«ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ»

ЗАТВЕРДЖЕНО                                       Наказ  Міністерства освіти і науки,  молоді та спорту України                                   29 березня 2012 року №384

             Форма № Н-9.02

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра психології

Дипломна робота

за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст

на тему: «ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ»

                                                          Виконала: студентка 5курсу,групи П-512             

                                                           спеціальності  7.03010201  Психологія

                                                           Суріна Юлія Сергіївна

Керівник канд.псих.наук., доцент кафедри психології Яновська Т.А.

                                                           Рецензент________________________   

Захищено _______________ 2014 р.

З оцінкою________________

Науковий керівник_________________

Полтава-2014 року

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………...….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ..

ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ……................................................…..........7

1. Міжособистісні стосунки як значуща сфера активності особистості у підлітковому віці ………………………….…..……………...……...........….7
2. Самооцінка як центральний компонент «Я-концепції» особистості……12

1.3. Психологічні особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці в залежності від рівня самооцінки………. …………………………..………...17

1.4. Стосунки з дорослими як чинник становлення самооцінки підлітка……

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1. ……...…………………………......………..…..20

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ ……..……………….….... .22

2.1. Огляд і обгрунтування вибору методик …………………………………..22

2.2 Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості (за Фетискіним М.П., Козловим В.В., Мануйловим Г.М.) …...…………………………..……......….25

2.3. Вивчення загальної самооцінки (за Г.М. Казанцевою)……………….......25

2.4. Методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей ( за В. В. Синявським і В. А. Федоришиним )………….. …...………………....….26

2.5.Методика діагностики міжособистісних відносин( за Т. Лірі ) ….....…....29

2.6. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації (за К. Томасом)….…..….....34

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2 …………………..…………………………...…..37

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ  ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ  ……………………………. ………..……39

3.1. Характеристика вибірки та етапів дослідження .........................................39

3.2. Аналіз результатів дослідження рівнів самооцінки у підлітковому віці..39

3.3. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики комунікативних і організаторських здібностей у підлітків………..…………………….………..42

3.4. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики міжособистісних стосунків підлітків……………………...……………………………………..…44

3.5. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики стратегій поведінки в конфліктній ситуації підлітків……………………………………….................46

3.6. Порівняльний аналіз результатів дослідження психологічних особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці з різним рівнем самооцінки………………………………..………………………………...….…47

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3  ……..…………………………..…….……..…...49

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК…………………………………..…………..……..51

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………............55

ДОДАТКИ …………………………….……………………….......……….……59

ВСТУП

Психологічним аспектом становлення підлітка присвячено безліч робіт, але, тим не менш, проблематика цього віку залишається невичерпним джерелом для психологічних досліджень. Ця проблема актуальна, так як часто виникають труднощі в спілкуванні між підлітками, неприйняття ними один одного, внаслідок чого може знизитися самооцінка.

Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи складний світ своїх переживань, потребу в самопізнанні.

Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Перехід від дитинства до дорослості дуже складний. Період особистісного становлення у підлітковому віці нелегкий, а іноді надзвичайно болісний для самого учня: він породжує труднощі не лише сприйняття підлітком самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками.

На думку видатних психологів Р. Бернса, І. Кона та інших, позитивне самоставлення та самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. Формування ж заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості “образу Я” та заниженої самооцінки. Учні з високим рівнем самоповаги і позитивним самоставленням вважають себе не гіршими за інших, вірять у свої сили.

На мою думку, статус підлітка впливає на його самооцінку. Однак і самооцінка відіграє чи не найважливішу роль у становленні особистості в суспільстві. Саме це ми і вирішили дослідити.

Актуальність теми визначається перш за все тим, що у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці та в порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточуючими. Це є для підлітка засобом самооцінки та взаємин з ровесниками.

Об’єкт дослідження – особливості міжособистісного спілкування.

Предмет дослідження – вплив самооцінки на міжособистісні стосунки у підлітків .

Мета роботи – дослідити психологічні особливості міжособистісних стосунків у підлітків з різним рівнем самооцінки ; визначити рівень самооцінки підлітка, його комунікативні та організаторські здібності, стратегію поведінки в конфліктній ситуації.

Завдання роботи:

1.   Провести теоретичний аналіз особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці залежно від рівня самооцінки особистості;
2.   Описати психодіагностичні методики по дослідженню міжособистісного спілкування у підлітків ;
3.   Емпірично дослідити міжособистісні стосунки підлітків з різним рівнем самооцінки.

Структура роботи: робота складається з трьох основних частин: перша теоретичний огляд актуальної проблеми, друга – опис та ознайомлення з емпіричним матеріалом, третя – це є безпосереднє дослідження, спростування чи підтвердження гіпотези.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що міжособистісні стосунки у підлітковому віці залежать від рівня самооцінки особистості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ

Даний розділ висвітлює теоретичне обґрунтування феномену міжособистісного спілкування, його значущість як провідної діяльності у підлітковому віці. Характер спілкування з однолітками та дорослими. Також будуть описані такі форми самосвідомості як почуття дорослості і «Я-концепція» та зокрема її центрального компоненту - самооцінки , яка є надзвичайно важливим утворенням в структурі свідомості людини, оскільки не лише відображає ставлення індивіда до самого себе, але й обумовлює його ставлення до оточуючої дійсності, людей, стосунки з ними, регулює поведінку. Не менш важливим спілкування підлітка з дорослими, а саме з батьками та безпосередньо вчителями.

1.1. Міжособистісні стосунки як значуща сфера активності особистості у підлітковому віці

Підлітковий вік характеризується неоднозначністю у визначенні провідної діяльності. Найпоширенішими є точки зору, згідно з якими провідним видом діяльності є інтимно-особистісне спілкування за Д.Б.Ельконіним , суспільно корисна праця за Д.І.Фельдштейном [29, с.287]. Однак, в будь-якому разі, це і є міжособистісне спілкування  з ровесниками або дорослими, проте, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та апробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим.

Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально-етичні вимоги. В результаті цього самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності. [35, с.256].

У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими, найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості. [1, с.26]

Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими. [5, с. 6]

Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Однією з головних причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних переживань є невдоволення підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Серед мотивів навчання спілкування з однолітками посідає також одне з чільних місць. Коли я учнів шостих-восьмих класів запитала, чи хотіли б вони навчатися вдома, відповіді були дуже однотипними: "У школі друзі, із ними цікаво", " У школі, коли щось не знаєш, можна запитати інших"," У школі краще, там усілякі цікаві справи, походи, екскурсії", "Ні, я не хотів би вчитися сам, тоді не знаєш, як вчаться інші" . Отож, наведені відповіді наочно доводять, що у підлітковому віці процес навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками.

Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. В 6-8 класах основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі, а вже у 8-9 класах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків[35, с.256].

У підлітковому віці інтенсивно починають формуватися групи. Спочатку вони невеликі і складаються з представників однієї статі, згодом виникає тенденція до об'єднання подібних угруповань у більші компанії. З часом такі групи стають змішаними. Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі. [29, с.117].

У психології існує поняття референтна група. Її специфіка полягає у тому, що цінності й думки референтної групи підліток схильний вважати своїми власними. У його свідомості вони створюють опозицію дорослому суспільству. Багато дослідників наголошують на існуванні субкультури дитячого суспільства, носіями якої, власне, є референтні групи. Дорослі не мають доступу до них – отже, їх вплив дуже обмежений. Як наслідок, поширені у цих групах цінності мало узгоджені з цінностями дорослого світу [11, с.153].

Типовою рисою підліткових груп є надзвичайно високий конформізм її членів. Зумовлено це тим, що розмите, дифузне "Я" підлітка потребує опори з боку сильного, однозначного "МИ" референтної групи однолітків [41, с.344].

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємна відвертість та розуміння, рівність, чуйність, здатність співпереживати, вміння зберігати таємниці тощо [25, с.19].

Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) стосунки з різними однолітками – триває пошук друга. З кожним роком потреба у взаєминах із ним стає дедалі гострішою [22, с.67].

Проте, не менш важливими є відносини між підлітками та дорослими. Вони характеризуються різноманітними психологічними проявами : наслідуванням, прихильністю, повагою та недовірою, уникненням, конфліктністю, протестами і т.п.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей, інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов'язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Компетентні, досвідчені батьки і вчителі знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки, і відповідно вибудовують свою взаємодію з підлітками. Як правило, вони дбайливо і з розумінням ставляться до внутрішнього світу, переживань, захоплень дитини, труднощів і особистісних проблем, поєднують високий рівень вимог з високою повагою до її особистості. Це робить дорослих значущими і потрібними підлітку. А бути значущим і потрібним - означає розділити його тривоги і сумніви, стати другом, у якого можна шукати підтримки, відповіді на свої запитання, що можливо лише за взаємної відвертості і довіри, розуміння і співчуття. [35, с.256].

Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими та однолітками підліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.

1.2. Самооцінка як центральний компонент «Я-концепції» особистості

Підлітковий вік – один із найважливіших етапів становлення людини. Він є критичним періодом розвитку і пов'язаний з перетворенням у сфері свідомості, діяльності та системі стосунків. Переоцінюючи, осмислюючи, приміряючи засвоєні цінності, моделі поведінки, особливості взаємин, які були набуті в дитинстві, підліток формує свою систему цінностей та взаємин, які згодом стануть основою його особистісного розвитку [15, с.18].

Особливо гостро та актуально постають питання самооцінки та стосунків з іншими людьми у період підліткової кризи, коли дитина, з одного боку, намагається знайти себе, сформувати незалежну самооцінку, створити власний світ, а з іншого - «вписатись» у вже існуючу систему відношень людей. Як відзначають більшість дослідників, ці протилежні прагнення складають основне протиріччя підліткового віку [15, с.54]. Саме тому ми розглядаємо проблему міжособистісних відносин підлітків з їх різним рівнем самооцінки.

На сучасному етапі суспільного розвитку посилюється інтерес до внутрішнього світу людини, її самосвідомості як регулятора думок та вчинків. За останні роки з’явилася значна кількість праць у галузі вивчення свідомості та самосвідомості, розвитку самосвідомості у підростаючої особистості.

У підлітковому віці послідовно з'являються дві особливі форми самосвідомості: почуття дорослості і «Я-концепція».

Почуття дорослості - новоутворення підліткового віку. Коли кажуть, що дитина дорослішає, мають на увазі становлення її готовності до життя в суспільстві дорослих людей, причому як рівноправного учасника цього життя. [36, с.228]

У літературі можна знайти ось таке визначення «Я-концепції» , яке належить К.Р. Роджерсу [34, с.48]. Він стверджує, що "Я-концепція" складається з уявлень про власні характеристики і здібності індивіда, уявлень про можливості його взаємодії з іншими людьми і з навколишнім світом, ціннісних уявлень, пов'язаних з об'єктами і діями, і уявлень про цілі чи ідеї, які можуть мати позитивну чи негативну спрямованість. Таким чином, це - складна структурована картина, яка існує в свідомості індивіда як самостійна фігура або фон і включає як власне "Я", так і відносини, в які воно може вступати, а також позитивні та негативні цінності, пов'язані з якостями,які сприймаються і відносинами  «Я»   у минулому, сьогоденні і майбутньому [43, с.58].

Я-концепція з моменту свого зародження стає активним початком, важливим фактором в інтерпретації досвіду. Я-концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань, тобто уявлень про те, що повинно статися [12, с.88]. 

Підлітковий вік є сенситивним у формуванні Я-концепції. Власне, в перехідний, від підліткового до юнацького віку, період інтенсивно розвивається сприймання себе як людини певної статі, яка у зв’язку з цим має специфічні потреби, мотиви, форми поведінки, ставлення до представників іншої статі. [45]

Незважаючи на очевидну близькість , психологічні поняття самооцінки і Я-концепції мають відмінності. Я-концепція представляє набір швидше описових , ніж оціночних уявлень про себе. Хоча , звичайно , та чи інша частина Я-концепції може бути забарвлена ​​позитивно чи негативно. Поняття самооцінки , навпаки , безпосередньо пов'язано з тим , як людина оцінює себе , свої власні якості . Наприклад , усвідомлення людиною того , що за темпераментом вона є сангвініком , або того , що вона високого зросту і у неї карі очі , складають частину її Я - концепції , але при цьому дані властивості не розглядаються в оціночному плані. У випадку ж з самооцінкою , ті чи інші якості розглядаються як хороші чи погані , суб'єкт оцінює себе за цими якостями в порівняльному плані , як людину, яка «краще» або «гірше » інших . Інакше кажучи , якщо ми будемо виділяти в Я- концепції когнітивну і афективну складові , то , по суті , самооцінку можна розглядати як афективно-оцінюючий компонент Я - концепції . Важливо і те , що одні й ті ж якості в структурі самооцінки різних особистостей можуть інтерпретуватися однією людиною в позитивному плані (і тоді вони підвищують самооцінку ) , а іншим - в негативному (і тоді вони знижують самооцінку ) [33, с59].

Самооцінка є надзвичайно важливим утворенням в структурі свідомості людини, оскільки вона не лише відображає ставлення індивіда до самого себе, але й обумовлює його ставлення до оточуючої дійсності, людей, стосунки з ними, регулює поведінку. Саме через призму сприйняття ми сприймаємо світ, реагуємо та інтерпретуємо дії інших людей по відношенню до нас, таким чином будуючи свої взаємини з ними [14, с.222].

