:

1. Налагоджуйте емоційний контакт з класом.
2. Виробіть спільно з іншими педагогами єдині вимоги до учнів         (дотримуйтесь єдиного орфографічного режиму,критеріїв оцінок).
3. Помічайте позитивну динаміку в розвитку кожного окремого учня (не можна порівнювати «Машу з Петро», можна - «Петю вчорашнього і сьогоднішнього»).
4. Розвивайте навички самоконтролю , вміння оцінювати свою роботу і роботу класу.                                                                                       
5. Поряд з оцінкою частіше використовуйте позитивні оціночні судження («молодець», «хороша відповідь», «впорався» і т. д.).                                           
6. Використовуйте систему заохочень, а саме: грамоти, подяки батькам (письмові, усні), позитивні записи в щоденнику.
7. Підтримуйте контакт з класним керівником, дізнавайтеся про проблеми дитини, її здоров'я,сімейні відносини.
8.  Грамотно використовуйте щоденник  для зв'язку з батьками.
9. Враховуйте у плануванні навчальної роботи динаміку розумової працездатності п'ятикласника протягом дня, тижня .                         
10. Враховуйте індивідуальні психологічні особливості дитини: темперамент та пов'язані з ним темп, рухова активність, особливості уваги.

СЛАЙД 13-14

6. Рекомендації з приводу  організації уроку в 5-му класі.

При проведенні уроків варто звернути увагу на таких рекомендаціях:

1. Не затримуйтеся довго на одному і тому ж матеріалі. Затримка на відомому дітям матеріалі стомлює їх , блокує осмислення завдань вчителя , виникають ефекти перенасичення, перемикання, заміщення - дитина відволікається, знижується напруженість уваги. Щоб все це подолати, потрібні не стільки інтелектуальні, скільки фізичні зусилля, фізична напруга.
2. Слідкуйте за темпом заняття – високий темп заважає багатьом дітям засвоювати матеріал.
3. Теоретичний матеріал давайте невеликими дозами.
4. Чергуйте важкий і легкий матеріал, емоційний і раціональний, теоретичний і практичний.
5. Чергуйте методи і прийоми роботи: письмові та усні, графічні та текстові, вербальні та практичні і т.д.
6. Чергуйте діяльність учнів і свою: самостійна робота дітей і ваша розповідь, бесіди і читання тексту про себе, використовуйте релаксацію.
7. Виключіть повторення відповідей учнів (ефект знайомості вимагає його подолання, витрат фізичних сил, призводить до стомлення вчителя і дітей).
8. Викликайте учнів до дошки тільки по іменах.                                     
9. Не використовуйте виклик до дошки чи письмову роботу як підтримання дисципліни в класі.
10. Спочатку проговоріть завдання, а потім викликайте дитину, щоб у неї в голові з’явився план відповіді.                                                  
11. Давши завдання учневі, намагайтеся уникати з ним тілесного контакту біля дошки (наприклад, прогладжувань по голові), оскільки це відволікає від думки і не дає зосередитися. Краще відійдіть, не бентежте його своєю безпосередньою близькістю.                                                                                               
12. Пересікайте спроби  дітей посміятися над невдалою відповіддю на уроці однокласника.                                                           
13. Опирайтеся в роботі з дітьми на їх реальні знання, уміння та навички, а не прописані в підручниках, орієнтуйтесь на особистісно-орієнтований підхід у навчанні та вихованні.

СЛАЙД 15-16

7. Індивідуальні особливості, які  підвищують ймовірність виникнення дезадаптації.

Кожен педагог домагається якнайвищого рівня адаптації кожного учня в класі. Кожен вчитель намагається враховувати індивідуальні особливості дітей. Які ж це особливості, які стають причинами дезадаптації:

1. Повільність (не встигає виконувати завдання, не одразу розуміє вказівок, повільно пише та читає).
2. Неуважність.
3. Труднощі у запам’ятовуванні навчального матеріалу.
4. Підвищена тривожність.
5. Низька самооцінка.
6. Надмірна рухливість (швидка збудливість, імпульсивність).
7. Агресивність, дратівливість.
8. Порушення дисципліни.
9. Демонстративність, бажання бути в центрі уваги.
10. Інфантильність (незрілість, дитячість).

