Психологічне здоров’я вихователя- запорука ефективності навчально-виховного процесу»

Професійна діяльність педагога визнана однією з найбільш стресогенних сучасних професій. Негативні психологічні стани педагогів знижують ефективність виховання та навчання дітей, підвищують конфліктність у стосунках із вихованцями, батьками, колегами, руйнують психічне здоров’я. Збереження психологічного і фізичного благополуччя педагога- необхідна умова підвищення якості життя кожного педпрацівника зокрема. Вашій увазі пропонуємо семінар, який проводився в нашому закладі з профілактики емоційного вигорання педагогів.

Мета: ознайомити вихователів із поняттям і симптомами професійного вигорання; підвищувати знання вихователів ДНЗ із питань збереження та зміцнення їхнього професійного здоров’я; сприяти особистісному зростанню педагогічних працівників.

Хід семінару

Привітання

Мета: зняти емоційне напруження, сприяти згуртуванню групи.

Кожен учасник називає своє ім’я та прикметник, який починається з тієї ж літери, що ім’я (наприклад: Юля-юна, Олена-охайна).

Очікування

На краплинах дощу напишіть свої очікування від сьогоднішнього заняття та приклейте їх до хмаринки.

Вправа «Продовж речення»

Мета: дати настановлення на позитивний зміст реалізації людини як педагога; сприяти створенню доброзичливої, творчої атмосфери в педагогічному колективі.

Завдання: продовжте речення «Якби я не була вихователем, я…»

Відповіді учасників

Висловлювання учасників проекту «Топ 100» , організованого редакцією видавництва «Шкільний світ»

Якби я не була педагогом, я:

• не могла залишитися молодою душею;
• не відчувала б себе актрисою;
• не змогла б довго бути дитиною;
• не могла б залишитися молодою;
• втратила б здатність бачити світ очима дитини;
• не відчувала б змін у житті;
• не була б такою щасливою;
• не отримала б задоволення у житті;
• не відчувала б тепла людських сердець;
• не була б сьогодні тут.

Інформаційне повідомлення «Синдром професійного вигорання»

  Синдром професійного вигорання з’являється під впливом хронічного стресу, постійних навантажень. Це синдром психічного і фізичного виснаження, що характеризується низькою самооцінкою, негативним ставленням до роботи, втратою інтересу й зацікавленості до вихованців, колег, близьких.

   Термін «професійного вигорання» ввів американський психіатр Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, котрі інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють у системі «людина-людина»:лікарі, юристи, соціальні працівникі, психіатри, психологи, вчителі, вихователі та ін. Як зазначають зарубіжні дослідники а також учені з Росії та України, фахівці, котрі працюють у згаданій системі, постійно стикаються з негативними емоційними переживаннями своїх клієнтів(пацієнтів, вихованців), тому мимоволі залучаються до цих переживань, через що й переживають підвищене емоційне напруження.

    При цьому симптоми синдрому вигорання, на думку більшості дослідників, не відрізняються чіткою специфікою і можуть варіювати від легких поведінкових реакцій (дратівливість, втомлюваність під кінець і навіть на початку робочого дня, тривожність тощо) до психосоматичних, невротичних, психотичних розладів.

  За іншим визначенням, емоційне вигорання – це сформований особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи. Емоційне вигорання є набутим функціональним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки, що дозволяє людині дозувати й економно використовувати енергетичні ресурси.

  Професія вихователя – одна з тих, де синдром професійного вигорання найпоширеніший. Тому дуже важливо своєчасно виявляти свій негативний настрій, який може призвести до стресу. Психологи радять кожному знаходити свій спосіб виходу зі стресових ситуацій. Найкращий спосіб знайти собі хобі. Це може бути: спорт, танці, висажування квітів, спокійна музика, масаж, відвідування театру, виставок тощо.