Cамооцінка - компонент самосвідомості , що включає поряд із знаннями про себе оцінку людиною своїх фізичних характеристик , здібностей , моральних якостей і вчинків [45] .

Самооцінка є центральним утворенням особистості . Вона в значній мірі визначає соціальну адаптацію особистості , є регулятором її поведінки і діяльності . Хоча , звичайно, самооцінка не є від початку  належним особистості . Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності та міжособистісної взаємодії . Соціум в значній мірі впливає на формування самооцінки особистості . Ставлення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі відносин людини до світу[45].

Характер самооцінки підлітків визначає формування тих чи інших якостей особистості .Наприклад , адекватний рівень самооцінки сприяє формуванню у підлітка впевненості в собі , самокритичності , наполегливості або зайвої самовпевненості , некритичність . Виявляється також певний зв'язок характеру самооцінки з навчальною та громадською активністю . Підлітки з адекватною самооцінкою мають більш високий рівень успішності , у них немає різких стрибків успішності і спостерігається більш високий суспільний та особистий статус. Підлітки з адекватною самооцінкою мають велике поле інтересів, активність їх спрямована на різні види діяльності, а також на міжособистісні контакти, які помірні й доцільні, спрямовані на пізнання інших і себе в процесі спілкування. Підлітки з тенденцією до сильного завищення самооцінки виявляють достатню обмеженість у видах діяльності і велику спрямованість на спілкування , причому воно не є досить змістовним, виправданим та ціленаправленим [30, с.64].

Агресивні підлітки характеризуються крайньою самооцінкою ( або максимально позитивною, або максимально негативною), підвищеною тривожністю, страхом перед широкими соціальними контактами, егоцентризмом, невмінням знаходити вихід з важких ситуацій .Підлітки з низькою самооцінкою схильні до депресивних тенденцій. Причому одні дослідження виявили, що низька самооцінка передує депресивним реакцій або є їх причиною, а інші - що депресивний афект проявляється спочатку, а потім перетворюється в низьку самооцінку.

Однією з основних особливостей, що характеризують самооцінку підлітків , є емансипація їх самооцінки , тобто прагнення підлітків формувати свою самооцінку незалежно від оцінок інших людей. Не заперечуючи це положення , все-таки слід визнати , що людина завжди знаходиться в різного роду соціальних взаємодіях і їй неможливо уникнути певної залежності від оцінки найближчого оточення [31, с.93] .

Серед чотирьох джерел соціальної підтримки: батьки, вчителі, однокласники, близькі друзі - батьківська підтримка і ставлення однокласників найбільш повно впливають на самооцінку підлітка[35, с.67] .

Результати численних досліджень підліткового періоду, представлених як вітчизняною, так і зарубіжною літературою, показують помітне зниження впливу батьків і підвищення впливу однолітків як референтної групи на самооцінку підлітків. Специфічним новоутворенням підліткового віку є здатність до рефлексії батьківської думки і подальшої відбудови від неї, до вироблення власної позиції по відношенню до батьківської оцінці. [46].

Однак при всьому цьому не можна сказати , що у підлітків відбувається відчуження від батьків. На питання, де вони відчувають найбільшу захищеність, відповідь " в сім'ї" зустрічається майже так само часто , як і відповідь " серед друзів " [46].

Спираючись на висновки досліджень Розенберга, Куперсміта і Бахмана, спрямованих на встановлення залежності між формуванням Я - концепції і взаємодією всередині сім'ї, Гекас досліджував ступінь впливу, контролю та підтримки з боку батьків на самооцінку підлітків . І в результаті дослідник зробив висновок, що обидва ці чинника, як загальний вираз зацікавленості батьків в дитині, позитивно впливають на його самооцінку. Дане припущення повністю підтверджується і практикою [46].

Інші дослідження виявили при цьому , що підтримка сім'ї і прийняття дитини та її прагнень батьками найбільшою мірою впливають на рівень її загальної самооцінки, а шкільні успіхи і деякі фактори , пов'язані з вчителями (наприклад, когнітивно- емоційне прийняття вчителем підлітка), значимі лише для самооцінки здібностей .У дослідженнях також відзначається , що тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування та подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків. Жорстке, негативне ставлення батьків має зворотну дію: такі діти, як правило, сфокусовані на невдачах, вони бояться ризикувати, уникають участі в змаганнях , крім того , їм притаманні такі риси характеру , як агресія і грубість, а також високий рівень тривожності [46].

Отже, підлітковий вік – один із найважливіших етапів становлення людини. Він є критичним періодом розвитку і пов'язаний з перетворенням у сфері свідомості, діяльності та системі стосунків.

Підлітковий вік має особливе значення для розвитку Я-концепції особистості, оскільки в цей період відбувається становлення нового рівня самосвідомості, зміна уявлення про себе, що визначається прагненням зрозуміти себе, свої можливості і особливості, як ті, що об’єднують підлітка з іншими людьми, так і ті, що відрізняють його від них, роблять його унікальним і неповторним. З цим пов’язані  різкі коливання у ставленні до себе, нестійкість самооцінки.  

Самооцінка є надзвичайно важливим утворенням в структурі свідомості людини, оскільки вона обумовлює ставлення індивіда до оточуючої дійсності, людей, стосунки з ними, регулює поведінку.

1.3. Психологічні особливості міжособистісних стосунків у підлітковому віці в залежності від рівня самооцінки

Одним з важливих факторів, який може впливати на психологічні особливості спілкування - статус підлітка в групі, у зв'язку з яким відбувається становлення Я-концепції, а тому і формування самооцінки [23, с.312].

Вивчення самооцінки як особливої освіти самосвідомості особистості у взаємозв'язку з його соціальним статусом представляється одним з актуальних напрямків даного психічного феномену. До теперішнього часу накопичений великий емпіричний матеріал про форми прояву самооцінки, її регулятивної функції, зв'язку самооцінки з самоставленням особистості та її самопізнанням, рівнем адекватності і стійкості самооцінки у різних вікових категоріях, її зв'язки з соціальними відносинами, встановлюваними особистістю [19, с 58].

Природа міжособистісних відносин у будь-яких спільнотах досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних відносин [2, с.30].

Вступаючи в міжособистісні стосунки найрізноманітніших за формою, змістом, цінностям, структурі людських спільнотах - у дитячому саду, у класі, у дружньому колі, у різного роду формальних і неформальних об'єднаннях, - індивід проявляє себе як особистість і проявляє можливість оцінити себе в системі відносин з іншими[26, с150].

Для того щоб підліток був здатний краще адаптуватися і долати труднощі, йому необхідно зберігати позитивне уявлення про себе. І, навпаки, люди з низькою самооцінкою так реагують на ту чи іншу невдачу, що це ускладнює будь-яку можливість поліпшення "Я-концепції". Крім того, вони не тільки самі дуже низько оцінюють результати своєї діяльності, але і вкрай стурбовані думкою інших якщо з боку останніх найбільш вірогідна несприятлива оцінка [7, с136].

Людина із заниженою самооцінкою часто дає будь-яким діям інших людей негативну інтерпретацію, незалежно від того, наскільки позитивним ця дія виглядає в очах оточуючих [16, с .195].

Багато авторів пов’язують зниження самооцінки в підлітковому віці з появою орієнтації на спілкування, на однолітків, на референтну групу. Тому, очевидна особлива вразливість підлітків перед маніпулятивним впливом і тиском групи.

За словами таки авторів як К. Роджерс, В. Сатир та інших, позитивне ставлення до самого себе та прийняття себе виявляється взаємопов'язаним зі здатністю до конструктивної взаємодії з іншими людьми. Високо оцінюючи себе, людина, швидше за все, буде так само доброзичливо ставитися до інших. Такій людині властиві відкритість, свобода у вираженні своїх почуттів, здатність до саморозкриття в спілкуванні [12, с.156].

М. Й. Боришевський, аналізуючи взаємозв'язок соціометричного статусу підлітків, особливостей взаємин в групі та самооцінки, наводить певні закономірності. Виходячи з результатів експерименту, він виділяє чотири  позиції, які може займати дитина. Перша - позиція конфліктуючого самоствердження, яка полягає в надмірно високій самооцінці та низькій самокритичності, внаслідок чого в дитини спотворюється уявлення про своє справжнє положення в групі. Це явище може бути пов'язане з дією захисних механізмів, які оберігають дитину від стресів і водночас унеможливлюють справжній діалог з іншими людьми [6, c.30]. Друга - позиція позитивного урівноваження, її займають діти, незадоволені не своїм реальним становищем  у групі, а самими собою. Вони надто вимогливі до себе, прагнуть до самовдосконалення і посилюють саморегуляцію поведінки. Третя - позиція пасивного пристосування, властива підліткам, які будь-що прагнуть зберегти взаємини, що склалися в них з іншими членами колективу. В дітей з такою позицією, як правило, низька, слабко виражена самооцінка, відсутня власна думка. Підлітки з четвертою, індиферентною позицією, до свого класу належать лише формально, не контактують з членами свого коллективу [6, c.33].

Таким чином, від самооцінки підлітка значною мірою залежить позиція, яку займає дитина в колективі однолітків, і навпаки. Становище учня в колективі ровесників і відповідні взаємини з ними є важливим фактором, що може значно впливати на поведінку підлітка. Разом з тим, становище в колективі сприймається кожним крізь призму його внутрішньої позиції, що зумовлюється характером самооцінки та рівня домагань [8, c.33].

Отже, у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває на перший план спілкування з оточуючими. найбільш актуальне і значне завдання сучасних суспільних інститутів – це формування адекватної самооцінки у дітей підліткового віку, оскільки саме в цей період формується і закріплюється оцінка особистістю самої себе, своїх якостей і місця серед інших людей.

1.4. Стосунки з дорослими як чинник становлення самооцінки підлітка

У підлітковому віці відбувається достеменна перебудова Я-концепції в зв’язку з формуванням Я-ідентичності, тому самооцінка підлітків у цей період має дуже важливе значення. Вона може бути нестабільною, суперечливою, такою, що залежить від найменших зовнішніх впливів.

На формування самооцінки в підлітковому віці впливає багато чинників, серед яких, у першу чергу, слід зазначити:

• реальні досягнення в навчанні та позашкільній діяльності (здібності дитини до мистецтва,  спорту чи певних наук);
• статус дитини серед однолітків (адаптація в колективі, кількість та впливовість друзів);
•  сім’я (умови життя в родині, ставлення батьків до інтересів дитини);
• мотиваційно-смислова сфера особистості (цілі, потреби, інтереси);
• зовнішні дані (привабливість, фізичний розвиток) [13, с.20].

Цікаво, що, починаючи з підліткового віку, загальна самооцінка  дівчат набуває дещо нижчої структури, порівняно з самооцінкою хлопців: у дівчат самооцінка щільно пов’язана з оцінкою своєї зовнішності і привабливості, хлопчики частіше оцінюють себе не стільки з боку привабливості, скільки з точки зору фізичних можливостей: наскільки вони розвинені, спритні і сильні.

 У психології вважається загальновизнаною значимість позитивної самооцінки для здорового розвитку особистості. Вчинки і діяльність людини багато в чому визначаються тим, якою вона себе сприймає. Позитивна самооцінка пов’язується з упевненістю в собі, самокритичністю, наполегливістю, суспільною активністю, успішністю, високим соціальним статусом. Підлітки з позитивною самооцінкою виявляють більш різнопланові інтереси, захоплюються різними сферами діяльності, їх міжособистісні стосунки базуються на бажанні пізнавати себе й інших, є  більш щирими і глибокими[13, с.20].

У підлітковому віці поведінкова автономія, як правило, вже досить велика. Старшокласник самостійно розподіляє свій час, вибирає  друзів і т.п.  Зростання самостійності дитини обмежує функції батьківської влади. У сім’ях, які тяжіють до авторитарного  укладу, ця автономізація іноді викликає гострі конфлікти, батьківський приклад уже не сприймається так абсолютно та некритично, як у дитинстві. У старшокласника з’являються  інші авторитети, крім батьків. Чим старша дитина, тим вірогідніше, що ідеали вона знаходить у більш широкому колі стосунків, зате всі недоліки та протиріччя в поведінці близьких і старших сприймає гостро та болісно. Подолання цих протиріч зумовлюється тим стилем виховання, який переважає в сім’ї.

Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Розгляньмо, як кожен із цих стилів виховання впливає на самооцінку підлітків.

1. Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується  надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку.  Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе,  не розуміючи  того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.

Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

2. Авторитарний стиль виховання  - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання  іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки –  не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

3. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають  інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення  їх особистості, як і надмірне її обмеження.             

4. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності .

Важливо, щоб дитину і в підлітковому віці оточувала любов і підтримка. Якщо дитина  відчуває любов батьків, то вона від початку життєвого шляху має міцну основу для позитивної Я-концепції. Якщо ж з боку батьків вона бачить тільки критику, відторгнення, зневажливе ставлення до себе, то це неодмінно вплине на самоприйняття і самооцінку особистості.

Підтримка сім’ї,  прийняття дитини і її устремлінь батьками найбільше сприяють формуванню позитивної емоційної цілісності, впливають на рівень загальної самооцінки підлітка. Тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків[7, 124].