СЛАЙД 17

8. Рекомендації щодо зниження рівнів прояву індивідуальних ознак дезадапації.

Кожна з цих особливостей вимагає від педагога «особливого підходу». Розглянемо деякі психолого-педагогічні заходи, які застосовують з метою подолання деяких труднощів у дітей, які виникають через ту чи іншу особливість інтелектуальної, емоційно-вольової чи мотиваційної сфери.

1. Повільність. Якщо дитина занадто повільна, не встигає за іншими учнями на уроках, то вчителі повинні відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку».  Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.   Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником». Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку». 
2. Неуважність. Якщо дитина неуважна, що спричинено низьким рівнем розвитку властивостей уваги, жвавість, емоційність, насиченість викладу навчального матеріалу буде тримати увагу дитини досить довго. Регулярне використання під час занять ігор, вправ на розвиток властивостей уваги, що містять матеріал уроку надзвичайно справиться з завданням розвитку уваги взагалі. Є безліч методик, які можна використовувати з цією метою під час уроків.  Їх можна модифікувати під тему заняття.
3. Так само можна модифіковувати під тему заняття вправи для розвитку процесів запам’ятовування. Цікавими для дітей будуть такі приблизно вправи: Крім того, учнів можна вчити мнемічним технікам запам’ятовування. Наприклад, ефективними для запам’ятовування дат є наступна техніка: А для запам’ятовування імен добре зарекомендувала себе така:
4. Іноді діти мають підвищену тривожність, яка зростає ще більше з переходом в середню ланку. Навіть ті, які раніше не відчували тривогу з приводу навчання, у цей час можуть виявляти різні види тривожності, пов’язані зі школою, зокрема, страх виразити себе, тривожність у стосунках з вчителями, страхи невідповідати очікуванням оточення. Кожного року в адаптаційний період проводяться, крім діагностики на визначення рівня розвитку пізнавальних процесів, згуртованості учнівського колективу, статусу кожного учня в класі, рівня адаптації тощо і  дослідження на виявлення рівнів вираженості різних видів шкільної тривожності. Проте виражену тривожність у дитини помітно ще на початку навчання в середній ланці. Тому ми маємо бути особливо чутливими до проявів емоційного стану дітей, які можуть свідчити про наявність підвищеного або високого рівня тривожності, щоб вчасно визначити стратегію взаємодії з тривожними дітьми під час НВП, яка буде базуватися на таких особливостях:

• не акцентуйте уваги на невдачах;
• давайте право на помилку;
• опитування тривожних дітей варто робити всередині уроку;
• не порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом;
• оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;
• не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.

5. Часто у дитини з підвищеною тривожністю занизька самооцінка, підвищити яку можна за допомогою:

• створення педагогічних ситуацій гарантованого успіху;
• допомаги у  самоствердженні в різних аспектах шкільного життя;
• ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу);
• відзначення успіхів дитини, але, щоб похвала  була відповідна дії;
• підтримки дитини, якщо вона проявила ініціативу.

СЛАЙД 18-19

 

6. Якщо у дитини спостерігається надмірна рухливість, імпульсивність, не варто забороняти дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно. Давати можливість  рухатись на уроці можна за допомогою доручення витирати дошку, допомогти зібрати зошити. Фізкультхвилинки з цілим класом також справляться з завданням задовольнити потребу дитини в «русі».
7. Фізкультхвилинки також є доцільними в класі, де є дитина, яка проявляє агресивність, дратівливість. Такій дитині також можна доручати читати вголос навчальний текст. А ось заборони та підвищення голосу – найменш ефективні способи у виправленні агресивності. Один із найбільш корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 
8. Порушення дисципліни завдає великої шкоди всім. Варто пам’ятати, що гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни. Реакція вчителя на порушення дисципліни можуть бути зауваження, прохання учня, який порушив порядок у класі встати біля парти, відсторонення учня на деякий час від роботи. А після уроку доцільно провести індивідуальну бесіду, під час якої необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

• поважати співрозмовника
• говорити з ним як з рівним
• аргументувати свою точку зору, залишаючи за дитиною право розділяти її або заперечувати
• показувати, що дитина цікава для педагога як людина й співрозмовник
• дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди
• проявляти витримку під час спілкування
• терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність поглядів і поведінки учня.

