Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів

Стаття

Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів

Вчитель сучасної школи повинен знати головні методологічні положення, що відбивають природу здібностей людини, механізми їх функціонування та прояву. Структура чинників розвитку здібностей має стати основою моделювання власних авторських  програм учителя, під час реалізації яких розвивається творчий потенціал учнів.

Провідного значення в процесі розвитку здібностей ми надаємо особистісним детермінантам, які можна виокремити в три групи:  вікові, індивідуальні, власне особистісні.

Від природи індивід може мати різний стартовий рівень певних задатків, але прояв їх не обмежений у своєму розвиткові, і він буде тим вищим, чим більшою мірою враховуватимуться індивідуальні, природні передумови здібностей. На нашу думку, найбільш вдало враховується специфіка природних передумов розвитку розумових здібностей у системі навчання, запропонованій американським ученим Б. Лу Лівер. Так, на етапі подання нового матеріалу вчитель враховує індивідуально-когнітивний стиль кожного учня, на етапі закріплення вже не нового для учнів матеріалу вчитель пропонує учням завдання, які б активізували протилежний когнітивний стиль кожного учня, і на етапі контролю вчитель орієнтується   на природний стиль  кожного окремого учня.

Якщо розглядати обдарованість як явище, що на його прикладі, як крізь збільшувальне скло, видно закономірності становлення людини в цілому, то чинники розвитку здібностей для обдарованих і звичайних дітей можна вважати ідентичними.

Розвиваючи здібності учнів, потрібно брати до уваги важливе методологічне положення про взаємодію  схильностей  та  здібностей (О.Г. Ковальов, В.М. Мяснщев). 

Процес виявлення схильностей  учнів має супроводжуватись обміном інформацією між дітьми про власні індивідуальні уподобання. 

Різноманіття прояву здібностей передбачає створення у навчальному закладі умов, які б сприяли різнобічному розвитку їх в учнів. Однак це не означає, що в кожного учня вони будуть однаково високо розвинуті до всіх видів діяльності, до всіх  навчальних предметів. З іншого боку, орієнтація лише на специфіку індивідуальності дитини заважатиме загальному розвиткові особистості, що в свою чергу гальмуватиме розвиток індивідуально  притаманних  учневі  здібностей, тобто, в даному випадку, йдеться про високий рівень розвитку специфічно індивідуальних здібностей і про достатній рівень розвитку всіх інших.

До загальних здібностей належать інтелектуальні та творчі здібності, які мають дещо протилежні механізми свого функціонування. Послідовність, логічність думки, ясність, точність висловлювань, відсутність суперечностей, обережність та відсутність ризику в узагальненні, однозначність і прямолінійність, критичність у сприйнятті нового – ось основні характеристики інтелектуальних здібностей.

Підхід до розвитку здібностей учнів як до розвитку насамперед інтелектуальних, творчих, а не математичних, філологічних тощо є продуктивним у тому розумінні, що на основі структури загальних здібностей і  через них розвиваються саме спеціальні здібності. Приміром, можна застосувати комплекс конкретних методів, які розвивають інтелектуальні філологічні. Якщо дотримуватися іншої класифікації загальних здібностей – за різновидами психічних процесів, - то доцільним є інший шлях розвитку загальних здібностей, а саме: сенсорних, перцептивних, мнемічних, мислительних, імажинативних тощо ( В.Д. Шадриков).

Серед методів, що стимулюють розвиток здібностей, можна умовно виокремити такі дві групи:

1. Що сприяють розвиткові їхніх операційних компонентів;
2. Що сприяють розвиткові їхніх мотиваційних складових.

Розмежування за таким принципом логічно випливає із структури самих здібностей; операцій та мотивів (С.Є. Кулачківська). Синектика, мозковий штурм, морфологічний аналіз, ТРВЗ метод «семикратного пошуку» Г. Буша, метод «гірлянд асоціацій», що стимулюють прояв розумових здібностей, виникли на підґрунті розуміння мислення як інформаційного процесу, що в свою чергу спонукало розвиток когнітивної психології.

Як заперечення конструктивізму в психології виступає гуманістична психологія.  Гуманістична психологія вважає, що основними перешкодами на шляху розвитку творчих здібностей є страх, низька самооцінка, ригідність мислення, відсутність прагнень особистості до самоактуалізації.

Що саме має охоплювати блок роботи в школі, який можна характеризувати як «мікросередовище, що розвиває творчі здібності»? Огляд першоджерел з проблеми та наші власні узагальнення дають підстави твердити, що таке мікросередовище містить:

1. Наявність прикладу креативної поведінки у безпосередньому оточенні людини, що його можуть наслідувати діти (відсутність жорсткої «за рівнями» диференціації навчання, наявність у дитячому колективі обдарованих і здібних дітей, можливість спілкування з обдарованими дорослими, і головне, - сам учитель, що виступає як особистість творча, здатна до саморозвитку);
2. Достатня свобода думки учнів, відсутність незрозумілих правил, абсурдних заборон, наявність можливості вільного формулювання власної думки, відхід від ригідності мислення;
3. Позитивне ставлення до учня,  орієнтація на позитивні якості.

Для здійснення поставлених завдань у навчальному закладі доцільним є проведення спеціальних практичних занять з елементами тренінгу, рольової гри для педагогічного колективу школи та батьків на тему: «Спілкуватися з дитиною: як?. На цих заняттях обговорюються проблеми взаєморозуміння між дорослими та дітьми, відбувається навчання спеціальних прийомів спілкування «мовою емоцій».

Незважаючи на те, що загальними умовами прояву творчих здібностей є доброзичлива атмосфера спілкування, розвиток їхніх складових – інтелекту та креативності – вимагає специфічних умов. Так, дія інтелекту спирається на швидке опрацювання інформації, готовність до нестандартних ситуацій, уміння працювати в обмежених часом умовах, в обмеженому полі інформації, в емоційно напружених ситуаціях, , з підключенням мотивації змагання з іншими за інтелектуальні досягнення. Креативність, навпаки, орієнтується на індивідуальний, не  обмежений у часі графік роботи, наявність часу для визрівання думки, осмислення завдання, вільний доступ до всіх можливих джерел інформації, рівноправне спілкування учня з іншими членами учнівського колективу та вчителем, дискусію.

Список  використаних  джерел

1. Верпиеймер М. Продуктивное мышление – М.: Прогрес, 1987 – 336с.
2. Де Боно Э. Шесть шляп мышления. – СПб: Питер Паблишинг, 1997. – 256с.

3. Ливер Бетти Лу. Обучение всего класса. – М: Новая школа, 1995 – 48 с.
4. Маслоу А.Г. Дальние  пределы  человеческой  психики – Спб: Изд Группа Евразия, 1997 – 430с

5. Психология одаренности детей и подростков /Под ред. Н.С. Лейтеса – М: Изда. Центр «Академия». 1996. – 416 с.