Однією з найбільш напружених сфер у підлітковому віці, окрім стосунків з батьками, є стосунки з учителями. Вчитель має в свідомості дитини ряд іпостасей, що відповідають його функціям:

• влада, що розпоряджається покараннями та заохоченнями («несправедливі» оцінки і дії вчителів дуже хворобливо переживаються старшокласниками);
• авторитетне джерело знань у певній галузі (учитель, який бездоганно знає і викладає свій предмет, зазвичай користується повагою, навіть якщо в нього немає емоційної близькості з учнями);
• старший товариш і друг (старшокласнику дуже хочеться зустріти в особі вчителя справжнього друга).

Становлення самооцінки в підлітковому віці відбувається в процесі шкільного навчання. Тому навчальні успіхи стають вагомим фактором формування самооцінки підлітків.

Самооцінка, у свою чергу, також впливає на рівень навчальних успіхів учня через механізми очікувань, домагань, мотивації, упевненості в своїх силах. Школярі, уявлення яких про себе не допускає високих успіхів, зазвичай вчаться погано, а ті, хто має високу самооцінку і позитивні уявлення про свої здібності, навчаються набагато краще.

Вочевидь, що для досягнення успіхів у школі учням потрібно мати достатню впевненість у собі і в своїх здібностях. Відсутність такої впевненості веде до апатії, песимізму, відчуття власної другорядності. У результаті багато учнів на уроці завжди готові до гіршого, бояться зробити або сказати щось неправильно.  Тому надзвичайно важливо з перших днів навчання формувати в учнів позитивне уявлення про себе. Велику роль в формуванні таких уявлень про себе може зіграти саме вчитель.

Роль учителя у формуванні самооцінки підлітків не обмежується тільки тим, як він оцінює навчальні успіхи учнів. У підлітковому образі „ідеального вчителя” на перший план виходять його індивідуальні людські якості – здатність до „розуміння”, емоційна чутливість, сердечність, тобто у вчителів старшокласники хочуть бачити старшого друга. На другому місці стоїть професійна компетентність учителя, рівень його знань і якість викладання,  і тільки  на третьому – вміння справедливо розпоряджатися владою. Це означає, що в особі вчителя підлітки шукають передовсім еталон людських стосунків. Адже саме через приклад вчителя, учні можуть вчитися поважати себе та інших, розв’язувати суперечки, бути чесним і щирим у взаєминах з людьми. Мабуть, тому школярі цього віку так емоційно реагують на «несправедливість» учителя[13, с.20].

Отже, основна потреба підліткового віку полягає в самоствердженні і особистісній автономії. Підлітки менше орієнтуються на батьків, шукають авторитети серед однолітків, але в той же час прагнуть отримати від близьких дорослих  підтримку, розуміння і визнання. Якщо дорослі не враховують вікових психологічних особливостей підлітків, то їм важко зрозуміти причини конфліктів і шляхи їх подолання.                                                                                                   

Бажання батьків захистити свою дитину засобами надмірного контролю або надмірної опіки призводить не тільки до сімейних конфліктів, але й до гальмування розвитку позитивної Я-концепції особистості.             

Роль педагогів не обмежується тільки тим, що на основі їх оцінок учні можуть судити про свої здібності. Для підлітків найважливішою вимогою до вчителя є його поважливе ставлення до учнів. Саме така повага вчить дітей поважати себе і інших.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

1. Підлітковий вік є одним із найважливіших етапів становлення людини. Це критичний період розвитку, що пов'язаний з перетворенням у сфері свідомості, діяльності та системі стосунків.

Підлітковий вік має особливе значення для розвитку Я-концепції особистості, оскільки в цей період відбувається становлення нового рівня самосвідомості, зміна уявлення про себе, що визначається прагненням зрозуміти себе, свої можливості і особливості, як ті, що об’єднують підлітка з іншими людьми, так і ті, що відрізняють його від них, роблять його унікальним і неповторним. З цим пов’язані  різкі коливання у ставленні до себе, нестійкість самооцінки.   Вона є надзвичайно важливим утворенням в структурі свідомості людини, оскільки не лише відображає ставлення індивіда до самого себе, але й обумовлює його ставлення до оточуючої дійсності, людей, стосунки з ними, регулює поведінку. Саме через призму сприйняття ми сприймаємо світ, реагуємо та інтерпретуємо дії інших людей по відношенню до нас, таким чином будуючи свої взаємини з ними. Характер самооцінки підлітків визначає формування тих чи інших якостей особистості

2. Розвиток самосвідомості і її найважливішої сторони – самооцінки – це складний і тривалий процес, що супроводжується у підлітка цілою гамою специфічних переживань, на які звертали увагу психологи, що займалися особливостями цього віку. Вони відзначили властиву підліткам неврівноваженість, запальність, різкі зміни настрою, іноді пригніченість тощо.

Самооцінка підлітків залежно від контексту проявляє як мінливість, так і стійкість. Вона в основному мінлива в аспекті можливостей впливу, і стійка в ціннісному аспекті. Якщо у людини сформувалося відчуття власної цінності, вона проносить його у відносно незмінному вигляді крізь різні життєві ситуації.

3. Позитивне ставлення до самого себе, прийняття себе виявляється взаємопов'язаним зі здатністю до конструктивної взаємодії з іншими людьми.

У міжособистісних стосунках формується самооцінка , однак і саме ставлення до себе визначає характер відносин підлітка у суспільстві і його статус в ньому.

Природа міжособистісних відносин у будь-яких спільнотах досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. У системі міжособистісних відносин людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Саме активність особистості, її діяння є найважливішою ланкою в системі міжособистісних відносин. Вступаючи в міжособистісні стосунки найрізноманітніших за формою, змістом, цінностям, структурі людських спільнотах - у дитячому саду, у класі, у дружньому колі, у різного роду формальних і неформальних об'єднаннях, - індивід проявляє себе як особистість і представляє можливість оцінити себе в системі відносин з іншими .

4. Основна потреба підліткового віку полягає в самоствердженні і особистісній автономії. Підлітки менше орієнтуються на батьків, шукають авторитети серед однолітків, але в той же час прагнуть отримати від близьких дорослих  підтримку, розуміння і визнання. Якщо дорослі не враховують вікових психологічних особливостей підлітків, то їм важко зрозуміти причини конфліктів і шляхи їх подолання.                                                                                                   

Бажання батьків захистити свою дитину засобами надмірного контролю або надмірної опіки призводить не тільки до сімейних конфліктів, але й до гальмування розвитку позитивної Я-концепції особистості.             

Роль педагогів не обмежується тільки тим, що на основі їх оцінок учні можуть судити про свої здібності. Для підлітків найважливішою вимогою до вчителя є його поважливе ставлення до учнів. Саме така повага вчить дітей поважати себе і інших.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ

В даному розділі описуються методики для емпіричного дослідження міжособистісних стосунків підлітків з різним рівнем самооцінки, це такі як експрес-діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В., Мануйловим Г.М. ; вивчення загальної самооцінки за Г.М. Казанцевою ; методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним ; методика діагностики міжособистісних відносин за Т. Лірі. ; тест описання поведінки за К. Томасом.

2.1. Огляд і обгрунтування вибору методик

Для емпіричного дослідження міжособистісних відносин підлітків з різним рівнем самооцінки ми обрали наступні методики :

1) Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В., Мануйловим Г.М. Методика Експрес діагностики рівня самооцінки особистості застосовується для швидкої оцінки своїх можливостей . На основі існуючої самооцінки людина щоденно робить вибір як себе вести , самооцінка забезпечує відносну стабільність особистості і може бути поштовхом до розвитку особистості . Вірна самооцінка підтримує гідність людини і дає їй моральне задоволення . Адекватне або неадекватне ставлення до себе веде або до гармонійності духу , що забезпечує розумну впевненість в собі, або до постійного внутрішнього та / або міжособистісного конфлікту .

Самооцінка в психології це уявлення людини про важливість своєї особистої діяльності в суспільстві і оцінки себе і власних якостей і почуттів , достоїнств і недоліків , вираження їх відкрито чи закрито. В якості основного критерію оцінки виступає система особистісних смислів людини. [38].

2) Вивчення загальної самооцінки . Методика запропонована Г.М. Казанцевою і спрямована на діагностику рівня самооцінки особистості. Методика побудована у формі традиційного опитувальника, що складається з 20 тверджень, на які потрібно відповісти «так» або «ні» .

3) Методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним . Враховуючи, що здібності тісно пов'язані з потребами особистості, її інтересами і виборчим емоційно-вольовим ставленням до діяльності, була розроблена психодіагностична методика опосередкованого виявлення комунікативних та організаторських здібностей - через виявлення та оцінку відповідних схильностей (методика "КОС-I"). Діагностиці піддаються потенційні можливості особистості у розвитку її комунікативних та організаторських здібностей.

Методика КОС призначена для вивчення комунікативних і організаторських схильностей. Основоположним методом дослідження є тестування. Методика призначена для підлітків і юнаків 14 - 17 років.

Методика складається із 40 запитань на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики  -  10-15 хв. При цьому окремо визначається рівень комунікативних і організаторських здібностей.

4) Методика діагностики міжособистісних відносин за Т. Лірі. Методика створена Т. Лірі (Т. Ліар), Г. Лефоржем, Р. Сазек в 1954 р. і призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе та ідеальне "Я", а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаимооценке.Схема Тімоті Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим більше взаємозв'язок цих двох змінних.

Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі.  Відстань отриманих показників від центру кола вказує на адаптивність чи екстремальність інтерперсональної поведінки.

Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування будь-якого типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки спостережуванї поведінки людей, тобто поведінки в оцінці оточуючих ("зі сторони"), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального "Я". Відповідно до цих рівнями діагностики змінюється інструкція для відповіді.

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані щодо окремих аспектів. Наприклад, "соціальне" Я "," реальне "Я" "," мої партнери "і т.д.

5) Тест описання поведінки за К. Томасом. Тест адаптовано Н. В. Грішиною і використовується для виявлення типу поведінки в конфліктній ситуації.

В опитувальникові для виявлення типових форм поведінки К. Томас описує кожен з п’яти перерахованих можливих варіантів 12-ма виразами про поведінку людини в конфліктній ситуації. В різних ситуаціях їх згруповано в 30 пар. Після проведення підраховується кількість відповідей за кожним типом поведінки у конфлікті (від 0 до 12).

Дані методики є досить конструктивні, доступні та легкі в своєму використанні. Вони в повній мірі дозволяють оцінити та проаналізуванити феномен міжособистісного спілкування підлітків при різному рівні самооцінки. Тому це є безпосередньо діагностика самооцінки, визначення комунікативних та організаторських здібностей, що визначає роль міжособистісних стосунків для особистості. Також дають змогу вивчити стиль і структуру міжособистісних відносин та їх особливостей, а також дослідити уявлення випробуваного про себе, своє «ідеальне Я», ставлення до самого себе – що є досить вагомим при нашому дослідженні. І, не менш значущим є визначення стратегії поведінки особистості у конфліктних ситуаці­ях, яке виявляє конфліктність чи не конфліктність учня в тій чи іншій ситуації, що є дуже важливим при взаємодії з іншими людьми.

2.2 Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості (за Фетискіним М.П., Козловим В.В., МануйловимГ.М)

Дана методика була опублікована авторами в 2002 році у спеціальному психодіагностичному підручнику з метою дослідження комунікативно-психодіагностичного рівня самооцінки особистості. Дана методика має експериментально-пошуковий характер.

Самооцінка - це оцінка людиною самого себе : своїх якостей , можливостей , здібностей , особливостей своєї діяльності . Самооцінка формується в єдності двох факторів: - знання людини про себе; - і того, як вона сприймає і оцінює ці знання.

Самооцінка може бути правильною або помилковою , високою або низькою , стійкої або нестійкої . Відмінною рисою адекватної самооцінки є диференційована самооцінка : людина чітко усвідомлює і виділяє ті сфери життя , в яких вона сильна , може досягти високих результатів навіть там , де можливості її обмежені.

Рівень самооцінки впливає на всі вчинки людини . Найчастіше самооцінка особистості буває занижена , тобто реальні можливості людини вище , ніж уявлення людини про свої можливості .

Тест включає 32 судження, з приводу яких можливі п’ять варіантів відповідей, кожна з яких кодується балами за схемою:
дуже часто – 4 бали;
часто – 3 бали;
інколи – 2 бали;
рідко – 1 бал;
ніколи – 0 балів.

(Стимульний матеріал в Додатку А )

Для того щоб визначити рівень самооцінки, необхідно звести бали за всіма 32 судженнями.

Сума балів від 0 – 25 свідчить про високий рівень самооцінки, за якою людина правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.

Сума балів від 26 – 45 свідчить про середній рівень самооцінки, за якого людина рідко страждає від “комплексу неповноцінності” і лише час від часу намагається підладнатися під думку інших; суб’єкт соціальної взаємодії правильно (реально) зіставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ста­виться до себе, ставить перед собою реальні зав­дання, вміє прогнозувати адекватне відношення оточуючих до результатів своєї діяльності. Пове­дінка такого суб'єкта неконфліктна, в конфлікті він поводить себе конструктивно. Внутрішніх конфліктів майже не зазнає.

Сума балів від 46 – 128 вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди рахуватися з думками інших і часто страждає від “комплексу неповноцінності”.