9. Демонстративні діти заважають учителям на уроках своєю балакучістю, постійним відволіканням, жартами. У цій ситуації добре зарекомендував себе такий прийом.

• Спочатку педагог іде назустріч потребам демонстративного підлітка у підвищеній увазі: часто хвалить його, робить зауваження, підходить до нього, дивиться у зошит. Унаслідок цього підліток починає краще поводитися, підвищується продуктивність його навчальної праці.
• На другому етапі вчитель звертає увагу на демонстративного підлітка лише тоді, коли його поведінка і діяльність відповідають сподіванням педагога.
• На третьому етапі, коли позитивні тенденції у поведінці дитини остаточно закріпилися, звертає на нього увагу лише у відповідь на прояви позитивної поведінки. Поступово, внаслідок постійного підкріплення недемонстративної поведінки і гальмування проявів демонстративної поведінки остання зникає, і підліток втрачає свою акцентуацію.

Інший метод — систематичні індивідуальні бесіди, які формують у дитини розуміння того, що найбільш надійною та стійкою, такою, що привертає увагу, є цінна, корисна для інших діяльність. Педагог має організовувати таку діяльність і включити до неї дитину (різні заходи, драмгурток, конкурси, виставки), де демонстративні підлітки можуть дійсно проявити себе, використавши власні задатки у творчій діяльності й акторському мистецтві.

10. Виховувати у дитини самостійність, відповідальність за свої дії та слова необхідно в учня, який виявляє інфантильність, надмірну дитячість, риси, характерні для молодшого віку.

Це основні особливості адаптаційного періоду п’ятикласників.

СЛАЙД 20

9. Метафорична релаксація «Занедбаний сад».

А для того, щоб налаштуватися на новий навчальний рік, ще раз сконцентруватися на тому, що ми є творцями дитячої особистості, налаштуватися на роботу з п’ятикласниками, пропоную релаксацію «Занедбаний сад». Під час вправи сядьте зручно, можете закрити очі і дихайте спокійно. Починаємо…                                         

Метафорична релаксація «Занедбаний сад»

Ви готові вирушити у довгу подорож до старо­давнього таємничого, покинутого замку. Ви бачите високу кам’яну стіну, обвиту плю­щем, у якій є невеликі дерев’яні дверцята. Відчиніть їх і зазирніть. Ви бачите чудову природу: шовкові трави, чудернацькі квіти, дивні дерева, які своїми м’якими голосами запрошують вас зайти, тихо нашіптуючи: «Заходь, заходь, заходь...», — і ви опиняє­тесь у прекрасному, але занедбаному садку. Рослини так буяють, що не видно землі, і важко знайти стежку. Вам хочеться довести все тут до ладу, і ви починаєте полоти бур'ян, підрізати гілки, виносити суху траву, все, все зайве, обкопуєте, поливаєте, словом, на­водите повний лад. За деякий час оглядаєте те, що зробили і порівнюєте з тією частиною саду, якої ще не торкалися. Ви задоволені результатом своєї праці, і таємничі голоси шепочуть: як гарно, як чисто, як дивовиж­но добре. Ви чуєте слова подяки, і радо від­значаєте, що все і завжди потребує догляду, турботи і уваги. І навіть сама по собі чудова природа, щоб тішити око, потребує турбот­ливих рук, терпіння і любові. Ви вдоволено оглядаєте ще і ще цю дивовижну красу і по­вертаєтесь до кімнати, упевнені: ви в цьому світі потрібні, ви — джерело розуму, спокою та гармонії.