Симптоми «емоційного вигорання»:

• втома, стомлення, виснаження;
• психосоматичні нездужання;
• порушення сну;
• негативне ставлення до людей;
• негативне відношення до своєї роботи;
• зловживання тютюном, алкоголем, наркотиками, ліками тощо;
• переїдання або відсутність апетиту;
• агресивні почуття (дратівливість,тривожність, напруженість, занепокоєння, схвильованість, гнів);
• поганий настрій і пов’язані з ним емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності, апатія, депресія;
• переживання почуття провини.

Коротко описати динаміку розвитку синдрому професійного вигорання можна так:

1. зміни у поведінці;
2. зміни в мисленні;
3. зміни в почуттях;
4. зміни у здоров’ї.

Вправа «Асоціації»

Мета: сприяти створенню доброзичливої атмосфери; розвивати  в учасників здатність розуміти і відчувати себе та інших.

Запитання до вихователів: які асоціації викликає у вас слово «робота»?

Вправа «Відро сміття»

Мета: формувати здатність адекватно сприймати стан іншого, вміння керувати своїми емоціями.

  Посеред кімнати ставлять відро для сміття. Учасники мають змогу поміркувати, навіщо людині відро для сміття і чому його треба постійно випорожняти.

  Уявіть собі життя без такого відра: коли сміття поступово заповнює кімнату, стає неможливо дихати, рухатися, люди починають хворіти. Те саме відбувається і з почуттями – у кожного з нас накопичуються не завжди потрібні, деструктивні почуття, наприклад, образа, страх.

  Я пропоную всім викинути у відро для сміття старі непотрібні образи, гнів, страх.  Для цього на аркушах паперу напишіть ваші негативні почуття і викиньте його у відро для сміття.

       Навчально – рольова гра «Педагог, який «вигорів»: основні характеристики, особливості взаємодії з колегами та адміністрацією»

   Учасники семінару діляться на дві групи. Завдання першої групи: створити портрет педагога, котрий професійно «вигорів» (особистісні якості). Завдання другої групи: показати особливості взаємодії з колегами й адміністрацією.

Вправа- руханка «Малюємо цифри»

Мета: сприяти зняттю фізичного та емоційного напруження, поліпшенню настрою в групі.

  Учасникам пропонують малювати у повітрі цифри різними частинами свого тіла:

1 – носом;

2 -  правим плечем;

3 – лівим плечем;

4 -  правою ногою;

5 – лівою ногою;

6 – ліктем правої руки;

7 – ліктем лівої руки;

8 – правою ногою;

9 – лівою ногою;

10 – сідницями.

Історія для роздумів «Притча про двох мандрівників»

 Двох мандрівників мучила спрага, і нарешті, діставшись до поселення, вони отримали півсклянки води.

  Один із подорожніх сприйняв, що склянка наполовину повна, подякував і залишився задоволений.

 Інший же сприйняв, що склянка наполовину порожня, й образився, що йому не налили повну склянку.

     Дивились двоє в одне вікно:

    Один угледів саме багно.

    А інший – листя, дощем умите,

   Блакитне небо і перші квіти.

   Побачив другий – весна давно!..

   Дивилися двоє в одне вікно.

Підсумок: кожній людині важливо навчитися звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них.

Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?».

Вправа «Лимон»

Мета: навчати керування станом м’язового напруження і розслаблення.

Сядьте зручно, руки вільно покладіть на коліна долонями догори, плечі й голова опущені, очі заплющені. Подумки уявіть собі, що у вас у правій руці лежить лимон.  Починайте повільно його стискати, доки не відчуєте, що видавили з нього весь сік. Розслабтеся. Запам’ятайте свої відчуття.

   Тепер уявіть собі, що лимон знаходиться в лівій руці. Починайте повільно його стискати, докине відчуєте, що видавили з нього весь сік. Розслабтеся. Запам’ятайте свої відчуття. Насолодіться станом спокою.

Підсумок: регулярне виконання вправ на розслаблення допомагає поступово ставати врівноваженим, бадьорим, спокійним.

Очікування.

На квітах напишіть, які ваші очікування виправдалися, що сподобалося; на пуп’янках напишіть, над чим іще потрібно попрацювати, ваші побажання.