2.3. Вивчення загальної самооцінки (Методика Г.М. Казанцевої)

Методика запропонована Г.М. Казанцевю і спрямована на діагностику рівня самооцінки особистості ; побудована у формі традиційного опитувальника.

У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє порівняння образу «реального Я»з образом «ідеального Я». Тому той, хто досягає реально характеристик, що відповідають ідеалу, матиме високу самооцінку, навіть якщо ідеальний образ не характеризується повнотою та когнітивною складністю. Якщо ж людина комплексує , то її самооцінка, ймовірно, буде низькою.

Другий фактор важливий для формування самооцінки пов'язаний із інтеріоризацією оцінок та соціальних реакцій інших людей та й з позицією, яку обирає людина в системі суспільних та міжособистісних відносин. Адекватна самооцінка сприяє досягненню внутрішньої узгодженості.

Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем домагань, мотивацією та емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежать інтерпретація набутого досвіду та очікувань людини від самої себе та інших.

Інструкція :Вам будуть зачитані деякі положення . Вам потрібно записати номер положення і проти нього - один з трьох варіантів відповіді: «так» (+) , «ні» (-) , « не знаю » (? ) , Вибравши ту відповідь , яка найбільшою мірою відповідає Вашій власній поведінці в аналогічній ситуації . Відповідати потрібно швидко, не замислюючись.(див. додаток А )

Обробка результатів . Підраховується кількість згод (відповіді «так» ) до положень під непарними номерами , потім - кількість згод з положеннями під парними номерами. З першого результату віднімається другий . Кінцевий результат може знаходитися в інтервалі від - 10 до +10 . Результат від -10 до -4 свідчить про низьку самооцінку(При заниженій самооцінці у людини існує ком­плекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються над­мірною вимогливістю до себе і ще більшою вимог­ливістю до інших. Вони нудні, у себе та інших ба­чать тільки недоліки.Такі люди конфліктні. Причини конфліктів час­то виникають через їх нетерплячість до інших лю­дей.) ; від +4 до +10 - про високу самооцінку(При завищеній самооцінці у людини виникає не­правильна уява про себе, ідеалізований образ сво­єї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу або неус­піх вона розцінює як наслідок чиїхось помилок або обставин, які склались несприятливо. Спра­ведливу критику на свою адресу сприймає як при­чепливість. Така людина конфліктна, схильна до завищення образу конфліктної ситуації, в кон­флікті поводить себе активно, роблячи ставку на перемогу ) .

2.4. Методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей  за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним

Методика складається із 40 запитань на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики  -  10-15 хв. При цьому окремо визначається рівень комунікативних і організаторських здібностей.

Інструкція : Дайте відповідь «так» або «ні» на поставлені нижче запитання.  (див. додаток А)

Обробка результатів:

Комунікативні здібності (+)  так  1,   5,  9,  13,  17,  21,  25, 29,  33,  37.

                                  (-)  ні  3,  7,  11,  15,  19,  23,  27, 31,  35,  39.

Організаторські здібності (+)  так  2,  6,  10,  14,  18,  22,  26, 30,  34,  38

                                    (-)  ні  4,  8,  12,   16,   20,  24,  28, 32,  36,  40.

Далі підраховується кількість співпадаючих з ключем відповідей по кожному розділу методики. Оцінюючий коефіцієнт (К) комунікативних

або організаторських здібностей виражений через відношення кількості співпадаючих відповідей по кожному розділу до максимально можливої кількості відповідей, що співпали:

Kо = n/20

де Ко - величина оцінного коефіцієнта;

n - кількість співпадаючих з дешифратором відповідей.

Оціночний коефіцієнт (К)  - це первинна кількісна характеристика матеріалів випробовування. Для якісної стандартизації результатів дослідження використовуються шкали оцінок, у яких тому чи іншому діапазону кількісних показників К відповідає визначена оцінка. Наприклад, у Вас кількість відповідей, що співпали, виявилась 19 за шкалою комунікативних здібностей і 16 за шкалою організаторських здібностей. 

Показники, отримані за цією методикою, можуть варіювати від 0 до 1.

Показники, близькі до 1, свідчать про високий рівень прояви комунікативних і організаторських схильностей, близькі ж до 0, - про низький рівень.

Записуємо отримані результати в бланк відповідей і порівнюємо їх зі шкалами оцінок комунікативних та організаторських здібностей.

Шкала оцінок комунікативних здібностей

К Оцінка  1(0,36 - 0,45);  2(0,46 - 0,55);  3(0,56 - 0,65);  4(0,66 - 0,75);  5(0,76 - 1,00).

Рівень виявлення комунікативних здібностей:

оцінка 1 - низький  

оцінка 2 - нижче середнього

оцінка 3 - середній    

оцінка 4 - високий

оцінка 5 - дуже високий

Шкала оцінок організаторських здібностей:

К Оцінка  1(0,20 - 0,55);  2(0,56 - 0,65);  3(0,66 - 0,70);  4(0,71 - 0,80);  5(0,81 -1,00).

Рівень виявлення організаторських здібностей:

оцінка 1 - низький  

оцінка 2 - нижче середнього

оцінка 3 - середній    

оцінка 4 - високий

оцінка 5 - дуже високий

Випробовувані, такі, що отримали оцінку "1", характеризуються украй низьким рівнем прояву схильностей до комунікативно-організаторської діяльності.

У випробовуваних, таких, що отримали оцінку "2", розвиток комунікативних і організаторських схильностей знаходиться на рівні нижче за середнє. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не обстоюють свою думку, важко переживають образи. Прояв ініціативи в громадській діяльності украй занижений, в багатьох справах вони вважають за краще уникати ухвалення самостійних рішень.

Для випробовуваних, таких, що отримали оцінку "3", характерний середній рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Мають в цілому середні показники, вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомих, обстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. Ця група випробовуваних потребує подальшої серйозної і планомірної виховної роботи з ними по формуванню і розвитку їх комунікативних і організаторських здібностей.

Випробовувані, такі, що отримали оцінку "4", віднесені до групи з високим рівнем прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони не губляться в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні прийняти самостійне рішення у важкій ситуації. Усе це вони роблять не з примусу, а згідно з внутрішніми спрямуваннями.

І, нарешті, та група випробовуваних, яка отримала оцінку "5", має дуже високий рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності і активно прагнуть до неї. Для них характерні швидка орієнтація у важких ситуаціях, невимушеність поведінки в новому колективі. Випробовувані цієї групи ініціативні, вважають за краще у важливій справі або складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення, обстоювати свою думку і домагаються, щоб воно було прийняте товаришами. Вони можуть внести пожвавлення в незнайому компанію, люблять організовувати різні ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх притягає. Вони самі шукають такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікативній і організаторській діяльності.

2.5.Методика діагностики міжособистісних відносин  (за Т. Лірі) .

Мета. Методика призначена для вивчення стилю і структури міжособистісних відносин та їх особливостей, а також дослідження уявлень випробуваного про себе, своє «ідеальне Я», ставлення до самого себе. Методика дозволяє виявити зони конфліктів випробуваного.

Опис методики. На підставі досліджень міжособистісних відносин Т Лірі виділив 8 загальних і 16 більш конкретизованих варіантів міжособистісної взаємодії, які представив у вигляді кругової психограмми (рис. 80). Полярні на цій схемі варіанти є протилежними один одному.

Опитувальник складено відповідно цим виділеним типам міжособистісної поведінки і являє собою набір з 128 простих лаконічних характеристик-епітетів, які групуються за 16 питань у 8 октантах, що відображають різні психологічні профілі. Методика може бути представлена ​​випробуваному списком або на окремих картках. Оцінюючи себе по пунктах опитувальника, випробовуваний повинен відзначати + ті характеристики, які вважає притаманними собі.

Інструкція. «Перед вами набір характеристик. Прочитайте кожну і відзначте знаком + ті, які відповідають вашому уявленню про себе. Будьте уважні, намагайтеся відповідати як можна більш точно і правдиво ».

(див. додаток А)

ОБРОБКА ДАНИХ..  Після того як випробуваний оцінить себе, підраховуються бали по кожному з 8 октантів психограми методики. Кожен плюс оцінюється в 1 ., таким чином, максимальна оцінка рівня - 16 балів. (див. Додаток А) .

Кожному з 8 октантів відповідає наступний тип міжособистісних відносин.

1.Авторитарний

0-8 балів. Впевнений у собі, завзятий, наполегливий, може бути хорошим наставником і організатором. Має властивості керівника.

9-12. Домінантний, енергійний, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги, може бути нетерпимий до критики, йому властива переоцінка власних можливостей.

13-16. Владний, диктаторський, деспотичний характер, всіх повчає, дидактичний стиль висловлювань, не схильний приймати поради інших, прагне до лідерства, командуванню іншими, сильна особистість з рисами деспотизму.

2. Незалежний - домінуючий

0-8 балів. Впевнений, незалежний, орієнтований на себе, схильний до суперництва тип.

9-12. Самовдоволений, нарцистичний, з вираженим почуттям власної гідності, переваги над оточуючими, з тенденцією мати особливу думку, відмінну від думки більшості, і займати відокремлену позицію у групі.

13-16. Прагне бути над усіма, самозакоханий, розважливий. До навколишніх відноситься відчужено. Зарозумілий, хвалькуватий.

3. Агресивний

0-8 балів. Упертий, завзятий, наполегливий у досягненні мети, енергійний, безпосередній.

9-12. Вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, насмішкуватий, іронічний, дратівливий.

13-16. Надмірне завзятість, недружелюбність, жорсткість, ворожість по відношенню до оточуючих, нестриманість, запальність, агресивність, що доходить до асоціальної поведінки.

4. Недовірливий - скептичний

0-8 балів. Реалістичний в судженнях і вчинках, критичний по відношенню до оточуючих, скептик, неконформностью.

9-12. Виражена схильність до критицизму. Розчарований у людях, замкнутий, скритний, образливий. Недовірливий до оточуючих, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через підозрілості і боязні поганого ставлення. Свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

13-16. Відчужений по відношенню до ворожого і злісного світу, дуже підозрілий, вкрай уразливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно скаржиться на всіх (шизоїдний тип характеру).

5. Покірно-сором'язливий

0-8 балів. Скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підпорядковуватися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

9-12. Сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

13-16. Покірний, схильний до самознищення, слабовільний, схильний поступатися всім і в усьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь більш сильному.

6. Залежний

0-8 балів. Конформний, м'який, очікує допомоги і порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючими, ввічливий, потребує визнання.

9-12. Слухняний, боязкий, безпорадний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.

13-16. Дуже невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться з приводу, тому залежимо від інших, чужої думки, сверхконформний.

7. Співпрацює

0-8 балів. Схильний до співпраці, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слід умовностям, правилам і принципам хорошого тону у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати , відчувати себе в центрі уваги, заслужити увагу і любов, товариська, виявляє тепло й дружелюбність у відносинах.

9-16. Доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, бути хорошим для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).

8. Альтруїстичний

0-8 балів. Відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, ніжності, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний.

9-16. Гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня маска, що приховує особистість протилежного типу).

 Отримані кількісні показники по кожному з октантів від 0 до 16 переносяться на психограмму. На відповідній номером октанта-координаті, на рівні, відповідному отриманим балам, проводяться дуги. Відокремлена дугою внутрішня частина октанта заштриховується. Після того як відзначені всі отримані при обстеженні результати і заштрихована внутрішня, центральна, частина кола психограми до рівня, окресленого дугами, виходить якась подоба віяла. Найбільш заштриховані октанти відповідають переважному стилю міжособистісних відносин даного індивіда. Характеристики, що не виходять за межі 8 балів, властиві гармонійним особистостям. Показники, що перевищують 8 балів, свідчать про акцентуації властивостей, що виявляються даними Октант.

Бали, що досягають рівня 14-16, свідчать про труднощі соціальної адаптації. Низькі показники за всіма Октант (0-3 бали) можуть бути результатом скритності і невідвертості випробуваного.

Перші чотири типи міжособистісних відносин - 1, 2, 3 і 4 - характеризуються перевагою неконформних тенденцій і схильністю до дез'юктивним (конфліктним) проявам (3,4), більшою незалежністю думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденцією до лідерства і домінування (1 , 2).

Інші чотири октанта - 5,6,7,8 - представляють протилежну картину: переважання конформних установок, конгруентність у контактах з оточуючими (7,8), невпевненість у собі, податливість думці оточуючих, схильність до компромісів (5, 6).

Максимальна оцінка рівня - 16 балів, але вона розділена на чотири ступені вираженості відносини:

У результаті проводиться підрахунок балів по кожній октанті за допомогою спеціального "ключа" за опитувальником. Отримані бали переносяться на дискограму, при цьому відстань від центру кола відповідає числу балів по даній октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються і утворюють особистісний профіль.

За спеціальними формулами визначаються показники за основними чинниками : домінування і дружелюбність.

Домінування = (I - V) + 0,7 х (VIII + II - VI) Дружелюбність = (VII - III) + 0,7 х (VIII - II - IV + VI)

 У цілому інтерпретація даних повинна орієнтувати на переважання одних показників над іншими і меншою мірою - на абсолютні величини.

2.6.  Стратегія поведінки в конфліктній ситуації (за К. Томасом)

Тест розкриває поведінку людей у конфліктних ситуаці­ях. На думку Томаса, вивчаючи конфліктне спілкування, потрібно сконцент­рувати увагу на таких аспектах: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них конструктивні, а які деструктивні, яким чи­ном можна стимулювати конструктивну поведінку тощо. Для опису стилів поведінки в конфлікті Томас застосовує двопараметричну модель, що зорієн­тована на:

задоволення власних інтересів; задоволення інтересів опонентів.

Орієнтуючись на ці параметри, Томас описує такі стилі поведінки особистості в конфлікті:

- суперництво (конкуренція) як намагання задовольнити власні інтере­си за рахунок інших;

- пристосування як жертвування власними інтересами на користь іншого;

- компроміс як прагнення частково задовольнити як свої домагання, так і прагнення опонента;

- уникнення як відмова від власних інтересів і від захисту інтересів ін­шої людини;

- співпраця, яка є пошуком альтернативи, прагненням максимально врахувати як власні інтереси, так і інтереси партнера.

1. Уникнення — відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденцій прагнення досягти власних цілей; психологічні ознаки цього стилю поведінки: -прагнення не брати на себе відповідальність за прийняття рішення, заперечувати конфлікт, вважати його безпечним; -прагнення вийти із ситуації не поступаючись, але й не відстоюючи своїх позицій; -бажання утриматися від суперечок, дискусій.

2. Суперництво — прагнення задовольнити свої інтереси, не беручи до уваги інтереси іншої людини, бажання відстояти своє шляхом відвертої боротьби за свої інтереси, зайняття жорсткої антагоністичної позиції, застосування влади, тиску, використання залежності партнера.

3. Пристосування — жертовність щодо власних інтересів; цей стиль поведінки характеризується прагненням зберегти або налагодити приємні стосунки, забезпечити інтереси партнера згладжуванням суперечності; готовність до дії на шкоду власним інтересам.

4. Компроміс — бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; це пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє; інтереси обох сторін повністю не розкриваються.

5. Співробітництво — пошук альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення; спільний і відвертий аналіз розбіжностей у процесі опрацювання рішення.

Метою даної методики є визначення стилю поведінки у конфлікті та особистісної схильності до конфліктної поведінки.

Практичною метою опитувальника є виявлення форм поведінки, які є характерними для індивідуума та визначення рівня їх продуктивності з метою конструктивного вирішення конфлікту та ефективного керування конфліктною ситуацією.

Оптимальною стратегією поведінки суб'єкта діяльності вважається така, в якій застосовуються усі п'ять стилів

Опитувальник Томаса, описує кожен з п'яти перерахованих стилів. У різних сполученнях вони згруповані у 30 пар, у кожній з яких респондент має вибрати те судження, що найбільш типове для характеристики його поведінки.

Мал. Сітка Томаса (за інтерпретацією Н. Коломенського)

Інструкція для обстежуваних: уявіть типову ситуацію професійного спіл­кування і виберіть з поданого переліку найбільш властивий вам спосіб реагуван­ня. У бланку відповідей (ключ до тесту) позначте обраний варіант. Послідовно опрацюйте всі твердження тесту, не пропускаючи жодного. Над відповідями довго не замислюйтесь, оскільки правильних і неправильних відповідей тут немає.

Процедура обробки. Користуючись ключем, підрахуйте кількість від­повідей, які збіглися по кожному розділу п, (суперництво, співпраця, ком­проміс, уникнення, пристосування).

Стиль поведінки визначається взаємовпливом цих п'яти аспектів типової поведінки особистості в конфлікті.

Одержані значення показників П, переносяться на сітку Томаса і розміщуються біля відповідних точок двопараметричної моделі регулювання конфліктів. Таким чином отримано поле тенденцій поведінки особи у конфліктних ситуаціях.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

В другому розділі нашої наукової роботи висвітлений опис обраних методик для емпіріичного дослідження міжособистісних відносин підлітків з різним рівнем самооцінки.

1. Експрес діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В., МануйловимГ.М застосовується для швидкої оцінки своїх можливостей . На основі існуючої самооцінки людина щоденно робить вибір як себе вести , самооцінка забезпечує відносну стабільність особистості і може бути поштовхом до розвитку особистості . Вірна самооцінка підтримує гідність людини і дає їй моральне задоволення . Адекватне або неадекватне ставлення до себе веде або до гармонійності духу , що забезпечує розумну впевненість в собі, або до постійного внутрішнього та / або міжособистісного конфлікту .Дана методика досить зручна у використанні, вона легко сприймається, проста у обробці та отриманні результатів.

2. Самооцінка в психології це уявлення людини про важливість своєї особистої діяльності в суспільстві і оцінки себе і власних якостей і почуттів , достоїнств і недоліків , вираження їх відкрито чи закрито.  Тому ще для  одного (контрольного) дослідження було обрано методику на вивчення загальної самооцінки особистості запропонованою Г.М. Казанцевою. Як на мене, то ця методика теж досить об’єктивно оцінює ставлення особистості до себе, своїх можливостей та особливостей своєї індивідуальності. Бо ж саме такі показники необхідні для виявлення впливу певного рівня самооцінки на міжособистісні відносини підлітків.

3. Наступна методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей  за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним  є досить конструктивною. Показники результатів дають змогу дати цілісну оцінку швидкості орієнтації в складних ситуаціях ; винахідливості , ініціативності , наполегливості, вимогливості ; схильність до організаторської діяльності; самостійності , самокритичності ; витримці; ставленню до громадської роботи.

 4. Методика діагностики міжособистісних відносин за Т. Лірі  призначена для вивчення стилю і структури міжособистісних відносин та їх особливостей, а також дослідження уявлень випробуваного про себе, своє «ідеальне Я», ставлення до самого себе. Методика дозволяє виявити зони конфліктів випробуваного.

При дослідженні міжособистісних відносин, соціальних аттитюдов найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття.

5. Тест К. Томаса“Стратегія поведінки в конфліктній ситуації” розкриває поведінку людей у конфліктних ситуаці­ях. На думку Томаса, вивчаючи конфліктне спілкування, потрібно сконцент­рувати увагу на таких аспектах: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них конструктивні, а які деструктивні, яким чи­ном можна стимулювати конструктивну поведінку тощо. Тому це є досить важливим у міжособистісних стосунках : ставлення до конфліктної ситуації, підходи до її вирішення, стратегії уникнення чи подолання факторів, що призводять до конфлікту.

Дані методики є досить конструктивні, доступні та легкі в своєму використанні. Вони в повній мірі дозволяють оцінити та проаналізуванити феномен міжособистісного спілкування підлітків при різному рівні самооцінки.

Отже, арсенал обраного емпіричного матеріалу досить різноманітний і актуальний в нашому дослідженні. Кожна методика індивідуальна в своєму значенні, однак,  вони ніби доповнюють одна одну і, тому, як на мене, загальний результат буде достатньо об’єктивним і значущим , дозволить зробити правильні висновки щодо впливу самооцінки підлітка на його міжособистісні стосунки.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ  ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ САМООЦІНКИ

В даному розділі описується проведення власне емпіричного дослідження за даною темою, тобто збираються дані, проводиться первинна обробка , інтерпритується та надається якісний аналіз отриманим даним. Тому за отриманними результатами повинна підтвердитися або спростуватися висунута гіпотеза.

3.1. Характеристика вибірки та етапів дослідження

Основні етапи дослідницької роботи:

1.               Організаційний етап включає пошук та теоретичне опрацювання літератури за даною темою, постановка мети дослідження. Також передбачає підготування приміщення та досліджуваних : безпосередньо бесіда з ними, коротке ознайомлення з діагностичною процедурою, яка буде прводитися.

Підготовлюється емпіричний матеріал щодо проведення дослідження за даною темою. Обралися такі методики : експрес-діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В., Мануйловим Г.М. ; вивчення загальної самооцінки за Г.М. Казанцевою ; методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним ; методика діагностики міжособистісних відносин за Т. Лірі. ; тест описання поведінки за К. Томасом..

Дані методики обиралися за принципом легкості та доступності для досліджуваних та експериментатора. Стимульний матеріал є досить конструктивний та зрозумілий для учнів. Вони в повній мірі дозволяють оцінити та проаналізуванити феномен міжособистісного спілкування підлітків при різному рівні самооцінки.

 Кожна методика індивідуальна в своєму значенні, однак,  вони ніби доповнюють одна одну і, тому, як на мене, загальний результат буде достатньо об’єктивним і значущим , дозволить зробити правильні висновки щодо впливу самооцінки підлітка на його міжособистісні стосунки.

2.               Етап збору даних являє собою власне експериментальне дослідження.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези вибірку у цьому дослідженні склали учні восьмих класів Магдалинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Дніпропетровської обл. Під час проведення дослідження параметр статі не враховувався, у зв'язку з цим брали участь як хлопчики, так і дівчата, всього 43 учні: 19 учнів з 8-А класу  і 24 учнів із 8-Б класу.

Так як деякі методики є досить об’ємними, проведення  даного дослідження було заплановано і виконано напротязі двох днів, за для уникнення недостовірності отриманих результатів через втомлюваність досліджуваних.

За вимогами етичного кодексу психолога досліджування проводилось анонімно, при обробці результатів досліджувані зашифровані під порядковими номерами.

3.               Якісна та кількісна обробка отриманих результатів. На даному етапі проводиться кількісний аналіз отриманих даних : підрахування балів, переведення у відсотки. А також дається якісний аналіз за отриманими даними.

Таким чином, проведення емпіричного дослідження передбачає планування ряду підготовчих етапів та планомірну їх реалізацію, забезпечення отримання ряду даних, які потребують ретельної обробки, аналізу та інтерпретації.

3.2.  Аналіз результатів дослідження рівнів самооцінки у підлітковому віці

За зведеною таблицею отриманих результатів за методикою Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В (див. додаток Б) були виявлені такі кількісні показники : з високим рівнем самооцінки 14% учнів, з середнім – 63 % , а з низьким – 23%  учнів. 

Високий рівень самооцінки вказує на те, що людина правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях, це люди більш самовпевнені, а ніж впевнені в собі, є самодостатніми та інколи амбітними, що може заважати у стосунках з іншими людьми.

Середній рівень самооцінки говорить про те, що людина рідко страждає від “комплексу неповноцінності” і лише час від часу намагається підлаштуватися під думку інших, вона є достатньо впевненою в собі, комунікабельною, активною.

Низький рівень самооцінки характеризується тим, що людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди рахуватися з думками інших і часто страждає від “комплексу неповноцінності”, такі люди досить конформні, часто безініціативні.

Результати за методикою Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості за Фетискіним М.П., Козловим В.В зобразимо на рис.3.2.1.

Рис.3.2.1. вираження рівнів самооцінки

За таблицею зведених результатів методики Вивчення загальної самооцінки за Г.Н. Казанцевою  (див додаток Б) отримані такі кількісні показники : з високим рівнем самооцінки 16,2% учнів, з середнім – 69,7% , а з низьким – 14,1%  учнів. 

При завищеній самооцінці у людини виникає не­правильна уява про себе, ідеалізований образ сво­єї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу або неус­піх вона розцінює як наслідок чиїхось помилок або обставин, які склались несприятливо. Спра­ведливу критику на свою адресу сприймає як при­чепливість. Така людина конфліктна, схильна до завищення образу конфліктної ситуації, в кон­флікті поводить себе активно, роблячи ставку на перемогу

Середній рівень – суб’єкт соціальної взаємодії правильно (реально) зіставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ста­виться до себе, ставить перед собою реальні зав­дання, вміє прогнозувати адекватне відношення оточуючих до результатів своєї діяльності. Пове­дінка такого суб'єкта неконфліктна, в конфлікті він поводить себе конструктивно. Внутрішніх конфліктів майже не зазнає.

При заниженій самооцінці у людини існує ком­плекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються над­мірною вимогливістю до себе і ще більшою вимог­ливістю до інших. Вони нудні, у себе та інших ба­чать тільки недоліки.Такі люди конфліктні. Причини конфліктів час­то виникають через їх нетерплячість до інших лю­дей

Результати за методикою вивчення загальної самооцінки за Г.Н. Казанцевою занесено до рис.3.2.2.

Рис. 3.2.2. Рівні самооцінки учнів

Зведені результати за методиками «Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості» (за Фетискіним М.П., Козловим В.В) та «Вивчення загальної самооцінки» (за Г.Н. Казанцевою) зображені на рис.3.2.3.

Рис. 3.2.3. загальні результати за методиками визначення рівня самооцінки.

Загальні результати за обома методиками на виявлення рівня самооцінки показали, що 65% дітей мають середній рівень самооцінки. Це свідчить про, те що більшість знаходяться в зоні оптимального і адекватного самосприйняття і сприйняття себе з боку інших. Як правило такі діти впевнені в собі, в своїх можливостях, мають успіхи в деяких сферах діяльності, мають чимале коло спілкування. За адекватної самооцінки суб'єкт соціальної взаємодії правильно (реально) зіставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ста­виться до себе, ставить перед собою реальні зав­дання, вміє прогнозувати адекватне відношення оточуючих до результатів своєї діяльності. Пове­дінка такого суб'єкта неконфліктна, в конфлікті він поводить себе конструктивно.

19% учнів мають низьку самооцінку. При заниженій самооцінці у людини існує ком­плекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються над­мірною вимогливістю до себе і ще більшою вимог­ливістю до інших. Вони нудні, у себе та інших ба­чать тільки недоліки. Як правило такі люди конфліктні. Причини конфліктів час­то виникають через їх нетерплячість до інших лю­дей.

А високий рівень самооцінки в досліджуваній вибірці притаманний меншій її частині, лише 16 %. При завищеній самооцінці у людини виникає не­правильна уява про себе, ідеалізований образ сво­єї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу або неус­піх вона розцінює як наслідок чиїхось помилок або обставин, які склались несприятливо. Спра­ведливу критику на свою адресу сприймає як при­чепливість. Така людина конфліктна, схильна до завишення образу конфліктної ситуації, в кон­флікті поводить себе активно, роблячи ставку на перемогу. Професор психології з Університету штату Джорджія Майкл Керніс у своєму дослідженні виявив цікаву закономірність : поведінка людей з нестійкою та поверхнево високою самооцінкою практично нічим не відрізняється від поведінки людей з низькою самооцінкою. Також він зазначає, що люди з високою самооцінкою часом стають просто нестерпними , якщо хтось ставить під загрозу їх «Его» . Дослідник стверджує , що вони компенсують свою недовірливість нав'язливою тенденцією з будь-якого приводу відстоювати і завзято захищати «свою честь ». Як правило , вони перебільшують ступінь потенційної загрози , тому їм доводиться прикладати багато зусиль , щоб зберегти почуття власної гідності. [47]

3.3. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики комунікативних і організаторських здібностей у підлітків( за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним )

За обробкою результатів даної методики були отримані такі кількісні показники : низький рівень комунікативних і організаторських схильностей мають 24,5% від всієї вибірки - характеризуються украй низьким рівнем прояву схильностей до комунікативно-організаторської діяльності; нижчий середнього – 21% - такі люди не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не обстоюють свою думку, важко переживають образи; середній – 32,5% - такі люди прагнуть до контактів з іншими, не обмежують коло своїх знайомих, обстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю; високий – 18,5% - притаманна тим, які не губляться в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні; дуже високий – 3,5% - притаманний тим людям, які відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності і активно прагнуть до неї. Для них характерні швидка орієнтація у важких ситуаціях, невимушеність поведінки в новому колективі. Випробовувані цієї групи ініціативні, вважають за краще у важливій справі або складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення .

                  Результати за методикою діагностики комунікативних і організаторських здібностей у підлітків ( за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним ) зведені у рис. 3.3.1.

Рис. 3.3.1. загальні показники за показниками комунікативних і організаторських схильностей

Дані свідчать, що 32,5% досліджуваних мають середній рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Це вказує на те, що вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомих, відстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. Ця група випробовуваних потребує подальшої серйозної і планомірної виховної роботи по формуванню і розвитку їх комунікативних і організаторських здібностей.

24,5% учнів проявляють низький рівень комунікативних і організаторських здібностей, що вказує на їх досить обмежене коло спілкування, дещо замкнутість, скованість, сором’язливість і невпевненість  у собі.

У 21% учнів розвиток комунікативних і організаторських схильностей знаходиться на рівні нижче за середнього. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. Прояв ініціативи в громадській діяльності украй занижений, в багатьох справах вони вважають за краще уникати ухвалення самостійних рішень.

Діти з високим рівнем – це 18,5%, які характеризуються сконцентрованістю, активністю, вони швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні прийняти самостійне рішення у важкій ситуації. Усе це вони роблять не з примусу, а згідно з внутрішніми спрямуваннями.

Також 3,5% дітей мають дуже високий рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони відчувають потребу в даній сфері діяльності і активно прагнуть до неї. Для них характерні швидка орієнтація у важких ситуаціях, невимушеність поведінки в новому колективі. Випробовувані цієї групи ініціативні, вважають за краще у важливій справі або складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення, обстоювати свою думку і домагаються, щоб воно було прийняте товаришами. Вони можуть внести пожвавлення в незнайому компанію, люблять організовувати різні ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх притягає. Вони самі шукають такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікативній і організаторській діяльності.

3.4. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики міжособистісних стосунків підлітків за методикою Т. Лірі

Отримані результати даної методики (див. додаток Б) показують домінування таких типів міжособистісних стосунків у досліджуваних підлітків як співпраця (23,3 %) – така особистість доброзичлива і люб'язна з усіма, орієнтована на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, бути хорошим для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільна;  шкала альтруїзм (21 %) характеризується гіпервідповідальністю, така людина завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня маска, що приховує особистість протилежного типу) .

Далі порівну розділились між собою такі типи як незалежний та недовірливий (по 11,6 %). Незалежний – це впевнений, незалежний, орієнтований на себе, схильний до суперництва тип людей. А недовірливий – це розчарований у людях, замкнутий, скритний, образливий тип міжособистісних стосунків. Недовірливий до оточуючих, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через підозрілість і боязнь поганого ставлення. Свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

 Такі типи як авторитарний, агресивний та покірний теж розділилися між собою і складають по 9,3 %.Авторитарний тип характеризується впевненістю у собі, завзятістю, наполегливістю, така особистість може бути хорошим наставником і організатором. Має властивості керівника.

Агресивний - це вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших. Покірно-сором'язливий - лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

Найменшу кількість набрав залежний тип – 4,6 % , що характеризується конформнісю, м'якістю, очікуванням допомоги і порад, довірливістю, схильністю до захоплення оточуючими, ввічливістю, потребою у визнанні.

Результати діагностики міжособистісних стосунків підлітків за методикою Т. Лірі зведені у рис.3.4.1.

Рис.3.4.1. Показники міжособистісних відносин

За перевагою типів міжособистісного спілкування  «співпраця» (23,3 %)  і «альтруїзм» (21 %) можна охарактеризувати досліджуваних як тих, які схильні до співпраці, кооперації, вони гнучкі і компромісні при вирішенні проблем, в конфліктних ситуаціях прагнуть бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформні. Також доброзичливі і люб'язні з усіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, бути хорошими для всіх без урахування ситуації, прагну до цілей мікрогрупи.  Відповідальністю по відношенню до людей, делікатністю, м'якістю, добротою, емоційним ставленням до людей, симпатії, турботі, ніжності, вмінні підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливості і чуйності.

3.5. Кількісний і якісний аналіз результатів діагностики стратегій поведінки в конфліктній ситуації підлітків (за К. Томасом)

Результати за даною методикою (див. додатку Б ) показують, що співпраця є домінуючим типом у 23,5% досліджуваних; суперництво – у  16,2% досліджуваних; компроміс – у 27,9% досліджуваних; уникнення - у  13,9% чоловік; пристосування переважає у 18,6% досліджуваних.

Результати діагностики стратегій поведінки в конфліктній ситуації підлітків (за К. Томасом) показані на рис.3.5.1.

Рис.3.5.1. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації

Отримані дані показують, що у досліджуваної вибірки переважає така стратегія поведінки у конфліктній ситуації як «компроміс» 27,9% та «співпраця» 23,5% учнів. Слідуючи стилю «співпраця» , людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної та тривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторін конфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованих інтересів іншої сторони.

Використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме. Такі дії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягається на більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.

Уникнення притаманне 13,9 %  учням, що говорить про відсутність прагнення у них до кооперації і відсутність тенденцій прагнення досягти власних цілей, прагнення не брати на себе відповідальність за прийняття рішення, заперечувати конфлікт, вважати його безпечним,бажання утриматися від суперечок, дискусій.

Суперництво притаманне 16,2% унів, воно характеризується прагненням задовольнити свої інтереси, не беручи до уваги інтереси іншої людини, бажанням відстояти своє шляхом відвертої боротьби за свої інтереси, зайняттям жорсткої антагоністичної позиції, застосуванням влади, тиску, використанням залежності партнера.

У 18,6% вибірки переважає така стратегія як пристосування,що означає  жертовність щодо власних інтересів; цей стиль поведінки характеризується прагненням зберегти або налагодити приємні стосунки, забезпечити інтереси партнера згладжуванням суперечності; готовність до дії на шкоду власним інтересам.

3.6. Порівняльний аналіз результатів дослідження психологічних особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці з різним рівнем самооцінки

За результатами зведеної таблиці показників результатів проведених методик за даним дослідженням (див. додаток Б), можна говорити про те, що у 65% учнів з середнім рівнем самооцінки переважає середній рівень комунікативних та організаторських здібностей, який вказує на те, що такі люди прагнуть до контактів з іншими, не обмежують коло своїх знайомих, відстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. Ця група випробовуваних потребує подальшої серйозної і планомірної виховної роботи по формуванню і розвитку їх комунікативних і організаторських здібностей.

12,5 % вибірки притаманний такий тип взаємодії у стосунках як співпраця, що характеризується доброзичливими і люб'язними стосунками з усіма, такі люди орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, бути хорошими для всіх без урахування ситуації, прагнуть до цілей мікрогрупи, мають розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільні.

У 13% учнів переважає тип стосунків «компроміс», тобто бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє; інтереси обох сторін повністю не розкриваються.

Низький рівень самооцінки характерний для 19% учнів. В комунікативних та організаторських здібностей переважає рівень нижче середнього – це належить 11 % вибірки, що характеризується прагненням до спілкування, такі люди почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. Також домінуючим типом у міжособистісних стосунках є альтруїзм,який належить 9 % учнів, що вказує на відповідальність по відношенню до людей, делікатність, м'якість, доброту, така особистість емоційне ставлення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, ніжності, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, є безкорисливою і чуйною. В конфліктній ситуації обирають таку стратегію як компроміс 9 % учнів, що говорить про бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє. 

У досліджуваних з високим рівнем самооцінки, тобто у 16%, комунікативні та організаторські здібності знаходяться на високому рівні – це є 6 % вибірки, вони характеризуються сконцентрованістю, активністю, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні прийняти самостійне рішення у важкій ситуації. Усе це вони роблять не з примусу, а згідно з внутрішніми спрямуваннями. Також з перевагою у 4,6% домінує незалежний тип взаємодії у міжособистісних стосунках, що характеризується впевненістю, незалежністю, орієнтованістю на себе, схильністю до суперництва . У конфліктній ситуації надають перевагу співпраці, тобто пошуку альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення; спільному і відвертому аналізу розбіжностей у процесі опрацювання рішення.

Отже, самооцінка має чимале значення у формуванні нормальних міжособистісних відносин. Підлітки з адекватної самооцінкою більш впевнено та рішуче поводять себе  у системі взаємовідносин з однолітками. При надмірно завищеній чи заниженій самооцінці підліток менш контактний, тобто, він або не бачить особливої потреби у спілкуванні, вважає себе самодостатнім, або через недооцінення себе чи якихось комплексів не може встановлювати певні стосунки з оточуючим.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

Міжособистісні стосунки являють собою суб'єктивні зв'язки і ставлення, які існують між людьми в соціальних групах. Це певна система міжособистісних настанов, ціннісних орієнтацій, очікувань, які визначають зміст спільної життєдіяльності людей.

1. Існує велика кількість методик визначення міжособистісних відносин, кожна з них створена дослідником для вирішення специфічних задач, в яких вони задіяні. Для своєї дослідницької роботи я використала такі методики : Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості (за Фетискіним М.П., Козловим В.В., МануйловимГ.М);  Вивчення загальної самооцінки (Методика Г.Н. Казанцевой) ; Методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей ( за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним ) ; Методика діагностики міжособистісних відносин( за Т. Лірі ) ;Тест К. Томаса “Стратегії поведінки в конфліктній ситуації” .

2. За даними цих методик було встановлено ,що більшість дітей мають середній рівень самооцінки. Це свідчить про, те що більшість знаходяться в зоні оптимального і адекватного самосприйняття і сприйняття себе з боку інших. Як правило такі діти впевнені в собі, в своїх можливостях, мають успіхи в деяких сферах діяльності, мають чимале коло спілкування. За адекватної самооцінки суб'єкт соціальної взаємодії правильно (реально) зіставляє свої можливості і здібності, достатньо критично ста­виться до себе, ставить перед собою реальні зав­дання, вміє прогнозувати адекватне відношення оточуючих до результатів своєї діяльності. Пове­дінка такого суб'єкта неконфліктна, в конфлікті він поводить себе конструктивно. Деякі учні мають низьку самооцінку. При заниженій самооцінці у людини існує ком­плекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються над­мірною вимогливістю до себе і ще більшою вимог­ливістю до інших.

3. За даними результатів методики КОЗ більшість досліджуваних мають середній рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Це вказує на те, що вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомих,

відстоюють свою думку, планують свою роботу. Також досить велика кількість  учнів проявляють низький рівень комунікативних і організаторськи здібностей, що вказує на їх досить обмежене коло спілкування, дещо замкнутість, скованість, сором’язливість і невпевненість  у собі.У деяких учнів розвиток комунікативних і організаторських схильностей знаходиться на рівні нижче за середнього. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються перед аудиторією.

4. За методикою виявлення типів міжособистісного спілкування була визначена перевага таких типів як  «співпраця» і «альтруїзм» ,що охарактеризує досліджуваних як тих, які схильні до співпраці, кооперації, вони гнучкі і компромісні при вирішенні проблем, в конфліктних ситуаціях прагнуть бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформні. Також доброзичливі і люб'язні з усіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, бути хорошими для всіх без урахування ситуації, прагну до цілей мікрогрупи. 

 5. У конфліктній ситуації досліджувані більш дотримуються такого типу стратегії поведінки як «компроміс» та «співпраця». Слідуючи стилю «співпраця» , людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьому намагається саме співпрацювати з іншою людиною. Використовуючи стиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щоб задовольнити їх в іншому.

6. Виходячи з цього, можна говорити про вагоме значення рівнів самооцінки на встановлення та поводження себе у міжособистісних стосунках. Підлітки з адекватною самооцінкою більш впевнено поводять себе  у системі взаємовідносин з однолітками. При надмірно завищеній чи заниженій самооцінці підліток менш контактний, тобто, він або не бачить особливої потреби у спілкуванні, вважає себе самодостатнім, або через недооцінення себе чи якихось комплексів не може встановлювати певні стосунки з оточуючими.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

За проведенням теоретичного аналізу особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці залежно від рівня самооцінки особистості, описом психодіагностичних методик по дослідженню міжособистісного спілкування у підлітків та власне емпіричним дослідженням міжособистісних стосунків підлітків з різним рівнем самооцінки можна зробити наступні висновки.

1. Переоцінюючи, осмислюючи, приміряючи засвоєні цінності, моделі поведінки, особливості взаємин, які були набуті в дитинстві, підліток формує свою систему цінностей та взаємин, які згодом стануть основою його особистісного розвитку . Провідною діяльністю цього вікового періоду є міжособистісні відносини - система установок , орієнтацій та очікувань членів групи відносно один одного, зумовлених змістом і організацією спільної діяльності і цінностями , на яких ґрунтується спілкування людей.

У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Виконуючи одну і ту ж загальну соціалізуючу мету, ці дві системи взаємин нерідко входять у протиріччя одна з одною за змістом і регулюючим їх нормам.  Для підлітків велику значимість набувають стосунки з однолітками, тому що в них явно простежується прагнення до самостійності, самовираження, рівноправних відносин. Ці прагнення, свої актуальні інтереси і потреби, дитина може задовольнити повною мірою тільки в спілкуванні з однолітками, в процесі міжособистісних відносин з ними. А у відносинах з дорослими підлітки прагнуть до самоствердженням шляхом поваги до власної особи, розуміння і рівноправних взаємостосунків.

Самооцінка - це стрижнева характеристика особистості, її ядро. Як механізм саморегуляції, самооцінка задіяна у всіх сферах життєдіяльності людини - у діяльності, в поведінці, в пізнанні, в спілкуванні. Тому вона досить часто визначає становище підлітка в групі, в соціумі.

2. Для даного емпіричного дослідження міжособистісних стосунків підлітків з різним рівнем самооцінки був здійснений аналіз та обґрунтування таких методик як експрес-діагностика рівня самооцінки особистості (за Фетискіним М.П., Козловим В.В., Мануйловим Г.М.); вивчення загальної самооцінки (за Г.М. Казанцевою) ; методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей (за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним); методика діагностики міжособистісних відносин (за Т. Лірі.); тест описання поведінки (за К. Томасом)..

3. На початку дослідницької роботи нами була запропонована гіпотеза : «Міжособистісні стосунки у підлітковому віці залежать від рівня самооцінки особистості». Тому для її спростування чи підтвердження були проведені ряд вище описаних методик.  За їхніми результатами було виявлено, що у 65% учнів з середнім рівнем самооцінки переважає середній рівень комунікативних та організаторських здібностей, який вказує на те, що такі люди прагнуть до контактів з іншими, не обмежують коло своїх знайомих, відстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю.

Також у даній вибірці переважає такий тип взаємодії у стосунках як співпраця, що належить 12,5% учнів, такі люди доброзичливі і люб'язні з усіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, прагнуть до досягнення цілей мікрогрупи, мають розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільні.

Компроміс притаманний 13% учнів, це вказує на бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє; інтереси обох сторін повністю не розкриваються.

Низький рівень самооцінки характерний для 19% учнів. В комунікативних та організаторських здібностей переважає рівень нижче середнього, що знаходиться у межах 11 % вибірки, такі люди почувають себе скуто в новій компанії, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією. У міжособистісних стосунках домінуючим типом є альтруїзм, який притаманний 9 % учнів і це вказує на їхню відповідальність по відношенню до людей, делікатність, м'якість, доброту, безкорисливість і чуйність. В конфліктній ситуації ці учні обирають таку стратегію як компроміс, характерний лише 9% досліджуваним, що говорить про бажання запобігти конфлікту взаємними поступками; пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє. 

У досліджуваних з високим рівнем самооцінки, а це є 16% учнів, комунікативні та організаторські здібності знаходяться на високому рівні у 6 % досліджуваних, вони характеризуються сконцентрованістю, активністю, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих. Сюди ж відноситься перевага у 4,6% учнів з незалежним типом взаємодії у міжособистісних стосунках, що характеризується впевненістю, незалежністю, орієнтованістю на себе, схильністю до суперництва . У конфліктній ситуації надають перевагу співпраці, тобто пошуку альтернативи, яка повністю задовольняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення, пошуку альтернативи.

Отже, виходячи з проаналізованих даних нашого емпіричного дослідження, можна стверджувати про те, що гіпотезу підтверджено, самооцінка має чимале значення у формуванні нормальних міжособистісних відносин. Підлітки з адекватною самооцінкою більш впевнено поводять себе  у системі взаємовідносин з однолітками. При надмірно завищеній чи заниженій самооцінці підліток менш контактний, тобто, він або не бачить особливої потреби у спілкуванні, вважає себе самодостатнім, або через недооцінення себе чи якихось комплексів не може встановлювати певні стосунки з оточуючими. За словами багатьох авторів (К. Роджерс, В. Сатир та інших), позитивне ставлення до самого себе, прийняття себе виявляється взаємопов'язаним зі здатністю до конструктивної взаємодії з іншими людьми. Високо оцінюючи себе, людина, швидше за все, буде так само доброзичливо ставитися до інших. Такій людині властиві відкритість, свобода у вираженні своїх почуттів, здатність до саморозкриття в спілкуванні .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Абрамова Г. С. Практическая психология / Г.С.Абрамова — М.: Академия, 1997. – 327с.
2.   Андреева Г.М. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: учеб. пособие для вузов / Г.М.Андреева, Н.Н.Богомолова, Л.А. Петровская. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 287 с.
3.   Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для высших учебных заведений / Г.М.Андреева. - М.: Аспект Пресс, 1998. -376 с.
4.   Андриенко Е.В. Межличностные отношения // Андриенко Е.В. Социальная психология. – М., 2002. –С.160-179.
5.   Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений / Э.Берн. - М.: Прамеб, 1992. – 384 с.
6.   Боришевський М. Й. Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. / Боришевський М. Й. – К.: Тов. «Знання» УРСР, 1974. – 47 с.
7.   Будассі С.А. Захисні механізми особистості. / Будассі С.А. М., 1998. – 136с.
8.   Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф.Бурлачук. - СПб.: Питер, 1998. – 432 с.
9.   Галян І.М. Психодіагностика: навч. посіб. / І.М.Галян. – К.: Академвидав, 2009. -464с.
10. Гришин В. В. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе / В.В.Гришин. — М., 1990. - 241 с.
11. Джонсон Д. Соцільна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Д.Джонс. – К.: Академія,2003. – 288с.
12. Драгунова Т.В., Ельконін Д.Б. Вікові та індивідуальні особливості молодших підлітків./ Драгунова Т.В., Ельконін Д.Б.  - М.: Просвещение, 1967. - 156с.
13. Жмайло І. Взаємини підлітків. Психологічні особливості/ І. Жмайло// Психолог. Шкільний світ. – 2012. – №9. – С. 18-20.
14. Загальна психологія: підручник для студентів ВНЗ / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.
15. Зубченко О. В. Взаємозв'язок самооцінки підлітків із їх соціометричним статусом у групі однолітків /О. В. Зубченко // Практична психологія та соціальна  робота. – 2008. – №5. – С. 54-57.
16.  Карпенко Л.О., Петровський А. В. Короткий психологічний словник./ Карпенко Л.О., Петровський А. В --М.: Просвещение, 1981. – 195 с.
17. Козляковський, П.А. Загальна психологія: підручник / П.А. Козляковський. - Миколаїв: Дизайн і поліграфія, 2005. - 468 с.
18. Кондратенко Л. Грамотне застосування психодіагностичних методик / Л.Кондратенко // Психолог. – 2007. - №1. – С.18-21.
19. Куніцина В.М. Сприйняття підлітками інших людей і себе./ Куніцина В.М.  - Л., 1972.
20. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс– СПб.: Питер, 1999. – 688 с.
21. Малышев А.А. Психология личности и малой группы: учебно-методическое пособие / А.А.Малышев. -Ужгород: Инпроф ЛТД, 1977. – 447 с.
22. Межличностное восприятие в группе / под. ред. Г.М.Андреевой, А.И.Донцова. – М.: МГУ, 1981. – 295 с.
23. Межличностное общение: хрестоматия / под ред. Н.В.Казариновой. – СПб: Питер,2001. – 512 с.
24. Немов Р.С. Психология. Т. 3. Психодиагностика / Р. Немов. - М.:ВЛАДОС, 2000. - 640 с.
25. Немов Р.С. Психологическая теория коллектива и проблема групповой эффективности / Р.С.Немов // Вопросы психологии. - 1978.- № 15. - С. 18-25.
26. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений / Н.Н.Обозов. – Л.: ЛГУ,1989. - 150 с.
27. Общая психодиагностика / под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М.: МГУ, 1987. – 304 с.
28.  Общая психология / под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977. - 324с.
29.  Павелків Р.В., Цигипало О.П. «Вікова та педагогічна психологія» / Павелків Р.В., Цигипало О.П. Навч. Посіб. - К.: Академвидав, 2008. -287с.
30. Прокофьева Т.Н. Соционика. Алгебра и гармония человеческих взаимоотношений / Т.Н. Прокофьева. – М.: Гном-Пресс, 1999. – 108с.
31.  Психологическая теория коллектива / под ред. А.В. Петровского. – М.: Педагогика, 1979. – 287с.
32. Реан А. Практическая психодиагностика / А.Реан. – СПб.:Университет, 2001. – 224 с.
33. Реан А. А.,Бордовская Н. В.,Розум С. И. - Психология и педагогика »/ Я – концепция личности / Реан А. А.,Бордовская Н. В.,Розум С. И. - СПб.:Университет, 2001. –59
34.  Роджерс К.Р. Погляд на психотерапію. Становлення людини./ Роджерс К.Р. - М.: Видавництво. Група "Прогрес", 1994. – 54с.
35. Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб. / Савчин М. В., Л.П.Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 256 с.
36. Словарь практического психолога/Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, М.: ООО, «Издательство АСТ», 2003. – 359с.
37. Скребець В.О. Основи психодіагностики: навчальний посібник / В.О.Скребець. – К.: Слово, 2003. – 192с.
38.  Тернопільська, В. І. Психологія для старшокласників (від самопізнання до соціальної відповідальності) : Навч. посіб. / В. І. Тернопільська ; М-во освіти і науки України; за ред. М. В. Левківського. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
39. Шапарь В. Б. Практическая психология. Инструментарий / В.Б.Шпарь. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 2002. – 688с.
40. Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 512 с.
41. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – Ростов-на-Дону:Феникс,2002. – 544 с.
42. Фурман А. Психологічна діагностика як теорія і практика, наука і мистецтво / А. Фурман // Психолог. - 2006. - №4. – С.4-10.
43. Чамата П.Р. Питання самосвідомості особистості в радянській психології./ Чамата П.Р. - М., 1960.
44. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания / И.М.Юсупов. – Казань, 1991.-197 с.
45. Формирование "Я-концепции" подростка. Особенности "Я" подростка. [електронний ресурс] // : http://www.psyhoterapevt.ru/selfpsyteen.htm
46.  Самооценка подростков [електронний ресурс] // : http://www.psyhologiaonline.com/publ/psikhologija_likbez/samoocenka_podrostka/13-1-0-173
47.  «Как повысить самооценку» [електронний ресурс] // :  http://constructorus.ru/samorazvitie/kak-povysit-samoocenku.html 

Додаток А

Стимульний матеріал за методикою 2.2. «Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості»

Судження:
1. Мені хочеться, щоб мої друзі мене підбадьорували.
2. Постійно відчуваю відповідальність за доручену мені роботу.
3. Я турбуюсь за своє майбутнє.
4. Багато хто мене ненавидить.
5. Яволодію меньшою ініциативою, ніж інші.
6. Я турбуюсь за свій психичний стан.
7. Я боюсь виглядати дурнем.
8. Зовнішній вигляд інших набагато кращий ніж мій.

9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.

10. Я допускаюсь помилок.
11. Як шкода, що я не вмію як слід розмовляти з людьми.
12. Як шкода, що мені не вистачає впевненостві у собі.
13 .Мені б хотілось, щоб мої дії частіше схвалювали інші.
14. Я надто скромний.
15. Моє життя бескорисне.
16. Багато хто неправильної думки про мене.
17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
18. Люди чекають від мене багато.
19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохи бентежусь(неяковію).
21. Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.
22. Я не відчуваю. себе в небеспеці.
23. Я часто хвилююсь і даремно.
24. Я ніяковію, коли вхожу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я себе постийно відчуваю скутим.
26. Я думаю що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнений, що люди майже все сприймають набагато легше, ніж я.
28. Мені здається, що зі мною має трапитись яка-небудь неприемність.
29. Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.
30. Як шкода, що я не такий комуникабельний.
31. У суперечках я висловлююсь лише тоді, коли впевненний у своїй правоті.
32. Я думаю про те, чого чекають від мене друзі.
 

Стимульний матеріал за методикою 2.3. Вивчення загальної самооцінки (Методика Г.М. Казанцевої)

ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА
1 . Зазвичай я розраховую на успіх у своїх справах.
2 . Велику частину часу я перебуваю в пригніченому настрої .
3 . Зі мною більшість друзів радяться (рахуються ) .
4 . У мене відсутня впевненість в собі.
5 . Я приблизно так само вмілий і спритний , як більшість оточуючих мене людей ( однокласників).
6 . Часом я відчуваю себе нікому не потрібним .
7 . Я все роблю добре ( будь-яку справу ) .
8 . Мені здається , що я нічого не досягну в майбутньому (після школи).
9 . У будь-якій справі я вважаю себе правим .
10 . Я роблю багато такого , про що згодом шкодую.
11 . Коли я дізнаюся про успіхи кого-небудь , кого я знаю , то відчуваю це як власну поразку .
12 . Мені здається , що оточуючі дивляться на мене осудливо .
13 . Мене мало турбують можливі невдачі .
14 . Мені здається , що для успішного виконання доручень або справ мені заважають різні перешкоди , які мені не подолати .
15 . Я рідко шкодую про те , що вже зробив .
16 . Оточуючі мене люди набагато більш привабливі, ніж я сам.
17 . Думаю , що я постійно кому-небудь необхідний.
18 . Мені здається , що я займаюся набагато гірше , ніж інші.
19.Мні частіше таланить , ніж нещастить.
20 . Я завжди чогось боюся.

Бланк матеріалу за методикою 2.4. КОЗ( за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним )

Тестовий матеріал:

1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?

3. Чи довго Вас турбує почуття образи, заподіяне Вам кимось з Ваших товаришів?

4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що створилася?

5. Чи є у Вас прагнення до встановлення нових знайомств з різними людьми?

6. Чи подобається Вам займатися громадською роботою?

7. Чи Вірно, що Вам приємніше і простіше проводити час з книгами або за якими-небудь іншими заняттями, чим з людьми?

8. Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відступаєте від них?

9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старше за Вас за віком?

10. Чи любите Ви придумувати і організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?

11. Чи важко Ви включаєтеся в нову для Вас компанію?

12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які треба було б виконати сьогодні?

13. Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи прагнете Ви домагатися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?

15. Чи важко Ви освоюєтеся в новому колективі?

16. Чи Вірно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, зобов'язань?

17. Чи прагнете Ви при слушній нагоді познайомитися і поговорити з новою людиною?

18. Чи часто в рішенні важливих справ Ви переймаєте ініціативу на себе?

19. Чи дратують Вас навколишні люди і чи хочеться Вам побути одному?

20. Чи правда, що Ви зазвичай погано орієнтуєтеся в незнайомій для Вас обстановці?

21. Чи подобається Вам постійно знаходитися серед людей?

22. Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити почату справу?

23. Чи переживаєте Ви почуття утруднення, незручності або ніяковості, якщо доводиться виявити ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

24. Чи правда, що Ви стомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25. Чи любите Ви брати участь в колективних іграх?

26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу при вирішенні питань, що зачіпають інтереси Ваших товаришів?

27. Чи правда, що Ви почуваєте себе невпевнено серед малознайомих Вам людей?

28. Чи Вірно, що Ви рідко прагнете до доказу своєї правоти?

29. Чи вважаєте Ви, що Вам не доставляє особливої праці внести пожвавлення в малознайому Вам компанію?

30. Чи берете Ви участь в громадській роботі в школі?

31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих не великою кількістю людей?

32. Чи Вірно, що Ви не прагнете одстоювати свою думку або рішення, якщо воно не було відразу прийняте Вашими товаришами?

33. Чи відчуваєте Ви себе невимушено, потрапивши в незнайому Вам компанію?

34. Чи охоче Ви приступаєте до організації різних заходів для своїх товаришів?

35. Чи правда, що Ви не почуваєте себе досить упевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?

36. Чи часто Ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи Вірно, що у Вас багато друзів?

38. Чи часто Ви опиняєтеся в центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто Ви бентежитеся, відчуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що Ви не дуже упевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

Стимульний матеріал методики 2.5. діагностика міжособистісних відносин( за Т. Лірі )

1. Інші думають про нього прихильно

2. Справляє враження на оточуючих
I. 3. Вміє достойно розпоряджатися, наказувати

4. Вміє наполягти на своєму

5. Має почуттям власності

6. Незалежний
II. 7. Чи здатний сам подбати про себе

8. Може проявити байдужість

9. Чи здатний бути суворим

10. Строгий, але справедливий
III. 11. Може бути щирим

12. Критичний до інших

13. Любить поплакатися

14. Часто сумний
IV. 15. Здатний виявити недовіру

16. Часто розчаровується

17. Чи здатний бути критичним до себе

18. Здатний визнати свою неправоту
V. 19. Охоче підпорядковується

20. Поступливий

21. Шляхетний

22. Захоплюються і схильний до наслідування
VI. 23. Поважний

24. Той, хто шукає схвалення

25. Здатний до співпраці

26. Прагне ужитися з іншими
VII. 27. Доброзичливий, доброзичливий

28. Уважний і ласкавий

29. Делікатний

30. Схвалює
VIII. 31. Чуйний до закликів про допомогу

32. Безкорисливий

33. Чи здатний викликати захоплення

34. Користується повагою в інших
I. 35. Має талантом керівника

36. Любить відповідальність

37. Впевнений в собі

38. Самовпевнений і напористий
II. 39. Діловий і практичний

40. Любить змагатися

41. Строгий і крутий, де треба

42. Невблаганний, але неупереджений.
III. 43. Дратівливий

44. Відкритий і прямолінійний

45. Не терпить, щоб ним командували

46. Скептічен
IV. 47. На нього важко справити враження

48. Образливий, делікатне

49. Легко ніяковіє

50. Не впевнений у собі
V. 51. Поступливий

52. Скромний

53. Часто вдається до допомоги інших

54. Дуже шанує авторитети
VI. 55. Охоче приймає поради

56. Довірливий і прагне радувати інших

57. Завжди люб'язний в обходженні

58. Дорожить думкою навколишніх
VII. 59. Комунікабельний і ужівчівий

60. Добросердечний

61. Добрий, вселяє впевненість

62. Ніжний і м'якосерда
VIII. 63. Любить піклуватися про інших

64. Безкорисливий, щедрий

65. Любить давати поради

66. Виробляє враження значущості
I. 67. Начальницької-владний

68. Владний

69. Хвалькуватий

70. Горда і самовдоволений
II. 71. Він думає тільки про себе

72. Хитрий і розважливий

73. Нетерпимий до помилок інших

74. Своєкорисливою
III. 75. Відвертий

76. Часто недружелюбний

77. Озлоблений

78. Скаржник
IV. 79. Ревнивий

80. Довго пам'ятає образи

81. Схильний до самобичування

82. Сором'язлива
V. 83. Безініціативний

84. Лагідний

85. Залежний, несамостійний

86. Любить підкорятися
VI. 87. Надає іншим приймати рішення

88. Легко потрапляє в халепу

89. Легко потрапляє під вплив друзів

90. Готовий довіритися будь-якому
VII. 91. Прихильний до всіх без розбору

92. Всім симпатизує

93. Прощає всі

94. Переповнений надмірним співчуттям
VIII. 95. Великодушний і терпимо до недоліків

96. Прагне протегувати

97. Прагне до успіху

98. Чекає захоплення від кожного

I. 99. Розпоряджається іншими

100. Деспотичний

101. Сноб (судить про людей за рангом і особистими якостями)

102. Пихаті
II. 103. Егоїстичний

104. Холодний, черствий

105. Саркастичний, насмішкуватий

106. Злісний, жорстокий
III. 107. Часто гнівливий

108. Бездушність, байдужий

109.Злопамятний

110. Пройнятий духом протиріччя
IV. 111. Упертий

112. Недовірливий і підозрілий

113. Боязкий

114. Сором'язливий
V. 115. Відрізняється надмірною готовністю

116. М'якотілі

117. Майже ніколи і нікому не заперечує

118. Ненав'язливий
VI. 119. Любить, щоб його опікувалися

120. Пристрій з дуже довірливий

121. Прагне здобути прихильність кожного

122. З усіма погоджується
VII. 123. Завжди доброзичливий

124. Всіх любить

125. Занадто поблажливий до оточуючих

126. Намагається втішити кожного
VIII. 127. Піклується про інших на шкоду собі

128. Псує людей надмірною добротою

Обробка результатів за таблицею

Стимульний матеріал до методики 2.6. Тест К. Томаса“Стратегія поведінки в конфліктній ситуації”

Тест

1. а) Іноді надаю змогу іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання,

б) Ніж обговорювати те, в чому ми розходимося, намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обоє погоджуємося.

2. а) Намагаюся знайти компромісне рішення.

б) Намагаюся владнати конфлікт з урахуванням інтересів іншої люді .а.

3. а) Як правило, наполегливо прагну домогтися свого.

б) Іноді .жертвую власними інтересами задля інтересів іншого.

4. а) Намагаюся знайти компромісне рішення.

б) Намагаюся не зачепити почуття іншої людини.

5. а) Намагаючись уладнати конфліктну ситуацію, постійно шукаю підтримку в іншого,

б) Прагну робити все, щоб уникнути зайвого напруження.

6. а) Намагаюся уникнути неприємностей для себе,

б) Прагну досягти свого.

7. а) Намагаюся відкласти вирішення спірного питання, щоб згодом вирішити його остаточно.

б) Я вважаю можливим чимось поступитись, щоб уладнати конфлікт.

8. а) Звичайно наполегливо прагну домогтися свого.

б) Насамперед намагаюся з'ясувати, у чому полягають усі зачеплені інтереси і спірні питання.

9. а) Думаю, не завжди варто хвилюватися через суперечки, що виникають.

б) Докладаю всіх зусиль, щоб домогтися свого.

10. а) Твердо прагну домогтися свого.

б) Пробую знайти компромісне рішення.

11. а) Насамперед прагну чітко з'ясувати, в чому полягають усі інтереси які були зачеплені, і спірні питання.

б) Намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

12. а) Часто уникаю займати позицію, яка може викликати суперечку.

б) Даю змогу іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також іде назустріч.

13. а) Пропоную середню позицію.

б) Наполягаю, щоб усе було зроблено по-моєму.

14. а) Повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його власну.

б) Намагаюся показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів.

15. а) Намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки.

б) Намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруження.

16. а) Намагаюся не зачепити почуттів іншого.

б) Звичайно намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.

17. а) Звичайно наполегливо прагну домогтися свого.

б) Намагаюся зробити все, щоб уникнути зайвого напруження.

18. а) Якщо це робить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.

б) Даю іншому змогу залишитися при своїй думці, якщо він іде мені назустріч.

19. а) Перш за все прагну визначити те, у чому полягають усі зачеплені інтереси і спірні питання.

б) Намагаюся відкласти вирішення спірних питань, з тим щоб згодом вирішити їх остаточно.

20. а) Намагаюся одразу усунути нашу суперечку.

б) Намагаюся знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас обох.

21. а) Коїи веду переговори, намагаюся бути уважним до іншого.

б) Завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22. а) Намагаюся знайти позицію, яка знаходиться посередині між моєю і позицією іншого.

б) Відстоюю свою позицію.

23. а) Як правило, турбуюся тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

б) Іноді даю змогу іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.

24. а) Якщо іншим його власна позиція видається дуже важливою, намагаюся йти йому назустріч.

б) Прагну схилити іншого до компромісу.

25. а) Намагаюся переконати іншого у своїй правоті.

б) Ведучи переговори, намагаюся бути уважним до аргументів іншого.

26. а) Звичайно пропоную свою позицію.

б) Майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.

27. а) Часто прагну уникнути суперечок.

б) Якщо це зробить іншого щасливим, дам йому змогу наполягти на своєму.

28. а) Звичайно наполегливо прагну домогтися свого.

б) Щоб владнати ситуацію, прагну знайти підтримку в іншого.

29. а) Пропоную середню позицію.

б) Думаю, що не завжди варто хвилюватися через суперечки, що виникають.

30. а) Намагаюся не зачепити почуття іншого.

б) Завжди займаю таку позицію в суперечці, щоб ми могли разом досягти успіху.

Бланк відповідей (ключ до тесту)

Додаток Б

*Примітка : порядкові номера від 1 – 43 це є нумерація досліджуваних у вибірці .

Таблиця зведених даних за «Експрес-діагностика рівня самооцінки особистості»

Таблиця результатів за методикою «Вивчення загальної самооцінки (за Г.Н. Казанцевою)»

Результати  таблицях за методикою вивчення комунікативних та організаторських здібностей ( за В. В. Синявським і В. А. Федорішиним )

Зведена таблиця в сирих балах за показниками шкали комунікативних та організаторських здібностей

Кількісні показники результатів

Зведена таблиця з результатами за методикою діагностики міжособистісних відносин( за Т. Лірі )